Домів


Кожна людина, кожен нарід, кожна цивілізація має право на домівку. У кожного вона своя і неповторна. У кого це гори, у кого – степ. А у кого і степ, і гори злились в одне ціле. Закерзоння, земля- камінь спотикання поляків і українців. Закерзоння – це українська Атлантида, що зникла в матеріальному вимірі, але залишилась жити в закерзонських дітях і їх нащадках.    “Домів”, що з бещадського діалекту означає”повертатися додому”, перетворилося на домів-ку, поєднання двох домів. Один, в Бещадах, де їх пращурі плекали свою культуру, а других – на півдні і сході України, в її діаспорі на всіх континетах, де ця культура втрачалась поступово.

Змушені були будуватись заново,  піднімати виділені для них совєтським керівництвом мазан-ки або там,  де занесла доля, все починати з нуля. Так стихало “домів” і посилювалась туга за рідним краєм. Навіки залишилася незагоєна рана “домів”, тобто бажання торкнутися рідної хати в горах. Хати, якої не існує. Вона канула в історії разом з багатьма недоведенеми до відома людства злочинами проти людства. Мазанки в степах стали іншим світом, де змушені були жити далі. Жити колгоспним життям. Дихати степовим повітрям, згадуючи глибину гірського  повітря. Два світи, дві хати. До одніє йшли “домів”, до іншої, мазан-ки, змушені було примазатись, змиритись з данністю часу правителів-самодурів. В мікрокосмосі українця-переселенця витворився подвійний образ дому.

На цій сторінці зроблена спроба зрозуміти мікрокосм переселенця. Зрозуміти його бачення, його туги, синтез його культури. Культури, що довгий час знаходилась під загрозою знищення, перебуваючи в стані асиміляції з українським сходом, з його мазанками і колгоспами, степом і суржиком української мови. На сторінці робляться спроби зрозуміти історію Закерзоння і місця кожної етнічної групи: бойків і лемків.

Домів – це символ туги за рідною духовною малою батьківщиною, куди не можна повернутися додому.

Мета інтернет-сторінки – віртуальне відтворення прообразу світу сучасного українця-переселенця, аналіз його тотожності, розвитку його культури як невід’ємної частини колоритної української тотожності і культури.

Ця сторінка присвячується моїм батькам Лисиганич Парасці Василівні та Самборському Володимиру Івановичу і всім тим, за ким плачуть яблуні в запущених дворах Скородного, Лютовиськ, Поляни, Лип’я, Росохатого та багатьої інших гірських сіл посеред мальовничих Беcкид. Туди повертаємося сьогодні ми, діти принижених, щоб відновити історичну справедливісь і гідність наших батьків. Про це можна послухати тут.

Якщо ви хочете нас підтримати, розмістіть на своїй веб-сторінці посилання на нас у вигляді банеру.

Редактор сторінки “Домів”: Оля Самборська, Берлін, Німеччина Криве Озеро, Миколаївська область; Скородне-Лютовиська, Польща

Advertisements

24 thoughts on “Домів”

  1. Ілля Крохмаль said:

    Пані Ольго! Дякую Вам за створений блог.Звичайно, я дещо знав від батьків про “добровільне” переселення . Але із поданих Вами матеріалів багато чого дізнався нового,цікавого і звичайно корисного для себе.
    Хто не пам’ятає минулого -той не має майбутнього.Чи не так?

  2. Ілля Крохмаль said:

    Щиро вітаю всіх Бойків з Новим роком,Різдвом Хрестовим ,бажаю міцного здоров”я ,радості, тепла рідних домівок.

  3. як можна відшукати с.Журавин Нижньо-Устрицького району, яке до 1951 року входило до складу Дрогобицької області?

  4. У с. Михайловка Ново-Воронцовского района Херсонської обл.

  5. так, там мешкають вивезені мешканці. мене цікавить, де на території Польші можна відшукати саме селище? чи зберіглось воно?

  6. Точка на карті є. Казали колись бив хутір, а тепер одна хата фермера. Ні вулиць, ні доріг, ні хат ні церкви НЕМА!

  7. вибачте, а як саме відшукати ту точку на карті? або де на карті можна подивитись?

  8. карти такої в мене нема. але я знаю, що поряд було село Боберка, воно в Турківскому районі Львівскої області. Можна найти Боберку на карті України, а через границю мабуть десь є Журавин, це село на річкі Сян. це так мені розказували

  9. дуже вам дякую за допомогу. можливо, за місяць буду в музеї “Бойківщина” у Самборі, ще там попитаю. ще раз дякую.

  10. Христос хрищаєся!
    У книжці Акція51-книга памяті є карта з селами. Там є Журавин точно на тій карті. Книга є у Довгого Іллі Миколаєвича у Михайловці.

  11. В ріці Йордані!
    дяка за напрямок. шукатиму.

  12. Ілля Крохмаль said:

    Переглянув те ,що дозволив час. Мені цікаво все,що пов”язано з турківським краєм. Чудова природи.
    Неодноразово бував у тамтешніх краях. Народився я через кордон( Польща) кілометрів мабуть з 10
    від села Лопушанка. Принаймі ,пам”ятаю з розповіді батьків , називали села Хащів,Боберка, Лопушанка.
    В 1951 ,коли нас висиляли , то мати одну корову вела зі Скородного до Турки на базар аби продати.
    кілометрів з 30 -ть було.Роздрукував карту Турківського району. Є бажання влітку проїхати тими шляхами.
    Ну і звичайно,як людині не питущій років з 20 ( взазалі) , цікаво дізнатись про День народження горілки.
    Переглянув фотоальбом деяких сіл.

  13. Ілля Крохмаль said:

    Переглянув те ,що дозволив час. Мені цікаво все,що пов”язано з турківським краєм. Чудова природа.
    Неодноразово бував у тамтешніх краях. Народився я через кордон( Польща) кілометрів мабуть з 10
    від села Лопушанка. Принаймі ,пам”ятаю з розповіді батьків , називали села Хащів,Боберка, Лопушанка.
    В 1951 ,коли нас висиляли , то мати одну корову вела зі Скородного до Турки на базар аби продати.
    кілометрів з 30 -ть було.Роздрукував карту Турківського району. Є бажання влітку проїхати тими шляхами.
    Ну і звичайно,як людині не питущій років з 20 ( взазалі) , цікаво дізнатись про День народження горілки.
    Переглянув фотоальбом деяких сіл.

  14. Здравчтвуйте! Меня зовут Прокидянчик Лариса.Наша фамилия очень редкая,поэтому я уверена что вы моя родственница. Я живу в Донецкой обасти,в Александровском районе. Моя т.Алла проживала в курску с д. Володей. Если это вы прошу откликнуться

  15. пані Олю, рада за повідомлення на фейсбуку. Напишіть ел-адресу для спілкування по суті.
    з повагою Ірина Гармасій

  16. Щось 2 роки вже не було коментарів на цьому сайті. Я маю зауваження до редакції, яка на мапі моє рідне село МИХНІВЕЦЬ на кордоні України і Польщі написали МИХНОВИЧІ

  17. Доброго дня! Мене звати Юрко – я лемко! Дуже хочу знайти батьківщину село Чорне на як тоді казали чеському кордоні. Кажуть, що від нього й сліду не залишилося. Чи хтось може щось за нього знає, буду дуже вдячний, Дякую!

  18. Мій дідусь, Дмитришин, з села Куп’ятичі, що біля Перемишля, якщо в когось є інформація про село і про події, під час виселення, поділіться, будь ласка.

    А, бабуся Скибик, з села Новосілки, що біля Балигроду. Та, що хочу сказати за карту, яка викладена вище, бабуся заперечує лемківську приналежність, що підтверджується і її говіркою. Говірка суттєво відрізняється і одинакова з бойківською. Карта викликає сумніви.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s