Позначки


http://www.los.org.pl/

Наша черга…

„Людина, яку позбавили коренів стає світовим вигнанцем” – ці слова ми вибрали на осердя нашої діяльности, вони неначе розкладна дорога, якою ми прямуємо. Куди ми хочемо зайти?

Історія людства говорить нам, що, скорше всього, ми спроможні зробити не так вже й багато, проте минуле переконує нас також, що світ може змінюватися в кращому напрямку, правда, не рідко, з завертанням до минулого. Все залежить від нас. Це наш час жити та змінювати все! Потім помремо і місію візьмуть наші діти. Не забуваймо при тому, що демократичне життєскладення, яке є найкращою в історії гарантією вшануванування прав окремої людини, прикриває мінімальну кількість країн у світі, якщо фактично, то лише Европу і трішки Америки, а й це насправді тільки з учорашнього дня.

Нас кров точить у тому, щоб людей більше не виривали з їхніх домівок, не позбавляли їх коренів. Маємо зарубати на носі, що цього не можна робити під будь-яким виглядом. Прагнемо казати, кричати, ремствувати, щоб тільки люди стали більш вразливими і не кривдили себе взаємно таким жахливим способом. Нас надихає ця ситуація, щоб збудувати «виставу крику». Виставу, яка повинна стати пересторогою для нас та для тих, які прийдуть після нас.

Нашою метою є також віддати честь тим, які відмітили на собі жахіття переселень. З причини географічного положення нас магнітять передусім українці в Польщі, але також поляки переселені на Мазури та німці видворені з Мазурів. Також євреї, які встигли відпустити корені у вармінсько-мазурську землю.

З причини наших скромних людських можливостей, на жаль, ми не можемо приділити уваги всім скривдженим. Ми розуміємо однак, що кожна, покалічена таким жахливим способом людина, не оглядаючись на національність, вповні заслуговує цього.

Співчуття та особлива увага належиться передусім тим, які все ще посеред нас, які ще не пішли у той світ. Чимало з них досі живуть без коренів, тому, що на нових місцях, куди їх вигнали, не спромоглися, не бажали, чи просто не змогли відпустити нові паростки. Адже, лише тільки так можна почати нове життя. Не наростивши нові корені людина приречена лише до дрімливих спогадів про минуле, бувальний день є лише учорашнім днем…

Бажаємо мати свій вклад у те, щоб людство не забувало про сотні тисяч ям після вирваних, ба, про мільйони ран, які кровоточать в землі позбавленій людей, людей, які її любили, а їхньою єдиною провиною була національність. Нашим бажанням є також докладніше дослідити, що відчуває людина впроторена у цей не по-людськи організований експеримент. Можливо, ти зможеш стати нам у пригоді?

Ти знайомий з „вирваним”, він живе поруч? – скажи нам про це, а ще краще скопіюй штрих нашої анкети і обсели її інформацією, клацни світлину, зніми інтерв”ю і напиши нам. Це небагато коштує, проте ти зробиш свій вклад у те, щоб твої діти, а може онуки ніколи не зазнали цього чуттєвого регресу, приниження гідности, яким є видворення з власного дому. Але головне – таким чином ти даси трохи уваги скривдженій людині, уваги, якої ці люди наднебно прагнуть, а мають її так мало.

Людина стає справді вільною десь з ранньої дорослости, якщо вона хоче вирвати свої корені – має це зробити самотужки, вона знає, яким чином зробити це так, щоб корені відродилися на новому місці. Кожна інші дія, це паля, устромлена в людину, а відтак дія, яка заслуговує остаточного засудження.

Advertisements