Позначки


Вайда Олег:

У нижній правій частині карти, над рамкою “умовні позначення” видніє червоними обрисами Львів.
На Захід від Львова видніє знову ж таки червоними обрисами Ряшів.
Під Ряшовим на півдні бачимо Кросно.
Рухаючись від Кросно на південиий схід минаємо Сянік, Загір’я,Лісько, Устрикі Долішні.
Рухаючись трасою на схід від Ряшова на Львів минаємо такі міста  Ланцут, Переворськ, Ярослав, Радимно, Краковець, сучасний кордон УКР-Польща, Яворів, Новояворівськ, Львів.
До речі місто Ярослав заснував києвський князь Ярослав Мудрий.
Переможна битва під Ярославом 17 серпня 1245 року закінчила довгий період боротьби князя Данила Галицького з угорсько-польською коаліцією і чернігівськими князями за галицький престол.
За Радимно можна звернути на південь до Перемишля.
Перемишль – це давнє княже місто ще за часів держави Білих Хорватів князя Самослава.
Як відомо, білі хорвати причислені до союзу семи слов’янських племен волинян, уличів, тиверців, полян, деревлян, сіверян, які стали основою для творення українського етносу.
А також вперше сучасний гімн України було виконано у Перемишлі 1865 року.
В 1863 р. у Львівському місячнику “Мета” було надруковано патріотичний вірш Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна”. Молодий парох (священик), а згодом відомий український композитор Михайло Вербицький написав музику і вперше сам виконав пісню у залі духовної семінарії у м. Перемишлі (тепер Польща) на зборах “Громади”. Твір викликав загальне захоплення і став дуже популярним. Уперше з нотами його надруковано у Львові в 1885 р. З проголошенням Української державності у 1917 р. пісня стала національним гімном.

Отець Михайло ВЕРБИЦЬКИЙ (1816-1870) народився в с. Явірник Руський на Перемишльщині (тепер Польща).

А ще наші західні етнічні землі дали нам першого Президента України М. Грушевського

Михайло Сергі́йович Грушевський (*29 вересня 1866, Холм (нині Польща) . А місто Холм збудував свого часу Руський (український) князь Данило Галицький. Там він і похований у Холмі. Правда місто сьогодні зветься на польский кшталт – Хельм.

На північ від Ряшова трохи на з нахилом до сходу велика червона пляма (майже у центрі карти)- це Люблін.

Рухаючись на схід від Люблина потрапимо до м. Холм.
Рухаючись від Любліна на південний Схід у напрмку до Львова минаємо такі міста Красностав, Замостя, Томашів, кордон, Рава Руська, Жовква, Львів.
Від Любліна, на північний схід – Берестя. Сучасна назва Брест.
На північний захід від Берестя, майже у верху карти видніє Білостік.

А далі фрагмент великої карти, яка має розмір близько 1,5 метри заввишки(з півдня на північ) та близько 1 м завширшки (зі сходу на захід).

На неї нанесено такі території розселення українських етнічних груп, як Лемковина,
Західна Бойківщина(наші рідні Краї), Надсяння, Перемищина, Холмщина, Білгора
Карта ця має назву “Територія розселення українців у межах сучасної Польщі на середину XX ст.” Масштаб 1:325 000.
Карта створена за ініціативи всеукраїнського товариства “Лемківщина” та світової організації лемківських об’єднань і при сприянні товариств Холмщина, Надсяння та Любачівщина. Карту було видано 2008 року.
Я згадую, як моя бабця Катерина (1907-1989) розказувала, що їх гнали аж до Устриків Долішніх. А там загнали у вагони та й повезли до Дорогобича. Розказувати вона про все те не могла багато, бо всі ті розповіді завжди завершувалися сльозами.

А нам сьогодні розказують про добровільне переселення. Людей під страхом фізичного  винищення позганяли з рідних земель, як худобу. І лише Українські Повстанці боронили, скільки було сил свій народ від усих тих знущань.  Моя бабця Катря казала:”Ой лихо було нам. Ляхи нас кривдили, але наше військо як могло боронило нас.”
Коли я в неї спитав, чи наше військо то Червона Армія, то вона мені сердито відказала:”Яка там Червона Армія, нас боронили наші хлопці, повстанці”.
Advertisements