Позначки


http://www.nbuv.gov.ua

Орнаментальні мотиви традиційної народної вишивки українців Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.

Пилип Р. І. (Ужгород)

Орнаментальні мотиви народної вишивки українців Закарпаття своїм корінням сягають у давнину і пов’язані з етнічною традицією, з елементами дохристиянського і християнського світосприйняття, з оточуючим людину середовищем. Протягом століть символічний зміст орнаментальних мотивів стирався. Однак їх форма, не дивлячись на певну трансформацію, збереглась завдяки традиції. Орнаментика традиційної народної вишивки знайшла своє найповніше вираження в одяговій вишивці. Вона була найпоширенішим видом його оздоблення, а водночас популярним декоративно-ужитковим мистецтвом взагалі. За семантикою орнаментика традиційної народної вишивки українців Закарпаття ХІХ – першої половини ХХ ст. має багато спільного із світоглядними уявленнями і знаннями українців. Вона сприймається як мікрокосм людини та наділяється конкретними обереговими функціями. У народному одязі та його орнаментиці виразно проявляється модель всесвіту: триярусне членування форми одягу і композиції його вишивок, підкресленість космічної символіки, в якій солярні, ромбово-крапкові знаки свідчать про сприйняття людиною орнаменту як мікрокосмосу.

Вагоме значення у вишиванні одягу мають оберегові функції орнаменту. Про це свідчить її розміщення на комірах, манжетах, ошийниках, рукавах. У оздоблені одягу, на думку Б. Рибакова, послідовно використовувався єдиний принцип розміщення оберегового орнаменту на всіх отворах, через які до людини могли проникнути злі сили: комір, вилоги, манжети, ошийник, рукавні і пазушні розрізи. Сама тканина вважалася непроникною для злих сил. Тому навіть всі знаряддя для виготовлення тканини оздоблювали захисним орнаментом [1, с. 465 ], (рис. 1).

На початку всі функції орнаменту вишивок були між собою синкретичними та взаємообумовленими. Крім світоглядних та захисних причин виникнення орнаментики, не можна відкидати і її естетичну роль.  Людина з найдавніших часів прагнула оздобити свій одяг та побутові предмети. Цілком очевидно, що на початку свого виникнення орнамент мав глибоко символічний зміст, виконував певні ритуальні функції. Це означає, що орнаментальні мотиви слід розглядати не тільки як результат творчої праці, а й як своєрідну мову, що несе певне смислове навантаження і закодовану інформацію. Зміст мотивів орнаментики, її походження та світоглядне підґрунтя також важливі і при вивченні загальноукраїнського контексту народної культури українців Закарпаття.При вивченні орнаментального фонду вишивок українців Закарпаття стикаємося із значними труднощами. Адже під час формування музейних колекцій не проводилась систематизація орнаментальних мотивів, не фіксувались народні назви орнаментики та їх значення. Тому відомості про орнаментику традиційної народної вишивки українців Закарпаття ми накопичували в ході збирання інформації від вишивальниць та черпали з публікацій другої половини ХІХ – ХХ ст. Така методика дослідження дає можливість зібрати і систематизувати значну кількість орнаментальних мотивів народної вишивки закарпатських українців, визначити серед них найбільш поширені, вивчити колорит, символічне значення та техніку вишивання. 

Майже всі дослідники закарпатської народної вишивки відзначали багатство їх орнаментальних мотивів. Так, Ф.Ф. Манайло зауважував, що в закарпатській народній вишивці спостерігається щонайменше 70 орнаментальних мотивів, не враховуючи їх похідних. Як художник, який добре володів законами композиції, Ф. Манайло зазначав, що візерунок закарпатської народної вишивки вибудовується з окремих складових, кожна частина з яких має свої народні назви: «смерічки», «кривулька», «павук», «ружі», «очка» (або «вічка»), «кінське копито», «ляльки» (подано «кукли»), «баби» [2, с.145].

У свою чергу М. Тумова, характеризуючи орнамент народної вишивки українців Закарпаття, наголошувала, що він геометричний і утворюється різноманітними кривульками і смугами. Водночас вона зафіксувала в селах долини р. Уж від с. Сіль до м. Ужгород домінування рослинного орнаменту і пов’язувала його поширення  з словацьких впливів [3, с.73-74].

У номінації народних орнаментальних мотивів велику допомогу складають публікації традиційних взірців народної вишивки українців гірських районів Закарпаття, що були зібрані Ф. Шпалою. У своїй статті він не лише подав їх народні назви, але й продемонстрував конкретним ілюстративним матеріалом. Серед найпоширеніших він подав такі назви орнаментальних мотивів: «на кривульку», «на смерічку», «на куколки», «на оконця», «на крести», «на двійну кривульку», «на звізду», «на ружу», «на зубчики», «на піпу», «на баранячі роги» [4, с. 10-11 ].

Подібна робота була пророблена А. Кожміновою, яка зібрала та опублікувала взірці вишивок у закарпатських бойків та долинян басейну ріки Турі. Крім того, вона навела народні назви орнаментальних мотивів та подала до них ілюстрації: «на огнівка», «на ступчики», «на соколики», «на команичку», «на листки», «на закрутку», «на пера», «на великі пера», «на велику закрутку», «на ялиночки», «на косиці», «на колендарі», «на церкви», «на кінське копито», «на череду та косиці», «на зірницю», «по-березнянськи», «на великі качурики», «на ту білу кривульку», «на винну галузку» [5, с. 47-48].

С. Маковських також навів чимало народних назв орнаментальних мотивів, серед них такі: «кривульки», «зубчики», «баранячі роги», «пера», «мотилі», «колоски», «ялиночки», «трубки», «бочарки», «куколки», «покурівки», «чобітки», «ружа», «ключки», «очкаті» [6, с. 40-41].

Значно більше народних назв орнаментальних мотивів наводить у своїй статті І.Ф. Симоненко. Він зазначав, що у Закарпатті, в районах поширення орнаментів геометричної композиції, поширені такі назви геометричних орнаментальних мотивів: «зернята», «обклад», «пушок», «ланцок», «кривулька», «очка», «закрути», «окінця», «путик», «криличка», «косиця», «хрещик», «рубці», «квадратик», «ружа», «баранячі роги», «зубки», «цапик», «гуличка», а в районах з перевагою рослинного орнаменту – «квітка», «листя», «пупяшки», «корінь», «ружі», «хрест», «петух», «листок», «косички», «галузки», «ялички»,«звіночки», «верблички», «пшениця», «віночки», «невістульки»; в районах з однаковим, побутуван­ням рослинного і геометричного орнаментів – «зірниці», «квіти», «хрещик», «яличка», «перо», «очка», «кривулька», «квітки», «ружа», «вісімка», «косиці», «лоняки» [7, с. 61].

Цінні відомості про народний одяг та формотворення орнаментальних мотивів подає у своїй статті М.І. Парлаг. Зокрема він називає та подає фото різновидів кривульки. З кривульки утворювались всілякі прості візерунки, вона урізноманітнювалася. У вжитку бойків Воловеччини було дев’ять видів кривульок, що мали такі назви: «кривульки прості», «стебличані», «криті», «на стовпчики», «на двозернята», «на трой зернята», «на зубчики», «споєні», «заснуркові» (рис. 2). Крім того, він зазначає, що сорочки дівчат вишивали тільки основними елементами візерунку, а відданиці й молодиці вишивали ще «заснурки», додаткові вузькі візерунки і «пера». У візерунках переважають геометричні форми прямих і кривих ліній, трапляються також стилізовані малюнки рослин, тварин і людських постатей. Кожний вишитий хрестиками візерунок, залежно від композиції центральної частини, що має свою назву: «на стовпчики», «на стебличану кривульку», «на листки», «на

жики» (літеру «Ж»), «на шіфки» (кораблики), «на ляльки». Автор зазначав, що в його колекції вишивок є візерунок «ляльки з смерічкою», але постаті людей («ляльки») у с. Буковці вишивали здебільшого на рушниках. У 1925 р. візерунок «полоси жіночих постатей» ним було виявлено і в с. Солочин (тепер Свалявського району) (рис. 3), [8, с. 48].

Багато дослідників закарпатської народної вишивки вважали, що велика різноманітність орнаментальних мотивів зводиться до модифікацій кількох основних мотивів. Їх різноманітність Ф.Шпала пояснив творчим підходом вишивальниць до своєї праці. У своїй статті він відзначав, що русинки завжди мали відчуття краси і добре розвинену зорову пам’ять. Вони не копіювали, але створювали нові образи, точніше власні: повторяли старі образи – спадок предків в різних модифікаціях, продиктованих настроєм, відчуттям або довкіллям. Нескінченні варіації і модифікації узорів в деталях: тут завиток, там більше віконце, тут знову інша лінія, знову кривулька, там баранячі роги більш загнуті, і все ті самі прадавні традиції, і все-таки завжди щось нове, знову зміни в кольорі, розмірах або формах [9, с. 153].

С. Маковський припускав, що всі орнаментальні мотиви вишивки українців Закарпаття є різними перетвореннями мотиву ромба [2, с. 40]. Такої ж думки дотримувався й Всеволод Саханев, який вважав, що різноманітними орнаментальні мотиви вишивок Закарпаття видаються лише на перший погляд, а насправді вони складаються з одних і тих же орнаментальних мотивів. Всі орнаментальні мотиви українців Закарпаття він звів до квадрата і ромба, їх комбінацій та поєднання з ламаними лініями, шнурками і т. п. У свою чергу квадрат і ромб він звів до символу сонця, а від нього – до символу Матері Землі [10, с. 255].Ф. Шпала основою формоутворюючого мотиву вишивок вважав ламану лінію («кривульку»). На його думку, вона утворювалася рядом трикутників. Інший поширений мотив – квадрат і ромб він зводив до двох кривульок, тобто з’єднаних трикутників. Крім того, Ф.Шпала навів ряд народних назв орнаментальних мотивів [9, с. 154]. У свою чергу, Ф.Потушняк доводив, що в  основі геометричного орнаменту лежить: квадрат, ромб, хрест і лінія. Ромб і квадрат він вважав залишками культу сонця, що було характерним для стародавніх слов’ян-аріїв. Вони мають іранське походження. Крім того, Ф. Потушняк в українців Закарпаття зафіксував такі елементи традиційного рослинного орнаменту, як геометризовані «квіточка» та «ялинкова гілочка» Інші орнаментальні мотиви, що поширились протягом першої половини ХХ ст., потрапили на Закарпаття через шкільні гуртки та друковані поліграфічні взірці вишивок («мустри»), а «вишивка на косички» –  результат угорських впливів (virágos varrottas) [11, с. 304]. 

Петро Сова вважав, що найпоширенішим орнаментальним мотивом на Закарпатті є геометричний. Загалом його основа складається з ряду однакових витягнутих в смугу ромбів, що утворюють ланцюжок. Звідси беруть початок майже всі різновидності закарпатського візерунку. Найскладніші, на перший погляд, візерунки вишивок зводяться до розроблення цього геометричного мотиву. А якщо до цього деколи додаються рослинні гірлянди або ж фігурний орнамент, то такі додатки можна вважати елементом, занесеним дещо пізніше, хоч він і вписується в геометричний візерунок і піддається сам геометризації [12, с. 89].

Форма геометричних орнаментальних мотивів народжувалася через стилізацію та спрощення зображення предмету чи істоти, яку хотіли виразити у вишивці. На цю трансформацію впливали як технічні прийоми виконання вишивки, так уявлення форми, яку хотіли виразити. Такі орнаментальні мотиви завжди виражалася через найхарактерніші їх риси. Тому зараз досить легко можемо розпізнавати в орнаментальному мотиві зображення квітки, космічні тіла, людини, предмети і т.п. Стилізація, ритмічність, повторюваність є основними ознаками геометричного орнаменту. Його основною одиницею чи модулем є орнаментальний мотив, який може становити одну цілість чи складатись з окремих елементів. Орнаментальні мотиви вибудовуються у візерунок за різними композиційними принципами. Так, побудова мотиву за сіткою утворить рапортний орнамент. Мотиви, що укладатимуться за віссю утворять стрічковий орнамент. Згідно з композиційними законами домінанти, супідрядності, пропорційності, симетрії, статики, динаміки інколи однакові мотиви у візерунку вишивки можуть бути провідними чи додатковими. Ці композиційні прийоми відчутно впливають на прочитування орнаменту вишивки.

Через легку трансформацію одного мотиву чи орнаментального знаку в інший, взаємодію текстури полотна й зображення утворюються все нові композиції вишивок. Тому важко звести орнаментальні мотиви до однієї класифікації. М.Селівачов справедливо зауважив, що розробка класифікаційної системи орнаментальних знаків і символів завжди зумовлена завданнями і методикою кожного конкретного дослідження [13, с. 237]. При класифікації орнаментальних мотивів народної вишивки українців Закарпаття враховуємо, що протягом століть в ній були поширені стилізовані узори. Лише з кінця ХІХ – початку ХХ ст. під впливом контактів з етнічними сусідами, міської вишивки, друкованих взірців та вишивальних гуртків у краї почали поширюватись квіткові орнаментальні мотиви. Крім того, у кожному районі, вишивальному осередку і навіть селі були поширені улюблені орнаментальні мотиви вишивок. Складність їх систематизації полягає і в тому, що закарпатоукраїнські орнаментальні мотиви мають велику кількість графічних варіацій.

Майже всі дослідники орнаментальних мотивів відзначали загальне поширення в українців Закарпаття геометричного орнаменту. Лише А.Кожмінова та Ф.Потушняк зауважували, що в Закарпатті місцями зустрічається рослинний орнамент. Названі автори доволі чітко окреслили явне переважання в українців Закарпаття традиційного геометричного орнаменту і наголосили, що рослинний орнамент під впливом різних чинників був привнесений наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Але така класифікація надто спрощена. Тому при проведенні класифікації закарпатоукраїнських орнаментальних мотивів виділяємо: геометричні, геометризовані рослинні, стилізовані мотиви реальних форм.

Стилізовані орнаментальні мотиви поширені в усіх слов’янських етносів. Особливо широко вони побутують в українців Карпат, в тому числі й Закарпаття. У стилізованих орнаментальних мотивах виділяємо геометричні орнаменти та геометризовані орнаменти реальних форм.

ГЕОМЕТРИЧНІ ОРНАМЕНТИ. До геометричних орнаментів належать ті з них, що складаються з трибічних і чотирибічних, чотирипроменевих, шестипроменевих і восьмипроменевих, округлих і спіральних знаків і зображень та прямих і ламаних ліній різної конфігурації, хрестиків і т. п.

«Ромбово-крапкові» орнаментальні мотиви виявляють багато варіантів. Найчастіше в них ромб (перевернутий квадрат) виступає самостійним орнаментальним мотивом. Ромб можна розглядати і як два рівних трикутники, повернутих один до одного своїми основами. Смуга однакових витягнутих ромбиків утворює ланцюжок, який одночасно є двома традиційними «кривулями», тобто ламаними лініями чи трикутниками, які дотикаються своїми кутами один до одного. Ромби у вишивці українців Закарпаття мають велику кількість різновидів. Вони формуються з допомогою додаткових орнаментальних мотивів, зокрема таких: паралельних ліній, коротких рисочок, крапок, люльок із загнутими кінцями, очок («вічок») і т. п. [6, с. 40]. Найдрібнішим елементом ромбово-крапкового мотиву є дрібний ромбик («вічко»), у вигляді дрібненького ромбика з незаповненою вишивкою серединою. Інколи в середині «вічка» вишивали крапку. Поєднання маленьких ромбиків («вічок», «очок») утворює велику кількість ромбів різноманітної форми. «Вічка» часто вписувались у великі ромби. Саме такий орнаментальний мотив використовувався у народній вишивці українців Закарпаття (рис. 4).

 

Зображення ромбів в орнаментиці вишивок українців Закарпаття має багато варіантів. Серед них найпоширенішими були: ромб, на зовнішніх сторонах якого вишивали короткі перпендикулярні до боків рисочки («щетинки»); ромб з «щетинками» на внутрішніх його боаках; ромб, на зовнішніх сторонах якого вишивали короткі рисочки із загнутими в протилежні боки кінцями («люльками», «піпи»); ромб, на зовнішніх сторонах якого вишивались «люльки», кінці яких загнуті в середину до його сторін; ромб з двома паралельними стібками, що перетинають всі його боки; ромб, бічні стібки якого у верхньому та нижньому кінцях продовжені у вигляді загнутої перпендикулярно, а потім паралельно до шва рисочки («баранячі роги»). Крім того, поширені ромби, по периметру яких розміщено кілька маленьких ромбиків. Такий варіант ромба найбільше поширений в одяговій вишивці гуцулів Рахівщини. Інколи ромби об’єднували в групи і формували частину композиції чи навіть всю вишивку. Боржавські і свалявські долиняни вишиті ромби з’єднували зірочками («на стовпчики», «стовпчики»), а їх верхні і нижні кінці завершували маленькими ромбиками («жабками») (рис.5).

Ромбово-крапкові орнаменти поширені в усіх слов’янських та майже всіх європейських народів. У ранньоземлеробських племен вони виступали символами родючості і плодючості. Вже в трипільській культурі України V-ІІ тис. до н. е. мотив рівностороннього ромба з перехрещеними діагональними лініями символізував засіяне поле. Ромбово-крапкові мотиви В.Саханєв та С.Маковський зближували з символом сонця. Вони вважали, що ромби є стилізованим зображенням кола, яке не можна утворювати на полотні при пануючій тоді лічильній техніці вишивання. На думку В.Саханева, круг – символ сонця, а це означає, що ромб є символом Матері Землі [10, с. 257; 6, с. 40]. 

«Баранячі роги» («на баранячі роги») – додатковий, допоміжний орнаментальний мотив, що часто поєднується із ромбом, або ж використовується  в обрамленні різноманітних бордюрчиків. Він широко використовувався у вишивці закарпатських гуцулів, але відомий по всьому українському Закарпаттю. За формою «баранячі роги» – типово геометричний орнамент, а назву одержав за геометричною схожістю з горовою барана у вигляді завитків. Зрідка орнаментальний мотив «баранячі роги» виступав як самостійний чи центральний мотив. У таких випадках його виокремлювали колоритом чи контрастом тону. Але найчастіше його використовували як допоміжний орнаментальний мотив (рис. 6).


«Зубки» – вишиті в один рядок трикутники, якими обрамляли візерунок вишивки. Вони завжди були допоміжним орнаментальним мотивом. Про це свідчить техніка його вишивання «обмітуванням». «Зубками» оздоблювались як жіночі, так і чоловічі сорочки.

«Кривулі» («кривульки») – мотив ламаних чи хвилястих ліній. У народній вишивці українців Закарпаття відома значна кількість різноманітних кривульок та способів їх виконання. Так, у закарпатських бойків кілька вишитих поруч трикутників утворюють ламану «кривульку», а два ряди, з’єднані по основі «кривульок», утворюють смугу ромбиків. Незаповнений в середині вишивкою рядок з’єднаних трикутників бойки називали «білою кривулькою». Коли до кривульок додавали мотиви листочків чи грона винограду, утворювались «галузки» чи «винні галузки». Крім наведених, в українців Закарпаття були ще відомі «двійна кривулька», «гевкаста кривулька» та ін. (Рис. 7). «Кривульки» в Закарпатті малі різні техніки виконання, але переважало вишивання хрестиком та «зволіканням» («підбиранням»). Шов «зволікання» – тільки геометричної будови. Він був характерний для вишивки бойків.

Рис. 7. Різновиди кривульок: 1-3. – біла кривулька; 4-6. – кривульки з команичками; 7-9. – кривульки з пелюстками та косицями; 10. – «гевкаста кривулька».


«Закрутки» («нумери», «глисти») – давній меандрів мотив, що поширений по всій Україні. З його допомогою вишивали меандрові стрічки, в основі яких S – подібний мотив. Вертикальні смуги такого меандру зустрічаються у долинян поріччя р. Турі (Рис. 8) (Перечинського району) та марамороський долинян (Тячівський, Хустський райони і села верхів’я р. Боржави в Іршавському районі). В орнаментиці вишивок гуцулів Рахівщини спостерігаємо метаморфозу мотиву «нумери» чи «глисти» в солярні, а потім в квіткові знаки (рис. 9).

Рис. 8. Фрагмент вишитої пазухи («фраметлика») жіночої сорочки. Перша половина ХХ ст., с. Мокра Перечинського р-ну.

Збірка ЗОШ І-ІІ ступенів в с. Мокра Перечинського р-ну.

Рис. 11. Перетворення мотиву «нумери» чи «глисти» в солярні та квіткові орнаментальні мотиви. Розробка автора.


«Зірка» («звіздар», «звізди») – мотив, що пов’язується із зображенням небесних тіл. Їх вишивали з восьми чи чотирьох вишитих косою гладдю маленьких ромбиків. Відомі й інші способи їх зображення вишивкою. С.Маковський назвав кілька складових «звізди». Половину «звізди» у народній вишивці називали «мотилем», а четвертину – «пером» («перами») [6, с. 40], (рис. 12). У традиційній культурі українців Закарпаття небесні зірки символізують красу і людське життя. Крім того, за народною уявою, в зірках проявляються такі протилежності як: добро – зло,  світло – темрява, (день – ніч), повітря – земля, чоловік – жінка, вогонь – вода і т. п. [14, с. 5].

Рис. 12. Мотиви зірки вишивок українців Закарпаття. 

«Коло» («круг», «кочало») – поширений орнаментальний мотив у вишивці закарпатських українців. В їх традиційній культурі має сакральне значення, йому приписувались оберегові та лікувальні властивості. Наприклад, ходінню довкола церкви в релігійні свята, обрядовий обхід обійстя, хати і худоби з обрядовими вогнями і хлібами, ходінню чоловіка довкола жінки при важких пологах, різдвяному круглому «керечуну» («крачуну») та обрядами з ним пов’язаними мали оберегову, обезболюючу і лікувальну функцію. У коло закрученого віночка на пазухах жіночих сорочок долинянок Тячівщини часто вишивали оберегові хрестики. Іноді в колі вишивали інші орнаментальні мотиви [14, с. 2].

«Хрести» («хрещики»). У народній вишивці українців Закарпаття «хрест» виступає самостійним орнаментальним мотивом чи в поєднанні з іншими геометричними формами. Прямі чи косі хрести вишивались у середині ромбів чи трикутників, а інколи ланцюжок прямих і косих хрестиків виступає самостійним орнаментальним мотивом [11, с. 49; 13, с. 206]. Зображення хреста зустрічається у вишивках долинян Тячівського, Хустського, Іршавського, Свалявського, Ужгородського та інших районів Закарпаття. М.Станкевич виникнення міфологічної основи хреста, як знака охоронної магії, пов’язує з епохою неоліту [15, с. 7-8]. У свою чергу, Р.В. Захарчук-Чугай ромб-хрест-круг вважає символами гармонійної єдності життя, передачею розуміння чотиричастинного і тричастинного простору-напрямку, понять: Земля-Людина-Всесвіт. Давні знаки-хрести вона вважає символами життя світу, символом добра, спасіння, оборони і перемоги. Саме у вишивці, вважає дослідниця, збереглась чистота хрестів попередніх часів. При цьому зауважила, що «…й сам крій головного натільного компонента одягу – сорочки в основі хрестоподібний: рукав-спинка, комір, нагрудна пілка-рукав [16, с. 87], (рис. 13).


Рис. 13. Мотиви хреста традиційної одягової вишивки українців Закарпаття.


«Свастика» – один із варіантів художнього хреста. «Свастика» зустрічається у вишивці чоловічих сорочок гуцулів Рахівщини. Вона відома з часів пізнього палеоліту як доброзичливий, сонячний знак, а в

східному християнському обряді хрест-свастика застосовувався у вигляді ручного хреста [15, с. 8.], (рис. 14).

Кукли» («на кукли», «ляльки», «бабки») – гранично геометризовані постаті у вигляді рядка «хлопчиків» чи «дівчаток», які тримаються за руки на грудній закладці хлопчачих та дівочих сорочок. Такі зображення зустрічаються у всіх вишивальних осередках Закарпаття (рис. 3). Особливо часто вони вишивались на дівочих сорочках долинян Свалявського району [3, с. 75] та майже у всіх гірських районах краю [5, с. 48]. Аналогічні зображення зустрічаються повсюдно в українців Карпат та на Поділлі [16, с. 36]. У таких зображеннях нашаровані світоглядні уявлення наших пращурів. У них ряд людей, які тримаються за руки, символізує єдність роду і родини.Крім охарактеризованих вище, налічується ще понад 40 геометричних орнаментів у вишивці українців Закарпаття. Загалом, геометричні орнаменти, що складаються з найпростіших елементів, виконують не лише декоративну, естетичну роль, а й несуть в собі певний символічний зміст. 

ГЕОМЕТРИЗОВАНІ РОСЛИННІ ОРНАМЕНТИ. З середини ХІХ ст. у вишивці українців Закарпаття намітилась тенденція переходу від суто геометричної вишивки до геометризованих зображень рослин, птахів звірів і т. ін. Геометризація в передачі реальних форм спричинила появу перехідних орнаментальних мотивів. Так, наприклад, геометричний орнаментальний мотив зірки («звізди») через видовження ромбиків та заокруглення їх кінців став подібним до пелюстків, внаслідок цього перетворився у квітку («косичку») (рис. 15). Подібними перехідними геометризованими орнаментами зображувались стилізовані рослини, дерева, птахи, тварини та їх окремі частини. Геометризація реальних форм природи пов’язана з поширенням лічильної техніки вишивання хрестиком.

Рис. 15. Комір-стійка чоловічої сорочки. Початок ХХ ст. с. Росішка Рахівський р-н. Полотно прямого переплетення, хрестик, стебловий шов. Фонди ЗКМ в Ужгороді. Інвентарний № Е-1426.


«Квітка» («ружа», «косиця») – геометризовані квіткові зображення, що утворюються пелюстками ромбовидної чи квадратної форми. Квітку у вигляді розетки називають «ружою», а якщо розеткою заквітчують галузку, то її називали «косицею». Зображувана вишивкою «квітка» стилізована і немає виражених ботанічних ознак (рис.16.).

Рис. 16. Мотиви квітки в традиційній одяговій вишивці українців Закарпаття.


ОРНАМЕНТИ РЕАЛЬНИХ ФОРМ характеризуються гранично натуралістичним зображенням орнаментальних мотивів. Орнаментальні мотиви цієї групи достатньо різноманітні, а тому в них виділяємо квітково-рослинні, зооморфні та антропоморфні орнаменти.

Квітково-рослинні орнаменти, у вишивках кінця ХІХ – початку ХХ ст. були поширені у долинян і лемків басейну р. Ужа, долинян околиць с. Хижа і басейну р. Тересви та в районах гуцульсько-долинянської контактної зони. Використовувались рослинні орнаментальні мотиви у вишивці жіночої сорочки, а згодом і скатертей та серветок. Їх поширення в басейні р. Ужа пов’язують з словацькими та угорськими впливами, а інших вищеназваних районах – з румунськими впливами. Протягом 20-40-х рр. ХХ ст. квітково-рослинні мотиви орнаменту популяризувались вишивальними гуртками, ознайомленням із зразками міської вишивки, вишивальними трафаретами і т.п. Крім того, легкість вишивки гладдю за малюнком також сприяла поширенню квітково-рослинних орнаментів.

Із розмаїття квітково-рослинних орнаментів виділяється вишивання квітів. Їх вишивання характеризувалось гранично реальним зображенням орнаментального мотиву. Вишивальниці зображували квітки переважно у розгорнутому вигляді, пелюстки квітів витягували, заокруглювали чи надавали їм серцеподібної форми (рис. 17).

Рис. 17. Мотиви квіток традиційної вишивки жіночих сорочок Великоберезнянського р-ну.

«Тюльпани» («туліпани», «терлепан», «лілейки», «дзвоники»). Виражені ботанічні риси квітки зображували у поздовжньому перетині. Мотив тюльпана нами виявлений в уставці гуцульської жіночої сорочки з с. Росішка Рахівського р-ну. У 20-30-х рр. ХХ ст. їх зрідка вишивали на рушниках в околицях міст і містечок. Тюльпан в Закарпаття потрапив лише на початку ХХ ст., а тому його мотив новітній. У культурах східних народів він відомий як символ жіночого начала. Ф.Вовк вважав, що квітки тюльпан і гвоздика в українську етноботаніку поширилися зі сходу [17, с. 570-571], (рис. 18).

Крім того, зустрічались реалістичні зображення лісових, польових і домашніх квітів. Їх зображення вишивали на жіночих сорочках вищеназваних вишивальних осередків, та «кептарях» гуцулів Рахівщини, а в інших районах –  на скатертинах, серветках, рушниках.

Рис. 18. Вуставка жіночої сорочки. Перша половини ХХ ст., с. Росішка Рахівького р-ну. Домоткане полотно, хрестик, заполоч. Фонди ЗКМ, інвентарний № Е-1436/2.


Зооморфні орнаменти. У перше чергу до них відносимо зображення птахів, що набуло незначного поширення в українців Закарпаття протягом 20-40-х рр. ХХ ст. З птахів найчастіше зображували голуба чи голубку на гілочці. Народна традиція ототожнювала голубів з душами пращурів, які охороняють господаря, його сім’ю і обійстя від лиха. Крім голубів, вишивали ще ластівок і синичок (рис. 19).

Рис. 19. Вишивка рукава жіночої сорочки. Перша половина ХХ ст., с. Пилипець Міжгірського р-ну.  Домоткане полотно, заполоч, хрестик. Фонди ЗКМ, інвентарний № Е-1544/7.

Загалом зооморфні мотиви у народній вишивці українців Закарпаття чужі. Вони поширились під впливом міської вишивки та вишивки по рисунках і трафаретах. Така вишивка зрідка траплялась на рушниках, скатертях та полотняних настінних серветках.

Антропоморфні мотиви. Антропоморфні зображення в реальних формах у вишивці Закарпаття рідке явище. Такі вишивки частково поширились у 20-40-ті рр. ХХ ст. в селах поблизу міст і містечок під впливом міської вишивки та рисунками і трафаретами. Вони траплялись на кухонних настінних  полотняних килимках. На них вишивались технікою гладі силуети чоловічих, жіночих і дитячих фігур за роботою чи при відпочинку. Поширені такі антропоморфні зображення були в деяких українських селах українсько-угорської контактної зони (рис. 20).

Рис. 20. Настінна серветка. Перша половина ХХ ст., с. Руська Мокра Тячівського р-ну.  Фабричне полотно, стебловий шов, гладь. Приватна колекція автора.

Загалом традиційна вишивка українців Закарпаття ХІХ – першої половини ХХ ст. характеризується домінуванням геометричних орнаментальних мотивів. Найбільш давніми і поширеними були ромбово-крапкові мотиви, що пов’язані із землеробськими культами і культом небесних тіл. У народній вишивці краю нараховувалась велика кількість геометричних мотивів, різноманітних зірок, кривульок, закруток, зубчиків, кіл, трикутників, хрестиків і т. п. Поширення з середини ХІХ ст. геометризованих орнаментів реальних форм та мотивів орнаментів реальних форм дещо звузило використання геометричних орнаментів. Незважаючи на це, геометричні орнаментальні мотиви у вишивці українців Закарпаття залишались домінуючими всю першу половину ХХ ст. Поширення нових орнаментальних мотивів істотно не вплинуло на народну традиційну вишивку.

1.      Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. – М., 1988. – 465 с.

  1. Манайло Ф.Ф. Изобразительное искусство на Подкарпатской Руси // Подкарпатская Русь за годы 1919-1936. – С. 144-146.
  2. Тумова М. Народная одежда на Подкарпатськой Руси // Подкарпатска Русь. – Ужгород, 1924. – №3. – С. 72-79; №4. – С.102-110.
  3. Spala F. J. Podkarpatské vyšivky. – Prvi dil. – Praha, 1928. – 11 s.

5.      Kožminova A. Podkarpatská Rus. Práce a život lidu po stránce kulturni, hospodářské a národopirsné. – Praha, 1922. – 125 s.

  1. Маковский С. К. Народное искусство Подкарпатской Руси. – Прага, 1925. – 153 с.
  2. Симоненко І. Ф. Народна вишивка Закарпаття // Матеріали з етнографії та художнього промислу. – К., 1957. – Вип. 3. – С.56-85.
  3. Парлаг М. Народні вишивки Закарпаття // Народна творчість та етнографія. – 1965. – №4. – С.46-49.
  4. Spala F. J. Domacký průmysl na Podkarpatské Rusi // Podkarpatska Rus. – Bratislava, 1936. – S.152-157.
  5. Sahanev V. Národni ornament na Podkarpatské Rysi // Podkarpatska Rus. –Bratislava, 1936. – S.. 255-258.
  6. Potusnyak F. A ruszin népviselet // Зоря-Hajnal. – Унгвар, 1943. – Число 1-4. – С. 302-326.
  7. Сова П. З минулого художніх промислів Закарпаття. – Ужгород, 1941. – С.74-95.
  8. Селівачов М. Лексикон української орнаментики (іконографія номінація, стилістики, типологія). – К., 2005. – 399 с.
  9. Польові матеріали автора. Зошит №3. Одягова вишивка народного вбрання басейну річки Тересва. – 2007. – 5 с.
  10. Станкевич М. Структура художнього тексту хреста // Українська хрестологія: Спеціальний випуск Народознавчих зошитів Інституту народознавства НАН України. – Львів, 1997. – С. 7-20.
  11. Захарчук-Чугай Р.В. Хрест як символ віри в народних тканинах і вишиванках // Українська хрестологія: Спеціальний випуск Народознавчих зошитів Інституту народознавства НАН України. – Львів, 1997. – С. 87-94.
  12. Волков Ф. Этнографические особенности украинского народа // Украинский народ в его прошлом и настоящем. – СПб., 1916. – Т. ІІ. – С. 543-595.

Summary.

The ornamental motives of the traditional folk

embroidery oftranscarpathian ukrainians in the end of XIX – begining of XX century

Pylyp P. (Uzhgorod)

In article analysis form and sense ornament turn traditional folk embroidery of Ukrainians Transcarpethia. On basis systematize ornamental turn traditional folk embroidery carrying out type ornament turn in three typical groups: geometric turn embroidery; geometric turn vegetables shapes; turn realistically shapes.

Advertisements