Позначки


В кінці серпня 2011 року бойківський край, батьківську землю, відвідали бойки, виселені з рідних земель в 1951 році на південь України. Візит був приурочений 60-ій річниці насильного виселення бойків. До Устрік Дольних і навколишніх сіл прибули делегації з Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. А приймали гостей місцеві бойки і польські мешканці Лютовищ, Устрік Дольніх, якими були в свою чергу заселені спустошені після бойків землі.

Ред. попросила поділитися враженнями від поїздки мешканця смт Криве Озеро Йосипа Волошанівського, для якого ця поїздка було першою. Пан Йосип народився в селі Скородне, але мало пам’ятав рідне село. Розповідав про Скородне і все показував молодшим скороднянам, сьогоднішнім кривоозерцям, Михайло Циктор. Від нього довідалися, де хто жив, де чия стояла хата. Пан Михайло не приховував своєї радості від присутності на рідній землі. “Мені так добре тут!”- ділився він пану Йосипу Волошанівському під час прогулянки долиною між невеликими горами, яка колись була селом Скородним. “Ходь ту, я ті покажу, де била хата твої баби,” – заоохочено звернувся пан Михайло Циктор до пана Йосипа. Коли вони майже підійшли до згаданого місця, пан Михайло раптом впав і знепритомнів. Викликали лікарів, але врятувати пана Михайла Циктора вже не вдалося. Лікарі константували зупинку серця.

Так несподівано обірвалося життя колишнього скороднянина на рідній землі. Такою була доля скороднянина, який народився в 1936 році в селі Скороднім, пережив депортацію 1951 року,  все своє життя плекав надію повернутись на рідну землю і коли таке сталося, сповнене радості серце не витримало навантаження. Душа заспокоїлася в Бозі, в  останні хвилини дотулившись царини предків. Великим благословенням для бойка, насильно вирваного з рідного дому, стала смерть на рідній землі.

Ред. вдалося віднайти в ютьбі останнє інтерв’ю покійного Михайла Циктора:

Поховано Михайла Циктора в смт Криве Озеро. Польська сторона допомогла в організації перевезення тіла в Україну. На українсько-польському кордоні на покійного батька чекали його діти, які і перевезли його в Криве Озеро.

Ніби провидінням Божим скороднянина Михайла Циктора було вбережено від дороги назад, яку би певно він важко міг знести. Так на високій ноті радості повернення до свого села, своєї домівки і самого себе закінчилося життя бойка. Заспокоїлася в Бозі Душа, що шукала дорогу домів…

з кривоозерцями розмовляла Ольга Самборська

Advertisements