Про редактора


Редактор порталу “Домів” – Ольга Самборська народилася в сім’ї насильно виселених в 1951 році з Бескидів (теперішня територія Польщі) колишніх мешканців Лютовищ і Скородного. Місце народження – смт Криве Озеро Миколаївської області. Другою батьківщиною стали Бескиди, спогадами про які жили рідні. Вихована в оточені вишуканої переселенської культури, вже в юні роки відчула благословення народитись серед свідомих своєї тотожності і культури бескидян. Як стала на самостійну дорогу, почала вивчати замовчувану в ті часи історію переселення. Після закінчення кафедри генетики Київського держуніверситету ім. Т.Г. Шевченка, навчалась в аспірантурі інститут клітинної біології та генетичної інженерії. Але голос самотньої батьківщини батьків за межами України манив в далекі краї. В 90-ті роки подорожувала Польщею, Словакією, Чехією, де відкрила подібності між бойківською говіркою, якою розмовляли батьки і над яким насміхалися місцеві жителі півдня України, і словацькою, чеською і польської мовами. Тож відчувала себе вдома і в Україні, і за кордоном.

Згодом відкрилися откровення бойківської історії, яка писана між політичними кордонами багатьох центральноєвропейських країн. Дослідження цієї історії довели до Берліна. Тут повстали обриси української діаспори, переповненої переселенцями з Західної Бойківщини, Закерзоння, тільки тепер вже з іншого боку українського кордону.  Батьківщина набрала інших меж, в яких Україна і діаспора зливались в одну близьку душі живу форму.

Поза дослідницькою діяльністю,  важко було не помітити знущання і несправедливість, які терпіли на собі українські заробітчани за кордоном. Під час перебування в Чехії, створила громадську організацію з захисту прав українських мігрантів. В 2006 році організувала міжнародну конференцію на тему “Медіа і ксенофобія” з акцентом на дискримінаційних аспектах чеських медіа по відношенню до українців та інших іноземців в Чехії.

Після переїзду до Німеччини продовжила правоохоронну і публіцистичну діяльність з захисту прав українців. Стала ініціатором юридичного захисту постраждалих від прикордонної поліції на польсько-німецькому кордоні заробітчан-бойків з Турки, с. Вовче і м. Львова. Справа набула розголосу в Україні і Німеччині, але закінчилася тим, що про бойків забули одночасно, як справа почала ускладнюватись в правових жорнах.Дається в знаки відсутність бойківської організації, яка б вставала на захист бойків.

Своєю публіцистичною діяльністю, зокрема в інтернет- просторі, намагаюсь сприяти утвердженню якісного іміджу українця за кордоном. Досліджую життя українців в діаспорі і сприяти створенню розширеного українського інформаційного простору у всесвітній віртуальній мережі (див. онлайн часопис українців закордоння “Імміґрада” http://www.immigrada.de). Закладені  онлайнові портали Домів — сторінка українців-закерзонців та їх нащадків, Імміграда — закордонний часопис для українців, Материнка — портал для української недільної школи користуються популярністю не тільки серед українців закордону, а й в Україні.

Поруч з публіцистичною діяльністю, є організатором різних подій з акторами українського політикуму і культури в Берліні. Організувала перший виступ групи “Гайдамаки” в Берліні, вивела українців на берлінський міжнародний Карнавал Культур, познайомила німців з українським дисидентом Євгеном Сверстюком. Бере активну участь в політичному житті німецької столиці як член партії Зелених, акцентуючи увагу на проблемах української громади в Німеччині і мотивує українців до політичної активності. Є фундатором і керівником робочої групи з захисту прав українців в Німеччині “Ukraine Kompetenz Zentrum“. Співпрацює з німецькими журналістами в тематиці українського заробітчанства. Виступила продуцентом фільму “В тіні нелегальної міграції” про долю українських заробітчанок в Німеччині та їх дітей в Україні.

13 thoughts on “Про редактора”

  1. Proszę o kontakt do Darii Petreczko.A konkretnie proszę o meila do niej.
    Dziękuję. Andrzej Petreczko.

  2. Kontakt na pani Petreczko: darig@meta.ua

  3. Пропоную в розділ Важливі посилання додати посилання “Бойківщина у Вікіпедії” – http://uk.wikipedia.org/wiki/Категорія:Бойківщина

    Посилання на Ваш сайт є у статті http://uk.wikipedia.org/wiki/Бойки

  4. Ілля Крохмаль said:

    Доброго дня ,пані Олю!!! Кілька днів тому , на запрошення селищної ради , відвідав Криве Озеро. 24 листопада відбулися заходи з відзначення 60-річчя драматичних подій із насильного виселення скородненців з рідних земель ,вшанування пам”яті тих хто не дожив до цих днів, вшанування тих хто пережив ці події,хто сумлінно трудився в колишньому колгоспі. Тому хотів би ,якщо цікаво,поділитись враженнями,думками з цього приводу. Скажу відверто , як на мою думку, захід проведений районною держадміністрацією, районною, селищною радою-вдався.
    На ці заходи було запрошено 100 скороднян. Все це дійство відбувалося в приміщенні районного будинку культури. Було представлено бойківське вбрання, вишиванки, рушники і таке інше створене руками скороднян.Зустріч відбувалася , я б сказав, у такій собі ,не вимушеній ,вільній,без якогось там регламенту на тости чи виступи,але за певним сценарієм, як Ви розумієте ,без якого не обійтись.На заходах були присутні голови райдержадміністрації (колишній і недавно призначена), дехто із депутатів районної,селищної ради, депутат обласної ради ,секретар селищної ради, із гостей запрошених Наталя Кляшторна, Іван Ниточка. Можливо ще хтось,але мені спілкуватись не прийшлось,тому не знаю. Приємно те,що було озвучено нову назву вулиці №3 ,яка співзвучна з назвою села Скородне- вул. Скородненська.
    До речі, на вулицях 3 і 4 постилили новий асфальт.
    І мені прийшли на думку спогади, не буду стверджувати,що це було зі мною,можливо з моїми ровесниками, бо достаменно не пам”ятаю, але той факт,що коли ми ходили до початкової школи , восени,коли йшли дощі, а дорога була -звичайний чорнозем- то чоботи з онучами залишились в болоті, а босий школяр прийшов додому . І ходили люди по такій дорозі , дай Боже згадати, принаймі до 79-80 року.
    Але не це на сьогодні важливо, хоча можливо для багатьох і це є важливим. На цих заходах ми почули , вперше на місцевому рівні, вибачення перед переселеними за ті події які відбулися в 1951році.
    Звичайно , вини нинішніх місцевих керівників перед громадою переселених я не вбачаю. Вина тих керманичів ,які приймали рішення про переселення, враховуючи лише квадратні кілометри територій двух держав, зовсім забувши про людей,які на тих територіях проживали, забувши про створення налижних умов для переселених.І боляче , сльози в багатьох на очах були, коли виступаючі згадували про перші роки проживання у Кривому Озері. Звичайно і послідуюча влада,як при “союзі ” да і теперішня цими питаннями не переймається.
    Але ,як мовиться- прощаймо винуватцям нашим і прощені будемо.
    По завершенню- кожному із скороднян вручили кривоозерський КАРАВАЙ.
    Ви знаєте, інколи в розмовах,в дикусії такій собі “гаражній” кажуть,що це переселення для нас краще . Так ,можливо , для декого із дітей,онуків, переселення викликає позитивні ємоціції, бо змогли себе реалізувати ,як особистість, дехто,якщо не міліонером, то принаймі заможнім став. Але є для декого негатив ,це поламані долі родин,батьки які були в тюрьмах чи зослані в Сибір, це і втрачене майно і багато інших речей . І я подумав, а якби не було цього переселення, можливо ми би жили зараз за європейськими стандартами? Якби залишились на території Польщі то так.
    А якби залишились в межах України? Звичайно ні. Але якби залишились в непорушених межах держав то не було, я гадаю, тих страждань ,які зазнали наші батьки.Два роки тому,будучи на 2-ому Всесвітньому Конгресі Бойків ( вибачте за гучну назву) ,але про конгрес це інша розмова, ми проїхали так би мовити в глибинку Турківського ,Старосамбірського районів( Мшанець,Вовче,Боберка).
    І що мені більш запам”яталось,вразило: запам”яталось,що чим ближче до Європи -тим гірші дороги, а вразило те що ми не бачили спустілих сел.Так ,є поодинокі пусті хати, але село ,як таке ,живе.
    І діти їдуть у місто і все більше за кордон, але з карти ,з облікових даних села не виключають.Мабуть тримає людину рідна земля.І наше Скородне,як не кажім, а й досі живе.
    І ще приємно,що дали добро і запевнили кривоозеряни ,що з цієї нагоди буде встановлено пам”ятного знака в цетрі села Кривого Озера.Треба над цим поміркувати,щоби гарно все зробити.
    Дякую за увагу .
    З повагою Ілля Крохмаль.

  5. Дякую, пане Ілля, за цей допис. Я знаю про цю подію, бо якраз тоді дзвонила в Криве Озеро по справах і довідалася. Але я якраз говорила з тими, хто не потрапив на цю райадміністратівсько-бойківську гостину. Відібрали 100 бойків з 10 000? Це ж смішно і дивно, і боляче накінець. я не знаю, скільки насправді залишилося автентичних скороднян в Кривому, але однозначно більше ста. Коли чоловік йде на гостину, де гостять бойків, а дружина має ся лишити дома, бо її не просили, то якось не по-бойківськи. Пам”ятаю, як колись на Волощино чи Калантирці святкували весілля. То ж просилося всіх, і родича, і сусіда, і ближнього і далекого. І шалаші стояли до півтисячі осіб, і столи накривали для всіх, і помагали всією вулицьою ся готувати, і ніхто нікого не кликав спеціально. То був такий родинний дух між бойками. Гостинністю вони завжди були щедрі. А руські все якось боком і тишком, для вибраних і особливих. Звичайно за совєтів були інші часи, і люди були заможніші, і в колгоспі працювали, і господарства добрі мали. Але ж бойки ся не змінили. Якось це ня заболіло, хоч і на відстані. Вважаю, що бойки повинні самоорганізовуватись для таких справ і не чекати, коли їм хтось щось організує. Особливо теперішня влада, яка все одно то робить не щиро, як власне будь-яка влада. Я би бачила то так, щоб для бойків зробити справжню культурну подію скажімо на місцевою стадіоні, якщо він ще діє, або будинку культури, куди б міг прийти кожен за бажанням і можливістю. Інакше, про все не гарно виглядає. Не потрібно показухи, не потрібно бойкам вибраних, елітних чи ще там якихось. Їм просто потрібно відтворювати свою культуру, виносити свій дух на поверхню, а не даватися їх організовувати. Чому б нам не провести конгрес бойків-переселнців самим? Я організую від початку до кінця, тільки щоб комусь це було цікаво. Теж вважаю, що і знаки можемо ставити самі, без влади. Який би справді подарунок могла зробити влада, так це демонтувати пам”ятник Леніна. Чи може вже його там не має? Я тільки боюся, щоб такими діями бойків не обробляли до майбутніх виборів в Україні. Я ніколи не вірила владі, особливо в Кривому Озері.
    Ви згадуєте про Турку, Вовче. Так їхали ми тими дорогами. Півдня їзали з Турки до Вовчого. Та ще як їхали, стрибали. І там теж та сама влада. Бойки повиїжджали на заробітки. А їхали через Скородне, теж дорога била не добра, хоча ліпша, як в Турці. Казали мені, що ще до недавна і через Скородне не мож було проїхати. А пан Лохаївських, який зараз жиє в Польщі, згадував, що в 40их роках там важко було саме з-за доріг виїхав конем до гори. Але якого поганою не била дорога, але била своя. Так саме, все до чого бойко докладе сам серце, є своє.
    Сподіваюсь, скоро вдасть справити свою бойківську гостину.

  6. Ілля Крохмаль said:

    Дякую пані Олю за коментар. Так можу дещо з чим погодитись з Вами.
    Пам”ятаю, коли у бойків , а так вони себе я не чув щоб називали,
    було весілля то було воно щирим ,веселим. До речі,мій батько ходив по весіллям грати. Дві скрипки і він на бубоні. Але це було давно.
    На сьогодні багато що змінилось. Можливо я і помиляюсь, принаймі хотів би помилитись,але самоорганізуватись бойки мені так думається не зможуть. Нема там ,як кажуть здорового кістяка ,для такої самоорганізації. Є поодинокі бойки сміливці,але здебільшого це розмови “на кухі”. Ну Ви знаєте пані Олю, мені соромно було почути на цьому зібрані слова із виступу вчительки середньої школи,що дехто із учнів -переселенців не знає в якому році виселели їх дідів ,прадідів до Кривого Озера. Мабуть батьки їм про ці події зовсім не розповідають?
    Можливо сором”яться? Не знаю. Але те ,що скородняни молодші стали менш скороднішшими то це факт. Відносно пам”ятника “іллічу” то він стоїть. Не подалік він нього встановили бюст Тарасу Григоровичу. Смішно,боляче,але дійсність така. На мій погляд це повинна бути позиція державна.На вищому законодавчому рівні прийняти закон про знесення всіх пам”ятників комуністичним вождям. А так ,локальні рішення будуть прийматись хіба що в західній Україні і стоятимуть ці “вожді” ще довго. Пані Олю,я не був би таким категоричним щодо кількості запрошених, навіть не всі запрошені прийшли. 10 тисяч бойків звичайно нема. Можливо дійсно можно було б це зробити і на стадіоні, або більш великому залі, але це потрібно було робити влітку.До речі, секретар селищної ради у бесіді зі мною визнала,що дещо запізно вони проводять ці заходи.Я не берусь стверджувати,що це передвиборчі якісь заходи. скородняни слухають,але роблять свою справу. Але погодьтись,що якщо не переважна більшість то багато з них підтримують і підтримали на виборах президента теперішню владу. Так,що кожен свідомо це робив я так думаю. Пані Олю міг би дещо більше сказати ,але це не на цих сторінках. Змінились бойки ,повірте, змінились. Можливо не всі , а можливо це моє суб”єктивне судження. Краще було би,щоб я помилявся. Час покаже. А щодо бойківської гостини, то влітку я будучу в Кривому Озері пропонував зробити це на одній із вулиць.краще було б на Скородненській ,в шалаші на 500 громадян ,як колись весілля ,але не було особливої підтримки і так ця ідея погасла. Якщо хтось її запалить- всіляко підтримаю .

  7. Дорогие друзья! Вы пишете о том, что состоялось мероприятие в Кривом Озере, посвященное 60-летию переселения жителей села Скородне в Николаевскую область. Это же достижние! Потому что в письме от 9 сентября 1992 года,адресованном моему мужу иэ Управления Службы Беэопасности Украины по Николаевской области:: ” Сообщаем, что в архивных материалах Управления сведений о насильственном переселении Вас вместе с родителями из Львовской в Николаевскую область в 1951 году не имеется. По данному вопросу рекомендуем Вам обращаться в ИЦ УВД Львовской области. Начальник подразделения Управления СБУ по Николаевской области – В.А ЛЕВЕНЕЦ”
    А откуда, с каких небес свалилась такая масса людей – женщины,дети, старики на их область? Они не знали,не знают и знать не хотят..

    По поводу памятников Ленину и Шевченко. Не зря говорят: ” Не сотвори себе кумира!” В советское время на каждом перекрестке ставили памятники Ленину, а теперь ставят Шевченко.
    Умных и талантливых людей нужно уважать и почитать,но делать из них божков не стоит, чтобы потом не думать куда деть их
    памятники.

    А тепарь разрешите мне от всей души поздравить моих новых знакомых и незнакомых из Домивки с РОЖДЕСТВОМ ХРИСТОВЫМ и НОВЫМ 2012 годом! СЧАСТЬЯ ВСЕМ ВАМ, КРЕПКОГО ЗДОРОВЬЯ, УСПЕХОВ и УДАЧИ ВО ВСЕХ ДЕЛАХ! А главное чтобы вы все ДОЛГО – ДОЛГО ЖИЛИ!

  8. Пані Ольго доброго дня!
    Мене звати Ярослав і я випадково потрапив на Ваш ресурс. Так склалася доля, що мені волею не волею час від часу доводиться повертатися до теми переселення Українців 1951 року. Річ у тім, що мою рідню також депортовано було з Нижньоустрицького району до Миколаївської та Донецької областей. Проте наразі не про це. Нажаль вперше бачу в інтернеті цілеспрямовану роботу стосовно інформування громадськості про ці історичні події. Чому”Нажаль”? Досі не находив комплексного підходу до цієї теми. Існують поподинокі спроби журналістів та просто прихильників старовини, але обєднання зусиль заради правди не спостерігається. Є також багато громадських організацій, та нажаль їх робота, як показує час, зводиться до перетягування ковдри “хто більш переселеніший”. Принаймі таке відбувається тут на західній Україні. Тому хочу Вам побажати усе таки продовжувати цю справу незважаючи на закиди та відсутність підтримки. Наразі залишаю Вам посилання на свій сайт де є усі координати, а також посилання на фільм, про Устрики зйомки якого було зроблено мною у 2011 році… Можливо колись доля зведе нас разом і зможео бути корисні один одному.

    З повагою Ярослав БАРАН

    http://www.yb.net.ua

  9. Шановний пане Ярославе, дуже вдячна за Ваш коментар, підтримку і розуміння! Я знайшла Ваш фільм-запис спогадів вже раніше і інтернеті і подала його тут https://bojky.wordpress.com/2012/05/13/фільм-нарис-історія-розвіяних-доль/
    Дуже рада була знайти цей запис, бо це дуже важливо для історії і всіх нас, записати те, що ще можливо записати сучасними медійними знаряддями. Ми ще погано усвідомлюємо, що тримаємо за кінчик атлантиди, яка ось-ось зникне з поля спостереження. Я маю на увазі світ мешканців Бескидів, яких роздробили, але не знищили. Саме це, збереження цих краплинок, є важливим. Сподіваюсь на подальшу з Вами співпрацю і дякую Вам за Вашу позицию. Пізнаю бескидський характер у Вас)

  10. Василько said:

  11. Добрий день, пані Ольга! Приємно з Вами познайомитись!Моя фамілія Романюк Сергій , живу у місті Херсоні.Дякую Вам за велику і потрібну роботу, яку Ви робите ! Познайомився з вашим сайтом у 2012 році і дуже багато важливого для себе і своєї родини дізнався! Нашу велику родину також у 1951 році насильно переселили з Лютовиска до селища Дудчани Херсонської області. Мою бабусю дівоча фамілія Радванска Юзефа . Родом з села Середнє Мале, народилась у 1905 році. Першого її чоловіка фамілія Срогій Андрей , який ще помер у Лютовісках у 1939 році . Другого , мого діда фамілія Крохмаль Іосип Миколайович . Так наша велика родина складається з Срогих і Крохмалів. Ці фамілії згадуються і в інформації на вашому сайті.З розповідей старшого покоління дізнався , що сусідами на вулиці у Лютовісках була і родина Самборських ( можливо Ваша родина?). Зв’язок з родиною Радванських у Польші підтримуємо. Також тримаємо зв’язок зі старшою дочкою Юзефи,тіткою Марією , яку з Лютовіска у 1943 році була примусово забрана на роботи до Німечини, а зараз мешкає у Breuna Wetizingen.Більше 70-ти років вона не бачила рідних.У 2013 році мені пощасливилось її відвідати і передати привіти від великої нашої родини.Маю інтерес до пошуку коріння своєї сім’ї.Можливо у Вас , пані Ольга , є інформація про родини Радванських, Срогих і Крохмаль. Буду Вам вдячний! Романюк Сергій.

    • Шановний пане Сергіє, дякую Вам за надзвичайно цінний коментар! Напишіть більше про вашу родину, будь-ласка. Може маєте старі фото з сімейного архіву? Якщо Ваша родина жила недалеко польського костела, то значить то могла бути дійсно родина Самборських, до якої належу. Оскільки дідо був поляком, то ходив до костела. Напишіть мені на приватну електронну адресу info@immigrada.de, бо я б радо відвідала пані Марію, якщо це в Німеччині і навіть зробила з нею інтерв’ю. Моя тітка Анеля, яку теж було вивезено на примусові роботи В Німеччину І родину вона теж вже ніколи не бачила. Стосовно Вашого запитання про згадувані Вами родини, то можливо хтось з читачів сторінки Вам допоможе, бо в мене особисто цієї інформації на разі не має. Чекатиму на Вашого листа для подальшого спілкуваня.

      • Добрий день,пани Ольга!У березні 2015 року разом зі своєю родиною побував у Лютовиска.Здійснив свою мрію відвідати землю де народились мої рідні,де моє коріння.Побувавши у костели і переглянувши архівну книгу 1905-1939 років хотів отримати інформацію про своїх рідних ,але нового і потрібного не знайшов.Звичайно зробив багато цікавих фотознімків,які по поверненню до України показав у Дудчанах своїм рідним які ще пам’ятають ті часи.Зі старих будівель залишилась тільки школа.Вияснив що наш дім межував зі школою,Старші пам’ятають, що до школи ходили через щілину у паркані.Тож наш дім був дійсно недалеко від костела,і наші родини жили по сусідству.У цьому місці увагу привернули два величезних пня від спиляних дерев.Як виявилось пізніше по спогадам старших біля нашого дому росли дві вилечезні липи.Дуже символічні світлини на яких лишилось коріння,а дерево вивезли,так само як і наших людей Тітка Марія напевно знає Вашу тітку Анелю.Тітка Марія(Maria Streker)дівоча Срога, мешкає у містечку Breuna Wetezingen недалеко від Каселя.Ії номер телефону+49564160285.Фото я Вам перешлю на Вашу адресу.Дочка Мого брата Андрія навчається на другому курсі Херсонського Державного Університету на історичному факультеті і отримала завдання на курсову роботу розкрити тему переселення бойків і лемків на Південну Україну,тепер працює над нею.Якщо у Вас виникнуть запитання пишіть

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s