Теги


Кельтська містерія
Богдана Костюк 

http://shannon-river.at.ua

Згідно з даними ДНК — експертизи, проведеної європейськими та американцями, усі європейці — «трохи кельти»: на генетичному рівні, принаймні, присутні характерні «кельтські» хромосоми… Щодо України, то у більшості її населення, окрім кельтських, присутні ще і трипільські генетичні матеріали. А ірландці, як вважають британські та німецькі експерти, взагалі — прямі нащадки кельтів, і на генетичному, і на культурному, і багато у чому навіть на побутовому рівні!

То хто вони — кельти? Де жили і як розселялись по Європі? Розповідає київський історик, професор Сергій Сегеда: «Сьогоднішня наука називає кельтами групу племен індоєвропейського походження, яка у першому тисячолітті до РХ мешкала на території сучасних Франції, Німеччини, Швейцарії, Австрії, північної Італії та Великобританії. Кельти розселялись фактично по цілій Європі, бо їхні поховання знаходять і на Піренеях, і на Балканах, і у нас в Україні». Про кельтів згадували давньогрецькі вчені та мандрівники: на їхню думку, то були варвари, які постійно загрожували Елладі і ворогували з римлянами. Проте у давньогрецьких та римських письмових джерелах перетинаються два погляди на давніх кельтів: їх змальовують то «жорстокими дикунами», які вдаються до людських жертвоприношень, то волелюбним плем’ям, сміливими воїнами, добре організованою спільнотою. І давнім грекам, і римлянам притаманні дещо містичні погляди на кельтів — але український історик Олег Стрижак не бачить у цьому нічого дивного: «У соціальній організації кельтського суспільства важливу — чи не найголовнішу — роль відігравали друїди — це не стільки жерці, скільки «мудрі філософи». Ця інтелектуальна верхівка відігравала ключову роль у розвиткові кельтських племен, і водночас створювала духовний та мистецький епос кельтів, який донині відіграє чималу роль у культурних традиціях багатьох європейських народів».

Саме друїди створили і розвинули кельтську писемність; їх називають авторами саг — ці літературні твори містять величезний обсяг інформації стосовно традиційної культури та укладу життя кельтів дохристиянської доби. Перші твори кельтською мовою з’явились уже в нашу добу, у VІІ — VІІІ ст. До речі, мовознавці класифікують саги за циклами, що їх вирізняється чотири: міфологічний — героїчний — історичний — королівський. Нагадує цикли музичної лірики у виконанні середньовічних менестрелів та українських козаків — лірників, чи не так?

Отже, час перейти до української сторінки у кельтській історії. Сучасні історики, палеонтологи, судові мед-експерти, які беруть участь у міжнародних дослідженнях генетичного матеріалу з кельтських поховань у Західній Україні і у Подніпров’ї, переконані: територія сучасної України була добре відома кельтам. На сьогодні, достатньо точно встановлено хронологію проникнення кельтів на українські терени. Ще між 340 та 260 рр. до нашої ери перші озброєні загони кельтів — судячи з усього, розвідників — досліджували землі у районі Верхньому Потиссі. Однак по-справжньому українські землі починають цікавити кельтів з середини ІІІ ст. до н.е., коли середземноморські держави посилюють тиск на кельтські племена і примушують їх шукати нові землі на сході Європи. Науковці дослідили найбільше кельтське поселення Закарпаття — місцину під назвою Галіш-Ловачка (це околиця сучасного Мукачева, на схилі гір Галіш і Ловачка). О. Стрижак розповідає: «Галіш-Ловачка становила великий ремісничий центр, провідною галуззю якого була металообробка. Крім того, поселення відігравало роль своєрідного політичного центру для місцевих племен, при археологічних розкопках науковці знайшли форми для відлиття монет і монетних заготівок». А у заболоченій місцевості біля р. Ботар (лівий приток Тиси) виявлено кельтський «металургійний комбінат»: це був один із найпотужніших європейських металургійних центрів Європи періоду раннього залізного віку…

Археологічні джерела вказують і на тривалу присутність кельтів у районі Ольвії і у Південному Побужжі: на кельтські фібули натрапляють в ольвійських похованнях з ІІІ ст. до н. е. Подібні предмети зустрічаються у похованнях на території Середнього Подніпров’я (найвідоміша — бронзова маска з с. Пекарі, поблизу Канева). Сучасні європейські історики також пишуть і про великий вплив релігії та духовної культури кельтів на зарубинецьку культуру.

Про сучасну культуру Європи — годі й казати: від прадавніх кельтських саг та героїчного епосу — аж до мелодій і ритмів у традиційній музиці ірландців, шотландців, бретонців. Ще у 1582 році шотландський учений Джордж Б’юкен уперше висловив припущення про спільне коріння давніх британців і континентальних галлів. Сучасна наука лише підтверджує ці припущення, уже використовуючи сучасні технології наукового дослідження.

Advertisements