Позначки


 http://ukrzurnal.eu/pdf/uz_2007_04.pdf

Текст: Надя Валашкова, Прага Фото: Франтішек Ржегорж

Франтішек Ржегорж та його колекція світлин з Галичини

У другій половині ХІХ століття, коли чеські землі і Галичина були у складі однієї держави – Австро-Угорської монархії, чехи їздили до Галичини у відрядження, за власною ініціативою туди переселялися окремі особи та цілі родини. У чеських газетах з’являлись оголошення про продаж або оренду сільськогосподарських

угідь на Галичині. Чехи вважалися гарними господарями, і галицькі землевласники з радістю здавали їм свої угіддя в оренду.

кі малюнки, наприклад, фраґменти будинків, інтер’єрів, господарського реманенту, прикрас, візерунків пи- санок тощо.

Велику увагу Ржегорж приділяв фо- тографії. Як випливає зі збережених скляних пластин (9х12 см) та фото- карток, які акуратно підписувалися колекціонером, його збірка світлин походить з 1891–1893 рр., коли Ф.Ржегорж жив у Зарогізному біля Жидачева і звідти виїздив до різних місць. 1891 року у своєму зошиті для дослідження він записав, що фо- тоапарат для зйомок йому позичив В. Шухевич. У листі в Прагу до пані Йозефи Напрстекової, написаного з Поділля, дослідник пише, що фото- графував пасхальні ігри, а в Жидачеві – „сцени з тижневих торгів”.

Колекція світлин зі Східної Галичини в музеї Напрстека складається з двох частин. У першій частині знаходять- ся фотокартки, які Франтішек Рже- горж купив у професійних фотографів Й. Дуткєвича та Сілкєвича у 80-х ро- ках ХІХ століття для Чеського промис- лового музею подружжя Напрстеків. На світлинах зображені переважно постаті, вони є важливим джерелом дослідження вбрання, характерно- го для селян та мешканців маленьких містечок тієї епохи. Й.Дуткєвич зби- рав фотознімки для репрезентаційно- го альбому.

У другій частині знаходяться фото- графії, зроблені самим Ржегоржем. Збереглися як фотокартки, так і скля- ні негативи (понад 500). Тематично знімки містять цілу шкалу зображень, які можна розділити на декілька груп: архітектура (житлові сільські будів- лі, господарські приміщення, школи, сакральні будівлі – церкви, каплиці), одяг (святковий і повсякденний, чо- ловічий і жіночий), робота (робота в полі – сівба, сінокіс, викопування картоплі, збирання буряків тощо, до- машнє виготовлення, носіння води, прання і т.п.), церковні свята та родин- ні святкування, базари, кладовища, хрести та інше. Практично всі знімки робились у екстер’єрі, фотознімки інтер’єрів, домашніх робіт, застілля відсутні. Хоча дослідник і відвідав ба- гато родин у святкові дні і будні, був присутнім на родинних подіях (весіл- ля, похорони), та всередині будинків, де було мало світла, він фотографу- вати не міг.

Збірка фотографій Ржегоржа має велику документальну цінність як істо- ричне та етнографічне джерело. Світ- лини походять з доби, коли фотогра- фування під час польових досліджень

На одне таке оголошення відгук- нувся селянин зі Стєжер біля м. Гра- дец-Кралове – він орендував маєток Грабник у селі Вовків біля Львова, що належав львівському монастирю сестер-бенедиктинок. Це був Йозеф Ржегорж, який у 1877 році пересе- лився туди разом зі своєю родиною. Внаслідок цього перебування його син Франтішек Ржегорж глибоко за- цікавився місцевою народною куль- турою.

Франтішек Ржегорж народився 16 грудня 1857 року у Стєжерах, до Галичини переїхав у липні 1877 року після закінчення реальної гімна- зії в м. Градец-Кралове. Після пере- селення Франтішек придивлявся до місцевої культури, розшукував і літе- ратуру про Галичину. Після знайом- ства з Войтєхом Напрстеком (1826– 1894), який був засновником Чесь- кого промислового музею в Празі, Ф. Ржегорж почав збирати східно-га- лицьку етнографічну колекцію – вона налічує більше тисячі найменувань і зараз розміщується в Етнографіч- ному відділі Національного музею в Празі. Була зібрана також галицька українська література (колекція зна- ходиться в бібліотеці Національного музею). Ф.Ржегорж публікував багато статей про українську народну куль- туру, високо цінується і його збірка світлин. Більшість коштів на збірки для Чеського промислового музею нада- вало подружжя Напрстеків.

Під час свого перебування в Гали-

чині Ф.Ржегорж налагодив особисті контакти з галицькими та буковин- ськими українцями – редакторами, вчителями, письменниками, священ- нослужителями. Між ними були Ми- хайло Павлик, Іван Белей, Володимир Шухевич, Іван Франко, Євгенія Яро- шинська, Ольга Кобилянська та інші.

Коли Ф.Ржегорж важко захворів, то 1890 року повернувся до Чехії, але вже 1891-го знову приїхав на Галичину, в село Зарогізно біля Жи- дачева, де його сестра з чоловіком купили маєток. Тут Ржегорж жив до 1893 року, та через погіршення ста- ну здоров’я був змушений їхати на лікування. Працював у Празі, але і надалі тужив за Галичиною. Тому у 1899 році Ф. Ржегорж здійснює ще одне етнографічне дослідження. Коли він повертався до Чехії, його галицькі друзі не знали, що прощаючись з ним, вони прощаються назавжди. 6 жов- тня 1899 року, після важкої недуги, Франтішек Ржегорж помер у Празі. Похований на Ольшанському цвинта- рі (No IV, відсік 9, могила 12).

Ф. Ржегорж прагнув якомога де- тальніше задокументувати галицько- українську народну культуру, тому він не лише писав про неї, збирав етнографічну колекцію, але й фото- графував і навіть робив замальовки окремих предметів. З його спадщини у Меморіалі народної письменнос- ті в Празі на Страгові знаходяться, окрім кореспонденції, виписки з лі- тератури, нотатки з терену, невели-

page27image56024
page27image56296
page27image56568

 

page28image5032

не було поширеним, хоча від момен- ту винаходу фотографії (у 1839 ро- ці) пройшло вже півстоліття. Технічне оснащення для роботи в терені було досить важким і складним. Мабуть вперше про необхідність ситуаційних знімків під час польових етнографіч- них або антропологічних досліджень згадувалось у спеціалізованому до- віднику „Notes and Queries on Anthro- pology”, що вийшов у Лондоні у 1874 році. Ржегорж, як колекціонер-люби- тель і фотограф-аматор навряд чи знав вимоги до документальних фото- зйомок при роботі в терені, але інту- їтивно відчував їхню необхідність. То- му маємо не лише статичні кадри, але і неповторні кадри осіб у динаміці бу- денного і святкового дня – люди вико- нують різні види діяльності, святкують та розважаються у своєму життєвому просторі.

Дуже ефектні знімки, зроблені під час святкування Великодня. Тут і су- ботнє запалення вогнища, і недільне посвячення пасок, і пасхальні танці- „гаївки” дівчат у гарному святковому вбранні. Унікальними є фотокартки гімнастичних вправ парубків, що бу- ли складовою частиною святкувань Великодня, дзвоніння, традиція поли- вати дівчат водою, а також „проводи” – спомини померлих, обдаровування бідних, які молилися за душі небіжчи- ків, молитви на цвинтарі біля могил.

Неповторну атмосферу передають знімки, зроблені на тижневих торгах в Жидачеві та в галицькому Косові. На світлинах бачимо жінку, що про- дає різні керамічні вироби; вірменин пропонує шкіряне взуття, кожухи; у єв- рейській крамничці продається галан- терея; у парубка свій товар – персні та інша біжутерія, розвішана на ньому; продаються продукти, живі домашні тварини – поросята, корови, а також сіно, дошки на будівництво тощо.

З огляду на територіальний роз- поділ, найбільше знімків Ф. Ржегорж зробив у Жидачівському районі (на- приклад, Бережниця Королівська, Де- менка Лісова, Гніздичів, Іванівні, Си- дорівна, Яйківці, Лубша, Мазурівці, Мельнич, Туради, Вільхівці, Заболо- тівці, Зарогізно, Журавне, Жидачів). Декілька фотознімків було зроблено в околицях Долини, Городенки, Ка- луша, Львова, Стрия, Тернополя, Товмача. Дослідника дуже цікавила гуцульська народна культура, про це свідчать не лише прекрасні предмети народної творчості у збірці музею, але і фотознімки, які Ржегорж зробив у Косові, Дорі, Микуличині, Жаб’є- Ільчі тощо.

Опублікувати свої фотографії як єдину колекцію Ржегорж не встиг. Деякі були опубліковані в часопи- сах „Světozor” (1894), „Zlatá Praha” (1897), „Sokol” (1898/99). Його світлини викликали велике зацікав- лення українців в Канаді, де окре- мою публікацією вийшло 125 знім- ків (Stella Hryniuk – Jeffrey Picknicki: The Land They Left Behind. Winnipeg, 1995). У 1999 році Мілена Сецка видала 550 фотографій Ржегоржа

на комп’ютерному диску як додаток до часопису Annals of the Náprstek Museum, No 20, Прага.

Згадка про вказану колекцію світ- лин – унікального свідоцтва східно- галицьких реалій того часу, – відбу- вається у рік 150-ліття від народжен- ня Франтішека Ржегоржа, який вва- жається визначним представником чесько-українських взаємин 80–90-х років ХІХ століття.

 

Advertisements