Позначки

,


В.А. Войналович

БОЙКИ– етногр. група укр. етносу, що розселена в гірських р-нах Українських Карпат і Закарпатті (Долинський р-н та ч. Рожнятівського р-ну Івано-Франк. обл., Сколівський, Турківський, ч. Стрийського, Дрогобицького, Самбірського та Старосамбірського р-нів Львів. обл., Воловецький та ч. Міжгірського і Великоберезнянського р-нів Закарп. обл. – див. Бойківщина).

Стосовно походження та етимології назви «Б.» існує кілька гіпотез. Одні пов’язують її з особливостями психічного складу певної групи людей, ін. – з особливостями їхніх мовнодіалектичних ознак (бойківський говір – одна з пд.-зх. карпатських говірок – зберіг чимало архаїчних рис, переважно фонетичних та морфологічних). Достатньо обґрунтованою є гіпотеза, що пов’язує цю назву з етнонімом кельтських племен – «бойї», які мігрували у 6 ст. на Балкани і в Карпати. Подекуди Б. називають себе верховинцями. На Закарпатті назва «Б.» мало поширена.

Гадають, що Б. – нащадки давнього слов’ян. племені білих хорватів, яких Володимир Святославич приєднав до Київської Русі. Істор. тер. розселення Б. займала бл. 8 тис. км². На поч. 30-х рр. 20 ст. тут проживало до 400 тис. осіб (переважно Б.).

Істор. доля Б., особливості їхнього природного середовища обумовили й відповідну своєрідність їхнього побуту та к-ри, які відзначаються стриманістю. Невибагливість життєвого укладу та побутової к-ри підсилювалася специфікою їхніх госп. занять – переважно підсічним землеробством, солеварінням, розведенням великої рогатої худоби. Торг. рух, що відбувався гірськими перевалами через тер. Б., призвичаїв їх до торгівлі.

Серед народжених на Бойківщині визначних діячів минулого відомі, зокрема, Ю.Дрогобич – проф. і ректор ун-ту в Болоньї, згодом проф. ун-ту в Кракові (1488); П.Конашевич-Сагайдачний та ін. Найвідомішим із синів Бойківщини є І.Франко.

Літ.: Пономарьов А. Бойки. В кн.: Етнічний довідник, ч. 2. К., 1996.

Advertisements