“Примусове переселення цілого народу – це, безумовно, злочин. Так само були примусово переселені українські бойки і лемки після війни у Польші. Але, водночас, актом геноциду (таким, як голодомор) це не можна назвати (президент Кучма просто традиційно не розбирається в термінах і ляпає своїм язиком “шо попало”). Можливо, рахунки за ці злочини й треба висувати, але, звісно, не Україні (українцям просто пощастило, що на всіх тоді не вистачило б вагонів). Українці й татари мають заявити про свої рахунки Москві.”

http://www.bbc.com/ukrainian/вівторок, 18 травня 2004

Чи була депортація кримських татар ґеноцидом?

В Україні відзначено шістдесяту річницю масової депортації кримських татар.
Понад двісті тисяч кримських татар були вислані до Середньої Азії за наказами Сталіна 1944 року. Десятки тисяч висланих померли по дорозі.

Чи можна вважати виселення татар з Криму ґеноцидом, а відтак злочином проти людства, який не має терміну давності? Чи потрібний суд над виконавцями злочину? Надсилайте ваші думки на форум Бі-Бі-Сі.

Форум ведеться українською мовою. Коментарі, вміщені на форумі, відбивають лише позиції їхніх авторів.

Я розумію Татар. Вчора повернувся з Криму. Пишу під впливом свіжих вражень спілкування з Кримськими Татарами. Сталін не єдиний, хто зловживав переміщенням народів. І, як зауважили декілька учасників Форуму, Кримські Татари не єдиний переміщений Сталіним народ. Наприклад, Прикарпаття втратило всі польські села. А моя сім’я прибула до СССР у телячому вагоні в якості примусових репатріантів. В той же час, спроби порахунків поміж нинішнього покоління можуть породжувати нову кривду. Вважаю, що для поширення справедливості достатньо і необхідно відстоювати принципи демократичності. Оголошення депортації одного з народів злочином проти людства не сприятиме стабілізації у країні.
Юрій, Івано-Франківськ

Безперечно, переселення людей з Криму та інших регіонів Радянского Союзу було злочином. Голодомор також був злочином. Але ні те, ні інше не було геноцидом. Геноцидом, наприклад, було знищення євреєв під час війни. Але це не таке просте питання, як його намагаються малювати. Ділити людей за етнічним походженням – оце злочин. Оприлюднені підсумки останнього перепису населення свідчать про те, що не вмерла ще “радянська” ментальність. Нам повідомили кількість росіян, украінців, татар, що мешкає у Криму. Але хто знає кількість кримчан у Криму? По деяких (неофіційних) даним їх 54%. Украіна і досі не визнала результати референдуму 1991 року. “Меджліс” її в цьому питанні підтримує. Але деякі вимоги “меджлісу” були закріплені в Констітуції Криму – кримськотатарська мова була державною. Так чого ж людям не вистачало? “Національної” автономії в Криму ніколи не було і не буде – це зрозуміло. А кримчанами прибічники “меджлісу” себе не вважають. Яке майбутнє вони пропонують тим, ким дочасу ім вдається керувати? Відповідь лише одна – ізоляція…
Константін, Сімферополь

Ні, і ще раз ні!
Віктор Шевченко, Вупперталь, Німеччина
Якби Президент сказав на цю дату, чи на 70 років голодомору що буде проведено люстрацію, чи як то називається, щоб закрити можливість нового понівечення народу нашої країни, тоді це було б справою, а не просто словом, яке ще невідомо для чого сказане. Можливо, що тепер знищення буде робитись в більше тонкий спосіб, тобто, цих людей не будуть брати на роботу, всі їх розробки будуть виставлятись як шпигунські, тобто будуть мотати їм нерви. Приклад тому вже є: при останніх виборах в Верховну Раду одному з директорів соціологічної фірми дорікнули, що на його досліди не можна покладатись, бо він вчився в двох навчальних закладах США, тобто його затаврували цим.
Катерина Круліковська, Київ

На мій погляд, депортація кримських татар була саме ґеноцидом. З тієї причини, що будь-яка депортація (себто насильне переселення з нажитих місць) є грубим порушенням прав і свобод як окремих людей, так і соціальних або ж національних груп. В історії нашого (українського) народу була схожа акція. Чомусь, коли говорять про депортацію кримських татар 1944-1945 рр., мені одразу на думку спадає операція “Вісла” 1947 р., проведена польськими властями з метою, по-перше, розсіяти щільні місця проживання корінних українців, а по-друге, асимілювати депортованих углиб Польщі українців з поляками, сказати б, полонізувати депортованих галичан. Адже обидві операції мали суттєві ознаки ґеноциду.
Юрій Гаврилець, Київ

Дії влади були геноцидом. Людей везли для того, щоби дорогою вони померли. Повернутися на батьківщину має право будь-яка насильницьки виселена людина. Це повернення не повинно відбуватись за рахунок не винних у злочині. Невинними є і ті, кого вселили у насильницьки звільнені помешкання, не винні і ми громадяни України. Винні ті, хто розробляв, користувався, реалізовував, домагається і далі реалізовувати комуністичну ідеологію. Депортація дала Радянській владі будинки, з яких людей (росіян) переселяли до Криму у 1944 році, продукцію, яку виробили кримські татари під час заслання. Ці матеріальні статки перебрала собі Росія, що самопризначила себе спадкоємцем Союзу. Відповідно і сплачувати повернення татар повинна Росія.
Іван Бельмас, Дніпродзержинськ

Безумовно геноцид. Потрібен суд над авторами геноциду.
Віктор Лисицький, Київ

Висилка кримських татар – безумовно геноцид і злочин проти людства. Те, що відбулося, – жахливо. Але їх повернення – теж злочин проти людства. Їх місце зайняте. Тут живуть інші люди і зараз злочин чиниться вже проти них. Хто може гарантувати їх майбутнє через 10-15 років? Татарську карту розігрують наші націонал-патріоти, які сподіваються татарськими руками протистояти російському впливові у Криму. Вони навіть вже знайшли спільні історичні корені з татарами. Аби не з москалями. Українські націоналісти – це історичні невдахи. Найсвіжіші їх рецепти – з 19 сторіччя. І пересічному українцю треба з великою обережністю ставитися до їх маневрів навколо татарського питання. Якщо пам’ятаєте, македонці теж вважали себе розумнішими за сербів і довго загравали з албанцями. І отримали збройний заколот албанців на власній території. А серби, якби не натовська агресія, давно розібралися б з косовськими бойовиками. В світі розвивається міжцивілізаційне протистояння між християнською і ісламською цивілізаціями. Україна спрямувала військових до Іраку і зробила свій вибір у цьому протистоянні. Треба бути послідовними. Теперішня українська політика у відношенні кримських татар – ми вам дали можливість повернутися, а далі то вже ваші проблеми, – прямісінький шлях до розквіту ісламського фундаменталізму в Україні. Процес повернення має бути припинений – доки держава не зможе забезпечити всіх репатріантів прийнятними матеріальними умовами.
Ігор, Олександрія

Дорогенькі мої, уявіть собі: маєте свою хату, приладнали собі до своєї вподоби та вигоди, – та й хтось прийде, візьме за комір та примусом десь в якусь незнану, чужую сторону; та скаже: тяжко мусиш працювати, бо ти є другого класу громадянин. Яке право хто кому дав це робити? Це гріх великий. Кожна нація, кожна людина має свою вільну волю, свобідну, та право сидіти у своїй хаті, своїй державі. Дякую
Марія Пилипюк, Англія

Раджу почитати на Мілітері спогади кримських партизанів, щоби мати уявлення про ступінь жорстокості партизанської війни в Криму. Це – перше.Крім того, підходити з мірками нинішніх днів до ситуацій середини минулого століття – некоректно. Не в спокійній же мирній обстановці відбулося вислання чеченців і кримських татар. Була війна. З кримської висилки у мене поки мало точних даних, а ось щодо чеченської – смертність була один до одного зі смертністю при евакуації заводів 1941-42 років. І людей годували!!! У середовищі самих чеченців збереглася примовка – Сталін був добріший за Єльцина – він виселяв, а Єльцин вбивав. Це друге. І третє. Світ у принципі жорстокий. Вв’язвашися у переяславський процес, Росія за сто років вирішила кримське питання. З буферної військово-кримінальної зони територія нинішньої України стала процвітаючою провінцією, де встановився закон.
Вадим, Челябінськ, Росія

Степан, Черкаси, Україна “Не Узбекистан і Україна мають платити за повернення кримських татар, а Москва” – А може таки Грузія? :))) “…а то робить вигляд, що її кримсько-татарська проблема взагалі не стосується” – Дійсно не стосується – ми ж тепер цілком незалежні від Москви, так?
valery, Ukraine

Депортація кримських татар – безперечно геноцид, бо майже половина депортованих вимерла за короткий час. Сьогодні побутує хибна уява про те, що кримські татари – тюрки та що вони залишилися у Криму після приходу Золотої Орди у 15-му сторіччі. Насправді це древній народ, який сформувався на території Криму ще до приходу Орди. Місцеве ісламізоване населення, яке внаслідок прилиття крові багатьох інших народів і стало кримськими татарами. Проведені раніше дослідження показують, що кримські татари – європейський народ, генетично близький до українців.
Геннадій Сахаров, Дніпропетровськ

Це був геноцид!
Потрібен суд над комуністичним режимом, потрібне каяття всього народу за те, що з сокирою в руці не боровся проти голоду, репресій…
Крим, на жаль, заповідник комунізму та колонія Росіі.
Вважаю, татари повинні мати в Криму свою автономію.
Олег Левчук, Київ, Україна

Примусове переселення цілого народу – це, безумовно, злочин. Так само були примусово переселені українські бойки і лемки після війни у Польші. Але, водночас, актом геноциду (таким, як голодомор) це не можна назвати (президент Кучма просто традиційно не розбирається в термінах і ляпає своїм язиком “шо попало”). Можливо, рахунки за ці злочини й треба висувати, але, звісно, не Україні (українцям просто пощастило, що на всіх тоді не вистачило б вагонів). Українці й татари мають заявити про свої рахунки Москві. Стосовно ж проблем сьогоднішніх кримських татар, треба пам’ятати, що в нашій країні її громадяни вільні жити на всій її території, а не тільки в окремій її “резервації”. Україна цілісна, унітарна й декларовано гуманна, демократична держава. Вся територія України для всіх її жителів, а не так, що для татар тільки Крим, а для угорців тільки окремі райони Закарпаття. В усіх рівні права. Татари нічим не краще і не гірше, наприклад, за росіян, як росіяни, скажімо, за українців. Поточні проблеми людей мають вирішуватися на рівних, а не так, що забрати в одних і віддати іншим, це – методи давно минулих часів.
Ростислав, Київ, Україна

На жаль, у Польщі тема депортації кримських татар не поширена. Адже доля переселених татар дуже подібна до долі поляків, яких депортовано до Казахстану чи на Сибір. Це – трагедія наших народів. Це дійсно ґеноцид, бо московська влада свідомо хотіла зруйнувати “невигідні народи”. Віддаючи честь жертвам сталінського режиму, треба прямувати до якнайшвидшого повернення переселених на Батьківщину.
Семен Сталецький, Польща

При розглядi поганого минулого, добре б пам’ятати про майбутне (щоб Крим не став Чечнею). Стiльки украiнських дiвчат полонили, генетично спорiднились. А як розвиваються iдеi побратимства?
ВАНО, Москва, Росія

Сталінський режим, декларуючи гасла про дружбу народів, насправді лише довершив справу, яку почала ще царська Росія: очистив стратегічно важливий півострів від усіх неслов’ян. Безперечно, це злочин, репресії проти цілого народу. Це історична кривда проти кримськотатарського народу, але на відміну від голокосту чи геноциду – не хотіла б звучати цинічною – та все ж під час вислання і по дорозі до Середньої Азії загинули не так багато людей. Тому краще називати депортації кримських татар 1944-го культурним геноцидом чи етноцидом.
Олена Савченко, Британія

Не Узбекистан і Україна мають платити за повернення кримських татар, а Москва – а то робить вигляд, що її кримсько-татарська проблема взагалі не стосується.
Степан, Черкаси, Україна

Advertisements