Позначки


“Шановна редакціє,   я  вчора випадково натрапив на сайт бойків, бо сам припускаю шо можливо рід мій має щось має кельтске… Я розпитував бабусю і діда ще коли був маленький про їх краї. Записи і малюнки тих країв де вони жили в мене загубились, то самі краї могли помінятись. Все що мені відомо, що запам”яталось ше з десяти років, то вам розкажу.

Отже дідо мій жив в Новому Люблинці, звати його Цолтан Григорій Олексійович 1905 року народження, вже у пять років був сиротою круглим як так пам”ятаю з розповідей (та можу помилятись, бо бува ше дитиною як писав), а тато каже, шо памятає, шо в 6 років дідо лишився тата а в 9 мами). Стрико каже, шо в 12 і точно пам”ятають усі, що дідо виховувався старшим братом Михайлом (Михайло також переселився в Залужжя, Україна ). Фамілія мами діда (подібно до прізвища Курдупель).

Дідусь був остарбайтером три роки (тепер кажуть гастарбайтер в нас, хоч правельніше по-німецьки буде перше). Якщо я правельно запам”ятав, то того німця звали Бауман(або Баллі), в якого робив дідо. Тоді йому було 36-37 років каже стрико з слів діда. Ще знаю, що брат Михайло був старше діда на років 22 (таке згадує стрико мій). Мав Михайло чотирьох дітей. Троє(Степан/Кася/Парання)переїхали на Україну, а Іван четвертий дідовий племінник через спор з німцем мав бути розстріляний, та його пошкодували і спочатку Івана відправили на примусові роботи в шахту в Бельгії, а потім в США збирати бавовну за два долари, а потім він перебрався в Чикаго і працював на заводі (шось повязане з фарбами). То все з спогадів стрика мого, бо коли жив мій дідо то його племінник Іван ше переписувався з дідом на початку дев”яностих і розказував, шо і як в нього в штатах…і дякував шо завдяки діду лишився тоді живим!!!

Також у діда було вді сестри, імен я не знаю/і непамятає вже ні тато, ні стрико. Кажуть, обидві жинились на поляках і переїхали ближче до Німеччини, вони також спочатку по святах відсилали один-одному листи/та потім вже десь загубився слід… син мого діда, мій стрико Іван, 46-того року народження служив в НІмеччині, 20-25 км від Дрездена в місті Войсіхельц (можливі похибки в буквах) і на момент його служби переписка була ше між дідом і його сестрами, і одна з сестер діда мала приїхати провідати свого племінника Івана (мого стрика/дідового сина) в армії (БО ДЕСЬ ЖИЛА НЕПОДАЛІК НА ПОЛЬСЬКІЙ ТЕРИТОРІЇ), та армійська влада заборонила зустрітись. Можливо дідові сестри десь в тих краях і ще живуть, обо десь там поховані на території Польщі близько до Німеччини в напрямку Дрездена (або Войсіхельца).

Бабуся Цолтан Єва Петрівна (по дівочій фамілії Макогін) 1913 року народження. Баба також була сиротою, її батько помер від сухот(він воював на боці Австро-Угорщини і був взятий рускими в полон на чотири роки, а коли приїхав то уже хворим і помер), а мати одружилась з другим чоловіком по фамілії Рибавт. По Макогонах у бабусі було три брати: Грицько (рік народження невідомий), Іван 1922р. і Дмитро(Митро) 1926р. Грицько (його історія така/шо було їх близько 15 молодих хлопців, вони робили шпіхлір чи то стодолу на вигоні в той час прийшла польска партизанка і забрала їх усіх, і до тепер невідомо шо з ними сталось/одні кажуть ростріляли їх в лісі, другі кажуть десь вивезли) Дмитро (Митро) і Іван як і бабуся також переселились на Україну, ну тут уже женились на місцевих по Рибавту. Брат бабусі Михайло женився вже тут на жінці з Валіва (то перемишлянами їх в селі називають) також повязують бабусю і дідуся з такими фаміліями в Дубрівці як (Мелько, Бальо, Біла), хоч в ті часи більшість людей за словами ше бабусі звали один одного по назвах (кличках), а фамілії були лише для офіційного.

Дідусь з бабусею одружились в 1936 році тоді й народилась їхня донька Марія, потім в 1946 народився син Іван (то вже в Україні/хоч був зачатий ще в Польщі) і мій батько Степан родився в грудні 1948, а записаний січнем 1949 р. От така історія. Були фотографії діда на коні в в оптянутих штанах і чоботах шкіряних до колін(ті чоботи ше до недавна валялись дома), про молоді роки і можливі якійсь військові служби діда чи його братів ніхто не говорив нічого… є багато історій про молоді роки/проте як дідо мав друга, дідому був ростом в 170см і міцної статури, а друг був велитень і вони були чуть не перші кавалери на селі, коли баба була ше маленька(це з розповідей бабусі). Та вже померли і дідо, і баба, і цьоця Марія. А тато із стриком, що знали те, розказали, приблизно теж, шо колись мені малому розказувала бабця, як я розпитував… дуже буду вдячний за допомогу віднайти родичів з Нового Люблинця!

Advertisements