Теги


Астрономічна рахівниця в Карпатах
http://franuk.com

13_065-sІвано-Франківський дослідник Геннадій Мащенко встановив, хто і для чого висікав у Карпатах загадкові кола на скелях.

Майже скрізь по горах можна натрапити на посічені якимись незрозумілими знаками скелі, які гуцули часто називають «писаними» каменями. Ці камені бувають вкриті химерними зарубками-«ревашами», схожими на давнє рунічне письмо, або помережані геометричними фігурами, які годі розтлумачити. Одне таке загадкове місце розташоване на південному зарубіжжі Івано-Франківської області – біля міста Вижниці на Буковині.

 

Тутешні жителі давно звернули увагу на вибиті на скелях круглі та напівкруглі заглибини, які по-місцевому називаються «жорнами» або «підковами». За легендою, ці знаки залишали за собою карпатські опришки. Але насправді час виникнення цих позначок на каменях значно давніший.

Як дослідив івано-франківець Геннадій Мащенко, 77-річний художник з освітою інженера-будівельника, кола на скелях біля Вижниці вибиті не хаотично, в їхньому взаємному розташуванні проглядається певна система. Розшифрувавши це послання з минулого, дослідник прийшов до висновку, що на рубежі нашої ери на цьому місці було розташоване праслов’янське святилище, де язичники поклонялися давнім богам – Сонцю, Місяцю та іншим небесним світилам.

Таємниця кам’яних кіл

Уже понад сорок років Геннадій Мащенко захоплюється археологією та астрономією. Розкладаючи на столі перед репортером «ГК» старі фотографії, вирізки із журналів, наукові брошурки, він розповідає, що народився, виріс і якийсь час працював у Запоріжжі. І саме там під час потужних розливів Дніпра вперше спостеріг, як вода вимиває із ґрунту цілі поля стародавньої кераміки. Згодом, познайомившись з археологом Олександром Бадянським, їздив оглядати виявлені на Подніпров’ї кромлехи – викладені з каменів кола на землі.

«Як інженер за фахом, я займався розрахунками будівельних споруд, тож, користуючись професійним досвідом, спробував знайти певну систему в розташуванні каменів у колі, – розповідав пан Геннадій. – Подивився, купив книжку з астрономії, порахував – попадає. Виявилося, що під час будівництва таких об’єктів безперечно закладалися знання про рух небесних світил. Можна сказати, що всі давні язичницькі святилища були такими собі рахівницями, за допомогою яких жерці фіксували періоди планет, розміри та співвідношення небесних тіл».

Треба сказати, що більшість науковців схиляються до думки, що усі мегалітичні споруди, зокрема, знаменитий британський Стоунгендж, мали релігійно-культове призначення. Але разом з тим такі святилища очевидно прив’язані до астрономічних ознак орієнтації в просторі й часі – точок сходу та заходу сонця у дні сонцестояння та рівнодення. Тому вчені не відкидають релігійно-астрономічної гіпотези, за якою язичницькі жерці (друїди чи волхви) під час будівництва святилищ закладали в розташуванні його об’єктів астрономічні знання і потім вели з них спостереження за рухом небесних світил.

Цариці небесні

За словами Геннадія Мащенка, Сонце, Місяць та видимі неозброєним оком планети не були для давніх людей звичайними небесними тілами, як для сучасних астрономів. Вони бачили у світилах живих істот і вважали їх безсмертними богами.

«Ці світила мали всі ознаки живого, – розповідав пан Геннадій. – Вони перебували в постійному русі, тобто були дієвими, вони світилися, отже, були теплими, рухалися не хаотично, а впорядковано, значить були розумними. Більше того, вони були безсмертними, бо жерці спостерігали за тим, як світила «помирали», зникаючи з небозводу, і знову «народжувалися», коли наставав період їх видимості».

Надзвичайно точні астрономічні спостереження, які проводили язичницькі жерці, призводили до дивовижних висновків: скажімо, оскільки цикл видимості Венери (243 доби) точно збігався з дев’ятимісячним періодом вагітності, саме цю планету усі народи називали жіночими іменами, вважаючи покровителькою материнства.

Магія чисел

«Авторами астрономічних відкриттів були жерці Шумеру зі столицею в Урі, – ділився своїми міркуваннями Геннадій Мащенко. – Ще на рубежі 4-3 тисячоліть до нашої ери, напередодні будівництва пірамід, ними було укладено універсальну астрономічну таблицю. Фрагменти цієї таблиці були опубліковані в різний час дослідниками Вавилонської культури. Досить довго я намагався скласти з цих розрізнених шматків цілісну картину, і нарешті мені це вдалося. Таблиця містить 25 рядків і стільки ж колонок. Числа по вертикалях подвоюються, а по горизонталях передають обернені величини. Ця таблиця була непорушна під час спорудження давніх святилищ астральної релігії. Нею користувалися аж до прийняття християнства».

Івано-франківський дослідник стверджує, що за цією універсальною таблицею, в яку шумерськими жерцями закладено основні астрономічні величини, можна вирахувати всі параметри, закладені в основу спорудження Стоунгенджу та єгипетських пірамід. Та найцікавіше те, що підтвердження принципів будівництва язичницьких святилищ з використанням астрономічних спостережень Геннадій Мащенко знайшов і в Карпатах.

Карпатські обсерваторії

Найвідомішим у Карпатах святилищем, яке має ознаки астрономічно-календарного, є виявлений археологами на території сучасної Румунії давній храм столиці Дакії – Сармисегетузи. Ця споруда складається з кам’яних блоків, розставлених колом і поділених проміжками на 13 груп. У їх розташуванні Геннадієві Мащенку вдалося розгадати, так би мовити, астрономічну систему.

«Не випадково тут встановлені 102 камені – це розрахунковий період Меркурія, культ якого на території варварських римських провінцій переважав на рубежі нової ери, – розповідав дослідник. – Центральний, найширший кам’яний блок у цьому дакському святилищі орієнтований на точку сходу в день літнього сонцестояння. Усі сім планет вавилонського зодіаку фіксуються тут відповідними числами».

У 1972 році Геннадій Мащенко у якості консультанта долучився до роботи Західноукраїнської археологічної експедиції державного Ермітажу під керівництвом Галини Смірнової, яка розкопала біля села Долиняни Чернівецької області залишки святилища у вигляді круглої у плані споруди діаметром близько 20 метрів, в середині якої містилася яма із ромбовидним заглибленням. Археологами було виявлено 36 стовпових ям, окремі з яких мали сліди частого розведення вогню і були названі «вогняними стовпами». Чотирма проміжками-«входами» колонада ділилася на групи з 5, 8, 14 та 9 стовпів.

«Святилище в Долинянах – це рахівний пристрій із 36 стовпів, подібний до єгипетського деканального зодіаку, в якому рік ділився на декади по 10 днів, – розповідав дослідник. – Жрець-астроном здійснював спостереження за небесними світилами з довгої ями, в заглибленні якої, очевидно, розташовувався головний ідол. Чотири «входи» були орієнтирами, за якими жрець фіксував 4 фази Сонця, а 13 «основних» стовпів були «індексами-покажчиками» числової фіксації астрономічних явищ. Причина неодноразового спалювання окремих стовпів зрозуміла – у святкові дні рівнодення та сонцеворотів на них розводили багаття».

За дослідженнями Геннадія Мащенка, Долинянське святилище містить у собі числову інформацію про періоди видимості планет, цикли затемнень, тривалість сезонів року та ще багато інших астрономічних явищ.

У календарно-астрономічну систему, ретельно опрацьовану та випробувану франківським дослідником, вкладається також згадане вже скельне святилище біля Вижниці з його загадковими колами-петрогліфами.. Вперше його було відкрито археологом Богданом Томенчуком ще в 1986 році. Але тільки тепер, узагальнивши інформацію про релігійно-астрономічні уявлення давніх людей, вибиті на камені кола можна розтлумачити.

«На одній із скель кола діаметром 50 см групуються у порядку 4-5-3, – розповідав Геннадій Мащенко. – Угорі – 4 вертикальні кола, на уступі скелі – 2 і 3, а внизу – 3 об’єднані вертикальні кола. Такий порядок не випадковий, адже якби у творців цього святилища не було певної мети, їм зручніше було б розмістити всі знаки на легко доступній нижній поверхні скелі. Очевидно, вертикальні кола вгорі та внизу позначали місяці (знаки Зодіаку), присвячені небесним та підземним богам, а кола в середній частині символізували земний ярус Всесвіту, зону людей. До речі, за таким самим принципом розташовані зображення на відомому Збручанському ідолі, який так само символізував гармонію Всесвіту».

Під час польових досліджень Геннадій Мащенко виявив, що на скелях поблизу Вижниці було висічено загалом 80 кіл. Їх розташування певними групами, на думку дослідника, містить найдавніші та феноменально ґрунтовні знання давніх людей про рух небесних світил та астрономічні величини. Дослідник не виключає, що стародавній календарно-астрономічний центр у передгір’ї Карпат виконував не тільки функції святилища, але й був навчальним центром (академією), де відбувався вишкіл жерців.


Advertisements