Позначки
У статті вперше досліджується процес примусового переселення з етнічних українських земель, які відійшли до Польщі при другому розміні територій між УРСР і ПНР в 1951 р., у Сталінську (Донецьку) область, закріплення переселених на нових землях і роль у формуванні структури населення регіону у повоєнні роки.
Тема депортацій українського населення з земель, що відійшли до Польщі, почала розроблятися тільки у роки незалежності. У радянській історіографії вона не знайшла свого відображення. У кращому разі можна знайти згадку про факт змін лінії кордону у деяких загальних працях. А в цілому як у загальних працях, так і монографіях це питання не розглядається, бо головним чином досліджуються проблеми воєнного і повоєнного відродження промисловості, сільського господарства, діяльність партійних та комсомольських органів і т.п.[1]. Це стосується і праць відомого дослідника повоєнної історії Донбасу М.Ф. Хорошайлова [2]. Величезний масив краєзнавчої літератури теж не приділяє йому уваги, якщо не рахувати компілятивну працю П. Лавріва, де є тільки згадка про існування переселенців тієї хвилі у селах Званівка, Роздолівка і Верхньо-Кам`янка, що, безумовно, не може претендувати навіть на постановку проблеми, а тим більш на її дослідження [3]. Передумови й особливості депортації 1951 р., сучасне становище колишніх примусових переселенців, збереження ними та їх нащадками традицій та звичаїв рідного краю на Донеччині було розглянуто автором у ряді газетних публікацій 1997-2000 рр. Читати далі