Теги


На Прикарпатті згадують третій етап депортації українців, що почався у лютому 1950 року

карпати, сніг, гори
До Сибіру посеред холодної зими, без документів та їжі. Тоді з рідних домівок війська НКВС вивезли 300 тисяч наших співвітчизників. Історики доводять, що плани були більш грандіозними, однак вагонів не вистачало. Минуло шістдесят років – на батьківщину повернулися далеко не всі.

Прикарпатське село Посіч знищили вщент шістдесят років тому. Селян вивезли на Сибір та Одещину. А на місці зруйнованого поселення облаштували полігон. Нині з 360 сімей повернулись тільки  десять.

Ярославі Ломей тоді було сімнадцять. Пригадує – того зимового дня була хуртовина. Несподівано з’явились НКВДисти – обступили хату і на збори дали десять хвилин. Вдома лишилося все господарство: кури, свині, коні, корова. Не дозволили взяти навіть документів.

Ярослава Ломей, свідок депортацій: «Бандерівці, збирайтесь. Вас всіх вивозим на Сибір. Ну, все. Нічого не берете». І так бистро-бистро. То ми десь так три години чекали на вулиці, коли вигнали уже нас. І ми стояли там на вулиці. На холоді. Хто як був вбраний. Не було тоді такого вбрання, що міг тепло вбратися».

Село Посіч було приречене – пояснюють історики. Воно поряд з лісом, де мали криївки вояки УПА. Напередодні УПІвці знищили спецпідрозділ НКВД. Ті  поразки не пробачили. Розправились із мирним населенням​ за підтримку повстанців.

Тамара Галицька, кандидат історичних наук: «Важливим завданням було – підірвати економічну базу повстанського руху. Оскільки матері, сестри, родичі, які залишалися у селах, всіляко допомагали повстанцям, які не мали зовнішньої допомоги».

Селян звезли до в’язниці й звідти відправляли товарняками у Сибір. Там жили у маленьких кімнатах по кілька родин. Спали просто на підлозі.

Повертатися влада дозволила тільки у 1960-х, але далеко не всі з депортованих посівчан змогли це зробити. Тепер лише інколи приїжджають у рідні околиці.

Галина Витвицька, сільський голова с. Посіч: «Приїжджають. Погостять – в кого ще є тут родичі. І охота їм повернутися сюди. Але все-таки осіли там. Там сім’я. Там діти. Онуки. І вже в більшості залишаються на місцях».

За три етапи депортації, з 1940-го до 1950 року, з рідних земель вирвали понад триста тисяч українців. Задум у тодішньої тоталітарної влади був масштабніший – свідчать історики. Просто українців надто багато – на всіх не вистачило вагонів. З Прикарпаття Оксана Кваснишин, Остап Трощук,  «Факти»,  ICTV

Advertisements