Позначки

,


Бhttp://www.lysytsya.org.ua/3.htm
БОГДАН ЛИСИЦЯ. БОГИ.
ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Прабатьком українського народу є Атирас/Тирас, він же Тараніс, він же Троян, він же Перун,
син Яфета, сина Ноя. Ім’я Атирас означає “Божий Тур”. Слово “тур” є варіацією більш давнього
слова “тувар”, яке, в свою чергу, в давні часи мало багато варіацій:

Тараса згадує Біблія і, зокрема, в наступному тексті: «Сини Ноя, що вийшли з ковчега були:
Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана. Ці троє були синами Ноя і від них населилась
вся земля. Ной почав обробляти землю і насадив виноградник; і випив він вина, і оп’янів,
і лежав нагим в шатрі своєму. І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і,
вийшовши, розказав двом братам своїм. Сим же і Яфет взяли одяг і, положивши його на плечі свої,
пішли задом і накрили наготу батька свого; обличчя їх були повернуті назад, і вони не бачили
наготи батька свого. Ной проспався від вина свого і дізнався, що зробив над ним менший син
його, і сказав: «Проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх». Потім сказав:
«благословенний Господь, Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому; нехай розпросторить Бог Яфета,
і нехай вселиться Він в шатрах Симових; Ханаан же буде рабом для них». І жив Ной після Потопу
триста п’ятдесят років. Всіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер. Ось
родовід синів Ноя: Сима, Хама і Яфета. Після Потопу народились у них діти. Сини Яфета: Гомер,
Магог, Мадай, Яван, Тувал, Мешех і Тирас… (Буття 9:18 – 10:2). 
Згідно з календарем майя Потоп стався в 3113 році до Р.Х. Народ майя мав один з найточніших
календарів за всю історію людства. В Чичен-Ітсі (Мехіко) знаходяться руїни гігантської
обсерваторії, коридори якої зорієнтовані по Сонцю, зорям і Місяцю. З допомогою своїх
обсерваторій майя могли з великою точністю передбачати сонячні і місячні затемнення,
вираховувати синодичний цикл Венери з точністю, яка була досягнута сучасною наукою лише
нещодавно. Майя вірили в концепцію циклічності часу; світовий Потом вони розглядали як кінець
попередньої епохи і початок наступної. Вони знали, що катастрофа, яка зруйнувала світ і дала
початок наступній епосі була викликана саме водою.

Дата, яку подають майя, практично співпадає з датою початку нинішнього періоду («юга»),
який подає давня космографічна індуїстська традиція. Згідно з цією традицією, зараз йде шосте
тисячоліття періоду каліюги, яке почалося в перерахунку на наше літочислення опівночі
з 17 на 18 лютого 3102 року до Р.Х (різниця в 11 років для таких давніх подій є мізерною).
Правителем цього періоду вважається Ману Вайвасвата, творець «Законів Ману», тобто Ной.

Потрібно відмітити, що датування на основі радіовуглецевого аналізу, є псевдонауковим. Вчені
давно звертають увагу на його, м’яко кужучи, неточність. Так, в одній із лабораторій
досліджували розчин одного з англійських замків, збудованого 739 років тому. Яким же було
здивування вчених, коли аналіз показав дату 7370 років! Помилка була в десять разів!
(«Nature» № 225, 1970 р.).

Ще один яскравий приклад – дослідження живих молюсків радіовуглецевим метедом. В результаті
цього «наукового» дослідження, виявилося, що живим молюскам – 2300 років!!! (журнал «Science»
№ 130, 1959 .).  
В печері Вельт (Іран) визначали вік окремих шарів породи. Результати виявилися наступним:
нижчий шар – від 6054 р. до Р.Х. до 6595 р. до Р.Х., а верхній шар – 8610 р. до Р.Х.,
плюс-мінус 610 років. Отже, виявилося, що нижчий шар є молодшим за верхній, що є нонсенсом. 

В журналі «Техніка і наука» №№ 3,9 за 1984 р. було опубліковано результати дискусії про
точність радіовуглецевого аналізу і наведено приклади сотень (!) аналізів, в яких помилка у
визначенні дати складала від 600 до 1800 років. 

Таким чином, всякі розмови про будь-які події, які відбувалися десятки тисяч чи мільйони років
тому є псевдонауковими, оскільки сам світ був створений Богом приблизно шість тисяч років
тому. 

На Тираса/Тура вказують чимало археологічних знахідок епохи Трипільської цивілізації. Фігурки
голови тура часто знаходять при розкопках трипільських поселень. Часто зустрічається зображення
тура з розлогими рогами, що прикрашають різноманітні керамічні вироби.

Скіфи шанували Тираса під іменем Геракл від якого вони походили (в тому числі згідно з
грецькими міфами). Скіфи були прямими нащадками народу, що створив Трипільську культуру
і у них також був присутній образ культового тура, що вказує на прабатька Тираса. 

Південна Україна з найдавніших часів називається Таврія – слово “тавр” є більш давньою
варіацією слова “тур”. Назва гір „Тавр” в Кападокії вказує на близьку спорідненість
праукраїнців і гетів.

Давня назва Тракія, яка в минулому була частиною Праукраїни, означає «країна тура/Тираса».
Слово „тракійці/траки” з часом спростилося до „даки”. Від слова „даки” походить назва
„бенедоти/венеди”, яка є спрощеним „пани даки”. Нижче буде продемонстровано, як римляни
знищили Тракію і дали їй свою назву – Романія/Румунія, країна Рим.

Знаковим є те, що в давні часи тільки арії називали себе “панами”. Ні давні германці не
називали себе “пани германці”, ні давні нащадки Магога не називали себе “пани ляхи/поляки”,
і взагалі ніякі народи, крім арійських не ідентифікували себе, як панів. Нижче буде
продемонстровано, що на фоні примітивного варварства людства арії справді були панами,
і саме як панів їх сприймало все інше людство. 

Одриси (одне з племен Тракії) – отрис – Атирас.

Терес – Тирас (Терес – король одрисів (480-450 рр. до Р.Х.)).

Прабатьки прибалтійських народів були певний час під владою Київської Руси. Панівний народ
Київської Руси, русів, вони називали венедами. Угро-фіни (предки кацапів) отримали від русів
назву „русские”, тобто „ті, що належать русам”, „ті, що перебувають під владою русів”. Цікаво,
що за цю назву, „русские”, естонці й досі називають кацапів „венедами”.

Нижче буде продемонстровано, що творцями Мінойської цивілізації (Атлантиди) був народ,
споріднениї із українцями, ”тури”, нащадки Тираса. Грецькі легенди оповідають про величезний
лабіринт, в якому жив Мінотавр (Міносів тавр/тур), якому варвари-греки сплачували данину
людьми, якого однак греки змогли подолати (відгомін знищення ними залишків цієї цивілізації
після великих природних катаклізмів, які зруйнували її). В орнаментації часів Мінойської
цивілізації часто зустрічаються голови турів, що вказує на прабатька Тираса.

Атланти/пеласги називали себе расенами, етрусками, турсенами, тусками, тірренцями, рутенами
і всі ці назви походять від імені прабатька Тираса/Атираса.
Нижче буде продемонстровано, що давні самари/шумери були мігрантами із Праукраїни і назва
Самар є варіацією слова «тур».

Назви „Шамбала”, “Тібет” і  „Гімалаї”, де з’явилися арії після катастрофи Мінойської
цивілізації, також походять від слова „тур”; на це вказує близькість
слів Шамбала/Шумер. Шамбала знаходиться в Гімалаях і це також вказує на спорідненість
цих назв. 

Шамбала – шмбл – шмл ([м] і [б] споріднені, близькі за звучанням
звуки) – смл – смр – самар/тувар/тубар/тур. 

Шамбала – шмбл – шмл – жмл – гмл – Гімалаї. 

Після заселення Індії аріями (з Праукраїни) там почали шанувати корів (жіноча особа тура),
як святих тварин.

Ще в часи Київської Руси тур вважався благородною і однією з найсильніших тварин. «Слово
про Ігорів похід» шанобливо називає князів Яр-Тур (сонячний тур; похідне – Артур)
чи Буй-Тур. 

Більшість назв племен в Україні епохи Київської Руси також походять від слова «тур», що
вказує на їх прабатька Атираса.

Север/Сіверяни – свр – збр – зубр (в Україні турів часто називають зубрами; «зубр» походить
від «тур» збр – цбр – тбр – твр – тур). Ця назва дуже близька до слова Самар/Шумер, що
вказує на близькість Самару/Шумеру і Праукраїни. 

Від назви тур/зубр/Самар, сіверяни походить назва «Сибір», який довгий час був територією
міграцій скіфів і який був „Великою Скуфью” („Велика Скіфія”), Україна ж в той час, будучи
центром їх держави називалася „Мала Скуфь” .

Древляни – тревляни/туровляни – тури.

Дреговичі – траковичі (тракійці) – тури.

Кривичі – тривичі – траковичі – тури (звуки [к] – [т] в давні часи часто
взаємозамінювалися). 

Угличі/уличі – укричі – утричі – атираси – Атирас.

Тиверці – тивер/тавр – тур. 
 
Дуліби = тубали/тури

Волинь (волиняни) – вол (походить від тур/тувар/тувал – твл – вл – вол).

Волинь (земля в Україні) = Валлонія (земля в Бельгії, яку заселяли в минулому кельти,
нащадки Тираса) = Валес/Уельс (брити – вихідці з Трої).
Назва „бойки” (самоназва українців, що проживають в районі гір Карпати) походить
від бой/вол. Слово „бой” походить від „вол” ([б] і [в] часто взаємозамінювалися); бойки
називають словом „бой” волів. Серед бойків поширені імена зі словом тур/вол/бой, такі
як Боймир, Бойєслав та інші. Від слова „бой” походить слово „бик”. 

Від імені Атирас і похідного „гети” походить і слово «гуцули».

Атирас – атур – атури – гатури (звук [г] часто добавляли для зручності, напр. українці
вимовляють Америка і Гамерика) – гатули – гацули – гуцули.

В часи Київської Руси Атираса/Тираса називали Троян. Україну в „Слові...” автор
називає „землею Руською” або „землею Трояновою”, тобто Русь і Троянія – це синоніми.  

Ім’я Кронос (ім’я Тирас в у давніх греків) є варіацією слова Троян, тобто Тирас.

Троян – Кроян – Крон.

До нас дійшла і варіація імені Атирас – Атлант/Атлас. 

Також до нас дійшло ім’я „Атар”, змінене від Атирас/Троян. Так Атирас/Тираса називали давні
перси і так він названий в Авесті. Оскільки в найдавніші часи предків часто
обожнювали, Тираса також обожнили і його асоціювали із сонцем або вогнем. Святий вогонь
в Авесті названо „Атар”. 

Аналогічно цьому є походження і назви Карія: Карія – Тарія/Тар/Тур/Тирас (карійці були
спорідненим народом з прабатьками сучасних українців). 

Від імені Тирас походить і давня назва України – „Русь/Ругія/Рутенія ”, і такі назви,
як варяги, аллоброги, пруси, перси та інші. Русинами/рутенцями називали себе
українці Західної України ще п’ятдесят років тому і так називають себе
українці Закарпатської України і сьогодні. 

Варяги і гали, нащадки Тираса, часто зображувалися в шоломах із рогами тура, що також
вказує на їх походження від Атираса.

Назви пруси/Прусія/Борусія (на карті Птолемея Прусію названо Борусія) походять від
імені Тирас. Слово «боруски» греки вимовляли, як «пеласги». В елліністичному світі
їх називали «аллоброги» (гало-броги чи гало-боруски) чи гали (кури/півні – за
козацькі оселедці). Від назви боруги/боруски походять
назви бургуни/бургуїн/бургунди. Бургунди за походженням не є ні латинськими племенами,
ні германськими, але вони є близькими до бритів, чехів, хорватів, українців та
інших народів-нащадків Тираса. Назва «аллоброги» з часом спростилася до «альбігойці». Також
вони самі себе називали «атари», що походить від Атирас/Атар; Атар – так називали Атираса
і в Ірані його нащадки. Назву «атари» з часом стали вимовляти, як «катари»: звук [к/г] часто
вимовляли на початку слова перед голосним для зручності вимови. Проти катарів/альбігойців
часто воювали папи римські, намагаючись звинуватити їх в єресях. 

Тирас – перси, пруси (аналогічною є заміна [п] – [т] у варіаціях Троян – Перун).

Пруси – Борусія (так названо Прусію на карті Птолемея).

Пруси = броги/боруги (в назві аллоброги, що означає „галло-броги”).

Боруги = варяги.

Боруги = боруски.
Отже, практично всі назви земель, племен і богів Давньої України пов’язані з образом тура,
який вказує на прабатька Атираса/Перуна. Він, як невтомний трудівник, що звершував великі
роботи, ходив на край світу, жертвував собою, своїм життям заради людей, залишився в
пам’яті людей в образах Прометея, Геракла, Міноса, Кроноса, Трояна, Атланта, Гефеста, Героя,
Перуна та інших. Він зі своїм народом/нащадками створив унікальну Трипільську культуру, яка,
в свою чергу, стала материнською для Мінойської, Хетської і Самарської/Шумерської
цивілізацій, і всі вони вказують на Атираса. Мінойська цивілізація, як вказував Тойнбі,
в свою чергу стала материнською для Еллінської і Сирійської цивілізацій, які в свою чергу
стали материнськими для інших цивілізацій.

Ім’я Атирас до сьогоднішнього дня збереглось серед українського народу і сьогодні звучить
як Тарас. Знаковим є те, що це ім’я мав один з найвидатніших українців – Тарас Шевченко.


Advertisements