Позначки


Як Ющенко на бойківському весіллі гуляв
http://zik.com.ua
Серпень02200709:49

Весілля стало основною складовою частиною IV Бойківських фестин. Його визначили центральною віссю святкувань і вирішили продемонструвати самому Президентові. Як розповіли місцеві жителі та організатори, у цьому обряді збереглось найбільше пам’ятних для кожного бойка церемоній. Насправді, для сучасної молоді ці традиції стали обтяжливими. З дев’яти обов’язкових елементів весілля сучасні бойки дотримуються тільки трьох, хоча у цьому матеріалі ми дотримаємось старовинних традицій і опишемо усі 9.

«Запит»

Весілля розпочинається з приходу батьків молодого до молодої із запитом на її згоду про одруження. Відбувається бесіда батьків наречених. Опісля розмови дається згода на одруження. Батьки домовляються про день та час проведення весілля. Весільна угода закріплюється святковою вечерею…

Перед приїздом Ющенка ніхто навіть не подумав взяти хоч крихту їжі до рота. Усі чиновники: Батенко, Герич, Дейнека, Денькович, Захарчишин, Кристиняк, Лемішко і Федак позаймали місця і спостерігали за хаотичним рухом людей навколо. Тихенько про щось перемовлялися. На запитання, про що спілкувалися, усі відповідають: «Не про політику. Сьогодні ми – одна родина, одна сім’я». Про завтра не говорять.

Люди навколо пробували пробратися до VIPівської зони, а коли не виходило, принаймні переносили туди дітей. Поближче до Президента Ющенка. Ще й давали своїм чадам настанови: «Приїде Президент, то Михайлику, швидко біжи до нього і подавай руку»…

«Передвесільні вечірки»

Ця весела передвесільна подія відбувається в домах молодої та молодого за участю місцевої молоді та народних музик з піснями й танцями. Молода дарує нареченому весільну сорочку, вишиту власноруч…

Всі готувались до Ющенка. По-своєму. А «вечірки», навіть на фольклорному святі, були політичними.

Першим запрацював Іван Денькович. Бютівські палатки «виростали» на горі, зліва біля сцени. До них одразу збіглося з кілька сотень людей. Ще б не бігли: тут же панує чарівне українське слово – «халява!». Не стерпів Петро Олійник – уже «ТАКівські» помаранчеві кіоски появляються як гриби після дощу. Перед бютівськими. І за кількістю ТАКи перемагають одвічно реальних суперників! Але, от горе, – «нашоукраїнці» не мали для роздачі безплатного одягу. Їхні партійці в палатках так і длубались в носі до кінця фестин. У той же час навколо «сердечних» ажіотаж не вщухав. В їхньому арсеналі БЕЗПЛАТНІ кашкети з написом «Від сонячного удару і Партії регіонів:)», БЕЗПЛАТНІ пов’язки, БЕЗПЛАТНІ бандани й БЕЗПЛАТНІ футболки з написом «БЮТ – це круто» (всі ми пам’ятаємо, хто користувався подібним гаслом перед виборами 2006 року і що з того вийшло). «Усіх елементів одягу разом майже 35 тисяч привезли. Ви ще не маєте?», – хвалиться мені головний бютівець Львівщини Іван Денькович.

І лиш один Левко Захарчишин сидів самотній та ображений, навколо символіки великих блоків. Його «Пора» з однією тільки палаткою опинилась у «положенні поза грою». Без дивідендів, але довше за всі інші вона простояла – до кінця Бойківських фестин.

«Різання барвінку»

Один з небагатьох обрядів, популярний на Бойківщині й у наш час. «Без барвінку весілля не буде», – пояснили мені місцеві. Обряд «різання барвінку» відбувається в городі біля будинку молодої. Під час різання барвінку весільні музики виконують мелодії на зразок «бойківських ладканок». Виконуються традиційні весільні «ладкання», бойківські коломийки. Крім того «приговорюють», тобто бажають майбутньому молодому подружжю щасливої сімейної долі…

«Хочемо побачити свого Президента. Ми за нього голосували… Він перший, зі всіх президентів і перших секретарів, хто приїхав до нас, до Турківского району. Історики казали, шо приїжджав колись австріяцький цісар. А то, після нього вже нікого не було тут з високої влади», – розповіла мені під час виступу Президента мешканка села Ясениця-Замкова Наталка Криницька. Ще вона казала і про те, як навколишні села готувалися до IV Бойківських фестин та приїзду Ющенка. Траву на горі, де відбувався фестиваль, скосили спеціальним трактором ще за три тижні до початку фестин. Поспішили. За цей час вона підросла ледь не по коліна і бажаного ефекту не було. «А сцену яку поставили… Ми такого не бачили. Тут вся округа готовилась до свята. Бачте, то всі люди на святі навколо, більшістю з сіл Турківского району», – все мені пояснює пані Наталя. Ще розповідає про весільні традиції бойківського краю. А потім каже: «Я не вірю, що Ющенко зможе щось поміняти в Україні… Він заслабий. Треба сильного якогось. Ющенко міг би керувати тою державою, в якій є сильна демократія, а не як в нас», – кидає пані Наталя і біжить, як і всі до того ж Ющенка, щоб поцілувати його і подивитися на Президента зблизька.

«Початок весілля»

Дійство відбувається в оселях молодих. Гості обдаровують господарів дарунками, які з вдячністю приймаються. Відбувається символічне частування. Усі сідають до весільних столів. Музиканти у той же час під вікнами осель виконують традиційний бойківський «на добридень». Виконується «сімейний танець» за участю найближчої родини. Молодий та молода окремо переступають через стіл, роблячи крок до нового життя, сідають поміж запрошених. Староста промовляє «рацію» та оголошує, що весільний обряд розпочався. Частування…

Ніхто на фестинах достеменно не знав, коли і як прибуде Президент. Щодо часу, то орієнтовною була 10:45. Та тоді до свята ще ніхто навіть не готувався, а «весілля» ще не перевдягнулося в костюми. Усі знають – Президент затримається. О пів на дванадцяту журналісти зібралися перед сценою і почали обговорювати цей візит. Хтось згадав приїзд Ющенка на святкування Дня народження ректора ЛНУ імені Франка, хтось – нещодавній візит до Ожидова.

Майже об 12 у небі з’явився вертоліт. Він обігнув гору, на якій проходив фестиваль і полетів десь в інший бік. «Терористів дурять, а Ющенко на іншому вертольоті зараз з тамтого боку прилетить», – жартує кореспондент телерадіокомпанії «Разом». Втім, після того, як гвинтокрил повернувся, знову обігнув гору і сів на сусідній, усі питання було знято і половина гостей Бойківських фестин побігли вітати Президента Ющенка.

«Прихід молодого з вінцями за молодою»

Цей обряд зберігся і до початку ХХІ сторіччя в сучасних весільних церемоніях. Популярний не тільки на Бойківщині, а й на більшій частині Західної та Центральної України. Полягає він у символічному «викупі молодої». Головну жіночу особу весілля – молоду, до її дому з усією свитою приходить шукати молодий. Натомість, замість дівчини виходить юнак або старезна бабця зі словами: «Добридень, коханий, пізнаєш мене?». Звичайно, молодий відповідає «ні» й посилає по молоду когось «вірного», хто зможе таки привести справжню обраницю. Молода виходить, вклоняється. Правда, перед цим родичі нареченої можуть просити викуп. Після виходу молодої, обоє стають поруч і просять благословення у батьків. Відбувається похід святочної процесії до храму, де молоді беруть шлюб. Звучать традиційні бойківські мелодії – ладканки та коломийки…

Три автівки «Land crouser» з номерами Львівської облдержадміністрації зупинились перед турнікетами обабіч сцени. Вийшов Президент та Ігор Пукшин. Обоє з дружинами, Микола Горинь з Петром Олійником. Без дружин. Усі швидко почимчикували до лавок, де вже були розписані місця. У той час на сцені виступав колектив з Донеччини. Його швидко «попросили» зі сцени і виставили на передній план трибуну з тризубом. «Її робив наш турківський майстер Дем’ян, з липи і дуба. Точніше, його звати Богдан, а фамілія – Дем’ян. Таких виробів більше ніде не найдете», – пояснив мені вже після головної церемонії пан Богдан, який працював в обслузі Бойківських фестин.

«Завершення весільного обряду вдома у молодої»

Шлюбна церемонія повертається на подвір’я молодої. Мати нареченої зустрічає всіх перед порогом хати, вітає молодят. Ще обсіває усіх пшеничним зерном та цукерками на добре та багате життя. Звучать «ладкання» та коломийки. Усіх запрошують до весільного столу. Староста орудує всією забавою. Танцюють старовинний бойківський танець «сторцак»…

Голова товариства «Бойківщина» Петро Косячевич нашвидку привітав Президента Ющенка і покликав його до слова для бойків.

І ось настала та мить, заради якої усі зібралися. Президент Ющенко квапливо підвівся з лавки і підійшов до липово-дубової трибуни Богдана Дем’яна. До слова, на його обличчі за час перебування на фестивалі не було навіть тіні від усмішки. Він розгорнув папку з листами підготовленої промови і почав, під вигуки «Ющенко, Ющенко!» своє вітання… Говорив 13 хвилин, проте і за той час люди знудились, половина публіки розбіглися за пивом.

«Похід святочної церемонії до молодого з подарунками від молодої», – ідуть з приносом

Весілля приходить додому до молодого. Молода обдаровує батьків та ближню родину свого обранця. Проходить «перепій» сватів. Музики й далі грають ладканки…

Президент сказав своє слово. Сів на лавку. Дружина з усмішкою привітала його, він навіть не відповів. Хоча б кивнув головою. Далі – імітована вистава весілля. «Наше весілля особливе. Ніде в Україні такого не будете виділи. Але шкода, шо наша молодь вже нехтує тими традиціями», – скаржаться після виступу старенькі актори. Вони готували свою виставу цілих два місяці й хоч багато бачили на своєму віку, проте переживали на сцені, за їхніми словами, «як малі діти».

Відразу після завершення вистави, Ющенко разом зі свитою пішов оглядати виставку народних ремесел. Не вийшло. Натовп проковтнув Президента й охоронців. Останні спітніли, постійно обливались водою і кричали: «Коридор, робіть коридор, що ж ви за люди такі?!». Та кому адресувалися ці слова дотепер не відомо. Люди навколо навіть на думці не мали так просто відпустити Ющенка. «Пане Президенте, дуже вас хотіла побачити, я вже три рази писала до вашого Секретаріату і жодного разу не прийшло мені відповіді…», – так переважно починалися усі висловлювання, адресовані Ющенкові. Президент спромігся тільки підійти до першого столу з народними бойківськими виробами і відразу повернув до низу, в бік своєї автівки. Люди його оточили і не дали пройти. Один чоловік біля мене передає листа Ющенкові. Дає копію охоронцям і ще кілька разів просить передати шефові. Потім повертається до мене і каже: «Не передадуть. Я був в Ожидові й там передавав лист для Ющенка, а відповіді так і не дочекався», – каже чоловік.

У той же час Катерину Ющенко, яка мала при собі всього-на-всього одного охоронця, оточили жінки з привітаннями і побажаннями. «Ви мали отримати подарунки від чарівної бойківчанки з Ужгорода. Я їх передавала вам, пані Катерино, ще в Ждині, на лемківській ватрі», – пояснює висока, ледь смаглява жінка з темним волоссям. «Дякую», – просто і звично відповідає пані Президентова, а за тим цілує чарівну бойківчанку.

Нарешті Ющенки дійшли до автівок. Президент на хвилину зупинився. Його перепинив священик. Отець вирішив поблагословити Ющенка і запропонував підписати якісь папери. Президент погодився. За спиною Президента натовп, який хоче сфотографуватися. 15-літні хлопчаки повилізали на спини своїх друзів і чекають, коли Президент повернеться до них обличчям і його можна буде фотографувати. «Андрію, крикни йому, шоб повернувся. А то мені вже важко тебе тримати», – каже один іншому. Збоку жінка питає: «А нащо тобі його тримати, опускай і не мучся». «Та нє, він сфотографує і мені фотку Ющенка дасть», – пояснює своє зацікавлення хлопчак під низом. Нарешті натовп не витримує чекати, коли ж Президент повернеться і починає вигукувати: «Ющенко!». Президент повернувся, коротко глянув довкола і сів за кермо «Land crouser».

Люди стали розходитись, а один кремезний чолов’яга посеред дороги запевняв кількох жіночок, що Президент повернеться на Бойківські фестини і завтра. «Ви де таке чули?», – питають його. «Та мені люди казали», – гордо і впевнено відповідає чоловік. Якщо він у це вірить, то ще довго сидітиме на місці, де щойно був Президент.

Через п’ять хвилин гвинтокрил з Ющенками на борту покинув Бойківські фестини.

«Розчіпчування»

Чіпець, який за традицією дівчата з Бойківщини носили на голові, молодий знімає з голови молодої. Мама молодого пов’язує хусткою голову молодої, яка сидить на подушці. Церемонія обіграється жартами молоді…

Ще один момент: посеред вистави за сцену приїжджає величенний джип «Hammer». З нього виходить повний, великий чоловік у вишиванці, широких штанах і величенному крислатому солом’яному капелюсі. З ним двоє дрібненьких дітей. Заходить до VIPівської частини, підходить до Президента, дружини, чиновників та Олійника. Вітається, обіймає, цілує і сідає позаду. Не знати, хто ж цей таємничий чоловік з великим капелюхом. От такі-то містичні фестини.

Після від’їзду Президента ця тема була головною серед журналістів і політиків.

«Завершення весілля – «танець молодої»

Звучить бойківська народна музика, переважно скрипка. Молода бере чіпець та виконує танець. Витанцьовуючи, вдягає головний убір по черзі на голови дівчат, з якими вона зростала та дівувала. Молода танцює з мамою, сестрами, братами. До танцю запрошують усіх присутніх… Співають традиційну бойківську пісню «На добраніч».

Після від’їзду Ющенка актори-аматори, які брали участь у весіллі почали скаржитись на те, що їм не дали показати весілля до кінця. Бабця з села Вовча каже: «Та ми навіть «На добраніч» не співали. А то цікава, гарна пісня. Чо’сь так швидко нас зігнали зі сцени… і Ющенко пішов», – каже. Питаю, де головні дійові особи вистави: молодий і молода, а бабця відповідає: «Та дали їм подарунка, то вже побігли їсти і пити», – сказала.

Так саме і політики обласного штибу. Після вистави пішли до великої військової палатки і засіли на годинку. Виходили звідти не зовсім тверезі. Ледь почервонілий заступник голови ЛОДА Тарас Батенко похвалився гарною організацією: «Турківщина такого не бачила. Та й ми не чекали, що прийде аж 20 тисяч бойків», – каже. «А знаєте, актори, які виступали у весіллі скаржились, що їм врізали номер…», – прошу прокоментувати. Батенко відразу посерйознішав:

«Неправда. Є два формати весілля, яке тут презентували: перше – у межах півтора години часу, а інший – півгодини. Позаяк перебування Віктора Ющенка було визначене протоколом в межах трьох годин, то і формат весілля ми вибрали вужчий», – відповідає Тарас Батенко і швидко прямує до свого авто.

Начальник управління охорони здоров’я ЛОДА Ігор Герич до палатки не ходив. Чути. Він надавав медичну допомогу малесенькій дитині, яка… впала на парасолю і розбила носа. «Нічого серйозного, але дати вату, витерти кров і заспокоїти – це моя робота. Більше надзвичайних ситуацій на фестинах не було, але я залишуся, проконтролюю усе», – зауважив медик.

Після від’їзду чиновників усі охочі, котрі до того часу не мали змоги, нарешті пробилися у VIPівську зону і зайняли місця на лавочках, де щойно сиділи Ющенко та дружина, Олійник та Горинь… Мало того, після кількох пив окупованою стала навіть сцена. Уявіть, в якому родинному колі почувалися ті, хто виступав: виходиш на сцену і бачиш за півметра збайдужілу і ледь сп’янілу свою публіку.

Найщасливіші того дня бютівці збирали палатки. Приїхав нардеп Андрій Шкіль. Стало зрозуміло – Юлії Тимошенко не буде. А Шкіль став роздавати автографи, пити пиво. Через годину вже не міг роздавати автографи. У хід пішли візитки. Потім Шкіля забрав Денькович. Це були останні політики цього бойківського дня. На завершення Іван Денькович сказав: «Я Бойко, тут багато моїх друзів, знайомих. Все пройшло гарно. Чому гарно? Бо гарна погода, багато людей, і я всім задоволений», – пояснив бойко і політик.

Невесільне

Під час «весілля» до журналістів, підбіг старенький чоловік. Він втиснув у руки кореспонденту «Газети по-українськи» фотоапарат. «Сфотографуєте мене з Президентом?», – попросив він і одразу, не чекаючи відповіді, побіг у сторону Ющенка. Пробігає ряд лавок і опиняється за два кроки від мети. Але перед ним постає мертва стіна – два охоронці. Дідок спритно обертається і біжить на один ряд позаду президента. Завмирає, а колега з «ГПУ» натискає на пускову кнопку фотоапарата, і щасливий дідусь забирає фотокамеру з найціннішим кадром.

Після того до діда підходили журналісти, брали в нього інтерв’ю, як у тієї людини, яка зуміла досягти своєї мети і навіть головні охоронці країни не стали на заваді… Дід чув себе героєм.

Наприкінці дня все змінилось. Дідусь стояв на дорозі перед виходом з Бойківських фестин. Він плакав. Плакав, бо люди покидали фестини, а він хотів продовження свята. Плакав, бо чекати ще 5 років, а не знає, чи ще доживе до подібного свята. Нарешті плакав, бо здійснив свою мрію. Тепер щодня буде дивитися на своє фото поряд з Ющенком, але зможе відчути той запал бойківського свята, бойківського весілля, до якого залишається всього-на-всього 5 років.

Advertisements