Позначки


Матіїв М.
ВІДАНТРОПОНІМНІ МІКРОГІДРОНІМНІ УТВОРЕННЯ БОЙКІВЩИНИ
http://librar.org.ua

Зібрані матеріали [16] дозволяють виокремити мікрогідроніми (близько 18% гідронімікону басейну Стрию), які похідні від антропонімів. Більшість відантропонімних назв виникли безпосередньо, решта – опосередковано передалися через ойконіми та контактні мікротопоніми.

Українській літературній мові відомі назви, похідні від імен, прізвищ і прізвиськ, осіб за фахом та етнофоронімів (термін О.С. Стрижака [27, с. 4-8]) типу: Васьковець, Воронина Поточина, Данилівка, Жанівське, Жидівки, З-під Карлова, Івашівка, Ісайський, Їжаків Потік, Кирилів Потік,Ковалів Потік, Максимівка, Марусинцівський Потік, Марків Кут, Межиільників Потік, Олефірів, Панасівка, Павлюківський Потік, Потік із-під Кулика, Потік коло Матійового, Романів Потічок, Семенів, Тимцьова, Федьковичів Потік, Хомичович, Циґанкаі под., у статті не розглядаються.

Баблиховець (д. Лазки л. Зубриці л. Майдану – д. Рибник – п. С.; с. Головеське Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Від андроніма Баблиха із словотвірною моделлю на -овець.

Багриїв (л. Межибрідок п. Ясениці п. С.; с. Кіндратів Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Посесив на -їв від прізвища Багрій, пор. багрий “темно-червоний”, багровий “яскраво-червоний”, багрій “сіро-бурий віл”, багря “буро-червона корова” [10, І, с. 111]. Прізвища типу Багрій, Барній дослідники справедливо інтерпретують як перенесення із сільськогосподарської лексики [14, 13; с. 152, с. 97]. Слово багрій, що лягло в основу прізвиська або прізвища, могло присвоїтись людині, у якої шкіра багряного кольору і нагадує масть вола, або від волячої вдачі: чоловік дуже сильний, роботящий, чи навпаки: впертий, лінивий. Пор. багрій “непотріб”, “неотеса” [18, І, с. 39].

Баулина Поточина (п. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.) Назву, очевидно, слід пов’язувати з іменем Багул. Як зазначає Ю.К. Редько, прізвища з суфіксом -ул румунського походження [22, с. 154]. У словнику Б.Д. Грінченка слово багул має значення “тюк” [6, І, с. 18], отже, можна припускати, що прізвище також могла отримати незграбна, неповоротка, надто великої ваги людина.

Баранчат (п. С.; с. Івашківці Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Мотивація назви від Баран з суфіксом -ат. За дослідженням І.Я. Франка, прізвища, які утворені за допомогою суфікса -ат, могли мати форму родового відмінка множини і походити від зменшеної збірної назви дітей, наприклад, Процев’ята, Романчата, Стецьков’ята [див.: 22, с. 16-17]. У говірках досліджуваного басейну мають скам’янілу форму із суфіксом -ат (-ят) назви бідних дітей-сирот: саран’чат, сирохма’нят, сиро’тят, паралельно – сара’чата, сара’чатка, сирохма’нята, сирохма’ни, сиро’тята, ‘сироти, сиро’тятка. Записано ще одну назву потоку з суфіксом -ат: Даничат (л. Либохірки л. С.; с. Либохора Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Мікрогідронім – від донька. Ця ж назва в “Словнику гідронімів України” зафіксована як Доничин [25, с. 181].

Басоговець (п. Стинавки л. С.; с. Орів Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Гідронімна модель на -овець. Назву, певно, треба виводити від прізвища Басів, пор. басіст “людина, що грає на басі” [18, І, с. 45].

Батинець (п. Рибника п. С.; с. Рибник Дрогобицьк. р-ну Львівськ. обл.). Місцеве населення пов’язує прилеглу місцевість, невелику пологу гору, яку омиває потік, з ханом Батиєм. Подібні гідроніми вже привертали увагу дослідників, пор., напр., Батиєва Криниця [20, с. 72]. В.П. Шульгач до такої етнічної інтерпретації відноситься з певною обережністю і не виключає, що це може бути прізвисько, як, наприклад, Мамай [33, с. 31 – 32].

Бачурова (п. С.; с. Крушельниця Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Мікрогідронім від прізвища Бачур з гідронімною моделлю на -ова. Антропонім пов’язується з бик, бичок, бичур.

Бебиків (л. Ясіночки л. Ясениці п. С.; с. Ясениця Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). У бойківських говірках огрядна людина – це бебе’хач або килю’хач, пор. бебех “велике черево” [10, І, с. 158]. Посесив на -ів від зневажливого відіменникового прізвиська з переходом х > к.

Бильнів Потік (п. Великої Славки – д. Славка д. Волосянська – п. Опору п. С.; с. Ялинковате Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Посесив на -ів від било, биль “стеблина”, “бадилля” [18, І, с. 51]. Худій, високій людині привласнилась назва.

Бондасів (п. Ясіночки л. Ясениці п. С.; с. Ясениця Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Мікрогідронім може походити від прізвища людини Бондас, яка привласнилась за знання бондарської справи. Однак назва могла присвоїтись і товстій людині, яку прирівняли до діжки, пор. бодня “діжка з кришкою” [10, І, с. 221].

Бухали (п. Стинавки л. С.; с. Орів Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Форма pluralia tantum. Семантичним способом від антропоніма Бухало, пор. бухало “тюхтій, незграбний” [6, І, с. 117], “вайло, мамула” [21, 4, с. 17].

Вадрівка,Вандрівка(д. Вадрусівка д. Укерник д. Головчанка д. Головечанка л. Опору п. С.; с. Хитар Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Оповідачі розповідають, що село заснував Вадрус. Антропонім мотивований від діал. вандри “мандрувати”, пор. нім. Wanderer “мандрівник, подорожній”, wandern “мандрувати, кочувати, бродити” [17, с. 1044].

Вайдин Потік (л. С.; с. Верхнячка Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Присвійне атрибутивне сполучення. Антропонім Вайда може бути утворений або від “ватажок колядників”, або від “циганський ватажок”, пор. вайда “проповідник групи колядників”; слц. vajda “проповідник кочових циганів”, уг. vajda “воєвода” [18, І, с. 81].

Веґерщина (л. Старого Поля л. Стинавки л. С.; с. Орів Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Про назви з суфіксом -щин-а Д.Г. Бучко зауважує, що він (суфікс) розвинувся з його здатності виражати ознаку спадщини: вітцівщина, дідівщина [2, с. 22-23]. Генезис словотвірного топонімічного типу назв на -щин-а, -чин-а, слід шукати в мікротопонімії. Він з’явився серед найменувань земельних ділянок, що виникали у зв’язку з купівлею, продажем або передачею їх у спадщину і походили від особової назви колишнього власника [15, с. 58]. Землю, через яку тече потік, угорці (венгри) могли купити або отримати в нагороду.

Висока Рацинова (л. Лавочанки л. Опору п. С.; с. Лавочне Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Від однойменної гори, яка межує із Закарпатськ. обл., де прізвища Рац зустрічаються частіше, пор. рац “серб” [8, с. 203].

Габіїв Потік (п. Великої Славки – д. Славка д. Волосянська – п. Опору п. С.; с. Ялинковате Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Присвійне атрибутивне сполучення. Такі сполучення, за справедливими словами З. Т. Франко, стосуються водних об’єктів малої величини [28, с. 10]. У говірках га’бій “сварлива людина”, відоме також слово габати “сварити”, пор. габати “турбувати”, “докучати”, “мучити”, “докоряти”; стп. gabac [18, І, с. 153-154]. У “Словнику гідронімів України” потік має назву Габійовий [25, с. 125].

Гершкого Кирниця (д. Даничат л. Либохірки л. С.; с. Либохора Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Інша назва мікрогідроніма – ‘Гершкого Ялиця. Біля криниці є старе хвойне дерево Abies alba Mill., яке має понад 7 кубічних метрів. Антропонім Гершко – від нерозумного ставлення до життя, пор. гершкатися “гратися”, “розважатися”, гершки “пустощі”, “жарти” [18, І, с. 166]. Сполука ир у другому компоненті мікрогідроніма суть, як відомо, результатом занепаду зредукованих ъ, ь. Ця та інші сполуки збережені особливо в карпатських окремих групах слів [11, с. 72].

Гурдзанський (п. Великої Славки – д. Славка д. Волосянська – п. Опору п. С.; с. Ялинковате Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). У досліджуваних говірках гур’дзан означає “вперта, лінива людина”. За таку людину кажуть: ‘поки го ние ‘гуркниеш (штовхнеш), нич ние ‘зробиет, пор. гузатися “гаятися,

зволікатися”, гуза “нерозторопна людина” < псл. gosati “соватися”, похідне від gosa “зад” [10, І, с. 614]. Назва утворена за допомогою форманта -анськ-ий. Такі складні суфікси в українській мові є явищем досить поширеним [3, с. 7].Густяків Потік (л. Либохірки л. С.; с. Либохора Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Назва пов’язується з давнім ім’ям Гость, пор. др. Гость, серб. Гост, ч. Host [31, с. 82].

Ґилинковець (л. Верхнього л. Ботевки л. С.; с. Нижнє Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Утворення на -овець. Антропонім зневажливого відтінку від ґилин’да “той, хто багато говорить нісенітниць”.

Дуцеловичів (п. Кального п. Вадрусівки – д. Укерник д. Головчанка д. Головечанка – л. Опору п. С.; с. Кальне Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Говіркове ‘дуцати “бити рогами” перейшло на антропонім із сільськогосподарської лексики. Дуцелович – це забіяка. Пор. вл. ducac “бити ногою”, слн. ducniti “штовхнути”; – афективно звуконаслідувальне утворення, паралельне до туцати “штовхати, бити”, буцати “бити рогами, лобом” [10, ІІ, с. 143].

З-під Барниного Верха (л. Вадрівки – д. Вадрусівка д. Укерник – д. Головчанка д. Головечанка л. Опору п. С.; с. Хитар Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). В основу мікрогідроніма лягло прізвище угорського походження, пор. Барна (barna “бурий, гнідий”) [22, с. 187]. Пор. ще барна “чорна корова”; “чорної масті рогата худоба”, “чорний віл” < уг. barna “брунатий, коричневий” [18, І, с. 45].

Ковтуновець (п. Вадрівки – д. Вадрусівка д. Укерник д. Головчанка д. Головечанка – л. Опору п. С.; с. Хитар Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Анропонім, можливо, мотивований від ковтун “жмут збитого волосся”. Бойки завжди носили довге волосся. Грязній людині привласнилась назва, пор. ковтун “неохайна людина, вошивець”; – запозичення з польської мови [10, ІІ, с. 487], або від назви хвороби ковтун [22, с. 156]. У досліджуваних говірках відоме ще слово ‘ковтати “стукати”, яке могло привласнитись забіяці.

Копчин (як п. Лазка л. С.; с. Комарники Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Посесив на -ин від ко’пило “незакононароджена дитина”, пор. копив, копиля, копиляк, копильчук, копцюх “байстрюк” [18, І, с. 376]. Усі ці слова в бойківських говірках збережені. Зневажливе ставляться до позашлюбних людей народило багато назв, пор. ще ‘найда, ‘найдух, пожа’ливник, покро’пивник “т. с.”.

Кузанів (п. С.; с. Комарники Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Від польського kuzyn “двоюрідний брат, кузен”, “родич, свояк” [19, с. 219] могло виникнути прізвище. Говіркам відомі ще слова ‘кузати “робити щось у кузні”, ‘кузати, кузьню’вати “виконувати будь-яку роботу”, ку’зан “коваль”, що в однаковій мірі могли лягти в основу антропоніма.

Лехач (п. Завадки п. С.; с. Завадка Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Прізвище утворене від ‘лихий, що характеризує вияв характеру або темпераменту.

Либохора (п. Опору п. С.; с. Тухля Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Річка витікає з однойменного с. Либохори (тут річка називається Сигла), тече через сусіднє с. Тухлю, де гідронім ще йменують Либо’хірка, ‘Либохоря, Си’говка. Жителі назву Либохора виводять від любі гори, які справді красиві. Однак варто погодитись з В.П. Шульгачем, який припускає, що тут покладено особове ім’я *Lubochоrъ (jь). Другий компонент *chоrь порівнюється з ч. діал. chory “темний, чорний”, п. сhory “чорний (про муку, хліб)”, що пор. з антропонімами (редуплікація) *Хорохорь, *Хорохора; с. Хорохоры (колиш. В’ятська губернія), Хорохорин (Волинь) [34, с. 44].

У Турківськ. р-ні Львівськ. обл. є с. Либохора і похідна назва – р. Либохірка (л. С.; нп. Либохора і Верхнє Висоцьке Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Однойменні села знаходяться на відстані 60 км. Багато назв мікрогідронімів і мікротопонімів збігаються, пор.:

мікротопоніми і мікрогідроніми у с. Либохорі Сколівськ. р-ну: Звір (п. Сигли п. Опору п. С.), З Обочі (л. Сигли п. Опору п. С.), З Хітари (д. Поточинил. Шавутинця п. Сигли п. Опору п. С.), З Ями (л. Звору п. Сигли п. Опору п. С.), ‘Плаїк, Плаєк, Плаїкова Стіна (п. Річки л. Сигли п. Опору п. С.), Погарця (л. Річки л. Сигли п. Опору п. С.), Потік (п. Сигли п. Опору п. С.), Поточина з-під Кудрявця (п. Магури п. Сигли п. Опору п. С.), Поточина з-під Полянки (п. Річки л. Сигли п. Опору п. С.), Прислоповий (л. Сигли п. Опору п. С.). Мікротопоніми – ‘Горбки, Гор’би, ‘Заломи, ‘Кичера, ‘Клива, Ла’ни, Під’двори, Поло’ми, ‘Пригороди, Сід’ло;

мікротопоніми і мікрогідроніми у с. Либохорі Турківськ. р-ну: Звір (п. Либохірки л. С.), Убіч (п. Либохірки л. С.),’Хітар (п. Либохірки л. С.), ‘Ямка (п. Либохірки л. С.), Плаї (л. Либохірки л. С.), ‘Погар (л. Либохірки л. С.), ‘Довгий Потік (л. Либохірки л. С. (у “Словнику гідронімів України” – Довгий), Кудричівський (п. Либохірки л. С.), ‘Полянка (л. Либохірки л. С.), Прислопець (п. Довгого Потоку л. Либохірки л. С.), Горбок (л. Лугів л. Либохірки л. С.), ‘Заломи (л. Лугів л. Либохірки л. С.), ‘Кічерка (л. Либохірки л. С.), ‘Ґлєва (п. Довгого Потоку л. Либохірки л. С.), Лани (п. Либохірки л. С.), Дворища (1. л. Либохірки л. С.; 2. п. Сташківця л. Лугів л. Либохірки л. С.), Поломи Передні (п. Довгого Потоку л. Либохірки л. С.), Поломи Задні (п. Довгого Потоку, л. Либохірки л. С.), ‘Пригороди (л. Лугів л. Либохірки л. С.), Сідло (л. Сташківця л. Лугів л. Либохірки л. С.).

Польські власті з метою розширення своїх володінь звільняли селян на 20-24 роки від феодальних повинностей. Люди вперше освоювали гірські землі, жили більш-менш спокійним життям, а коли після встановленого терміну їх знову починали обкладати податками, тікали на нові місця [4, 42]. Ю.Г. Гошко у своїй праці “Населення Українських Карпат ХV – ХVІІІ: Заселення. Міграції. Побут” навів великі документальні дані, де говориться про масові втечі селян.

Наведені вище найменування дозволяють зробити висновок, що назви одного села перенеслись втікачами в інше. Попередня назва с. Либохори Турківськ. р-ну була Олексанка, яка згадується в писемних джелелах під 1553 роком [12, с. 879]. Є всі підстави вважати, що село змінило свою назву завдяки переселенцям із с. Либохори Сколівськ. р-ну.

Луцеківський Потік (п. Славки – д. Волосянська – п. Опору п. С.; с. Волосянка Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). За словником М.Й. Онишкевича, луць – це “п’янюга” [18, І, с. 420]. У такої людини червоне, набрякле лице, яке впадає в очі. Давня особова назва Луць фіксується в пам’ятках ХVІ ст., пор. Луцкий Кривилко [див.: 30, с. 203].

Малятичі (л. Либохірки л. С.; с. Либохора Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Відпатронімна модель на -ичі. У давньоруській мові відоме особове ім’я Малота; др. антропонім Малъ “Малий”; топоніми Маlatyn, Маlacin (Smilauer, 492) [див.: 9, с. 87].

Потік із-під Жураківської Долини (л. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Журак можна виводити від “той, що журиться”, або від давньої укр. ос. назви журах – “джура”, спорідненої з жура, джура [6, І, с. 492-493], або від серб. діал. апел. журак – “карлик”, “пуголовок”, + -івський. Аналогічні назви, за припущенням Д.Г. Бучка, могли утворитися від “місцевості, де згорів ліс”. Нл. zoratk, zoratki “маленькі палаючі вуглики, тліючий попіл” [1, с. 144].

Прибишин (п. Оряви л. Опору п. С.; с. Коростів Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Житель з іншої місцевості має зневажливе прізвисько Прибих. Прізвищеві назви типу Приходько, Прихожий, Пришляк, Прибиш, Новак, Новосяд, Новосел, Приблуда, Приліпа, Заволока, Зайда, Улізло і т. ін. М.Л. Худаш класифікує як осадницько-поселенські [29, с. 12].

Пуринів Потік


(п. Опору – д. Опорець д. Опір – п. С.; с. Опорець Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Прізвисько належить якомусь Пуравцю, пор. пуравець “смаркач”, “молода недосвічена людина”; п. purec [18, ІІ, с. 161].’Русинів Потік (п. Орявчика л. Оряви л. Опору п. С.; с. Козеве Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Про прізвища Русин у селах Закарпаття П.П. Чучка зауважує, що “основну масу односелів Русина тоді становили не русини, що русин, за законом відносної негативності, був “білою вороною” в даному пункті серед руснаків” [32, с. 567]. Жителі села розповідають, що біля потоку поселився перший русин. 

Стубаровець, Стубировець, Штебуровець (л. Верхнього л. Ботевки л. С.; с. Нижнє Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Від давнього імені Стибор і форманта -овець. Ім’я Стиборъ фіксується грамотах ХІV ст. [5, с. 212].

Труханів (п. С.; с. Труханів Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.); ‘Труханів Потік (п. С.; с. Верхнячка Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Антропонім може пов’язуватися з особовим іменем Трифон, який відомий українській мові [24, с. 277], пор. прикметник Трифановъ, що фіксується в пам’ятках ХV ст. [26, с. 446], або з нім. Truthahn “індик” [17, с. 917].

Фукали (п. Либохірки л. С.; с. Верхнє Висоцьке Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). У говірках фу’тіти, ‘фукати означає “сопіти”. Від звуконаслідувального фу.

Цокан (л. Кобильця л. Опору п. С.; с. Тухля Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Від цокотіти “той, хто незадоволений, весь час буркотить”, пор. цокати “нарікати”, “не хотіти”, “мати застереження щодо когось” [18, ІІ, с. 357]. Від звуконаслідовального цок.

Цюхів (л. Стинавки л. С.; с. Орів Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). Від прізвиська, що має форму прикметника. “Первісні прізвиська, – зауважує Ю.К. Редько, – які іноді дуже влучно підхоплювали якусь властивість і, закріпившись за нащадками, стали родовими прізвищами. Такі у росіян прізвища Толстой, Белый, у чехів – Грубий, Широкий, у словаків Голий, у поляків – Ц і х и й (розрядка наша – М. М.), Боровий, Подкосцєльний” [23, с. 125].

Чорнусів (п. Зубриці л. Майдану – д. Рибник – п. С.; с. Зубриця Турківськ. р-ну Львівськ. обл.). Утворення на -ів від чорноусого чоловіка.

Шабела (л. Бутивлі л. Оряви л. Опору п. С.; с. Коростів Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.). З певним застереженням виводимо назву від слова шабала, яке в словнику В.І. Даля означає “пустомеля, брехач”. Відоме ще слово шабаль зі значенням “грудкувата або вибоїста дорога” [3, ІV, с. 1384].

Як видно з проаналізованих найменувань, окрему групу становлять назви-прізвиська, вжиті на позначення вад зовнішності людини, її характеру, роду занять і т. ін. У мікрогідронімах антропонімного утворення збережена архаїчна лексика бойківського говору.

Умовні скорочення

д. – далі

діал. – діалектне

л. – ліва притока

п. – права притока

пор. – порівняйте

р. – ріка

С. – ріка Стрий

с. – село

Скорочення мов і діалектів

вл. – верхньолужицька

др. – давньоруська

нім. – німецька

нл. – нижньолужицька

п. – польська

псл. – праслов’янська

серб. – сербська

слн. – словенська

слц. – словацька

стп. – старопольська

уг. – угорська

ч. – чеська

Література

  • Бучко Д.Г. Лексична база відапелятивних топонімів Покуття // Українська лексика в історичному та ареальному аспектах. – К.: Наук. думка, 1991. – C. 137 – 145.
  • Бучко Д.Г. Ойконімія Покуття: Автореф. … д-ра філол. наук. – Чернівці, 1992. – 35 с.
  • Горпинич В.О. Відтопонімні прикметники в українській мові. – К.: Вища школа, 1976. – 143 с.
  • Гошко Ю.Г. Населення Українських Карпат ХV – ХVІІІ ст.: Заселення. Міграції. Побут. – К.: Наук. думка, 1976. – 207 с.
  • Грамоти ХІV ст. / Упорядкування, вступна стаття, коментарії і словники-покажчики М.М. Пєщак. – К.: Наук. думка, 1974. – 256 с.
  • Грінченко Б.Д. Словарь украинского языка: Репринт. вид. 1907 – 1909. – К.: Лексикон, 1996. – Т. І – ІV.
  • Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: Репринт. воспроизвед. издания 1903 – 1909. – М.: Терра – Книжный клуб, 1998. – Т. І – ІV.
  • Дуйчак М. Специфіка південнолемківської мікротопонімії на загальноукраїнському фоні // Українські Карпати: Матеріали Міжнарод. наук. конференції “Українські Карпати: етнос, історія, культура”. – Ужгород, 1993. – С. 198 – 209.
  • Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. – К.: Наук. думка, 1985. – 255 с.
  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / За ред. О.С. Мельничука. – К.: Наук. думка, 1982 – 1989. – Т. І – ІІІ.
  • Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови. – К.: Радянська школа, 1966. – 307 с.
  • Історія міст і сіл УРСР: Львівська область. – К.: Голов. ред. УРЕ УРСР, 1968. – 980 с.
  • Лучик В.В. Формування центральноукраїнських гідронімів на базі діалектизмів // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: Збірник наук. праць, присвяч. пам’яті С.П. Самійленка. – Запоріжжя, 1996. – Ч. І. – С. 47 – 50.
  • Масенко Л.Т. Українські прізвища з суфіксом -ій // Мовознавство, 1976. – № 5. – С. 73 – 78.
  • Масенко Л.Т. Генезис та історичний розвиток територіальних назв на -щин-а (-чин-а) // Мовознавство, 1984. – № 6. – С. 56 – 60.
  • Матіїв М.Д. Словник гідронімів басейну ріки Стрий. – К.; Сімферополь, 1999. – 96 с.
  • Немецко-русский словарь / Под ред. проф. И.В. Рахманова. – М.: Советская энциклопедия, 1965. – 1136 с.
  • Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. – К.: Наук. думка, 1984. – Ч. І – ІІ.
  • Польско-русский словарь / Сост. Р. Стыкула, Г. Ковалева. – М.: Русский язык; Варшава: Ведза Повшехна, 1989. – 864 с.
  • Пура Я.О. Назви річок басейну Горині, Ствиги та Середнього Стиру. – Львів, 1985. – 173 с.
  • Пура Я.О. Сучасні прізвища Ровенщини. – Ровно: РДПІ, Обл. географ. т-во, 1984-1989. – Ч. І – ІV. – 446 с.
  • Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища. – К.: Наук. думка, 1966. – 216 с.
  • Редько Ю.К. Основні словотворчі типи сучасних українських прізвищ у порівнянні з іншими слов’янськими // Філологічний збірник. – К.: АН УРСР, 1958. – С. 112 – 129.
  • Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: Словник-довідник / За ред. В.М. Русанівського. – К.: Наук. думка, 1996. – 336 с.
  • Словник гідронімів України. – К.: Наук. думка, 1979. – 781 с.
  • Словник староукраїнської мови ХІV – ХV ст. / Ред. Л.Л. Гумецька, І.М. Керницький. – К.: Наук. думка, 1977 – 1978. – Т. І – ІІ.
  • Стрижак О.С. З “відетнонімної” (відетнофоронімної) гідронімії на схід Середнього Дніпра // Питання історичної ономастики України. – К.: Наук. думка, 1994. – С. 4 – 21.
  • Франко З.Т. Граматична будова українських гідронімів. – К.: Наук. думка, 1979. – 188 с.
  • Худаш М.Л. З історії української антропонімії. – К.: Наук. думка, 1977. – 236 с.
  • Худаш М.Л. До питання класифікації українських прізвищевих назв ХІV – ХVІІІ ст. // З історії української лексикології. – К.: Наук. думка, 1980. – С. 96 – 160.
  • Худаш М.Л. Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (Утворення від слов’янських автохтонних відкомпозитних особових власних імен). – К.: Наук. думка, 1995. – 362 с.
  • Чучка П.П. Прізвища закарпатців і національна приналежність їх носіїв // Українські Карпати: Матеріали Міжнарод. наук. конференції “Українські Карпати: етнос, історія, культура”. – Ужгород, 1993. – С. 564 – 573.
  • Шульгач В.П. Гідронімія басейну Стиру. – К.: Наук. думка, 1993. – 144 с.
  • Шульгач В.П. Делабіалізація ‘у > і і ії відображення в топонімії України // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: Збірник наук. праць, присвяч. пам’яті С.П. Самійленка. – Запоріжжя, 1996. – Ч. І. – С. 43 – 45. 
  • Advertisements