Позначки


http://newua.org.ua ьний до

Сергійчук В. Трагедія українців Польщі. — Тернопіль, 1997. — 440с.

Формат djvu, ~5,3 Mb

…Особливо жорстоко діяли війська в тих місцевостях, де селяни пробували чинити будь-який опір. Часто за опір вважали кілька пострілів, що могли й не принести користі. Натомість у звітах командирів ВП спалення безборонних сіл змальовувалось як героїчна боротьба польських жовнірів проти «банд» УПА [5, 24]. Підтвердженням оправданності таких дій військових було поширення польськими властями чуток, мовляв, усі чесні українці хочуть їхати до УРСР, а залишилися лише ті, хто працює з бандами. Значно зріс терор збройних формувань польського підпілля. Аківцями було спалено безліч українських хат у гмінах Курилів і Ментке Грубешівського повіту. Такої долі зазнали Турковичі, Суховичі, Малків та інші села. Основною причиною бажання переселитись в УРСР було прагнення врятувати своє життя і частину майна [5, 25]. Особливо сильним був терор на півночі Закерзоння. Використання військових частин і загонів АК дало свій результат: було виселено більшість українців Перемищини, закінчувалась депортація в Замостівському (93,6) , Красноставському (81,5), Любартівському (100), Радзинському (100), Біла – Підляському (100), Ясловському (99,7), Холмському(98,4) та Білгорайському (88,6) повітах. Повільними темпами йшла депортація в Ліському (7%), Любачівському (31.3%) та Сяноцькому (51,1%) повітах, що пояснювалось діяльністю УПА, яка руйнувала комунікації, знищувала евакуаційні комісії, вела бої з підрозділами ВП . Загалом підчас третього етапу було переселено 81806 осіб.
На завершальному четвертому етапі виселення набрало класичної форми етнічної чистки, що включало в себе пацифікацію і палення сіл, терор проти мирних мешканців, повальну екзекуцію силами регулярних підрозділів ВП. Доведені знущанням військових до відчаю селяни кидали роками нажите майно і без оформлення жодних документів нелегально переходили радянсько-польський кордон. Українці вдавались до різних способів ухиляння від депортацій. Люди в гірських районах тікали в ліси чи в сусідню Словаччину, підкуповували польських військовиків, підробляли документи. Через такий широкий розмах протидії виселенню було створено на початку квітня 1946 р. операційної групи “Жешув”, основу якої складали 8 і 9 дп ВП , які мали досвід проведення акції виселення, а також 14 і 18 піхотні полки (пп) та сили прикордонних і внутрішніх військ, громадянської міліції й органів безпеки. Керівництво операційної групи “Жешув” у травні 1946 р. “добилося збільшення кількості виселених на 180% у порівнянні з квітнем 1946 р.”. Головний уповноважений уряду УРСР М. Ромащенко в листі до генерального уповноваженого уряду РП В. Вольського від 31 травня 1946 р., висловлюючи задоволення з приводу “досягнутого завдяки ефективним заходам польської сторони для сприяння евакуації” значного посилення темпів виселення українців, наголошував на необхідності “в період, що залишився до закінчення терміну, не лише не допустити послаблення у здійснюваній роботі, а й добитися певного, цілком можливого й реального посилення роботи”. Всього протягом четвертого етапу було депортовано 154329 чол. Загалом під час депортації вивезли близько 482 тисяч українців …
Advertisements