Позначки


http://www.nbuv.gov.ua

© Левкович Н., 2008
УДК: 398.43(=161.2) (477.86/.87)
‘‘ГОДОВАНЕЦЬ’’ В НАРОДНІЙ ДЕМОНОЛОГІЧНІЙ ТРАДИЦІЇ
БОЙКІВ
Надія ЛЕВКОВИЧ
Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра етнології
У статті з’ясовані основні ознаки і властивості годованця – домашнього духа-опікуна в
українських Карпатах, його функції та зовнішній вигляд. Проаналізовані ‘‘взаємини’’ з людьми,
висвітлені місце і роль народних уявлень про домашнього духа у повсякденному житті горян.
На основі джерельних даних досліджено, що функції опікуна дому (його мешканців та
господарства) стабільно характерні для даного персонажа не лише в російській традиції, а й на
теренах українських Карпат.
Ключові слова: демонологія, домашній дух, годованець, покійні предки.
Народні вірування своїм корінням сягають глибокої давнини. Світогляд людини
показує, наскільки реальним та тісним є у її свідомості зв’язок між живими і
померлими предками, між світом земним і потойбічним. Людина дохристиянської
доби була глибоко переконана, що майже всі сфери її діяльності проникнені
надприродною силою. Ця надприродна сила після прийняття християнства стала
називатися “нечистою”. А комплекс уявлень про демонів, духів, нечисту силу
входить до так званої “нижчої міфології”, тобто демонології.
Одним з найцікавіших та найсуперечливіших персонажів демонології є
домашній дух-опікун, який на теренах України (і не тільки) має різні назви і
різне, часом зовсім діаметрально протилежне трактування своєї сутності. Ще й
досі залишається актуальним, а відтак потребує додаткового дослідження
питання про те, чим зумовлена неоднозначність народних уявлень про функції
домашнього духа. Іншим важливим питанням, яке стосується характеристики
домашніх духів, є визначення часу коли саме відбулося формування народних
уявлень про домашнього духа-опікуна.
Існує значна кількість публікацій про духів-опікунів. Особливо цінними для
дослідження карпатської демонології є матеріали Володимира Гнатюка1, Михайла
Зубрицького2, Володимира Шухевича3, Антіна Онищука4, Івана Франка5, Філарета
1 Гнатюк В. Нарис української міфології. Львів, 2000.
2 Зубрицький М. Народний календар, народні звичаї і повірки, прив’язані до днів в тиждни і
до рокових свят // Матеріали до українсько-руської етнології. Львів, 1900. Т. 3. С. 33–60.
3 Шухевич В. Гуцульщина // Матеріали до українсько-руської етнології. Львів, 1908. Ч. 5.
С. 203–210.
4 Онищук А. Народний календар. Звичаї і вірування, прив’язані до поодиноких днів у році //
Матеріали до української етнології. Львів, 1912. Т. 15. С. 1–61.
5 Франко І. Людові вірування на Підгір’ю // Етнографічний збірник. Львів, 1898. Т. 5. С. 160–218.
85
Колесси6, Юрія Жатковича7. На ґрунтовну джерельну базу спираються огляди
народних вірувань, вміщені у колективних історико-етнографічних дослідженнях
“Бойківщина”8, “Гуцульщина”9, “Лемківщина”10, “Українські Карпати. Культура”11.
Багатий матеріал про домашніх духів вміщений в етнолінгвістичному словнику
Наталії Хобзей12. Авторка останньої зі згаданих публікацій не обмежилася ареалом
Гуцульщини, навівши зіставні свідчення з інших українських та суміжних слов’янських
і неслов’янських ареалів.
Оскільки народна пам’ять дуже стійка, то свідчення про даний комплекс уявлень
сьогодні значно доповнюються матеріалами етнографічних експедицій. Тому
основним джерелом для написання статті є польові матеріали автора, зібрані у
Карпатському реґіоні, зокрема, на Бойківщині.
Метою даної статті є показати і проаналізувати карпатські уявлення про
домашнього духа-опікуна. На основі цього спробуємо з’ясувати: ким у народній
уяві бойків виступає даний персонаж – опікуном дому чи нечистою силою.
В основі всієї демонологічної системи персонажів у слов’ян покладено погляд на
існування двох різних видів покійників: тих, чия душа після смерті знайшла спокій на
тому світі, і тих, хто продовжує посмертне існування на межі двох світів. Перші
ставали покровителями свого роду. Саме вони були домашніми духами13. Сучасний
етнографічний та лінгвістичний матеріал відображає неоднозначність уявлень про
функції та властивості цього персонажа в різних слов’янських ареалах. Аналіз всього
масиву уявлень про домашнього духа дав змогу дослідникам виокремити декілька
його типів14. Власне дещо інший за походженням тип відомий у західнослов’янській
традиції. Саме до нього і відносять західноукраїнського годованця15. Досить
поширеним на Бойківщині для означення домашнього духа є також демонім
хованець. Дослідники виділяють його в окрему групу – духів-збагачувачів, яких
6 Колесса Ф. Людові вірування на Підгір’ю. В селі Ходовичах Стрийського повіту //
Етнографічний збірник. Львів, 1898. Т. 5. С. 76–98.
7 Жаткович Ю. Замітки етнографічні з Угорської Руси // Етнографічний збірник. Львів,
1896. Т. 2. С. 1–38.
8 Кирчів Р. Народні вірування і знання // Бойківщина: історико-етнографічне дослідження.
Київ, 1983. С. 207–221.
9 Кирчів Р. Світоглядні уявлення і вірування // Гуцульщина: історико-етнографічне
дослідження. Київ, 1987. С. 243–260.
10 Сілецький Р. Звичаї, обряди та повір’я у традиційному житлобудівництві // Лемківщина:
історико-етнографічне дослідження. Львів, 2002. Т. 2. Духовна культура. С. 153–163.
11 Кирчив Р. Традиционное мировосприятие, верования и народная демонология // Украинские
Карпаты. Культура. Киев, 1989. С. 125–128.
12 Хобзей Н. Гуцульська міфологія: Етнолінгвістичний словник. Львів, 2002.
13 Левкиевская Е. Низшая мифология славян // Очерки истории культуры славян. Москва, 1996.
С. 183.
14 Виноградова Л., Левкиевская Е. Духи домашние // Славянские древности: Этнолингвистический
словарь в 5-ти томах / Под ред. Н. И. Толстого. Москва, 1999. Т. 2: Д–К. С. 153.
15 Левкиевская Е. Низшая мифология славян… С. 184.

Advertisements