Позначки


Сани
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сани

Сани — поширений тип возів без коліс, які зазвичай мають полози. Сани возять коні, олені, мули, бики й собаки.

Сани були найдавнішим возом, що розвся з первісної волокуші і вживався не тільки в країнах північних, а й у південних, наприклад, у Єгипті. Багато народів, які вже знали про колісний віз, за звичаєм користувалися саньми в похоронному обряді (Стародавній Єгипет, Давня Русь та ін.) У допетровської Русі внаслідок незадовільності доріг і вулиць, а також порівняну дешевизну саней вони були найбільш поширеними навіть у літній час. У болотистих і лісистих місцях Архангельської, Вологодської, Олонецької та Костромській губерній сани вживалися влітку до початку XX століття. У Стародавній Русі їзда на санях вважалася більш почесною, ніж на колесах, від чого сани вживалися при всіх урочистих випадках, особливо вищими духовними особами, які віддавали їм перевагу і влітку до кінця XVII століття. Старовинні сани мали вигляд човни з краями, загнутими спереду і ззаду, або довгого ящика, звужують спереду, в якому можна було лежати. У них здебільшого запрягали одного коня, верхи на якому сидів погонич. У знатних бояр і особливо у великих князів і царів сани відрізнялися багатим оздобленням; царські сани часто коштували 200—300 крб. Їздили в них звичайно по одному, рідко по дві людини, але при виїздах, наприклад, в сани царя Олексія Михайловича стоячи містилося два боярина на зап’ятках і два стольника у царських ніг, на особливо прироблених уступах, або «полицях».

Жіночі сани, однакові за формою з чоловічими, були трохи ширші і забезпечувалися по сторонах жердинами, на які навішується сукно; таким чином сани закривалися і зверху, і з боків. Особливе значення в сенсі обрядовості надавали саней при одруженні і при похоронах. У першому випадку для нареченої пропонували нарядні сани, вкриті атласом, оксамитом, багатими килимами, причому відповідно прикрашалася і упряж. Наречена їхала до церкви зі свахами, тримали над нею соболів, а з церкви — з женихом.

Перша літописна звістка про вживання саней при похованні знаходимо при описі похорону Володимира Святославича; тіло небіжчика не тільки везли до церкви на санях, а й ставили в ній його теж на сани. Пізніші новини, до XVII століття, також вказують на вживання саней при похованні членів великокнязівської і царської сім’ї. Іноді сани служили носилками для труни вдови чи матері покійного. За дослідженням професора Д. Н. Анучина, сани використовуються при похороні не тільки у всіх слов’янських народів, але й у фінів, і в Західній Європі, і навіть у Єгипті (де мумії вивозили на санях, у вертикальному положенні).

Advertisements