До тебе лину, моя рідна земле

http://duet.org.ua

І знову зустрічі…
Зустрічі з краянами – численною родиною, знайомими, однокласниками, друзями дитинства… і , звісно, ж з публікою. І все це – дякуючи прекрасному святу, яке стало традиційним на самбірській землі.

Ця благословенна земля більш чим 60 років тому прийняла насильницьки вигнаних зі своїх етнічних українських земель Лемківщини, Надсяння, Підляшшя та Холмщини (коли вже наші журналісти вивчать свою історію і не будуть плутати у своїх репортажах депортацію етнічних українців у 1944-1946 рр. з території Польщі на схід, на Україну, з Акцією «Вісла» 1947 року – внутрішньо польською депортацією етнічних українців на захід Польщі, на так звані землі одзисканє, котрі відійшли їй від Німеччини). І вже вшосте тут, на стадіоні  с. Нагірне Самбірського району Львівської області, проходить Фестиваль лемківської культури «До тебе лину, моя рідна земле». Організаторами цього народно-мистецького заходу є Самбірська районна рада та державна адміністрація, Ралівська сільська рада і районне товариство «Лемківщина».

Фестиваль відкрили своїм благословенням священики, а також було запалено традиційну лемківську ватру. Присутніх привітали голова районної ради Ігор Максимів, перший заступник голови РДА Ігор Несторак, голова районного товариства «Лемківщина» Михайло Шпак.

Насиченою була концертна програма. У ній взяли участь та виступили не лише популярні місцеві шанувальники лемківської народної творчості, але й гості. Серед запрошених, зокрема, лемківський народний хор «Радоцина» з м. Пустомит Львівської області (керівник Любомир Грицевич), народний хор «Лемківська студенка» (керівник Остап Сальва) та гурт «Бориславські батяри» з м. Борислава Львівської області тощо.

Безперечно, окрасою свята став виступ «Червоне та чорне» – етно-фольк дуету з м.Житомира. Публіка радо зустріла Ярослава та Валентину Теплих. Незважаючи на реабілітаційний процес після важкої операції, пан Ярослав не міг не відгукнутися на прохання організаторів свята, бо серед прекрасної публіки було багато родичів, однофамільців, тих, хто з гордістю носить прізвище Теплий, котре було поширене серед жителів с. Босько Сяноцького повіту, що на теренах Польщі і котрі були депортовані у 1945 році на Україну. Прізвище згадується в Австрійському кадастрі 1787 року.

Виступ, як завжди високопатріотичний, сповнений енергетики, характерної для дуету, пронизаний любов’ю та повагою до глядача, діалоги з ним між піснями – все це, безперечно, було щиро прийнято своєрідною багатотисячною глядацькою залою під небом Галичини, якою у цей недільний день став місцевий стадіон. Глядачі тепло сприйняли як українські лемківські народні пісні у виконанні дуету, так і авторські пісні Ярослава Теплого, багато з котрих вже стали народними. Інтересно зазначити, що над ватряним полем довго стояла потенційно дощова хмара, котра під час виступу дуету «Червоне та Чорне» розсіялася і щезла. Майже як у пісні Ірини Алегрової » я хмари розведу руками «. Після виступу була імпровізована фотосесія з шанувальниками, родичами, друзями, однокласниками, котру провів знаний львівський фотограф Віктор Солинко.

Як завжди, на висоті були «господині свята», ведучі Люба Тепла та Марія Ванів.

Варто відзначити, що фестиваль з року в рік стає вже більш організованішим, розвивається його інфраструктура. Фестивальна сцена стала вже капітальною,облаштовано містечко майстрів та торгові ряди, ятки, де учасники та гості фестивалю змогли придбати нові видання на теми депортації, карти Лемківщини, вироби народних умільців, сувеніри.

Та все ж головними, на наш погляд, були спогади про ті трагічні роки депортації, рідні лемківські пісні, танці, гуморески, які оживали як на сцені, так і у колі друзів. В очах багатьох сивочолих депортованих переселенців був і біль, і смуток, і радість. Адже на сцені ожило те, що їм таке близьке, рідне, дороге і незабутнє.

Advertisements