прадід Павло

прадід Павло

Про росолчан.

Автор: Ковальчук Наталя

Мій прадід Гошило Павло Іванович був старостою на селі і за часів поляків, німців і радянської влади.Люди його поважали і коли його хотіли арештувати совєти, то  всі стали на його захист. Коли виселяли людей, він і його син Олексій забрали дзвін з церкви Св.Онуфрія і подарували церкві в с.Лютовиська Старосамбірського р-ну Львівської обл.  Павло в тому ж селі похований.  В нього було троє дітей :Катерина,  Іван, Олексій (мій дід), На фото 

Родина Гошило

Родина Гошило

зображений він, справа від нього його старша  невістка Катерина, потім молодша  невістка  Марія Перловська , сидить – моя прабабка Катерина з онукою Ярославою.

На фото “Катерина Гошило” 

Катерина Гошило

– донька Павла.

В 1948 році в Росолин по направленню приїхала на роботу вчителька молодших класів Корчевська Єфрузина Пилипівна (моя бабуся). На фото вона саме після закінчення педагогічного училища.
На фото “росолчани” 

росолчани

справа стоїть директор школи – Загачевський , а більше я нікого не знаю, але це точно жителі Росолина (вибачте за погану якість, бо фото я перефотографувала). На колективному фото

переселенці в Цебрикові

переселенці в Цебрикові

всі переселенці вже на новому місці проживання. 

Всіх з Росолино переселили в с.Цебрикове Одеської області. На жаль, свідків майже не залишилось.
Можливо Вам буде цікава інформація про бойківскій одяг. На фото вишиванка (саме та в якій сфотографована прабабка), гарсетка.
Ковальчук Наталя.
Advertisements