Домів


Кожна людина, кожен нарід, кожна цивілізація має право на домівку. У кожного вона своя і неповторна. У кого це гори, у кого – степ. А у кого і степ, і гори злились в одне ціле. Закерзоння, земля- камінь спотикання поляків і українців. Закерзоння – це українська Атлантида, що зникла в матеріальному вимірі, але залишилась жити в закерзонських дітях і їх нащадках.    “Домів”, що з бещадського діалекту означає”повертатися додому”, перетворилося на домів-ку, поєднання двох домів. Один, в Бещадах, де їх пращурі плекали свою культуру, а других – на півдні і сході України, в її діаспорі на всіх континетах, де ця культура втрачалась поступово.

Змушені були будуватись заново,  піднімати виділені для них совєтським керівництвом мазан-ки або там,  де занесла доля, все починати з нуля. Так стихало “домів” і посилювалась туга за рідним краєм. Навіки залишилася незагоєна рана “домів”, тобто бажання торкнутися рідної хати в горах. Хати, якої не існує. Вона канула в історії разом з багатьма недоведенеми до відома людства злочинами проти людства. Мазанки в степах стали іншим світом, де змушені були жити далі. Жити колгоспним життям. Дихати степовим повітрям, згадуючи глибину гірського  повітря. Два світи, дві хати. До одніє йшли “домів”, до іншої, мазан-ки, змушені було примазатись, змиритись з данністю часу правителів-самодурів. В мікрокосмосі українця-переселенця витворився подвійний образ дому.

На цій сторінці зроблена спроба зрозуміти мікрокосм переселенця. Зрозуміти його бачення, його туги, синтез його культури. Культури, що довгий час знаходилась під загрозою знищення, перебуваючи в стані асиміляції з українським сходом, з його мазанками і колгоспами, степом і суржиком української мови. На сторінці робляться спроби зрозуміти історію Закерзоння і місця кожної етнічної групи: бойків і лемків.

Домів – це символ туги за рідною духовною малою батьківщиною, куди не можна повернутися додому.

Мета інтернет-сторінки – віртуальне відтворення прообразу світу сучасного українця-переселенця, аналіз його тотожності, розвитку його культури як невід’ємної частини колоритної української тотожності і культури.

Ця сторінка присвячується моїм батькам Лисиганич Парасці Василівні та Самборському Володимиру Івановичу і всім тим, за ким плачуть яблуні в запущених дворах Скородного, Лютовиськ, Поляни, Лип’я, Росохатого та багатьої інших гірських сіл посеред мальовничих Беcкид. Туди повертаємося сьогодні ми, діти принижених, щоб відновити історичну справедливісь і гідність наших батьків. Про це можна послухати тут.

Якщо ви хочете нас підтримати, розмістіть на своїй веб-сторінці посилання на нас у вигляді банеру.

Редактор сторінки “Домів”: Оля Самборська, Берлін, Німеччина Криве Озеро, Миколаївська область; Скородне-Лютовиська, Польща

24 thoughts on “Домів”

  1. Ілля Крохмаль said:

    Пані Ольго! Дякую Вам за створений блог.Звичайно, я дещо знав від батьків про “добровільне” переселення . Але із поданих Вами матеріалів багато чого дізнався нового,цікавого і звичайно корисного для себе.
    Хто не пам’ятає минулого -той не має майбутнього.Чи не так?

  2. Ілля Крохмаль said:

    Щиро вітаю всіх Бойків з Новим роком,Різдвом Хрестовим ,бажаю міцного здоров”я ,радості, тепла рідних домівок.

  3. Тетяна said:

    як можна відшукати с.Журавин Нижньо-Устрицького району, яке до 1951 року входило до складу Дрогобицької області?

  4. Оксана said:

    У с. Михайловка Ново-Воронцовского района Херсонської обл.

  5. Тетяна said:

    так, там мешкають вивезені мешканці. мене цікавить, де на території Польші можна відшукати саме селище? чи зберіглось воно?

  6. Оксана said:

    Точка на карті є. Казали колись бив хутір, а тепер одна хата фермера. Ні вулиць, ні доріг, ні хат ні церкви НЕМА!

  7. Тетяна said:

    вибачте, а як саме відшукати ту точку на карті? або де на карті можна подивитись?

  8. Оксана said:

    карти такої в мене нема. але я знаю, що поряд було село Боберка, воно в Турківскому районі Львівскої області. Можна найти Боберку на карті України, а через границю мабуть десь є Журавин, це село на річкі Сян. це так мені розказували

  9. Тетяна said:

    дуже вам дякую за допомогу. можливо, за місяць буду в музеї “Бойківщина” у Самборі, ще там попитаю. ще раз дякую.

  10. Оксана said:

    Христос хрищаєся!
    У книжці Акція51-книга памяті є карта з селами. Там є Журавин точно на тій карті. Книга є у Довгого Іллі Миколаєвича у Михайловці.

  11. Тетяна said:

    В ріці Йордані!
    дяка за напрямок. шукатиму.

    • Дякую Вам за таку своєрідну рекламу мого сайту.Але скажіть,що Вас там зацікавило,які матеріали переглянули,які зауваження і т.д.?

  12. Ілля Крохмаль said:

    Переглянув те ,що дозволив час. Мені цікаво все,що пов”язано з турківським краєм. Чудова природи.
    Неодноразово бував у тамтешніх краях. Народився я через кордон( Польща) кілометрів мабуть з 10
    від села Лопушанка. Принаймі ,пам”ятаю з розповіді батьків , називали села Хащів,Боберка, Лопушанка.
    В 1951 ,коли нас висиляли , то мати одну корову вела зі Скородного до Турки на базар аби продати.
    кілометрів з 30 -ть було.Роздрукував карту Турківського району. Є бажання влітку проїхати тими шляхами.
    Ну і звичайно,як людині не питущій років з 20 ( взазалі) , цікаво дізнатись про День народження горілки.
    Переглянув фотоальбом деяких сіл.

  13. Ілля Крохмаль said:

    Переглянув те ,що дозволив час. Мені цікаво все,що пов”язано з турківським краєм. Чудова природа.
    Неодноразово бував у тамтешніх краях. Народився я через кордон( Польща) кілометрів мабуть з 10
    від села Лопушанка. Принаймі ,пам”ятаю з розповіді батьків , називали села Хащів,Боберка, Лопушанка.
    В 1951 ,коли нас висиляли , то мати одну корову вела зі Скородного до Турки на базар аби продати.
    кілометрів з 30 -ть було.Роздрукував карту Турківського району. Є бажання влітку проїхати тими шляхами.
    Ну і звичайно,як людині не питущій років з 20 ( взазалі) , цікаво дізнатись про День народження горілки.
    Переглянув фотоальбом деяких сіл.

  14. Здравчтвуйте! Меня зовут Прокидянчик Лариса.Наша фамилия очень редкая,поэтому я уверена что вы моя родственница. Я живу в Донецкой обасти,в Александровском районе. Моя т.Алла проживала в курску с д. Володей. Если это вы прошу откликнуться

  15. пані Олю, рада за повідомлення на фейсбуку. Напишіть ел-адресу для спілкування по суті.
    з повагою Ірина Гармасій

  16. Щось 2 роки вже не було коментарів на цьому сайті. Я маю зауваження до редакції, яка на мапі моє рідне село МИХНІВЕЦЬ на кордоні України і Польщі написали МИХНОВИЧІ

  17. Доброго дня! Мене звати Юрко – я лемко! Дуже хочу знайти батьківщину село Чорне на як тоді казали чеському кордоні. Кажуть, що від нього й сліду не залишилося. Чи хтось може щось за нього знає, буду дуже вдячний, Дякую!

  18. Мій дідусь, Дмитришин, з села Куп’ятичі, що біля Перемишля, якщо в когось є інформація про село і про події, під час виселення, поділіться, будь ласка.

    А, бабуся Скибик, з села Новосілки, що біля Балигроду. Та, що хочу сказати за карту, яка викладена вище, бабуся заперечує лемківську приналежність, що підтверджується і її говіркою. Говірка суттєво відрізняється і одинакова з бойківською. Карта викликає сумніви.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s