http://www.apokryfruski.org/

Cофія Рабій-Карпинська

Бойківські говірки Збірник статей

“Перемиська бібліотека” Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі

Том ХVIII

Софія Рабій-Карпинська

Бойківські говірки Збірник статей

Вступ та редакція

Михайло Лесів

Зібрав і до друку підготував

Володимир Пилипович

Перемишль 2011

Вступ та наукова редакція:

Михайло Лесів

Видавець:

Перемиський відділ ОУП

ISBN 978-83-928327-2-0

© Вступ М. Лесів, 2011
© Упорядкування В. Пилипович, 2011

page5image928

Збірник діялектологічних праць Софії Рабій-Карпинської вийшов друком завдяки фінансовій підтримці
д-ра Петра Грицака, голови Земляцтва «Перемищина» у ЗДА, пані Галини Мельничук і пана Ореста Загайкевича

Бойківські говірки 7

page7image1048

Михайло Лесів

Софія Рабій-Карпинська (1908-1997)

Євгенія Софія Рабій-Карпинська народилася в родині о. Франца Рабія і Олії Нестерович у Самборі 1908 р., в багатодітній сім’ї. Майбутня до- слідниця бойківського говору мала п’ятьох братів: Євгена (1885-1904), Юліяна Євгена (1894-1982), Михайла (1893-1958), Володимира Рома- на (1896-1972), Мирона Йосифа (1912-1974) та шість сестер: Олексан- дру (1888-1970), Марію Катерину (1904-1959), Стефанію Франческу (1890-1971), Олену Галю (1892-1968), Елеонору Євгенію (1906- рік смерти невід.), Дарію Ірину Марію (1914-1996), і народилася як 10-та дитина у цій незвичайно численній сім’ї.

Батько Франц виводився зі спольщеної української родини Валентія і Розалії з дому Купиняк, що проживала у селі Рудники коло Мостиськ і де Франц Рабій народився 19 лютого 1860 року. Перед висвяченням на греко-католицького священика він одружився з донькою о. Олек- сандра Нестеровича Олією (1866-1929). Отець Франц Рабій після ви- свячення у 1884 р. став сотрудником і катехитом, а від 1907 р. парохом і деканом Самбора. Він від перших днів своєї душпастирської праці брав активну участь у громадській діяльності, а також досліджував іс- торію Самбірської чудотворної ікони Матері Божої, появилися три ви- дання цієї написаної ним історії (1885, 1908, 19281), а в 1928 році з його ініціятиви була проведена коронація цієї ікони.

Отець Франц Рабій брав участь в організуванні перших україн- ських товариств, розбудовував храм, придбав ще один будинок, в яко- му поміщувалася українська дитяча захоронка, був членом комітетів для спорудження таких будівель у центрі Самбора, як «Народня тор-

page7image13936

Див.: Григор Лужницький, Словник чудотворних Богородичних ікон України. Intrepido

1
Pastori. Науковий збірник на честь Блаженнішого Патріярха Йосифа. Рим 1984. С. 182-183.

8 Софія Рабій-Карпинська

page8image1032

гівля» і «Ризниця» (крамниця із церковними виробами), а в 1908 р. по- будував капличку на місцевому цвинтарі.

Як учасник Листопадового Зриву о. Франц був членом Української На- ціональної Ради, був представником до сойму у Львові, а також – членом делегації до Відня. У міжвоєнному двадцятилітті польська влада запро- торила його до концентраційного табору в Дембліні і до в’язниць у Сам- борі та Модліні2. Помер у Самборі 25 травня 1933 р. на 73 році життя.

Усі діти о. Франца Рабія (а було їх дванадцятеро) здобули вищу освіту і були виховані в українському патріотичному дусі.

Найстарший син Євген народжений 1885 року був студентом юри- дичного факультету і помер на 19-ому році життя 1904 року в Самборі, де був похований у родинному гробівці на місцевому цвинтарі.

Донька Олександра народжена 1888 року була замужем за Теодо- ром Голійчуком, доктором філософії, викладачем перемиської гімназії, а згодом – Львівської Духовної Семінарії, померла 1970 року у Львові на 82-ому році життя.

Стефанія Франческа народжена 1890 р. вийшла заміж за о. Євгена Кушлика, колишнього капеляна Українських Січових Стрільців, пароха села П’яновичі, з 1944 р. опинилася в еміґрації, спершу в Ляндсгуті (Ба- варія), а згодом переїхала до США, де померла у Філадельфії 1971 р. на 81-ому році життя.

Олена Галя народжена 1892 року закінчила Дівочий Інститут в Пе- ремишлі (матура 1909 р.)3. Вийшла заміж за інженера Володимира Ма- сору, колишнього старшину Українських Січових Стрільців, померла на еміґрації в Нью-Йорку 1968 р. на 76-му році життя.

Михайло, народжений 1893 року, був знавцем українського фоль- клору, письменником, педагогом і дослідником української старови- ни. Як доброволець у Січових Стрільцях, брав участь у битві за Львів, в Чортківській офензиві, перебував у відомому в історії т.зв. «чоти- рикутнику смерті», а згодом з частинами Української Галицької Армії потрапив до польського табору для військовополонених. Після повер- нення навчався у Львівському Таємному Університеті, потім студіював

  1. 2  Див. Родина Рабіїв. «Літопис Бойківщини». Richboro, PA – Самбір 2009. Ч. 1/76 (87). С. 41.
  2. 3  Див. Український Інститут для дівчат в Перемишлі 1895-1995. Ювілейна Книга Пам’яті до

100-річчя заснування. Дрогобич 1995. С. 130.

page8image19688

Бойківські говірки 9

page9image1032

філософію у Яґеллонському Університеті й одночасно у Краківській Академії Мистецтв. Захистив докторську дисертацію, був членом Нау- кового Товариства ім. Шевченка, вчителював у Дрогобицькій гімназії, організував дрогобицький театр і був його директором у 1942-1944 рр. У 1944 році виїхав з родиною на Захід. У Баварії організував українську гімназію для дітей переселенців, писав підручники, був професором Українського Технічно-Господарського Інституту і УВУ в Мюнхені. Переїхавши до США видав у 1957 р. збірку історичних оповідань На- передодні, написав, але не встиг видати повість з часів Хмельниччини. Помер у Нью-Йорку 1958 року на 65-ому році життя.

Юліян Євген народжений 1894 року був адвокатом і громадським ді- ячем. Служив добровольцем у Січових Стрільцях та в Українській Га- лицькій Армії. У 1920 р. втік з одеської більшовицької тюрми. Опісля працював у Самборі адвокатом, захищав перед судами передвоєнної Польщі українських діячів у різних політичних розправах над україн- ськими патріотами. Був одним із організаторів спортивного товариства «Сокіл», бібліотеки «Книжка», музичної школи, хору «Боян», духо- вого оркестру «Бандурист». У 1939 р. виїхав до Сянока, потім у 1941 повернувся до Самбора, а 1944 року змушений був податися на Захід і у 1951 р. поселився у США, де брав активну участь в працях україн- ських товариств. У 1970 р. опублікував монографію Самбірська Бого- родиця, написав невидану досі обширну монографію п.з. Самбір – город княжий. Помер 1982 р. у місті Ютика (Utica) в штаті Нью-Джерзі на 88- ому році життя.

Володимир Роман народжений 1896 року, як студент пішов у ряди Січових Стрільців, потім служив в УГА. Після закінчення першої світової війни та звільнення з польської тюрми закінчив Перемиську Духовну Семінарію і був душпастирем у Комарні, потім у селі Юрів- ці коло Сянока4. У селах організував читальні «Просвіти», коопера- тиви, дитячі захоронки, провадив широко розвинену просвітницьку

4 Софія Рабій писала у листі до проф. І. Зілинського 1938 року: Мій брат є священиком коло Ся- нока в селі Юрівці, може там могли б ми зїхатися й робити дальші та ближчі прогульки в терен. Див.: І. З і л и н с ь к и й, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Ослави). Вступ та редакція М. Лесів. Зібрав і до друку підготував В. Пилипович. Горлиці 2008. С. 199.

page9image19640

10 Софія Рабій-Карпинська

page10image1032

діяльність. Дописував до української католицької преси5. У 1944 році виїхав на Захід, був сотрудником в Ландсгуті (Баварія), а від 1950 р. душпастирем церкви св. Юрія в Нью-Йорку. Помер 1973 року в Доб- сфері (штат Нью-Джерзі) на 77-ому році життя.

Марія Катерина народжена 1904 року, вийшла заміж за професо- ра Теодора Матківського і вчителювала у Львові, була членом НТШ, здобула науковий ступінь доктора після захисту дисертації Антропо- графічний очерк Самбірського повіту, друком вийшли деякі інші її на- укові розвідки. Померла 1959 р. на 55-ому році життя й була похована в родинному гробівці в Самборі.

Елеонора Євгенія, народжена 1906 року, була вчителькою і активно працювала в молодіжних організаціях. Вийшла заміж за інженера Ро- мана Крупку. Після виїзду на Захід жили вони в США.

Десятою дитиною о. Франца Рабія була авторка поміщених у цьому збірнику діялектологічних праць, народжена 1908 року.

Молодшим її братом був Мирон Йосиф (1912-1974), а молодшою сестрою Дарія Ірина Марія (1914-1996).

Мирон Йосиф у міжвоєнному часі був у керівному складі таємного «Пласту» в Самборі, за що був заарештований польською владою і разом з іншими пластунами засуджений. Студіював у Політехнічному Інституті у Ґданську, а потім працював у Варшаві й у Берліні. Кінець війни застав його в Щеціні, де він став професором, потім деканом, а згодом і ректором щецінської політехніки. Він сконструював новий тип електродвигуна, який збагатив польську науку і техніку. Помер 1974 року на 62-ому році життя й похований у Щеціні на цвинтарній Алеї заслужених і вчених людей.

Наймолодша сестра д-р Софії Рабій, Дарія Ірина Марія була активною пластункою, брала участь у самбірських молодіжних організаціях а після виїзду на Захід і переїзду до Америки, як активна громадська діячка, була головою першого відділу Золотого Хреста Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО). Померла 1996 року в м. Орадел у США6.

5 Див. Андрій К р а в ч у к, Індекс української католицької періодики Галичини 1871-1942. Львів 2000.
6 Основні інформації про членів сім’ї Рабіїв ми зачерпнули зі статті (не підписаної, але її авто- ром є В. Семчишин) Родина Рабіїв. «Літопис Бойківщини». Richboro, PA – Самбір 2009. Ч. 1/76 (87). С. 40-43.

page10image19592

Бойківські говірки 11

page11image1152

Наведені вище факти з життя родини Рабіїв допоможуть зрозуміти, в якій атмосфері діяльного патріотизму і служіння народові виховува- лася майбутня дослідниця бойківських говірок.

У своїй короткій польськомовній автобіографії (Curriculum vitae) з 30 грудня 1933 р.7 Софія Рабій, яка підписалася як Eugenja Zofja Rabiej, Mgr. fil., писала, що вчилася у початковій школі у Відні й Сам- борі в 1914-1918 рр., в гімназії у Перемишлі у 1918-1920 рр., а з 1 ве- ресня 1920 року була прийнята до приватної жіночої гімназії ім. Марії Конопніцької в Самборі, де здобула «матуру» у 1926 році.

У вересні 1926 р. вона почала науку на Філософському Факультеті Яґеллонського Університету, в якому здобула науковий ступінь маґістра філософії в обсязі слов’янської філології (z zakresu filologii słowiańskiej) у 1930 році і відразу після маґістерської дисертації протягом двох на- вчальних років (1930/31 і 1931/32) в Яґеллонському Університеті випо- вняла функцію вчительки (lektorki) української мови, яку тоді офіційно у Польщі називали «руською».

У 1932/33 навчальному році пере- бувала в Самборі у батька, який за- недужав був, як писала до проф. Івана Зілинського у листі з квітня 1933 р., що її батько серйозно зане- дужав на запалення легенів і тому кроком не дасть мені тато віді- йти8 (він помер у травні 1933 р.). Від 1933 р. була вчителькою у при- ватному жіночому семінарі Сестер Василіянок у Дрогобичі. Одночасно під науковим керівництвом проф. І. Зілинського досліджувала бойків- ські говірки. У 1934 р. вона захис- тила докторську дисертацію п.з. Діялект бойків (Dialekt Bojków).

7 Згаданий документ зберігається у Архіві Яґеллонського Університету в Кракові, сигнатура WF II 504. Опублікований у розділі Додатки.
8 Див.: І. З і л и н с ь к и й, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Ослави). С. 191.

page11image16976

page11image17520

12 Софія Рабій-Карпинська

page12image1032

Промотором цієї праці був проф. Зілинський, а рецензентами ви- датні польські мовознавці славісти – проф. Казімєж Нітш (1874-1958) найвидатніший тоді польський діялектолог9 і проф. Тадеуш Лєр- Сплавінський (1891-1965)10. Рецензенти позитивно оцінили цю доктор- ську дисертацію, як таку, що wykonana jest samodzielnie, ściśle naukowo i przynosi nowy naukowy materjał, przeto jest wartościowym przyczynkiem naukowym (К. Нітш)11; jest cennym przyczynkiem do małoruskich badań gwarowych i może być w zupełności uznana za wystarczającą do przyjęcia za dysertację doktorską (Т. Лєр-Сплавінський)12.

Ця праця надрукована була ще перед захистом у скороченій формі польською мовою п.з. Dialekt Bojków в органі Польської Академії Вмінь (Polska Akademia Umiejętności) «Sprawozdania z Czynności i Posiedzeń PAU», t. XXXVII, Kraków 1932. У цій монографії охоплено було дослі- дженням велику мовну територію, що виходила навіть поза межі Бойків- щини, особливо, коли йдеться про її північне пограниччя. Уже з цього скороченого реферату видно, що С. Рабій досить детально проаналізу- вала фонетичні (звукові), морфологічні та граматичні риси бойківських говірок, подаючи часто територію поширення цих системних явищ13.

Як виникає зі змісту листів С. Рабій до проф. Івана Зілинського14 та з рукописної статті д-р С. Рабій, яку знаємо лише зі згадки проф. Костя Кисілевського у його нарисі про І. Зілинського15, вона весь час була у стис- лому науковому контакті зі своїм науковим опікуном, проф. І. Зілинським, який готуючи свої праці до друку, часто звертався до неї з просьбою пода- ти йому записи бойківських мовних фактів чи звірити деякі деталі в тере- ні, а також радився в неї у деяких справах, а вона радо допомагала йому. С. Рабій взяла теж участь у складенні збірника наукових праць, присвя-

9 Див.: A. M. Lewicki, Nitsch Kazimierz (In): Lexicon Grammaticorum. A Bio-Bibliographical Companion to the History of Linguistics. Second Edition. Tübingen 2009. P. 1087-1088.

  1. 10  Див.: A. M. L e w i c k i, Lehr-Spławiński Tadeusz (In): Ibidem. P. 878-879.
  2. 11  Цитований документ зберігається в Архіві Яґеллонського Університету в Кракові, сигнатура

WF II 504. Опублікований у розділі Додатки.

12 Цитований документ зберігається в Архіві Яґеллонського Університету в Кракові, сигнатура WF II 504. Опублікований у розділі Додатки.

  1. 13  Див.: Михайло Л е с і в, Українські говірки у Польщі. Варшава 1997. С. 106.
  2. 14  Див.: І. З і л и н с ь к и й, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Ослави). 4 листи С. Ра-

бій до проф. І. Зілинського з 1933-1938 рр. надруковані на стор. 188-199.

15 К. Кисілевський, Іван Зілинський. Вінніпеґ 1962.

page12image22568

Бойківські говірки 13

page13image1032

ченого 60-літтю проф. Івана Зілинського, що мав бути опублікований у 1939 р. у Кракові. Матеріяли цього збірника збереглися у архіві проф. І. Зілинського у Празі, і були опубліковані щойно у 1994 р. Знайшлася там теж і стаття С. Рабій Дещо з морфольоґії бойківського говору16.

Брала С. Рабій також участь у збиранні (записуванні) діялектних матеріялів до задуманого І. Зілинським атласу українських говірок на території тодішньої Другої Речіпосполитої, як виникає з часткових ма- теріялів опублікованих уже в 1975 р. у збірці Studia nad dialektologią ukraińską i polską. Z materiałów b. Katedry Języków Ruskich UJ. Pod red. M. Karasia. Kraków 1975; С. Рабій записувала зразки бойківського мов- лення у селах Должки, Топільниця, Бабина, П’яновичі та деяких ін- ших, напр., надсянського в Юрівцях коло Сянока17.

Переїхавши на постійне проживання до США С. Рабій-Карпинська дальше цікавилася дослідженням бойківських говірок, але щойно у 80-х роках вдалося їй опублікувати дві діялектологічні праці. У стат- ті Ярослава Геврича До історії Товариства «Бойківщина» та «Літо- пису Бойківщини» маємо інформацію, що д-р С. Карпинська 14 березня 1968 року була обрана у Філядельфії заступником голови Об’єднаного Комітету Західної Бойківщини, створеного на спільній нараді Сам- бірського, Старосольського, Турчанського Комітетів та представни- ків Ліська18. Товариство «Бойківщина» видало у 1980 році монографію п.з. Бойківщина, членом Редакційної Комісії якої була м.ін. д-р Софія Рабій-Карпинська, тут вона помістила статтю Діялект Бойків (Фоне- тика і морфологія)19. Через рік з’явилася наступна стаття Говори Дро- гобиччини. З узглядненням говірки с. Нагуєвичі20, яку вчена підготувала до Збірника доповідей для відзначення 125-річчя народин і 65-річчя смерти Івана Франка. Для першого тому Енциклопедії Українознав-

16 Див.: Збірник пам’яті Івана Зілинського (1879-1952). Спроба реконструкції втраченого ювілейного збірника з 1939 р. Ред. Ю. Шевельов, О. Горбач, М. Мушинка. Нью-Йорк 1994. С. 383-388.

  1. 17  Матеріяли зібрані С. Рабій передруковані у цій книзі.
  2. 18  Я. Г е в р и ч, До історії Товариства «Бойківщина» та «Літопису Бойківщини». «Літопис Бой-

ківщини» 2010. Ч. 1/78 (89). С. 5.

19 Див.: Бойківщина. Монографічний Збірник Матеріялів про Бойківщину. Філядельфія – Ню Йорк 1980. С. 443-457.
20 Див. «Записки Наукового Товариства ім. Шевченка». Том CXCVIІІ. Ню Йорк – Париж – Сид- ней -Торонто 1981. С. 128-138.

page13image19976

14 Софія Рабій-Карпинська

page14image1032

ства, що вийшов друком у 1955 р. С. Рабій-Карпинська написала огля- дову статтю про бойків21.

Коли я опрацьовував свій огляд історії досліджень бойківских гові- рок, написав у 1988 році листа до п. Софії Рабій-Карпинської на адресу, яку отримав від проф. Олекси Горбача, але відповідь не надійшла22. Не могли ми, отже, донедавна знати про долю молодої 36-літньої дослід- ниці бойківських говірок після її виїзду на Захід. Щойно у 2009 році ми прочитали статтю Василя Семчишина п.з. Родина Рабіїв, в якій подано коротку інформацію про д-р Софію Рабій:

Євгенія-Софія, 1908 р. нар., провадила активну просвітницьку ро- боту. Її перу належать наукові праці «Бойківська говірка села Підбуж», «Діалекти поляків Самбірського повіту» (польською мовою), «Говір бойків», «Українська жінка та її призначення в творах Т. Шевченка»23, публікації в часописах «Жіночий світ», «Українське Слово», «Наше життя», «Свобода». Була замужем за інженером Романом Карпін- ським. В еміграції жили в Нью-Йорку і Детройті24.

Від п. Василя Семчишина маємо сумну вістку, що д-р Софія Рабій- Карпинська померла в США у 1997 на 89-ому році життя, залишаючи сина Ярослава, невістку Дарію та двоє онуків – Христину й Маркіяна.

Її внесок у дослідження українських говірок Бойківщини залишаєть- ся в історії діялектологічних досліджень західноукраїнських говірок як оригінальний і неповторний, як свідчення живого мовлення цього ж ре- гіону першої половини ХХ століття25. А перевидання цих праць, друко- ваних в різних збірниках і наукових журналах, це наш обов’язок перед історією української діялектології і на пошану наукових зусиль бл. п. д-р Софії Рабій.

21 Див. С. Рабій-Карпинська, Бойки. Енциклопедія Українознавства. Том 1. Перевидання в Україні. Львів 1993. С. 149-150.
22 Див. лист проф. О. Горбача із 30 грудня 1987 року надрукований у статті: Листи Олекси Гор- бача до Михайла Лесіва за 34 роки (1961-1995). «Діалектологічні студії». 6. Львів 2006. С. 281.

23 Стаття надрукована у «Записках Наукового Товариства ім. Шевченка». Том CLXXVI. Ню Йорк – Париж – Торонто 1961. С. 187-201.

  1. 24  «Літопис Бойківщини». Richboro, PA – Самбір 2009. Ч. 1/76 (87). С. 43.
  2. 25  Прізвище Софії Рабій згадується майже в усіх сучасних дослідженнях бойківського мовного

ареалу. Див. зокрема вступ до праці: Мирон Я к и м, Марія З у б р и ц ь к а, З діалектології Бойків- щини. Дрогобич 2002. С. 11, 144.

page14image20800

Бойківські говірки 15

page15image1032

Михайло Лесів

Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

Територію бойківських говірок окреслюють енциклопедії, загалом, як територію між верхньою течією Сяну і Лімницею, північним кордоном Бойківщини вважається ріку Стрвяж і Дністер аж до його лівої прито- ки Лімниці. Так визначені ріками межі Бойківщини були дискутовані й у деталях уточнювалися. Відомо, що бойки мають за сусідів лемків на заході, а гуцулів на сході.

Проблема бойківсько-лемківського кордону дискутувалася особли- во у міжвоєнний період. У ХІХ ст. склалася думка, що Лемківщина ся- гає до горішньої течії Сяну (В. Поль, О. Потебня, П. Житецький, Я. Головацький та інші) і такий погляд повторюється донині в енцикло- педичних інформаціях.

Ще під кінець ХІХ ст. Ізидор Коперницький у своїй статті O góralach ruskich w Galicji1 зауважив, що між ріками Ославою та Гочевкою zaczynają sie górale ruscy wyraźnie różniący się od Łemków і тому кри- тично оцінив усталену тоді лемківсько-бойківську границю2. Звертає він увагу на високі соломою покриті пірамідальні дахи домів, довші, ніж у лемків, вишивані сорочки та жіночу ношу відмінну в багатьох деталях від лемківської і те, що powszechnie tak w powszednie dni jak i świąteczne kobiety i dziewczęta chodzą całe w bieli3. Українські мешкан- ці гір верхніх течій Сяну так сильно відрізняються, на думку І. Копер- ницького, від лемків народною ношею та мовою, а також у деякій мірі мешканням та побутом, що з етнографічної точки зору треба їх виділи- ти, як окрему етнічну групу. Уважав він, що цих українських гуралів,

  1. 1  Sprawozdania Komisji Antropologicznej Akademji Umiejętności. T. ХІІ. Kraków 1899.
  2. 2  Див.: R. R e i n f u s s, Łemkowie jako grupa etnograficzna. «Prace i Materiały Etnograficzne». T. VII.

Lublin 1948. S. 91-92. 3 Там само. С. 91.

page15image16448

16 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page16image1312

що живуть між місцевістю Буківсько та рікою Сяном треба називати полонинцями.

Z dalszych jednak opisów wynika, – як описує Роман Райнфусс, – że to wyłącznie jest w gruncie rzeczy niepotrzebne, gdyż ci właśnie “Poło- nyńcy” mało różnią się od sąsiadów Bojków, a nawet posiadają pewne cechy, które Kopernicki uznał wprost za bojkowskie, np. sirak, tj. mę- ski płaszcz samodziałowy, długi po kolana, który Kopernicki zanotował dopiero w Dydiowej nad Sanem, a który w rzeczywistości występuje już w okolicy Baligrodu4.

Тоді це не вплинуло на погляди мовознавців, напр. Іван Верхрат- ський у своїй монографії п.з. Про говор галицких лемків (Львів 1902) східну межу Лемківщини проводить по ріці Сян.

У міжвоєнний період східна границя Лемківщини та західна межа Бойківщини була систематично досліджувана мовознавцями і етно- графами. З мовної точки зору бойківсько-лемківським пограниччям займалися, передусім, Іван Зілинський, Йосип Шемлей, Здзіслав Шті- бер, Антін Княжинський, Софія Рабій.

Іван Зілинський бойківсько-лемківську межу веде у 1914 р. вздовж ріки Ослави5 а пізніше, у 1933 р., пересуває її дещо на схід на лінію ріки Солинки6. Й. Шемлей, А. Княжинський і З. Штібер проводять цю межу вздовж Ослави7, а С. Рабій вбачає західну межу Бойківщини в долині ріки Солинки8, її точку зору приймає Ярос- лав Рудницький, автор монографії про бойківські географічні на- зви9. Ці дискусії резюмує стаття І. Зілинського із 1938 р. Питання

  1. 4  Там само.
  2. 5  І. З і л и н с ь к и й, Проба упорядкування українських говорів. Записки Наукового Товариства ім.

Шевченка. Т. 117-118. Львів 1914.

  1. 6  І. З і л и н с ь к и й, Карта українських говорів з поясненнями. Варшава 1933.
  2. 7  J. Szemłej, Z badań nad gwarą łemkowską. «Lud Słowiański». T. III. Z. 2. Kraków 1934; А.

Княжинський, Межі Бойківщини. «Літопис Бойківщини». Т. І. Самбір 1931; Z. Stieber, Wschodnia granica Łemków. «Sprawozdania z czynności i posiedzeń PAU». Kraków 1935.
8 Z. R a b i e j ó w n a, Dialekt Bojków. «Sprawozdania z czynności i posiedzeń PAU». T. XXXVII. Kra- ków 1932. Проф. З. Штібер уважав цей погляд за помилковий, а виникло це з факту, що д-р С. Рабій недокладно дослідила говірки цього району, а на захід від р. Солинки взагалі не була і nie zadawszy sobie trudu zorientowania się w gwarach zachodniej części pow. Leskiego, przeprowadzi- ła granicę nad Solinką na chybił trafił, див.: Z. S t i e b e r, Gwary ruskie na zachód od Oporu. Його ж, Świat językowy Słowian. Warszawa 1974. S. 441.
9 J. R u d n i c k i, Nazwy geograficzne Bojkowszczyzny. Kraków 1939.

page16image23640

Бойківські говірки 17

page17image1032

про лемківсько-бойківську границю, в якій прийняв він східну межу Лемківщини запропоновану З. Штібером10.

З етнографічної точки зору цю бойківсько-лемківську межу дослі- джували Я. Фальковський, Б. Пашницький і Р. Райнфусс. Перші два ви- значили границю між Лемківщиною та Бойківщиною долиною річки Солинки (правої притоки Сяну), а територію на захід від цієї річки по- ділили на дві частини11. Р. Райнфусс уважає таке окреслення межі цих двох етнічних груп за помилкове:

Przyczyna, która spowodowała błędne wyznaczenie granicy przez Falkowskiego i Pasznickiego polegała na tym, że ustalili oni kryteria podziału wyłącznie na podstawie materiału zebranego na terenie pogra- nicznym bez znajomości zarówno kultury centralnej Łemkowszczyzny jak i Bojkowszczyzny, ponadto zbyt silnie starali się oni uzgodnić swe wyniki z zasięgami wyznaczonymi przez językoznawców Rabiejówny, Werchrackiego, które zostały później skorygowane w sposób bardzo dla pracy Falkowskiego i Pasznickiego niekorzystny12.

За пограничні точки, на яких кінчається лемківське мовлення та етнічна територія, а починається бойківська, уважає Р. Райнфусс такі села: Солинка, Зубраче, Щербанівка, Манів, Воля Мигова, Душатин, Туринсько, Репедь, Явірник, Вислок Великий, Дарів, Пулави, Рудавка Риманівська, Тернавка, Волтушова, Дошно і т.д.13

На схід від так окресленої ліні повинні уже бути села бойківського ареалу:

Na wschód od Osławy stanowi granicę Łemkowszczyzny pasmo górskie Wielkiego Działu, będące murem oddzielającym Łemków od drugiego góralskiego ugrupowania ruskiego Bojków. Granica biegnie

10 І. Зілинський, Питання про лемківсько-бойківську границю. «Lud Słowiański». T. IV. Z. 1. Kraków 1938. Стаття, з долученою до неї картою, передрукована у збірнику: Іван Зілинсь- к и й, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Ослави). Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и п о в и ч. Горлиці 2008. С. 78-104.

  1. 11  J. Falkowski, B. Pasznicki, Na pograniczu łemkowsko-bojkowskim. Lwów 1935.
  2. 12  R. R e i n f u s s, Łemkowie jako grupa etnograficzna. S. 94.
  3. 13  Там само. С. 96.
page17image18208

18 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст. tu stale w kierunku południowo-wschodnim, by w okolicy wsi Solinki

osiągnąć granice Państwa14.

Про говори на схід від ріки Ослави, яка вважається межею між лем- ківськими та бойківськими говірками, писав З. Штібер:

Gwary pomiędzy Osławą i Solinką ciążą ku «bojkowskim» (jeśli za typowo bojkowskie uznamy wschodnią część pow. turczyńskiego i okolicę na południe od Skolego). Mają jednak oprócz pewnych cech specyficznych jeszcze pewne nawiązania «łemkowskie» i zwłaszcza na północy «nadsańskie». Natomiast gwary wschodniej części pow. leskiego i zachodniej turczyńskiego uznamy już za bojkowskie z na- wiązaniami przede wszystkim do naddniestrzańskich i nadsańskich15.

У зв’язку з цим можна зауважити, що З. Штібер має у своєму Мовно- му атласі давньої Лемківщини такі бойківські населені пункти як Воля Мигова, Тісна, Должиця, Рябе, Прелуки, Мхава, Волковия, Лукове, Гузе- лі, Великополе, Вільхівці, Янківці16.

Коли говорити про північну межу бойківських говірок, себто про бойківсько-надсянське мовне пограниччя, треба сказати, що воно почина- ється також на території сучасної Польщі. Марія Пшепюрська-Овчаренко, яка досліджувала пограниччя надсянського говору, ствердила на початку, що між надсянським, лемківським і бойківським говорами простягаєть- ся смуга змішаних і перехідних говірок, але не було досі про це доклад- ніших даних у мовознавчій літературі, між іншим, тому, що дослідники лемківського і бойківського говорів більше уваги присвячують означенню лемківсько-бойківської границі, а при обговорюванні північних меж цих го- вірок обмежуються тільки до загальників та схематичних ліній17.

  1. 14  Там само. С. 100 і карта на стор. 97.
  2. 15  Z. Stieber, Gwary ruskie na zachód od Oporu. S. 446.
  3. 16  Див.: Z. S t i e b e r, Atlas językowy dawnej Łekowszczyzny. Z. I. Łódź 1956. S. 11 i mapy.
  4. 17  М. Пшеп’юрська-Овчаренко, На пограниччях надсянського говору. Записки Наукового

Товариства ім. Шевченка. Т. СLХІІ. Збірник філологічної Секції. Т. 25. Нью Йорк – Париж 1954. С. 53. Стаття передрукована у збірнику: М. Пшепюрська-Овчаренко, Мова українців Над- сяння. Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и п о в и ч. Перемишль 2007. Цитований фрагмент, стор. 214.

page18image18896
page18image19168

Бойківські говірки 19 Так само загально окреслила північну межу Бойківщини С. Рабій,

як про це писав З. Штібер:

Północną granicę gwar bojkowskich wyznacza Rabiejówna znów bardzo dokładnie, podając poszczególne miejscowości, przez które przebiega. I znów trzeba stwierdzić, że zgodnie z tą linią nie biegnie granica ani jednej z cech uznanych przez autorkę za typowo bojkow- skie. Nie wiemy więcej w ogóle, na jakiej podstawie przeprowadza ona linię graniczną właśnie tak, a nie inaczej18.

На думку Софії Рабій, бойківські говори доходять на півночі, більш- менш до річки Стрвяж (Стривігор), а точками граничними на території сучасної Польщі були б місцевості Угерці, Мичківці.

Марія Пшепюрська-Овчаренко натомість надсянсько-бойківське пограниччя бачить на лінії таких місцевостей як Воля Крецівська, Кре- ців, Тростянець, Войткова, Юркова, Квасинина, Лопушниця і т.д. на схід19.

На південний схід від Хирова починається бойківсько-наддніст- рянська мовна межа, яку Кость Кисілевський визначає в такий спосіб:

[наддністрянський говір – М. Л.] на південному заході сусідує з бойківським говором на підгір’ї, через Небилів, на південь від Рожнітова, Лоп’янку, Велдіж, Кальну, Поляниці, вздовж східного берега ріки Сукіль, через Волоське Село коло Болехова, через Дол- голуку, Улично, Опаку, Підбуж, Блажів на південь і захід від Дро- гобича та Самбора в напрямі Хирова й Добромиля20.

Від сіл Велдіж і Суходіл бойківські говірки межують з гуцульськи- ми рікою Лімницею, а Карпати відділяють їх від закарпатських21.

  1. 18  Z. Stieber, Gwary ruskie na zachód od Oporu. S. 441.
  2. 19  М. Пшеп’юрська-Овчаренко, Напограниччяхнадсянськогоговору.Див.картанастор.88.
  3. 20  К. К и с і л е в с ь к и й, Мовні особливості наддністрянського гнізда. Записки Наукового Товари-

ства ім. Шевченка. Т. СLІХ. Збірник на пошану Зенона Кузелі. Нью Йорк – Париж 1962. С. 285-286. 21 Див. карти поміщені у таких монографічних виданнях та підручниках: Ф. Т. Ж и л к о, Нариси з діа- лектології української мови. Київ 1955; Ф. Т. Ж и л к о, Говори української мови. Київ 1958 та інші.

page19image17640
page19image17912

20 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст. Федот Жилко у 1958 р. територію бойківських говірок окреслив

так:

page20image2040

Бойківські говірки знаходяться на північних узбіччях Карпат, на південь від умовної лінії, що проходить верхів’ям річки Дністер, трохи на південь від м. Самбора, приблизно через Борислав-Болехів до річки Лімниці на сході; західна межа проходить по річці Ославі (в Польщі); південна межа йде лінією Карпатського хребта22.

А на території сучасної польської держави це південно-східний кут нинішнього підкарпатського воєводства на схід від ріки Oслави, між іншим, ця територія, яку на картах Польщі означається назвою Bieszczady23, як частину східних Бескидів (Східного Бескиду). Оце саме і є територія поширення бойківських говірок у сучасній польській державі – Західні Бєщади та територія на північ від них, між Ославою і Стрвяжем (приблизно).

Більша частина бойківської мовної території знаходиться тепер в Україні: це південно-західна та підгірська частини Львівської області (Турківський район і південні гірські частини Старосамбірського, Сам- бірського, Дрогобицького та Стрийського районів) і південно-західна частина Івано-Франківської області (південні гірські частини Долин- ського та Рожнятівського районів).

Бойківськими говірками дослідники цікавилися здавна. Назву бой- ки вжив о. Йосиф Левицький у німецькомовній граматиці української мови, що була видана ним у Перемишлі 1834 р. Вчений, перераховуючи за циркулами кількість україномовного населення в Галичині, у всту- пі до цієї праці назвав територію, на якій проживають бойки та подав їх чисельність: Stryjer 167669 (Бóйки). Дані ці він почерпнув із шема- тизму Перемиської єпархії на 1831 рік24. Й. Левицький, першим виді- лив бойківську говірку із ареалу карпатських говірок. 20 грудня 1845 р. у селі Грушова біля Дрогобича, де був тоді парохом, виготовив він кон-

  1. 22  Ф. Т. Ж и л к о, Говори української мови. Київ 1958. С. 125.
  2. 23  Див.: E. M o s k a ł a, Panoramy górskie Bieszczadów. Kraków 1984.
  3. 24  Joseph L e w i c k i, Grammatik der ruthenischen oder kleinrussischen Sprache in Galizien. Przemysl

1834. С. ІV-V.

page20image18416

Бойківські говірки 21

page21image1032

спект журналу «Бібліотека Бесід Духовних», що мав виходити друком у Перемишлі. У фраґменті, в якому мова йде про галицько-українську мову (галицько-руський язик), автор уточнив територію, на якій розпо- всюджений бойківський говір й подав власну назву бойків:

2o Нарічіє так називаємих Бойків – в циркулі Стрийскім, частю Самбірскім і Станіславскім; но они самі себе називают Верховця- ми. Межи ними знаходится много архаізмів, т. є. вираженій цер- ковних25.

Однак, до ХХ ст. говорилося назагал лише про карпатське або гір- ське наріччя. Іван Вагилевич писав у 1845 році, що крім галицького і київського українська мова має ще й третє карпатське наріччя, яке відрізняється рядом характерних прикмет, притаманних, як правило, також бойківській групі говірок26. Говорячи про карпатське наріччя, має він на увазі також живу народну мову нинішньої Бойківщини.

Яків Головацький у своїй Розправі о язиці южнорускім і єго нарічі- ях (1848) виділив, крім волинсько-подільського та галицького або над- дністрянського, ще гірське або карпаторуське наріччя, яке вважав за старовинне, бо гірскії сторони всігди найдовше задержуют старий бит і знаки стародавной бесіди27. Наводить він ряд характерних при- кмет, притаманних усім карпатським, в тому числі й бойківським, го- віркам28.

Так само Олександр Потебня виділяв й описував у своїх досліджен- нях карпаторуський або гірський говір. Цей видатний український мовознавець звернув увагу на деякі лексичні особливості західноукра- їнських говірок, в тому числі й карпатських передусім, зайнявся та- кож справою запозичень з інших мов. Вдався О. Потебня у дискусію

25 о. Й. Л е в и ц ь к и й, Обявленіє підписки на журнал духовний під заглавієм «Бібліотека Бесід Духовних». «Перемиські Архієпархіяльні Відомості». Рік IV. Ч. 4. 2006. С. 108-109.
26 J. Wagilewicz, Gramatyka języka małoruskiego w Galicji. Lwów 1845. Цит. за: А. Моска- л е н к о, Нарис історії української діалектології. Одеса 1961. С. 9-10.

27 Яков Головацкий, Росправа о язиці южнорускім і єго нарічіях. Історическій очерк осно- ванія Галицко-рускої Матиці і справозданє первого собору учених руских і любителей народного просвіщенія. Львів 1850. С. 45.
28 Там само. С. 64-71.

page21image18736

22 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page22image1312

з Я. Головацьким, який ствердив, що горяни і підгоряни зберегли і збе- рігають свою старовинну мову без будь-яких іншомовних елементів тільки завдяки географічним умовам – горам і лісам, які ізолювали їх від жителів інших місцевостей. О. Потебня не погоджувався з таким твердженням, заявляючи, що гори ніколи не були надійним захистом для будь-якого говору зі сторони мовних впливів29.

Іван Зілинський у своїй Пробі упорядкування українських говорів називає уже бойків у рамках південно-західної групи говорів:

В Австро-Угорщині займає вона [ця група – М. Л.] майже цілу полосу Карпат, т.зн. майже всі українські говори по угорському боці; в Галичині: говори лемків, замішанців, бойків, частково гу- цулів і долівський (в долині Сяну)30.

Бойківські говірки, як складова частина карпатської групи україн- ських говорів, почали досліджуватися від середини ХІХ ст.

Іван Вагилевич, народжений у Ясеневі Горішньому, помістив у 1841 р. у чеському журналі інформацію про бойків, де згадує також про форму та суть їхньої народної культури31.

Після І. Вагилевича етнографією Бойківщини цікавилися в Україні такі дослідники як Д. Великанович, В. Гнатюк, М. Зубрицький, Ю. Кміт, В. Кобильник, І. Кузів, В. Левинський, І. Максимчук, М. Марків, О. Ми- севич, О. Охримович, О. Рошкевич, І. Свєнціцький, В. Стинавська, М. Ту- рянська, І. Франко, А. Чичула і багато інших авторів невеликих заміток. З польських етнографів Бойківщиною цікавилися Л. Ґолембйовський, І. Коперницький, А. Кучера, І. Любіч-Червінський, В. Поль, Р. Райнфусс, З. Стшетельська-Ґринбарґ, М. Талько-Гринцевич, Я. Фальковський.

Першою публікацією, що відноситься до опису Бойківщини та її народної культури, була книжка І. Любіч-Червінського, видана у Льво-

29 А. М о с к а л е н к о, О. Потебня як діалектолог й історик української мови. О. Потебня і деякі питання сучасної славістики. Збірник. Харків 1962. С. 78-79.
30 І. З і л и н с ь к и й, Проба упорядкування українських говорів. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Т. 117-118. Львів 1914.

31 I. W a h y l e w i č, Bojkové lid ruskoslovenský v Haličich. «Časopis Českeho Muzeum» 1841. R. 15. Sv. 1. S. 30-73. Український переклад цієї статті був опублікований у 1978 р.: І. В а г и л е в и ч, Бой- ки русько-слов’янський люд у Галичині. «Жовтень» 1978. No 12. С. 117-129.

page22image20640

Бойківські говірки 23

page23image1032

ві у 1811 р.32 Праці етнографів мають велике значення також для мо- вознавців, які досліджують історію системи бойківських говірок, а передовсім їх лексики. Як засвідчує автор найновішого словника бойківських говірок Михайло Онишкевич, найбільше значення з огля- ду на якість і кількість лексичного матеріялу мають етнографічні праці Володимира Гнатюка та Івана Франка33.

Кілька інших прикладів з публікацій, що появилися ще у ХІХ ст., а які відносяться до бойківських говірок та їх мовної системи, м.ін. це у п’яти числах журналу «Учитель» (1872) друкувався зібраний С. Пасічинським Малий словарець бойківсько-руських слів, уживаних в щоденній бесіді34.

Український етнограф Михайло Зубрицький (1856-1919) опублікував у Матеріялах до Українсько-Руської Етнольоґії цікаві розвідки про бой- ківську народну культуру, а саме: про одяг35, взуття36 і будівництво37, праці такі мають посереднє відношення до лексики бойківських говірок.

З інших авторів, що писали про народну культуру й фольклор бой- ків ще перед першою світовою війною, треба згадати Ольгу Франко- Хоружинську (1864-1941), дружину Івана Франка, яка у 1887 році написала розвідку п.з. Карпатські Бойки і їх родинне житє38.

Багато цікавих фактів з мови і культури бойків наводить Іван Фран- ко у статті з 1895 р., в якій дискутує над походженням назви бойки. Він не погоджується з тим, що ця назва мала б у своїй основі частку боє. Пояснюючи справу стосунку підгірян до бойків І. Франко пише:

У бойків також є чимало таких культурних пережитків, що ра- зять підгірянина, як, напр., курні, чорні та нечепурні хати, в мас-

  1. 32  J. Lubicz-Czerwiński, Okolica Zadniestrska między Stryjem i Łomnicą. Lwów 1811.
  2. 33  М. О н и ш к е в и ч, Очерки по лексикографии и лексикологии Бойковщины по данным словаря

бойковского диалекта. Автореферат докт. дис. Львов 1968. С. 4-5.
34 С. Пасічинський, Малий словарець бойківсько-руських слів, уживаних в щоденній бесіді. «Учитель» 1872. Ч. 33-37.
35 М. З у б р и ц ь к и й, Верхня вовняна ноша українсько-руського народа в Галичині. Взірці крою і ноші у бойків. Матеріяли до Українсько-Руської Етнольоґії. Т. Х. Львів. С. 77-104.
36 М. З у б р и ц ь к и й, Ходаки, обув селян Старосамбірського і Турчанського повітів. Матеріяли до Українсько-Руської Етнольоґії. Т. ХІ. Львів. С. 23-29.
37 М. З у б р и ц ь к и й, Селянські будинки в Мшанці Старосамбірського повіту. Матеріяли до Ук- раїнсько-Руської Етнольоґії. Т. ХІ. Львів. С. 1-22.
38 Див. «Перший вінок», жіночий альманах. Львів 1887. С. 217-230.

page23image21808

24

Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page24image1624

лі варені сорочки, життя великими сім’ями (задругами) в спільній хаті, відмінний від підгірського одяг, довге на плечі спадаюче, іноді заплітане в коси, або зав’язуване вузлами волосся і т.д. Дуже вірно замітив Тайлор (Anfange der Cultur), що між племенами, а навіть частинами одного племені, котрі різняться між собою ступенем культури, постає звичайно така нелюбов, при чім плем’я, що по- ступило далі в культурі, приписує запізненому, темнішому, між іншим, також таємну, магічну та чародійську силу. Що наші під- гіряни приписують власне таку силу бойкам і гуцулам, базуючись на тому, що в горах задержалося досі далеко більше віри в таку та- ємну силу, ніж на долах, це діло досить відоме.

І. Франко далі стверджує, що нелюбов підгірян до бойків може не мати нічого з назвою «бойки», а згірдний відтінок міг перейти з лю- дей на назву, яка первісно могла не мати такого відтінка.

Автор статті заперечує також факт, що назва бойки мала б появити- ся на пограниччі з лемками, бо такої межовини між бойками і лемка- ми зовсім нема. Зауважив це вже пок. проф. Коперніцький, об’їздивши наші гори, що оскільки між бойками і гуцулами видно різкий контраст і в мові, і в одежі, і в способі будування хат, остільки між лемками і бой- ками такого контрасту нема. […] Мені доводилося, – пише І. Франко, – жити пару разів по кілька неділь в Дидьові (крайній захід турецького по- віту, тоді ще село це належало до ліського повіту), але ані частиці «боє», ані якогось особливого передразнювання лемків там я не чув39.

Дослідження бойківських говірок на початку мали значення, пере- довсім, для пізнання поодиноких слів, уживаних бойками. У цьому від- ношенні першим був І. Вагилевич, який до згаданої статті про бойків ще у 1841 р. додав словничок, укладений зі 133 слів, значення яких по- яснювалося чеською мовою. Для бойківської лексикографії мали піз- ніше значення праці С. Пасічинського, І. Верхратського, І. Ґоцького, І. Франка, І. Свєнціцького, А. Козака, С. Павлюха, Є. Грицака, А. Явор-

39 І. Ф р а н к о, Уваги про походження назви «бойки». «Життє і Слово» 1895. Т. ІІІ. Користуюсь виданням: І. Ф р а н к о, Назвознавчі праці. Перше книжкове видання з приводу століття народин 1856-1956. Вінніпеґ 1957. С. 47-51.

page24image20440

Бойківські говірки 25

page25image1032

ського та ін.40 Деякі з цих дослідників збирали та опрацьовували дія- лектні матеріяли, не маючи професійної підготовки, слова були інколи записувані без послідовного вказання на їх вимову та наголос.

Найціннішими працями, що появилися у ХІХ ст. у цьому відношен- ні, можна вважати Івана Верхратського Знадоби до словаря южно- руського (ЗНТШ. Львів 1877) та Івана Франка Галицько-руські народні приповідки (Т. І-ІІІ. Львів 1905-1910) задля точності пояснень пооди- ноких слів, вказання місця запису слова, багатства матеріялу і фразео- логічних зворотів41.

Іларіон Свєнціцький опублікував у 1913 році опис говірки одного бойківського села Бітля42.

Найновішим донедавна (перед виданням словника Михайла Ониш- кевича у 1986 р.) був Словник бойківського говору о. Юрія Кміта, опублікований частково (А-Копаня) у 3-11 номерах «Літопису Бойків- щини» (Самбір 1934-1939)43.

У 1938 р. появилися спроби географічного представлення лексики бой- ківських говірок у праці М. Парипи п.з. З географії бойківських слів44, де подаються, наприклад, всі варіянти назви картоплі: буля, бульба, бульбан, бульва, що вживалися у говірках бойків, та інші слова. Як написав пізніше Ярослав Пура, географічне поширення цих слів показано надто приблиз- но, додана до статті карта тим більше цього завдання не розв’язує, бо ілю- струє (і то поверхово) лише одне поняття картопля45.

Євген Грицак подав у 1938 році спробу виявлення лексичного ба- гатства говірки одного села Сушиці Рикової Старосамбірського повіту. Більша частина статті була подана у формі словника46.

  1. 40  М. Онишкевич, цит. праця. С. 5.
  2. 41  Там само. С. 5.
  3. 42  І. С в є н ц і ц ь к и й, Бойківський говір с. Бітля. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка.

Т. CXIV. Кн. 2. Львів 1913.
43 Історія цього словника описана в: М. О н и ш к е в и ч, Словник бойківських говірок. Ч. І. Київ 1984. С. 20. Про інші лексикографічні спроби й досягнення див.: М. Онишкевич, Очерки по лексикографии. С. 5-7.

  1. 44  «Літопис Бойківщини». Ч. 10. Самбір 1938.
  2. 45  Див.: Я. П у р а, Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І. Львів 1958. С. 14.
  3. 46  Є. Грицак, Лексика с. Сушиці Рикової у Старосамбірщині. «Літопис Бойківщини». Ч. 10.

Самбір 1938. Стаття передрукована у збірнику: Є. Грицак, Вибрані українознавчі праці. Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и п о в и ч. Перемишль 2002. С. 188-202.

page25image21856

26 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page26image1432

page26image1592

Можна ще назвати такі цінні
праці, що своїм змістом в’яжуться
з пізнанням словникової систе-
ми бойківських говірок як Дея-
кі інституції звичаєвого права
в Старосамбірщині І. Максим-
чука, Матеріяльна культура с.
Жукотина турчанського повіту
В. Кобильника47 чи Говірки Під-
бузького району Львівської облас-
ті Д. Бандрівського (Київ 1956).
У цих та інших працях міститься
багато цікавого бойківського лек-
сичного матеріялу. Завершенням
довгих досліджень над слівни-
цтвом Бойківщини став унікаль-
ний Словник бойківських говірок,
укладений Михайлом Онишкевичем і виданий уже після його смерти у 1986 році в двох частинах48.

З міжвоєнних праць про систему бойківських говірок треба згадати дослідження, передусім, Софії Рабій та Ярослава Рудницького.

Праця С. Рабій п.з. Dialekt Bojków подана була лише у формі корот- кого реферату, представленого проф. Іваном Зілинським на засіданні Польської Академії Умінь (PAU) у Кракові49. В ній охоплено дослі- дженням велику територію, що навіть виходить за межі Бойківщини, особливо, коли йдеться про її північну межу. Автор, як видно з рефера- ту, досить детально аналізує мовні явища (фонетичні й морфологічні)

  1. 47  «Літопис Бойківщини». Ч. 7-8. Самбір 1936.
  2. 48  М.Онишкевич,Словникбойківськихговірок.Частинаперша А-Н.;Частинадруга О-Я.Київ

1984. Про особу проф. М. Онишкевича (1906-1971) та його науковий доробок, див.: М. Л е с і в, Пам’яті проф. М. Онишкевича. «Наша Культура» Варшава 1971. No 11; M. Ł e s i ó w, K. T r o f i – m o w y c z, Mychajło Onyszkewycz (1906-1971). «Slavia Orientalis» XXI 1972. S. 127-128.
49 Z. Rabiejówna, Dialekt Bojków. «Sprawozdania z Czynności i Posiedzeń Polskiej Akademji Umiejętności». T. XXXVIII. Kraków 1932. 48 років пізніше ця стаття в дещо модифікованій формі появилася по-українськи: С. Рабій-Карпинська, Діялект Бойків (Фонетика і морфологія). Бойківщина. Монографічний Збірник Матеріялів. Філядельфія – Ню Йорк 1980. Стор. 443-457. Обі статті передруковані у цьому збірнику.

page26image18320

Бойківські говірки 27

page27image1032

бойківських говірок, подає інколи в загальному плані територію їх по- ширення50.

Досліджень над бойківськими говірками у міжвоєнний період не помічає, на жаль, автор Нарису історії української діалектології А. Москаленко (1962), який згадує діялектологічні праці І. Зілинського51.

З діялектологічних праць цього мовознавця, організатора дослі- джень українських говірок на території міжвоєнної польської держа- ви, цінними для пізнання бойківських говірок була розвідка Границі бойківського говору52, а також стаття, в якій І. Зілинський визначив границю між лемківськими та бойківськими говірками, надрукована у польському міжвоєнному славістичному журналі «Lud Słowiański», написана на основі мовних фактів, записаних по селах території бойківсько-лемківського пограниччя53.

До речі, діялектний матеріял, зібраний (записаний) по селах у між- воєнний період, що зберігся у домашньому архіві І. Зілинського та в матеріялах б. Катедри Руських Мов Яґеллонського університету, був частково опрацьований проф. Йосипом Дзендзелівським та опубліко- ваний у Кракові у видавництві Яґеллонського університету в 1975 році. Серед цінного, бо вже історичного, матеріялу знайти можна також за- писи з декількох бойківських сіл, напр., з таких сіл як Ботелка Ниж- ня (повіт Турка) – записував С. Шух у 1937 р.; с. Должки (повіт Турка) – записувала С. Рабій 1935 р.54; с. Вовче (повіт Турка) – запис О. Ло- тоцької 1937 р.; с. Ясінка Масьова (повіт Турка) – запис О. Лотоцької 1938 р.; с. Рибник (повіт Дрогобич) – запис О. Лотоцької 1937 р.; с. Довголука (тепер Стрийського району) – запис О. Їжицького з 1939 р.; с. Ісаї (повіт Турка) – запис О. Лотоцької з 1938 р.; с. Кропивник Ста- рий (повіт Дрогобич) тощо55.

  1. 50  Див. оцінку Я. Пури, цит. праця. С. 12.
  2. 51  А. Москаленко, Нарис історії української діалектології. Радянський період. Одеса 1962.

С. 36-39.

  1. 52  «Літопис Бойківщини». Ч. 10. Самбір 1938.
  2. 53  І. З і л и н с ь к и й, Питання про лемківсько-бойківську границю. «Lud Słowiański». T. IV. Z. 1.

Kraków 1938.

  1. 54  Всі записи С. Рабій поміщені у краківській публікації передруковані у цьому збірнику.
  2. 55  Studia nad dialektologią ukraińską i polską (Z materiałów b. Katedry Języków Ruskich UJ). Opraco-

wał i przygotował do druku Mieczysław K a r a ś. Kraków 1975.

page27image20256

28 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page28image1328

Ярослав Рудницький, автор монографії Географічні назви Бойків- щини (Краків 1939), проаналізував декілька фонетичних особливостей говірки Старої Ропи Старосамбірського повіту у статті, опублікованій 1935 р. На цій основі робить він висновок, що говірка села Стара Ропа належить до перехідних від бойківських до наддністрянських і що пів- нічна межа чисто бойківського говору проходить нижче на південь від Старої Ропи56.

Першою спробою виявити ізоглоси окремих мовних явищ, що про- ходять північним кордоном Бойківщини, була праця саме Я. Рудниць- кого п.з. Важливіші ізофони на півночі центральної Бойківщини57. Дослідник визначив там межу ізофон бойківського говору, зокрема та- ких, як рефлексація а після м’яких приголосних, коронально-дорсальне пом’якшення приголосних, м’яке р у кінці слова, заднє ы та інші. На особливу увагу заслуговує розглянуте питання так зв. міжслівного «sandhi», що поширене у говорі бойків58.

У підручнику п.з. Українська мова та її говори (перше вид. 1937 р.) Я. Рудницький помістив два тексти, як взірці бойківських говірок, які він сам записував у с. Багноватій Турчанського повіту (Спогад про світову війну, 1935 р.) та в с. Сенечові Долинського повіту (Про астронома, 1936 р.)59.

Після другої світової війни особливо багато появилося досліджень системи бойківських говірок. З-посеред післявоєнних українських до- слідників бойківської діялектології на першому місці треба згадати письменника і діялектолога Дмитра Бандрівського (1897-1983)60, дов-

56 Я. Р у д н и ц ь к и й, До бойківсько-наддністрянської межі. «Літопис Бойківщини». Ч. 6. Самбір 1935.

page28image13872

57 «Літопис Бойківщини». Ч. 10. Самбір 1938.
58 Я. Р у д н и ц ь к и й, Важливіші ізофони
Бойківщини». Ч. 6. Самбір 1935; Його ж: Kilka izofon ze wschodnich obszarów Bojkowszczyzny. «Lud Słowiański». T. IV A. Kraków 1938. Див.: Я. П у р а, цит. праця. С. 13.
59 Цит. за виданням: Я. Р у д н и ц ь к и й, Українська мова та її говори. 3-є справлене й поширене видання. Вінніпеґ 1965. С. 40.
60 Див. біографічна довідка у виданні: Енциклопедія «Українська мова». Видання третє, зі змі- нами і доповненнями.. Київ 2007. С. 42-43. На жаль у цьому виданні не згадано про передвоєн- ні праці Д. Бандрівського, що були надруковані у варшавському журналі «Рідна Мова», зокрема: З народньої етимології Самбірщини. «Рідна Мова» травень 1936. Рік ІV. Ч. 5 (41). Стовпці: 209- 212; Дещо про народню етимологію в Самбірщині. «Рідна Мова» вересень 1936. Рік ІV. Ч. 9 (45). Стовпці: 411-412; Замітки про українську мову Самбірщини. «Рідна Мова» жовтень 1936. Рік ІV. Ч. 10 (46). Стовпці: 451-454.

на півночі центральної Бойківщини. «Літопис

Бойківські говірки 29

page29image1032

голітнього завідувача Кафедрою слов’янської філології Львівського університету Михайла Онишкевича, Ярослава Пуру, В. Черняк та ін.

Перед виданням винятково цінного і неповторного з огляду на кіль- кість слів і методологічну якість Словника бойківських говорів, проф. М. Онишкевич протягом довгих років опублікував чимало цінних на- укових розвідок, у яких висвітлював справи поодиноких бойківських слів, представляв методологічні, лексикографічні проблеми, зв’язані з його ж працею над словником бойківських говірок61, писав про ін- шомовні елементи в бойківських говірках, головним чином, румуніз- ми, словакізми, мадяризми, русизми62, а також про бойківські діялектні елементи у творах І. Франка63.

У 1968 р. проф. М. Онишкевич захистив докторську дисертація на тему Нариси лексикографії та лексикології Бойківщини на основі да- них словника бойківського діалекту64.

Дмитро Бандрівський у своїй кандидатській дисертації п.з. Говори Підбузького району Дрогобицької області в їх зв’язках з говорами су- сідніх районів (Львів 1965) розглядає особливості фонетичної системи, граматичної будови і лексичного складу одного з районів давньої Дро- гобицької області. Ярослав Пура так інформує про цю монографію:

61 М. О н и ш к е в и ч, Принципи складання словника бойківського діалекту. Питання слов’янської філології. Вип. 1. Львів 1960. С. 10-19 (також: Х Республіканська діалектологічна нарада. Київ 1959. С. 18-20); Про складання словника бойківського діалекту. Праці Х Республіканської діалек- тологічної конференції. Київ 1961. С. 114-125; Словнички та словники бойківських говірок. «Віс- ник Львівського університету». Серія філологічна. Вип. 4. Львів 1966. С. 94-100.

62 М. Онишкевич, Румунські елементи в бойківських говірках. ХХХІХ Наукова конферен- ція, присвячена підсумкам науково-дослідницької роботи університету за 1964 рік. Тези допові- дей. Філологія і гуманістика. Львів 1965. С. 60-61; Словацько-українські мовні зв’язки. Питання слов’янознавства. Матеріали першої і другої славістичних конференцій. Львів 1962. С. 97-109; Угорські елементи в українській мові (за даними бойківських говірок). Тези доповідей сьомої ук- раїнської славістичної конференції. Дніпропетровськ 1966. С. 260; Російські елементи та па- ралелі в говірках Бойківщини до і після Жовтня. «Вісник Львівського університету». Філологія, іноземні мови, журналістика. Львів 1968. С. 36-43.

63 М. Онишкевич, Діалектизми (полонізми і бойкізми) та їх коментування у 20-томнику творів І. Франка. Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник ХІ. Львів 1964. С. 182-194; Збірник ХІІ. Львів 1965. С. 148-154; Полонізми і діалектизми та способи їх коментування у 20-тимнику творів І. Франка. Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник Х. Львів 1963. С. 139-156 тощо.

64 Див.: Автореферат докторської дисертації: М. О н и ш к е в и ч, Очерки по лексикологии и лекси- кографии Бойковщины по данным Словаря бойковского диалекта. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора филологических наук. Львов 1968.

page29image22688

30

Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page30image1624

На основі цього дослідження автор робить висновки, що го- вірки Підбузького району є перехідними від бойківських до над- дністрянських […] Говірки південної частини району становлять собою ще тип бойківського говору, але на мові молодшого поколін- ня вже відбився вплив сусідніх наддністрянських говорів65.

На цьому ж матеріялі основані були такі осібні розвідки Д. Бандрів- ського, як монографія, видана у 1956 р. та детальні дослідження фоне- тики, морфологічних особливостей чи лексики говірок бойківського пограниччя66. Вони значною мірою збагатили наші знання про систему бойківських говірок.

Ярослав Пура досліджував говірки Західної Дрогобиччини, в тому числі також бойківські. Фонетичні особливості, що характеризують бой- ківський говір, виявлено переважно у говірках Підбузького (півд.-сх. ч.), Старосамбірського (півд.-зах. ч.) і Стрілківського районів. За фонетич- ним даними, беручи до уваги такі звукові риси як: а) відсутність звуження а після м’яких приголосних, шиплячих та й; б) рефлексація е як е до и (звуження вимови е); в) заднє ы; г) звук и в частці ни (нияк, нигди, нику- ли); д) пом’якшення усіх приголосних перед і, що походить з о, е (с ́іль, д ́ім, бій, н ́ім); е) м’яке р у суфіксі -ар (косар ́, воўчар ́); є) перехід н ́ в су- фіксі -нк- у й (милейка, дівойка, сусідойка) та ін., дослідник стверджує:

Ізоглоси цих та інших особливостей в основному збігаються, створюють тим самим досить виразну межу бойківського говору;

  1. 65  Я. П у р а, Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І. С. 13.
  2. 66  Д. Б а н д р і в с ь к и й, Говірки Пудбузького району Дрогобицької області. Київ 1956; Фонетич-

ні особливості бойківських говірок Бориславського і Турківського районів Дрогобицької облас- ті. Дослідження і матеріали з української мови. Т. І. Київ 1959. С. 10-23; Фонетичні особливості говірок Дрогобоцького району Львівської області. Дослідження і матеріали з української мови. Т. ІІІ. Київ 1960, де на стор. 3 стверджується: Говірка с. Уличного, розташованого біля підніжжя Карпат […] є перехідною від середньобойківського до середньонаддністрянського типу говірок. І далі: Говірки сіл Ясениці-Сільної і Попелів […] віддалених на 11-14 км від Дрогобича, є перехідни- ми від західнобойківських до західнонаддністрянських з перевагою елементів наддністрянського типу. Говірки обох згаданих вище сіл становлять одну мовну цілість з говіркою с. Івана Франка (кол. Нагуєвичів); Деякі морфологічні особливості говірок Турківського району Львівської облас- ті. Дослідження і матеріали з української мови. Т. ІІ. Київ 1960. С. 3-11; Матеріали до діалект- ного словника Бориславського і суміжних районів Львівської області. Дослідження і матеріали з української мови. Т. ІV. Київ 1961. С. 3-14.

page30image22376

Бойківські говірки 31

page31image1032

вона проходить приблизно такими пунктами: Стара Сіль, Стріль- бище, Велика Лінина, Тершів, Бусовисько, Лужок Горішній, То- пільниця, Тур’я, Свидник, Ластівки, Кропівник Старий, Рибник, Довге. На північ від цієї лінії маємо вже перевагу фонетичних осо- бливостей наддністрянського говору67.

Морфологічні особливості бойківських говірок знаходить цей до- слідник також у говірках Старосамбірського, Підбузького і Стрілків- ського районів.

Це особливості північної Бойківщини. З них для прикладу наведе- но такі:

а) збереження в наз.-зн. одн. форм колишніх -ъв- основ: цер- ков, хоругов, мор ́хов; б) рідкісне вживання -ове-, -еве- в наз. мн. іменників, що мають збірне значення: синове, братове, ґаздове; в) вживання дієслів теперішнього часу типу бігаш, читаш, гадаш (2- га ос. одн.), бігат, читат, гадат (3-тя ос. одн.); г) наявність сво- єрідних прислівникових форм: борзо ‛швидко’, по польських, по руських ‛по-польськи, по-руськи’, горі, долі ‛вгорі, вдолині’ та ін.; вживання прийменників строно, струно ‛про, ради’, меджи, по- меджи, корос, корус ‛через’ та ін.68

Крім цієї монографії Я. Пура опублікував ще декілька статей, які відносяться до таких детальних справ системи бойківських говірок, як місце наголосу чи проблеми синтаксису, вживання сполучників, голо- вні та другорядні члени речення тощо69.

  1. 67  Я. П у р а, Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І. Львів 1958. С. 14-15.
  2. 68  Там само. С. 46-47.
  3. 69  Я. Пура, Деякі особливості наголосу в говорах Західної Дрогобиччини. Наукові записки Ро-

венського педінституту. Т. 5. Ровно 1961. С. 229-239; Сполучники підрядності у говірках Сам- бірського і суміжних районів Дрогобицької області. Доповіді та повідомлення Львівського педінституту. Серія філологічна. No 2. Львів 1956. С. 22-24; Сполучники в говірках південно-захід- ної Львівщини. Праці Х Республіканської діалектологічної наради. Київ 1961. С. 185-200; Особли- вості вираження головних і другорядних членів речення у говорах Західної Дрогобиччини. Наукові записки Ровенського педінституту. Т. 5. Ровно 1961. С. 241-251; Деякі особливості синтаксису го- ворів Західної Дрогобиччини. Питання українського мовознавства. Кн. 4. Львів 1960. С. 168-174.

page31image17856

32 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page32image1312

Деякі мовознавчі праці В. Черняк відносяться, передовсім, до сис- теми голосних бойківських говірок70.

Звернути можна також увагу на опис системи словозміни іменни- ків у бойківських говірках, представлений у статті І. Ощипко71, опис семантично-словотворчої структури дієслів у цих же говірках у стат- ті Т. Возного72, його ж опис словотворчої системи відвигукових дієслів у бойківських говірках73.

Опис системи голосних південно-західноукраїнських говірок Анто- на Залеського відноситься також до бойківського діалекту. Ця солідна і добре обґрунтована монографія була високо оцінена рецензентами74.

На одну фонетичну деталь, а саме: лабіялізацію голосних у карпат- ських, в тому числі й у бойківських говірках, звертає спеціяльну увагу І. Пагіря75.

Важко було б назвати усі розвідки та проблеми, що відносилися до опису бойківських говірок і які були опрацьовані українськими діялек- тологами після другої світової війни до наших днів76.

70 В. Черняк, Із спостережень над системою голосних фонем бойківського говору. Доповіді та повідомлення Львівського університету. Вип. 5. Ч. 1. Львів 1957. С. 92-96; Характеристика системи іменників у бойківському говорі. Питання українського мовознавства. Кн. 4. Львів 1960. С. 150-167.

71 І. О щ и п к о, Система словозміни іменників у бойківському говорі. ХІІ Республіканська діалек- тологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1965. С. 66-69.
72 Т. В о з н и й, Семантико-словотвірна структура дієслів у бойківському говорі. ХІІ Республі- канська діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1965. С. 87-88.

73 Т. В о з н и й, Словотвірна структура відвигукових дієслів у бойківській говірці. ХІІ Республі- канська діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1965. С. 66-69.
74 А. З а л е с ь к и й, Вокалізм південно-західних говорів української мови. Київ 1973. С. 156. Див. мою рецензію, опубліковану у журналі: «Recenzija. A Review of Soviet Ukrainian Scholarly Publi- cations». Vol. IV. N 2. Cambridge, Mass. 1974. P. 33-41.

75 І. П а г і р я, До питання лабіалізації голосних в українських говорах району Карпат. ХІV Рес- публіканська діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1977. С. 25-27.
76 Можна тут навести ще такі статті і причинки, які відносяться до проблем бойківського мов- лення: А. Б о д н и к, Прядильно-ткацька термінологія в бойківських говірках. ХІІІ Республікансь- ка діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1969. С. 123-125; О. З а х а р к і в, Із спостережень над семантикою і структурою негативних віддієслівних назв предметів у бойківському говорі. ХІV Республіканська діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1977. С. 78-79; О. Ш л я х о в, Народні назви одягу в говірках Івано-Франківщини. Там само. С. 117-118; Ю. Г а л а й, Будівельна лексика українських говорів району Карпат. Там само. С. 118-120; Й. П у й о, Спостереження над вигуками і вигуковими словами українських говорів району Карпат. Там само. С. 125-126; В. П а с – т у ш и н, Про деякі назви нафтового промислу в бориславській говірці. «Діалектологічний бюле- тень». Вип. IV. Київ 1953. С. 60-63 тощо.

page32image25688

Бойківські говірки 33

page33image1032

Матеріяли з понад 20 населених пунктів з бойківської мовної тери- торії представлені у другому томі Атласу української мови77.

Найбільшим досягненням польської діялектологічної науки в до- слідженнях бойківських говірок є безсумнівно Атлас бойківських го- вірок, що друкується випусками від 1980 року групою діялектологів Польської Академії Наук під керівництвом проф. Януша Ріґера; досі появилося сім випусків цього атласу78. У плані було опрацювання біля 500 карт цього атласу79.

У атласі поміщуються матеріяли з 185 місцевостей, які тепер зна- ходяться на території України, Польщі та Словаччини. На території нинішньої польської держави знаходиться 56 місцевостей, з яких мов- ні матеріяли нанесено на карти цього атласу, з цього 14 лемківських пунктів на захід від ріки Ослави (Воля Мигова, Лупків, Команча, Явір- ник, Карликів, Збоїска, Сторожі, Загутин, Прусік, Новосільці, Чертеж, Юрівці, Пакошівка). З властивої Бойківщини на території Польщі, згід- но з усталеннями мовознавців-діялектологів та етнографів, а саме на схід від р. Ослави та до лінії більш-менш околиць дещо на північ від р. Стрвяж, походять такі місцевості, що їх можна назвати бойківськими, а матеріяли з них нанесені на карти цього атласу (з півдня на північ): Волосате, Дзвиняч Горішній, Береги Горішні, Ветлина, Кальниця, Со- линка, Ступосяни, Журавин, Кривка, Чорна, Поляна, Полянки, Тисна, Должиця, Рябе, Прелуки, Балигород, Мхава, Волковия, Жерниця Ниж- ня, Солина, Мичків, Щавне, Лукове, Гузелі, Гічва, Великополе, Янків- ці, Лобізва, Устрики Долішні, Стефкова, Ванькова і тут уже, мабуть, входимо на територію поширення надсянських говірок. На пограниччі надсянського говору на території Польщі маємо такі місцевості, з яких записаний мовний матеріял нанесений на карти Атласу бойківських говірок: Ропенка, Пашкова, Залуже, Вільхівці, Тирява Сільна, Тирява Волоська, Кузмина, Войткова, Гломча, Добра Шляхетська, Ліщава До- лішня, Бориславка, Макова, Гувники, Аксманичі, Молодовичі.

77 Атлас української мови. Т. ІІ. Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. Київ 1988.
78 Atlas gwar bojkowskich. Opracowany głownie na podstawie zapisów S. Hrabca przez Zespół Insty- tutu Słowianoznawstwa PAN pod kierunkiem J. R i e g e r a. T. I-VII. 1980-1991.

79 Там само. Т. І. Ч. 2. 1980. С. 13.

page33image18576

34 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст. Передмову до цього атласу написав Здзіслав Штібер (1903-1980),

представив у ній цікаву історію цієї наукової праці (процитуймо):

Kiedy w r. 1935 dostałem zaproszenie do objęcia Katedry Filologii Słowiańskiej UJK we Lwowie, zwróciłem się do Komisji Badań Ziem Wschodnich przy Prezydium Ministrów (która poprzednio finansowała moje badania nad gwarami Łemków) o subwencję na zbieranie materia- łu do atlasu językowego Bojkowszczyzny. Subwencję tę dostałem jesz- cze przed nominacją, która nastąpiła we wrześniu 1937 r. Wcześnie więc wszedłem w kontakt z drem Stefanem Hrabcem80, wtedy asystentem (nie obsadzonej czasowo) Katedry, który podjął się z zapałem roli eksplorato- ra […].

Pierwszą wyprawę (w dolinę Oporu) odbyliśmy wspólnie już w listo- padzie 1937 r. W wielu punktach Atlasu byliśmy razem, np. we wszystkich punktach dawnego powiatu turczańskiego. Odpowiedzi na pytania noto- wał S. Hrabec, ja zaś zapisywałem fakty dotyczące głównie fonetyki i mor- fologii z tego, co mówił (z reguły w swoim dialekcie) informator […].

Po wojnie materiały bojkowskie złożyłem w Katedrze Języka Polskie- go w Łodzi, którą w r. 1952 objął po mnie prof. S. Hrabec. Niestety nad- miar zajęć administracyjnych i posuwająca się choroba nie pozwoliły mu na podjęcie żmudnej pracy nad atlasem gwar bojkowskich. Po śmierci S. Hrabca rektor Uniwersytetu Łódzkiego przekazał w r. 1973 materiały boj- kowskie Instytutowi Słowianoznawstwa PAN, na który spadł obowiązek opracowania Atlasu.

Kierownictwo Instytutu Słowianoznawstwa PAN powierzyło opraco- wanie atlasu gwar bojkowskich Pracowni Języka Ukraińskiego pod kie- rownictwem doc. dra hab. Janusza Riegera81.

Група, що взялася за опрацювання цього вже історичного в де- якій мірі мовного матеріялу82, вирішила на бойківсько-лемківсько-

80 Про особу проф. С. Грабця див.: М. Л е с і в, Пам’яті проф. Стефана Грабця. «Наша Культу- ра». Варшава 1973. No 1 (177). С. 15.

  1. 81  Z. S t i e b e r, Wstęp. Atlas gwar bojkowskich. T. I. Cz. 2. Wrocław 1980. S. 7.
  2. 82  Принципи побудови цього атласу представив Я. Ріґер у Тезах доповідей на ХІV Республікансь-

ку діалектологічну нараду. Київ 1977. С. 89-92.

page34image18736
page34image19008

Бойківські говірки 35

page35image1032

надсянському пограниччі додати 7 пунктів Мовного Атласу Давньої Лемківщини та заново дослідити 22 нові пункти. Доповнювалися та- кож матеріяли Атласу при допомозі записів, що робилися після війни в Україні. Має цей атлас серйозне значення для пізнання бойківських говірок як цілості, а також особливо тієї частини бойківської мовної території, звідки місцеве населення було в основній масі виселене, на- самперед на схід, а згодом, у 1947 р., на західні та північні землі Поль- щі83.

Польські діялектологи, що займаються актуально опрацюванням цього атласу, публікують принагідно статті про детальні справи і про- блеми бойківської мовної системи, напр., деякі деталі зі словотвору та лексики з лемківсько-бойківського пограниччя представили у своїй до- повіді в Лодзі в 1976 році Я. Ріґер, Д. Мєжеєвська та Т. Плюскота. У цьо- му рефераті загальні висновки звучать оптимістично, з одного боку: Materiały tu przytoczone pokazują, że jeszcze dziś można uchwycić szereg izoleks dzielących Łemkowszczyznę od Bojkowszczyzny czy tereny górskie od pogórza, a także obszary zapożyczeń polskich, słowackich, rumuńskich, але є й песимістичний тон з другого боку: Trzeba wszakże pamiętać, że na skutek powojennych migracji w wielu wsiach nie ma ludności dawnej, a gdzie indziej pamięć zawodzi nielicznych już informatorów i wiele realiów przeszłości nawet we wspomnieniach zginęło bezpowrotnie84.

З території поширення бойківських говірок походять частково осо- бові назви власні з XV ст., представлені в опрацюванні Я. Ріґера в його монографії про імена сільського населення в Сяніцькій та Перемиській землі у XV ст. з 30 картами поширення деяких імен та їх типів85.

Так само особові назви власні з території Сяніцької землі, записані у XVІ-XVІІ, а також у XVІІІ- поч. ХІХ століть, становлять об’єкт нау-

83 Платівка записана 1986 р. й випущена у 1987 під заголовком «Połoniny – pieśni Bojków j Łemków» («Poljazz» PSJ 163. Edycja specjalna) де, крім лемківських, є кілька бойківських пісень і коломийок записаних бойківським народним ансамблем «Сусідойки», свідчить про те, що бой- ківська культура, пісня і говірки у Польщі того часу були живі і розвивалися.

84 J. Rieger, D. Mierzejewska, T. Pluskota, Z leksyki i słowotwórstwa pogranicza łemkowsko- bojkowskiego. Języki i literatury wschodniosłowiańskie. Materiały Ogólnopolskiej Konferencji Nauko- wej. Łódź, 14-15 czerwca 1976. Łódź 1976. S. 21-27.
85 J. Rieger, Imiennictwo ludności wiejskiej w Ziemi Sanockiej i Przemyskiej w XV w. Wrocław 1977.

page35image20432

36 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page36image1312

кового зацікавлення Е. Вольніч-Павловської, про що вона доповідала на симпозіумі в Любліні (вересень 1986)86.

Місцеві назви Сяніцької землі опрацював і видав цей опис окре- мою книжкою В. Макарський, багато там опису та етимологій місце- вих назв з території поширення бойківських говірок87.

Про впливи польської мови на українські бойківські говірки до- повідав Я. Ріґер на науковому симпозіумі, присвяченому польсько- східнослов’янським взаємозв’язкам (у Любліні, вересень 1986)88.

Варта також згадати, що до загальнослов’янського мовного атла- су зібрано було матеріяли з 4 бойківських сіл. Це такі села: Верхня Яблунка Турківського району (в опрацюванні А. Залеського), Ясениця- Сільна Дрогобицького району (в опрацюванні Г. Шила, І. Кунець і К. Яскевич), Коростів Сколівського району (опрацював А. Залеський) і Велика Сушиця Старосамбірського району (опрацював Г. Шило)89.

Цікаві думки про історію бойківського діялекту у світлі історичної фонології сформулював у 1986 р. Юрій Шевельов (1908-2002), видат- ний українсько-американський славіст-мовознавець:

Бойківський діялект має серед карпатської групи говірок таке саме становище, як наддністрянський діялект серед групи говірок на північ від Карпат: він є центральним діялектом і його історич- не існування в головній частині нинішньої бойківської території не підлягає жодним сумнівам (переклад з німецької – М. Л.)90.

Бойківсько-надсянське мовне пограниччя описувала на основі зі- браного ще у 1937-1938 рр. діялектного матеріялу Марія Пшепюрська-

86 E. Wolnicz-Pawłowska, Z antroponimii Ziemi Sanockiej. Między Wschodem i Zachodem. Cz. IV. Zjawiska językowe na pograniczu polsko-ruskim. Pod redakcją J. Bartmińskiego i M. Łesio- w a. Lublin 1992. S. 183-189.

  1. 87  W. M a k a r s k i, Nazwy miejscowości dawnej Ziemi Sanockiej. Lublin 1986.
  2. 88  J. R i e g e r, O polskich wpływach leksykalnych na gwary ukraińskie (na przykładzie gwar bojkow-

skich). Między Wschodem i Zachodem. Cz. IV. Zjawiska językowe na pograniczu polsko-ruskim. Pod redakcją J. Bartmińskiego i M. Łesiowa. Lublin 1992. S. 157-161.
89 Общеславянский лингвистический атлас. Вступительный выпуск. Общие принципы. Спрвоч- ные материалы. Москва 1978. С. 149-165, де поміщено список усіх населених пунктів, опрацьо- ваних у слов’янських країнах для цього атласу.

90 G. Y. S h e v e l o w, Zur Chronologie der Entstehung der ukrainischen Dialekte im Lichte der histori- schen Phonologie. «Zeitschrift für Slavische Philologie». Band XL. Heft 2. Heidelberg 1978. S. 302.

page36image21064

Бойківські говірки 37

page37image1032

Овчаренко. У висновках своєї монографії вона виділяє, між іншим, бойківські мовні риси, що були нею записані в кількох селах на бойків- ському пограниччі, а також спільні бойківсько-лемківські мовні риси91.

Питання гуцульсько-бойківських діялектних взаємин торкнувся О. Шляхов у своїй доповіді на ХІІІ Республіканській діалектній нараді у Києві в 1969 році, де у тезах сказано було, між іншим, що:

Переважна більшість говіркової лексики побутового характеру спільна для гуцульських і бойківських говірок, а також поширена в інших південно-західних говорах української мови.

Гуцульсько-бойківські взаємозв’язки, які виявляються в галузі побутової лексики, свідчать про споконвічну єдність українського населення, що заселяє північно-східні схили Карпат92.

Так у скороченні представляється історія досліджень бойківських гові- рок українськими та польськими мовознавцями. Неможливо було б у цьо- му короткому нарисі згадати усі праці, що відносилися до найменших деталей у системі цих говірок, які впродовж багатьох років появлялися в друку. Не під силу нам було б також згадати усіх авторів, дослідників, любителів народної культури Бойківщини, які потрудилися над записом й висвітленням проблем цих архаїчних говірок української мови93.

У дослідженнях бойківських говірок вельми конкретний і вагомий вклад внесла авторка поміщених у цьому збірнику статей Софія Рабій, яка репрезентувала краківську школу діялектологічних досліджень проф. Івана Зілинського.

91 М. Пшеп’юрська-Овчаренко, На пограниччях надсянського говору. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Т. СLХІІ. Збірник філологічної Секції. Т. 25. Нью Йорк – Париж 1954. С. 53-94. Стаття передрукована у збірнику: М. Пшепюрська-Овчаренко, Мова українців Надсяння. Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и – п о в и ч. Перемишль 2007. С. 214-256.

92 О. Шляхов, До питання про гуцульсько-бойківські взаємозв’язки в галузі лексики. ХІІІ Рес- публіканська діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1969. С. 55-56.
93 Багато інформацій про праці на тему бойківських говірок можна знайти у таких довідниках: Л. Червінська, А. Дикий, Покажчик з української мови. Матеріяли по 1929 рік. Харків 1930; Л. Гольденберг, Н. Контролевич, Українська мова. Бібліографічний покажчик. Київ 1963, у відповідних статтях, монографіях, посібниках, а також у монографії М. Лесіва, Українські говірки у Польщі. Варшава 1997. С. 83-150, у якій автор старався зібрати все, що відноситься до досліджень бойківських говірок, там теж подано найбільш характерні прикмети цих говірок на основі дотеперішніх їх досліджень, що велися протягом ХІХ-ХХ століть.

page37image20800

page38image256

Бойківські говірки 39

page39image1032

Слово від упорядника

Книжка Бойківські говірки. Збірник статей, Софії Рабій-Карпинсь- кої, що її Шановні Читачі отримують до рук, завершує задуману мною серію перевидань праць українських довоєнних мовознавців- діялектологів, які цікавилися мовою українців із території сучасної Польщі: Надсяння, Лемківщини та Західної Бойківщини1. В наслідок депортацій українського населення із згаданих територій у 1945-1947- 1951 рр., ці діялекти зазнали неповторних втрат, і тим самим праці Євгена Грицака, Івана Зілинського та його учениць Марії Пшепюрської- Овчаренко та Софії Рабій-Карпинської стали безцінним свідченням іс- нування цих говорів української мови.

Певним поштовхом до праці над підготуванням до друку збірника праць Софії Рабій, були її листи до професора Івана Зілинського, які опу- блікував проф. М. Лесів у збірнику: Іван Зілинський, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Ослави) (Горлиці 2008. С. 188-199). Цю ціка- ву сторінку наукових зацікавлень і реляцій – вчителя і учениці – доповнює інше цінне видання: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913-1951) (Нью-Йорк – Пряшів 2008), упорядковане відомим україніс- том з Пряшівщини Миколою Мушинкою. Подарував його мені сам Автор з подякою за прекрасно упорядкований збірник праць Івана Зілинського. Воно дозволило мені краще зрозуміти наукові стосунки проф. Івана Зілин- ського з його ученицею Софією Рабій.

Науковий доробок Софії Рабій-Карпинської в ділянці мовознавства сьогодні мало відомий, їй прізвища дарма шукати в сучасних енци-

1 Подаю їх тут у хронологічному порядку: Євген Г р и ц а к, Вибрані українознавчі праці. Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав й до друку підготував Володимир П и л и п о в и ч. Перемишль 2002 (розділ Мовознавство, стор. 31-267); Марія Пшепюрська-Овчаренко, Мова українців Надсяння. Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и п о – в и ч. Перемишль 2007; Іван З і л и н с ь к и й, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Осла- ви). Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и п о в и ч. Горлиці 2008.

page39image18600

40 Слово від упорядника

page40image1072

клопедичних виданнях2, навіть так фахових, як Енциклопедія «Укра- їнська мова». У трьох виданнях цього довідника, що вийшли у 2000, 2004 та 2007 роках, згадується тільки одна праця С. Рабій-Карпинської – Dialekt Bojków (Краків 1932), і то у списку літератури до статті Бой- ківський говір («Українська мова», вид. третє, стор. 54-56).

Приступаючи до формування змісту збірника праць С. Рабій- Карпинської, крім вище названої публікації, знав я ще про такі їй праці: Діялект Бойків (Фонетика і морфологія), стаття надрукована у збірни- ку Бойківщина (Філядельфія – Нью-Йорк 1980), та Дещо з морфольоґії бойківського говору, – стаття надрукована в Збірнику пам’яті Івана Зі- линського (1879-1952) (Нью-Йорк 1994). Крім того, у збірнику Studia nad dialektologią ukraińską i polską (Z materiałów b. Katedry Języków Ruskich UJ) (Kraków 1975) знайшлися діялектні записи С. Рабій із кіль- кох сіл на Бойківщині та села Юрівці біля Сянока, які вона збирала на потреби Мовного Атлясу Галичини, що його готував проф. І. Зілин- ський. Згодом, після уважного прочитання повного каталогу Записок НТШ, виявилося, що С. Рабій-Карпинська опублікувала ще дві наукові статті: Українська жінка та її призначення у творах Тараса Шевчен- ка. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Том CLXXVI. (Ню Йорк 1961), та Говори Дрогобиччини. З узглядненням говірки с. Нагу- євичі, Івано-Франківської области. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Том CXCVIІІ. (Ню Йорк 1981). У додатку до статті опублі- ковано тексти двох оповідей з села Нагуєвичі. Таким способом сформу- вався репрезентативний том наукових праць Софії Рабій-Карпинської про бойківські говірки кінця 20-х початку 30-х років ХХ ст.

Перша праця Софії Рабій, передрукована у цьому збірнику, це скорочена версія докторської дисертації Dialekt Bojków, надруко- вана у польському науковому періодику «Spawozdania z czynności i posiedzeń PAU», XXXVII, 6. Kraków 1932. Для передруку користа- ли ми із окремої відбитки цієї статті: Zofja Rabiej, Dialekt Bojków. Osobne odbicie ze Sprawozdań Polskiej Akad. Umiej. Tom XXXVII, Nr 6, str. 15. Praca ta została przedstawiona w Uniwersytecie Jagiellońskim na

2 Єдину, неповну і застарілу біографічну статтю про С. Рабій-Карпинську подає Енциклопедія українознавства. Том 7. Перевидання в Україні. Львів 1998. Стор. 2430.

page40image18760

Бойківські говірки 41

page41image1032

Wydziale Filozoficznym celem uzyskania stopnia doktora filozofji i przyjęta przez referentów: prof. dra T. Lehr-Spławińskiego i prof. dra K. Nitscha. Drukarnia Uniwersytetu Jagiell. pod zarządem J. Filipowskiego. Kraków 1934. Prof. J. Ziłyński przedstawił pracę p. Zofji Rabiej p. t. Dialekt Bojków. Іван Зілинський у листі до Івана Панькевича зізнавався: пригадую собі, що П-на Раб. писала це résumé “на ґвалт” ночами перед своїм відїз- дом на ферії 1932 р., коли проф. Ніч згодився нарешті видрукувати його, щоби воно могло заступити друковану цілу працю яко доктор- ська дисертація (бо хтож її тепер видрукує таку велику працю в ці- лості, а нові приписи жадають друкованої дисертації)3. Все ж таки І. Зілинський докладав старань, щоб докторська праця С. Рабій була по- вністю опублікована, у листі до Івана Панькевича писав: Щодо друку праці Рабіївни, то я напишу до Сімовича (але НТШ не має грошей, та не знаю, чи Сімович згодиться)4. Працю С. Рабій високо оцінив також Іван Панькевич, який хоч і натрапив на деякі сумнівні для нього міс- ця, все ж таки вважав що: Шкода, що ціла праця Рабіївни не напечата- на, бо можна би дійсно навести много порівнюючого матеріялу5. Де сьогодні зберігається повний текст праці С. Рабій – невідомо, і велика шкода, що свого часу не знайдено коштів на її опублікування.

Важливою науковою подією стала ініційована І. Зілинським діялек- тологічна конференція з участю Івана Панькевича та Софії Рабій, на якій мовознавці обговорили питання границь бойківського говору по оба боки Карпат. На пропозицію зустрічі І. Панькевич відповів: Дуже рад би я з Тобою зійти ся, бо і так буду в Галичині. […] Скажи Ра- біївні, що я буду в Самборі, бо хочу видіти музей6. Відповідаючи на цього листа, І. Зілинський пропонував Панькевичу: Коли будеш в Га- личині, повідоми мене, де би ми могли стрінутися? Рабіївна вибирає

3 Див.: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913-1951). Упорядкування, вступ- на стаття та примітки Микола Мушинка. Нью-Йорк – Пряшів 2008. С. 121. Лист написаний у Кракові, 28 листопада 1933 р. У коментарі до листа С. Рабій до І. Зілинського ми написали, що по-польськи цю статтю переклав Зілинський, див.: Іван З і л и н с ь к и й, Праці про говірки Лемків- щини (від Попраду до Ослави). Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир Пилипович. Горлиці 2008. С. 193. Прим. 17.

  1. 4  Там само. С. 133. Лист написаний у Кракові, 3 січня 1935 р.
  2. 5  Там само. С. 121. Лист написаний в Ужгороді, 9 листопада 1933 р.
  3. 6  Там само. С. 89. Лист написаний в Ужгороді, 25 червня 1931 р.
page41image22752

42 Слово від упорядника

page42image1072

ся напевно на Закарпаття, студіювати Верховинців, і просить Тебе дуже подати їй Твою адресу, бо хоче Тебе просити о деякі інформа- ції. Її адреса: “Софія Рабій, Самбір”. Вона вже поїхала вчера до Сам- бора до батька, тамошнього пароха, й як тільки дістане пашпорт, поїде там. Можливо, що я десь у серпні, як вона верне з Закарпаття, поїжджу собі трохи по Бойківщині. Може б ми зїхалися всі в Самбо- рі у П-ва Рабіїв?7 Зі слів самої С. Рабій-Карпинської відомо, що конфе- ренція відбулася, мабуть у липні або серпні, 1933 р., в Самборі (в домі мойого батька о. Франца Рабія). Конференція тривала два дні й ми погодилися, по перевірці моїх записів і проф. Панькевича та проф. Зі- линського, на влучення Закарпаття до мовної території Бойківщи- ни8. Спроба вчених відбути спільну наукову подорож на Закарпаття, за словами С. Рабій – для кращої інформації, не вдалася мимо того, що в нас були виказки (що це наукова експедиція Польської Академії Наук [правильна назва: Polska Akademia Umiejętności – В. П.] і Ягай- лонського Університету у Кракові), ми не одержали дозволу властей на виїзд і переїзд південної границі в Карпатах [мова йде про перед- воєнний польсько-чехословацький кордон – В. П.]9. Згадана конферен- ція, все ж таки, принесла конкретні наукові результати у формі двох статей І. Зілинського: Питання про лемківсько-бойківську границю (Lud Słowiański. Tom IV. Zeszyt 1. Kraków 1938. S. A 75-A 101.), Грани- ці бойківського говору (З картою) та статті І. Панькевича, Лемківсько- бойківська границя в Чехословаччині, – дві останні з’явились друком 1938 р. у десятому числі журналу «Літопис Бойківщини».

Другою працею, що знайшлася у нашому збірнику є дослідження: С. Рабій Карпинська, Діялект Бойків (Фонетика і морфологія). Бойківщина. Монографічний Збірник Матеріялів про Бойківщину з Ге- ографії, Історії, Етнографії і Побуту. Ред. Мирон Утриско. Наукове То- вариство ім. Шевченка. Український Архів. Том ХХХІV. Філядельфія – Ню Йорк 1980. Стор. 443-457. У порівнянні з першою публікацією,

  1. 7  Там само. С. 90. Лист написаний у Кракові, 28 червня 1931 р.
  2. 8  Див. С. Р а б і й К а р п и н с ь к а, Діялект бойків (фонетика і морфологія). Бойківщина. Моно-

графічний Збірник Матеріялів про Бойківщину з Географії, Історії, Етнографії і Побуту. Ред. Ми- рон У т р и с к о. Наукове Товариство ім. Шевченка. Український Архів. Том ХХХІV. Філядельфія – Ню Йорк 1980. С. 444.
9 Там само.

page42image21200

Бойківські говірки 43

page43image1024

яка має чимало редакторських помилок, текст статті виправлений, ско- рочення географічних назв і термінів назагал розв’язано, виправлено описки і ряд помилок у написанні назв населених пунктів, напр. за- мість Красне – Княже, Ісаї – Усаї, Волосянка – Зелем’янка тощо. На питання, чи стаття Діялект Бойків (Фонетика і морфологія) із 1980 р. є українським перекладом праці Dialekt Bojków із 1932 р., треба від- повісти, що авторка в дечому модифікувала українську версію, допо- внивши її текст посиланнями на післявоєнні праці Івана Панькевича й Федота Жилка, а у бібліографії, – на праці Ярослава Пури і Дми- тра Бандрівського. Це показує, що С. Рабій-Карпинська проживаю- чи у США уважно слідкувала за публікаціями про бойківський говір, які виходили друком в Україні. Цікаво, що пропозиція висловлена С. Рабій-Карпинською у згаданій праці, щоб на основі наявного мовно- го матеріялу скласти словник бойківського говору, була реалізована Михайлом Онишкевичем 1984 року, коли у Києві з’явився двотомний Словник бойківських говірок.

Третя, передрукована у збірнику стаття С. Рабій, Дещо з морфо- льоґії бойківського говору, хоч написана у кінці 30-х років, вперше з’явилася друком у книзі: Збірник пам’яті Івана Зілинського (1879- 1952). Спроба реконструкції втраченого ювілейного збірника з 1939 р. Наукове Товариство ім. Шевченка. Філологічна секція. Редакція: Юрій Шевельов (гол. ред.), Олекса Горбач, Микола Мушинка. Нью-Йорк 1994. Стор. 383-388. Статтю передруковано за тим виданням.

Четверта стаття С. Рабій-Карпинської, Говори Дрогобиччини. З узглядненням говірки с. Нагуєвичі, Івано-Франківської области, передрукована із Записок Наукового Товариства ім. Шевченка. Том CXCVIІІ. Філологічна секція. Іван Франко – мистець і мислитель. Збір- ник доповідей для відзначення 125-річчя народин і 65-річчя смерти Івана Франка. Ню Йорк – Париж – Сидней – Торонто 1981. С. 128-138. У Допо- вненні до статті авторка опублікувала тексти двох оповідей з села На- гуєвичі. У дослідженні вчена зізнається, що володіє матеріялами із сіл, які після війни досліджував Дмитро Бандрівський. Це свідчить, що С. Рабій-Карпинська вивезла їх на еміґрацію. Що сталося з ними після їй смерти, мені не відомо. У всякому разі у нью-йоркському НТШ не має архіву вченої. Статтю передруковано за тим виданням. Авторка у ти-

44 Слово від упорядника

page44image1072

тулі статті допустилася помилки, локалізуючи Нагуєвичі на території Івано-Франківської области, очевидно село Івана Франка (така ж су- часна назва Нагуєвич) знаходиться у Львівській области.

Василь Семчишин, автор біографічного нарису про родину Рабіїв пище, що С. Рабій-Карпинська є авторкою ще однієї статті – Бойків- ська говірка села Підбуж, на жаль не подає жодних бібліографічних даних, де вона була надрукована10.

Окремим блоком у збірнику представлено Діялектні матеріяли зі- брані за Квестіонаром для збирання матеріялу для Мовного Атлясу Галичини та за Діялектологічним квестіонаром 1931 року. До цьо- го розділу увійшли Діялектні матеріяли, зібрані у селах Бабина, Долж- ки, П’яновичі, Сприня, Топільниця та Юрівці, які вибрано із збірника: Studia nad dialektologią ukraińską i polską (Z materiałów b. Katedry Języków Ruskich UJ). Opracował i przygotował do druku Mieczysław Karaś. Kraków 1975. У цьому виданні відомий український мовознавець Йосип Дзендзе- лівський (1921-2008) опублікував діялектні матеріяли з архіву проф. Івана Зілинського, передані йому сином вченого – Орестом Зілинським11. Зна- йшлися там записи Софії Рабій, які вона збирала за виготовленим проф. І. Зілинським Квестіонаром для збирання матеріялу для Мовного Атлясу Галичини. Ці записи проф. Й. Дзендзелівський так описав:

1. Должки, пов. Турка. Записала С. Рабій у серпні 1935 р. від М. Волач, 70 років, неписьменної. Опрацьовано 460 питань. За- писи фонетичною транскрипцією на базі польського алфавіту до- сить докладні і старанні. Збирачка подає чимало записів речень, які ілюструють функціонування записаного слова в говірці. При- нагідно подаються відомості й про інші назви12.

2. Топільниця, пов. Старий Самбір. Записала у серпні 1935 р. С. Ра- бій від М. Корецького, 80 років. Докладні відповіді транскрипці-

10 Див.: [В. С е м ч и ш и н], Родина Рабіїв. «Літопис Бойківщини». Richboro, PA – Самбір 2009. Ч. 1/76 (87). С. 43.
11 Див.: Йосип Д з е н д з е л і в с ь к и й, Проспект «Мовного атласу Галичини» проф. Івана Зілин- ського. Його ж, Українське і слов’янське мовознавство. Збірник праць. Львів 1996. С. 436-463. У статті передруковано два питальники атласу.

12 Див.: Studia nad dialektologią ukraińską i polską (Z materiałów b. Katedry Języków Ruskich UJ). Opracował i przygotował do druku Mieczysław K a r a ś. Kraków 1975. C. 12.

page44image20080

Бойківські говірки 45

page45image1032

єю на базі польського алфавіту подано на всі 460 питань. Додано чимало речень, які ілюструють вживання описуваного слова в го- вірці13.

Дещо скоріше, Софія Рабій збирала матеріяли за Діялектологічним квестіонаром 1931 року в деяких селах Бойківщини та Надсяння. Про- фесор Й. Дзендзелівський пише про них таке:

1. Бабина, пов. Самбір. Опрацювала С. Рабій 17 квітня 1931 р., оповідала Н. Заяць, 45 років. Докладний запис транскрипцією на базі польського алфавіту14.
2. П’яновичі, пов. Самбір. Матеріяли зібрала С. Рабій 7 квітня 1931 р., оповідала селянка Н. Викоцька, 60 років. Докладний запис фоне- тичною транскрипцією на базі польської графіки15.

3. Сприня, пов. Самбір. Опрацювала С. Рабій 2 квітня 1931 р., опо- відала селянка М. Михайлюк, 39 років. Докладний запис фонетич- ною транскрипцією на базі польської графіки16.
4. Юрівці, пов. Сянік. Записала С. Рабій від Я. Голюки, 24 роки та Р. Войтович, 27 років. Докладний запис фонетичною транскрипці- єю на базі польської графіки17.

Зібрані за тими квестіонарами поодинокі діалектизми, що не мають протиставлень, Й. Дзендзелівський опублікував у доданому до Матері- ялів «Словнику діалектизмів», який передруковуємо за тим виданням.

У Додатках зібрано добірку документів, яку ми назвали: Матеріяли до біографії Євгенії Софії Рабій, що зберігаються в Архіві Яґеллон- ського Університету, і які спеціяльно для цієї публікації підготував д-р Денис Пилипович. І так у збірці документів про магістерські пра- ці, сигнатура KM 56, зберігається копія Диплому магістра філософії (машинопис) Євгенії Софії Рабій, в якому подано назву магістерської

  1. 13  Там само. С. 14.
  2. 14  Там само. С. 16.
  3. 15  Там само. С. 18.
  4. 16  Там само.
  5. 17  Там само. С. 19.
page45image16216

46 Слово від упорядника

page46image1064

праці – Fonetyka dialektu Bojków, її оцінку та дату захисту: Краків, 27 червня 1930 р. Проте самої праці там немає. Крім того, знаходиться там Свідоцтво зарахованих іспитів із цілого періоду навчання – від 20 червня 1927, до 22 червня 1929 року.

У збірці матеріялів Студіюм Слов’янського Яґеллонського Уні- верситету, сигнатура SSł 4, збереглися звіти з діяльности Семінару руських мов проф. д-ра Івана Зілинського (1931-1934 рр.). Проф. Зі- линський називає такі праці Софії Рабій: Morfologja dialektu Bojków; Dialekt Bojków. Fonetyka, i morfologja (представлена як докторська ди- сертація), Dialekt Bojków (докторська дисертація). У звіті з діяльности Семінару руських мов за академічний рік 1933-1934, проф. Зілин- ський підкреслив, що Najciekawszą, samodzielną pracą dialektologiczną o znacznej wartości naukowej była doktorska dysertacja p. Zofji Rabiej p.t. “Dialekt Bojków”, której obszerne streszczenie zostało ogłoszone w Spra- wozdaniach Polskiej Akademji Umiejętności w Krakowie tom XXXVII, nr 6, str. 15-29 wraz ze streszczeniem w języku niemieckim.

У фонді Філологічного відділення, сигнатура WF II 505, зберігаєть- ся надрукована версія докторської дисертації С. Рабій Dialekt Bojków (Краків 1934), на жаль немає там жодних інших документів. Як відомо із листів проф. І. Зілинського до Івана Панькевича, мала б там зберігати- ся рукописна версія дисертації, а з рецензії проф. Лєр-Сплавінського, що dodano do pracy jeszcze szereg tekstów gwarowych, zapisanych fonetycznie, które jednak nie zostały na razie ogłoszone drukiem.

В наступній добірці документів, сигнатура WF II 504, збереглося прохання С. Рабій з дня 30 грудня 1933 р., про дозвіл скласти іспит з української та польської філології (у документі подана адреса прожи- вання С. Рабій: Drohobycz, ul. Konarskiego 11); рукописне Curriculum vitae з дня 30 грудня 1933 р., яке публікуємо у збірнику, подібно як три інші документи: посвідку проф. Івана Зілинського, що дисертація С. Рабій написана в семінарію руських мов Слов’янського Інституту Яґеллонського Університету; рецензії проф. Т. Лєра-Сплавінського та проф. К. Нітша на дисертацію С. Рабій.

У фонді Комісії Державних Вчительських Екзаменів, сигнату- ра PKEN 26, зберігаються документи про отримання С. Рабій звання вчителя середніх шкіл, із цінним для біографії вченої проханням ди-

Бойківські говірки 47

page47image1032

ректора Приватної Вчительської Семінарії у Дрогобичі з дня 1 лип- ня 1936 р. до Комісії Державних Вчительських Екзаменів, надіслати педагогічний диплом, з інформацією, що Рабій склала іспит 25 трав- ня 1936 р.

Проф. Іван Зілинський покладав великі надії на наукову кар’єру Со- фії Рабій. В листі до Івана Панькевича, написанім у Кракові 3 червня 1929 р., звірявся: Я заправляю своїх учеників до діялект. праці, вже призбирали трохи матеріялу, а найбільші надії покладаю на одну уче- ницю, що приготовляє більшу працю про діялект Бойків, бо про них ще найменше знаємо18. Через рік у листі із Замостя інформував сво- го закарпатського колегу, що: Я тепер з проф. Томашівським й з на- шими студентами робимо досліди язикові й історичні на Холмщині19. Є також П-на Рабіївна. На Бойківщину вибераємося десь аж з по- чатком серпня, тому подай твою адресу, де Тебе шукати від 20/7, то я Тебе повідомлю, де ми моглиб зїхатися. На другий тиждень переїде- мо з П-ною Рабіївною в Равщину й Любачівщину, а потім в Перемищи- ну20.

Софія Рабій, йдучи слідами свого великого вчителя проф. Іва- на Зілинського, віддала багато зусиль для дослідження бойківського говору в терені, пройшовши від села до села чи не всю Бойківщину. Свідченням того є Список населених пунктів, у яких Софія Рабій проводила діялектологічні записи, складений із назв, відзначених до- слідницею у її працях. С. Рабій у вступі до друкованої версії доктор- ської дисертації, коротко описала свої дослідження із 1928-1931 рр., називаючи кількість місцевостей, в яких робила записи, їх було 15421. З листування з проф. Іваном Зілинським відомо, що ці дослідження вона продовжувала у наступних роках, таким чином цей список значно

18 Див.: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913-1951). С. 62-63. Коментуючи цей фраґмент листа, М. Мушинка у примітці назвав чомусь прізвище Марії Пшепюрської, тим ча- сом Зілинський писав очевидно про Софію Рабій.
19 Ці дослідження І. Зілинський плянував видати друком у збірнику Холмщина, див.: rukopi- sy nevydaného Chelmského sborníku. Sto padesát let česko-ukrajinských litarárních styků 1814-1964. Vĕdecko-bibliografický sborník. Red. dr. Orest Z i l y n s k y j. Praha 1968. S. 378.

20 Див.: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913-1951). С. 72. Лист датований: Замостє, 3. VІI. 1930 р., підписалися на ньому ще такі учасників поїздки: Ст. Томашівський, С. Рабіївна, П. Зіньковська, Бажанський, Хрущ.
21 Zofja R a b i e j, Dialekt Bojków. Kraków 1934. С. 16.

page47image21304

48 Слово від упорядника

page48image1072

збільшився. Статистика досліджених місцевостей така: у праці Dialekt Bojków (Kraków 1934), – названо 115 населених пунктів; у праці Дія- лект Бойків (Фонетика і морфологія) (Філядельфія – Ню Йорк 1980), – названо 106 населених пунктів, при чому спільних для обох праць назв знайдено тільки 55; у статті Дещо з морфольоґії бойківського говору (Нью-Йорк 1994), – названо 26 населених пунктів, з чого тільки 8 назв, є спільних для тих трьох праць. У листах С. Рабій до проф. І. Зілин- ського названо 46 населених пунктів. За нашими підрахунками, Софія Рабій дослідила мову аж 183 населених пунктів Бойківщини й суміж- них територій.

Більшість досліджених С. Рабій місцевостей знаходиться сьогодні в межах України, у Львівській та Івано-Франківській областях. При на- зві кожного населеного пункту подано його приналежність до даного району та області, а при деяких – офіційні сучасні назви. Ці дані пода- но на основі видання: Українські Карпати. Топографічна карта. Масш- таб 1:200 000. Київська військово-картографічна фабрика. 2001. Назви місцевостей, що сьогодні знаходяться у межах Польщі, подано в укра- їнській та польській версіях, а при їх назвах подано також назву повіту і воєводства, на території якого ці місцевості знаходяться. Українські назви всіх місцевостей звірено із виданням: Dmytro Blazejowskyj, Historical šematism of the Eparchy of Peremyšl including the Apostolic Administration of Lemkivščyna (1828-1939). Lviv 1995. У цьому катало- зі зафіксовано українські назви у формі, яка обов’язувала до часу, коли совєтська влада нехтуючи місцевою традицією провела ряд змін укра- їнської топоніміки22.

Друга світова війна і зміни державних кордонів, які після неї насту- пили, спричинилися до повного руйнування ряду населених пунктів на Західній Бойківщині; в горішній течії Сяну уздовж прикордонної зони по совєтському і німецькому боках (1939 р.), по совєтському і поль- ському боках (1944 р.), у межах повоєнної Польщі (1944-1947 рр.), і внаслідок зміни совєтсько-польського кордону (1951 р.), ряд сіл, від

22 Цій проблемі багато уваги присвятив проф. Олекса Горбач: Українська топономастика і безграмотність. «Сучасність» 1961. No 6. С. 116-118; Топонімічна болячка УРСР. «Сучасність» 1966. No 7. С. 118-121; Топонімічний патріотизм в Українській РСР. «Сучасність» 1967. No 6. С. 119-122.

page48image18944

Бойківські говірки 49

page49image1040

Лютовиськ по Устрики Долішні, було передано Польщі, а їхнє україн- ське населення депортовано на Україну.

У Додатках передруковано також мапу Межі Бойківщини, яку проф. Іван Зілинський опублікував у статті Границі бойківського гово- ру23. Цю мапу виготовив Ст. Паздюрко24. При її складенні проф. Зілин- ський користувався, між іншим, мовознавчими даними Софії Рабій25.

*

Зібрані у збірнику статті передруковано без будь-якого мовного та сти- лістичного редагування, за винятком статті Діялект Бойків (Фонетика і морфологія), яка не була старанно відредагована першим видавцем. Для передачі діялектних текстів у всіх статтях застосовано одну сис- тему українських діякритичних знаків. Примітки до текстів С. Рабій- Карпинської, позначені цифрами належать автору, натомість зірками та у квадратних дужках – упоряднику. Науковий апарат видання збагаче- ний Покажчиком осіб та Покажчиком географічних назв.

Упорядник дякує Юрієві Ясіновському, Олегові Павлишину та Де- нисові Пилиповичу за допомогу у пошуках і копіюванні текстів Софії Рабій-Карпинської.

Володимир Пилипович

page49image9872
  1. 23  Див.: «Літопис Бойківщини» 1938. Ч. Х. С. 75-87.
  2. 24  Про особу Ст. Паздюрка не маємо жодних інформацій, бути може, що був він студентом гео-

графії Яґеллонського Університету й учнем Володимира Кубійовича. Як можна судити по стилі письма, був він теж автором мапи Діялєктольоґічна карта Лемківщини й сумежних говорів, яку опублікував І. Зілинський у статті Питання про лемківсько-бойківську границю. Lud Słowiański. Tom IV. Zeszyt 1. Kraków 1938. S. A 75-A 101.
25 Там само. С. 80-81.

page50image256

page51image488

Праці

Бойківські говірки 53

page53image1024

Dialekt Bojków A. Wstęp
1) Źródła

Literatura jest stosunkowo mała. Dość pobieżnie wiadomości o Bojkach i ich języku podają J. Werchratski w rozprawie: Die ruthenischen Mundarten (Oesterreichische Monarchie in Wort und Bild. Galizien. Wiedeń 1898, str. 510-22) i w pracy: Die Mundart der Gegend von Uherci bei Lisko (Arch. sl. Ph. XXV 407-24, XXVIII 513-26), oraz I. Kopernicki w pracy: O góralach ruskich w Galicji, zarys etnograficzny (Zbiór wiadom[ości] do antropol[ogji] kraj[owej]. XIII, Akademja [Umjejętności] 1889, str. 1-34). Praca I. Święcic- kiego: Бойківський говір села Бітля (З[аписки] Н[аукового] Т[овариства імени] Ш[евченка]. CXIV, 1913) poza szerszem omówieniem językowych cech bojkowskich, podanych przez Werchratskiego, mało przynosi nowe- go. Ostatnio ogłoszona rozprawka A. Kniażyńskiego: Межі Бойківщини (Літопис Бойківщини, Sambor 1931) tylko częściowo wytrzymuje krytykę.

Opis poszczególnych dźwięków i zjawisk językowych podają: O. Broch: Slavische Phonetik (Heidelberg 1911) i Угрорусское нарѣчіе села Убли (Petersburg 1899), J. Ziłyński: Opis fonetyczny języka ukraińskie- go (= Prace Kom[isji] jęz[ykowej Polskiej] Ak[ademji] Um[jejętności], nr 19, 1932); Дещо з фонетики українських говорів (Almanach jubile- uszowy wiedeńskiej studenckiej «Siczy». Lwów 1908); Проба упорядку- вання українських говорів (З[аписки] Н[аукового] Т[овариства імени] Ш[евченка]. CXVII-CXVIII 1931); З фонетичних студій. І. У справі ля- біялізації та веляризації в українській і в декотрих инших словянських мовах (Lud Słowiański I., 1930).

Fonetycznie zapisanych tekstów niema wcale, a inne dotąd ogłoszone ma- terjały folklorystyczne posiadają przeważnie wartość tylko morfologiczną i lek-

54 Dialekt Bojków

page54image1032

sykalną. Dlatego też opis dialektu Bojków autorka opiera przedewszystkiem na własnych spostrzeżeniach i materjałach, zebranych w 154 miejscowościach obszaru bojkowskiego. W czasie feryj letnich 1928 roku zbierała materja- ły w następujących wsiach: Płoskie, Galówka, Gronziowa, Mszaniec (powiat starosamborski)1; Michniowiec, Łopuszanka Lech[nowa], Łypie, Chaszczów, Łomna, Wołcze, Żukotyn (powiat turczański), oraz Sprynia i Zawór (pow. samborski). W 1929 r. była we wszystkich wsiach powiatu starosamborskie- go, w kilku pow. leskiego (Wołosate, Ustrzyki gór[ne], Brzegi gór[ne], Dwer- nik, Nasieczne, Caryńskie, Stuposiany, Procisne, Krzywka, Żurawin, Smolnik, Lutowiska) i we wszystkich wsiach powiatu turczańskiego, z wyjątkiem wsi Isaje, Jasionka mas[iowa], Jasionka stec[iowa], Kondratów, Radycz, Hołow- ska i Krenciata, Rosochacz, Mielnicze, Zubrzyca. W 1930 r. przestudjowała na- stępujące wsie pow. drohobyckiego; Stronna, Podbuż, Uroż, Kropiwnik stary i nowy, Schodnica i Dobrohostów, z pow. skolskiego wsie: Koziowa, Korostów, Orawa, Orawczyk, oraz nieobjęte badaniami w 1929 r. wsie pow. turczańskie- go. W 1931 r. przeszła wsie pow. leskiego aż po rzekę Solinkę, w pow. droho- byckim wsie: Majdan, Rybnik, Orów, Dołhe, w pow. skolskim: Synewódzko wyż[ne] i niż[ne], Sopot, Kruszelnica, Kamionka, Sławsko. – Oprócz tego wy- zyskała autorka, zwłaszcza w morfologji, wszystkie materjały etnograficz- ne ogłoszone dotąd w różnych tomach З[аписок] Н[аукового] Т[овариства імени] Ш[евченка], Збір[ники], Мат[еріялів] до укр[аїнської] етноль[оґії]., Zbioru wiad[omości] do antr[opologji] kraj[owej] i w innych czasopismach (npr. Wędrowiec I, Kołomyja 1882) i inne.

2) Nazwa «Bojki»

Co do pochodzenia nazwy Bojki istnieją dość różne hipotezy. I tak J. Sza- farzyk2, a za nim I. Wahilewicz, J. Celewicz, O. Partycki, I. Franko, I. Sza- raniewicz, X. S. (pseudonim) i J. Hołowacki, opierając się na wzmiance cesarza Konstantego Porfirogenety, o ziemi zwanej Βοίκοι3, wywodzą tę nazwę od narodu celtyckiego Bojów. Drudzy (Petruszewicz, Naumowicz),

  1. 1  Dawny podział administracyjny.
  2. 2  O zemi gmenovane Bojky. Časopis Českeho Muzeum. XI. Praha 1837.
  3. 3  De Administratione Imperii, c. XXX.
page54image17376

Бойківські говірки 55

page55image1032

wychodząc z założenia, że Bojko jest odważny w boju i bardzo mężny, wy- prowadzają tę nazwę od przymiotnika бойкий ‛waleczny’4. Zupełnie orygi- nalnie i wedle zdania autorki najracjonalniej tłumaczy pochodzenie nazwy I. Werchratski5, a za nim z pewną modyfikacją W. Ochrymowicz6. Dowodzi on mianowicie, że nazwa Bojki powstała, podobnie jak nazwy Łemków, Sotaków, Czakawców i t. p., od częstego używania przez Bojków partyku- ły бойе (niem. ‛ja, jawohl’), бо + е > бойе, jak ба + а > бая. Pozatem I. Lubicz-Czerwiński próbował objaśnić nazwę Bojko przy pomocy «Wołu czyli Boiaka nieruchawego»7. Hipotezę tę, ze wszystkich przytoczonych najmniej prawdopodobną, przyjmowali dawniej Ł. Gołębiowski8 i W. Pol9.

Badania autorki potwierdziły częste używanie przez Bojków partykuły boje. Może ona mieć różne znaczenie (a więc nie tylko ‛tak jest’, ‛jawohl’). Przykłady: ой бôй|е ў нас тôго ўс ́уд|а (‛jest u nas tego wszędzie’, Ryb- nik), albo: ой бôй|е забу|ў т|акы ўс ́о (powiedział Bojko, nie mogąc sobie czegoś przypomnieć, Zubrzyca), та бôй|е бωм ние заб|ωў ‛abym nie zapo- mniał’, |алие б|ойі бы ние заб|ωтие (Korostów) i t. d. Ponieważ partykuła ta częściej występuje we wsch. Bojkowszczyźnie, to ci Bojki, którzy party- kuły бôй|е nie używają, mówią na swych sąsiadów, że б|ойкайут. Tak np. słyszała autorka w Zubrzycy, jak pastuszki naśmiewały się z chłopca z Ilni- ka, mówiąc: ти3 |иениец ́кый б|ойку, ч ́|о так б|ойкаш ́, бôй|е п ́|ідиеш ́, бôй|е заж ́|ену, бôй|е заб|ωў, бôй|е з ́ім і ўшак|е.

3) Terytorium, granice i charakterystyczne cechy dialektu Bojków

Pytanie dotyczące obszaru i granic dialektu Bojków do dziś pozostało nie- rozstrzygnięte. W. Pol (op. c.) i J. Hołowacki10 ograniczają Bojkowsz-

4 Por. M. S k o r y k: Про назву Бойки. Літ. Бойк. Sambor 1931; X. S.: Rys etnograficzny Galicji i Bu- kowiny. Czas nr 36, Kraków 1835, i hr. J. Z a ł u s k i: Uwagi nad rysem etnograficznym Galicji i Bukowi- ny, umieszczonym w Czasie nr 36, 37. Czas nr 44, Kraków 1851.

  1. 5  Woher stammt der Name Бойки. Arch. sl. Ph. XVI.
  2. 6  Звідки взялася назва Бойки? Житє і слово. ІІІ. Lwów 1885.
  3. 7  IgnacyLubicz-Czerwiński:OkolicanaddniestrzańskamiędzyStryjemaŁomnicą.Lwów1811,

str. 148.

  1. 8  Łukasz G o ł ę b i o w s k i: Lud polski, jego zwyczaje i zabobony. Warszawa 1830.
  2. 9  Wincenty P o l: Rzut oka na północne stoki Karpat. (Prelekcje). Kraków 1851, str. 130.
  3. 10  J. Hołowacki: Народныя пѣсни Галицкой и Угорской Руси ІІІ/2. Moskwa 1878.
page55image21936

56 Dialekt Bojków

page56image1032

czyznę tylko do obszaru pomiędzy Łomnicą a źródłami Dniestru i Sanu. Wyznaczone zaś ostatnio przez Kniażyńskiego (op. c.) terytorium Boj- kowszczyzny jest za wielkie, albowiem do dialektu Bojków zalicza on także gwary zakarpackie, od rzeki Laborzec* na zachodzie, aż po Marma- roski Syhot** na wschodzie. Wprawdzie niektóre cechy (jak np. miękkie końcowe -ц ́ w rzeczownikach typu ўôт|êц ́, гôрн|êц ́, wokalna harmon- ja) są wspólne całemu temu obszarowi aż po rzekę Tereswę*** na wscho- dzie, jednakowoż tych wspólnych cech jeszcze za mało, ażeby można mówić o przynależności tej części Zakarpacia do dialektu Bojków.

Na podstawie wyników dotychczasowych badań autorki terytorjum Bojkowszczyzny ciągnie się od rzeki Solinki (lewy dopływ Sanu) na za- chodzie, aż po Łomnicę (prawy dopływ Dniestru) na wschodzie; na pół- nocy sięga w przybliżeniu do rzeki Strwiąż**** i Dniestr, a na południu należy zaliczyć do Bojkowszczyzny także Werchowinę (t. j. gwary za- karpackie wzdłuż granicy czechosłowackiej*****). Inaczej powiedziaw- szy, Bojki zamieszkują: wschodnią część powiatu leskiego, południową starosamborskiego, cały turczański, dwie wsie Sprynia i Zawór powia- tu samborskiego, południową część powiatu drohobyckiego, dolińskiego, kałuskiego, cały skolski, południowy skrawek powiatu stryjskiego i t. zw. «Werchowinę». Dokładniejsza granica dialektu Bojkowskiego, zaczyna- jąc od zachodu, biegnie w powiecie leskim przez wsie Przysłup, Krzywe, Zawóz, Polanka, Sawkowczyk, Solina, Uherce, Myczkowce, Boberka, Ło- bozwa, Hoszowczyk, Rabe; w powiecie starosamborskim przez wsie Ga- lówka, Płoskie, Wyciów, Tysowica, Strzyłki, Łużek gór[ny], Niedzielna; w powiecie drohobyckim przez wsie Załokieć, Opaka, Schodnica, Iwasz- kowce, Dobrohostów, Bystra, Uliczne; w powiecie stryjskim przez wsie Dołhołuki, Rozhurcze; w powiecie dolińskim przez wsie Tysów (Cisów), Bolechów, Cerkowna, Stańkowce, Roztoki, Mizuń n[owy], Maksymów-

* Лаборець – ріка на сході Словаччини.
** Сигіт Мармароський – місто над Тисою в Румунії, на кордоні із Закарпатською областю.

*** Тересва – ріка на сході Закарпатської області.
**** Офіційна назва Стрв’яж – ліва притока Дністра. Натомість форму Стривігор подає ака-

демічний Словник гідронімів України. Ред. колегія А. П. Непокупний, О. С. Стри-

жак, К. К. Цілуйко. Київ 1979. С. 533.
***** Мова йде про передвоєнний кордон Польщі з Чехословаччиною, сьогодні це межа Львів-

ської та Закарпатської областей.

page56image19504

Бойківські говірки 57

page57image1032

ka, Hrabów, Łopianka, Spas, Łuhy, Lipowica, Śliwki; w powiecie kału- skim przez Porohy, znów w powiecie dolińskim przez Jasień, Osmołdę. Wzdłuż podanej granicy ciągną się gwary przejściowe11, do dialektu Łem- ków, Hucułów i gwar naddniestrzańskich.

Granice te podane tu na podstawie następujących cech, wspólnych wy- żej oznaczonemu obszarowi:

1) Zachowanie a po palatalnej, np. кôн ́|а12, с ́а|ду, пйат, ч ́ас.

2) Przejście ́е > ́а w nom. acc. neutr. typu з ́|іл ́а, l|иес ́т ́а, ж ́иет ́|а.

3) Zachowanie różnicy między refleksami prasł. *и i *i: быў ‛był’; биеў ‛bił’, сиен, нос|иетие, н|иеўа.

4) Zwężenie samogłoski е > ê w zgłosce zamkniętej przed następującą spółgłoską palatalną, np. дêн ́, хл|опêц ́, нêй ‛niech’.

5) Miękczenie każdej spółgłoski przed i (niezależnie od jego pochodze- nia), np. с ́т ́іў, н ́іс (< носъ), зан ́|іс, с ́|істие.

6) Wokalna harmonja тêп|êр ́, на пôр|ôз ́і.
7) Zanik й і г interwokalicznego: м|ау < м|айу, т|оô < т|огô.
8) Koronalno-dorsalna palatalizacja spółgłosek przed i, a: т ́ік, д ́ак,

с ́|інô, с ́а.
9) Brak л, н epentetycznego po wargowych: л ́|убіў, здôр|оўйа, йиемй|а. 10) l średnie w końcówkach part. paeter. act. powszechnie, a w innych

pozycjach rzadziej: хôд|иеlа, буl|ие, l|егкый, l|ана ‛ładna’, мôlôд|и3й.
11) Miękkie ч ́, ж ́, ш ́ w każdej pozycji: ж ́|аба, ч ́|орние3й, ж ́|иетô,

н|іч ́, р ́|іч ́ка.
12) дз͡, дж͡, ждж͡ zamiast ogólno-ukraińskiego з, ж, жд: дз͡|ернô,

м|едж͡ ́ие, ж ́дж͡ ́ай (< ждай).
13) Zachowanie р ́ w środku i na końcu wyrazów: вêр ́х, млин|ар ́. 14) Przejście -н ́- > -й- przed -к-: кôзач|êйкô, сиев|êйкый.
15) Wpływ miękkiej spółgłoski na poprzedzającą spółgłoskę: д ́в ́і,

с ́т ́іў, с ́н ́іп.
16) Przejście grupy шк- > чк-: ч ́к|ода.

11 Dotychczas zbadała autorka tylko gwary przejściowe pow. starosamborskiego, sięgające po wsie: Nanczółka (od zach.), Wołoszynowa, Ławrów, Spas, Terszów, Rykowa Suszyca, pow. samborskiego po Sprynię, Zawór, Monasterzec i drohobyckiego po Stronnę, Podbuż, Uroż, Nahujowice.
12 Transkrypcja fonetyczna prof. Ziłyńskiego w «Opisie» cf. str. 5 i 6.

page57image18384

58

Dialekt Bojków

page58image1384

17) дн- > н: л|ана, н|êс ́ка.
18) -бн- > -мн-: др ́|імни3й.
19) Palatalne -ц ́ w typie: ўôт|êц ́, ўдôв|êц ́.
20) Palatalne -с ́- przed sufiksem przytmiotnik. -кый: м ́іс ́к|ый.
21) Palatalne -т w 3 osobie sg. i pl. praes. с ́ід|иет ́, сут ́.*
22) Częste chowanie dźwięczności spółgłoski wygłosowej: б ́іб, р ́ід,

в ́із.
23) Formy czasownika typu: тр|иемам, тр|иемаш ́, тр|иемат,

триемам|е, триемат|е.
24) Formy 1. i 2. osobie pl. na -м|е (z akcent. na końcówce) i -т|е:

б ́ігам|е, несем|е, хôдиет|е.
Oprócz tego różne właściwości leksykalne i syntaktyczne.

4) Stanowisko dialektu Bojków wśród innych dialektów
Dialekt bojkowski należy do zachodniej grupy ukraińskich dialektów13.

* Представлені у цьому пункті дані, викликали цікаву дискусію поміж Іваном Панькевичем та Іваном Зілинським.
І. Панькевич у листі із 9 листопада 1933 р., пише що: Ось став я над рефератом твоїм о праці Ра- біївної в Sprawozdaniach, де на стор. 18-19 вичислені прикмети, спільні всім північним бойківським говорам […]. Тимчасом я зустрічаюся в дальшім читанні з певними противоріччами. Як одна з прикмет подана під 21) мягке т sing. i plur. А тим часом на стор. 29. стоїть: W 3 os. sg. obok -т twardego często zwłaszcza na płd., występuje -т palat. – Щож отже є законним?

І. Зілинський у листі із 28 листопада 1933 р., відповідає що: Зараз по одержанні твого листа я написав п. Рабіївні (яка …нарешті дістала посаду в Дрогобичі), щоби прислала мені пояснення на Твої цінні завваги й запити що до деяких місць друкованого Résumé її праці про діялєкт Бойків. Не могучи діждатися від неї відповіди, видобув я з Іспитової Комісії її ориґінальну повну працю та переконався, що в résumé на ст. 19 через недогляд пропущено в пункті 21) слово Sporadyczne (pa- lat. -т в 3 ос. sg. i pl…). У своїй повній праці вона виразно говорить, що побіч пануючого твердого закінчення в діял. бойк. стрічається навіть доволі часто мяке -т ́ в декотрих південнобойк. селах, як нпр. в Головську, Мохнатім, в Яворі, Устріках гор., у Двернику, Беньовій, але в типі: бігат, чытат etc. Навіть у тих селах виступає все тільки тверде закінчення. […] Я пригадую собі, що П-на Раб. писала це résumé “на ґвалт” ночами перед своїм відїздом на ферії 1932 р., коли проф. Ніч згодився нарешті видрукувати його, щоби воно могло заступити друковану цілу працю яко докторська дисертація (бо хтож її тепер видрукує таку велику працю в цілості, а нові приписи жадають друкованої дисертації)і тому могла легко поробити деякі похибки. Див.: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913-1951). Упорядкування, вступна стаття та примітки Микола Мушинка. Нью-Йорк – Пряшів 2008. С. 120 і 122.

13 Ziłyński: Проба, str. 363, 365, 369.

page58image23432
page58image23704
page58image23976
page58image24248
page58image24520
page58image24792

Бойківські говірки 59

page59image1032

Od dialektów sąsiadujących z nim odróżnia się dość wybitnie. I tak od Łem- ków różni się:

a) ruchomym akcentem (łemkowski dialekt ma akcent stały),

b) wymową nagłosową samogłosek z protetycznemi spółgłoskami (w łemkowskim przeważnie bez przydechu),

c) konsekwentnem doprowadzeniem zmiany ō, ē > ́і: н ́іс (g. носа) i н ́іс (< неслъ) (w łemkowskim ō > і, ы, ē > і, у, йу: ніс, н ́іс \ н ́ус, кыт, т ́|утка, мйуд14),

d) palatalizacją spółgłosek przed i niezależnie od jego pochodzenia: пôт ́|ік, т ́|істô, łemkowskie: п|отік, т ́|істо,

e) palatalne -ц ́ w msc. typu ўôт|êц ́ (w łemkowskim twarde -ц: хл|опиец),

f) palatalnością spółgłosek wygłosowych w rzeczowniku msc., np. тêс ́т ́, ўôг|êн ́, к ́ін ́ (w łemkowskim ог|ен, см|ерт, к ́ін),

g) brakiem w dialekcie bojkowskim częstej w łemkowskim dialekcie końcówki -ом w instr. sg. fem., np. р|уком, мар|иес ́ôм,

h) różnicami leksykalnemi.
Od dialektu huculskiego odróżnia go:
a) zachowanie ́a po palat. (bojkowskie ж ́|аба, йак|ый – huculskie

ж ́|еба, йек ́|ій, й|ермарук),
b) rozróżnianie refleksów prasł. *и i *i: (w huculskim тие, сиен, диек), c) wymowa przydechowych spółgłosek przed nagłosowymi samogło-

skami (w huculskim уп|иер, ог|ен ́),
d) miękkie -ц ́ w typie rzeczownika: мôlôд|êц ́ (huculskie ўдов|ец)

i fem. мôlôд|иец ́а (huculskie мулуд|иеца),
e) brak t. zw. л, н epentetycznego po wargowych (huculskie л ́|убл ́ет,

мн ́есо),
f) zmiana ogólno-ukraińskiego з, ж, жд > дз͡, дж͡, ждж͡ (huculskie

зиеl|енией, м|еж ́ие, ж ́|дие),
g) palatalne -с ́- w przymiotniku (huculskie н|иескій),
h) wymowa pref. ви- jak ўы-, ўω-, ўо- (w huculskim ві-: в|ібратие), i) forma zaimka zwrotnego с ́а (huculskie сие),
j) brak konsekwentnego huculskiego т ́, д ́ >< к ́, ґ ́, к,

14 Por. I. Werchratski: Про говор галицьких Лемків. Lwów 1902.

page59image17112

60 Dialekt Bojków

page60image1032

k) brak tworzenia superl. przymiotników i przysłówków przy pomocy compar. z prefiksem май-: huculskie майл ́|іпшие,

l) fut. буд|у хôд|иетие (w huculskim хôд|иетиему),
m) formy praeter. 1. os. pl. хôд|иеўйім (w huculskim худ|иеўсмие),
n) różnice leksykalne.
Za długo byłoby wyliczać cechy różniące dialekt bojkowski od gwar

naddniestrzańskich15. Wspólnych im cech jest zaledwie trzy:
a) przejście -н ́-к- > йк-,
b) palatalna wymowa grup ч ́а, ж ́а, ш ́а,
c) formy instr. sg. fem. нôг|оў, д|оброў i zaimk. мноў.
Od gwar wsch. -zakarpackich różni się dialekt bojkowski:
a) doprowadzeniem ō, ē > ́і (w zakarpackich у, ö (< ō), ́у (-йу), ÿ < ē), b) odmiennym akcentem16.

Na podstawie przeglądu cech językowych dialektu Bojków i porówna- nia ich z cechami sąsiednich dialektów można powiedzieć, że dialekt ten z pośród gwar południowo-zachodnich posiada najwięcej cech, występują- cych w dialektach wschodnich, a przez to jest najbardziej zbliżony z pośród gwar byłej Galicji wschodniej do ukraińskiego dialektu kulturalnego.

B. Fonetyka I. Wokalizm

1) Samogłoski płaskie

Ogólno-ukraińska samogłoska i odpowiada często po wargowych, rza- dziej po innych spółgłoskach w końcowej zgłosce infinit. dźwięk ї, nie- co tylko niższy od i normalnego, nie miękczący spółgłosek: н|авїт,

  1. 15  Por. J. J a n ó w: Gwara Moszkowic i Siwki naddniestrzańskiej. Lwów 1926.
  2. 16  Por. I. W e r c h r a t s k i: Знадоби до пізнаня угорско-руских говорів. З. Н. Т. Ш. XXVII.
page60image14208

Бойківські говірки 61

page61image1048

в|їтиер, бїд|а, мїй, хôд|їтї. Zamiast i < ō we wsiach na południe od Skolego, Turki, Lutowisk pojawia się niekiedy po wargowym ы: пыст, ўыткы, бык. Pod wpływem р dźwięk i obniża się do ие: гриех, ў|огиерук, на дв|иер. Po й akcentowanym і obniża się do е: бôй|етс ́а, й|егла \ йиегл|а. Nagłosowe i- występuje jak ие, lub z protetycznym й jak йие: |иекра, йиеў|ан, иемл|а ‛mgła’. Kiedy wyraz poprzedzający i kończy się samogłoską, to i nagłosowe traci zgłoskotwórczość i prze- chodzi w й: ние йд|ие, ўôн|а й вїн. Drugorzędne i pojawia się w na- głosie przed grupą spółgłosek, gdy pierwsza z nich jest płynna: иемл|а, й|иениек ‛Ilnik’, йиел ́в ́|іў.

Ogólno-ukraińskie akcentowane ие często obniża się do położenia śred- niego, do e: дô Зубр|ец ́і, зl|ен ́мô, жиеб|ес, зарôб|етие. W infinit. ие nie- kiedy skutkiem asymilacji do ї w następnej zgłosce podnosi się do ї: хôд|їтї. Ten sam dźwięk spotykamy na miejscu ogólno-ukraińskiego ие (< *i) po l: дô Сôк|оlік, хôд|иеlї. Ponieważ dialekt bojkowski zachowuje różnicę mię- dzy refleksami *и a *i, ogólno-ukraińskie ие występuje tylko na miejsce *i: д|иекый, н|иен ́і, ж ́|иетô, ш ́|иейа, ч ́|ией.

Na miejsce prasł. *и występuje samogłoska и3 po wszystkich spółgło- skach, z wyjątkiem wargowych i tylnojęzykowych: р|и3ба, ўôд|и3 (gen. sg.), т|и3ж ́диен ́, си3н, г ́|іни3й ‛godny’. Po wargowych i tylnojęzykowych wy- stępuje samogłoska szeregu tylnego, z położeniem średniem ы17: бык|ы (nom. pl.), в|ывїз, дôр|огы (gen. sg.), х|ыж ́ией ‛bystry, dziki’, д ́|йўкы (n. pl.). W zachodniej Bojkowszczyźnie (w powiecie leskim) ы obniża się nie- jednokrotnie do a: хаб|а, кôб|алу (acc. sg.), кап|їтї (< кыпїтї).

Samogłoska e, zależnie od akcentu i od sąsiednich spółgłosek palatal- nych, posiada kilka odmianek:

a) zwężone ê (niekiedy ї) występuje w zamkniętej zgłosce przed pala- talną lub przed й: хл|опêц ́, гôрн|ец ́, дêн ́, нêї, вїрх i pod wpływem wokal- nej asymilacji: тêп|êр,

b) ие na miejscu e nieakcentowanego пиер|е, дô с|ебие,
c) i zamiast e nieakcentowanego po й: йіг|о, д|аўйіс (praeter.), м|айі, d) ea obniżone w sąsiedztwie р, л: пеареал ́|із, ние кlеанlие w zgłosce nie-

akcentowanej.

17 Por. Ziłyński: Opis, str. 21.

page61image19144
page61image19416
page61image19688

62 Dialekt Bojków

page62image1032

Ogólno-ukraińskie a po palatalizacji nie ulega zmianie: кôн ́|а (g. sg.), ч ́ас, с ́ан, з ́ат ́, н ́|ан ́а ‛piastunka’, мй|асô, р ́ад, йад (г|адиени3). Przed ў akcentowane a labializuje się na å: дåў, з|åўтра, л|åўка.

2) Samogłoski zaokrąglone

Nieakcentowane ogólno-ukraińskie o zwęża się w ô: вôл|и3 (n. pl.), пôўôl|ейкы, a w у tylko w północnej części Bojkowszczyzny przed i (ak- cent w następnej zgłosce) i niekiedy w wygłosie: туб ́|і, т ́|іlку, тунк|ый. Pod wpływem wokalnej asymilacji we wsiach na południe od Lutowisk, Turki, Skolego ulega zwężeniu o > ô przed następującą zgłoską zawiera- jącą i: на пôр|ôз ́і, при3 дôр|ôз ́і. Z drugiej zaś strony pod wpływem wo- kalnej asymilacji zachowuje się o, nawet nieakcentowane: тог|о, ког|о, кор|оў. Nieakcentowane o przed a akcentowanym asymiluje się często z nim: пôдаб|айі, баг|атô. Nagłosowe o otrzymuje protetyczne ў, w rza- dziej й: ўôн|а, ўôт|êц ́, w|оўôч ́, йôл ́|ій. Bez protetycznego ў, w wymawia się o tylko w emfazie: |отô, |ôн там, |об ́і. Nieakcentowane o nagłoso- we, zwężając się niekiedy w у, traci zgłoskowotwórczość i zanika (w po- zycji międzywyrazowej): ўб|ойі, ўтўôр|ие, ўна, ние (о) брôб|ыlас ́а, хто (о) бй|іўс ́а.

Nieakcentowane у traci zgłoskowość: у > ў:
a) w nagłosie: ўмиер|атие, ўгôст|иеlа, ўкрåў,
b) w wygłosie skutkiem zaniku й interwokalicznego.: тôб|ôў, б|абôў

(instr. sg.), маў, даў (1. sg. praes.). Akcentowane у wymawia się z prote- tycznym ў: ў|уху, ў|угуў ‛węgieł’.

W sąsiedztwie wargowych bojkowskie ы posiada zlabjalizowaną od- mianę ω18: бωў, бωl|а, м|ωўс ́а, мωш ́ ‛mysz’, кôб|ωм19, w pref.: ви-: ў|ωбратие, ў|ωвиерние, ўωп|адôк, а мω ў тиеб|е. We formach imperf. słowa бути, dźwięk ω występuje na całej Bojkowszczyźnie, ale tylko u starszych. Po innych spółgłoskach ω zamiast ы występuje sporadycznie w południowej Bojkowszczyźnie także przeważnie u starszych. U młodych

  1. 18  Por. Ziłyński: Opis 43-7 i Дещо op. c., Broch O.: Slav. Phon. i Угрорусск. нарѣч. op. c.
  2. 19  Por.I.Święcicki:Бойк.гов.op.c.,Werchratski:Dieruthen.Mundart,op.c.i ÜberderMund-

art der Marmaroschen Ruthenen. Stanisławów 1883, str. 7 (uwaga), i K n i a ż y ń s k i op. c.

page62image18472

Бойківські говірки 63 częściej słyszy się ô: бôў, бôl|а \ буў, буl|а, в|ôпиерие (tylko we formach

бути i w prefiksie вы, w innych pozycjach młodzież mówi ы). 3) Półsamogłoski й, ў

Spirantyczne j występuje tylko w emfazie: jіх, jім, то|jідж͡. Normalnie we wszystkich pozycjach występuje й: йіг|о, сў|ойі, дôй|еў, które często skut- kiem nieenergicznej wymowy ginie. Najczęściej zanika й interwokaliczne: мô|а, мау (1. os. sg. praes.), б|абôу (instr. sg.), oraz й końcowe wyrazu: д|обри3 бωў пан, на т ́і р ́|імн ́і дôр|ôз ́і. Rzadziej w środku wyrazu przed spółgłoskami: вос ́ку, маш ́тр|оўа, стар|екый, над ́іш ́l|а, наш ́l|а.

ў niezgłoskotwórcze występuje jak:

a) spółgłoska protetyczna przed o, у nagłosowem na miejscu nieakcen- towanego o, у; także skutkiem t. zw. wokalnej harmonji: нией|е ў д|ома, бωl|а ў м|ение,

b) na miejscu в, л (o czem przy omawianiu spółgłosek в, л).

II. Konsonantyzm

1) Spółgłoski wargowe

Wargowe palatalne wykazują tendencję do zatraty palatalności20: пїст \ бїк, бык, зав|їз, бїд|а. Po zdyspalatalizowaniu wargowych, przed samogłoska- mi tylnemi, pozostał ślad ich pierwotnej palatalności w postaci dźwięku przejściowego й: пйат, бйут. Tak zw. л, н epentetyczne po wargowych nie występuje (tylko й): л ́|убйат, здôр|оўйа, мй|атие, ale zawsze зиемл ́|а. W grupie с ́в ́-, з ́р-, ц ́в ́- nastąpiła dyspalatalizacja -в- (bez pozostawienia śladu tejże w postaci й): с ́|ўатô, ц ́ўах, з ́ўаз|åў.

20 Por. powiedziane przy i (ї).

page63image12808
page63image13080

64 Dialekt Bojków

page64image1024

Spółgłoska в występuje w trzech odmianach:

a) ў na początku i w środku wyrazu przed samogłoskami zaokrąglo- nemi i przed ы: ўôт|êц ́, ў|уйку, дўох, ў|ωбратие, ў|ытри3мåў, траў|а, гôтўур|ие, кўас, oraz w środku wyrazu i na końcu po samogłosce: пр|åўда, кроў,

b) w, które trudno odróżnić od ў, w tych samych pozycjach przed samo- głoskami co ў zależnie od wymowy mniej lub więcej starannej,

c) в przed і, ие, е: в ́ітц ́|а, вер(г), зав ́|іў, криев|е, завиез|ие.

Nieraz ў po samogłosce przed spółgłoską zanika: б|убы, кубас|а, д|обатие, бôйк ́|іс ́кый.

Bezdźwięczne ф występuje tylko w wyrazach zapożyczonych: ф|айни3й, ф|алат ‛szmat drogi’, i jest często zastąpiony przez п, х: пôтиґрапôў|атие, х|абриека.

2) Przedniojęzykowe

a) zwarte т, д palatalizują się koronalno-dorsalnie, tak przed і < *е, ē, jak i przed і < ō: пŷт ́|ік ‛potok’, пут ́|ік < петеклъ używane w znacze- niu ‛poszedł niewiadomo gdzie’, т ́і|лу, д ́|іўка, д ́іст|åў. Przed a stopień zmiękczenia т ́, д ́ jest nieco silniejszy, niż przed i: д ́|акуўатие, зат ́|аг. Prócz pozycji przed samogłoskami і, ́а (i w deklinacyjnych formach przed ́о: гос ́т ́ôм) występuje palatalne т także na końcu wyrazów w rzeczow- nikach typu: к ́іс ́т ́, г ́іс ́т ́, niekiedy w 3. os. praes. sg. pl.: с ́ід|иет ́, сут ́, пал ́|ат ́, a czasem także w liczebnikach, obok twardych: пйат ́ \ пйат, д|ес ́ат ́ \ д|ес ́ат, ale zawsze ш ́іс ́т ́.

b) szczelinowe.

Spółgłoski с, з bardzo słabo palatalizują się tak przed i jak i przed ́а, ́у, ́о (w form. dekl.): с ́іў, с ́ан, с ́|огу, с ́уд|ие, з ́імй|åў, з ́ат ́. Prócz pozy- cji przed samogłoską zawsze palatalne с występuje w przymiotnikach, np. п|ан ́с ́кый, бôйк ́іс ́кый, w rzeczownikach typu к ́іс ́т ́, г ́іс ́т ́ i liczeb- nikach ш ́іс ́т ́, w grupach с ́в-, з ́в- + і, а: з ́в ́ір, с ́ўаток ‛odpust’. Dys- palatalizacji uległo с w formach praet. дå|ўйіс, б|ыlїсмô, рôб|иеlїстие.

Szumiące ш, ж występują we wszystkich pozycjach silnie palatal- nych (tak, że robią wrażenie с ́, з ́): ш ́|андар ́, ж ́|аба, ж ́иету, пш ́ôн|о,

Бойківські говірки 65

page65image1032

н ́іж ́, п ́|іш ́ка ‛ścieżka’, р ́|іч ́ка. W północnej części Bojkowszczyzny, na południe od wsi Mszaniec, Chaszczów, Przysłup, Turka, Jawora, Łosie- niec, Kondratów, Zubrzyca i w części powiatu skolskiego, występują pala- talne ч ́, ш ́, ж ́ tylko w grupach ч ́а, ж ́а, ш ́а: ш ́|апка, ж ́|атие, ale ж|она, ў|ыйшlа. W nagłosie przed ш ́к > ч ́: ч ́к|ода, ч ́к|оlа.

c) zwarto-szczelinowe.

Różnica między palatalnemi ц ́, дз͡ ́ i twardemi jest taka sama jak mię- dzy с ́, з ́ і с, з. Miękkie ц ́, prócz przed samogłoskami і, ́а, występuje w przymiotnikach: л ́|уц ́кый, w sufiksie -ец ́: кôр|êц ́, мôлôд|ец ́ i w fem. po- chodnych od tych rzeczowników: ўдôв|иец ́а. Palatalne дз ́͡ występuje bardzo rzadko, zaledwie w kilku wyrazach: дз ́͡ |обатие, дз ́͡ |уб, дз ́͡ уб|ати3й. Poza- temnapółnocyBojkowszczyźniemożewystępować ц ́,дз ́͡ zamiast т,д ́ wgrupach с ́т ́,з ́д ́,д ́в ́:с ́т ́іў\с ́ц ́|іў,з ́д ́іl|иеў\з ́дз ́͡іл|иеў‛uderzył’, д ́в ́і \ дз ́͡ в ́і. Twarde дз͡ i palatalne дж ́͡ , дз ́, ж ́дж ́͡ spotyka się w nagłosie i śródgłosie zamiast ogólno-ukraińskiego з, ж: дзи͡ ел|ений, дзи͡ еґар, дз ́͡ в ́ін, с|адж ́͡ а, куз ́дж ́͡ и3й. Spółgłoski ч, дж͡ występują tylko jako miękkie, po- dobniejak ш ́,ж ́:ч ́|ас,м|едж ́͡ие,р|адж ́͡у.Tosamoodnosisiędo ш ́ч ́, ж ́дж ́͡ : ш ́ч ́|ас ́т ́а, хаш ́ч ́|а ‛krzaki’, приейіж ́дж ́͡ |айі, дôж ́дж ́͡ |ом.

d) półotwarte.

O spółgłosce м była już mowa przy wargowych. Spółgłoska н w po- staci palatalnej prócz pozycji przed i występuje także przed sufiksem przy- miotników -с ́кый: п|анц ́кый, матиер|иенц ́кый. Przed -к- palatalne н ́ > й: маl|êікый, бїд|ойка, миехас|êйку.

Spółgłoska л występuje w dialekcie bojkowskim w trzech odmianach:

a) л welarne przed samogłoskami (z wyjątkiem przed ие i przeważnie przed e): л|ан̄ô, лук|а, л|ыш ́ка; w środku wyrazu przed spółgłoskami i na końcu wyrazu л > ў: б|отиеўка ‛w. Botełka’, ў|оўц ́ие ‛w. Wołcze’, с ́т ́|іў, ўôр|ец,

b) l średnie w part. praet. act. występuje na całej Bojkowszczyźnie: хôд|иеlї, бωl|о, w północnej części przeważnie przed ие, е, a w wymo- wie starszych kobiet także przed а, о, у: виеl|їкый, l|егкый, l|ано, маl|їни, lук|а, мôlôд|а,

c) л ́ palatalne przed i, ́a, ́у: л ́|іс, л ́аг, л ́уб|оў; zamiast л ́ palatalnego we wsiach południowo-zachodnich powiatu turczańskiego i leskiego wystę- puje л: с|иелно, б|їлш ́ие, с ́м|ілник.

page65image18984

66

Dialekt Bojków

page66image1336

Palatalne р ́ występuje:

a) przed samogłoskami i, ́o, ́a (we form. dekl.), ́у: гôр ́|ач ́ô, р ́|іпа, в|ір ́у, гôсп|одар ́ôм, мли3нар ́|овие,

b) w środku wyrazów przed spółgłoskami: вêр ́х, ц|êр ́кôў, тêп|êр ́ка,

c) na końcu wyrazów, utworzonych przy pomocy przyrostka -ар ́: кôс|ар ́, віўч ́|ар ́, букў|ар ́ ‛elementarz’, i na końcu w wyrazach następu- jących: в|êч ́êр ́, тêп|êр ́, ч ́êтв|ер ́, м|ат ́ір ́. Palatalne р ́ w środku i na końcu wyrazów występuje nie w całym dialekcie Bojków; w środku wy- razów występuje najdalej na południu we wsiach: Mszaniec, Gronziowa, Hołowiecko-Babina, Gwoździec, Topolnica, Swydnik, gdzie izoglosa zała- muje się i biegnie przez Majdan, Rybnik na Dołhe, Kruszelnicę na południe od Skolego. Końcowe zaś palatalne р ́ występuje tylko na samem południu (na południe od Skolego, Turki, Lutowisk).

3) Spółgłoski tylnojęzykowe

Spółgłoski tylnojęzykowe w stosunku do tychże spółgłosek ogólno- ukraińskich są bardziej tylne. W porównaniu z innemi spółgłoskami palatalizują się one bardzo słabo, a w głębokich górach przed і < ō są twarde: кін ́, гіс ́т ́. Pod względem wymowy grup ки, ги, хи і ке, ге, całe terytorium dialektu Bojków należy podzielić na trzy części:

1) w gwarach przejściowych do dialektu huculskiego i gwar naddnie- strzańskich słyszy się miękką wymowę tych grup: т ́|іlк ́і, дур|ог ́і (n. pl.), х ́іб|а, дурôг ́|е (neutr.) (poza wspomnianym wyrazem х ́іб|а grupa хие, хе wymawia się twardo).

2) pas środkowy ma twardą wymowę кие, гие, хие, ке, ге, хе: р|окие, пиерôг|ие (n. pl.), х|иетриеі, т ́ашк|е, тиех|е.

3) we wsiach, w których ы występuje (po wargowych i tylnojęzyko- wych), słyszy się wymowę кы, гы, гы (z ы tyln.): бôїк|ы (n. pl.), х|ыж ́а, пиерôг|ы. Na tem terytorium spotyka się w kilku wsiach także wymowę miękką: ўôўк ́|і, х ́|іжа (Sianki), бôч ́к ́|і (n. pl. Butelka niżna), так ́|і, т|иех ́і (Wysocko wyżnie), кôзак ́|е, би3чк ́|е (Synewódzko wyżnie). Tyl- nojęzykowe ґ występuje przeważnie w wyrazach obcych: ґиеl|ет ́а ‛gar- niec, miara’, т|енґый, ґ|удзиек, ґ|еґатие (onomatop.).

Бойківські говірки 67

page67image1040

4) Krtaniowe

Spółgłoska г w pozycji słabej zanika. Najczęściej ginie г:
a) interwokaliczne w formach zaimków i przymiotników: тў|оô, сў|оô,

д|обруô,
b) przed płynnemi ниезб|а(г)lа, в|иер(г)lа,
c) końcowe w wyrazach i zwrotach często używanych: дас ́|т ́ Бї(г),

бї(г)ме, ч ́êй Бо(г) дас ́т ́, пуб|ї(г), вер(г) ‛rzucił’ i t. p. Na terytorium południowej Bojkowszczyzny mniej więcej po linję Lutowiska, Turka, Skole г końcowe zatrzymuje całkowitą dźwięczność, a w gwarach da- lej na północ stopniowo traci dźwięczność i przechodzi na х (w gwarach przejściowych do gwar naddniestrzańskich): зал ́|іх, верх, пум ́|іх. Pala- talne г występuje rzadko: г ́|іну ‛godnie’, выг ́|ін, ale przed р: г|иеркô ‛gorzko’, г|иерш ́ие.

III. Połączenie głosek

1) Przystęp

Nagłosowe samogłoski wymawiają się z przystępem słabym, wskutek czego rozwija się przydechowe spółgłoski w postaci:

1) в-, ў-, г-, й- przed о-, у-: вôн|о, ў|уху, йуб|иеў, йôл ́|ій, гур|іх \ ўур ́|іх,

2) й-, г- przed і-, ие-, е-, а-: йиеў|ан, й|иениек ‛Ilnik’, й|інч ́ией, й|еўа ‛Ewa’, йад|укат \ гад|укат, гарм|ата, гиент|ериес, г|иендиек. Wstępne zwarcie krtani występuje tylko w emfazie: |он там, |ондие, |окô. Swobo- da w używaniu jednej z trzech protetycznych spółgłosek, powoduje zmia- nę ogólno-ukraińskiego nagłosu w niektórych wyrazach: гôўур|иетие \ ўôгур|иетие, а г|иедиеш ́ \ а ў|ыдиеш ́, |ос ́кô \ ў|ос ́ку, ôз ́м|ие, ôз ́м|іт \ ўôз ́м|ие, ўôз ́м ́|іт.

page67image13136
page67image13408

68 Dialekt Bojków 2) Wymiany w grupach samogłosek

Bilabjalne в, ў, w grupie -вн- asymiluje się do następnej nosowej na -м-: ж|омн ́ір, к|омн ́ір. Grupa -бн- > -мн-: др ́імн ́|аниец ́і ‛drobniutkie warkoczyki’, пôтр ́|імни3й. W grupie zaś -мн- następuje niekiedy dysymilacja м > ў: зôўн|оў ‛ze mną’, л ́|іўна ‛Łomna’. Nosowa м, w grupie мш- traci nosowość i dźwięczność przechodząc na п: пш ́ан|êц ́ ‛Mszaniec’. Nosowa н przed б przechodzi na м: П|амбїх, бôмб|они3 ‛cukierki’. Najkonsekwentniej na całej Bojkowszczyźnie występuje asymilacja д do н, grupa дн > нн (н): нêс ́, н ́іст|иер ‛Dniestr’, лана. Tak samo л + н > нн: ние в ́|іну, |іниек. W grupach здр-, стр-, ндр- giną często т, д: зр ́|імна (< здр ́|ібна), с ́р ́|ітиеў (< стр ́|ітиеў), кôнр|ат ‛Kondratów’ йанр ́ій. Natomiast drugorzędne д pojawia się w grupie -зр-: р|оздрух. Najpodatniejsze do asymilacyj są spiranty: с, з + ж > ш, ж: ж ́ ж ́ал ́|у, ж ́ ж ́|онôў. Nieraz, przed następującą zwartą, afrykata traci zwarcie przechodząc na szczelinowe ш ́т|иерие. W grupie -нш- zwarcie przy н udziela się ш skąd ш > ч: т|онч ́ией, ст|онч ́ка. To samo w grupach н + с ́ > нц ́: п|ан ́ц ́кый. W grupie -ш ́ш ́ие (compar. i superl. przymiot.) nastąpiła dysymilacja na ш ́ч ́ие: в|ыш ́ч ́ие. Dysymilacji uległa też grupa кт: хто, д|охт ́ір.

3) «Sandhi»

W środku wyrazów obowiązuje zasada: dźwięczna przed dźwięczną, bezdźwięczna przed bezdźwięczną, np. в|ыткы ‛skąd’, т|аґж ́ие, р ́|ітку, кн|иеш ́ка, ли3ш ́ка, бl|їску. Co do upodobnień międzywyrazowych, to należy zaznaczyć, że w północnej części obowiązuje zasada taka, jak w środgłosie: йаґ б̮ |удие, в|іт т̮ |ебие, аш п̮ |їдие. We wsiach południowo- zachodniej części powiatu leskiego i południowej skolskiego niema zupełnie «sandhi» międzywyrazowego: ід х|ыж ́і, вїз пô|йіхаў, йак б|уду. Wygłosowe spółgłoski w północnej części ubezdźwięczniają się, na południu zaś wzdłuż granicy czechosłowackiej zatrzymują dźwięczność: бїб, дїд, вїз, н ́іч ́, н ́іж ́, йідж͡ ́ (imperat.), д|ож ́дж͡ ́, р ́іг.

page68image15880
page68image16152
page68image16424
page68image16696
page68image16968
page68image17240
page68image17512

Бойківські говірки 69

page69image1040

4) Labjo-welaryzacja

W południowo-zachodniej części powiatu turczańskiego i południowo- wschodniej leskiego występuje zjawisko labjo-welaryzacji21 po wargowych i tylnojęzykowych, oraz po д, w zgłoskach akcentowanych otwartych przed о, у, a we wsi Libuchora (powiat turczański) nawet przed а: дў|обри3й (Ustrzyki górne), ху|одие, ку|он ́і (Beniowa), бу|орôлô, хў|ора (Brzegi górne), мў|огушіў ‛w. Mogoszów’, мў|åўґ|ура ‛Magura’. Zjawisko to występuje przeważnie tylko u starszych.

5) Akcent

Silny akcent ekspiracyjny powoduje zwężenie i redukcje nieakcentowanych samogłosek е, о, у: пиер(е)в|ерну, тôг|ор(о)ку, ду(ў)б ́|іду > дўб ́|ід, ў г|ол(о)в ́і, х(о)т ́іў, б(ы)ло ў м ́|іс ́т ́і. W odróżnieniu od dialektu Łemków, akcent w dialekcie Bojków jest ruchomy. Miejsce jednak akcentu wyrazowego różni się od ogólno-ukraińskiego np. ж ́|она ogólno-ukr. жонá, ў|ода ogólno-ukr. водá, пôлôниен|а ogólno-ukr. полони ́на, пôг|остиетие ogólno-ukr. погости ́ти, кôст ́|ела (gen. sg.) ogólno-ukr. костелá, на г|орбї (loc. sg.) ogólno-ukr. на горбí i t. p.

page69image8960

21 Por. Z i ł y ń s k i: Opis, str. 149, i З фонет. студ., str. A. 183.

70 Dialekt Bojków

page70image1056

1) Liczba pojedyncza

C. Morfologja I. Rzeczowniki

N. sg. masc. nie wykazuje żadnych odstępstw od form ogólno-ukraińskich. Kategorja fem. na -оў jest bardzo silna: ц|êр ́кôў, хуруг|оў, nawet бр|иетоў (ogól.-ukr. бритва). Rzadziej spotyka się formy киерў|а, ц|êр ́кўа. Rze- czownik п|ан ́і posiada obok tej formy drugą п|ан ́ійа, п|ан ́ійка22. Fem. na -(і)йа mają przeważnie w n. sg. formy ściągnięte: м|ан ́і(йа), к|ол ́йа, м ́|іс ́а (< м ́|ісйа). Rzeczownik мати może mieć formę: м|ати3, м|атиер, м|ат ́ір ́, матиец ́а23 (tylko w opowiadaniach) i (zdrobniałe) м|ат ́інка, мат ́ін|ойка. Ciekawą formą n. sg. fem. jest зр|уба odpowiadające msc. зруб. Rzeczownik сиерôт|а jest zawsze fem. nawet, gdy mowa o chłop- cu: з ́іст|åў, хлôпч ́|êйку ўот б ́|іна сиерôт|а24. Neutr. pierwotne na -ę i deverbat. kończą się w n. sg. na – ́а: l|иес ́т ́а, иемй|а, з ́|іл ́а, пр|ан ́а. W pieśniach zachowała się forma n. sg. neutr. п|ан ́а ‛panię’: й|іхаlô п|ан ́а з в|енґиер на п|ол ́ш ́ч ́у, п|ыш ́нуйі па|н ́а25. Bojko często na wzór dawnych tematów na -ент, -нт tworzy nowe formy rzeczownika np. д ́іўч ́|а, йабли3н ́ч ́|а, й|арц ́а ‛owca młoda’ i t. p. Oprócz tego lubuje się Bojko we formach zbiorowych rzeczownika, a więc: к ́іс ́т ́|а (до к ́іс ́т ́), плиеч ́|а (ogól.-ukr. плечі).

W g. sg. masc. i neutr. przeważają formy na -а: в|їтра, с ́н ́|іга, с|и3на, ду сх|ода26 ‛wschodu’. Wedle analogji do g. fem. із г|ори3 tworzy się g. sg.

  1. 22  Por. Етн. Зб. VI, 12.
  2. 23  Ib. II, 33.
  3. 24  Ib. XII, 57.
  4. 25  Por. Мат. До укр. етнольог. Х, 103.
  5. 26  Ib. X, 103.
page70image14920
page70image15192

Бойківські говірки 71

page71image1064

із д|оли327, нией|е ч ́ас|и3 мн|огу. Rzeczowniki zakończone na -р ́ w n. sg. mają w g. tylko końcówkę -а: мли3нар ́|а. Rzeczowniki, które w n. mają o, e ruchome, zatrzymują je nie tylko w g., lecz i w całej odmianie: лен, л|ену, м|оху. Rzeczownik день zachował w g. pierwotną końcówkę -е: ниен ́|іш ́н ́угô не (< дне), сиег|оние виеlїк|оние28 (nieak. е >ие), i podobnie ўôгн|е камиен|е29. W g. fem. na -оў zachowały także pierwotną końcówkę -е: киерв|е30, ц|êр ́квие31. Neutra na – ́а (pierwotne na -(е)нт) mają końców- kę и3: д ́іўч ́|ати3, хлопй|ати3.

Masc. neutr. w dat. częściej mają końcówkę -ови, jak -у: в ́ітц ́|овие, с|и3ну. Ścisłego rozgraniczenia niema: сиел|овие, вікн|овие, д ́іўч ́|ат ́у, псу, хлôпй|атôвие.

Acc. kończy się jak nom. lub gen.

W voc. masc. występuje przeważnie końcówka -у (- ́у): ч ́ôлув ́|іку, ц ́|ісар ́у. Końcówkę -е (nieakcentowane е > ие) mają rzeczowniki na -ец ́: w|отч ́ие, oraz imiona własne na twardą spółgłoskę: сие3м|оние, йиеў|ание. Nieraz we funkcji voc. używa się nom.: ой ние бией н ́а пан із ́л ́|існи3й (Beniowa). We fem. temat. miękkich często występuje końcówka -o w voc.: ґазд|иен ́ô (o nieakcentowane > ô), з|емл ́ô, р|уж ́ô.

W instr. sg. masc. i neutr. przeważa koncówka -ом, w tematach palatalnych: паlц ́|ом, в ́ік|онц ́ôм (о > ô). Taksamo w fem. koń- cówka -еў w tematach palatalnych wypierana jest przez -оў (ôў): за с ́|іlôў, з м|ат ́ір ́ôў, кр|оўйôў, к|онвйôў. Niekiedy w pieśniach sły- szy się w instr. formy nieściągnięte: над ўôд|ойу32, доlиен|ойў, a na- wet дôрôг|оўйôў (forma drugorzędna wedle analogji do ц|êр ́кўйôў). Stosunkowo rzadko spotyka się końcówkę -у przy tematach spółgłosko- wych: н ́|іч ́у, п|иериед, с|мерт ́у.

W loc. msc. prócz końcówki -і, -у występuje niekiedy końcówka -е: ў т ́ім рай|е, на п ́|ікуйі ‛góra Pikuj’, nieakcentowane е po і przechodzi w і: ў т ́ім не (ogólno-ukraińskie в тім дні), ў см|ож ́ие (nieakcentowane е > ие). Końcówka -е występuje także w fem.: ў пуl|иецие, ў мôlôдиецие \

  1. 27  Por. A. f. sl. Ph. XXV, 420.
  2. 28  Por. Етн. Зб. ХІІІ, 14.
  3. 29  Por. З. Н. Т. Ш. CXIV, 125.
  4. 30  Por. Етн. Зб. ХІІІ, 122.
  5. 31  Por. A. f. sl. Ph. XXV, 421.
  6. 32  Por. Етн. Зб. ХІХ, 144.
page71image20096
page71image20368
page71image20640
page71image20912
page71image21184

72 Dialekt Bojków

page72image1032

мôlôдиец ́і, ў киерв|е, ў lубв|е. Często loc. używa się bez przyimka: х|одбω бωl|а с ́р ́|ібл ́і, мôйа бїл ́|авиена самбур ́|і. We funkcji loc. masc. i neutr. bardzo często występuje dat. пу стôl|овие, при3 ўôгн ́|овие.

2) Liczba mnoga

Często w n. pl. masc. tak rzeczowników osobowych jak i nieosobowych występuje końcówka -ове: пан|овие (nieakcentowane е > ие), ж ́иед|овие, хл ́іб|овие, стôл|овие. Od rzeczownika вовк prócz formy ўôўк|ы występu- je ў|оўци3. Wedle analogji do бр|ат ́а występuje w n. plur. камр|ат ́а \ камр|атие. Tematy fem. na -к mają niekiedy w zachodniej Bojkowszczyź- nie formy -ц: кôн|оўци3. Neutra, prócz normalnej końcówki -a, mają niekie- dy -и3: дўа в|їкни3, пô ч ́|ому йейци3. Nie zna zupełnie Bojko formy plur. літа (w znaczeniu polskiego lata, n. plur. do rok), istnieje tylko р|окы: д|ўа р|окы, ш ́іс ́т р|ок ́іў.

W g. wszystkich rodzajów zaznacza się tendencja do uogólnienia koń- cówki msc. -іў: р|ок ́іў, б|аб ́іў, сиел ́|іў, гôн ́ц ́іў \ гон ́цией ‛garnków’, п|ал ́цией, хл|опцией i t. d.

W dat. prócz końcówki -ам występuje w masc. i neutr. tematów tak twardych jak i miękkich końcówka -ом (-ôм): ж ́|иедôм, кâч ́|ат ́ôм, ст ́|арц ́ôм, п|ол ́ôм, в|їкнôм. Rzadziej spotyka się końcówkę -ім: л ́|уд ́ім33, к|ур ́ім, мôlôд ́|ат ́ім, пôр|ог ́ім34. Stosunkowo najrzadziej wy- stępuje końcówka -ем: l|удием35, д ́|ітием (nieakcentowane е > ие).

W niektórych zwrotach występuje zamiast acc., nom.: м|едж͡ ие б|ойкы, і спрус|иеў суб ́|і кс ́|ондз͡ие, пїш ́|оў м|едж͡ие н ́|імци3.

W instr. masc. neutr. częściej od form na -амие, występują na -ома: хлôпц ́|ома, пôл ́|ôма, ш ́абл ́|ома, к ́|ін ́ма. Istnieją także, przeważnie w wymowie starszych, resztki pierwotnej końcówki dawnych tematów na -o, a mianowicie -и3 (-ы): пїд в ́|ікни36, з бôй|ари3, з бык|ы, с хло|пы, із в|оли3, з йагн ́|атие, с к|оние3.

  1. 33  Por. Етн. Зб. ХІІІ, 109.
  2. 34  Ib. XXXI-II, 228.
  3. 35  Por. Мат. До укр. етн. Х, 59.
  4. 36  Por. Мат. До укр. етн. ХІІ, 34.
page72image17456

Бойківські говірки 73

page73image1040

W loc. tematów twardych i miękkich, masc. i neutr. występuje najczę- ściej końcówka -ох: ў к|он ́ôх, ў в ́|ікнôх, на двиер ́|ôх, ў г|орц ́ôх. Rza- dziej jak końcówka -ох spotyka się -ех: ў с ́|іниех (е > ие), ў гр|удиех37, ў дўиер ́|ех. Najrzadziej występuje końcówka -іх: ў п|етр ́іх, ў с ́ў|ат ́іх, по здв|иез ́іх38, на кôл ́|ін ́ц ́іх.

3. Dualis

Dualne formy zachowały się tylko w n. acc. i instr.: дўа ч ́|ôлув ́іка, сўуй|і с ́л ́ід|а, д ́в ́і в|едр ́і \ д ́в ́і в|едра, д ́в ́і б|аб ́і, д ́в ́|і й|ейц ́і, д ́в ́і д|ериеўа, instr. паlц ́|ома, йійц ́|ома, за ўур ́|іт ́ма i t. p. (trzy ostatnie mają obecnie tylko znaczenie pluralis).

II. Zaimki

W odmianie zaimków uwydatnia się analogja do twardej odmiany: йôг|о, с ́|огô wedle т|огô. Zaimki osobowe йа, ти3 mają w gen. i acc. formy enklityczne н ́а, т ́а: йа т ́а л ́убйу, вїн н ́а биеў ‛bił’. Form tych g.-acc. używa też Bojko i dla dat.: а ти3 н ́а дåў? йа т ́а ск|аж ́у i t. p. Zaimki dzierżawcze tylko formami instr. pl. różnią się od ogólno-ukraińskich. Zachowały się w tych formach resztki dual. мôй|ема, тўôй|ема, сў|ойіма. Do zaimków wskazujących należy dodać jeszcze bojkowskie н|он ‛ten’, нôн|а, нôн|о. Zaimek той oprócz wspomnianej formy ma drugą częściej używaną: тот, тôт|а, тôт|о. W instr. pl. z tej kategorji zachowały się resztki form dual.: т|и3ма \ тôт|и3ма, нôн|и3ма, с|и3ма.

page73image12488
  1. 37  Por. Етн. Зб. ХХХІ, 216.
  2. 38  Por. Мат. До укр. етн. ІІІ, 48.

74 Dialekt Bojków

page74image1056

1) Odmiana

III. Przymiotniki

Obok form ściągniętych deklinacji złożonej przymiotników, spotyka się u starszych i w pieśniach formy n.-acc. sg. msc. dawnej odmiany rzeczow- ników: бит39, си3т40 ск|уш ́иен, дз͡иеl|ен й|ав ́ір, в|есиеў бωў, сиеў с|ок ́іў i t. p. Takie formy deklinacji niezłożonej zachowały się w przymiotnikach dzierżawczych: б|рат ́іў си3н, м|атиериен р|озум, кôрôў|айуўô т ́|істу, й|іхаlу ч ́иериес м ́|істу (pieśń weselna). W tych samych przypadkach n., acc., voc. sg., oraz n. pl. używa się form nieśćiągniętych deklinacji zło- żonej: ўыс|окайа г|ора, гор|о ўыс|окайа41, wыс|елôйі д ́іўч ́|иеш ́ч ́а, слаўн|ойі42, зл|и3йі д|ухы, дôруг|ійі кôр|ал ́і, д|ôбр ́ійі l|удие.

2) Stopniowanie

Prócz tworzenia form superlat. jak w ogólno-ukraińskim używa często Bojko, zwłaszcza przy porównaniach, dla superlat. form compar. z przysłówkiem ш ́ч ́е: ш ́ч ́е г ́|ірш ́ией бωу с ́ц ́іл|оу сиел|а, ш ́ч ́е лан ́|іш ́ч ́а від ўс ́іх ўôв|êц ́, ш ́ч ́е кр|аш ́ч ́а над ус ́і д ́|іўкы.

IV. Liczebnik

1) Tworzenie liczebników
Liczebniki od 11 do 99 tworzy Bojko najczęściej w ten sposób, że jednostkę

stawia przed dziesiątką: трие дў|айц ́ат ‛23’, ш ́іс ́т тр|иейц ́ат, с ́ім

  1. 39  Por. Етн. Зб. ХХХVIІ-VIII, 124.
  2. 40  Ib. ХХХVIІ-VIII, 103.
  3. 41  Por. Етн. Зб. ХVIII, 177.
  4. 42  Por. Мат. До укр. етн. Х, 22.
page74image12784
page74image13056

Бойківські говірки 75

page75image1032

дў|айц ́ат43 ‛27’, ч ́ут|и3рд|ес ́ат ‛40’, podobnie пйатст|о, дў|аста. Dla oznaczenia setek występują jednak częściej od wspomnianych form formy: д|в ́і с|откы, пйат сôт|ок, п ́|йўтриет ́а с|откы, п ́|іўш ́ôста с|откы. Liczebniki mnożne mają formy: д ́в ́ійч ́асти3й \ пуд ́в ́ійнией ‛złożony z dwóch części’, д ́в ́|іч ́і ‛dwa razy’, тр ́|іч ́і, ч ́иети3р|асти3й, пйатиер|астий44 i t. p.

2) Odmiana liczebników

W odmianie znamienne są formy instr.: дўôй|ема, трôй|ема, пйатиер|ема, ўбôй|ема. Przy liczebniku głównym rzeczownika używa się przeważnie w acc.: пйатн|айц ́ат лум|ера, дўайц ́ат ́, ш ́т|и3рие кс ́|ондз͡ие, к ́іlкан|айц ́ат р|ази3 45 \ с|орук дêн ́|, ду тр ́ох раз.

V. Przysłówki

1) Formy przysłówków

Najpospolitsze są formy na -і, -а: дул ́|і, гур ́|і, дум ́|і, б ́|іл ́а, бl|иеска, з|åўт ́рі пôз|аснуч ́і ‛pojutrze’, р|ада ‛rado’, з б|уч ́на ‛dumnie’, бурз ́|і, п|оўна, т ́|іл ́а. Z innych ciekawe są formy д|окус ‛dokąd’, ўс ́ак, ўс ́|агдие ‛wszędzie’, д|аґдие ‛gdzieś’, пак ‛potem’, н|иекадие ‛nigdzie’, к|упнô ‛ra- zem’, кол ́ ‛kiedy’, кой ‛kiedy’, з|ак ́іl ‛póki’, зат|огô, затôт|о ‛dlatego’.

2) Stopniowanie

Superlat. tworzy się jak w przymiotnikach: ш ́ч ́е кр|аш ́ч ́ие ‛najpiękniej’. Z form comparat. należy zaznaczyć formy: н|иж ́ие ‛niżej’, в|ыж ́ие ‛wyżej’, бl|иеж ́ие, бли3з ́ ‛bliżej’.

  1. 43  Por. A. f. sl. Ph. XXV, 422.
  2. 44  Por. A. f. sl. Ph. XXV, 422.
  3. 45  Por. Етн. Зб. ХIII, 34.
page75image12608

76 Dialekt Bojków

page76image1024

VI. Czasowniki

1) Podział na konjugacje i końcówki osobowe czasu teraźniejszego

W bojkowskim dialekcie skutkiem zwężenia nieakcentowanego е > ие nastą- piło zmieszanie w obrębie koniugacji -у, -еш ́ і -йу, -иеш ́ tak, że do konju- gacju -йу, -иеш przeszły wszystkie czasowniki, w których akcent nie pada na końcówkę: жду, ждеш, пиеч ́|у, пиеч ́|еш ́, ale н|есу, н|есиеш ́, спйу, спиш ́. Osobną kategorję stanowią czasowniki z tematami na -a w infin. W formach 2. os. praes. w czasownikach tej kategorji nastąpiło ściągnięcie dwóch samo- głosek po zaniku interwokalicznego й: б ́|ігаш ́ (< б ́ігайеш), a następnie analogja do даш ́. Form nieściągniętych tej kategorji czasowników uży- wa się także, ale dość rzadko: б|ігайу, л ́|ітайу. Czasownik prasłowiański ректі zachował archaiczną formę 1. i 3. osoby sg.: риек|у, рек: йа му риек|у, а вїн му рек. Czasowniki atematyczne й|істие, д|атие zachowały w 2. oso- bie sg. pierwotne formy: йіс|ие, дас|ие. W 3. osobie sg. -т twardego często, zwłaszcza na południu, występuje -т ́ palatalne. Zawsze tylko twarde -т wy- stępuje w kategorji -ам, -аш ́: б ́|ігат, д|умат. Czasowniki konjugacyjne ogólno-ukraińskie -йу, -еш ́ przyjmują niekiedy wedle analogji do konjuga- cji -іў, -иш ́ końcówkę -т w 3. osobie praes. sg.: н|есиет, п|їдиет. W 1. oso- bie pl. końcówka -ме wedle analogji do йісм|е jest przeważnie akcentowana: б ́ігам|е, несем|е, рôбием|е. Obok końcówki -ме nierzadko występuje koń- cówka -мо, zwłaszcza gdy praes. ma znaczenie fut.: п ́ідием|о, ўôз ́мием|о. najrzadziej, i to tylko na południu, spotyka się w 1. osobie pl. końcówkę -мы: будием|ы ў б|ітл ́і, п ́ідием|ы дум ́|і (gdy praes. ma znaczenie fut.). Przez analogję do 1. osoby pl. akcent w 2. osobie pada na końcówki: lиеш ́иет|е, с ́п ́іўат|е. W 3. osobie plur., zdaje się dla uniknięcia dwuznaczności, w ka- tegorjach czasownikowych -ам, -аш występują przeważnie formy nieścią- gnięte: с ́п ́|іўайут. Palatalne -т ́ tak, jak w 3. osobie sg., i tu sporadycznie występuje: сут ́, ниес|ут ́, б ́іж ́|ат ́. Do praes. czasownika бути zaznaczyć należy, że pierwotne formy: йес ́м, йес ́, йес ́т, йісм|е, йіст|е, сут ́, wystę- pują tylko u starszych, młodzi używają dla wszystkich osób formy йе z zaim- kiem osobowym. Czasowniki кôп|ати (temat. inf. na warg.) mają w praes. formy albo -ам, -аш ́, albo к|опйу, к|опиеш ́, к|опlие(т).

Бойківські говірки 77

page77image1032

2) Tryb rozkazujący

W 1. osobie pl. obok form na -мо, -ме: зl|ен ́мô, пl|ет ́мие, spotyka się archa- iczne formy na -імо, -іме: п ́ідуйм ́|імôс ́а, куlиеш ́|імие, ўôвиерн ́|імие. W 2. osobie pl. н|ес ́тие \ ниес ́|ітие, дур ́|ітие, мул ́|ітиес ́а. 2. osoby imperat. używa się często w opowiadaniach we formie 3. osoby sg. praes.: йдие, йдие й зайш ́|оў, виез|ие, виез|ие й зав|їз, гон ́, гон ́ аж ід х|ыж ́і i t. p.

3) Czas przeszły

Występują formy złożone: д|åўйім, д|åўйіс, дåу, даlиесм|о, даlиест|е, д|аlие. Koncówki czasu przeszłego złożonego są ruchome: йак|ос ние г|одиенім, хыб|асмô хôд|иеlие, циест|е ў|ыд ́іlие. Czasowniki z tematami w inf. na -дие, -тие mają w imperf. formy: np. збудж ́͡ |åў, хôдж ́͡ |аlиесмô, хôч ́|åў.

4) Imiesłowy

Bardzo często używa się imiesłowów czynnych praes. i praet. к|опlиеш ́ с ́ід ́ач ́|ие46, ой ід|е т|атуйку туж ́ач ́|ие за сўôй|ем д ́|іт ́аткôм туж ́ач ́|ие i t. p. Part. perf. act. ma znaczenie teraźniejsze: так пôў|оlêйкы в ́ітпôч ́иеў|аўш ́ие зайдиет|е, йа буд|у б ́|іч ́ие бриех|åўш ́ие. Niekiedy w pieśniach spotyka się formy part. praes. act. na -а: стôй|а (Orawa), ой к|укаlа зазуl|êйка сид ́|а47 на триеп|ету (Sławsko).

Part. Praes. pass. autorka nie słyszała, ale spotkała się z taką formą w Етн. Зб. ХIII, 137., невидóм бысть.

Uwaga. Oprócz fonetyki i morfologji obejmuje praca w oryginale także teksty, mapy (Bojkowszczyzny i zbadanych miejscowości) i izoglosy.

  1. 46  Por. Етн. Зб. ХII, 7.
  2. 47  Ib. XVII, 56.
page77image13592

78 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page78image1152

Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

Говір бойків належить до південно-західньої групи українських го- ворів, а разом з говорами гуцулів, лемків і замішанців творить масив українсько-карпатських говорів. Карпатські говори як гірські (високо гірські) говори зачисляються до групи українських архаїчних говорів, що заховали часто, ще в переходових стадіях старі (праслов’янські) процеси мовних явищ. Беручи знову за критерій поділу наголос, треба виділити дві групи тих говорів: 1) говори з рухомим наголосом, і 2) го- вори з нерухомим наголосом.

Говори з рухомим наголосом, це говори бойків і гуцулів, а з неру- хомим лемків і замішанців. Сталий-нерухомий наголос у говорі лемків і замішанців є обмежений до передостаннього складу слова. Рухомий наголос може бути на будьякому складі слова, обмеження бувають тільки з огляду на морфологію (відміну). Говір бойків, це один з най- архаїчніших й також через своє центральне положення найчистіших українських говорів. Він побіч архаїзмів виказує спільні мовні явища з наддніпрянськими говорами, що стали основою української літера- турної мови й являються у південних говорах.

Територія Бойківщини визначена в працях різного наукового харак- теру, майже покривається з її мовним простором, коли зачислити до неї також суміжні перехідні говірки. Перехідні говірки існують на пів- нічному пограниччі при зустрічі з наддністрянськими говірками, при чому треба додати, що бойківські мовні особливості поступають на південь, перед більш аґресивними наддністрянськими говорами, й теж на східньому пограниччі. Межа бойківського говору, починаючи від за- ходу, займає простір, від ріки Солинки лівої притоки Сяну*, до ріки Лімниці правої притоки ріки Дністра на сході (у Галичині). Паралєль-

* Ця територія сьогодні знаходиться у межах Польщі.

page78image15152

Бойківські говірки 79

page79image1032

но веде межа бойківського говору на Закарпатті, від ріки Уж і Лябо- рець на заході* до ріки Тересви на сході. Північна межа бойківського говору йде ріками Стривігор, Дністер на заході, на півдні (на Закарпат- ті) межа переходить долиною ріки Ляториці дальше на південь і сягає по мармароський Сигот на сході.

У подрібному бойківська мовна територія займає такі округи: на те- рені Галичини – південну частину ліської, південну старосамбірської, цілу турчанську, південну самбірської округи**, південну частину дро- гобицької округи, південну долинської та цілу скільську округу і пів- денну стрийської. Дальше треба включити цілу Верховину.

Південна межа й включення закарпатських говорів до Бойківщи- ни було устійнене (по спільній екскурсії), на конференції в Самбо- рі (в домі мойого батька о. Франца Рабія). Конференція тривала два дні й ми погодилися, по перевірці моїх записів і проф. Панькевича та проф. Зілинського, на влучення Закарпаття до мовної території Бой- ківщини***. Вправді закарпатські бойківські говірки виказують, деколи дальше на південь, чужі впливи, але в основі вони бойківські (а й гу- цульські й буковинські говори виказують чужі впливи).

Для кращої інформації ми задумали спільно відвідати деякі місце- вості на Закарпатті, на жаль, мимо того, що в нас були виказки (що це наукова експедиція Польської Академії Наук**** і Ягайлонського Уні- верситету у Кракові), ми не одержали дозволу властей на виїзд і пере- їзд південної границі в Карпатах*****.

Межа бойківського говору (в Галичині) переходить почавши від за- ходу такими селами:

1) Ліської округи: Присліп, Криве, Завіз, Полянка, Савківчик, Угер- ці, Мичківці, Бібрка, Лобізва, Гошівчик, Рябе.

2) Старо-самбірської округи: Галівка, Плоське, Виців, Тисовиця, Стрілки, Спас, Лужок Горішній, Недільна, Туря.

3) Самбірської округи: Блажів, Чуква, Черхава.

* Річка Ляборець пропливає територією, що знаходиться у межах Словаччини. ** Авторка користується адміністративним поділом передвоєнної Польщі.

*** Згадана зустріч відбулася у липні або серпні 1933 р.
**** Правильна назва – Polska Akademia Umiejętności (Польська Академія Умінь).

***** Мова йде про передвоєнний польсько-чехословацький кордон.

page79image18688

80 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page80image1152

4) Дрогобицької округи: Залокоть, Опака, Уріж, Східниця, Нагуєви- чі, Івашківці, Доброгостів, Бистре, Уличне.

5) Стрийської округи: Тисів, Болехів, Станківці, Розтоки, Мізунь, Максимівка, Грабів, Лоп’янка, Луги, Липовиця, Сливки.

6) Калуської округи: Пороги.
7) Долинської округи: Ясень, Осмолода.

Бойківський говір (як була мова), зачисляється до південно-східної групи карпатських говорів з рухомим наголосом.

Усі карпатські говори довели зміну давніх о, е, ĕ до монофтонґу і, яке може прийняти різні відміни фонеми і, переднього ряду, або пере- сунені в задню частину ротової ями бувають обнижені. Це обниження артикуляційної бази й пересунення місця творення звуків у зад ротової ями, надає спеціяльно грубшу – приглушену закраску звукам, а пере- довсім голосівкам.

Експіративний наголос відіграє велику ролю при вимові голосівок. У ненаголошених позиціях майже зникають фонеми о, е, переходячи на у, ие, и1.

Заки приступимо до опису поодиноких звуків, спеціяльно голосівок, треба зазначити, що вокалізм бойківського говору є цікавий, але склад- ний. Заходить часто потреба розрізняти кілька відмін цеї самої фонеми, що нераз трудно зазначити на письмі (у фонетичній транскрипції). Про- те будемо старатися подати всі явища в приступній та ясній формі.

Голосні

Голосівка і, звук висoкого-обниженого (середнього) піднесення язика, переднього ряду виступає:

1) на місці давніх ō, е, н.пр. (о, е в нових закритих складах) кōнь > кін ́, вōль > віл, нōсь > ніс, нĕсль > ніс (несла); везлъ > віз, в|езла, зан|іс;

1 Гл. Ж и л к о Ф., Фонологічні особливості вокалізму українських діалектів (Українська діалек- тологія і ономастика), с. 10, 11.

page80image15488

Бойківські говірки 81

page81image1032

2) на місці старого ĕ (ѣ – ять), напр. діўка, д|іти.

Цей звук і високого-середнього піднесення об’єднався із звуком и (праслов’янським) в один і нормально м’якшить попередні приголо- сні: т, д, з, с, н, л, р, на цілій бойківській мовній території.

До цього загального правила треба додати заувагу, що м’якшення приголосних у бойківському говорі є корональне (лекшого ступня як у сусідніх гуцульських і наддністрянських говірках). Ця особливість є спільна бойківським говіркам з говірками наддніпрянськими. У су- міжних (з бойківським говором) говорах переважає сильнішого ступня м’якшення (дорзальне).

По губних приголосних, а також у формах дієйменника, загально укра- їнській голосівці і відповідає иі, звук дещо обнижений, що не м’якшить попередньої приголосної: б|иіда, в|иіра, м|иіра, в|иітêр. Це явище стріча- ється на цілій території, а передовсім у високо гористих околицях.

Під впливом приголосної р, голосна і переходить часто (але не- консеквентно) в звук ие (більше обнижений): грие|х (гріх) (Дзвиняч); риек|а (ріка) (Ботелка). По й у ненаголошеній позиції загально укра- їнське і переходить до середнього ряду, й міняється на е: б|ойет ́с ́ае (Уріж), йегл|а. Назвукове старе і (як загально українська голосівка і) ви- мавляється у бойківських говірках як ие: Ив|ан, |икра, |искра (Ільник).

Бойківський говір зберігає ріжницю між рефлєксами старих ы, и (загально українське був-бути та з|абив і з|абити).

Старе ы вимавляється в бойківських говірках як звук високого по- ложення середнього ряду, а по губних, задньоязикових і гортанних (п, б, в, м, к, г, ґ, х), виказує різні відтинки заднього ряду (ы), що звучить так грубо й глухо як ніодин подібний звук у інших мовах, н.пр.: бык|ы, х|иж ́а, быти (‛бути’), заб|ыу (‛забив’), с|ын, баб|ы (наз. мн.). Голосна и (у високо-гірських селах) по губних лябіялізується і сонорно набли- жається до у. Є це задержання давнього переходового стадія (рефлекс). Звук цей записується давнім грецьким знаком ω – омеґа (є це бойків- ське ы з заокругленням губ)2, н.пр.: м|ωти (‛мити’), сліп|ωй (‛сліпий’), бωу (‛бути – був’) (Ботелка); ўωп|адуок (‛випадок’) (Бітля).

2 Гл. О. Брох, Угрорусское нарѣчіе села Убли. (Изслѣдованія Академіи Наук. С. Петербург 1889). Slavische Phonetik, Heilderberg 1911, с. 138.

page81image19168

82 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page82image1144

Голосівка е, що відповідає загально українській фонемі е, виступає тільки в наголошеній позиції, але й тут бувають застереження щодо со- нору, з огляду на загально обнижену артикуляційну базу в бойківсько- му говорі та наголос.

Наголошене е може мати відміну, що позначується як ê, у випадку яви- ща вокальної гармонії, або асиміляції. Явище вокальної гармонії виступає, коли наголошена голосна е, уподібнюється перед складом з м’якою при- голосною, навіть до ненаголошеної голосної. У висліді постає звук звуже- ний нап’ятий піднесений ê: тêпêр ́, гôрнêц ́, уôтêц ́, хлôпêц ́, дêн ́.

Голосівка о (загально українська) виступає лише в наголошених позиціях. У ненаголошених, вона звужується, а місце її творення під- вищується постепенно до уо, о аж до повного злиття з у (до перехо- ду на фонему у). Є це загальноукраїнське говіркове явище «укання»: на кон|і > куниі, паруобук, руоб|ота, буорŷд|а, цêр ́к|оўний, муолук|о, туол|ока. Можна вважати правилом, що ненаголошена голосівка о зли- вається із у, у позиції безпосередньо перед і по наголосі.

У верховинських говірках (по північних та південних узбіччях Кар- пат) зустрічається подібне явище як з голосівкою е, явище назване во- кальною гармонією. Голосівка о, перед наступним складом із м’якою приголосною, стає звуком звуженим, нап’ятим (незалежно, чи в наго- лошеній, чи ненаголошеній позиції), є це звук ô: звужений нап’ятий, подібно як звук ê, н.пр.: на дôрôзі (Рожанка), ў кôм|ôрі, на рôб|ôті (Біт- ля), хôд|ім але хуод|и (Тишовниця).

Голосна у побіч правильного вживання (як у літературній мові), виступає на місці ненаголошеної голосної о (про це була мова): пра- вильно ўуд|иц ́а, б|улка, курка, кур|оўа, кур|ол ́. Часто на початку слова або речення ненаголошена голосна у переходить у придихове- нескладотворне у, а в скорій мові воно (у) зовсім затрачується, н.пр.: ўд|оўа (Сприня), ўбр|ас ́а йак пан (Синевідсько Вижнє), ў м|ение биў сад (Головсько), ми (ў) бôці з Йўа|нум йшлиі д|оміў (Кам’янка).

Голосна а, широка, задня, обнижена виступає по твердих приголо- сних на цілій території: мам|ун ́а, Ганна, х|ата. По м’яких приголосних голосна а може міняти місце творення, пересуваючи до середнього (більше або менше), що позначується як ́а, ае, а згодом е, і, на погра- ниччях (з півночі і сходу).

Бойківські говірки 83

page83image1032

Голосна е, і, як результат зміни а (по м’якій приголосній) зустрі- чається в перехідних говірках на північному й східньому пограниччі, н.пр.: Ган|ус ́і, Г|ані, Мар|ис ́і, тиел ́|е (Колпець), пй|етка, в|іўц ́е (Лі- тиня), свин ́|е (Добромиль), ж ́|еба (П ́яновичі), б|иўс ́а з мидв|едием, дай н ́а (‛мені’) (Кам’янка), страх буй ́аўсае, ўз ́еў ўоўк віўц ́у (Опака).

Голосна а по м’якій приголосній підвищує і пересуває місце тво- рення до переду ротової ями частіше в ненаголошених, чим наголоше- них позиціях. Найчастіше а з попередньою м’якою переходить на звук а, е, і, у займенниках н ́а (‛мені’), т ́а (‛тебе’) і с ́а: дай н ́і (‛мені’), най т ́і поцул|уй(у), забирайс ́і (Ясениця), пид|ивис ́і (Грабовець), най т|і за то в|ибйу (Хащів), нех с ́і пуд|иўйу (Майнич), мау (‛маю’) т ́а за д|обру д|іуку (Волосянка), бий н ́а мамку, бий, а йа Пиетр|а х|очу (Сморже).

Цікаве явище виступає у кількох селах дрогобицької округи (Май- нич, Волоща, Татари), а саме голосна е, у початковому складі слова під наголосом переходить на а по й: Й|аўка > Йеўка, йаннакий (> йедна- кий), йагл|а. Можливо, що є це аналогія, або наслідки переселення, але це явище не вдалося прослідити в часі збирання матеріялів. Задержан- ня голосної а по м’яких приголосних являються також на цілій тери- торії Закарпаття, що її на основі дослідів проф. І. Панькевич зачислив до бойківських говорів3. Ця прикмета бойківських говорів спільна та- кож із говорами південно-східними (наддніпрянськими).

Голосна а у сусідстві приголосної в лябіялізується, що означуєть- ся як å (а із заокругленням губ): зл|апåў (Мохнате), л|åўка, дåў (Михні- вець), а тож г|åўк|åў на н ́а йак суб|ака (Волосянка). У мові старих це явище являється на цілій Бойківщині включно із закарпатськими гово- рами, але тільки в пограничній смузі із Галичиною4.

Можна ще згадати (нав’язуючи до закарпатських говорів), що в тих говорах у формах дієприкметників минулого часу, в дієсловах типу: н|ести, пл|ести, в|ести, появляється звук ́у (у переднє піднесене), по м’яких приголосних, н.пр.: пл ́ух, в ́ух, мйух. Подібне явище являється в північно українських говорах.

  1. 3  П а н ь к е в и ч І., Бойківські говори («Життя і Школа». No 5 (125), лист.-груд. 1969 (Рік: 15).
  2. 4  Гл. І. Панькевич.
page83image19072

84 Дiялект бойків (фонетика і морфологія) Приголосні

Передньо-язичні приголосні д, т, н, з, с, виступають у трьох варіян- тах як:

1) тверді д, т, н, з, с: дар|уўаў, х|атка, тôр|ік, тиеб|е, ґ|азда, дôр|ôзі, зад|ер фіст (кінь) (Михнівець), с|осна, сын, змиій, з|емл ́а, на н|ос ́і ў П|етра сид|ит ́ м|уха;

2) зм’якшені д ́, т ́, н ́, з ́, с ́: д ́|акуйу, зад ́обала гоу йак|ас мар|а (Липє), тік (‛на тоці’), сухый, суд (Гниле);

3) м’які д ́, т ́, з ́, с ́, н ́: сус ́|ід, пôт ́|ік, зан ́|іс, д ́|іра, т ́|істо (Спас). М’якшення приголосних виступає:
1) перед голосною і, незалежно від його походження (< ō, ē, ĕ, ѣ):

ніс, в|із (несла, везла), і н|іс – носа (і у полудневих переходових гово- рах), але її ступінь буває різний;

2) перед ́а, як вислід давніх мовних процесів, н.пр.: кн ́аг|ин ́а, с ́|аду, ние т ́|амл ́у (Сянки);

3) перед ́у: т ́ут ́|ун (Сторонна), зан ́|ухаў, с ́уд|и, т ́урм|а, поут ́|упала баба ў х|ыжу (Ступосяни).

Приголосні с,з,н,т,такожафриката ц,зберігаютьм’якістьуприкмет- никовому наростку: -с ́кый, -з ́кый, -ц ́кый: уўй|ац ́кый, за міс ́кый (Ботелка), буг|ац ́кый, хлопс ́кый, п|анц ́кый (Красне), зал ́|іский (Сенечів).

М’яке с ́, з ́, ц ́, у прикметникових закінченнях, виступає на цілому бойківському просторі за виїмком лемківського на наддністрянського пограниччя.

М’яка приголосна ц у наростку -ец ́, -êц ́: хлôпец ́, гôрн|êц ́, кôн|êц ́, вінêц ́, Гр|абівец ́, М|ихнівêц ́, Сіл|êц ́, виступає загально в бойківських говірках Карпатської Верховини та північного і південного підгір’я, а постепенно міняється на ц ́ > ц у напрямі меж із гуцульськими, над- дністрянськими та лемківськими говорами. Подібно мається справа й на Закарпатті з ц ́ в наростку -êц ́. Зустрічається -êц ́ і на Закарпатті, а виступає на цілій території від ріки Лябірець на схід аж до зустрічі з гуцульськими говірками5.

5 Гл. І. Панькевич.

page84image15704
page84image15976

Бойківські говірки 85

page85image1024

Приголосна д перед давніми йотованими переходить на дж͡ (рід- ше ж), н.пр.: с|адж͡ ́а (Тухля), м|едж͡ ́а (Букова), ой піду йа м|едж͡ие г|ори (Ільник), с|адж͡ ́е (Сприня). На гуцульському пограниччі дж͡ зни- кає і появляється у таких позиціях ж ́а н.пр.: с|ажуў намазавс ́а (Пе- регінсько), х|ожу пôпід ліс (Ясінь).

На цій території зустрічається африкату дз͡, але тільки в деяких сло- вах:

1) перед голосною е, н.пр.: дз͡|ернуо, дз͡иел|ений;

2) перед голосною и: дз͡|иґар, к|урит ́ дз͡иґ|ары, пан дз͡|иґар зав|иісиў на с ́т ́|іну (Хащів), дыкий дз͡в|ир (Тухля).

М’які приголосні с ́, з ́, н ́, м ́, д ́, виступають:
1) перед голосівками і, ́а, ́у: с ́|іу, с ́|ад ́, с ́|уди;
2) на кінці слів н.пр.: кріз ́, віс ́ (в|оси), кін ́, рін ́;
3) в наслідок реґресивного уподібнення у групах приголосних

н.пр.: кіс ́т ́, гіс ́т ́, зліс ́т ́, к|орис ́т ́, м|иліс ́т ́, віс ́т ́, мес ́т ́ (‛пім- ста’), з ́л ́іс ́т ́. М’яка приголосна н ́ у наростку -ен ́ко міняється на й: кôзач|êйкуо, муруоз|êйкуо, хлуопч|êйкуо, Мар|усêйкуо, дурач|êйку. Це яви- ще зустрічається на цілій бойківській території.

Приголосна л виступає у трьох відмінах:

1) – л тверде (велярне), перед голосівками заднього ряду а, о, у та перед голосівками о, е, и: кл|убуок, л|аўка, луп|ата, л|ис ́т ́а, л|ихуо, мулуок|о;

2) – л м’яке: пуй|іду у Іл ́в|іў, л ́ів|ый, л ́|ітуо;

3) – л середнє, яке на Закарпатті появляється у всіх позиціях на міс- ці л твердого і л м’якого, а на північній території Бойківщини, і то в гірських околицях, обмежується тільки до форм дієприкметника ми- нулого часу: хôд|или, б|ула, пришл|о, л ́агл|о під х|атуў (Бітля, Ботелка, Висоцько Вижнє).

Приголосна р виступає як:

1) тверда перед голосівками а, о, у, и, е, та перед твердими приго- лосними: р|аноу, р|удий, р|ижий, руоб|ота, ў р|ôцы;

2) як р м’яка перед голосною і, в середині слів у групах -р ́а, -р ́у, -р ́і: б|ур ́а, уиог|ор ́у, р ́|інний (‛рідний’), на р ́іц ́і, р ́|імний (‛рівний’) (Синевідсько Вижнє);

3) м’яке р виступає як слід (залишка) давнього р (сонорної при-

86 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page86image1144

голосної): вêр ́х, цêр ́к|оў, вêр ́х|ом, м|атір ́оў (Завадка), кир ́|ўавий (Кам’янка). Це явище послідовне в мові старших. Кінцеве р ́ в нарос- тку іменника -ар ́ буває завжди м’яке: палам|ар ́, крам|ар ́.

Приголосні ч, ж, ш, дж͡, виступають, як загально в українських го- ворах, в твердих відмінах і зм’якшені в групах: -ч ́а, -ж ́а, -ш ́а, -дж͡ ́а, та перед голосівкою і: ч|орна хм|ара, ж|ура (‛смуток’), ш|устку му дåў (Залокоть), ч|оўник, заш|ила, ж|оўн ́ір, дж͡міл ́, ж|орна, н|аўуолуч, дж͡иер|елуо.

У групах -ча, -жа, -ша, задержалося давнє зм’ягчення: ч ́|ас, ж ́|аба, дж͡ ́|аґан, ш ́|апка, саж ́а (Дзвиняч).

Приголосні ф і ґ, рідко вживаються переважно в словах чужого по- ходження: ф|айка, файно, фр|айір, Фр|анка, Ф|ед ́у, ф|арба, фас|ол ́а, фарт|ух, фиел|он.

Приголосна ґ має дуже обмежене число слів у яких її вживається, а є ними слова переважно запожичені з чужих мов і ономатопеічно- го походження: дз|иґар, ґ|удзик, ґул ́а, ґаз, ґанґр|ина, ґат|унуок, ґр|ати (‛старі речі, меблі’), ґиел|ет ́а, ґ|арнêц ́, ґ|еґати, г|уси ґ|еґали, ґ|емба (‛щось обридливе’). Одне слово тільки є загально вживане, а це ґ|азда, ґазд|ин ́а.

У бойківському говорі всі назвукові голосівки залюбки вимовля- ються з придиховими приголосними у виді: в, ў, й, г: Й|ева, Й|еўка, й|ендик, йін|акший і г|інакший, гапт|икар ́ і йапт|икар (Тисовець), ганч ́|ар ўон там на гур ́і (Орове), ўпаў з драб|ини, ўôт|êц ́, ўув|ес. На- звукова голосівка у міняється на у нескладове: умер > ўмер, а це у за- ступається через приголосну г: гмер. Перед глухою приголосною вона тратить нераз дзвінкість і стає глухою н.пр.: упав > ўпаў > хпаў гў|оду, тай хтуп|иўс ́і (Чуква).

Деколи в такій позиції х, що перейшло з у міняється на ф: фпåў, а він його фат|иў (‛зхватив’) за гриўу (коня). Нераз назвукове у > ў за- трачується н.пр.: а ўуна (ў)п|ала ў йаму (у скорій мові).

Старі сполуки -ки, -ги, -хи та -ке, -ге, -хе, являються у трьох відмі- нах як: -ки, -ги, -хи (в архаїчній формі з голосівкою низькою, задньо- го ряду), н.пр.: бик|и, хитр|ун, ў|оўки, бук|и, кн|ишки, р|уки, лих|ий, х|ижа, т ́ашк|е, сух|е, пируг|и, дуоруг|е, зісхл|о й друге диериеўце, ста- рий зах|екаў, ген дал|еку. Така вимова груп -кы, -гы, -хы, і -ке, -ге, -хе

Бойківські говірки 87

page87image1032

переважає у верховниських говірках і по обох узбіччях Карпат. За схід- ню межу можна брати границю скільської і стрийської округ, південну частину дрогобицької округи, по села: Підбуж, Опака, Східниця; пів- денну Старо-самбірського і Ліського повітів.

Дальше на схід стара вимова груп -ки, -ги, -хи, і -ке, -ге, -хе, від- ступає на користь вимови -ки, -ги, -хи (як у літературній мові), -ке, -ге, -хе, н.пр.: гриіх|и, бик|и, ў|оўки, або трохи більше обнижене, але не и: р|икие, др|угие, хе-хе-хе зас ́мій|аўс ́å д|ід (Мшанець).

Межа такої вимови йде селами від заходу: Телесниця, Білич, Стріл- бичі, Созань, Блажів, Чуква, Ясениця-Сільна, Колпець, Дубрівляни, Дашава. Посуваючись на південь у долину ріки Дністер, до південної межі бойківського говору, старі групи: -ки, -ги, -хи, -ке, -ге, -хе, вимовля- ються зм’якшеними приголосними к, г, х, як у суміжних наддністрян- ських говірках, як: -кі, -гі, -хі, -ке, -ге, -хе: рікі, миенули р|окі, хіб|а що, гірк|ій, другій, рибак|е, сук|ера, х|е, х|е, х|е. Рідко зустрічається м’яку приголосну г у групі -ге: др|угие, п|іду на др|угие сиел|о (Липиця). На Закарпатті старі сполучення -ки, -ги, -хи панують лиш у західній части- ні. У східній полосі находимо вимову -кі, -гі, -хі. Та в загальному роз- міщення вимови груп -ки, -ги, -хи міняється6.

Про вплив м’яких приголосних у групах уже була мова, проте зга- даємо, що заходить реґресивне уподібнення в групах: ст ́ > с ́т ́, сн ́ > с ́н ́, зл ́ > з ́л ́, на цілій бойківській території по обох склонах Карпат, н.пр.: р|адіс ́т ́, с ́п|іўат, с ́н ́|ігу (с ́н ́|іг), з ́ліс ́т ́, б|оліс ́т ́, с ́п|ішит ́с ́а (Рожанка).

У групах -дн, -бн, наступає проґресивне уподібнення, а в результа- ті -дб > -мн, а група -дн > -нн (на цілій території): др|ібний > др|імний, р|ідний > рінн̄ ий, г|ідний > г|інн̄ ий, з|адний > з|анн̄ ий.

Тут треба додати, що нн не означає подвійної приголосної, тільки здовжену.

Приголосна ш на початку слова переходить часом на африкату ч: шк|ода > чк|ода, шк|ола > чк|ола, чкол ́ар (Волосате). Ці явища є на ці- лій території, але не виступають консеквентно. У молодшого покоління можна зауважити намагання до правильної вимови груп -дн, -бн, і шк.

6 Гл. І. Панькевич, стр. 23.

page87image19408

88 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page88image1152

Приголосна, початкова х в займеннику хто?, міняється на к: хто? > кто? Це явище зустрічається і в других українських говорах. На За- карпатті у північній полосі, можна запримітити метатезу в тій формі займенника: хто? > тко?: а тко йде?7, тко зробиу чк|оду? (Плоске). На Закарпатті зустрічається також метатезу в групі -тх > -хт: тхір > хтір, і -пх > -хп: хп|ати > хп|ал|а. Явища тих метатез (переставлення) є спорадичні й не є ще добре просліджені. Одне певне, що зустрічаєть- ся таку вимову серед старшого покоління.

Дзвінкі приголосні не все тратять дзвінкість у абсолютному кінці слова, чи речення. Найчастіше зберігають дзвінкість, у названих по- зиціях, приголосні д, б, в, г: зал ́|із під н ́|іч у л ́|іс тай пруп|åў (Біт- ля). Піш|оў пуп|ід беріг (Церковна). Там ди ўис|окий дуб (Тухля), хпåў ў н|очи с ́ніг (Рожанка). Збереження дзвінкости на кінці слів являється в цілій гірській полосі: Бог казåў б|ити ч|есним (Должки). Дід худ|иў за пруош|еним гур|і сиел|ом (Либохора). Друга полоса говорів зберегла ще дзвінкість у кінці слів і речень, але в середині слів затратила. Є це села на південь від міст Долини, Болехова, Борислава, Устрік Доліш- ніх. Простір на північ від визначеного терену вже йде за правилом, під тим оглядом, наддністрянського говору.

На Закарпатті зберігання дзвінкости являється рідко8. Передовсім у емфазі такі форми є часті, н.пр.: дуб, ох йакий дуб!, хліб, гріб, біб, от стар|ий дід! Нема збереження дзвінкости на Закарпатті в середині слів.

Наголос

Сильний експіративний наголос спричинює звуження і:
1) редукції ненаголошених голосних о, е, пересунення їх до переду

ротовї ями: о > у, е > и;
2) у наслідок наголосу (сильного експіративного) наступає редукція

у складах слів, н.пр.: хтіў > хуот|іў, через заник ненаголошеної голо-

  1. 7  Гл. І. Панькевич.
  2. 8  Гл. І. Панькевич.
page88image17128

Бойківські говірки 89

page89image1024

сної: у голові > ў гуолов|і, на д|ереві > д|êрві, була > бла гмиіс ́т ́і (‛була в місті’) (Кобло). Місце наголосу часто різне від літературної мови, н.пр.: пулуонин|а, пуг|остити, на г|орбі, піш|оў на пôт|ік, пан за вêр ́хôм сид ́|ат ́ (Сторонна). Часто приросток стягає наголос, н.пр.: п|отік.

Відміна

У відміні збережено старі форми, що нераз дуже живі, спеціяльно в мові старшого покоління. Одна з перших прикмет відміни, це задер- жання і вживання форм двійні (дуаліс). Вправді форми двійні збере- глися не в усіх відмінках, але вони є в давнім значенню (дві особи, дві речі), а для більшого числа вживається множина: н. пр.: йшли |дві б|абі, б|аба н|есие |дві в|едр|і ўуод|и, три баб|и пуоч ́|али с|ўарку (Ботел- ка), дўа хл|опа кусил|и пуолуонин|у (Сянки). Деколи цю форму хлопа вживається у збірному значенні: найшло буогато хлопа (Лопушанка), б|илу з парусот л ́|уда на в|ідпус ́ті у Сп|ас ́і. У відміні слідний вплив твердих пнів на м’які в усіх трьох родах іменників однини і множи- ни. Наприклад дав. одн.: ўітц ́|ови, удіуц ́|ови, кс ́|ондз͡ови, кун ́|ови, прий ́|атил ́уови, хл|опц ́уви (хоч частіше вживається форма хлопц ́у), паламарйови (Сколе), ц ́|ісарйови, к|ажут ́ післ|али на(й)фан ́|ішугу кун ́|ä під вêрх ́ (Волосянка).

Орудн. одн.: пуошт|уркåў пал ́ц ́|ум, л ́із мал|им вік|ôн ́ц ́уом (Опа- ка), шие биў мал|им хл|опц ́уом, шук|åў (гл ́адаў) за тиел ́|ат ́ум та ние бил|о (Гвіздець). В оруд. мн. форми: пал ́ц ́|ома, хл|опц ́уома, треба вва- жати давними формами двійні у функції множини. Находимо в фор- мі ор. мн. давні форми на и, н.пр.: з бик|и, з ў|оли, ск|они, з хл|опи, з йагн ́|ати (з ягняти – одн.) (Ботелка). Це явище зустрічається тільки в високій гірській полосі.

У відміні йменників жіночого роду та середнього замітним також вплив твердих основ на м’які. Іменник сирота вживається звичайно зприкметником(іззакінченням)жіночогороду:бінн̄асируот|а(про хлопця), пиішоў тот сируота на службу (Дидьова). У називному мно- жини вживається давніх форм на -ове, але лише з пошаною – як про ко- гось, або щось говориться, н.пр.: пан|овие, пришли сўахо|вие, брат|овие

90 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page90image1144

пугуод|илис ́а, хліб|овие прин|иесли. До архаїзмів зачислити треба дуже рідку форму наз. мн.: ўоўци (‛вовки’) в оповіданнях старих дідів, меш- канців високих гір. Імен. чол. роду на -ар ́, р – м’яке майже в ціло- му підпав під вплив твердих пнів: 1) палам|ар ́, 2) паламар ́|а (-йа), 3) палам|ар ́у (-йу), 4) паламар ́|ом. Різниця заходить у множині, де побіч закінчень твердих -ами, зустрічається також м’які закінчення, н.пр.: крамар ́ами, млинар ́ами і крамар ́ам, млинар ́|ам, жоўн ́|ірам.

Давній тип іменників на -ент, зберіг деколи форму (чол. роду) врод.одн.на-е:нне<дне,сиег|онние,уприсл.значеннюпуЎиликонн̄ие руоз ́|іхалис ́а, множ. на днях > на нн̄ ́ах.

У відміні йменників жіночого роду дуже сильний є тип іменника на -ов, який є також одним із архаїзмів, н.пр.: м|ор ́коў, бр|итуоў, ц|ер ́куоў, хуорих|оў.

Загально український іменник кров має архаїчну форму кир ́ў|а, і відміняється за основами на -а. У закінченнях жіночих м’яких основ також бачиться перевагу твердих основ, н.пр.: в оруд. одн. Ган|ус ́уоў, Мар|ус ́уоў, кн ́äг|ин ́уоў, К|ас ́уў. Іменник матір ́ має форму м|атір ́уоў. Дуже сильний є в середньому роді тип збірних іменників на -а (- ́а з по- передньою м’якою приголосною), н.пр.: кіст ́|а, р|ічич ́а, тут зачисля- ється іменник п|ан ́а (буг|атуо най|іхалуо), хлопч|ишч ́а, діўч|ушч ́а, то так|е п|ан ́ä.

Прикметники

У відміні прикметників збереглися архаїчні форми йменникової відмі- ни у клич. одн. роду: м|олуод ́ куозач|ейку (у піснях), здур|оў б|ут ́т ́е тат|ун ́у (у формі пращання), ти старчулувік (у мові старого ґазди із с. Тухлі).

Являються нестягнені також форми прикметників на -йа, -йе (одн. жін. і серед.) і в множині на -ийі. У формі однини чоловічого роду на -ий, заходить зміна голосної и на о. Приклади: такайа сиўайа ги голуб (Боберка), л|аннуойу д|іўку раз-два п|аруобуок засў|атаў, старой дід, виес|елайа йак тута пт|иц ́а, пас|е г|уси тай си сп|іўат (Шум’яч), злий чўлуовік гірш ўоўка, дурн|ойе дітища пиішл|о тай хп|алуо г ў|оду

Бойківські говірки 91

page91image1024

(Турів). Також являються займенникові нестягнені форми: так|айа йі д|ол ́а зл|айа. Нестягнені форми прикметникової і займенникової від- міни бувають у піснях і мові старших. Молоде покоління намагається вживати стягнені форми (вплив школи, молодечих організацій і часті- ших контактів з літературною мовою).

Степенування прикметників не виказує відхилень: старий, стар- ший, найстарший.

Займенники

Загально український вказівний займенник той, та, те, висту- пає у формі тот, тута, туто: тот ц|иган, тут|а б|аба, тут|о дит|ин ́а (Висоцько Вижнє). Молоде покоління намагається вживати літературні форми: той, та, те || то. Займенник сей, ся, се, у залеж- них відмінках підпав під вплив твердих основ: с ́ого, с ́ому, у сим, але в жіночому і середньому родах він задержав форми з -е-: сейі х|ижи ка- жут ́ ўмин|ай (Завадка). Займенник мій, має форми: мій, м|огу, м|ому, муой|а, мойі, мойі(й). Стягнені форми виступають і в середньому роді: м|ôйе, м|огу, м|ому, м|ому хлопц ́у шос брак|уйі.

Стягнені слова вживаються у всіх формах однини і множини, у ско- рій мові: с ́огў > с ́|оў, свого > сўоў, моў, тўоў, муой|і > муой (і затра- тилося), тў|ой. Від тих займенників збереглися енклітичні форми: від мині – н ́а, т ́а, с ́а, також ми, ти: дай н ́|а, биер|и н ́а, куп|и н ́і (Со- лець), дай н ́а (с)п|окій (Урич), най т ́а пуц ́ул|уйу. Займенник с ́а, час- то ставиться перед дієсловом: такс ́а скажит ́ жи му й|істи баба ниедай|е,отбінн̄асирут|а(Сморже),дайн ́амамкузаб|іннугу,низа п|ана, буза п|ана д|ол ́а пуг|ана (коломийка, Багновате).

Зворотний займенник с ́а, являється переважно перед дієсловом: йак с ́а ў|ерну з ў|ойни (Тарнавка). Собі > си: биер|и си діўку шуо ти м|ила, дам ти ш|ус(т)ку купи мы фус(т)ку (> хус(т)ку) (Бориня). Осо- бовий займенник 1-шої особи множини ми, має деколи в гористій по- лосі збережену архаїчну форму и як ω (и лябіялізоване), н.пр.: мω пійшл|и л|ісум, мω н|если ґрал ́і с к|оз ́би < кос ́би (‛з кошення’). Та- кож зберігаються давні дуальні форми орудн.: т|има, с|има, н|има, але

92 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)
в значінні множини: тим|а нн ́ами, сима дôруг|ами, т ́ішил|ас ́а н|има

йак дит|ин ́а.

Дієслово

Дієслова закінчені на -ати: с ́піў|ати, б|ігати, пит|ати, чит|ати, ма- ють у теперішнім часі такі закінчення:

а) однина:
1. ос. -ам: с ́п|іўам, п|итам; 2. ос. -аш: с ́піўаш, п|иташ; 3. ос. -ат: с ́п|іўат, п|итат.

У тому типі в закінченню -ат, являється т, тверде. У інших типах т буває м’яке: біж|ит ́, р|обит ́, сид|ит ́.

б) множина:
1. ос.: бігам|е, питам|е;
2. ос.: бігат|е, питат|е, с ́п|іўате;
3. особа множини має правильні загальні українські форми,

а закінчення т ́ буває м’яке: с ́піўайут ́, тримайут ́, біжут ́.
3. особа множини теж має стагнені форми: біж|ат > біж|ут ́, або нестягнені: с ́піўайут ́ – т кінцеве може бути м’яке або тверде

(спорадично).
У інших типах дієслів закінчення третьої особи множини звичайно

буває м’яке т ́: спит ́ д ́іт|ишчае (Турє), ў нас пас|ут ́ в|іўц ́і ген, ген у пулунин ́і аж на к|ийіўци (назва гори). Появляються теж закінчення -мо, і -ми, що нераз приймає форми -мω (и заднє звужене лябіяльне): бігам|о (бігам|и), бігам|ω, але це є тільки фонетичні зміни.

Тверде т, у тих формах являється на пограниччях з сусідніми гово- рами.

У першій особі множини типу на -ати, появляються закінчення: -ми, -ми, -мω, -мо, але це явище не загальне. Появляється воно спо- радично в високогірській полосі, переважно в мові старших. На мою думку є це фонетичні зміни, на основі обмеженої артикуляційної бази, приклади бойківських архаїзмів. До архаїзмів зачислити можна форми від дієслів з основами на -к-, -г-: пекти, ректи, могти. У першій особі

page92image15176

Бойківські говірки 93

page93image1032

однини являються форми: пиек|у, риек|у, м|огу, у 3. множини: риек|ут ́, пиек|ут ́ > пиеч|ут ́, м|огут ́.

У наказовому способі бувають різні форми: від пиект|и, пиеч|и, риеч|и, а від дієслова бігти – біг|ай. Від дієслова гонити, наказовий спосіб є гон ́: гон ́ Ўас|ил ́у ду куперт|иўи за с ́|іл ́уоў (Лопушанка), гон ́ Ф|ед ́у ў|оли ў пуолуонин|у. Інші типи дієслів мають форми наказові звичайно вживані.

Дуже цікаве й архаїчне явище, це форма дієприслівника теперіш- нього часу: ст|ойа, с ́піў|а, с|ид ́а, зустрічається в піснях, н.пр.:

Біля престола
Мати Христова
Плете віночки, ст|ойа9.

Це явище не записане в жадному іншому українському говорі. У бойківському говорі воно являється у Верховині й по обох узбіччях Карпат у піснях і розказах, а в живій мові у старшого покоління. Мо- лодь шкільна частіше вживає форм: с ́піў|айучи, сид ́ач|и, стуой|ачи. Наголос може міняти своє місце. Годиться додати, що такі форми діє- прислівника являються у поезії Т. Шевченка.

Можна здогадуватися, що ці форми передала Т. Шевченкові його мати, якої рід виводиться із південних галицьких земель. Прикла- ди: Ўзріў миедў|ед ́а ст|ойа на ск|ели (Бубнище), він бык|и пас|е тай с ́п|іўат ст|ойа під с|оснуоў (Либохора).

Це явище поширене й у Закарпатських говірках (у горах).

Майбутній час твориться з дієйменника й майбутнього часу помічного дієслова бути, н.пр.: б|уду ш|укати за йагн ́|ат ́ум, буду у пуолуонин ́|і (на верху гори Маґури, біля с. Либохора), з|аўтра бу|ду ўуор|ати (Залокоть).

На Закарпатті являються форми від дієслів плести, вести, могти на – ́ух: пл ́ух, мйух. Такі форми являються долами від околиць Серед- нього аж до Тересви10. На мою думку є це фонетичне явище (- ́ух закін- чення минулого часу) під впливом чужих суміжних говорів.

  1. 9  Хв. В о в к, Передвесняні звичаї на Бойківщині. Літ. Бойк., ч. 2/28 (39), липень-груд. 1978.
  2. 10  Гл. І. Панькевич.
page93image17056

94 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page94image1144

Часто в оповіданнях, рідше в живій мові, вживається давно ми- нулий час: та йа ни д|урêн ́, йа биў(ў) чк|ол ́і, у нас биў з ́л|існий та ўін так|оу(о) биу наруоб|иу, шуо гуо(с) сиел|а нагн|али, та заб|иў биў баб|у шуо йагуоди збир|ала (оповід. на горі Київець).

Страдальний стан дієслів, на загал, мало вживаний: х|ата йак ў|иернуўйем д|омі(ў) была спал|ена. Мій ґ|азда биў у л ́|іс ́і при зр|убиі дуб|иіў (Синевідсько Вижнє). Мôў (-го) йедин|ака с|ина бил|о уб|итуо на ўойн|і (Погар). Умовний спосіб дієслів у бойківському говорі вживається як звичайно в українській мові: хуод|иу би пуо г|орах та м ́а стай(і), р|оки з ́іли (скаржився старий Семен із с. Хітара), клаў би х|иж ́у та гр|оший нуейе (Липє). Збир|ала би гриб|и та ж ́|онца збуоруонили, пиішл|о(б) хп|олие та ши мал|оейе.

Бойківські говірки 95

page95image1024

Бібліографія

1. Головацький: Розправа о язицы южнорускомъ и єго нарѣчіяхъ (Львів 1849).

2. Потебня А.: Замѣтки о малорусском нарѣчіи (Воронеж 1871).
3. Михальчук К.: Нарѣчія, поднарѣчія и говоры Южной Россіи въ связи съ нарѣчіями Галичины («Труды» П. Чубинського, том VII.

Санкт-Петерсбург 1877).
4. Огоновський О.: Kilka słów o narzeczach i gwarach języka ruskiego

(Rozprawy Akademji Umiejętności. Kraków 1883).
5. Соболевскій А.: Малорусское нарѣчіе (Очерк русской диалекто-

логіи, ч. ІІІ, «Живая старина» 1892, том ІV).
6. М и х а л ь ч у к К.: Къ южнорусской диалектологіи («Кіевская стари-

на», том Х.)
7. Верхратський І.: Знадоби до пізнаня угорско-руских говорів

(Записки Н. Т. Ш., т. XLV); Über die Mundarten der Marmaroscher Ruthenen (Stanislau 1883); Die ruthenischen Mundarten (Österreich in Wort und Bild, Wien 1898); Der Dialect von Uherci bei Lisko in Galizien (Archiv für slavische Philologie, Bd XV-XVI).

8. Брох О.: Угрорусское нарѣчіе села Убли. (Изслѣдованія Академіи Наук. С. Петербург 1889. Slavische Phonetik, Heidelberg 1911).

9. Гнатюк В.: Русини Пряшівської епархії і їх говори (Записки Н. Т. Ш., т. ХХХV).

10. Свєнціцький І.: Бойківський говір села Бітля (Записки Н. Т. Ш., т. СХІV).

11. Зілинський І.: Проба упорядкування українських говорів (Запис- ки Н. Т. Ш., т. СХVІІ-СХVІІІ); Так зване «sandhi» в українській мові (Symbolae Rozwadowski, Kraków 1926).

12. Т и м ч е н к о Є.: Причинки до української діялектології (Записки На- укового Товариства в Київі, т. 1, 1908).

13. П у р а Я.: Говори Західної Дрогобиччини. Львів 1958.
14. Бандрівський Д.: Говірки Підбузького району Львівської облас-

ті. Київ 1960.
15. Дослідження і матеріали з української мови, т. V. Київ 1962.

96 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page96image1144

16. Жилко Ф.: Фонологічні особливості вокалізму українських діалек- тів (Укр. діалектологія і ономастика, стр. 3-13).

17. Сольчаник Волод.: Здрібнілі та пестливі іменники в народніх піснях Дрогобиччини (Звідомлення Управи приватної коедукаційної ґімназії ім. І. Франка в Дрогобичі, накл. “Рідна Школа” в Дрогобичі за шкільні роки 1918-1919 до 1927-28 р. Дрогобич 1928).

18. Р у д н и ц ь к и й Ярослав: Нарис укр. діялектології (Накладом Укра- їнської Студентської Громади в Авґсбурзі 1946).

19. Рудницький Я.: Укр. наголос як функційна проблема (Видання Спілки Українського мистецтва в Реґенбурзі 1945)

20. Зілинський І.: З фонетичних студій (Lud Słowiański, t. I, A 169- 212, Kraków 1930).

21. Скорик М.: Про назву Бойки («Літопис Бойківщини», т. І. Самбір 1931).

22. Зілинський І.: Opis fonetyczny języka ukraińskiego (Sprawozdania i prace Komisji Językowej Polskiej Akademji Umiejętności, Nr 16, Kraków 1927, str. XVI-168).

23. Зілинський І.: У справі діялєктолоґічної клясифікації україн- ських говорів (I. Sjezd slovsnských filologů v Praze 1929).

24. Зілинський І.: Питання про лемківсько-бойківську мовну грани- цю (Lud Słowiański, t. I V, A 75-110, Kraków 1937).

25. Зілинський І.: Карта українських говорів (Праці Українського Наукового Інституту, т. ІV, Варшава 1933).

26. Зілинський І.: Границі бойківського говору («Літопис Бойківщи- ни», т. Х. Самбір 1938).

27. Рабій Софія: Dialekt Bojków (Sprawozdania Komisji Językowej Polskiej Akademji Umiejętności, т. 37-38, Nr 6, Kraków 1932-33).

28. Княжинський А.: Межі Бойківщини («Літопис Бойківщини», т. І. Самбір 1931).

29. Кисілевський К.: Мовні особливості наддністрянського гнізда (Записки Н. Т. Ш, т. СLXIX, Нью-Йорк 1961).

30. Панькевич, І.: Бойківські говори («Життя і Школа», No 5 (125), лист.-груд. 1969, рік 15).

31. J a n ó w J.: Gwara Moszkowic i Siwki naddniestrzańskiej, Lwów 1926.

Бойківські говірки 97

page97image1024

До праць відомих філологів треба долучити вибір мовних бойків- ських особливостей з різних записів і описів (етнографічного характе- ру) у надрукованих у Записках Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові, Етнографічному збірнику (т. ХХХІ-ХХХІІ і L-LII), Трудах П. Чубинського, том ІV «Кіевская Старина», у творах письменників, осо- бливо Ю. Кміта, що вживає бойківський говір. У згаданих З. Н. Т. ім. Шевченка є дуже цікаві описи й записи Ів. Франка, З. Кузелі, В. Гнатю- ка із бойківською тематикою. Багато лєксичного матеріялу можна най- ти також у друкованих матеріялах «Літопису Бойківщини» в З.Д.А. (по другій світовій війні й до останніх днів) і в творах наших письменни- ків із бойківською тематикою, що може бути основою до опрацювання словника бойківського говору.

98 Дещо з морфольоґії бойківського говору

page98image1152

Дещо з морфольоґії бойківського говору

У бойківському говорі заховалося багато архаїзмів. Слідні вони у фо- нетиці1, морфольоґії, складні та словництві. Та побіч архаїзмів за- примічується в мові бойків багато новіших процесів, спільних цілій українській мовній території.

Багато нових тенденцій завважити можна в морфольоґії бойківсько- го говору, хоча й тут заховалось багато дуже цікавих старих форм.

Морфольоґія бойківського говору є дуже багата, й треба окремої праці, аби її як слід обговорити. У моїй розвідці постараюся подати лише замітніші нові процеси та архаїзми бойківської відміни йменни- ків.

Характеристичною прикметою відміни йменників у бойківському говорі є багатство закінчень у кожному майже відмінкові. Стрічається рефлєкси закінчень усіх типів давньої деклінації, а також новотвори, що постали у контамінації двох або більше старих закінчень. Деколи заховалися архаїчні форми тільки деяких відмінків якогось слова – не- відмінні.

Дуже цікава є форма пан ́|а (= польське panię), називного середньо- го роду. Стрічається її переважно в піснях: й|іхало п|ан ́а з В|енґиер ́ на П|ол ́шчу, п|ышнийі п|ан ́а (Висоцько Вижнє), наш стар|оста п|ан ́а2.

Іменник пані має серед бойків часто в святочній формі, або коли бойко говорить про когось з пошаною, форму п|ан ́ійа: п|ан ́ійа у|вішла (Беньова), н|аша п|ан ́ійа (Ільник), п|ан ́ійа заслабл ́и, пан ́|ійка3. Фор- ми залежних відмінків цього йменника я не стрічала.

Іменники чоловічого роду, закінчені в називному однини на -р пе- рейшли переважно до м’якої відміни (хоча це -р на кінці слів є вже

1 Гл. Zofia Rabiej, Dialekt Bojków (Sprawozdania [z czynności i posiedzeń] Polskiej Akademii Umiejętności, XXXVII, 6, [Kraków] 1932, ст. 15-29).

  1. 2  Пор. Матеріяли до української етнології. Х, 94.
  2. 3  Пор. Етнографічний збірник, V, 12.
page98image16128

Бойківські говірки 99

page99image1032

тверде!)4. Є це, здається, анальоґія до іменників з приростком -ар ́: як пêк|ар ́, кôс|ар ́, віўч|ар ́; так відміняється не тільки в|ечиер ́, вôпыр ́, тхір ́5, але й ґрайцар ́, в|угар ́, ж|оўнір ́, ц|укôр ́6, папір ́, ние йе папір ́а тощо.

Також іменники жіночого роду, яких пень кінчиться приголосною -р-, приймають закінчення м’якої відміни: диебр ́а (Зубриця), виеч|ер ́а (Орявчик), або виеч|ерйа7 (Головецько). Катеґорія давних пнів на *ӯ є так сильна, що до неї увійшли й декотрі йменники, яких пень кін- читься на -ў. За зразком ц|êр ́кôў, хôруг|оў, кроў відміняється брыт|оў (ў|остра йак бр|итôў).

На кінець додати ще треба, що бойки залюбки вживають здрібнілих іменників середнього роду з наростком -ча: фл ́ашч|а, капуст ́|анча, вôгл ́|анча, йабл ́інч|а, й|авча, ўôсл ́|інча тощо.

У родовому однини чоловічого роду слідне змішання закінчень -а і -у (деколи й те саме слово раз має родовий на -а, знову на -у).

Загально видно тенденцію до творення родового однини від усіх іменників (живих та мертвих) зі закінченням -а: піў б|ока обйадр|ало8, йа туб ́|і ст|ыда заўд|аў йак|огу9, н ́іт с ́н ́|іга (Сприня), бô ние м|айі ж|оўча (тôй ж|оўч – Мшанець), в ́ід з|ах ́ід ду сх|ода (Либохора) тощо.

Старе закінчення родового однини на -е заховалося в іменни- ку день (ўчор|ашн ́огу нне (Завадка10), в зложених словах сиег|онние, пôпол|унние,Велиек|онние11тавіменникахжіночогородуна-оў(<у)̄: нап|ылам с ́а кырв|е (Буковець), дô ц|êр ́квие (Завадка12), с ́п ́іў к|онвие ўôд|ы (ibid.).

Давальний однини чоловічого роду виказує тенденцію до переваги закінчення -ови || -ов ́і. Іменники, що їх пні кінчаться на тверду приго- лосну, матимуть закінчення переважно -ови, а на м’яку -ов ́і: стôл|овы,

  1. 4  Гл. Dialekt Bojków.
  2. 5  Пор. І. В е р х р а т с ь к и й, Die Mundart der Gegend von Uherci bei Lisko. Archiv für slavische Phi-

lologie, XXV, 1903, 420.

  1. 6  Пор. Етн. зб., ІІІ, 81.
  2. 7  Гл. Dialekt Bojków.
  3. 8  Пор. Етн. зб., XXXVII-VIII, 299.
  4. 9  Пор. В е р х р а т с ь к и й, Die Mundart… Archiv.., XXVІІ, 1905, 515.
  5. 10  Коло Турки над Стриєм.
  6. 11  Е ненаголошене = ие.
  7. 12  Коло Турки.
page99image19848

100 Дещо з морфольоґії бойківського говору

page100image1152

с|ынôвы, кôн ́|овы (Волосате), дўôр|овы, в ́ін|ойкувы, стôл ́нік|овы (Лавочне), бугач|ов ́і (Сторонна), кун ́|ов ́і, хл|опц ́ув ́і (Либохора), тат|ун ́ові, млинар ́|ові || г ́інтай|овы (Зубриця), кук ́іл ́|овы (Букі- вець), ґ|аздувы (Насічне), с|енд͡з ́івы.

Навіть деколи йменники середнього роду по анальоґії до йменників чоловічого роду приймають закінчення -овы || -ові: сиел|овы, в ́ікн|ові, м|ор ́увы, тиел ́|атувы, хлôпй|атувы, п|ол ́уві тощо.

У давальному однини жіночого роду стрічаємо альтернацію ось яких форм: пшин|ици || пшин|иц ́і, ш|ибыници || ш|ибыниц ́і, ўдувыци || ўдув|ыц ́і, мôлуд|ыци || мôлуд|ыц ́і, гал|узи || гал|уз ́і, в|одиежи || в|одиж ́і, н|очи || н|очі, Г|анни || Г|анн ́і, буг|ини || буг|ин ́і. Пні на тверду приголо- сну мають усе закінчення -і: д ́іт|ын ́і, дул|ин ́і, кур|ов ́і, хат ́і.

Іменники жіночого роду на -в (*у)̄ у знахідному однини захова- ли переважно давні форми: у ц|êр ́кôў (Либохора13), верг ў к|онôў14, на хôруг|оў (Орява).

Форму знахідного однини г|олуў можна пояснити двома способа- ми. Можна вважати її вислідом фонетичного процесу (-ўу ≥ ўў ≥ ў) або як анальоґію до форми типу ц|êр ́кôў.

Бойко часто вживає у функції знахідного однини родового, навіть від мертвих іменників: злâм|алôс ́а тупор|ишче руб|айучи граба (Плос- ке), завйаж ́|у вôл|ока (Бітля), бр|али с ́л ́|уба15, в|ынно см ́|іл ́ника (Смільник), заб|иў гў|оз ́д͡з ́а (Свидник) тощо.

Часто побіч правильних форм кличного, вживається форм називно- го у функції кличного в чоловічому й жіночому роді: ой ни бий н ́а пан із ́л ́|ісиний (Буківець), ут ́ік|ай бôннар ́|іўна, дай мы ґ|азда кун ́|а (Беньо- ва).

Не раз у кличному затрачується цілий останній склад: ход ́ геў хло(-пче), Іўа(-не) дес биў, дайну ту Ган(-но).

В орудному жіночого роду досить рідко, та все ж таки стрічається у пнях на м’яку приголосну закінчення – ́у: п|ерит см|êрт ́у (Сторонна),

  1. 13  Пор. Етн. зб., ХХХІ-ІІ, 228.
  2. 14  Пор. Етн. зб., ХІІ, 73.
  3. 15  В написі на ножі гірського опришка Івана Добощука у 1730 році читаємо: Иванъ Добощукъ,

славный збойныкъ горскый передъ смертю своєю зложилъ той рѣзакъ въ церкви Беняшки (= Бе- ньова, Турч.[анського] повіту). Я. Головацький, Народные песни Галицкой и Угорской Руси (ІІІ/2, 1878, 712-714).

page100image18856

Бойківські говірки 101

page101image1032

н ́|ічу (Либохора). Не є це форми нові, вживані підо впливом школи. Одну з них стрічаємо (а саме смêрт ́у) вже в записі з XVIII століття16. Форми орудника однини жіночого роду: дôрог|оўйу17 (Свидник), кôс|оўйу, кôс|оўйу (Завадка) тощо, правдоподібно, утворено так, що до правильних форм орудника однини (анальоґічно до інших іменників)

додано ще закінчення -йу, як напр. кроўйу || кр|оўйуў.
Загально в оруднику однини запримічується тенденція до пере-

ваги закінчень твердої відміни у чоловічому, середньому та жіночо- му роді: с пôрôс ́|ат ́ум, с|êр ́ц ́ум, м|ужум, іс ц|укр ́ом, вôпыр ́ом || с хлôпч|атием, за ўол ́|ійем, с|ерцием, п ́іт в ́ік|онц ́ум, піт с|онцием, му- йім д ́іт ́|аткум; fem.: ст|ешкôў, ж|абуў || с куд|елиеў, за свин|еў, піт пôл|ициееў тощо.

Часто вживається у бойківському говорі у функції місцевого да- вальний однини (як у загально українському): пô гаразд|овы18, пô дўôр|овы, пу стôл|овы (Лавочне), пу ц ́іл|ому рай|овы (Сторонна), пô ўс ́|ому с ́в ́|ітувы (Синевідсько Вижнє), пу хлôпй|атувы (Зубриця), на мôй|ому кôн ́|ові (Побук), пу |онн ́ім в ́ік|онц ́уві тощо.

Цікаво буде ще згадати, що бойко залюбки вживає місцевого без при- йменника: х|одбω бωл|а с ́р ́ібл ́і (Лавочне), мôй|а б ́іл ́|авына Самбур ́|і (Лімна), сыд|ит ́ тêп|êр ́ гар|еш ́т ́і (Волосате), дўа к|ониечкы с ́ід ́л ́|і, тêп|êр ́ чк|ол ́ійі, гур ́|і ци дул|ин ́і тощо.

Відносно більше архаїчних закінчень, як у однині, стрічається в множині.

Досить часто виступає закінчення -ове, -овие у називному одни- ни:прый|іхалипан|овие(Лавочне),пуз ́іздж͡ ́|алис ́аўсікс ́індз͡овие,ўс ́і д ́ак|овие(Лімна),дўажид|овие(Хащів),пан|овиеіндж͡ ́інір ́овие(Зу- бриця) тощо.

Форми ці стрічаємо в піснях, у промовах, коли про когось говорить- ся з пошаною. Зате форм називного однини: жид|овиен, житк|овиен вживається тоді, як говориться з насмішкою, іронією.

Іменники, закінчені на -к (у називному однини) заховують деко- ли давні форми називного множини: в ́|інци, пар|опци, нив ́|ірници,

  1. 16  Пор. Етн. зб., Х, 160.
  2. 17  Пор. Етн. зб., ХVІ, 939.
  3. 18  Пор. Мат. до укр. етн., ІІІ, 341.
page101image17240

102 Дещо з морфольоґії бойківського говору

page102image1152

зак ́|інници, в|оўци19, але завжди бык|ы, д|икы, чôлов ́|ікы20.
Бойко майже не вживає літа у значінні множини від рік: ш ́іс ́т ́ р|ок ́іў, дўа р|ок ́і, тры р|окы тощо. Раз у с. Волосате, коли запита- ла малого хлопця, скільки має літ, одержала відповідь: «ние знаў с|ила миен ́|і л ́іт». Та коли опісля запитала цього самого хлопця «Скільки

тобі років?», відказав: «маў ш ́|іс ́т ́ р|ок ́іў».
Іменники середнього роду, замість правильного закінчення -а, ма-

ють деколи -ы: й|ейцы, дўа в ́|ікны (Бер.[еги] Гор.[ішні]).
Родовий множини вказує тенденцію до переваги закінчення -ів у всіх родах і типах іменників: гр|ун ́іў, сл|ухіў, нн|іў (днів), н ́|іхт ́іў, к|он ́іў, л ́|уд ́іў, г|ор ́іў, в|ерб ́іў, кôб|ыл ́іў, чк|ол ́іў, р|ук ́іў, г|олув ́іў,

кôр|ов ́іў, сил ́іў, д ́|іт ́іў, с ́|ініў (одн. сіно), в ́|ікн ́іў.
Дуже цікаве явище запримітити можна у знахідному множини жи-

вих іменників, а саме вживання називного у функції знахідного: м|ед͡зи б|ойкы, мругал|абым на п|арôпкы (Жукотин Турч.[анського] пов. [іту]), закликайўс ́ісв|ойісл|угы(ЛімнаТурч.пов.),пôм|едж͡иел ́|удие(Волче Турч. пов.), кс ́онд͡з|и21.

Кличний множини може мати всі закінчення називного множини: мôй|і бôйар|овие, пан|овие, бôй|арци, ой вы ж|они, д ́|іўкы.

В орудному однини побіч закінчень -ами, -ми, виступає ще первісне закінчення пнів на -о, а саме -ы22: з бôй|ары, с самымы хл|опы, с п|аны, йіхаў з ́ л ́іса з др|ывы, з дўуй|іма бык|ы, с хлопцы, під в|ікны.

Значіння орудного множини мають сьогодні форми, що колись були формами двійні: з в ́іўц|има, с сўуй|іма купц ́|іма, за двиер|ыма, гôрц|има, пал ́ц|има || пал ́ц ́|ома || пал ́цема тощо.

У місцевому множини побіч закінчень -ах, (- ́ах), -ох (- ́ох), -іх, -ех (- ́ех): по св ́|ітах, по н|ошах, пô дах|ах, у школ ́ар ́ах, ў биериешк ́ах

19 Дані форми називного множини на -цы поширені в південній частині бойківської території. Деколи форми вовки бойко й не розуміє. У одному селі (Беньова Турч. пов.) говорив бойко, що: «ў|онній н|очі в|оўкы в|ыли, тêп|êр ́ ў|оўцы с|илну в|ийут», а коли я вжила форми вовки (виють), сейчас перебив мене: «н ́іт, ўоўк|ы ние в|ийут, хаба в|оўцы».

20 Чôлув ́|ікы (наз. мн.): чôлов ́|ік означає лише мужчину. Часто чується: «ішл|о з м ́|іста тры чôлув ́|ікы та д ́в ́і б|аб ́і».

  1. 21  Пор. Етн. зб., ХІІІ, 135.
  2. 22  Переважно старших.
page102image19392

Бойківські говірки 103

page103image1032

(Бер. Гор.), на виеч ́іркôх (Волосате), пô ґ|аздôх23, ў Ўонôв|ич ́ôх (Мша- нець), на Ґранд|ишчôх24, на с|ан ́ôх, на дв|иер ́ôх, на пс ́іх25, пу ж|ебр ́іх, ў л ́уд ́іх, пô с ́в|ат ́іх, ў с ́|іниех26, ў дв|ериех, на пл|ечиех, ў л ́|удих тощо. Закінчення -іх, -ех27 у місцевому множини виступають відносно рід- ше, як закінчення -ах (- ́ах) та -ох (- ́ох). Виступають вони частіше в мові старших, у молодших та шкільної дітвори помітне закінчення -ах (- ́ах).

З двійні заховалися лише форми називного-знахідного та орудно- го28: ід|е дўа чолув ́|іка (Ісаї), пйатн|айц ́ат хл|опа (Лімна), на три угла, сў|ойі с ́л ́|іда29, г|олоса, д ́в ́і к|онв ́і, д ́в ́і б|аб ́і, д ́в ́і гуд|ин ́і, уб|і с|естр ́і30, д ́в ́і д|ерыўа, д ́в ́і в|едра || д ́в ́і в|едр ́і, ўб ́|і пôл ́|а.

Орудний: йейц ́|ома, пал ́ц ́ома || пал ́ц ́ема, за вôр ́|іт ́ма, с хлôпц ́|ема, плиечима, с купц ́ема тощо.

Накінці згадаю ще про відміну назв свят і місцевостей.

Назви свят у бойків виступають переважно в множині: о П|етр ́іх31, пô Здв|ыз ́іх32, в ́ід Вôдіхшч, сп|ериет Пôкр ́|іў, ў Мых|айл ́іх, ў Сп|ас ́іх.

Назви місцевостей типу Головецько в бойківському говорі кінча- ються переважно не -е та відміняються як іменники середнього роду на -е або як прикметники: Сл|аўс ́кие, Выс|оц ́кие, Уг|ерс ́кие, Зад ́|іл ́с ́кие, Гôlув|êц ́кие, Пл|ос ́кие тощо.

  1. 23  Пор. Мат. до укр. етн., ІІІ, 48.
  2. 24  Пор. Етн. зб., ХV, 151.
  3. 25  Пор. Етн. зб., ХІІІ, 91.
  4. 26  Пор. Мат. до укр. етн., Х, 3 і ХХХІ-ІІ, 216; Archiv, XXV, 421; Мат. до укр. етн., ІІІ, 39.
  5. 27  Jan J a n ó w, Z deklinacji małoruskiej (Prace filologiczne, X, 340) каже: “W porównaniu z gwarą Hu-

cułów zauważa się u Bojków brak zakończeń -em, -ech, raz tylko u s’|inech”. Пор. Мат. до укр. етн., Х, 3. Я на підставі власних матеріялів з тим не можу погодитися. Закінчення -ем, -ех у бойків, хоча рідше, але стрічаються.

  1. 28  Про ці форми згадано при орудному множини.
  2. 29  Пор. Етн. зб., ХХХІ-ІІ, 229.
  3. 30  Пор. Етн. зб., ХІІ, 125.
  4. 31  Пор. І. С в є н ц і ц ь к и й, Бойківський говір села Бітля. Записки Н. Т. Ш., СХІV, 1913, ст. 124.
  5. 32  Пор. Мат. до укр. етн., ІІІ, 48.
page103image20136

104 Говори Дрогобиччини

page104image1024

Говори Дрогобиччини.
З узглядненням говірки с. Нагуєвичі, Івано-Франківської области

Дрогобиччина під мовним оглядом належить до південно-західньої групи українських говорів. На терені Дрогобиччини збігаються межі двох центрально-західних говорів, а саме наддністрянського й бойків- ського.

Оба ці говори різні своєю формацією і розвоєвими тенденціями, а місцеві умовини (політичного, економічного, географічного харак- теру) довели до того, що вони виказують суміш неконсеквентно пе- реведених мовних прикмет (рис), тому не можливо їх розглядати як суцільну групу, чи одне гніздо (говорів).

Неодностайність говірок Дрогобиччини вимагає розподілу їх на три групи, або визначення трьох гнізд: 1) північного, 2) центрального, 3) південного.

1) Північне гніздо творять говірки по правому березі р. Дністер, що на південь сягають по такі села: (від сходу) Гаї Нижні, Копець, Сі- лець, Попелі, Ясениця Сільна, Нагуєвичі, Винники (на зах.).

2) Названі села будуть заразом північною межею центрального та переходового гнізда говірок. Південною межею переходових говірок є граничні села північної полоси бойківського говору.

3) Південне гніздо дрогобицьких говірок це вже мовна територія Бойківщини, центрально-карпатський говір бойків, що на сході межує з гуцульським, а на заході [з] лемківським. Межа бойківського говору на Дрогобиччині веде (від півд. сх.) селами Улично, Доброгостів, Схід- ниця, Опака, Залокоть, Підбуж, Сторонна (на півд. зах.).

Поділ говірок Дрогобиччини на три гнізда чи групи не можна розу- міти як три одиниці. Є це радше говірки, що об’єднують села, які ви-

Бойківські говірки 105

page105image1032

казують збіг однакових ізофон чи ізоглос. Через ті гнізда переходять і інші ізофони (ізоглоси), що лучать однакові прикмети нераз і цілої мовної території України.

Як виходить – Дрогобиччина під мовним оглядом, це цікавий і ском- плікований терен. Тут зустрічаються два центрально-галицькі говори (зах. укр.) різної формації і з різними тенденціями.

1) Наддністрянський говір, як називає його К. Кисілевський дру- горядний, без архаїзмів, а з тенденцією до поширення серед галиць- кого громадянства та засвоювання літературних форм у молодшого покоління1. З другої сторони говір бойків – один з найархаїчніших на- ших українських говорів, що заховав давні незакінчені процеси та давні прикмети [з] архаїзмами (в ділянці фонетики, флєксії, лекси- ки, наголосу), які саме різко відрізняють його від сусідніх карпат- ських говорів (гуцульського та лемківського). Без сумніву він із усіх зах. українських говорів має найбільше спільних прикмет з говорами південно-східними й українською літературною мовою. Межа бой- ківського говору, на мою думку, давно доходила до правого берега ріки Дністер, на що вказує тенденція до виступу на південь (у напря- мі гір) перед експансивними тенденціями говірок. Деякі тенденції цих (наддністрянських) говірок, у яких дехто з дослідників вбачає лише вплив літературної мови, я вважаю захованням архаїзмів у старшо- го покоління, а в молодшого покоління вони збереглися через вплив школи та літературної мови. Для узасаднення наших тверджень при- ступимо до обговорення трьох визначених гнізд говорів Дрогобиччи- ни.

І. Північне гніздо – це наддністрянські говірки. Найважливішим критерієм у визначенні наддністрянських говірок є зміна загальноу- країнської фонеми а по м’якому приголосному2.

1) Голосний -а- (по м’якім) пересуває місце творення до переду ро- тової ями, підпадає звуженню, означений як ае (вищий звук, але ще не середнього ряду); б) часто голосний а стає голосним середнього

1 Кость К и с і л е в с ь к и й, Ізоглоси південно східного Наддністров’я. Науковий збірник УВУ. Т. V. Мюнхен 1948. С. 51-58; Кость К и с і л е в с ь к и й, Мовні особливості Наддністрянського гнізда. ЗНТШ. Т. 169. Париж – Ню Йорк 1962. С. 288-297.
2 Гл. І. Я н і в [Jan Janów], Gwara małoruska Moszkowiec i Siwki Naddniestrzańskiej. Lwów 1926.

page105image19568

106 Говори Дрогобиччини

page106image1032

ряду і зливається з е, або в) доходить до -и- та і, стає голосним се- реднього ряду, напр. д ́|акуйі, з Мш ́анц ́|е, с ́|еду, ві|ўц ́і (наз. одн.), віўц ́ема, Мар|ин ́і, цар|ин ́і, бу с ́і б|ойіт || б|ойет. Ступінь звуження -а- по м’якім виступає в ненаголошених складах, а зокрема кінцевих: на шч ́|аст ́і, зн ́еў ш ́|епку (Воля Якубова), пув|езу збі|ж ́і, на п|ол ́іх, Н|аст ́і (Сілець).

У вимові старшого покоління зустрічається лябіялізацію голосно- го -а- перед в (ў нескладотворчим). Це заокруглення губ буває менше ( ́а), а деколи (передусім у старших) голосний -а- перед -в- (ў) зву- чить як -о- (перед. ряду): напр. доў, броў, пр|оўда, прис ́ег|оў, і ін.

2) Голосні -о- та -у-, -е- та -и-, у ненаголошеній позиції змішу- ються: нис|и (наказ. спос.), але: н|есу, ўот й хлупч ́|ейку ни тил ́|ет п|асти ни г|уси гун|ити, Друг|обич, х|ату. У молодшого поколін- ня тут деколи зустрічаємо правильну вимову ненаголошених -о-, -е-, під впливом школи й літературної мови. У старшого покоління знову дається запримітити загально бойківську прикмету вокальної асиміляції. У ненаголошених позиціях під впливом звужених -о-, -е- (наголошених), перед м’яким приголосним виступає уподібнен- ня -о- до -ô- та -е- до -ê- (голосних середнього ряду): кôлпêц ́, пôт ́ік (‛пішов’) за в|іс ́кум. У деяких знову селах півн.-схід. Дрогобиччини голосні о та е і в початковому складі по м’якім приголоснім обни- жуються до -а- або -е-, -і-, напр.: н|аука, Йевка (с. Майнич), Йард|ан || Йірд|ан, Йафр|им, йар|ей, Йад|окійі (Волоща), а також аналогічна форма: Йагл|а || Йегл|а || Йігл|а (Татари).

3) Затерлася ріжниця межи рефлексами прасл. голосних -і- та -и- (чи ы). Згадані рефлекси праслов’янських -і- та -и- (ы) зійшлися даю- чи загальноукраїнську фонему -и- (плоску – обнижену): син, пируг|и, зап|ис, вин|а (‛провина’), в|ина (‛напиток’). По губних ця (заг. укр.) фо- нема -и-, має трохи обнижені відтінки, що позначується як и2 (але ще не низьке – заднє ы): баб|и, хл ́іб|и, заб|иў.

Проф. Зілинський подає, що в рукописній праці з околиць Дрогоби- ча д-р Пєкарскі (поляк) записав форму (минулого часу) бол|и, яку вва- жає перехідною стадією прасл. б ́іли, що почерез ы з заокругленням губ (пр. означується) перейшло на -о- дальше через звужене о до у: бу-

page106image19112

Бойківські говірки 107

page107image1040

ло3. З такими переходовими формами прасл. голосних и, о, у зустріча- лася, але дальше на південь у (так званій) Верховині, у селах Волосате, Бітля, Ботелка, а Оляф Брох у селі Убля (Закарпаття)4. На мою думку тут могло зайти змішання о з у через аналогію до було, бола, боло, або в мові «зайди» (новий напливовий елемент).

Прасл. голосний -і-, заховався лише в початкових складах і звичай- но з придиховими (приголосними) г, й: Йіў|ан, й|інчий || й|енчий, на Й|іл ́і, а йди, г|індик || й|ендик, гік|она || йік|она, гім|іґр|ант, на йм|ен ́|е, але й|імн|е.

4) На місці давніх о, е (в нових закритих складах) та прасл. ѣ є тіль- ки вузький переднього творення звук -і-, що м’якшить попередній при- голосний: д ́іл (‛діл’), в|ид ́ілиў, н ́іс (‛він ніс’), н ́іс (‛носа’), у л ́|іт ́і, мй|іриў (Нагуєвичі)5.

5) Нахил до дорсальної паляталізації приголосних являється спіль- ною прикметою з наддністрянськими говорами. (Це поширюється в молодшому поколінню).

6) Прасл. групи -ки, -ги, -хи (+ -к ́і, + -г ́і, + -х ́і), -ке, -ге, -хе, вимов- ляються з сильнішим, або слабшим ступенем зм’якшення, а звук ы в наслідок підвищення артикуляції дає и, е, а нераз передний – вузький голосний і: бикий, св|ах ́і, рік|и, св|атк ́і, пируг|и, часто пируг|ы (Рих- тичі).

7) У групах п’я, в’я, п’є, б’є, в’є, п’ю, б’ю, в’ю завважується отвер- діння губних, а палятальний елемент виступає як епентетичний звук: -й, -н ́, -л ́ рідше напр.: вй|етс ́і, намн ́|еў, вй|уна, зл|апоў, л ́|убл ́|у, мн ́|ера, мн ́|есу (Сілець), на здур|ойі, пйу тощо.

8) Приголосні -ч-, -дж-, -ш-, -ж-, -шч- у групах -ча-, -джа-, -ша-, -жа-, -шча-, є м’які, а фонема а згідно з правилом (а по м’якім при-

Гл. Іван Зілинський, Дещо з фонетики українських говорів. Альманах Віденської Січі (1908); Іван Зілинський, Проба упорядкування українських говорів. Український Науковий Збірник (Львів) 1914; Іван З і л и н с ь к и й, Карта українських говорів. Український Науковий Інс- титут. Варшава 1938. Т. 44; Іван З і л и н с ь к и й, Opis fonetyczny jęz. ukraińskiego. Prace Komisji Ję- zykowej Akademii Umiejętności. Kraków 1932. T. 19.
4 Гл. Оляф Брох (Olaf Broch), Slavische Phonetik. (Heidelberg 1911); Оляф Брох, Угроруское нарѣчія села Убля. С.П.Б. 1899.
5 Гл. П. І. П р и с т у п а, Рефлекси давнього наголошеного «-о-» в нових закритих складах на те- риторії зах. говорів української мови. АН УРСР. Київ 1962.

page107image21304

3

108 Говори Дрогобиччини

page108image1032

голоснім у цих говірках) підноситься й пересувається до переду ро- тової ями: ч ́|ас, ч ́|ес (‛час’), ж ́|аба, ж ́|еба, шч|аст ́і || шч ́|іст ́і. Д. Г. Бандрівський записав у недалекій, підміській говірці (Дрогобича) такі приклади: м|уц ́|ет (‛мучать’), з ́|йалув|ати, другобиц ́|ан, с ́|епка (‛шапка’) у вимові старших мешканців села6.

У моїх дослідах не вдалося мені цих зявищ записати, хоч маю матері- яли і з тих також сіл, які подає Бандрівський. Я вважала б це радше не за процес сильної палятизації (дорсальної), але як можливе сильне «сеплє- ніння» у старших, або вимову цих груп чужим, напливовим елементом.

Таку вимову груп: -ча, -жа, -ша мені вдалося записати в селах і на передмістях міста Самбір, де було чуже населення з заходу (кольоністи мазури). Явище без сумніву цікаве, але з огляду на різні обставини не знаю, чи дасться його прослідити (в індустріяльних центрах цієї окру- ги під сучасну пору).

9) У північно-східній частині говірок цього гнізда, приголосний р ́ має нахил до цілковитої диспаляталізації (отвердіння) на кінці слів і в середині перед другим приголосним: церкуў, але до грабарй|е, шкул ́ериі, паламарй|е, у д|охт ́ірй|е || д|охт ́іра.

10) У наростку -ец ́ приголосний -ц є твердий: сіл|иц, куўпйц, віни- ец, ўўтиец, але в залежних відмінках є м’який: хл|опц ́е, до віконц ́і, без кінц ́|е, хл|опц ́ум, до вітц ́е. У формах жіночого роду: мулуд|иц ́і, п|алиц ́у, п|алиц ́уў. У формах дієслівних завважується переважно твердий приголосний -т у закінченнях 3 ос. однини і множини: ро- бит, дирж|ит, с ́піўайут, побіч || с ́п|іват, б|ігат, гр|айут, м|айут, бйут, честуйут, йугôрит. У молодого покоління під впливом літера- турної мови слідна тенденція до зберігання м’якого закінчення у 3 одн. і множини дієслів: пас|ут ́ к|он ́і, тай виг|ойкуйут ́, гр|айут ́ музик ́і, г|он ́ет ́ г|уси, к|ос ́ет ́ йечм|ін ́.

11) Дзвінкі приголосні на кінці слів або речень та в середині, перед глухим стають глухі (тратять голос): біб русте, ни ўруд|иўс ́і біп, піш|оў д ́іт сил|ом, браў (палиц ́у), чирис пот ́ік виде кл|атка, йду ч|ириз л ́іс (Модрич). Глухий перед дзвінким може нераз також до нього уподі- бнюватися: шіздис ́|ет, пр|оз ́ба, к|оз ́ба, Вил|иґдин ́, зан ́|ізби.

6 Гл. Д. Г. Б а н д р і в с ь к и й, Говірки Підбузького району Львівської області. Київ 1960. С. 8-11.

page108image19376

Бойківські говірки 109

page109image1032

12) Приголосний ф досить часто виступає у (хресних) іменах: Ф|ед ́у, Ф|ес ́і, Франко і в словах чужого походження: ф|абрика, фй|ак ́ір, фрас, ф|арба, ф|артух, ф|ура || ф|іра, фас|ол ́е, фал ́ш|ивий, фалатн|ути, фаміл ́йі, филон, форма, фрайір, фрайтир, фал ́енґа тощо. Ней ти фрас (‛чорт’) воз ́ме (Монастирець).

13) Запримічується нахил до скорочування слів через (випад) за- трату приголосних межи голосними: кау (‛кажу’), н ́|ейти (‛нехай ти’), тоў (‛того’), маў (‛маю’), моо (‛мого’), а нераз редукцію кінцевих скла- дів: гей хло! (‛хлопці’), ни трйа (‛треба’), мау три корові.

14) Бувають часті різниці в наголосі (в порівнянні з літературною мовою): к|ажу, л|ечу, пуб|іжу, чист|ити, п|арупк ́і (наз. множ.).

ІІ. Центральне гніздо дрогобицьких говірок – це перехідні говір- ки між бойківськими й наддністрянськими діялектами, що виказують змішання прикмет північного й південного гнізда з перевагою цих або інших. Говірки цього гнізда є найбільше неодностайні і звичайно тяж- ко прослідити в них консеквенцію в переведенні мовних прикмет од- ного або другого з сусідніх говорів. Одне можна певно ствердити, що всі вони виказують поступове затрачування архаїчних прикмет бойків- ського говору й засвоювання нових еволюційних з північних говірок та літературної мови в молодшого покоління. Типово переходовою говір- кою назвати можна говір села Нагуєвичі, що виказує бойківську осно- ву, а наверствування нових рис із Наддністров’я. Центральне гніздо (перехідне) об’єднує майже всі індустріяльні центри Дрогобиччини, тому й не дивно, що наплив робітників з далеких, нераз чужих околиць спричинив різні процеси в тих говірках, а передусім затрату архаїчних рис (бойківського говору).

З північним гніздом центральне гніздо має:

1) Спільну вимову ́а по м’яких (приголосних): ний|е ч ́ісу, Ф|ес ́і, пор|инний, ни ш|инуйі ни с ́вйет ни б|унн ́і, Мар|исун ́і, т ́|ешку, ж ́|еба, піш|оў у Йесин|иц ́у пу свуй|у ч ́|естку.

2) Дорсальну паляталізацію перед і, незалежно від його похо- дження (з о, е, ѣ). Цей сильніший ступінь м’якшення слідний у вимо- ві м’яких приголосних: с ́, з ́, ц ́, н ́, т ́, напр. у бід ́і, на н|ос ́і, с ́|іну, з ́|імн ́еў, на ў|образ ́і, мин ́і т ́|ілў, с ́т ́іў, пр|ид ́іл, в|ид ́ілук. М’яку ви-

page109image18216

110 Говори Дрогобиччини

page110image1048

мову давніх груп: кы, гы, хы: к|ачк ́і, гриз ́і, х ́|іба || пируг ́і, так ́іх.
3) Брак м’якого р ́ в середині й частково на кінці слів: церкуў, на

зур|иі, б|урйі, к|урйет, косар|и || кусарйе, п|исар, ві|ўчер (ві|ўч ́ер).
4) Тверду вимову -ц в наростку -ец ́: б|абинец, г|олубец, камінец. Тверду вимову наростків -ц ́кий (-з ́кий), -с ́кий: тк|ацкій, нагуйеўскі

л ́|уди, шл ́ах|оцкий, п|анцкий, підбускі л ́|уди, але мулудейкий.
5) Змішання твердих і м’яких наростків (у відм. дієслів) йес || йес ́, с ́мо || смо, задержання архаїзмів у змінах давніх груп приголосних: напр. групи -ждж ́, що через ждж ́ змінилося на -дж- і дала загаль- но українське -ж-. Тут заховала переходові стадії: сад͡ж ́а || сад͡ж ́е,

чуд͡жий, мед͡ж ́е, дожд͡жу, ой підуж йе мед͡жи гори.
З відміни іменників заховалися старі форми двійні (називного чо-

ловічого і жіночого родів) в первісному значенні: йшли три чулув|іки і д ́ві б|абі || три б|аби вертали з пол ́е, два чулувіка з ́ійд|утс ́і й то ние (‛нема’) зг|оди || три хл|опи.

ІІІ. Південне гніздо дрогобицьких говорів належить зачисли- ти до північної полоси бойківських говорів, у яких не всі архаїзми задержалися. Ця полоса (бойківських говорів) веде південною гра- ницею дрогобицького повіту (беру під увагу давній, з перед другої світової війни адміністраційний поділ) через села (від півд. сходу) Улично, Доброгостів, Східниця, Опака, Залокоть, Підбуж, Сторонна (на півд. заході).

1) Говірки цього гнізда задержали ще частинно ріжницю межи прасл. рефлексами і та и (заднє обнижене), напр.: х ́|іжа, дикій, пиругы, сын, бабы, бык, хырий, лише в групах кы, гы, хы і по губних бы, пы, мы, у інших позиціях виступає голосний заднього ряду високо- го піднесення и: д ́|іти, д|икун, також у початкових складах: Йиўан, ду Йил ́вова (‛до Львова’).

2) Загально українська фонема а у м’яких позиціях не підлягає зміні: Г|анд ́а, Г|ан ́а, г|ун ́а, мам|ун ́а, кн ́аг|ин ́а, пан ́|а (сер. рід) і п|ан ́а (‛пані’).

3) Голосні -о-, -е-, в закритому складі перед м’яким приголосним (у наростку -ец ́) стають вузькими напруженими ô, ê, наслідком вокаль- ної асиміляції незалежно від наголосу напр.: хлôпêц ́, кôрêц ́, ўôт|êц ́,

Бойківські говірки 111

page111image1032

тêп|êр ́. Кожний голосний -і- м’якчить попередній приголосний: д ́іл, с ́ілу, д ́ві, н ́іс, з|ан ́іс7.

4) Виступає корональна паляталізація, яка об’єднує бойківський го- вір з говорами східньоукраїнськими. Приголосні -с-, -з-, -ц-, зберігають м’якість у прикметникових закінченнях: с ́кый, з ́кый, ц ́кый: міс ́кый, дідіўс ́кый, шл ́ахоц ́кый, запуріс ́кый.

5) Поширення епентетичних звуків по п, б, в, м, вказує на їх отвер- діння, яке є одною з важніших прикмет української літературної мови: кун|опл ́і || кун|опн ́і (рідше), мн ́|асу, с ́ўйата || с ́вйатий, л ́|убл ́у, зйаз|оў.

У дієсловах типу б|ігти, н|ести вживається м’яке закінчення в 3 ос. одн. і множ. теперішнього часу: біж|ит ́, н|есут ́ (= нема) і нис|ут ́ (= несуть), але тверде в дієсловах з наростком (флекс.) -ат(и): біг|ат, с ́пів|ат, тр|имат.

6) Загально українська фонема -л- виступає у трьох відмінах: а) -л- тверде (велярне), б) -л- м’яке, і в) середнє (яке виступає в західньоев- ропейських мовах).

а) -л- тверде (велярне) виступає перед голосними -а-, -о-, -у-, -е-, -и- і перед та по приголосних (твердих): гул|оўка, благоў, ўул|ос ́ка, л|ук|а, лил|ека, б|ілка, г|ілка тощо;

б) -л- м’яке (зм’якшене – корональна паляталізація) знаходимо пе- ред -і- по м’яких приголосних: гул ́|івка || гул ́|іўка, л ́|ал ́ка, кл ́|ітка, кл ́|ане, шл ́|ахта, л ́|ікут ́, Л|імниц ́а;

в) -l- (-л- середнє) виступає у формах минулого часу: худиlи, спіўаlи, б|ігаlа, казаl|а, буlо.

г) М’який приголосний -н ́- перед -к- міняється на -й-(і нескладове): кузачêйку, куничêйку, мал|ейкый, гурбатêйка тощо.

ґ) Бойківський говір зберігає -р ́- (м’яке) в середині слів і на кінці: цê|р ́кôў, п|исар ́, вêр ́х, крамар ́|а, паламар ́|а, що слідне в тому гнізді у старших.

Характеристичні для цього гнізда (бойк. говору) є зміни в групах приголосних та про це буде згадка на іншому місці.

7 Гл. С. Р а б і й, Dialekt Bojków. Sprawozdania Komisji Językowej Akademii Umiejętności. Kraków 1932-1933. Т. 37-38.

page111image17296

112 Говори Дрогобиччини

page112image1056

Село Нагуєвичі – місце народження Івана Франка належить до пів- нічного гнізда говорів Дрогобиччини, і є граничним селом, або лежить на межі північного й центрального гнізда8.

У говірці села Нагуєвичі, як і в других пограничних селах слід- ний вплив наддністрянських говорів. Село Нагуєвичі творить суціль- ну полосу з другими переходовими говірками, і є одним з клясичних типів змішання впливів двох говорів. З-поміж суміжних сіл дрого- бицького повіту (давній поділ), воно більш еволюційне, тому й більш піддається впливам. Цим воно відрізняється від пограничних сіл цьо- го гнізда на південному заході, як Опака, Орове, Урич, Залокоть, Під- буж, Сторонна.

Побіч типово бойківських мовних прикмет, воно виказує прикмети наддністрянських говірок і це часто в тих самих осіб, не зважаючи на вік. Про загальні риси цієї нагуєвицької говірки було згадано при обго- воренні визначених трьох гнізд дрогобицьких говорів, тут згадаємо ще деякі цікаві зміни в групах приголосних, а саме – проґресивні та реґре- сивні асиміляції, які також не є відокремленим явищем цієї лише говір- ки.

Група -дн- переходить на -нн-: Дн ́істêр – Нн ́істêр, дн|ес ́ки – нн|ес ́ки, спінн|иц ́і, ше ни нн ́|ілу (‛дніло’).

Група -нб- переходить на -мб-: бумб|они, Пам-Біг, бамбетел ́ з ‛бан- кхбетель’ (чуже слово).

Група -мв- міняється на -мб-: амб|она.

Група -шк- (як загальна в бойк. говорах) переходить на -чк-: шк|ола – ч|кола, чкур|упа, начк|одиў він чк|олі.

У групах -здр-, -стр-, -ндр- завважується випад середнього приго- лосного: зрада, зрімна (‛з дрібна’): ой, підуж йа медд͡жжи гори, там де жиўут бойк ́і, де музики зрімна грайут, скачут пу лигойк ́і.

У відміні іменників з одної сторони зустрічаємо заховання архаїч- них форм, напр.: дві б|абі (двійня), три хл|опа, дві ведрі вуд|и, побіч три ведр|а, три баб|и, три хлуоп|и, назбирала три ведр|а сун|иц ́.

8 Гл.БорисГрінченко,Словарукраїнськоїмови.ТомІ.Київ1909.С.82-83;J.B.Rudnyc’kyj, An Etymological Dictionary of the Ukrainian Language. Part 2. Wnnipeg 1963; Ярослав Р у д н и ц ь к и й, До бойківсько-наддністрянської мовної межі. Літопис Бойківщини. Т. ІV. Самбір 1935.

page112image18496
page112image18768
page112image19040
page112image19312

Бойківські говірки 113

page113image1032

З другої сторони відміна іменників вказує на другоякісні (анало- гічні) прикмети, напр.: лен – з л|енум, зустріў у л ́|іс ́і л|ева (в казці), прив|із з л ́|іса м|оху9.

В орудному множини часто виступають форми: пал ́ц ́|ема, ноч ́|ема (орудн. мн.). У цêркôў пиш|оў, х|ыжуў – у старших.

Давнє (архаїчне) закінчення ы (в орудн. множ.) заховалось тільки в мові «стар|их ґаздиў», пишоў з быкы ў л ́іс.

Збереглася давна форма місцевого множини на -ох || -ух: милуйіс ́і уо кон ́ух, ў г|орц ́ух нашли грош ́і.

На закінчення згадати ще треба думки про походження назви села Нагуєвичі10. Загально дослідники погоджуються на походження цієї назви від іменника (ім’я власне) Нагуй, якого вважають основником, або власником села Нагуєвичі. Мені не довелося розпитати нічого (від мешканців с. Нагуєвичі) про цю назву. Нема ніякого переказу, навіть люди з найстаршого покоління на мої запитання відповідали: то биў пан, або бугач, ґазда (тільки всього) Наг|уй.

Наголос у назві с. Нагуєвичі мешканці ставлять на голосному -у-, в записах зустрічаємо на -є-: Нагу|євичі11. Думаю, що правильніший є наголос на -у-, чим на -є-, коли наведемо для порівняння другі назви такої формалізації: Л|ановичі, Б|ісковичі, М|акс|имовичі, В|ацковичі (з наростком -овичі, -евичі). Мешканці села Нагуєвич чваняться Вели- ким Сином Зеленого Підгір’я – Іваном Франком, а старі ґазди (госпо- дарі) залюбки розказували різні подробиці з побуту І. Франка в його родинному селі. Називали його (старше покоління) – наш Йив|ан син Й|акуўа з к|уз ́н ́і. Показували хату з загородою (ўобі/й/ст ́|е), де на- родився поет, та кузню, яка стала основою його твердого характеру, тяжкої праці та змагань промостити шлях до поступу й волі своєму «найменшому братові», щоб він став «хазяїном на своїй власній зем- лі».

9 Гл. Я. О. Пура, Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І. Львів 1958. С. 17-47; Д. Г. Бандрівсь- к и й, Говірки Підбузького району Львівської області. Київ 1960. С. 8-11.
10 Гл.БорисГрінченко,Словарукраїнськоїмови.Т.І.Київ1909.С.82-83;J.B.Rudnyc’kyj,An Etymological Dictionary of the Ukrainian Language. Part 2. Wnnipeg 1963; Ярослав Р у д н и ц ь к и й, До бойківсько-наддністрянської мовної межі. Літопис Бойківщини. Т. ІV. Самбір 1935.

11 Гл. Я. О. Пура, Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І.; Д. Г. Бандрівський, Говірки Підбузь- кого району Львівської області.

page113image19816

114 Говори Дрогобиччини

page114image1024

Доповнення

Матеріяли до цієї праці зібрано під час моїх мандрівок (літніх) по Бой- ківщині перед другою світовою війною (1929-38 рр.). Також дещо вда- лося мені записати від прочан у Самборі (на празниках) та від моїх учениць і їх батьків, коли я була вчителькою у середній школі Сестер Василіянок у Дрогобичі.

Мовний запис із села Нагуєвичі
(Розповідь старенького Гната з горішнього кінця с. Нагуєвичі)

Та ў нас шче ни ўуд|ин памн ́атайі т|оў Йив|ана с|ина Й|акуўа
з к|уз ́н ́і, в гур|ішн ́ому к ́інц ́|е. Ни т ́|емлу, кули то б|илу. Ста-
ріст ́ ни р|адис ́т ́ панун|уц ́у. А быу йа ши хл|опц ́ум і п|асйем г|уси на тул|оц ́і. У л ́|іт ́і нав|ідаус ́і до свуй|іх, Йиў|ан. А то ўжи йак він прий|іди ду сил|а, ту гей в|ітрум рузн|еси пу сил ́|і. Ґазд|ови над вêчêр гей би на пр|азник йдут гур|і с|ил|ом. Так|огу л ́|уда н|айшло, шу ни то ў х|ат ́і, а й на ўубійст ́у ни найди м|ис ́ц ́а. А у той ч ́ес Йив|ан при|йіхаў з В|інн ́е (‛Відня’), там він ўч|иус ́і, ой бой|е, а р|узумний він быў (‛був’). А у т|ому Ві|нн ́і, то там л ́|уда зу с ́в|іту, ой бой|е з ўс ́іх кінц ́іў. Там і м|ад ́ера н|айдут й тал ́ій|анц ́і, бо й франц|уза т|аки здибоў (‛зустрів’). Али тут ́і н ́імц ́і ту ус ́іх руспізн|айут. Ше на них ус ́іх ни надив|иўс ́і, ни звит|аўс ́і, а наш Й|иван гл ́ед|ит, а ту наш б|ойку у с ́ір|аку тай худак ́|і на нуг|ах, йде та шче с ́м|ійіс ́і. Ту він приш|оу аж з Л ́|іска, пр|ава шук|ати у Найес ́н ́ішугу П|ан|а. А ц ́ісар йіг|о у палату казаў упустити, вислухоў, а ши казоў бил ́ет на кул ́|ей ў|описати ой буйе, би бидака пішки д|оміў ни йшоў.

Бойківські говірки 115 Розповідь про Івана Франка

(Записано від Гриня – вівчаря)

Йа бив ше туд ́|і під ́|ечий йак Йив|ан прий|іхоў, ду нас на л ́|іту. Та зн|ати ўот так відпучив|аў, ниб|ога, бу він аж з В|інн ́е прий|іхаў, де ўч|ивс ́і ден ́ й н ́іч, ни дусп|аў тай ни дуй|іў. Та ў сил ́і спуко-
йу му ни д|али ой бой|е, ни дали. А наш Йиў|ан л ́уб|иў, у цêркôў зайт|и, ой буй|е, й ў крил|ос ст|ати, так й с ́півоў з нами, шчо
нн ́е (‛дня’). А у нас были мулудêйк ́і йиґ|омус ́т ́, шчо ўсе л ́уб|или
з л ́уд ́м|а р|адити, а д ́іт|ишч ́ем бумб|они с киш|ен ́і витріс|ати,
а йак б|ило с ́п|іват ту ц|êр ́кôў тріс|ес ́і ой буй|е с ́пів|аў він куб|и здур|оў!

Йиў|ан став|аў в крил|ос ́і тай за н|ами підт ́ег|айі, а ту йно уок|ум глип дул|і на кн|ишку. А то так|е стар|е книшч ́|е, підран|е
ше й пал ́ц ́|ема зашмар|оўани. Він ўх|опиў тут|о книшч ́|е, та й пу відпр|аві йде к вітц ́|ові. А йіґом|ус ́ц ́ ту й чик|али на Йв|ана, ўун|и л ́уб|или з ним р|адити oй буй|е. Шо вун|и там р|адили ни знаў, але Йван вийшуў з ц|ер ́кви ўродований йак би му кто с|отку доў. А йак прашч ́|евс ́і з вітц ́|ом, ту ўтêц ́ йму тоу «Ап|остула» пударуваў, би завіз ду маз ́|ійу (‛музею’) від н|ашуй цêр ́кви. А д ́|акам Йван ўубіц ́|еў прив|ести нув|ий «Ап|остул», ой буй йе та й прив|іс. А той нувий «Ап|остул» ши йе ў нас пушан ́|іўку, бу то від н|ашугу Йў|ана ой буйе!

page115image12504
page115image12776

116 Говори Дрогобиччини Бібліографія

1. Б р о х Оляф (Broch Olaf), Slavische Phonetik, Heidelberg 1911; Б р о х Оляф, Угрорусское нарѣчіе села Убли. С. Петербург 1899.

2. Бандрівський Д. Г., Говірки Підбузького району Львівської об- ласті. Київ 1960.

3. Верхратський Іван, Die ruthenischen Mundarten (Österreich in Wort und Bild, Wien 1898).

4. Верхратський Іван, Der Dialect von Uherci bei Lisko in Galizien (Archiv für slavische Philologie, Bd XV-XVI).

5. Гнатюк Володимир, Матеріяли зібрані в Угорщині й Галичині. Етнографічний збірник. Т. ХІІ, ХІІІ, ХVІ, XVIII, Львів.

6. Грінченко Борис, Словар української мови. Т. І. Київ 1909.
7. Ганцов Всеволод, Діялектологічна клясифікація українських го-

ворів. Записки Української Академії Наук. Київ. Т. ІІІ, ІV.
8. Закревська Ярослава, Епентетичні звуки в українських гово- рах. «Дослідження і матеріали з української мови». Т. V. Київ 1962.

С. 62-69.
9. Зілинський Іван, Дещо з фонетики українських говорів. Аль-

манах Віденської Січі (1908); Зілинський Іван, Проба упорядку- вання українських говорів. Український Науковий Збірник (Львів) 1914; З і л и н с ь к и й Іван, Карта українських говорів. Україн- ський Науковий Інститут. Варшава 1938. Т. 44; Зілинський Іван, Opis fonetyczny jęz. ukraińskiego. Prace Komisji Językowej Akademii Umiejętności. Kraków 1932. T. 19.

10. Кисілевський Кость, Ізоглоси південно східного Наддністров’я. Науковий збірник УВУ. Т. V. Мюнхен 1948. С. 51-58; Кисілев- с ь к и й Кость, Мовні особливості Наддністрянського гнізда. ЗНТШ. Т. 169. Париж – Ню Йорк 1962. С. 288-297.

11. К н я ж и н с ь к и й Антін, Межі Бойківщини. «Літопис Бойківщини». Ч. 1. Т. І. Самбір 1931.

12. П а н ь к е в и ч Іван, Українські говори Підкарпатської Руси і суміж- них областей. Прага 1938.

13. П у р а Я. О., Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І. Львів 1958.

page116image17424

Бойківські говірки 117

page117image1024

14. П р и с т у п а П. І., Рефлекси давнього наголошеного «-о-» в нових за- критих складах на території західних говорів української мови. АН УРСР. Київ 1962.

15. Рабій С., Dialekt Bojków. Sprawozdania Komisji Językowej Polskiej Akademji Umiejętności. Kraków 1932-33. Т. 37-38.

16. Рудницький Ярослав, An Etymological Dictionary of the Ukrai- nian Language. Part 2. Wnnipeg 1963; Рудницький Ярослав, До бойківсько-наддністрянської мовної межі. Літопис Бойківщини. Т. ІV. Самбір 1935.

17. Свєнціцький І.: Бойківський говір села Бітля. Записки Н. Т. Ш. Т. СХІV. Кн. ІІ. Львів 1913.

18. Франко Іван, Народні вірування на Підгірю. Етнографічний Збір- ник НТШ. Т. 5.

19. Janów Jan, Gwara Moszkowiec i Siwki Naddniestrzańskiej. Lwów 1926.

20. Михальчук Кость: Къ южнорусской диалектологіи. «Кіевская старина». Том Х. Кіев 1893.

21. С о л ь ч а н и к Володимир, Здрібнілі та пестливі іменники в народніх піснях Дрогобиччини. Звідомлення Управи приватної коедукаційної ґімназії ім. І. Франка в Дрогобичі, накл. “Рідна Школа” в Дрогобичі за шкільні роки 1918-1919 до 1927-28 р. Дрогобич 1928.

22. О х р и м о в и ч Володимир, Звідки взялася назва Бойки. «Житє і Сло- во». Т. ІІІ. Львів 1895.

page118image256

page119image488

Діялектні матеріяли зібрані за

Квестіонаром для збирання матеріялу для Мовного Атлясу Галичини та за Діялектологічним квестіонаром 1931 року

Бойківські говірки 121

page121image1032

Діялектні матеріяли, зібрані у селах Бабина, Должки, П’яновичі, Сприня, Топільниця та Юрівці

  1. 11. Хата, дім: буд|инук (Должки), зауваження, що «х|ыж ́а (вжи- вається) на Тух|ол ́шцин ́і»; х|ата (Должки), зауваження: «коли з дерева».
  2. 2. Хижа (старий нужденний дім): к|уч ́а (Топільниця); стар|и буд|инук (Должки).
  3. 3. Каміння під вугли дому: мур (Топільниця); п ́ідм|ур (Долж- ки).
  4. 4. Притіс (перший брус по підвалині): п ́ідл|оги (Должки).
  5. 5. Підвалина: п ́ідв|олини (Топільниця), п ́ідл|оги (Должки).
  6. 6. Долівка (підлога): м ́іст (Должки), зауваження: «м ́іст, диемосту нием|а та г|ола з|иемл ́а – п ́ідл|ога»; п ́ідл|ога (Топіль-

    ниця).

  7. 9. Поздовжній бальок у стіні: воч ́|ап (Должки).
  8. 10. Головний бальок під стелею (сволок): ґр|аґар (Топільни-ця), зауваження: «ту х|ати буд|уйут на вугл|о, а биел ́|ок в нас

    нием|а»; ґр|аґ|ар ́ (Должки).

  9. 12. Стіна: с ́ц ́ін|а (П’яновичі); с ́ц ́іна (Бабина).
  10. 13. [Стеля] 2: пув|ола (Топільниця).
  11. 14. Стрих (під, гора) [горище]: п ́ід (Должки); стрих (Топільни-ця) , зауваження: «в курн|ій х|ат ́і аш піт к|оминôм, то стрих».
  12. 15. Цілий дах: дах (Должки); дах ́івка (Топільниця), зауваження, що покрівля з бляхи; стр ́|іха (Топільниця), зауваження: як со-ломою пошито.
  13. 16. Кроква: крокв|и мн. (Топільниця).
  1. 1  Нумерація в другому стовпці подана як у публікації Й. Дзендзелівського.
  2. 2  Квадратні дужки і вписаний у них текст походять від Й. Дзендзелівського.
page121image15056

122 Діялектні матеріяли

page122image1024
  1. 17. Банти [бантини]: бант|ини (Топільниця); ж|ирткие (Должки).
  2. 18. Кладениця (отвір на даху на дим): вшчит (Должки); в ́ікн|о (Топільниця), зауваження: «в ́ікн|о в пув|ол ́і йде дим,а калиен|иц ́ôв ч ́|ел ́усти в пйецу мас ́т ́|ат».
  3. 19. Стріха: стр ́|іха (Топільниця), додано: «стр ́|іха кр|итасул|омôв, а дах ту дах ́івкôв âбу ґ|онт ́ôм».
  4. 24. Ґонти [дранка, драниці]: ґ|онт ́а (Топільниця), ґ|он ́т ́а(Должки).
  5. 36. [Кухня (вимова слова)]: к|ухн ́а (Должки, Топільниця).
  6. 38. Сажа: с|адж͡ ́е (Сприня); с|адж͡ ́і (Бабина, П’яновичі).
  7. 39. Дрова: дрив|а (Юрівці), друв|а (Бабина, П’яновичі, Сприня).
  8. 44. Цілість забудувань господарських: вôб ́іс ́т ́а (Топільниця);уб|ойс ́т ́а (Должки).
  9. 45. Господарське подвір’я (якщо не обора, то чи знане словообора): вôб|ора, (Топільниця), зауваження: « вôб|ора – де др|ива руб|айут, нав ́|іт ́ і в л ́|іс ́і, а д|ехто кажие пуд ́в ́ір ́а»; пôдв|ірйа (Юрівці); подв ́|ір ́і, пудв ́|ір ́і (Сприня); пудв|ір ́і, пудв|ірйе (Бабина); пуд ́в ́|ір ́а (Топільниця), зауваження: «вобіс ́т ́й|е, гобіс ́т ́й|е, обіст ́й|е ‛всі забудовання господарські разом з ха- тою’; гумн|о ‛забудовання госп. без хати’, ‛місце перед господар- ськими будинками’»; р|инôк (Должки).
  10. 46. Тік (боїсько в стодолі): б|ойешчие (Топільниця); б|ойішчие (Должки).
  11. 48. Стайня на коні: машт|ал ́н ́а (Должки); ст|айн ́а (Топільни- ця).
  12. 49. Стайня на корови [хлів, приміщення для корів]: ст|айн ́а (Должки, Топільниця).
  13. 50. Хлів на свині: к|учка (Должки); к|уч ́а (Должки, Топільни- ця).
  14. 53. Як зветься місце до рубання дерева [дров. Повітка для дров]: дриев ́|ітн ́а (Должки); пуд ́в ́|ір ́а (Топільниця).
  15. 54. Пеньок до рубання дерева: к|овбиц ́а (Должки, Топільниця); к|овбичка (Топільниця).
  16. 55. Пивниця (мурована): пивн|иц ́а (Должки, Топільниця); склеп (Топільниця).

Бойківські говірки 123

page123image1048
  1. 56. Яма в землі (головно на бульбу): й|ама (Топільниця), заува- ження: «купй|ак йак вже нал|ож ́ат б|ул ́би, а так й|ама»; купй|ак (Топільниця).
  2. 58. Криниця (студня) [колодязь]: киерн|иц ́а, ст|ул ́н ́а, ст|ун ́н ́а (Должки); ст|ун ́н ́а (Топільниця), зауваження: «ст|ун ́н ́а то к|опана глибоко, а киерн|иц ́а – ‛дж͡ |ериелô’».
  3. 59. Журавель (у студні): журав|ел ́ (Топільниця).
  4. 60. Стовп при журавлі (соха): стовп на в|аз ́і (Должки); стовп(Топільниця).
  5. 61. Поперечний бальок при журавлі: ваг|а (Должки); журав|ел ́(Топільниця).
  6. 63. Інші частини журавля [без вказівки значення]: гак, ж ́|ертка(Должки); ж ́|ертка (Топільниця).
  7. 65. Фіртка: ф|іртка (Юрівці).
  8. 66. Двері в домі, по запинці: дв|иер ́і (Должки), зауважен-ня: «х|атн ́і дв|иер ́і, с ́|ін ́і дв|иер ́і, стан ́ан ́|і, дв|иер ́і бôйе-

    ш ́ч ́|ан ́і»; дв|иер ́і (Топільниця).

  9. 69. Царок (мала огорожа в хаті, стайні, пивниці на кури, дріб):ц|арôк (Должки); ц|ар ́ок (Топільниця).
  10. 70. Скриня на зерно [та інші предмети, в які зсипають збіжжя]:

скр|ин ́а (Топільниця), зауваження: «в сус ́|ік с|ипйат вôв|ес,

а дж͡ |ерну в скр|ин ́і клад|ут»; сус ́|ік (Должки, Топільниця).
40. 71. Місце на снопи (засік…): пир|илô (Топільниця), зауваження: «пир|илô не кладут снôп|и, а сус ́|ік там, де с|ипитс ́а ч|истий

вôв|ес».

  1. 73. Леміш плуга: бл ́|аха (Топільниця).
  2. 74. Частина плуга, що відвертає скибу [полиця]: пôл|иц ́а (То-пільниця), зауваження: «пôл|иц ́а давн ́ійшие в диериевй|аним

    пл|уз ́і»; пул|иц ́а (Должки).

43.75.Ніжплуга[чересло]:пиер|енниедз͡иел ́|ізô(Должки,Топіль-

ниця).

  1. 76. Стовпець, якого держиться гряділь і чепіги [стовба]: рак (То-пільниця); стр ́івб|а (Должки).
  2. 77. Гряділь плуга: гриед ́|іл ́ (Должки, Топільниця).
  3. 78. Чепіги плуга: чиеп ́|іги (Топільниця), зауваження: «чиеп ́|іги

124 Діялектні матеріяли

page124image1048

диериевй|ан ́і, ôнн|а пр|ава пул|ична, а л ́|іва град ́іл ́|ова»;

ч ́ап ́|іги (Должки).

  1. 79. Поперечка, що сполучає чепіги плуга: р|ака (Должки).
  2. 80. [Колішня, двохколесний передок плуга]: тиелішк ́|е (Топіль-ниця).
  3. 82. Назви інших частин плуга [у матеріялах семантика не визна-чена]: куп|ан ́а (Должки); вуж|ов, гôн|êц ́, кур|êц ́ (Топільниця).
  4. 83. Істик: |истик (Должки); й|естик (Топільниця).
  5. 85. Боронувати перед сіянням: вôр|ати? (Должки), скôрод|ити(Топільниця).
  6. 86. Боронувати по сіянні: вôлоч|ити (Должки, Топільниця).
  7. 88. Хребет коси: луб|ок (Должки); прут (Топільниця).
  8. 89. Полотно коси: в|йістрйа (Должки); пôлôт|енцие (Топільниця),зауваження: «пôлôтн|о, пôлôт|енцие, а йак прибив|айітс ́а то

    пл|атка».

  9. 90. Брусок до остріння коси: к|амиен ́ ду кôс|и (Должки); к|амін ́вôстр ́|івний (Топільниця).
  10. 98. Піхва на брусок [посудина у вигляді ріжка, куди кладуть брусдля коси]: к|ушка (Топільниця); т|оч ́ук (Должки).
  11. 102. Держак ціпа: ц ́іп|евнô (Топільниця); ц ́іп|ивнô (Должки).
  12. 103. Бияк ціпа: б|или мн. (Должки); бит|и мн. (Топільниця).
  13. 104. Капиця ціпа: вугул|ов (Должки); к|ап|иц ́а (Топільниця).
  14. 105. Получення капиць у ціпі [ув’язь ціпа]: в|увйаска, в|уйаска(Топільниця); |увйаска (Должки).
  15. 106. Лопатка до віяння збіжжя: в ́ій|ачка (Должки); с ́іл ́|ачка(Топільниця).
  16. 109. Поле, що лежить облогом: пиериел|іг (Должки); пиериел ́|іг

(Топільниця), додано: н. мн. пиериел|оги.
63. 112. Пшениця: пшиен|иц ́а (Должки), додано: « пшиен|иц ́а,

али ние р|одит чиста, а гул|овн ́а, так|е ч|орни, ги с|адж͡ а»; пшиен|иц ́а (Топільниця, Юрівці); пшиен|иц ́і (П’яновичі), пшин|иц ́і (Бабина).

64. 113. Жито: ж|итô (Должки); ж|иту (Топільниця).
65.114. Яре жито: й|арие ж|итô (Топільниця), зауваження: «й|арие ж|итô, зрубув|е ж|итô два ґ|арц ́і й|аругу а ґ|арнêц ́

Бойківські говірки 125

page125image1024

вôзимуу с ́|ійс ́а, тиеп|êр на в|иес ́н ́і на пас ́|іках, а пут ́|ім й|арие с ́а пузбир|айі, а вуз|имие пр|ийдие аж на другий р ́ік»; йарин|а (Должки).

  1. 115. Овес: вôв|ес (Должки, Топільниця); з ́б ́|іжа (Должки).
  2. 116. Ряса, вітка (колосу вівса) [волоток, колос вівса]: кôл|ос ́а (То-пільниця); к|олус в ́івс ́аний (Должки).
  3. 118. Ячмінь: йачм|ін (Бабина); йач ́м|ін ́ (Топільниця); йач ́м|ін ́(П’яновичі, Сприня, Юрівці); йечм ́|ін ́ (Должки).
  4. 119. Зерно: дж͡ |ерну (Топільниця); дз͡ |ерну (Должки, Сприня),з|ернô (Юрівці); з|êрну (Бабина, П’яновичі).
  5. 121. Збіжжя: вôв|ес (Топільниця); з ́б ́|іжа (Должки), зауважен-ня: «з ́б ́|іжа вôв|ес».
  6. 124. Квасоля: фас|ол ́а (Должки, Топільниця, Юрівці); фас|ол ́иі(Сприня).
  7. 126. Вика: в|ика (Бабина).
  8. 127. Картопля: б|ул ́а (Должки), додано: що в сусідньому селіПогар картопля називається кр|омпл ́і; б|ул ́ба (Бабина); бул ́ва,

    д|улі (Юрівці); б|ул ́во (Топільниця).

  9. 129. Часник: чисн|ик (Бабина, Топільниця), чиесн|ок (Топільни-ця); ч ́асн|ик (Должки).
  10. 130. Коноплі: кун|оплі (Бабина); кун|опл ́а (Юрівці).
  11. 131. Доспівати [про пашню]: дôбрин ́|іти (Топільниця),дустиг|ати (Должки, Топільниця).
  12. 132. Доспіле збіжжя [пашня]: ст|иглие (Топільниця); ст|игли(Должки).
  13. 134. Жнива: жнив|а (Должки, Топільниця).
  14. 135. Обжинки: вôбж|инкы (Должки), в ́|ін ́ц ́і, т|олука (Топіль-ниця), додано: «хтос ́ пр|осит на т|олуку або на в ́ін|ец ́».
  15. 136. Сніп: сніп (Бабина, П’яновичі, Юрівці); с ́н ́іп (Сприня).
  16. 137. Полукіпок: півк|опки (Юрівці).
  17. 138. Сніп соломи (вимолочений) [околот]: вôкôл|от, ф|оршл ́ак(Топільниця), зауваження: «ф|оршл ́ак, а мн|огô – вôкôл|от»;

    пук, хвôкôл|от (Должки), додано: уточнення, що вівсяний.

  18. 139. Стернисько [стерня, загальна назва]: стиер (Топільниця);стиерн ́|а (Должки, Топільниця).

126 Діялектні матеріяли

page126image1024
  1. 141. Поле по вівсі: стиер, стиерн ́|а в ́івс ́|ана (Топільниця); стиерн ́|а (Должки).
  2. 147. Конюшина: кôман|иц ́а (Топільниця); куман|ыц ́а (Долж- ки).
  3. 148. Отава: вôт|ава (Должки, Топільниця).
  4. 149. Острива (дручок до сушення сіна): драп|ачка (Должки),рап|ачка (Топільниця), зауваження: «остров|а до кол|упіпка, а до с ́|іна лаб|ан ́і, а на м|етане с ́|іно зв|ет ́с ́а в|ішанка, в|ішінка», додано: «копл ́|ак» – [‛велика копиця сіна’].
  5. 155. Тачки із скринею [тачка]: тачк|ие (Должки); т|ачки (То- пільниця).
  6. 157. [Молоток]: клип|ач (Должки).
  7. 158. Сокира до рубання дерева: сук|ира (Должки); тôпôр ́|ас. р. (Топільниця).
  8. 159. Перед воза [передня теліжка]: передна к|ічка (Топільни-ця); тиел ́|іга пиер|енна (Должки, Топільниця).
  9. 160. Зад воза [задня теліжка]: з|анна тиел ́|іга (Должки, Топіль-ниця).
  10. 161. Розвора (у возі): рôзв|ора (Топільниця); рузвора (Долж-ки).
  11. 162. Столець (подушка) воза: п|одушка (Топільниця), зауважен-ня: «п ́іт кл|еци то йе п|одушка, шо ние м|айі ни руч|иц ́і н ́і н ́іц,

    а виертл ́уг з руч|иц ́ами ду дрівн|их дров»; с ́ід|ан ́а (Должки).

  12. 163. Насад воза: н|асад (Должки, Топільниця).
  13. 164. Коворот (керівник) воза: виертл ́|уг (Топільниця); д|ишиел ́(Должки, Топільниця).
  14. 165. Сворінь воза [передній, що укріплює передню теліжкувоза з розворою]: св|орин ́ (Должки); св|ор ́ін ́ (Топільниця).
  15. 166. [Задній сворінь, що укріплює задню теліжку воза з розво-рою]: зат ́|ілник (Топільниця).
  16. 167. Сниці передні (у возі): сн|иц ́і (Должки, Топільниця),ст|егна (Топільниця).
  17. 168. Підойма воза: п ́ід|ойма (Топільниця).
  18. 169. Клениці [ручиці] передні (у возі): руч|иц ́і (Топільниця);руч|иц ́і пиер|ен ́н ́і (Должки).

Бойківські говірки 127

page127image1024
  1. 170. Клениці [ручиці] задні (у возі): руч|иц ́і (Топільниця); руч|иц ́і з|ан ́н ́і (Должки).
  2. 171. [Віз драбиняк]: драбин ́|ак (Должки); др|абний віз (Топіль- ниця).
  3. 172.Переднялюшня(вдрабиняку):л|евч ́а(Должки);пиер|енна л ́|уш ́н ́а (Топільниця); пиер|ен ́н ́а л ́ушн ́|а (Должки).
  4. 173. Задня люшня [в драбиняку]: з|ан ́н ́а л ́ушн ́|а (Должки); з|ан ́н ́а л ́|уш ́н ́а (Топільниця).
  5. 174. Налюшник: л|евч ́і? (Должки).
  6. 175. Драбини на сіно [у возі]: драб|ина (Топільниця); драб|инина с ́|інô (Должки).
  7. 176. Дручки в драбинах воза [полудрабки]: пôл|удрабк ́е мн.(Топільниця); пул|удрапки мн. (Должки).
  8. 177. Щабель драбини круглий: ц ́|іпкие кр|угл ́і (Должки);ш ́ч ́абл ́і (Топільниця).
  9. 178. Щабель драбини плоский (звичайно на кінці драбини):д|ошчичк ́е мн. (Топільниця); ц ́|іпкие пласк|ат ́і мн. (Долж-

    ки).

  10. 179. Денниця (поміст на возі): миіст (Должки); под|енôк,пуд|енôк (Топільниця).
  11. 180. Колодка (що в неї входять шприхи [шпиці]): гôл|овка (То-пільниця); м|атучина (Должки).
  12. 181. Перстені [кільця, обручі] на колодці колеса: вôбручк|ие мн.(Должки).
  13. 182. Букша (у колесі): б|укш ́а (Должки, Топільниця).
  14. 183. Шприхи [шпиці]: сп|иц ́і (Топільниця); шп|иц ́і (Должки).
  15. 184. Дзвін (в колесі) [обід колеса]: багр|и мн. (Топільниця).
  16. 185. Обруч на колесі [шина]: р|афа (Должки, Топільниця).
  17. 186. Орчик: в|орчик (Должки, Топільниця).
  18. 188. Дишель воза [при кінній запряжці]: д|ишиел ́ (Должки, То-пільниця).
  19. 189. Дишель волового плуга: вôдр ́|ілô (Топільниця); гриед ́|іл ́(Должки).
  20. 190. Залізний гак на кінці дишля: гак (Должки, Топільниця);к|ачка (Топільниця).

128 Діялектні матеріяли

page128image1024
  1. 191. [Зафіксовані назви частин воза без означення семантики]: к|абз ́л ́і мн., м|утра (Топільниця).
  2. 192. Короткі сани на дерево: ґари (Топільниця); пол|усанкие (Должки).
  3. 193. Довгі сани на дерево: шм|иґ ́і (Топільниця), додано: «йак йідут пу дрôв|а, ту ду ґ|ар ́ів пришпил ́|айут шм|иґ ́і».
  4. 194. Насад у саней: н|асад (Должки); н|асат (Топільниця).
  5. 195. Страми (листви в санях) [полози]: копан|иці, копан|иц ́і(Топільниця); стр|ами (Должки).
  6. 197. Получення носів у санях (зв’язи): г|ак ́і, криж|івник (То-пільниця), додано: «п|êрстін ́ л|учит н|оси», ланц (Топільни-

    ця); пиериеб|ойниц ́а (Должки).

  7. 198. [Копили, короткі стовпці (4-6), що задовбуються в полозиі скріплюють їх з ящиком саней]: кôп|ила (Должки); стр|ами

    (Топільниця).

  8. 200. [Відзначені без зазначення семантики інші назви частинсаней]: вос|ак, руч|иц ́і, скр|ин ́а (Должки); пуд|енук (Топіль-

    ниця), зауваження: «до в|ирха прих|одит».

  9. 201. Ярмо: йарм|о (Должки, Топільниця).
  10. 202. Частина ярма на карці [шиї]: йарм|о (Должки, Топільни-ця).
  11. 203. Частина ярма під шиєю: підг|орлиц ́а (Топільниця);п ́ідґ|арл ́а (Должки).
  12. 204. Сноза (внішня) [заноза внутрішня]: зан ́|іские мн.,прит|оки? (Должки); сн|ози мн. (Топільниця).
  13. 205. Заноза зовнішня: з|ан ́|іски мн. (Топільниця); лôп|атка(Должки).
  14. 209. Батіг: бат|іг (Бабина, П’яновичі); бат|іх (Юрівці); бат ́|іх(Сприня); бич (Бабина), зауваження, що це основна назва.
  15. 212. Стежка звичайна: п|иішка, ст|ешка (Должки); ст|ешка(Топільниця).
  16. 213. Пирть (гірська стежка для овець): п|иішка (Должки);ст|ешка (Должки, Топільниця).
  17. 214. Дорога: дôр|ога (Должки, Топільниця); крив|ул ́а (Долж-ки).

Бойківські говірки 129

page129image1024
  1. 215. Шосе: густ|инêц, ц ́іс|арс ́ка дур|ога (Должки); ц ́ісарс ́ка дôр|ога (Топільниця).
  2. 216. Фіра: ф|іра (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).
  3. 217. Візник (фірман): ф|урман (Должки); ф ́|ірман (Топільни- ця), додано: «він ф ́ірм|анит» [інф. ф ́ірм|анити ‛бути, пра-цювати візником’].
  4. 219. Автомобіль: |авту (Юрівці); й|авту (Бабина).
  5. 221. Аероплан: гур|опл ́ан (Юрівці); ивр|опл ́ін (Бабина).
  6. 222. Стуха (сніпок льону, поставлений до сушення, чи сушить-ся на покосах): м|андиел ́, с ́н ́іп (Топільниця); м|андил ́ (Долж-

    ки).

  7. 224. Рафа до льону: пранн|ик? (Должки).
  8. 225.Щіткадольону:ш ́ч ́|ітка(Должки);ш ́ч ́іт ́(Топільниця).
  9. 227. Прясниця: виериет|енô (Топільниця); куд|ел ́а (Должки).
  10. 228. Коловороть [прядка]: виериет|енô, крут ́|іл ́ (Должки), за-уваження: « крут ́|іл ́ – на н ́ім|êц ́кий сп|ос ́ібп»; куд|ел ́а (То-

    пільниця).

  11. 231. Млин: млин (Должки, Топільниця).
  12. 232. Мельник: м|ел ́ник (Бабина, П’яновичі, Юрівці).
  13. 233. Жорна: ж ́|орна (Должки, Топільниця).
  14. 234. Жорнівка: ж ́орн ́|анка, р|ушка (Должки); жôрн ́|анка(Топільниця).
  15. 235. Чого держиться жорнівка (клопіт): крус|êйцие (Топільни-ця); пôропл|иц ́а? (Должки).
  16. 236. [Верхній камінь у жорнах]: навиершн ́|ак (Топільниця).
  17. 237. [Нижній камінь у жорнах]: сп|одôк (Топільниця).
  18. 241. [Обичайна, обкладини верхнього каменя]: вубр|убини(Должки), додаткові пояснення: «дувк|ола к|амиен ́а, шо в ним

    к|амиен ́ ходит».

  19. 245. Свердел: вапн|ик, граб|евник (Топільниця), зауважен-ня: «св|ерлик тун|ойкий чиепнич|ок, гр|упший то граб|евник, вапн|ик або свиерл|ив тô вже найгр|упший»; сверл|ив, сверлик, чиепнич|ок (Топільниця); свиерл|ив (Должки).
  20. 246.Теслярськасокира:манар ́|ін ́,пласк|ач(Должки);сук|ира (Топільниця).

130 Діялектні матеріяли

page130image1048
  1. 247.Дерев’яниймолот:д|овбн ́а(Топільниця);дубн ́|а(Долж- ки).
  2. 249. Клепка в бочці: дуг|и мн. (Должки, Топільниця).
  3. 251. Коваль: кув|ал ́ (П’яновичі).
  4. 252.Залізо:дз͡ил ́|ізô(Топільниця);дз͡ил ́|ізу,зил|ізу(Должки).
  5. 253.Залізний,залізна:дз͡ил ́|ізна(Топільниця).
  6. 255. Іскра: й|ескра (Бабина, П’яновичі); й|іскра (Сприня,Юрівці).
  7. 256.Швець:швец(Бабина,П’яновичі);швец ́(Сприня,Юрівці).Р. од.: шивц ́|а (Юрівці); шиевц ́|е (Бабина).
  8. 257. Тартак: пил|а (Топільниця); тарт|ак, ф|абрика тар-так|ова (Должки).
  9. 258. Різник: р ́ізн|ик (Топільниця); р ́ізник (Должки).
  10. 259. Сім’я, родина (батько, мати, брат, сестра…): рôдин|а(Должки); фам|ил ́ійа (Топільниця).
  11. 262.Чоловік(вимовасловавіншихселах):чôлув|ік(П’яновичі);чôлув ́|ік (Сприня, Юрівці); чулув ́ік (Бабина).
  12. 246. [Дитина]: вôтрôч ́|а (Топільниця).
  13. 265. Тато, батько: т|атô (Топільниця).Змен. ф.: татуйку (П’яновичі); тат|униейко (Юрівці).
  14. 266. Мати: м|ама (Топільниця).
  15. 267. Донька, дочка: дун ́к|а (Должки, Топільниця); д ́| івка, д ́івч ́|а,

д ́івчатиш ́ч ́а (Топільниця). Змен.ф.:дз͡ ́|івуйка(П’яновичі);д ́|івун ́ка(Бабина);д ́івцин|ойку (Сприня); д ́івчин|ойкô (Юрівці).

174.270.Дівчата:дж͡івч ́|ета(П’яновичі);д ́івч|ата(Юрівці); д ́івч ́|ета (Сприня).

  1. 271. Дід: д ́|ідô (Топільниця); д ́|іду (Должки). Р. мн.: д ́ід|ів (Бабина); д ́ідів (П’яновичі).
  2. 272. Баба: б|аба (Топільниця); баба (Должки).
  3. 273.Невістка:ниев|иістка(Должки);ниев ́|істка(Топільниця).
  4. 274. Зять: з ́ат ́ (Юрівці); з ́ет ́ (П’яновичі, Сприня).
  5. 275. Тесть: тес ́т ́ (Юрівці); тес ́ц ́ (П’яновичі).
  6. 279. Стрий [дядько по батькові]: стрик (Должки).
  7. 280. Стрина [дружина дядька по батькові]: стр|ина (Должки).

Бойківські говірки 131

page131image1024
  1. 285. Брат р. мн.: братів (Бабина, П’яновичі, Юрівці); брат ́ів (Сприня).
  2. 292.Хреснийбатько:нан|ашкô(Должки);хр|еснийт|атô(То- пільниця).
  3. 293.Хреснамати:нан|ашка(Должки);хр|еснам|ама(Топіль- ниця).
  4. 297. Вдова: вд|ова (Топільниця); вдôв|иц ́а (Должки), додано: вдив|êц ́ [‛вдовець’]; вдув|иц ́і (П’яновичі); ґд|ова (Юрівці).
  5. 298.Дівчина,щомаєнешлюбнудитину:б|укарт ́а,п|окритка (Должки); зав|итка (Топільниця).
  6. 299. Нешлюбна дитина: б|укарт, найд|ух, пукруп|ивник (То- пільниця); б|укарт ́|а (Должки).
  7. 300.Хлопець:хл|опиец(Бабина,П’яновичі);хл|опиец ́(Сприня, Юрівці).Р. од.: хл|опц ́а (Юрівці); хл|опц ́і (Бабина).
  8. 301.Малийхлопець:мал|ийхлôпч|êйко(Топільниця);хлупч ́|ук(Должки).
  9. 302. Як говориться до старшої жінки: нан|ашкô (Должки), за-уваження: «так к|аж ́ут мул|од ́іж ду м|ение [інформаторці

    70 років]»; нан|ашкô (Топільниця).

  10. 303. Челядник: чиел ́|анник (Юрівці); чил ́|енник (Сприня).
  11. 304. Козаченько: кузач|ейку (П’яновичі, Сприня); кузач|ен ́ку(Бабина).
  12. 305. Стіл: стів (Бабина, П’яновичі, Юрівці); с ́т ́ів (Сприня).
  13. 306. Шухляда в столі: шуфл ́|ада (Должки, Топільниця).
  14. 308.Лава,лавка,евент.їївідміни(ослініт.д.):л|ава(Топільни-ця); л|авиец ́а (Должки), зауваження: « л|авиец ́а шо йе дук|ола

    х|ати».

  15. 309. Стілець: стôл|êц (Топільниця); стулêц ́ (Должки).
  16. 311. Ліжко: п|ос ́т ́іл ́ (Должки, Топільниця).
  17. 312: Постіль: п|ос ́т ́іл ́ (Должки, Топільниця).
  18. 313. Ліжко в стайні: п|одрйа (Должки); пр|ис ́л ́інка (Топіль-ниця).
  19. 315. Годинник: дз͡ |иґар (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).
  20. 316.Дзеркальце[дзеркало]:дз͡|еркалô,л ́уст|еркô,с ́в ́ірц ́|адлô

132 Діялектні матеріяли

page132image1024

(Топільниця), зауваження, що вживається рідше, ніж дз͡ |еркалô,

л ́уст|еркô; л ́уст|ерку (Должки).

  1. 317. Сірники: паличк ́|і, с ́|ерк ́і (Сприня); паличк|ы, с|іркы(Должки); с ́|ерка (Топільниця).
  2. 318.Житнямука:ж|итнамук|а(Топільниця);ж|ит ́н ́амук|а(Должки).
  3. 321. Клюски [галушки]: кл ́|уски (Должки), зауваження:«кл ́|уски з мукы кр|айут на л|окшу так др ́іб|ойку, йак

    чиервак|ы»; т|істиечкô, т|істô (Топільниця).

  4. 322. Мука кинена на гарячу воду і замішана [замішка]: чир(Должки, Топільниця).
  5. 323.Пляцокбездріжджів,печенийнаблясі(корж):вôшч|епôк,п|алиен ́|а (Топільниця), зауваження: «з ́в ́івс|а вôшч|епôк без бл ́|ахи таки в вôгл ́|ан ́ц ́і»; в|ошчиепôк (Должки), зауваження, що з вівсяної муки.
  6. 324. М’ясо: мй|асô (Должки); мй|есу (Бабина); мн ́|асô (То- пільниця); мн ́асô (Юрівці); мн ́есу (П’яновичі, Сприня).
  7. 326. Масть: мас ́т ́ (Сприня, Юрівці); мас ́ц ́ (Бабина,П’яновичі).
  8. 328. Сіль: сіл ́ (Бабина, П’яновичі, Юрівці); с ́іл ́ (Сприня).
  9. 330. Тварог (м’який свіжий сир): сир (Топільниця), додано:«сир стар|ий, тô бр|индз͡ ́а»; сôл|откый сыр (Должки).
  10. 331. Квасне молоко: квасн|е мôлôк|о (Должки), зауваження: «а в Бітли к|ажут дз͡ |ера»; квасн|е мôлôк|о (Топільниця), до-дано: «збр|еслие мôлôк|о то н ́і квасн|е н ́і сôл|откие».
  11. 333.Горілка:бôнґ|о,гур ́|івка(Должки),зауваження,щобôнґ|о ние русп|уш ́ч ́иение, гур ́|івка русп|уш ́ч ́иена; вôкув|итка,гôр ́|івка, шнапс (Топільниця).
  12. 334. Піяк, впивця [п’яниця]: пий|ак (Топільниця).
  13. 335. П’яний: пйаний (Должки, Топільниця).
  14. 338. Мамляти (поволі їсти, або інші): м|амл ́айі (Должки, То-пільниця).
  15. 342. Горщик: гôрн|ец, г|орнец (Юрівці); гурн|ец (Бабина,П’яновичі, Сприня).
  16. 343. Жбан, збан: збан (Сприня); зб|анук (Бабина, П’яновичі).

Бойківські говірки 133

page133image1024
  1. 344. Ложка: л|ишка (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).
  2. 353. Мосур (черпак без держака): мус ́|ір (Должки).
  3. 358. Коромисло (на воду): курум|есла (Должки); курум|есла(Топільниця), зауваження: «алие тиеп ́|ір нием|а вж ́е».
  4. 359.Начиння,щовнімміститьсяхліб:кôр|ит ́а(Топільниця);кур|ит ́а (Должки).
  5. 360. Скопець до доєння корів [дійниця]: скôп|ец ́ (Юрівці);скôп|êц ́ (Должки, Топільниця).
  6. 363. Масниця [масничка]: м|асниц ́а (Должки, Топільниця).
  7. 364. Паличка в масниці: кулут|івц ́а, кулут ́|атко (Топільни-ця); кулут ́|івка, р|учка (Должки).
  8. 365. Прикривка масниці: накр|ивал ́цие (Топільниця);пр|икривка (Должки).
  9. 367.Шатківниця:шат ́ківн|иц ́а(Топільниця);ш ́ат ́ківн|иц ́а(Должки).
  10. 368. Шаткувати [капусту]: шаткув|ати (Топільниця); ш ́ат-кув|ати (Должки).
  11. 369. Кадь (стіни прості) [вид діжки з рівними, невигнути-ми боками]: ґ ́іл|етка, ст|ан ́увц ́а (Топільниця), зауважен- ня: «ґ ́іл|етка мал|а, а ст|ан ́увц ́а то вже т|енґа», ; саґ|ан (Должки), додано без пояснень (очевидно, різновиди діжок) антал|ак, б|он ́а, бôд|енка, кôрч ́|ага.
  12. 370. Бочка (випуклі стіни): б|очка (Должки, Топільниця).
  13. 372. Корито (згл. інше начиння) на їду для свиней: вал ́|ів(Должки); вал ́|івч ́а (Топільниця).
  14. 373. Корито до парення м’яса: кур|иту (Должки).
  15. 374. Жолоб: ж|олуп (Должки).
  16. 375. Начиння з видовбаного пня: мус ́|ірч ́а (Должки).
  17. 377. [Люлька]: ф|айка (Топільниця).
  18. 378. Цибух люльки: циб|ух (Должки, Топільниця).
  19. 379. [Папіроса, цигарка]: дз͡ иґ|ару (П’яновичі).
  20. 380. Тютюн: прас ́|івка, скр|утêц ́, т ́ут ́|ун (Должки);прас ́|івка, т ́іт ́|ун (Топільниця).
  21. 381.Мошонка[калитка]натютюн,зробленазміхура:капч|ук,мôш|инка (Топільниця), зауваження: «мôш|инка з баран ́ічих

134 Діялектні матеріяли

page134image1024

йійêц ́ так|а шк ́ір ́ан|а»; капч ́|ук (Должки).

  1. 382.Убрання[одяг,загальнаназва]:руб|ат ́а,шм|ат ́а(Долж-ки); шм|ат ́а (Топільниця).
  2. 385. Ковнір [комір] сорочки: в|опшивка (Должки, Топільни-ця).
  3. 386. Сподні [штани]: пôртк ́|ие (Топільниця), зауваження:«хôл|ош ́н ́і с сукн|а вôв|ечугô, з ́і св|огô пôлôтн|а, а купч ́і ту

    сп|он ́н ́і», сп|он ́н ́і (Топільниця); сп|он ́н ́і (Должки).

  4. 387. Вовняні сподні [штани] у верховинців: хôл|ошн ́і (Долж-ки); хôл|ош ́н ́і (Топільниця).
  5. 388. Підштанці [кальсони]: ґ|ац ́і (Должки); пôртк ́|ие (То-пільниця), зауваження: «пôртк ́|ие лиш н|ôс ́ат в з|ием ́і п ́іт

    сп|он ́н ́і».

  6. 389. Білля [білизна]: руб|ат ́а (Должки); шм|ат ́а (Топільни-ця).
  7. 390. Фартушок (запаска): з|апаска, (Топільниця), зауваження:«з|апаска, а к|упчий в кл|ини ту фартуш ́|ок», фартуш ́|ок (Топільниця); з|апинка (Должки); фарт|ух (П’яновичі, Спри- ня, Юрівці); фартуш|ок (Бабина).
  8. 391. Спідниця: мал ́|ованка, с ́п ́інн|иц ́а (Топільниця); с ́п ́інниц ́а (Должки).
  9. 393. Кожух: кужух (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).
  10. 395. Гуня: с ́ір|ак (Должки), зауваження: «с ́ірач|ина, с ́ір|ак вôрабй|айут з в|овни», с ́ірач|ина (Должки); с ́ірак ́|ие мн. (То-пільниця).
  11. 396. Сердак: лêйбык (Должки), лêйбик (Топільниця).
  12. 397. Камізелька: камаз|ел ́ка (Должки); кам ́із|ел ́ка,лêйбич ́|а (Топільниця) зауваження: «вовняний з рукавами».
  13. 399. Шапка чоловіча: ш|апка (Юрівці); ш ́|епка (Бабина,П’яновичі); ш ́епка (Сприня).
  14. 400. Капелюх: капиел ́|ух (Должки, Топільниця).
  15. 401. [Солом’яний капелюх]: ґрас|ан ́а (Должки).
  16. 404. Хустка на голову: ф|устка (Бабина, П’яновичі, Сприня);х|устка (Бабина, Должки, Юрівці); х|уст ́а с. р. (Топільниця).
  17. 408. Рушник: ручн|ик (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).

Бойківські говірки 135

page135image1024
  1. 411. Простирало: виер|ета, пл|ахта (Топільниця); пл|ахта (Должки).
  2. 412. Груба плахта [ряднина] на траву: пл|ахта (Должки), пл|ахта,рй|андз͡ ́а(Топільниця),зауваження:«рй|андз͡ ́а‛стар|е дрант|ивие пôлôтн|о, пл|ахта так|ош к|аж ́ут, [перен.] рй|андз͡ ́а ‛стара баба’».
  3. 413. Солом’яний матрац: соломй|аник, с ́івн|ик (Должки).
  4. 414. Голка: йегл|а (Сприня); й|егла (Бабина); йêгл|а, йігл|а(П’яновичі).
  5. 415.Ґудзик:ґ|удз͡ик(Должки,Топільниця).
  6. 416.Фанти(матеріянаубрання):мат|ерійа(Должки);сукн|о?(Топільниця).
  7. 417.Зрібнеполотно(грубеполотно):кôлôчн|епôлôтн|о(Долж-ки); маканч ́|ание пôлôтнô (Топільниця).
  8. 418. Пачісне полотно (тонше полотно): кун ́|іпние пôлôтнô (То-пільниця); чин ́ув|атие (Должки), зауваження: «у взори» [ткане].
  9. 419. Тонке полотно (найліпше): л ́|анние пôлôтнô (Топільни-ця); тôнк|е пôлôтн|о (Должки).
  10. 420. Прати в руках: жм|икати (Топільниця); жм|окати(Должки).
  11. 421. Прати праником: пр|ати (Должки, Топільниця).
  12. 425. Постоли: дырывй|аникы (Должки).
  13. 429.Черевики(понадкістку):чиериев|икы(Должки),зауважен-ня: «чиериев|икы з вôнн|им в ́ікр|ойôм (не краяні з одної шкі-

    ри)»; чиериев|иек ́ие (Топільниця).

  14. 430. Підчеревики (мешти) [туфлі]: м|ешти (Должки, Топіль-ниця).
  15. 431. Суконні чоботи з холявами: биерл ́|ач ́а (Топільниця).
  16. 433. Капці: к|апц ́і (Должки, Топільниця).
  17. 438. Перстень: вôбр|учка (Топільниця), зауваження: «вôбр|учкату биез в|очка», п|êрстин ́ (Топільниця); п|êрс ́т ́ін ́ (Должки).
  18. 439. Земля: зиемл ́а (Топільниця); з|иемл ́а (Должки).
  19. 440. Ґрунт: ґрунт (Топільниця); зр|уба, н|ива, п|олие (Должки),зауваження: « нива – ґрунт к|ôлô х|ати гр ́ад|ы, то тр|аба зôр|ати, йак с ́а зр|убат л ́іс та то пол|ие йе зр|уба».

136 Діялектні матеріяли

page136image1024
  1. 441. Джерело: дж͡ |елиелô, дж͡ |ериелô, ж|ериелô (Юрівці); дж͡ |ериелô, жр|удлô, нôр|а (Топільниця); дж͡ |ерлу (Сприня); дз͡ |ернô, нôр|а (Должки); ж|ерлу (П’яновичі); нôр|а (Бабина).
  2. 443. Марас (болото): бул|отô (Должки, Топільниця).
  3. 445. Млака (підмокла лука, ґрунт): багнôв|очка, м|оч ́арналука, сиегла (Топільниця); мл|ака (Должки).
  4. 446.Потік:пиериек|іп,п|отік,рів(Бабина);п|отік(П’яновичі);пут|ік (Юрівці); п|от ́ік (Сприня).
  5. 448. Плитка (мілка) вода: вуск|а вôд|а (Должки); мал|ейкав|ода (Топільниця).
  6. 451. Мала пливуча вода: пôт ́|ік (Топільниця); пут ́іч ́|ок(Должки).
  7. 452. Вир глибокої води: калиб|ан ́а (Топільниця); кулуб|ан ́а(Должки).
  8. 453.Діл(горбок):дôл|инка,д ́іл,рôзд|ола(Топільниця),заува-ження: «д ́іл, рôзд|ола (великий)»; пиериед|олина (Должки), за-

    уваження: «ж ́ôл|ôбына, м ́іж гôрпк|ами – пиериед|олина».

  9. 454. Ґрунь (горбок): гôрб|ок (Должки); гôрб|ок (Топільниця),додано, що ґрун ́ вживається як назва гори (топонім).
  10. 455. Ґрапа, драпа (стрімке урвисте місце): вôб ́|іч, скал|а (То- пільниця), додаткове пояснення: вôб ́|іч ‛стрімке поле’,скал|а ‛стрімкий берег’; диебр ́|а, з|омпл ́а, скал|а (Должки).
  11. 456. Вершок гори: вêр ́х (Должки); виершок (Топільниця).
  12. 457. Камінна тафля (плита): пл|ита (Должки, Топільниця).
  13. 458. Зірка: з|орі (Бабина); з|орі, з ́в ́|ізда (П’яновичі).
  14. 459.Зорярання:зирн|иц ́а(Должки),додано:«з|орйа‛малень-ка звізда, а має доокола паски’, зирн|иц ́а ту зрана сх|одит

    у виеликый пиіст»; з|ор ́а р|анна (Топільниця).

  15. 460. Зоря вечірня: з|ор ́а виеч ́|ірна (Топільниця); з ́в ́|іздавиечиер ́|ішн ́а (Должки).
  16. 461. Схід сонця: сх ́іт с|он ́ц ́а (Должки, Топільниця).
  17. 462. Полудне [південь]: пул|унние (Топільниця); пул|унни(Должки).
  18. 463. Остання кватира місяця: вост|атна кват|ира м ́іс ́а-ч ́êйка, пиериет п|овн ́ôв (Топільниця).

Бойківські говірки 137

page137image1024
  1. 465. Сьрис (дрібний лід, що пливе водою): кр|ига (Топільни- ця).
  2. 466. Вітер, що крутиться наоколо [повітряна труба]: в ́|ітиер (Должки); зав ́|ійо (Топільниця).
  3. 467.Ховзько[слизько]:сл|искô(Топільниця);сл|ис ́кô,(Долж- ки),зауваження,щосл|ис ́кô«пиер|едж͡иеказ|али»,х|ôвс ́кô (Должки).
  4. 468. Ховзький [слизький]: слис ́к|ий (Топільниця).
  5. 469. (По)ховзнулася (драбина, чоловік) [посковзнулася, посков-знутися]: пôслизн|утис ́а (Топільниця); х|овзатс ́а (Должки).
  6. 475. Буря: б|урі (Бабина, П’яновичі); б|урйа (Юрівці); б|урйе(Сприня).
  7. 477. Дощ, дощу: дождж͡ (Должки, Топільниця, Юрівці); дошч(Бабина).

    Р. од.: дождж͡ у (Топільниця); дождж͡ |у (Должки).

  8. 479. Капля: капл|инка (Топільниця); ц ́|апка (Должки).
  9. 480. Злива: зл|ива (Должки); т|уч ́а (Топільниця).
  10. 481. Слота: сл|ота (Должки, Топільниця).
  11. 482. Веселка: виесиел|иц ́а (Топільниця).
  12. 483. Грім: гр ́ім (Должки), гр ́ім, п|ерун (Топільниця), додано:«гр ́ім би т ́а пуб|ив, п|ерун би т ́а стр ́|іскав».
  13. 484.Гримить[грім]:бйе,грим|ит(Должки);грием|ит(Топіль-ниця).
  14. 485. Гриміти: грим ́|іти (П’яновичі, Сприня).
  15. 486. Град: град (Должки, Топільниця).
  16. 487. Сніг: с ́н ́іг (Должки, Топільниця).Р. од.: с ́н ́ігу (Должки, Топільниця).
  17. 488. Задима (заметіль) [завірюха]: зав|ійа (Топільниця);миет|іл ́ (Должки), додано: «миет|іл ́і д|уйут».
  18. 489.Інійнадеревах:|инêй(Топільниця),зауваження,щовжи- вають представники старшого покоління; ин|êй (Должки), за- уваження, що вживають представники старшого покоління,мôр|ос (Должки); йін|ей (П’яновичі, Сприня, Юрівці).
  19. 490. Іній на дасі: |инêй (Топільниця); ин|êй (Должки), додано:«ф|урдит с ́н|ігоум», мôр|ос (Должки).

138 Діялектні матеріяли

page138image1024
  1. 493. Імла: імл|а (Юрівці).
  2. 497. Стебельце: стиебиел ́ц|е (Бабина, Юрівці); стиебиел ́ц ́|а(П’яновичі).
  3. 498. Блават: бл ́|ават (Юрівці); бл|оват (Бабина).
  4. 499. Кропива: круп|ива (Бабина, Юрівці).
  5. 500. Бур’ян: бурй|ан (Юрівці); бурй|ен (Бабина, П’яновичі,Сприня).
  6. 504. Гриби: гриб|и (Топільниця), зауваження: «гриб|и, а вс ́із|авм ́іш, то гриб|и»; гр|ибы (Должки).
  7. 505.Правдивийгриб[білийгриб]:гриб(Должки,Топільниця);грип (Топільниця).
  8. 508. Деревна губа: гл|иви (Топільниця); п ́ідп|иен ́кы? (Долж-ки).
  9. 509. Требулька, різанець [Allium Schoenoprasum L.]:з ́р ́ізôв|анêц ́ (Топільниця); прив ́|іс (Должки).
  10. 511. Дерево, що росте: д|ервô (Топільниця); д|иериевô (Долж-ки).
  11. 512. Ліс: л ́іс (Должки, Топільниця).
  12. 513. До ліса [в ліс, до ліса йти]: в л ́іс (Должки, Топільниця).
  13. 514. В лісі: в л ́іс ́і (Должки, Топільниця).
  14. 515. Берези: биер|ези (Сприня).
  15. 516. Ліщина: лішч|ина, л ́|іска, л ́ішч|ина (Должки); л ́ішч|ина(Топільниця), зауваження: «л ́ішч|ина, а йінн|а ту л ́|іска».
  16. 518. Ясень [ясен]: й|асêн ́ (Топільниця); й|ас ́ін (Должки), до-дано: р. од. й|ас ́ін ́а.
  17. 519. Рябина (дерево): калина? (Должки); р ́ап (Топільниця).
  18. 523. Ялиця: йал|иц ́а (Должки, Топільниця).
  19. 524. Сосна: с|осна (Должки, Топільниця).
  20. 525.Листячатинних[шпилькових]дерев:ч ́атин|а(Должки);ч ́ат|инка (Топільниця).
  21. 526. Опалі шпильки (чатиння): ч ́ат|ина (Топільниця);ч ́ат|ин ́а (Должки).
  22. 527. Кора [дерева]: кôр|а (Должки, Топільниця).
  23. 530. Яблуко: й|апкô (Юрівці); й|апку (Бабина, П’яновичі,Сприня).

Бойківські говірки 139

page139image1024
  1. 532. Черешня: чиер|ешн ́а (Топільниця); чиер|еш ́н ́а (Долж- ки).
  2. 533. Кістка (овочів) [фруктів]: камиен|êц ́ (Топільниця); кам ́ін|êц ́ (Должки).
  3. 534. Овочі бука: ж ́ер (Топільниця); ж ́êр (Должки).
  4. 535. Черемха: чиер|емшина (Топільниця).
  5. 536. Ягода: й|агôда (Сприня, Юрівці); й|агуда (Бабина).
  6. 537. Аґрус: |анґриест (Юрівці); анґр|ист (Бабина).
  7. 538. Ожини: чиерн|иц ́і (Должки).
  8. 539.Кущчорнихягід(борівок)[чорниці]:й|афини,йафинн|ик(Должки); йафинник (Топільниця).
  9. 540. Порічки: пож|ички, пуж|ички (Юрівці); пож|ичк ́і,пуж|ичк ́і (Бабина).
  10. 541. Суниці: й|агôды (Должки); й|агуди (Топільниця).
  11. 542. Щавій, квасець: квасн|иц ́а (Топільниця); ш ́ч ́ав|а,ш ́ч ́авн|ик (Должки), зауваження, що ш ́ч ́авн|ик більший [як

    ш ́ч ́ав|а].

  12. 543. Полин: п|олин (Должки); п|улин (Топільниця).
  13. 544. Феречина (рід папороті): папуротн|ик (Должки),
  14. 545. Ведмідь: миедв ́|іц ́ (Бабина).
  15. 546.Заєць:з|айац ́(Юрівці);з|айіц ́(Бабина,П’яновичі,Спри-ня).
  16. 547. Лис: лис (Должки); лис, лис|иц ́а (Топільниця).
  17. 548. Борсук: бурс|ук (Должки, Топільниця).
  18. 549. Тхір: тхір, тх ́ір (Топільниця); тх ́ір ́ (Должки), додано:н. мн. тх ́ір ́|і.
  19. 550.Лилик[кажан]:л|ел ́ік(Юрівці);лил ́|іт(Должки);пирг|ач(Топільниця).
  20. 551. Бузьок [чорногуз, лелека]: б|уз ́ôк (Должки), додано: н.мн. б|ус ́кие; б|уз ́ôк (Топільниця).
  21. 553. Зозуля: заз|ул ́а (Топільниця); зуз|ул ́а (Должки).
  22. 555. Дятел: жовна (Должки).
  23. 556. Зяблик: з ́|аблик (Должки).
  24. 557. Вуж: вуж, гад (Топільниця); г|адина (Должки).
  25. 558. Змія: гад ́|ук (Должки); змий|а (Топільниця).

140 Діялектні матеріяли

page140image1048
  1. 559. Жаби рапкають [крякають]: к|урчат, кулик|айут (Долж- ки); р ́апкайут (Топільниця).
  2. 560.Пчола[бджола]:пчал|а,пчôла(Бабина);пчола(Топільни- ця); пч ́ол|а (Должки).
  3. 561. Муха: м|уха (Должки).
    Н. мн.: мухы (Должки); м|ухие (Топільниця).
  4. 562. Хрущ: хрушч (Должки, Топільниця). Н. мн.: хруш ́ч ́|і (Должки).
  5. 563. Блоха: блих|а (Топільниця); блôх|а (Должки); бл|оха (Ба- бина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).

365. 564.Плюсква[блощиця]:блôшч|иц ́а(Топільниця);блушч|иц ́і (Должки).

  1. 565. Джміль: дж͡ м ́іл ́ (Юрівці); чміл ́ (Бабина, П’яновичі).
  2. 566. Мурашка: мурав|ел ́ (Должки); мур|ал ́ (Топільниця).
  3. 568. Гусениці [гусениця]: вус|ениц ́і, ôс|ениц ́а (Топільниця);

ус|енниц ́а (Должки).

  1. 569.Худоба[загальнаназва]:йм ́|ін ́а(Топільниця),зауважен-ня: «кур|ови», худ|оба (Должки), зауваження: «волы»; худ|оба

    (Топільниця).

  2. 571.Кінь,лат.Equuscaballus[жеребець]:в|оґиер(Должки,То-пільниця).
  3. 572.Кастрованийкінь(якщомаєосібнуназву):к ́ін ́(Должки,Топільниця).
  4. 573. Лоша: лош|а (Юрівці); лôш ́|а (Топільниця); луш|е(П’яновичі); луш|ук (Должки), додано: «стриж ́|ак пу року- ви»; луш ́|е (Бабина, Сприня).
    Н. мн.: луш ́|ета (Бабина, П’яновичі, Сприня).
  5. 574. Бугай: буг|ай (Должки, Топільниця).
  6. 575. Кастрований молодий бугай: бик, бич ́|ок (Топільниця),бык, вів (Должки).
    Р. мн.: від віл: в|олів (Бабина, П’яновичі); вул|ів (Юрівці), вул ́|ів (Сприня).
  7. 576. Кнур: кнур (Топільниця); к|орнас (Должки).
  8. 577. Вепр [кабан]: в|еприк (Топільниця); пац ́|ук (Должки).
  9. 578. Порося: пац ́|е (Бабина).

Бойківські говірки 141

page141image1056
  1. 579. Вівця: в|івц ́і (П’яновичі, Сприня).
  2. 580. Крілик [кріль]: кр ́іл ́ (Должки, Топільниця).Н. мн.: кр ́іл ́|і (Должки, Топільниця).
  3. 582. Осел (сомар): вôс|ел, в ́іс ́л ́|ук (Топільниця).
  4. 583. Самець серни: сиерн ́|ук, цап (Должки); цап (Топільни-ця).
  5. 584. Морда в корови: п|исôк (Топільниця); п|ысук (Должки).
  6. 585. Коров’ячий хвіст: хвіст (Должки); хв ́іст (Топільниця).
  7. 586. Ратиця корови: п|апиркы мн., р|атиц ́і (Должки);р|атиц ́а (Топільниця).
  8. 588. Обсяг [вимова і значення] слова мериндя: р|инд ́а ‛[вису-шений шлунок] з мал|оо тил ́|ати [що використовується для

    звурджування молока]’ (Топільниця).

  9. 589. Морда в свині: п|ысôк, р|ийкô (Должки); рил|о (Топільниця).
  10. 590. Щетина у свині: сêр ́с ́т (Топільниця); ш ́иерс ́т ́,

ш ́ч ́ітин|а (Должки).

  1. 591. Кров звірят: кров (Должки, Топільниця).
  2. 592. Кривавий: киерв|авий (П’яновичі); крив|авий (Юрівці).
  3. [Кривава]:кирв|ава(Сприня);к ́ерв|ава(Бабина).
  4. 593. Кінь жере [їсть]: йіст (Топільниця); йіс ́т ́ (Должки).
  5. 594. Корова жере [їсть]: йіст (Топільниця); йіс ́т ́ (Должки).

393.595.Коровапережовує(румиґає)[жуєжуйку]:миер|иендж͡ие

(Должки);рум|едж͡ие(Топільниця). 394.596.Вівцяпережовує:миер|иендж͡ие(Должки),зауваження:

«миер|иендж͡ ие вс ́а руг|ова худ|оба»; рум|едж͡ ие (Топільниця). 395. 597.Половийгінувівці[вівцямаєохоту]:[вівця]г|онитс ́а(То-

пільниця); х|одит в ́івц ́|а (Должки).

  1. 598.Половийгінуконей[кобиламаєохоту]:[кобила]бй|ес ́а,відб|иватс ́а (Должки); бй|ес ́а (Топільниця).
  2. 599.Половийгінукорови[коровамаєохоту]:[корова]б ́|ігат(Должки); зал ́|ітитс ́а (Топільниця).
  3. 600. Половий гін у свині [льоха має охоту]: [льоха] гурч|ит(Должки); запал|ит ́с ́а (Топільниця).
  4. 601.Половийгінусуки[сукамаєохоту]:[сука]г|онит ́с ́а(То-пільниця); г ́ін ́битс ́а (Должки).

142 Діялектні матеріяли

page142image1024
  1. 602. Половий гін у кота [кішка має охоту]: [кішка] марц ́|уйітс ́а (Топільниця); на м|арут йде (Должки).
  2. 603. Каструвати свині: ч|истити (Должки).
  3. 604. Носатина [сап у коней]: з|овзи (Топільниця); нôсат|ина(Должки).
  4. 605. Золза, лат. adenitis s. contagiosa equorum [залоза]: з|овзи(Должки, Топільниця).
  5. 606. [Кінь] залозує: зувз|уйіс ́а (Должки).
  6. 607. Дріб: д ́р ́іб (Топільниця).
  7. 608. Когут [півень]: куг|ут (Должки, Топільниця).
  8. 614. Качка: к|ачка (Бабина, Юрівці).
  9. 619. Гусеня: г|ус ́і (Бабина, П’яновичі, Сприня).
  10. 620. Каченя: к|ача (Юрівці); к|ач ́і (Бабина, П’яновичі, Сприня).
  11. 621. Індик: й|ендик (Бабина, Должки, П’яновичі, Сприня);й|індик (Юрівці).
  12. 623. [Кіт]: згр.-знев. форма: кôтискô (Юрівці).
  13. 624. Пес, собака: згр.-знев. форма: пс|иску (Бабина); псиску(П’яновичі); пс|ишчие (Юрівці).
  14. 627.Кликанняовець[вигук,якимкличутьовець]:биерка-бир-ррр!, на-на-на! (Должки); на-б|ирка-не! (Топільниця).
  15. 628. Відгонювання овець [вигук, яким відганяють овець]: а-б|ира!, а-куш!, куш-а-куш! (Топільниця); а-бирс ́-г|уз ́а!(Должки).
  16. 629. [Вигук, яким кличуть ягнят]: н ́|іц ́у-н ́|іц ́у! (Должки).
  17. 630.Кликаннясвиней[вигук,якимкличутьсвиней]:куц ́-куц ́-ку! (Должки); куц ́к|о-куц ́к|о! (Топільниця).
  18. 637. Стадо овець (кіз): ш ́ал|ас (Должки); ш ́ал|аш (Топільни-ця).
  19. 638. Рогата вівця: руг|ачка (Топільниця); ч ́іпч ́ар ́а (Должки).
  20. 639. Безрога вівця: ш|ута (Топільниця); ш ́|ута (Должки).
  21. 640. Обсяг [значення] слова бирка (рід вівці передусім з ко-роткою, крутою вовною): б|иерка ‛йагн ́а кучиер ́|авейе (з ко-

    роткою вовною)’ (Должки).

  22. 641. Обсяг [значення] слова vetula (молода, або неплідна ві-вця, коза): йалув|еґа (Топільниця); й|алувиц ́а (Должки).

Бойківські говірки 143

page143image1032
  1. 642. Обсяг [значення] слова pistrula (сороката вівця на мор- дочці): чула? (Должки).
  2. 643. Кошара (загорода для овець на полонині): з|агôрôда, кôш ́|ара (Топільниця); кôш ́|ар ́а, кум|арник? (Должки).
  3. 644. Салаш: ш ́ал|ас (Должки); ш ́ал|аш (Топільниця), додат-кове пояснення ‛ст|аду вув|êц’.
  4. 645.Колиба(ята,буда):б|уда,кол|иба(Топільниця),зауважен-ня: «кол|иба, де в ́івч ́ар ́і ноч|уйут, а кôм|арник, де ґл ́|аґайут мôлôк|о»; кôл|иба (Должки), зауваження: «з л|уба завй|ажие в к ́івн ́|і й накр|ийі л|убом, а з|им ́ів то йак буд|инук».
  5. 646. Полиця в салаші: д|ошка (Топільниця), зауваження: «д|ошка в кôм|арнику, де с ́а бундз͡ |и клад|е»; пул|иц ́а (Долж- ки).
  6. 647. Струнґа (огорожа при доєнні овець3): д ́івн|иц ́і? (Долж- ки); стр|унка (Топільниця), зауваження: «стр|унка, то так в|илупайі зо два к|оликі тин ́анк|ие там заг|онит в ́івц ́|у і д|ойет, пôт ́|ім заст|упит би ни йшла др|уга».
  7. 648.«Прісло»[прясло]плотавкошарі:в ́ібл|иц ́і,пиериеб|ойіни (Должки).
  8. 649.Ватаг:в|атаг(Топільниця),зауваження:«в|атаг,гôл|овний в ́івч ́|ар»; вівч ́ар ́ (Должки).
  9. 650. Пастух на полонині: вівч ́ар ́, вôл|ар ́ «шо вôл|и пасе» (Должки); в ́івч ́|ар (Топільниця).
  10. 651. Хлопець до гонення овець (помічник): в ́івч ́|ар (Топіль- ниця); паст|ух (Должки).
  11. 652. Пастуша палиця з топірцем: куст|ур (Топільниця); тупур|ишчие? (Должки).
  12. 653. Ґілета, ґілетка (начиння до доєння овець): ґ ́івн|иц ́а (То- пільниця), зауваження: «а йак с ́а над|ойет в ґ ́івн|иц ́у, ту с ́а злив|айі в бôд|енку (н. од. бôд|енка)», д ́івн|иц ́а (Топільни- ця); д ́івн|иц ́і (Должки).
  13. 654. Начиння на жентицю: бан ́ачк|и (Топільниця).

3 Визначення значення слова струнґа неточне. Це не огорожа, а вузький прохід у кошарі, через який по одній пропускаються вівці при доєнні – Й. Дзендзелівський.

page143image15784

144 Діялектні матеріяли

page144image1024
  1. 655. Ґляґ до заквашування молока: кл ́ак (Должки, Топільни- ця).
  2. 656. Сушений жолудок теляти до ґляґання (ринцка): р|инд ́а (Должки);р|индз͡ ́а(Топільниця).
  3. 657. Вурда [вид овечого сиру]: в|урда (Должки), додано: «жиент|иц ́а с ́а в|арит на в|урду»; в|урда (Топільниця), за- уваження: «в|урда р|обит ́с ́а ж жинт|иц ́і, йак с ́а зв|арит н|еварка, то сир|а жинт|иц ́а».
  4. 659. Сильце на птахи: зиел|о (Должки); сил|о (Топільниця)є
  5. 660.Першемолокопоотеленню(сяра)[молозиво]:кур|айстра(Топільниця); кур|астра (Должки)..
  6. 661. Пасовисько [пасовище]: пасв|искô (Должки); п|асвиску(П’яновичі); пасвиску (Сприня); пас|овиску (Бабина); пасув|ис-

    кô, тôлôк|а (Топільниця).

  7. 662. Пасовисько в горах: тôлôк|а (Должки).
  8. 663. Драбина на сіно в стайні: драб|ина (Должки, Топільни-ця).
  9. 664. Ніс: ніс (Бабина, П’яновичі, Юрівці); н ́іс (Сприня).
  10. 665. Брова: бр|овô (Топільниця).Н. мн.: бр|иви (Бабина, Сприня, Юрівці); бр|ова (Топільниця);

    бр|ови (П’яновичі).

  11. 666. Повіка: з ́|ін ́ка? (Топільниця), додано: н. мн. з ́ін ́к ́|е;кл ́іпка (Должки).
  12. 668.Зриниця(чоловічок)[воці]:здр ́|амк,ч ́улув|іч ́ôк(Долж-ки); ч ́оловічок (Топільниця), додано: н. мн. ч ́ôлôв ́|ічкие.
  13. 669. Сльоза, сльози: слиез|а (Топільниця); слыз|а (Должки);ш ́л ́оз|а (П’яновичі, Сприня).
    Н. мн.: сл|ези (Бабина); слиез|и (Топільниця); слыз|ы (Должки); с ́л ́|ези (Юрівці); ш ́л ́ози (Сприня).
  14. 670. Пульса (виски) [скроні]: п|ул ́са (Топільниця); с|ойма (Должки), додано: н. мн. с|оймы.
  15. 671. Щока людська: в|ылиц ́а (Должки), зауваження: «вылиц ́а і в ч ́ôлов ́|іка, і в худ|обы»; ш ́ч ́|ека (Топільниця).
  16. 672. Фаворити (баюси): фавôр|ита (Топільниця); фавр|ота (Должки).

Бойківські говірки 145

page145image1024
  1. 673. Зморщки на чолі: зм|оршкие (Должки); зм|оршчкие (То- пільниця).
  2. 674. Адамове яблуко: й|апкô (Топільниця); й|абл|учкô (Долж- ки).
  3. 678.П’ястук[кулак]:пйаст|ук(Топільниця);пйаст|ух(Долж- ки).
  4. 679. Пальці: п|ал ́ці (Бабина); п|ал ́ц ́і (Юрівці); пал ́ц ́і (П’яновичі).
  5. 680. [Суглоби пальців]: кичир|инки, к ́істки (Должки).
  6. 686. Ніготь, нігті: н|охôт ́ (Топільниця); н|охат ́ (Должки).Н. мн.: н ́|іхт ́і (Топільниця).
  7. 687. Жменя: дул|он ́ (Должки); жм|ен ́а (Топільниця).
  8. 690. Рам’я, рамена [рамено, рамена]: плиеч|е (Должки), заува-ження: «а рамйа – ‛обойчик’»; р|амйа (Топільниця).

    Н. мн.: р|амиена (Топільниця).

  9. 691. Ручка: р|учка (Юрівці).
  10. 692.Барки,горішнячастинаплечейзраменами:пл|иеч ́і(Долж-ки); р|амиена (Топільниця).
  11. 693. Бедро, бедра [стегно, стегна]: клуб (Должки).Н. мн.: кл|уби (Топільниця).
  12. 694.Удо:стиегн|о(Топільниця),додано:н.мн.ст|егна;стигн|о(Должки).
  13. 695. Литка: л|ытка (Должки).
  14. 697. Хребетна кість: хриб|ет, хриепт|о (Топільниця); хруб|ет(П’яновичі).
  15. 698. Кість: кіст ́, кіс ́т ́ (Юрівці); кіс ́т ́ (Сприня); кіс ́ц ́ (Ба-бина, П’яновичі).
  16. 699. Живіт (черево): жив ́|іт (Топільниця), зауваження, щожив ́|іт вживається рідше, як ч|ериевô. Додано: «к|аж ́ут бул|ит миен|е в с|об ́і, а ди (див|и) брат|анич кôвал ́ів м|айі жив ́|іт йак вол ́|ів. Служ|ив три р|оки за той жив ́|іт шир|ок ́ій», ч|ириевô (Топільниця); ч ́|иервô (Должки).
  17. 700. Внутренности [нутрощі]: жул|удôк? (Топільниця); ч|ериевô? (Должки).
  18. 701. Легені у людини: гр|уди (Должки, Топільниця).

146 Діялектні матеріяли

page146image1024
  1. 702. Легені у звірят (якщо інша назва): гр|удниц ́а (Топільни- ця).
  2. 704. Шерсть (кінська): ш ́ерш ́т ́ (Топільниця); шиерс ́т ́ (Должки).
  3. 705. Пір’я: п|ірі, п|ірйе (Бабина); п|ірйа (Юрівці); п ́|ірі (П’яновичі); п ́|ір ́і (Сприня).
  4. 706. Ікра: й|ікра (Юрівці).
  5. 707. Яйце: іц|е, йце (Бабина); йіц|е (П’яновичі, Сприня).Н. мн.: й|ейц ́і (П’яновичі, Сприня).
  6. 708. Здоров’я: здôр|овл ́а (Юрівці); здур|овл ́і (П’яновичі,Сприня); здур|ов ́і (Бабина).
  7. 710. Катар носа: к|атир (Топільниця).
  8. 711. Кашель: к|ашиел ́ (Должки), додано: «к|ашиел ́ впав нагр|уди й тум|у к|ашл ́и»; к|ашиел ́ (Топільниця).
  9. 712. Сухоти: сух|оти (Должки, Топільниця).
  10. 714.[Той,щомаєгрижу]:варинкув|атий,к ́|елавий(Топільни-ця); к ́|ілавий, мішн|ий (Должки).
  11. 715. Віспа: виіспа (Должки); в ́|іспа (Топільниця).
  12. 716.Сверблячка(свербучависипка)[короста]:в|осипка(Долж-ки); кôр|оста, п|архие (Топільниця).
  13. 720.Зизоватий[косий,косоокий]:здр ́|ачий,ф ́|ірий(Должки);здр ́|ачий, м|айі курт|ий зрок (Топільниця).
  14. 721. Нерозвинений фізично й розумово: дурн|ий, марув|атий(Должки); дурн|ий (Топільниця).
  15. 722. Період у жінки (місячна) [місячне, менструація]: м|айіс ́вій ч ́ас (Топільниця); м ́|іс ́ачка (Должки).
  16. 723. Худий: сух|ий (Топільниця); сух|ый (Должки).
  17. 724. Грубий [гладкий]: гр|убий, тл|устый (Топільниця);тичн|ий (Должки), додано: «тичн|ий ги миедв ́|ід ́».
  18. 725. Весілля: виес ́|іл ́а, с ́л ́уб (Должки), зауваження: «назив|айіс ́а с ́л ́уб, а справй|айут виес ́|іл ́а»; виес ́|іл ́а (То-пільниця); виес ́іл ́|е (Бабина); в ́іс ́|іл ́а (Юрівці).
  19. 727. [Хрестини]: кстини, хст|ини (П’яновичі).
  20. 728. Смерть: смêрт ́ (Топільниця); смêр ́т ́ (Должки).
  21. 731. Домовина: тр|уна (Должки, Топільниця).

Бойківські говірки 147

page147image1024
  1. 734. Кладовище: цв|интар (Топільниця).
  2. 735. Коляда: кôл ́ад|а (Юрівці); кул ́ід|а (Бабина, П’яновичі,Сприня).
  3. 736.Колядники:кул ́анник|и(Топільниця);кул ́анник|ие(Долж-ки).
  4. 737. Мале деревце на Різдво [ялинка]: дир|евкô (Топільниця);йал|ичка (Должки).
  5. 741. Весна: ваесн|а (Юрівці); в|есна, йар ́ (Должки); йар (То-пільниця).
  6. 742.Гармонійкаусна[губнагармошка]:арм|он ́ійа(Топільни-ця); гарм|он ́ійа (Должки).
  7. 743. Скрипка: скр|ипка (Должки, Топільниця).
  8. 746.Танцює,танцюють,танцювати:гул ́|ати(Должки),дода-но: «Йак майут б|ыти муз|ики, ту к|аж ́ут худ ́|ім на базар», танц ́ув|ати (Должки); танц ́|уйі (Топільниця); танц ́уйут (Должки, Топільниця).
  9. 747. Обертатися (або інша форма цього пня [кореня] – ‛крутитися навколо в танці’): вôбиерт|атис ́а (Должки); кр|ут ́атс ́а (Топільниця).
  10. 750.Папір:п|апер(Юрівці);пап|ір(Бабина);пап ́|ір(П’яновичі, Сприня).
  11. 752. Сірка: с ́|ірка (Бабина, П’яновичі, Юрівці).
  12. 753. Електрика: лôнтрика, л ́ехтрика (Бабина); л ́|ехтрика(Юрівці).

502.754.Дира,дирка:дз͡ ́ера,дз͡ ́ірка,д ́іра(П’яновичі);д ́|ера

(Сприня); д ́ір|а (Бабина).

  1. 755. Село: сиел|о (Бабина, П’яновичі, Сприня, Топільниця,Юрівці); сиел|ô (Должки).

    Р. мн.: с|елів (Юрівці); с|ел ́ів (Бабина); с ́іф (Сприня).

  2. 756. Присілок: вос|елиц ́а, пêр|êд ́івок (Должки); прис ́|ілôк(Топільниця).
  3. 757.Громадськаобласть:гром|ада,р|ада(Должки);ґм|іна(То-пільниця).
  4. 758. Межа: м|ежа (Юрівці); м|еж ́і (П’яновичі, Сприня);миеж ́|е (Бабина).

148 Діялектні матеріяли

page148image1024
  1. 759. Сусід: сус ́іда ч. р. (Должки); сус ́|іт (Топільниця).
  2. 760. Ґазда, господар [хадзяїн]: ґ|азда (Топільниця); ґазда(Должки).
  3. 761. Багач: буг|ач (Бабина).
  4. 766. Бідний, нужденний: б|інний (Сприня); б ́|ідний (П’яно-вичі).
  5. 769. Пахолок (парубок): п|арубôк (Должки), зауваження, що«в воп ́ірцу [в с. Опорець] к|аж ́ут фат ́|ів»; п|арубôк (Топіль-

    ниця).

  6. 777. Кооператив: куперат|ева (Юрівці); купиерат|ива (Баби-на).
  7. 778. Уряд: |урйат (Юрівці); |урйет (Сприня); урйет (П’яно-вичі).
  8. 779. Війт: в ́іт (Должки), зауваження: «В ́ійт бов д|авниа тêп|êр ́ то вже ни так, к|ажут с|овтис, стар|одaвнô ше зв|али в|атô, то т|ака ш|аржа бôла. Мій т|ату вôйтув|ав на шіс ́т ́ ґр|ат ́ів, на шіс ́т ́ в|опад ́ів знов пу с ́ім р|ок ́ів вôбиерали гô»; в ́іт (Топільниця), зауваження: «в ́іт в хл|опс ́к ́і грôм|ад ́і, а пр|ефиект в шл ́ах|оц ́к ́і. Тиеп ́|ір йе в сиел ́|і с|олтис», пр|ефиект (Топільниця); с|овтис (Должки); с|олтис (Топільниця).
  9. 781. Князь: кн ́аз ́ (Юрівці).
  10. 782. Княгиня: кн ́іг|ин ́і (Бабина).
  11. 783. Екзекутор: езиек|утур (Юрівці); изиек|утур (Бабина).
  12. 784. Доктор [лікар]: д|охтір (Юрівці); д|охтур (Бабина).
  13. 787. Адвокат: адукат (Юрівці); гадук|ат (Топільниця), гаду-кат (Бабина).
  14. 788. Інспектор: гішп|иктур (Сприня); ішп|ектур (Бабина);йіншп|иктур (П’яновичі).
  15. 790. Інженер: ідз͡ ́|інір (Бабина); індз͡ ́|імір (П’яновичі);індз͡ ́|ім ́ір(Сприня);індз͡ ́ім ́|ір,індз͡ ́імй|ер,йіндз͡ ́ін ́|ір(Юрів-

    ці);індз͡ ́ін ́|ір(Бабина).

  16. 791. Землемір: ґев|омет (Юрівці); ґ ́ім|етир (Бабина).
  17. 794. Ярмарок [поширення і вимова слова]: й|армарôк (Юрів-ці); й|армарук (Бабина, П’яновичі, Сприня).

Бойківські говірки 149

page149image1024
  1. 795. Хосен (зиськ) [користь]: зиск, хус|êн (Должки); зиск (То- пільниця), додано: «м|айі з ́і скл|епу зиск».
  2. 796.Міра:м|іра,мй|іра(Сприня);мй|ера(Бабина,П’яновичі); мй|іра (Юрівці).
  3. 798. Фалат (кусень) [кусок]: к|авал, к|усêн ́ (Должки); к|усêн ́ (Топільниця), додано: «пиіш|ов л|анний к|усêн ́».
  4. 800. Військо: в|ойскô (Юрівці); в|ойску (Бабина); войску (П’яновичі); в|ос ́ко (Сприня).
  5. 808. Тривога: трив|ога (Бабина, Юрівці).
  6. 809. Віра: в|іра (П’яновичі); вй|ера (Бабина); в ́|іра (Сприня,Юрівці).
  7. 810. Піп: вґ|омôс ́ц ́, йіґомôс ́ц ́, кс ́енц, ôт|êц ́ дух|овний, п ́іп(Топільниця), зауваження, що вживається як зневажливе сло-

    во; вôт|ец ́ дух|овний, с ́вошч ́еник (Должки).

  8. 815. Амвона, проповідниця, казальниця [амвон]: каз|алниец ́а(Должки).
  9. 816. Вівтар: в|івтар (Топільниця); в ́|івтар ́ (Должки).
  10. 817. Іконостас: йікунуст|ас (Сприня); кунуст|ас (Бабина,П’яновичі, Юрівці).
  11. 818. Парафія: пар|афійа (Должки, Топільниця).
  12. 820. Хреститися: кст|итис ́і (Сприня); кститис ́і, хст|итис ́і(П’яновичі).

    ІІ ос. од. нак. сп.: христ|ис ́і (Бабина).

  13. 821. Ряд: рйат (Юрівці); рйет (Бабина, П’яновичі, Сприня).Н. мн.: рід|и (П’яновичі).
  14. 822. Порядок: пôрй|адôк (Юрівці); пурй|едук (Бабина, П’яновичі,Сприня).
  15. 823. Чудо: ч|удô (Юрівці); ч|уду (Бабина).
  16. 825. Щастя: шч|ас ́т ́а (Юрівці); ш ́ч ́іс ́т ́і (Сприня);ш ́ч ́|іс ́ц ́і (Бабина, П’яновичі).
  17. 826. Радість (втіха): р|ад ́іс ́т ́ (Сприня).
  18. 828. Злість: зліс ́т ́ (Юрівці); зліс ́ц ́ (Бабина); зл ́іс ́ц ́(П’яновичі); з ́л ́іс ́т ́ (Сприня).
  19. 830. Неслава: встит, г|ан ́ба (Топільниця), зауваження, щовживається зрідка; сл|ава (Должки), додано: «йде сл|ава пру

150 Діялектні матеріяли

page150image1024

н ́|огу пу цал|ому сиел|у; к|аж ́ут, йак ш ́ос ́ зл|огу зруб|ыв».

  1. 831. Історія: гіст|орийа (П’яновичі); йіст|орийа (Сприня);ст|орийа (П’яновичі); ст|орійа (Юрівці).
  2. 832. Місяць: м|іс ́іц ́ (Бабина, Сприня); м ́|іс ́ац ́ (Юрівці);м ́|іс ́іц ́ (П’яновичі).
  3. 833. Січень: груден ́ (П’яновичі); січен ́ (Сприня); стичен ́(Юрівці); с ́|ічин ́ (Бабина).
  4. 834. Лютий: л ́|утий (Бабина, Юрівці); л ́утий (П’яновичі,Сприня).
  5. 835. Березень: коз|идор|ого (П’яновичі); марец ́ (Сприня);м|ариец (Бабина); м|ариц ́ (Юрівці).
  6. 836. Квітень: кв|ец ́ен ́ (Юрівці); марец ́ (П’яновичі); травен ́(Сприня); ц ́в|ітиен ́ (Бабина).
  7. 837. Травень: квітен ́ (П’яновичі); май (Бабина, Сприня,Юрівці).
  8. 838. Червень: май (П’яновичі); червен ́ (Сприня); ч|ервиен ́(Бабина); ч|ервіц ́ (Юрівці).
  9. 839.Липень:липен ́(Сприня);л|ипиен ́(Бабина);л|іпіц ́(Юрів-ці); червен ́ (П’яновичі).
  10. 840. Серпень: косен ́, скосен ́ (П’яновичі); с|ерпен ́ (Юрівці);серпен ́ (Сприня); с|ерпиен ́ (Бабина).
  11. 841. Вересень: вересен ́ (Сприня); в|ериесиен ́ (Бабина); вже-сін ́ (Юрівці); серпен ́ (П’яновичі).
  12. 842. Жовтень: жовтен ́ (Сприня); майік (П’яновичі);пазд|ерник (Бабина); паз ́д|ірнік (Юрівці).
  13. 843.Листопад:лист|опад(Бабина);ліст|опад(Юрівці);падо-лист (Сприня); паздернік (П’яновичі).

556.844.Грудень:груден ́(Сприня);ґр|удз͡ен ́(Юрівці);грудиен ́

(Бабина); листопад (П’яновичі).

  1. 845.Тиждень,тижні[н.мн.](днятижня):т|иждêн ́(Должки,Топільниця).
  2. 846. Понеділок: пуниед ́|ілôк (Топільниця).
  3. 847. Вівторок: в ́івт|орôк (Топільниця).
  4. 848. Середа: сиериед|а (Топільниця).
  5. 849. Четвер: чиетв|иер (Топільниця).

Бойківські говірки 151

page151image1024
  1. 850. П’ятниця: пй|атниц ́а (Топільниця, Юрівці); пйетниц ́і (П’яновичі); пйетнуйка (Сприня).
  2. 851. Субота: суб|ота (Топільниця).
  3. 852. Неділя: ниед ́іл ́а (Топільниця).
  4. 853. Хвиля (хвилина): хв|ил ́а (Должки), зауваження, що вживаєть-ся зрідка; хв|ил ́ка (Топільниця), додано: «за хв|ил ́ку виерн|ус ́а».
  5. 854. Південь: пул|унние (Топільниця).
  6. 855. Пори дня: зôр|айі на дêн ́, дôбрый дêн ́, рôзвин ́н ́ійіс ́а,в|êч ́ір (Должки); р|ано, в|êч ́ір (Топільниця).
  7. 856. Червоний: чиерв|оний (Должки, Топільниця).
  8. 858.Зелений(вимоваслова):дз͡иел|ений(П’яновичі,Сприня);зиел|ений (Бабина, П’яновичі, Юрівці).
  9. 859. Синій, блакитний: с|иний (Бабина, Должки, П’яновичі,Топільниця, Юрівці).

    Р. од. ч. р.: с|инôгô (Юрівці); с|инугу (Бабина).

  10. 862. Високий: вис|окий (П’яновичі, Юрівці); вис|окиій (Спри-ня); вис|окій (Бабина).
  11. 863. Великий: виел|икиій, т|енґий (Топільниця); виел|икией,вôс|окый (Должки).
  12. 864. Глибокий: глиб|окий (Юрівці); глиб|окій (Бабина);глиб|ок ́ій (П’яновичі, Сприня).
  13. 866. Громадський: грум|ац ́кій (Сприня); грумац ́кій (Бабина);грум|ац ́к ́ій (П’яновичі).
  14. 867. Польський: п|ол ́ск ́ій (Сприня); п|ол ́с ́кий (Юрівці);п|ол ́с ́кій (Бабина, П’яновичі).
  15. 869. Руський: р|ус ́кий (Юрівці); рус ́кій (Бабина); р|ус ́к ́ій(П’яновичі, Сприня).
  16. 871. Чужий: чудж͡ |ий (Юрівці).
  17. 872. Тяжкий: т ́ашк|ий (Юрівці); т ́ішкий (П’яновичі);т ́ішк|ій (Бабина); т ́ішк ́|ій (Сприня).
  18. 873. Тяжко: т ́|ашкô (Юрівці); т ́|ешку (Бабина, П’яновичі,Сприня).
  19. 874. Легкий: л|екшие (Должки).
  20. 876. Гарячий: гôрйа|ций (Юрівці); гурй|ечий (Бабина, П’яновичі,Сприня).

152 Діялектні матеріяли

page152image1024
  1. 877. Смачний: смачн|ий (Бабина, Сприня, Юрівці); см|ачний (П’яновичі).
  2. 878. Нагий (голий): г|олий (Должки); г|олий (Топільниця), до- дано пест.-змен. ф. гул ́іс ́|ійкией.
  3. 879. Короткий: курт|ий (Должки).
  4. 880. Коротше: к|уртшие (Топільниця).
  5. 881. Лихий, до нічого, лінтяй: ниег ́|іний (Топільниця).
  6. 882. Гарний (пишний, зарозумілий, гонорний): гôн|орний,пашн|ий, руб|ітний? (Должки); зд|алий (Топільниця).
  7. 883.Добрий,доречі,придатний(проречііпролюдей):г ́|іний, зд|алий (Топільниця); д|обрый, здатний, руб ́|ітний, сл|авний(Должки).
  8. 885. Хитро (скоро): ж|ивô, ск|орô (Топільниця); ск|ору (Должки).
  9. 886. Хутко (скоро): ж|ивô (Топільниця); пр|енткô (Должки).
  10. 887. Порний, сильний (про хрін): в|острий (Топільниця);йаткый (Должки).
  11. 888. Біленький: біл|ен ́к ́ій (Бабина); б ́ілейкий (Юрівці).
  12. 889. Маленький: мал|ейкий (Юрівці); мал|ейкій (Сприня);мал|ейк ́ій (П’яновичі); мал|ен ́к ́ій (Бабина).
  13. 890. Миленький: миел|ейкий (Юрівці); мил|ейкій (Сприня);мил|ейк ́ій (П’яновичі); милен ́кій (Бабина).
  14. 891. Менший: м|енчий (П’яновичі, Сприня); м|енший (Юрів-ці); м|еший (Бабина).
  15. 892. Тонший: т|ончий (Бабина, П’яновичі, Сприня); т|онший(Юрівці).
  16. 893. Дешевий: т|анчий (Бабина, Сприня); т|анший (Юрівці);тан ́н ́|іший (П’яновичі, Сприня); т|ан ́ший (П’яновичі).
  17. 894. Вищий: в|ишсий (Бабина); в|ишший (П’яновичі, Сприня,Юрівці).
  18. 895.Кращий:кр|аший,ладн ́|ійший(Бабина);кр|ашший(Юрів-ці); ланн ́|іший (П’яновичі, Сприня).
  19. 896. Нищий [нижчий]: н|иший (Бабина); н|ишсий (Сприня);н|ишший (П’яновичі, Юрівці).
  20. 897.Ближчий:бл|иший(Бабина);блишчий(Сприня);бл|ишший(П’яновичі, Юрівці).

Бойківські говірки 153

page153image1024
  1. 898. Біліший: біл|іший (Бабина); б ́іл ́|іший (П’яновичі, Юрів- ці); б ́іл ́іший (Сприня).
  2. 899.Смачніший:смачн ́|іший(П’яновичі,Сприня);смач ́ніший (Бабина); смачн ́|ішший (Юрівці).
  3. 900. Чорніший: чорн ́ішший (Юрівці); чурн ́|іший (Сприня).
  4. 901. Повніший: повн ́іший (П’яновичі); пôвн ́|іший (Сприня).
  5. 904.[Відзначеніформивищогоступенядеякихіншихприкмет-ників]: д|ал ́сий ‛дальший’ (Бабина); дурн ́|ішший, мил ́ішший

    (Юрівці).

  6. 905. Що: шо (Бабина, П’яновичі, Сприня); што (Юрівці).
  7. 906. Щось: шос (Сприня); шос ́ (Бабина, П’яновичі, Юрівці).
  8. 912. Увесь: вш|истôк (Юрівці).
  9. 913. Все: все (Должки).
  10. 914. Інший: й|енчий (Бабина, Должки, П’яновичі, Сприня, То-пільниця, Юрівці).
  11. 916. Котрий: кôтр|ий (Должки); кутр|ий (Топільниця).
  12. 917. Котрийсь: кôтрийс ́ (Юрівці); кутр|ийс (Сприня); ку-трийс ́ (Бабина, П’яновичі).
  13. 918. Дещо: д|ашчô (Сприня), зауваження, що вживають лишестарші мовці.
  14. 919. [Нічого, ніщо]: ніц ́ (Топільниця).
  15. 920. Один: йід|ен (П’яновичі); йед|ен (Юрівці); йіден (Бабина).
  16. 921. Одна: йідн|а (Бабина); унн|а (Сприня).
  17. 922. Чотири: шт|ири (Бабина, П’яновичі, Юрівці).
  18. 923. П’ять: пйат ́ (Бабина, Юрівці); пйет ́ (Бабина, Сприня);пйец ́ (П’яновичі).
  19. 924. Шість: шіс ́т ́ (Юрівці); шіс ́ц ́ (П’яновичі); ш ́іс ́т ́ (Ба-бина, Сприня).
  20. 925. Сім: с ́ім (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).
  21. 926.Вісім:в|іс ́ім(П’яновичі,Юрівці);в ́|іс ́ім(Бабина,Спри-ня),
  22. 927. Дев’ять: д|евйат (Юрівці); д|ев ́іт ́ (Бабина, Сприня);д|ев ́іц ́ (П’яновичі).
  23. 928. Десять: д|ес ́ат (Юрівці); д|ес ́іт ́ (Бабина, Сприня);д|ес ́іц ́ (П’яновичі).

154 Діялектні матеріяли

page154image1024
  1. 929. Одинадцять: йединайц ́іт ́ (Сприня); удунайц ́ат (Юрів- ці); удунайц ́і (П’яновичі); удунайц ́іт ́ (Бабина).
  2. 932. Двадцять: дв|айц ́ат ́ (Юрівці); дв|айц ́і (П’яновичі); дв|айц ́іт ́, дв|адц ́іт (Сприня); двайц ́іт ́ (Бабина).
  3. 933. Тридцять: тр|ийц ́ат (Юрівці); тр|ийц ́і (П’яновичі); тр|ийц ́іт ́ (Бабина).
  4. 934. Сорок: с|орôк (Юрівці); с|орук (Бабина, П’яновичі).
  5. 935. П’ятдесят: пйадис ́|ет ́ (Сприня); п ́ідис ́|ец ́ (П’яновичі).
  6. 937. Дев’яносто: д ́иевідис ́|ет ́ (Бабина).
  7. 938. Двісті: дв|істо (Бабина, П’яновичі); дв ́|істо, д ́в|іс ́т ́і(Юрівці).
  8. 939. Триста: трисоф, тр|исто (Бабина); тр|ис ́т ́і (Юрівці);тристо (П’яновичі).
  9. 940. Чотириста: штирисоф, штиристо (Бабина); шт|иристо(Юрівці).
  10. 941. Тисяча: т|ис ́ача (Юрівці); т|ис ́ічу (Бабина, П’яновичі).
  11. 942. Третій: тр|етий (Бабина, П’яновичі, Сприня); тр|ет ́ій(Юрівці).
    Р. од. ч. р.: тр|ет ́ôгô (Юрівці); тр|етугу (Бабина, П’яновичі, Сприня).
  12. 946. Говорити: вугор|ити (П’яновичі); вугорити (Бабина); гувор|ити (П’яновичі).
  13. [Я] говорю: вуг|ору (Бабина).
  14. 947. Чекати (ждати): жд|ати, прижд|ати (Топільниця);чиек|ати (Должки).

    ІІІ ос. од.: чиек|айі (Должки).

  15. 948. Шанувати: ш ́енув|ати (Сприня); ш ́інув|ати (П’яновичі).ІІІ ос. од. т. ч.: шан|уйе (Юрівці); шін|уйі (Бабина).
  16. 949.Банувати(жалувати):банув|ати(Должки);банув|ати(То- пільниця), зауваження: «за діт ́м|и, йак п ́імр|ут», ж ́|алувати(Топільниця).
  17. 950. Бантувати (галасувати): виер|иешчит, г|ойкайі (Топільни-ця); й|ойкайі (Должки).
  18. 952. Їде (теж інф[інітив], якщо інший, ніж їхати): йідие (Долж-ки, Топільниця).

Бойківські говірки 155

page155image1024
  1. 953. Лапати (ловити, хватати): йім|ати (Топільниця); йім|ити (Должки).
  2. 954. Лоскотати: лôскôт|ати (Должки, Топільниця).
    ІІІ ос. од.: лôск|очи (Топільниця); луск|очиес ́а (Должки).
  3. 955. Гребсти: гриебат|и (Бабина); гриебат|и, гриепт|и (Юрів- ці); грипт|и (Сприня); гриепт|и (П’яновичі).
  4. 956.Хотіти,хтіти:хт|іти(П’яновичі);хт ́|іти(Бабина,Спри- ня, Юрівці).
  5. 957. Лити, лляти: лити, л ́л ́|ати (Юрівці); л ́|ети (Бабина, П’яновичі); л ́л ́|ети (Сприня).
  6. 958. Кидати, кинути: виер|ечи (Сприня).
  7. 960. Пекти: пиеч|и (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).
  8. 961.Стерегти:стиер|ечи(П’яновичі,Сприня);стиериеч|и(Ба-бина, Юрівці).
  9. 962. Дрижати: дриж|ати (Юрівці); друж|ати (П’яновичі).ІІІ. ос. од.: дриж|ит (Сприня).
  10. 963. Іржати: (кінь) ірже: рже (П’яновичі, Сприня, Юрівці).
  11. 965.Збірчети,бінчети(дзвеніти,бриніти):бринч ́|ати(Долж-ки); брун|ит (Топільниця).
  12. 966. Нукати (заохочувати, намовляти до їди, роботи):намовл ́|айі (Должки).
  13. 967. Виносити: виносити (П’яновичі); винôс|ити (Юрівці);винус|ити (Сприня).
  14. 968.Виходити:вихôд|ити(Юрівці);в|ихудити,вихуд|ити(Ба-бина); вихуд|ити (П’яновичі, Сприня).
  15. 969. Вискочити: в|искочити (Юрівці); в|искучити (Бабина,П’яновичі, Сприня).
  16. 970. Вибрати: в|ибрати (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).
  17. 971. Висипати: в|исипати (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрів-ці).
  18. 972. Вирахувати: в|ирахувати (Бабина); в|ирахувати,вирахув|ати (Сприня).
  19. 973. Вистарчити: ІІІ ос. од. теп. ч.: в|истарчит (Юрівці);в|устарчит (Сприня).
  20. 974. Хвалити: хвал|ити (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).

156 Діялектні матеріяли

page156image1024
  1. 975. Гибай (іди скоро): б ́|ігай скур|êйкô, йди ж|ивô, ск|орô (Топільниця).
  2. 976. Хочу: х|очу (Топільниця); х|оч ́у (Должки).
  3. 977. (Він) вішає: в ́|ішийі (Топільниця).
  4. 978. (Щось) висить: в|исит (Должки, Топільниця).
  5. 979. І-ІІІ ос. од. мин. ч. від воліти: вол ́|ів (П’яновичі, Спри-ня); вол ́ів (Юрівці); вул ́ів (Бабина).
  6. 980. І-ІІІ ос. од. мин. ч. від нести: н ́іс (Бабина, П’яновичі,Сприня, Юрівці).
  7. 981. І-ІІІ ос. од. мин. ч. від посікти: пус ́|ік (Бабина), дода-но: «пус ́|ік йôг|о на квасн|е й|апку»; пус ́|ік (Сприня, Юрівці);

    с ́с ́ік (П’яновичі), додано: «с ́с ́ік гу на квасн|е й|апку».

  8. 982. І-ІІІ ос. од. мин. ч. від утекти: вт ́ік (Бабина, Сприня,Юрівці); ут ́|ік (Бабина).
  9. 984.Сьогодні:днес ́(Бабина,П’яновичі,Юрівці);нес ́,нес ́ка(Сприня); нêс ́, нêс ́ка (Должки); нêс ́ (Топільниця).
  10. 990. Часом: ч ́іс|ом (Бабина, П’яновичі, Сприня).
  11. 991. Давненько: давн|ейкô (Юрівці).
  12. 992.Якось:йак|ос ́(Бабина,П’яновичі,Юрівці);йакос ́(Спри-ня).
  13. 993. Додому: дôд|ому (Сприня).
  14. 994. Вдома, дома: д|ома (Должки, Топільниця).
  15. 997. Сюди: гев (Юрівці).
  16. 998. Тут: гев (Юрівці).
  17. 1000.Де(взначеннінапрямку:куди?):де‛куди’(Должки,То-пільниця).
  18. 1001. Десь: дес (Сприня); дес ́ (Бабина, П’яновичі, Юрівці).
  19. 1002. Деколи: д|аколи (Сприня), зауваження, що вживаютьлише старші мовці, д|акули (Сприня).
  20. 1003. Деинде: дией|ендие (П’яновичі, Сприня); дией|индие(Юрівці).
  21. 1004.Пішо(пішком)[пішки]:п|иішкие,пиішк|ом(Топільниця);п|иішкы (Должки).
  22. 1005. Босо [босоніж]: б|осô (Должки); б|осу (Топільниця).
  23. 1007. Пильно: пил ́нô (Юрівці); п|ил ́ну (Бабина).

Бойківські говірки 157

page157image1024
  1. 1008. Сильно: с|ил ́нô (Юрівці); с|ил ́ну (Бабина).
  2. 1009. Згори: згôр|и (Топільниця); зг|ори (Должки).
  3. 1010. Підгору: вг|ору, вгôр|у (Должки); нагур|у, підгур|у (То-пільниця).
  4. 1011. Горі [угору]: гур ́|і (Должки, Топільниця).
  5. 1012. Долів [унизу]: дул ́|і (Топільниця); дул ́|ів (Должки).
  6. 1013. Вище: в|ижие (Должки); в|ишчие (Топільниця).
  7. 1015. Більше: б|іл ́шие (Бабина, Юрівці); б ́|іл ́шие(П’яновичі).
  8. 1020. Треба: тр|аеба (Юрівці).
  9. 1021. [Не треба]: ниетра (Юрівці).
  10. 1022. Ладно (гарно): ладно (Бабина); л|анну (Сприня).
  11. 1024. Видно: в|иднô (Юрівці); в|идну (Бабина, П’яновичі);в|инну (Сприня).
  12. 1025. Трудно: тр|удно (Бабина); тр|уднô (Юрівці); тр|удну(П’яновичі); тр|унну (Сприня).
  13. 1026. Най [хай, нехай]: нêй (Должки); н ́ай (Топільниця).
  14. 1027. Так є: б|айа (Топільниця); бай|а (Должки).
  15. 1029. Через: ч|ериес (Бабина, Юрівці).
  16. 1030.Зприводу(тебе,того):биест|ебие,биестôт|о(Топільни-ця); ч|иериес т|ебие (Должки).
  17. 1031. Іван: Йів|ан (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).
  18. 1033. Дмитро: Ґм|итир (Бабина).
  19. 1034. Федір: Фет ́ко (Юрівці); Ф|ец ́ку (П’яновичі); Фиетку(Бабина).
  20. 1035. Феська: Ф|ес ́ка, Ф|ец ́ка (П’яновичі).

158 Діялектні матеріяли Словничок діялектизмів

бріх ‛шлунок’ – Юрівці
вур|іх ‛горіх’ – Бабина
док присл. ‛доки, як довго’– Юрівці
кл ́|учка ‛жертка ду студн ́і, ручна’ – Топільниця
крив|ул ́і ‛дорога, шо кривит’ – Должки
латарчаний ‛гречаний’: латарчана каша ‛гречана каша’ – Юрівці л ́|ел ́ік ‛ножик маленький’ – Юрівці
склеп ‛магазин’ – Топільниця
стан ́аний ‛[що має відношення до стайні]’: Дв|иері стан ́ан|і –

Должки
тартаковий ‛[що має відношення до тартака]’: Ф|абрика

тартак|ова, де с ́а дрива р|іжие – Должки

page158image5504
page159image488

Додатки

Бойківські говірки 161

page161image1024

Матеріяли до біографії Євгенії Софії Рабій,
що зберігаються в Архіві Яґеллонського Університету

1) Сигнатура KM 56,
– копія Диплому магістра філософії (машинопис): Eugenja Zofja Rabiej, ur. 9 IV 1908 r. w Samborze. Магістерська робота Fonetyka dialektu Bojków, оцінка добра. Дата захисту: Краків, 27 червня 1930 р.
– свідоцтво зарахованих іспитів із:
– граматики сучасної польської мови (20 червня 1927 р.);
– граматики староцерковнослов’янської мови (21 червня 1927 р.);
– граматики руської мови (11 жовтня 1927 р.);
– історичної граматики руської (української) мови (19 червня 1928 р.); – основних знань з історичної граматики і діялектології польської мови (з урахуванням основ науки про мову) (20 червня 1928 р.);
– історії польської літератури з урахуванням теорії літератури, поетики та стилістики (3 жовтня 1928 р.);
– історії руської (української) літератури (5 жовтня 1928 р.);
– основних знань філософських наук (6 грудня 1928 р.);
– загальних знань про слов’янські нації, їхні мови та літератури (22 червня 1929 р.).

2) Сигнатура SSł 4 (Студіюм Слов’янський),
– звіт з діяльности Семінару руських мов проф. д-ра Івана Зілинського за навчальний рік 1931-1932:
– серед важливих праць, названих керівником є: Z. Rabiejówna: Morfologja dialektu Bojków (materiał własny), M. Pszepiurska: Gwary w dorzeczu Sanu (materiał własny). Прізвища інших студентів, названих проф. І. Зілинським: S. Kołtatów, J. Atamaniuk, L. Ossowski;
– праці завершені 1931-1932 року: Rabiejówna Z.: Dialekt Bojków. Fonetyka, i morfologja (представлена як докторська дисертація);
– звіт з діяльности Семінару руських мов проф. д-ра Івана Зілин- ського за навчальний рік 1932-1933:

162 Додатки

page162image984

– теми важливіших праць, рефератів і проведених дискусій: Pszepiurska Marja: Dialekt nadsański na podstawie zebranych przez nią materjałów językowych w lecie 1932 r. Прізвища інших студентів, на- званих проф. І. Зілинським: Towpasz Stefan, Atamanjuk Jan, Genyk- Berezowski Juljan, Krywiak Olga, Falk Olaf, Andrejczin Lubomir, Kołtatów Sofonjusz.

– праці завершені протягом навчального року 1932-1933: Pszepiurska Marja: Dialekt nadsański (praca magisterska), Genyk-Berezowski Juljan: Dialekt huculski (praca magisterska), Rabiej Zofja: Dialekt Bojków (praca doktorska);

– практичні теренові діялектологічні заняття, проведені під керівни- цтвом керівника Семінару у Ярославському і Переворському пові- тах, під час літніх канікул 1933 р.;
– звіт з діяльности Семінару руських мов проф. д-ра Івана Зілин- ського за навчальний рік 1933-1934:

– важливіші реферати і праці: Pszepiurska Marja: Dialekt nadsański (прийнята як магістерська дисертація); названі інші особи: Atamaniuk J., Staszko Teodozjusz, Genyk- Berezowski J. В описі проф. Зілинський підкреслив, що Najciekawszą, samodzielną pracą dialektologiczną o znacznej wartości naukowej była doktorska dysertacja p. Zofji Rabiej p.t. “Dialekt Bojków”, której obszerne streszczenie zostało ogłoszone w Sprawozdaniach Polskiej Akademji Umiejętności w Krakowie tom XXXVII, nr 6, str. 15-29 wraz ze streszczeniem w języku niemieckim.

3) Сигнатура WF II 505,
– надрукована версія докторської дисертації С. Рабій Dialekt Bojków (Краків 1934).

4) Сигнатура WF II 504,
– прохання С. Рабій з дня 30 грудня 1933 р., про дозвіл скласти іспит з руської (української) та польської філології (рукопис, подана адреса про- живання: Eugenja Zofja Rabiej. Mgr. fil. Drohobycz, ul. Konarskiego 11);
– Curriculum vitae з дня 30 грудня 1933 р. (рукопис);
– посвідка С. Рабій з дня 30 грудня 1933 р., що її докторська праця на- писана самостійно (рукопис);

Бойківські говірки 163

page163image1024

– посвідка Івана Зілинського з дня 30 грудня 1933 р., що дисертація С. Рабій написана в семінарію руських мов Слов’янського Інституту (Studium) Яґеллонського Університету (рукопис);
– повноваження для студента медицини Яґеллонського Університету Володимира Пруця з дня 1 квітня 1934 р. про відібрання документів С. Рабій з деканату (рукопис);

– рецензія проф. Т. Лєра-Сплавінського з дня 19 січня 1934 р. (маши- нопис);
– рецензія проф. К. Нітша з дня 22 січня 1934 р. (машинопис);
– риґорозум 625/34 з дня 16 квітня 1934 р., із запитаннями рецензентів та екзаменатора (бланк).

5) Сигнатура PKEN (Państwowa Komisja Egzaminów Nauczycielskich) 26, – прохання С. Рабій до Комісії Державних Вчительських Екзаменів до- пустити її до вчительського екзамену;
– посвідка із 21 квітня 1935 р. про вміння вести спортивні заняття;
– інформація Комісії про допущення до державного екзамену, що від- будеться у травні 1936 р.;
– лист із Кураторії у Львові про допущення до екзамену 3 квітня 1936 р.;
– лист С. Рабій з дня 16 травня 1936 р. до Комісії Державних Вчитель- ських Екзаменів з проханням увільнити її від письмової частини екза- мену на підставі пред’явленої докторської праці;
– інформація Комісії Державних Вчительських Екзаменів з дня 19 травня 1936 р., про те, що звільнити з письмового іспиту можна тільки після пред’явлення наукової праці з галузі педагогічних наук;
– контрольні теми (до вибору) для написання контрольної праці;
– контрольна праця С. Рабій: Zasadnicze przemiany psychiczne w okresie dojrzewania (Основні психічні переміни в періоді дозрівання), 2 арку- ші.
– протокол з педагогічного іспиту С. Рабій, з дня 25 травня 1936 р.;
– прохання директора Приватної Вчительської Семінарії у Дрогобичі з дня 1 липня 1936 р. до Комісії Державних Вчительських Екзаменів, надіслати педагогічний диплом, з інформацією, що С. Рабій склала іс- пит 25 травня 1936 р. (рукопис);

164 Додатки

page164image984

– лист Комісії Державних Вчительських Екзаменів з вимогою особис- то підписати Диплом та копію в присутності директора і про передачу інших документів власнику, 4 липня 1936 р. (рукопис);
– інформація Дирекції Приватної Вчительської Семінарії у Дрогоби- чі (Сестер Василіянок) про передачу диплому вчителя середніх шкіл, адресована до Комісії Державних Вчительських Екзаменів, 6 липня 1936 р. (рукопис);

– посвідка про отримання Диплому вчителя середніх шкіл, 6 липня 1936 р. (рукопис);

Curriculum vitae

Urodziłam się dnia 9 kwietnia 1908 r. w Samborze. Szkołę powszechną ukończyłam we Wiedniu i w Samborze w latach od r. 1914 do 1918. Do gimnazjum uczęszczałam w Przemyślu od r. 1918 do r. 1920, a dnia 1 września 1920 r. na podstawie egzaminu wstępnego zostałam przyję- ta do pryw. Gimnazjum żeńskiego im. Marji Konopnickiej w Sambo- rze. W tymże zakładzie złożyłam egzamin dojrzałości dnia 18 czerwca 1926 r. We wrześniu 1926 r. zapisałam się na Wydział Filozoficzny Uni- wersytetu Jagiellońskiego w Krakowie. Studja uniwersyteckie ukończy- łam w r. 1930., uzyskując Dyplom Magistra Filozofji z zakresu filologji słowiańskiej na Uniwersytecie Jagiellońskim w Krakowie. W roku aka- demickim 1930/1. i 1931/2. byłam lektorką języka ruskiego (ukraińskie- go) na Uniwersytecie Jagiellońskim. W roku szk. 1932/33. przebywałam u ojca w Samborze, obecnie jestem nauczycielką przy pryw. Seminarjum żeńskim S. S. Bazyljanek w Drohobyczu.

Kraków, dnia 30. grudnia 1933 r.

Eugenja Zofja Rabiej Mgr. fil.

Бойківські говірки 165 Посвідка проф. Івана Зілинського

про докторську дисертацію С. Рабій

Zaświadczenie.

Niniejszem poświadczam, że dysertacja doktorska p. Zofji Rabiej p. t. Dialekt Bojków została opracowana w Seminarjum języków ruskich na Studjum Słowiańskim Uniwersytetu Jagiellońskiego.

W Krakowie, dnia 30. grudnia 1933 r. Dr. Jan Ziłyński
Kierownik Seminarjum języków ruskich.

page165image4280

166 Додатки

page166image992

Рецензія проф. Тадеуша Лєра-Сплавінського на докторську дисертацію С. Рабій

Ocena pracy p. Zofji Rabiejówny pt. Dialekt Bojków

Gwara Bojków stanowi środkowe ogniwo małoruskich gwar karpackich, które ze względu na swój archaiczny charakter mają wybitne znaczenie w badaniach nad dialektami a także historją małoruszczyzny. Gwara ta do tej pory nie była należycie opracowana. Wszystko, co o niej dotąd wiadomo było nauce, nie wytrzymuje krytyki z powodu przestarzałej metody badań (prace Werchratskiego i I. Święcickiego). Praca autorki jest pierwszą próbą opisu gwary bojkowskiej opartą na nowoczesnej metodzie badań gwaroznawczych. P. Rabiejówna omówiła we wstępie dotychczasową literaturę przedmiotu, następnie zajęła się wyjaśnieniem nazwy grupy ludności, która mówi opisywaną gwarą “Bojki” (wywodząc ją zupełnie trafnie od często tam używanej partykuły “Bo-je”), zestawiła potem cechy charakterystyczne dla gramatycznej budowy gwary, scha- rakteryzowała jej stosunek do sąsiednich gwar małoruskich i stanowisko jej w obrębie całego obszaru językowego małoruskiego. Dała następnie wyczerpujący opis fonetyczny głosek bojkowskich i ich zespołów oraz systemu akcentuacyjnego; scharakteryzowała wreszcie budowę morfo- logiczną gwary. W oryginale dodano do pracy jeszcze szereg tekstów gwarowych, zapisanych fonetycznie, które jednak nie zostały na razie ogłoszone drukiem.

Praca, wykonana bardzo poprawnie w seminarjum prof. I. Ziłyńskiego, jest cennym przyczynkiem do małoruskich badań gwarowych i może być w zupełności uznana za wystarczającą do przyjęcia za dysertację doktor- ską.

W Krakowie dn. 19. I. 1934 r.

/ T. Lehr-Spławiński /

Бойківські говірки 167

page167image1056

Рецензія проф. Казімєжа Нітша на докторську дисертацію С. Рабій

Ocena pracy doktorskiej p. Zofji Rabiej pt. Dialekt Bojków

Bardzo ciekawe narzecze t.zw. Bojków dotąd nie było systematycznie zbadane; znajomość jego opierała się na zapiskach dość licznych, ale dokonywanych nie przez ścisłych językoznawców, bez należytej więc precyzji ani co do samych zjawisk językowych ani co do odgranicze- nia ich od innych dialektów. Praca p. Rabiej wypełnia tę lukę. Autorka uwzględniła całą dotychczasową literaturę, ale przeważnie oparła się na własnych badaniach całego należącego tu obszaru. Dokonała ich pod kierunkiem prof. I. Ziłyńskiego, ale samodzielnie. Cały zebrany i dobrze ułożony materjał potrzebowałby kilku arkuszy, ale i to, co autorka wy- drukowała w Sprawozdaniach Pol. Akademji Um., daje po raz pierwszy obraz tego dialektu, wystarczający do zdania sobie sprawy z całości.

Ponieważ praca wykonana jest samodzielnie, ściśle naukowo i przyno- si nowy naukowy materjał, przeto jest wartościowym przyczynkiem nauko- wym i może być przyjęta jako doktorska według nowych dla tego stopnia naukowego wymagań.

page167image10200
page167image10472

Kraków, 22 stycznia 1934.

/ K. Nitsch / prof. jęz. Pol. U. J.

168 Додатки

page168image984

Список населених пунктів, у яких Софія Рабій проводила діялектологічні записи

Вжиті скорочення:
Дрогоб. р-н Львів. обл. – Дрогобицький район Львівської області Мик. р-н Львів. обл. – Миколаївський район Львівської області Мост. р-н Львів. обл. – Мостиський район Львівської області
Самб. р-н Львів. обл. – Самбірський район Львівської області
Скол. р-н Львів. обл. – Сколівський район Львівської області Ст.-самб. р-н Львів. обл. – Старосамбірський район Львівської об- ласті
Стр. р-н Львів. обл. – Стрийський район Львівської області
Турк. р-н Львів. обл. – Турківський район Львівської області
Богор. р-н Ів.-Франк. обл. – Богородчанський район Івано- Франківської області
Дол. р-н Ів.-Франк. обл. – Долинський район Івано-Франківської об- ласті
Рожн. р-н Ів.-Франк. обл. – Рожнятівський район Івано-Франківської області
Ліськ. п-т, Підкарп. воєв. – Ліський повіт, Підкарпатське воєвод- ство
Бєщ. п-т, Підкарп. воєв. – Бєщадський повіт, Підкарпатське воєвод- ство
DB. – Dialekt Bojków
Дб. – Діялект Бойків (Фонетика і морфологія)
Дм. – Дещо з морфольоґії бойківського говору
ЛЗ. – Листи до Івана Зілинського
Мат. – Матеріяли опубілковані у виданні: Studia nad dialektologią ukraińską i polską (Z materiałów b. Katedry Języków Ruskich UJ). Opracował i przygotował do druku Mieczysław Karaś. Kraków 1975.

Бойківські говірки 169

page169image1024
  1. Бабина, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB., ЛЗ., Мат.
  2. Багнувате, – Турк. р-н Львів. обл., – Дб.
  3. Беньова, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дм.
  4. Береги Горішні (Berehy Górne, село вже не існує), – Бєщ. п-т, Під-карп. воєв., – DB., Дм., ЛЗ.
  5. Беріжки (Bereżki), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – ЛЗ.
  6. Бистре (сучасна назва Бистрий), – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB.,Дб.
  7. Бібрка (Bóbrka), – Ліськ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., ЛЗ.
  8. Біличі, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – Дб.
  9. Бітля, – Турк. р-н Львів. обл., – Дб., Дм.
  10. Блажів, – Самб. р-н Львів. обл., – Дб.
  11. Боберка, – Турк. р-н Львів. обл., – Дб.
  12. Болехів, – Дол. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб.
  13. Бориня, – Турк. р-н Львів. обл., – Дб.
  14. Ботелка (Вижня, сучасна назва Вижнє; Ботелка Нижня, сучаснаназва Нижнє), – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дб.
  15. Бубнище, – Дол. р-н Ів.-Франк. обл., – Дб.
  16. Букова, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – Дб.
  17. Буковець (Bukowiec), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – Дм.
  18. Висоцьке Вижнє, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дб., Дм.
  19. Виців, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB., Дб.
  20. Волосате (Wołosate), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., Дб., Дм.,ЛЗ.
  21. Волосянка (Велика), – Ст.-самб. р-н Львів. обл., Мала, – Турк. р-нЛьвів. обл., – Дб.
  22. Волошинове, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB.
  23. Волоща, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – Дб.
  24. Волче, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дм.
  25. Галівка, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB., ЛЗ.
  26. Гвіздець, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB., Дб.
  27. Гниле (сучасна назва Карпатське), – Турк. р-н Львів. обл., – Дб.
  28. Головецьке, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дм., ЛЗ.
  29. Головсько (сучасна назва Головецько), – Скол. р-н Львів. обл., –Дб.

170 Додатки

page170image984
  1. Гошівчик (Hoszowczyk), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., Дб.
  2. Грабів, – Рожн. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб.
  3. Грабовець, – Скол. р-н Львів. обл., – Дб.
  4. Гребенів, – Скол. р-н Львів. обл., – ЛЗ.
  5. Грозьова (сучасна назва Грозево), – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB.
  6. Дашава, – Самб. р-н Львів. обл., – Дб.
  7. Дверник (Dwernik), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., ЛЗ.
  8. Дзвиняч (Dźwiniacz, село знищене після 1944 р.), – Бєщ. п-т, Під-карп. воєв., – Дб.
  9. Дидьова (село над Сяном, як прикордонне знищене совєтамиу 1944 р.), – Турк. р-н Львів. обл., – Дб.
  10. Доброгостів, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB., Дб.
  11. Добромиль, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – Дб.
  12. Довге, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB.
  13. Довголука, – Стр. р-н Львів. обл., – DB.
  14. Должки (сучасна назва Довжки), – Скол. р-н Львів. обл., – Дб., Мат.
  15. Дубрівляни ( може село Дубляни Самб. р-н Львів. обл.), – Дб.
  16. Жукотин, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дм.
  17. Журавин (село над Сяном, як прикордонне знищене совєтамиу 1944 р.), – Турк. р-н Львів. обл., – DB.
  18. Завадка (сучасна назва Завадівка), – Турк. р-н Львів. обл., – Дб.,Дм.
  19. Завіз (Zawóz), – Ліськ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., Дб.
  20. Залокоть, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB., Дб., ЛЗ.
  21. Звір, – Самб. р-н Львів. обл., – DB.
  22. Зубриця, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дм.
  23. Івашківці, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дб.
  24. Ільник, – Турк. р-н Львів. обл., – Дб., Дм.
  25. Ісаї, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дм.
  26. Кам’янка, – Скол. р-н Львів. обл., – DB., Дб., ЛЗ.
  27. Кіндратів, – Турк. р-н Львів. обл., – DB.
  28. Кобло, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – Дб.
  29. Козева, – Скол. р-н Львів. обл., – DB.
  30. Колпець, – Дрогоб. р-н Львів. обл. (сьогодні в межах міста Стеб-ника), – Дб.

Бойківські говірки 171

page171image1024
  1. Коростів, – Скол. р-н Львів. обл., – DB., ЛЗ.
  2. Красне, – Турк. р-н Львів. обл., – Дб.
  3. Криве (Krzywe k. Cisnej), – Ліськ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., Дб.
  4. Кривка (Krywka, до 1951 р. в межах СРСР, після передання доПольщі село знищено), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB.
  5. Кринтята, – Турк. р-н Львів. обл., – DB.
  6. Кропивник Новий, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB.
  7. Кропивник Старий, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB., ЛЗ.
  8. Крушельниця, – Скол. р-н Львів. обл., – DB.
  9. Лавочне, – Скол. р-н Львів. обл., – Дм.
  10. Лаврів, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB.
  11. Ластівка, – Турк. р-н Львів. обл., – ЛЗ.
  12. Либохора, – Турк. р-н Львів. обл.– DB., Дб., Дм., ЛЗ.
  13. Липє (Lipie), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., Дб.
  14. Липиця (сучасна назва Липиці), – Мик. р-н Львів. обл., – DB., Дб.
  15. Липовиця, – Рожн. р-н Ів.-Франк. обл., – Дб.
  16. Лімна, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дм.
  17. Лісько (Lesko), – Ліськ. п-т, Підкарп. воєв., – ЛЗ.
  18. Літиня, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – Дб.
  19. Лобізва (Łobozew), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., ЛЗ.
  20. Лопушанка, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дб.,
  21. Лоп’янка, – Рожн. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб.
  22. Лосинець, – Турк. р-н Львів. обл., – DB.
  23. Луги, – Рожн. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб.
  24. Лужок Горішній (сучасна назва Верхній Лужок), – Ст.-самб. р-нЛьвів. обл., – DB., Дб.
  25. Лютовиська (Lutowiska), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB.
  26. Майдан, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB.
  27. Майнич, – Самб. р-н Львів. обл., – Дб.
  28. Максимівка, – Дол. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб.
  29. Мельниче, – Турк. р-н Львів. обл., – DB.
  30. Мичківці (Myczkowce), – Ліськ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., Дб.
  31. Михнівець (Michniowiec), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., Дб.
  32. Мізунь (Новий), – Дол. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб.
  33. Монастирець, – Самб. р-н Львів. обл., – DB.

172 Додатки

page172image984
  1. Мохнате, – Турк. р-н Львів. обл., – Дб.
  2. Мшанець, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB., Дб., Дм., ЛЗ.
  3. Нагуєвичі (сучасна назва Село Івана Франка), – Дрогоб. р-н Львів.обл., – DB., Дб.
  4. Нанчілка (Велика, сучасна назва Великосілля. Нанчілка Мала, су-часна назва Соснівка), – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB.
  5. Насічне (Nasiczne), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., Дм., ЛЗ.
  6. Недільна, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB., ЛЗ.
  7. Опака, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB., Дб., ЛЗ.
  8. Орове (сучасна назва Орів), – Скол. р-н Львів. обл., – DB., Дб.
  9. Орява, – Скол. р-н Львів. обл., – DB., Дм, ЛЗ.
  10. Орявчик, – Скол. р-н Львів. обл., – DB., Дм.

103. Осмолода, – Рожн. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб. 104.Перегінсько (сучана назва Перегінське), – Рожн. р-н Ів.-Франк.

обл., – Дб.

  1. Підбуж, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB., Дб.
  2. Підгірці, – Скол. р-н Львів. обл., – ЛЗ.
  3. Плоске, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB., Дб., Дм., ЛЗ.,
  4. Побук, – Скол. р-н Львів. обл., – Дм., ЛЗ.
  5. Погар, – Скол. р-н Львів. обл., – Дб.
  6. Поляна (Polana), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – ЛЗ.
  7. Полянки (Polanki, село не існує), – Ліськ. п-т, Підкарп. воєв., –DB., Дб.
  8. Полянчик (Polańczyk), – Ліськ. п-т, Підкарп. воєв., – ЛЗ.
  9. Поповичі, – Мост. р-н Львів. обл.– ЛЗ.
  10. Пороги, – Богор. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб.
  11. Присліп (Przysłup), – Ліськ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., Дб.
  12. Протісне (Procisne), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB.
  13. П’яновичі, – Самб. р-н Львів. обл., – Дб., Мат.
  14. Радич, – Турк. р-н Львів. обл., – DB.
  15. Рибник, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB.

120. Рожанка, – Скол. р-н Львів. обл., – Дб.
121.Розтічки (сучасна назва Розточки), – Дол. р-н Ів.-Франк. обл., –

DB., Дб.
122. Розгірче, Стр. р-н Львів. обл., – DB.

Бойківські говірки 173

page173image1024

123.Росолин (Rosolin, до 1951 р. в межах СРСР, після передання до Польщі село знищено), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – ЛЗ.

  1. Росохач, – Скол. р-н Львів. обл., – DB.
  2. Рябе (Rabe k/ Ustrzyk Dolnych), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB.,Дб.
  3. Савківчик (Sakowczyk), – Ліськ. п-т, Підкарп. воєв., – DB, Дб.
  4. Свидник, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дм., ЛЗ.
  5. Сенечів, – Дол. р-н Ів.-Франк. обл., – Дб.
  6. Сколе, – Скол. р-н Львів. обл., – DB., Дб., ЛЗ.
  7. Скородне (Skorodne), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – ЛЗ.
  8. Славсько (сучасна назва Славське), – Скол. р-н Львів. обл., – DB.

132. Сливки, – Рожн. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб.
133.Синевідсько Вижнє (сучасна назва Верхнє Синьовідне), – Скол.

р-н Львів. обл., – DB., Дб., ЛЗ.
134.Синевідсько Нижнє (сучасна назва Нижнє Синьовідне), – Скол.

р-н Львів. обл., – DB.

  1. Смільник (Smolnik), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., Дм., ЛЗ.
  2. Сморже, – Скол. р-н Львів. обл., – Дб.
  3. Созань, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – Дб.
  4. Соколова Воля (Sokołowa Wola, до 1951 р. в межах СРСР, післяпередання до Польщі село знищено), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., –

    ЛЗ.

  5. Солець (Сілець), – Дрогоб. р-н Львів. обл. (сьогодні в межах міс-та Стебника) – Дб.,
  6. Солина (Solina), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB.
  7. Сопіт, – Скол. р-н Львів. обл., – DB., ЛЗ.
  8. Спас, – Рожн. р-н Ів.-Франк. обл., – DB.
  9. Спас, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дб.
  10. Сприня, – Самб. р-н Львів. обл., – DB., Дб., Дм., Мат.

145. Станківці, – Дол. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб.
146.Сторонна (сучасна назва Сторона), – Дрогоб. р-н Львів. обл., –

DB., Дб., Дм., ЛЗ.
147. Стрілки, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB.
148. Стрільбичі, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – Дб.,
149. Ступосяни (Stuposiany), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., Дб., ЛЗ.

174 Додатки

page174image984

150.Сушиця Рикова (сучасна назва Сушиця), – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB.

  1. Східниця, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB., Дб., ЛЗ.
  2. Сянки, – Турк. р-н Львів. обл., – Дб.
  3. Тарнавка, – Скол. р-н Львів. обл., – Дб.
  4. Татари (сучасна назва Залужани), – Самб. р-н Львів. обл., – Дб.
  5. Телесниця (Teleśnica Sanna, село не існує, його територія під штуч-ним Солінським озером), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – Дб.
  6. Тершів, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB.
  7. Тисів, – Дол. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб.
  8. Тисовець (Cisowiec), – Ліськ. п-т, Підкарп. воєв., – Дб.
  9. Тишовниця (сучасна назва Тисовиця), – Ст.-самб. р-н Львів. обл.,– DB., Дб.
  10. Топільниця, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – DB., ЛЗ., Мат.
  11. Турка, – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – ЛЗ.
  12. Турів, – Турк. р-н Львів. обл., – Дб.
  13. Туря (сучасна назва Тур’є), – Ст.-самб. р-н Львів. обл., – Дб.
  14. Тухля, – Скол. р-н Львів. обл., – Дб.
  15. Тухолька, – Скол. р-н Львів. обл., – ЛЗ,
  16. Угерці (Uherce Mineralne), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., ЛЗ.
  17. Уличне, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB., Дб.
  18. Урич, – Скол. р-н Львів. обл., – Дб., ЛЗ.
  19. Уріж, – Дрогоб. р-н Львів. обл., – DB., Дб.

170. Устіянова (Ustianowa), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – ЛЗ. 171.Устрики Горішні (Ustrzyki Górne), – Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., –

DB., ЛЗ.
172. Хащів, – Турк. р-н Львів. обл., – DB., Дб., Дм.
173. Хитар, – Скол. р-н Львів. обл., – Дб.
174.Царинське (Caryńskie, після 1944 р. село перестало існувати), –

Бєщ. п-т, Підкарп. воєв., – DB., ЛЗ.
175. Церковна, – Дол. р-н Ів.-Франк. обл., – DB., Дб.
176. Черхава, – Самб. р-н Львів. обл., – Дб.
177. Чуква, – Самб. р-н Львів. обл., – Дб.
178. Шум’яч, – Турк. р-н Львів. обл., – Дб.
179. Юрівці (Jurowce), – Сяноцький п-т, Підкарп. воєв., – Мат.

Бойківські говірки 175

page175image1024

180. Яворів, – Турк. р-н Львів. обл., – DB.
181. Ясінка Масьова (сучасна назва Ясениця), – Турк. р-н Львів. обл.,

– DB., Дб.
182.Ясінка Стецьова (Сучасна назва Ясенка-Стецьова), – Турк. р-н

Львів. обл., – DB.
183.Ясінь (сучасна назва Ясень), – Рожн. р-н Ів.-Франк. обл., – DB.,

Дб.

176 Покажчик осіб Покажчик осіб

page176image1208

Бажанський 47
Бандрівський, Дмитро 26, 28, 29, 30, 43,

95, 108, 113, 116 Бодник, А. 32

Брох, Оляф 53, 62, 81, 95, 107, 116 Вагилевич, Іван 21, 22, 24, 54 Великанович, Д. 22
Верхратський, Іван 16, 17, 24, 25, 53, 55,

59, 60, 62, 95, 99, 116, 166 Викоцька, Н. 45

Вовк, Хведір 93
Возний, Теодозій 32
Войтович, Р. 45
Волач, М. 44
Вольніч-Павловська, Ева 36
Галай, Ю. 32
Ганцов, Всеволод 116
Геврич, Ярослав 13
Гнат, з Нагуєвич 114
Гнатюк, Володимир 22, 23, 95, 97, 116 Голійчук, Теодор 8
Головацький, Яків 15, 21, 22, 54, 55, 95,

100 Гольденберг, Л. 37

Голюка, Я. 45
Горбач, Олекса 13, 14, 43, 48
Гринь, вівчар з Нагуєвич 115
Грицак, Євген 24, 25, 39
Грінченко, Борис 112, 113, 116 Ґолембйовський, Лукаш 22, 55
Ґоцький, І. 24
Дзендзелівський, Йосип 27, 44, 45, 121,

143 Дикий, А. 37

Добощук, Іван 100
Жилко, Федот 19, 20, 43, 80, 96 Житецький, Павло 15
Закревська, Ярослава 116
Залеський, Антін 32, 36
Захарків, О. 32
Заяць, Н. 45
Зілинський, Іван 9, 11, 12, 13, 16, 17, 22,

26, 27, 37, 39, 40, 41, 42, 44, 46,

47, 48, 49, 53, 57, 58, 61, 62, 69, 79, 95, 96, 106, 107, 116, 161, 162, 163, 165, 166, 167

Зілинський, Орест 44, 47 Зіньковська, П. 47
Зубрицька, Марія 14 Зубрицький, Михайло о. 22, 23 Їжицький, О. 27

Карпинська, Дарія 14
Карпинська, Христина 14 Карпинський, Маркіян 14 Карпинський, Роман 14
Карпинський, Ярослав 14 Кисілевський, Кость 12, 19, 96, 105, 116 Кміт, Юрій о. 22, 25, 97

Княжинський, Антін 16, 53, 56, 62, 96, 116

Кобильник, В. 22, 26
Козак, А. 24
Контролевич, Н. 37
Коперницький, Ізидор 15, 16, 22, 24, 53 Корецький, М. 44

Кравчук, Андрій 10 Крупка, Роман 10 Кубійович, Володимир 49 Кузеля, Зенон 97

Кузів, І. 22
Кунець, І. 36
Кучера, А. 22
Кушлик, Євген о. 8
Левинський, В. 22
Левицький, Йосиф о. 20
Лесів, Михайло 7, 9, 12, 15, 17, 18, 25, 26,

34, 36, 37, 39, 41 Лєр-Сплавінський, Тадеуш 11, 41, 46,

163, 166 Лотоцька, О. 27

Лужницький, Григор 7 Любіч-Червінський, Іґнаци 22, 23, 55 Макарський, В. 36
Максимчук, І. 22, 26
Марків, М. 22
Масора, Володимир 8

Матківський, Теодор 10
Мєжеєвська, Д. 35
Мисевич, Остап 22
Михайлюк, М. 45
Михальчук, Кость 95, 117
Москаленко, А. 21, 22, 27
Мушинка, Микола 13, 39, Непокупний, Анатолій 56
Несторович, Олександр о.
Нітш, Казімєж 12, 41, 46, 58, 163, 167 Огоновський, Омелян 95
Онишкевич, Михайло 23, 25, 26, 29, 43 Охримович, Володимир 55, 117 Охримович, О. 22

Ощипко, Ірина 32
Павлишин, Олег 49
Павлюх, С. 24
Пагіря, І. 32
Паздюрко, Ст. 49
Панькевич, Іван 41, 42, 43, 46, 47, 58, 79,

83, 84, 87, 88, 93, 96, 116 Парипа, М. 25

Пасічинський, С. 23, 24
Пастушин, В. 32
Пашницький, Б. 17
Пєкарський 106
Пилипович, Володимир 9, 17, 18, 25, 37,

39, 41, 49 Пилипович, Денис 45, 49

Плюскота, Т. 35
Поль, Вінценти 15, 22, 55
Потебня, Олександр 15, 21, 22, 95 Приступа, Павло 107, 117
Пруць, Володимир 163
Пуйо, Й. 32
Пура, Ярослав 25, 27, 28, 29, 30, 31, 43,

95, 113, 116 Пшепюрська-Овчаренко, Марія 18, 19,

36, 37, 39, 47, 161, 162 Рабії, родина 11, 44

Рабій, Валентій о. 7
Рабій, Володимир Роман о. 7, 9
Рабій, Дарія Ірина Марія 7, 10
Рабій (Крупка), Елеонора Євгенія 7, 10 Рабій, Євген 7, 8
Рабій (Матківська), Марія Катерина 7,

10
Рабій, Мирон Йосиф 7, 10

Рабій, Михайло 7, 8

Рабій (Голійчук), Олександра 7, 8 Рабій (Масора), Олена Галя 7, 8 Рабій (Нестерович), Олія 7
Рабій (Купиняк), Розалія 7

Рабій (Кушлик), Стефанія Франческа 7, 8 Рабій, Франц о. 7, 8, 42, 79
Рабій, Юліян Євген 7, 9 Рабій-Карпинська, Софія Євгенія 7, 9,

11, 12, 13, 14, 16, 17, 19, 26, 27, 37, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 58, 96, 98, 111, 117, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168

Райнфусс, Роман 15, 16, 17, 22
Ріґер, Януш 33, 34, 35, 36
Рошкевич, Ольга 22
Рудницький, Ярослав 16, 26, 28, 96, 112,

113, 117
Свєнціцький, Іларіон 22, 24, 25, 53, 62,

95, 103, 117, 166 Семчишин, Василь 10, 14, 44

Сімович, Василь 41
Скорик, М. 55, 96 Соболевський, Алексей 95 Сольчаник, Володимир 96, 117 Стинавська, В. 22

Стрижак, Олексій 56 Стшетельська-Ґринбарґ, З. 22
Тайлор 24
Талько-Гринцевич, М. 22
Тимченко, Євген 95
Томашівський, Степан 47
Турянська, М. 22
Утриско, Мирон 42
Фальковський, Я. 17, 22
Франко, Іван 22, 23, 24, 25, 29, 54, 97,

112, 113, 115, 117 Франко-Хоружинська, Ольга 23

Хрущ 47
Цілуйко, Кирило 56 Червінська, Л. 37
Черняк, В. 29, 32 Чубинський, Павло 97 Чучула, А. 22
Шевельов, Юрій 13, 36, 43 Шевченко, Тарас 93 Шемлей, Йосип 16
Шило, Гаврило 36 Шляхов, О. 32, 37

Бойківські говірки 177

page177image30624

41, 43, 47, 58 7

178

Покажчик осіб

page178image1336

Штібер, Здзіслав 16, 17, 18, 19, 34 Шух, С. 27
Яворський, А. 24
Яким, Мирон 14

Ясіновський, Юрій 49 Яскевич, К. 36

Andrejczin, Lubomir 162 Atamaniuk, Jan 161, 162 Bartmiński, Jerzy 36 Blazejowskyj, Dmytro 48 Celewicz, J. 54

Falk, Olaf 162
Filipowski, J. 41 Genyk-Berezowski, Juljan 161

Hrabec, Stefan 33, 34
Janów, Jan 60, 96, 103, 105, 117 Karaś, Mieczysław 13, 27, 44, 168 Kołtatów, Sofonjusz 161, 162 Krywiak, Olga 162
Lewicki, A. M. 12
Moskała, E. 20
Naumowicz 54
Ossowski, Leszek 161
Partycki, O. 54
Porfirogenta, Konstanty 54 Staszko, Teodozjusz 162 Szafarzyk, J. 54
Szaraniewicz, I. 54
Towpasz, Stefan 162 Trofimowycz, K. 26
Załuski, J, hr. 55

Бойківські говірки 179 Покажчик географічних назв

page179image1248

Авґсбурґ 96 Австро-Угорщина 22 Аксманичі 33 Америка 10

Бабина 13, 44, 45, 66, 121, 122, 124, 125, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156,

157, 158, 169 Баварія 8, 9

Багнувате 28, 91, 169
Балигород 16, 33
Беньова 58, 69, 98, 100, 102, 169
Береги Горішні 33, 54, 69, 102, 103, 169 Беріжки 169
Берлін 10
Бескиди (Східний Бескид) 20 Бєщадський повіт 168, 169, 170, 171, 173,

174
Бистре (сучасна назва Бистрий) 56, 80,

169
Бібрка 56, 79, 90, 169

Біличі 87, 169
Бітля 25, 81, 82, 85, 100, 107, 169
Блажів 19, 79, 87, 169
Боберка 169
Богородчанський район 168, 172 Бойківщина 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 21,

22, 26, 28, 31, 33, 34, 35, 37, 39, 40, 42, 45, 47, 48, 55, 56, 61, 62, 65, 67, 68, 72, 77, 78, 79, 83, 85, 104, 114

Болехів 19, 20, 56, 80, 88, 169 Бориня 91, 169
Борислав 20, 88
Бориславка 33

Ботелка Вижня (сучасна назва Вижнє) 169 Ботелка Нижня (сучасна назва Нижнє) 27, 65, 66, 81, 84, 85, 89, 107,

169 Бубнище 93, 169

Буківсько 16

Букова 169
Буковець (Буківець) 99, 100, 169 Бусовисько 31
Ванькова 33
Варшава 10, 12, 16, 26, 37, 55, 96, 107,

116 Велдіж 19

Велика Лінина 31
Велика Сушиця 36
Великий Діл 17
Великополе 18, 33
Верхня Яблунка 36 Верховина 56, 79, 84, 93, 107 Ветлина 33

Винники 104
Вислок Великий 17
Висоцько Вижнє 66, 85, 91, 98, 169 Виців 56, 79, 169
Відень 8, 11, 53, 95, 116, 164
Вільхівці 18, 33
Вінніпеґ 12, 24, 28, 112, 113, 117 Войткова 19, 33
Волковия 18, 33
Волосате 33, 54, 87, 100, 101, 102, 103,

107, 169 Волоське Село 19

Волосянка (Велика і Мала) 43, 83, 89, 169

Волошинова 57, 169 Волоща 83, 106, 169 Волтушова 17
Волче 27, 54, 65, 102, 169 Воля Крецівська 19

Воля Мигова 17, 18, 33
Воля Якубова 106
Воронеж 95
Гаї Нижні 104
Галичина 20, 22, 41, 60, 78, 79, 83, 119 Галівка 54, 56, 79, 169

Гвіздець 66, 89, 169
Гічва 33
Гломча 33
Гниле (сучасна назва Карпатське) 84, 169

180 Покажчик географічних назв

page180image1064

Головецько (сучасна назва Головецьке) 66, 99, 169

Головсько (сучасна назва Головецько) 54, 58, 82, 169

Горлиці 9, 17, 39, 41
Гочевка 15
Гошівчик 56, 79, 170
Грабів 57, 80, 170
Грабовець 83, 170
Гребенів 170
Грозьова (сучасна назва Грозево) 54, 66,

170 Грушова 20 Гувники 33

Гузелі 18, 33
Данціґ (Ґданськ) 10
Дарів 17
Дашава 87, 170
Дверник 54, 58, 170
Демблін 8
Детройт 14
Дзвиняч Горішній 33, 81, 86, 170 Дидьова 16, 24, 89, 170
Дніпропетровськ 29
Дністер 15, 20, 56, 68, 78, 79, 87, 104,

105
Добра Шляхетська 33

Доброгостів 54, 56, 80, 104, 110, 170 Добромиль 19, 83, 170
Добсфер 10
Довге 31, 54, 66, 170

Довголука (Долголука) 19, 27, 56, 170 Должиця 18, 33
Должки (сучасна назва Довжки) 13, 27,

44, 88, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 170

Долина 88
Долинський повіт/район 20, 28, 56, 57,

79, 80, 168, 169, 171, 172, 173,

174 Дошно 17

Дрогобицька область 29
Дрогобич 8, 11, 14, 19, 20, 46, 47, 58, 96,

108, 114, 117, 162, 164

Дрогобиччина, Дрогобицький повіт/район 20, 27, 30, 36, 54, 57, 79, 80, 83, 87, 104, 105, 106, 109, 112, 168,

169, 170, 171, 172, 174 Дубрівляни 87, 170

Душатин 17
Жерниця Нижня 33
Жукотин 54, 102, 170
Журавин 33, 54, 170
Завадка (сучасна назва Завадівка) 86, 91,

99, 101, 170 Завіз 56, 79, 170

Завір 54, 56, 57, 170
Загутин 33
Закарпаття (Закарпатська область) 42, 56,

79, 83, 84, 85, 87, 88, 93, 107 Залокоть 56, 80, 86, 93, 104, 110, 112, 170

Залуже 33
Замостє 47
Збоїска 33
Зубраче, 17
Зубриця 54, 55, 65, 99, 100, 101, 170 Івано-Франківськ (Stanislau, Stanisławów)

62, 95
Івано-Франківська область 20, 44, 48,

104, 168, 169, 170, 171, 172,

173, 174, 175 Івашківці 56, 80, 170

Ільник 55, 61, 67, 81, 85, 98, 170 Ісаї 27, 43, 54, 103, 170 Калуський повіт 56, 57, 80 Кальна 19

Кальниця 33
Кам’янка 54, 82, 83, 86, 170
Карликів 33
Карпати 19, 20, 22, 36, 37, 41, 79, 82, 87,

93 Квасинина 19

Київ 19, 20, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 37, 43, 56, 95, 96, 107, 108,

112, 113, 116, 117 Київець 94

Кіндратів 54, 65, 68, 170 Кобло 89, 170
Козева 54, 170
Коломия 54

Колпець 83, 87, 170 Команча 33 Комарно 9

Бойківські говірки 181

page181image1024

Копець 104
Коростів 36, 54, 55, 171
Краків 11, 12, 13, 15, 16, 17, 20, 26, 27, 28,

40, 42, 44, 46, 47, 49, 55, 79, 95, 96, 98, 107, 111, 116, 117, 161, 162, 164, 165, 166, 167, 168

Красне 43, 84, 171
Креців 19
Криве 56, 79, 171
Кривка 33, 54, 171
Кринтята 54, 171
Кропивник Новий 54, 171 Кропивник Старий 27, 31, 54, 171 Крушельниця 54, 66, 171 Кузмина 33

Лавочне 100, 101, 171
Лаврів 57, 171
Ластівка 31, 171
Лемківщина 15, 16, 17, 35, 39 Либохора 69, 88, 93, 99, 100, 101, 171 Липє (Лип’я) 54, 84, 94, 171

Липиця (сучасна назва Липиці) 87, 171 Липовиця 57, 80, 171
Лімна 54, 68, 101, 102, 103, 171 Лімниця 15, 19, 20, 56, 78

Ліський повіт 54, 56, 65, 68, 69, 79, 87, 168, 169, 170, 171, 172, 173,

174 Лісько 13, 171 Літиня 83, 171

Ліщава Долішня 33
Лобізва 33, 56, 79, 171
Лодз (Łódź) 18, 34, 35
Лопушанка (Лехнова) 54, 89, 93, 171 Лопушниця 19

Лоп’янка 19, 57, 80, 171
Лосинець 65, 171
Луги 57, 80, 171
Лужок Горішній (сучасна назва Верхній

Лужок) 31, 56, 79, 171 Лукове 18, 33

Лупків 33
Львів 8, 10, 14, 16, 17, 21, 22, 23, 25, 29,

31, 32, 34, 40, 44, 53, 55, 59, 60, 95, 96, 105, 107, 110, 113, 116, 117, 163

Львівська область 20, 44, 48, 56, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175

Любачівщина 47

Люблін (Lublin) 15, 36
Лютовиська 48, 54, 61, 62, 66, 67, 171 Ляборець 56, 79
Ляндсгут (Баварія) 8, 10
Ляториця 79
Маґура 93
Майдан 54, 66, 171
Майнич 83, 106, 171
Макова 33
Максимівка 56, 80, 171
Манів 17
Мельниче 54, 171
Миколаївський район 168, 171 Михнівець 54, 83, 84, 171
Мичків 33
Мичківці 19, 56, 79, 171
Мізунь Новий 56, 80, 171
Модлін 8
Модрич 108
Молодовичі 33
Монастирець 57, 109, 171
Москва 36, 55
Мостиська 7
Мостиський район 168, 172
Мохнате 58, 83, 172
Мхава 18, 33
Мшанець 54, 65, 66, 68, 87, 99, 103, 172 Мюнхен 9, 105, 116
Нагуєвичі (сучасна назва село Івана

Франка) 40, 43, 44, 57, 80, 104,

107, 109, 112, 113, 114, 172 Наддністров’я 109

Надсяння 39, 45
Нанчілка (Велика, сучасна назва

Великосілля, Нанчілка Мала,

сучасна назва Соснівка) 57, 172 Насічне 54, 100, 172

Небилів 19
Недільна 56, 79, 172
Новосільці 33
Нью-Джерзі, штат 9, 10
Нью-Йорк 8, 9, 10, 13, 14, 18, 19, 26, 37,

39, 40, 41, 42, 43, 48, 58, 96,

105, 116 Одеса 21, 27

Опака 19, 56, 80, 83, 87, 89, 104, 110, 112, 172

Опорець 148 Орадел 10

182 Покажчик географічних назв

page182image1064

Орове (сучасна назва Орів) 54, 86, 112, 172

Орява 54, 77, 100, 172 Орявчик 54, 99, 172
Ослава 15, 16, 17, 18, 20, 33 Осмолода 57, 80, 172 Пакошівка 33

Париж 13, 14, 18, 19, 37, 43, 105, 116 Пашкова 33
Переворський повіт 162
Перегінсько (сучасна назва Перегінське)

85, 172 Перемиська земля 35

Перемишль 8, 11, 18, 20, 21, 25, 37, 39, 164

Перемищина 47
Підбуж 19, 54, 57, 87, 104, 110, 112, 172 Підбузький район 30, 31
Підгірці 172
Підкарпатське воєводство 168, 169, 170,

171, 173, 174 Пікуй 71

Плоске 54, 56, 79, 88, 100, 172
Побук 101, 172
Погар 94, 172
Польща 9, 11, 18, 19, 20, 33, 35, 39, 48, 56,

78, 79, 171, 173 Поляна 33, 172

Поляниці 19
Полянка 56, 79 Полянки 33, 172 Полянчик 172
Попелі 104
Поповичі 172
Пороги 57, 80, 172 Прага 13, 47, 54, 96, 116 Прелуки 18, 33

Присліп 56, 65, 79, 172 Протисне 54, 172 Прусік 33
Пряшів 39, 41, 58 Пряшівщина 39 Пулави 17

П’яновичі 8, 13, 44, 45, 83, 121, 122, 124, 125, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155,

156, 157, 172

Равщина 47
Радич 54, 172
Реґенбурґ 96
Репедь 17
Рибник 27, 31, 54, 55, 66, 172 Рим 7

Рихтичі 107
Ровно (Рівне) 31
Рожанка 82, 87, 88, 172
Рожнятів 19
Рожнятівський район 20, 168, 170, 171,

172, 173, 175 Розгірче 56, 172

Розтічки (сучасна назва Розточки) 172 Розтоки 56, 80
Ропенка 33
Росолин 173

Росохач 54, 173
Рудавка Риманівська 17
Рудники, біля Мостиськ 7
Румунія 56
Рябе 18, 33, 56, 79, 173
Савківчик 56, 79, 173
Самбір 7, 8, 9, 10, 11, 14, 16, 19, 20, 25,

26, 27, 28, 41, 42, 44, 53, 55, 79, 96, 108, 112, 113, 114, 116, 117, 161, 164

Самбірський циркул 21
Самбірщина (Самбірський повіт/район)

13, 20, 31, 45, 54, 56, 57, 79, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174

Санкт-Петербург 53, 81, 95, 107, 116 Свидник 31, 66, 100, 101, 173 Сенечів 28, 84, 173
Середнє 93

Сигіт Мармароський 56, 79
Сидней 13, 43
Синевідсько Вижнє (сучасна назва

Верхнє Синьовідне) 54, 66, 82,

85, 94, 101, 173
Синевідсько Нижнє (сучасна назва Нижнє

Синьовідне) 54, 173 Сілець 104, 106, 107

Сколе 18, 61, 62, 66, 67, 89, 173 Сколівський (Скільський) повіт/район 36, 54, 56, 65, 68, 79, 87, 168,

169, 170, 171, 172, 173, 174 Скородне 173

Бойківські говірки 183

page183image1024

Славсько (сучасна назва Славське) 54, 77, 173

Сливки 57, 80, 173
Словаччина 33, 56, 79
Смільник 54, 100, 173
Сморже (сучасна назва Сможе) 83, 91,

173 Созань 87, 173

Соколова Воля 173
Солець (Сілець) 91, 173
Солина 33, 56, 173
Солинка (ріка) 16, 17, 18, 54, 56, 78 Солинка (село) 18, 33
Солінське озеро 174
Сопіт 54, 173
Спас (Рожнятівський район) 57, 173 Спас (Турківський район) 79, 84, 173 Сприня 44, 45, 54, 56, 57, 82, 85, 99, 122,

125, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 173

СРСР 171, 173
Станіславівський циркул 21
Станківці 56, 80, 173
Стара Ропа 28
Стара Сіль 31
Старосамбірський повіт/район 20, 25, 28,

30, 36, 44, 54, 56, 57, 79, 87, 168,

169, 170, 171, 172, 173, 174 Старосольщина 13

Стебник 170, 173
Стефкова 33
Стoрожі 33
Сторонна (сучасна назва Сторона) 54, 57,

84, 89, 100, 101, 104, 110, 112,

173
Стрв’яж (Стрвяж, Стривігор) 15, 19, 20,

33, 56, 79 Стрий, ріка 99

Стрийський повіт/район 20, 27, 56, 79, 80, 87, 168, 170

Стрийський циркул 21 Стрілки 56, 79, 173 Стрілківський район 30, 31 Стрілбичі 31, 87, 173 Ступосяни 33, 54, 84, 173 Сукіль 19

Суходіл 19
Сушиця Рикова (сучасна назва Сушиця)

25, 57, 174
Східниця 54, 56, 80, 87, 104, 110, 174

США 8, 9, 10, 13, 14, 43
Сян 15, 16, 17, 22, 48, 56, 78, 170
Сянік 9, 40
Сяніцька земля 35
Сяніцький повіт 45, 174
Сянки 66, 84, 89, 174
Тарнавка 17, 91, 174
Татари (сучасна назва Залужани) 83, 106,

174 Телесниця 87, 174 Тересва 56, 79, 93 Тершів 31, 57, 174

Тирява Волоська 33
Тирява Сільна 33
Тиса 56
Тисів 56, 80, 174
Тисна 18, 33, 171
Тисовець 86, 174
Тисовиця 56, 79
Тишовниця (сучасна назва Тисовиця) 82,

174
Топільниця 13, 31, 44, 66, 121, 122, 123,

124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 174

Торонто 13, 14, 43
Тростянець 19
Туринсько 17
Турів 91, 174
Турка 61, 62, 65, 66, 67, 99, 174 Турчанщина (Турківський район,

Турчанський повіт) 13, 18, 20, 24, 27, 28, 34, 36, 44, 54, 56, 65, 69, 79, 100, 102, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175

Тур’я (сучасна назва Тур’є) 31, 79, 92, 174

Тухля 85, 88, 90, 174 Тухолька 174
Убля 107
Угерці 19, 56, 79, 174 Ужгород 41

184 Покажчик географічних назв

page184image1072

Україна 20, 22, 33, 35, 43, 48, 105 Уличне 19, 56, 80, 104, 110, 174 Урич 91, 112, 174
Уріж 54, 57, 80, 81, 174 Устіянова 174

Юркова 19
Ютика (Utica) 9
Явір 58, 65
Явірник 17, 33
Яворів 175
Янківці 18, 33
Ярославський повіт 162
Ясениця Сільна 36, 83, 87, 104
Ясінь (сучасна назва Ясень) 57, 80, 85,

175 Ясінь Горішній 22

Ясінька Масьова (сучасна назва Ясениця) 27, 54, 175

Ясінька Стецьова (сучасна назва Ясенка- Стецьова) 54, 175

Bieszczady 20
Cambridge, Mass. 32
Heidelberg 36, 53, 81, 95, 107, 116 Opór 34
Richboro 8, 10, 14, 44
Tübingen 12
Wrocław 34, 35

Устрики Горішні 54, 58, 69, 174 Устрики Долішні 33, 48, 88, 173 Філадельфія 8, 13, 26, 40, 42, 48 Харків 22, 37

Хащів 54, 65, 83, 85, 101, 174 Хирів 19
Хитар 94, 174
Холмщина 47

Царинське 54, 174 Церковна 56, 88, 174 Чертеж 33
Черхава 79, 174 Чехословаччина 42, 56 Чорна 33

Чуква 79, 86, 87, 174 Шум’яч 90, 174 Щавне 33 Щербанівка 17 Щецін 10

Юрівці 9, 13, 33, 40, 44, 45, 122, 125, 128, 129, 130, 131, 134, 136, 137, 138, 139, 142, 144, 145, 146, 147, 150, 151, 152, 153, 154,

157, 158, 174

123, 124, 132, 133, 140, 141, 148, 149, 155, 156,

Бойківські говірки 185

page185image1024

Зміст

Михайло Лесів, Софія Рабій Карпинська (1908-1997)………………….7 Михайло Лесів, Бойківські говірки в дослідженнях у XIX i ХХ ст… 15 Володимир Пилипович, Слово від упорядника …………………………..39

І. Праці

1. Dialekt Bojków
Wstęp ……………………………………………………………………………………….. 53 Fonetyka

Wokalizm …………………………………………………………………………. 60 Konsonantyzm ………………………………………………………………….. 63 Połączenie głosek………………………………………………………………67

Morfologia Rzeczowniki……………………………………………………………………… 70 Zaimki ……………………………………………………………………………..73 Przymiotniki …………………………………………………………………….. 74 Liczebnik …………………………………………………………………………. 74 Przysłówki ……………………………………………………………………….. 75 Czasownik ……………………………………………………………………….. 76

2. Діялект Бойків (Фонетика і морфологія)………………………………..78 Голосні …………………………………………………………………………………….. 80 Приголосні……………………………………………………………………………….. 84 Наголос…………………………………………………………………………………….88 Відміна …………………………………………………………………………………….89 Прикметники …………………………………………………………………………… 90 Займенники ………………………………………………………………………………91 Дієслово …………………………………………………………………………………… 92 Бібліографія …………………………………………………………………………….. 95

186 Зміст

page186image984

3. Дещо з морфольоґії бойківського говору ……………………………….98 4. Говори Дрогобиччини. З узглядненням говірки с. Нагуєвичі…104

ІІ. Діялектні матеріяли зібрані за

Квестіонаром для збирання матеріялу для Мовного Атлясу Галичини та за Діялектологічним квестіонаром 1931 року

1. Діялектні матеріяли, зібрані у селах Бабина, Должки,
П’яновичі, Сприня, Топільниця та Юрівці……………………………….121 2. Словничок діялектизмів ………………………………………………………158

ІІІ. Додатки

Матеріяли до біографії Софії Рабій………………………………………….161 Євгенія Софія Рабій, Curriculum vitae………………………………………164 Посвідка проф. Івана Зілинського про докторську дисертацію
С. Рабій…………………………………………………………………………………..165 Рецензія проф. Тадеуша Лєра-Сплавінського, на докторську дисертацію С. Рабій………………………………………………………………..166 Рецензія проф. Казімєжа Нітша на докторську дисертацію

С. Рабій…………………………………………………………………………………..167 Список населених пунктів, у яких С. Рабій проводила діялектологічні записи…………………………………………………………….168 Мапа Межі Бойківщини із статті І. Зілинського Границі бойківського говору

Покажчик осіб ………………………………………………………………………..176 Покажчик географічних назв …………………………………………….. 179

У видавничій серії «Перемиська бібліотека» Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі з’явилися такі мовознавчі публікації:

Євген Грицак, Вибрані українознавчі праці. Вступ та редакція Михайло Лесів. Зібрав й до друку підготував Володимир Пилипович. «Перемись- ка бібліотека» Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі. Том ІІІ. Перемишль 2002. 543 с.

У книзі зібрано праці Євгена Грицака (1890-1944) присвячені історії і сучасності української літературної мови, діялектології та ономастиці.

Марія Пшепюрська-Овчаренко. Мова українців Надсяння. Вступ та ре- дакція Михайло Лесів. Зібрав і до друку підготував Володимир Пили- пович. «Перемиська бібліотека» Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі. Том ХІ. Перемишль 2007. 299 с. + 4 нн.

У збірнику передруковано всі відомі праці Марії Пшепюрської- Овчаренко (1909-1998) про надсянські говірки.

На 2011 рік запляновано друк ХІХ тому «Перемиської бібліотеки», – збір- ника Барокові стемми & префації. Гербові вірші й присвяти перемись- ким владикам ХVІІ-ХVІІІ століть. Вступна стаття Денис Пилипович. Зібрав і до друку підготував Володимир Пилипович.

У книзі зібрано гербові вірші й присвяти перемиським владикам ХVІІ-ХVІІІ ст.: Антонію, Інокентію і Юрію Винницьким та Онуфрію Шум- лянському.

page189image256

Софія Рабій-Карпинська

Бойківські говірки Збірник статей

page3image384

“Перемиська бібліотека” Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі

Том ХVIII

Софія Рабій-Карпинська

Бойківські говірки Збірник статей

Вступ та редакція

Михайло Лесів

Зібрав і до друку підготував

Володимир Пилипович

Перемишль 2011

Вступ та наукова редакція:

Михайло Лесів

Зібрав і до друку підготував:

Володимир Пилипович

Проєкт обкладинки:

Андрій Кісь

В оформленні обкладинки використано картину львівської художниці
Дарії Наумко, Церквиця в горах.
1989 р., розпис на тканині,
власність Любомири і Володимира Пилиповичів

Комп’ютерна верстка:

Мацєй Журавскі

Видавець:

Перемиський відділ ОУП

ISBN 978-83-928327-2-0

© Вступ М. Лесів, 2011
© Упорядкування В. Пилипович, 2011

page5image384

page5image928

Збірник діялектологічних праць Софії Рабій-Карпинської вийшов друком завдяки фінансовій підтримці
д-ра Петра Грицака, голови Земляцтва «Перемищина» у ЗДА, пані Галини Мельничук і пана Ореста Загайкевича

Бойківські говірки 7

page7image1048

Михайло Лесів

Софія Рабій-Карпинська (1908-1997)

Євгенія Софія Рабій-Карпинська народилася в родині о. Франца Рабія і Олії Нестерович у Самборі 1908 р., в багатодітній сім’ї. Майбутня до- слідниця бойківського говору мала п’ятьох братів: Євгена (1885-1904), Юліяна Євгена (1894-1982), Михайла (1893-1958), Володимира Рома- на (1896-1972), Мирона Йосифа (1912-1974) та шість сестер: Олексан- дру (1888-1970), Марію Катерину (1904-1959), Стефанію Франческу (1890-1971), Олену Галю (1892-1968), Елеонору Євгенію (1906- рік смерти невід.), Дарію Ірину Марію (1914-1996), і народилася як 10-та дитина у цій незвичайно численній сім’ї.

Батько Франц виводився зі спольщеної української родини Валентія і Розалії з дому Купиняк, що проживала у селі Рудники коло Мостиськ і де Франц Рабій народився 19 лютого 1860 року. Перед висвяченням на греко-католицького священика він одружився з донькою о. Олек- сандра Нестеровича Олією (1866-1929). Отець Франц Рабій після ви- свячення у 1884 р. став сотрудником і катехитом, а від 1907 р. парохом і деканом Самбора. Він від перших днів своєї душпастирської праці брав активну участь у громадській діяльності, а також досліджував іс- торію Самбірської чудотворної ікони Матері Божої, появилися три ви- дання цієї написаної ним історії (1885, 1908, 19281), а в 1928 році з його ініціятиви була проведена коронація цієї ікони.

Отець Франц Рабій брав участь в організуванні перших україн- ських товариств, розбудовував храм, придбав ще один будинок, в яко- му поміщувалася українська дитяча захоронка, був членом комітетів для спорудження таких будівель у центрі Самбора, як «Народня тор-

page7image13936

Див.: Григор Лужницький, Словник чудотворних Богородичних ікон України. Intrepido

1
Pastori. Науковий збірник на честь Блаженнішого Патріярха Йосифа. Рим 1984. С. 182-183.

8 Софія Рабій-Карпинська

page8image1032

гівля» і «Ризниця» (крамниця із церковними виробами), а в 1908 р. по- будував капличку на місцевому цвинтарі.

Як учасник Листопадового Зриву о. Франц був членом Української На- ціональної Ради, був представником до сойму у Львові, а також – членом делегації до Відня. У міжвоєнному двадцятилітті польська влада запро- торила його до концентраційного табору в Дембліні і до в’язниць у Сам- борі та Модліні2. Помер у Самборі 25 травня 1933 р. на 73 році життя.

Усі діти о. Франца Рабія (а було їх дванадцятеро) здобули вищу освіту і були виховані в українському патріотичному дусі.

Найстарший син Євген народжений 1885 року був студентом юри- дичного факультету і помер на 19-ому році життя 1904 року в Самборі, де був похований у родинному гробівці на місцевому цвинтарі.

Донька Олександра народжена 1888 року була замужем за Теодо- ром Голійчуком, доктором філософії, викладачем перемиської гімназії, а згодом – Львівської Духовної Семінарії, померла 1970 року у Львові на 82-ому році життя.

Стефанія Франческа народжена 1890 р. вийшла заміж за о. Євгена Кушлика, колишнього капеляна Українських Січових Стрільців, пароха села П’яновичі, з 1944 р. опинилася в еміґрації, спершу в Ляндсгуті (Ба- варія), а згодом переїхала до США, де померла у Філадельфії 1971 р. на 81-ому році життя.

Олена Галя народжена 1892 року закінчила Дівочий Інститут в Пе- ремишлі (матура 1909 р.)3. Вийшла заміж за інженера Володимира Ма- сору, колишнього старшину Українських Січових Стрільців, померла на еміґрації в Нью-Йорку 1968 р. на 76-му році життя.

Михайло, народжений 1893 року, був знавцем українського фоль- клору, письменником, педагогом і дослідником української старови- ни. Як доброволець у Січових Стрільцях, брав участь у битві за Львів, в Чортківській офензиві, перебував у відомому в історії т.зв. «чоти- рикутнику смерті», а згодом з частинами Української Галицької Армії потрапив до польського табору для військовополонених. Після повер- нення навчався у Львівському Таємному Університеті, потім студіював

  1. 2  Див. Родина Рабіїв. «Літопис Бойківщини». Richboro, PA – Самбір 2009. Ч. 1/76 (87). С. 41.
  2. 3  Див. Український Інститут для дівчат в Перемишлі 1895-1995. Ювілейна Книга Пам’яті до

100-річчя заснування. Дрогобич 1995. С. 130.

page8image19688

Бойківські говірки 9

page9image1032

філософію у Яґеллонському Університеті й одночасно у Краківській Академії Мистецтв. Захистив докторську дисертацію, був членом Нау- кового Товариства ім. Шевченка, вчителював у Дрогобицькій гімназії, організував дрогобицький театр і був його директором у 1942-1944 рр. У 1944 році виїхав з родиною на Захід. У Баварії організував українську гімназію для дітей переселенців, писав підручники, був професором Українського Технічно-Господарського Інституту і УВУ в Мюнхені. Переїхавши до США видав у 1957 р. збірку історичних оповідань На- передодні, написав, але не встиг видати повість з часів Хмельниччини. Помер у Нью-Йорку 1958 року на 65-ому році життя.

Юліян Євген народжений 1894 року був адвокатом і громадським ді- ячем. Служив добровольцем у Січових Стрільцях та в Українській Га- лицькій Армії. У 1920 р. втік з одеської більшовицької тюрми. Опісля працював у Самборі адвокатом, захищав перед судами передвоєнної Польщі українських діячів у різних політичних розправах над україн- ськими патріотами. Був одним із організаторів спортивного товариства «Сокіл», бібліотеки «Книжка», музичної школи, хору «Боян», духо- вого оркестру «Бандурист». У 1939 р. виїхав до Сянока, потім у 1941 повернувся до Самбора, а 1944 року змушений був податися на Захід і у 1951 р. поселився у США, де брав активну участь в працях україн- ських товариств. У 1970 р. опублікував монографію Самбірська Бого- родиця, написав невидану досі обширну монографію п.з. Самбір – город княжий. Помер 1982 р. у місті Ютика (Utica) в штаті Нью-Джерзі на 88- ому році життя.

Володимир Роман народжений 1896 року, як студент пішов у ряди Січових Стрільців, потім служив в УГА. Після закінчення першої світової війни та звільнення з польської тюрми закінчив Перемиську Духовну Семінарію і був душпастирем у Комарні, потім у селі Юрів- ці коло Сянока4. У селах організував читальні «Просвіти», коопера- тиви, дитячі захоронки, провадив широко розвинену просвітницьку

4 Софія Рабій писала у листі до проф. І. Зілинського 1938 року: Мій брат є священиком коло Ся- нока в селі Юрівці, може там могли б ми зїхатися й робити дальші та ближчі прогульки в терен. Див.: І. З і л и н с ь к и й, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Ослави). Вступ та редакція М. Лесів. Зібрав і до друку підготував В. Пилипович. Горлиці 2008. С. 199.

page9image19640

10 Софія Рабій-Карпинська

page10image1032

діяльність. Дописував до української католицької преси5. У 1944 році виїхав на Захід, був сотрудником в Ландсгуті (Баварія), а від 1950 р. душпастирем церкви св. Юрія в Нью-Йорку. Помер 1973 року в Доб- сфері (штат Нью-Джерзі) на 77-ому році життя.

Марія Катерина народжена 1904 року, вийшла заміж за професо- ра Теодора Матківського і вчителювала у Львові, була членом НТШ, здобула науковий ступінь доктора після захисту дисертації Антропо- графічний очерк Самбірського повіту, друком вийшли деякі інші її на- укові розвідки. Померла 1959 р. на 55-ому році життя й була похована в родинному гробівці в Самборі.

Елеонора Євгенія, народжена 1906 року, була вчителькою і активно працювала в молодіжних організаціях. Вийшла заміж за інженера Ро- мана Крупку. Після виїзду на Захід жили вони в США.

Десятою дитиною о. Франца Рабія була авторка поміщених у цьому збірнику діялектологічних праць, народжена 1908 року.

Молодшим її братом був Мирон Йосиф (1912-1974), а молодшою сестрою Дарія Ірина Марія (1914-1996).

Мирон Йосиф у міжвоєнному часі був у керівному складі таємного «Пласту» в Самборі, за що був заарештований польською владою і разом з іншими пластунами засуджений. Студіював у Політехнічному Інституті у Ґданську, а потім працював у Варшаві й у Берліні. Кінець війни застав його в Щеціні, де він став професором, потім деканом, а згодом і ректором щецінської політехніки. Він сконструював новий тип електродвигуна, який збагатив польську науку і техніку. Помер 1974 року на 62-ому році життя й похований у Щеціні на цвинтарній Алеї заслужених і вчених людей.

Наймолодша сестра д-р Софії Рабій, Дарія Ірина Марія була активною пластункою, брала участь у самбірських молодіжних організаціях а після виїзду на Захід і переїзду до Америки, як активна громадська діячка, була головою першого відділу Золотого Хреста Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО). Померла 1996 року в м. Орадел у США6.

5 Див. Андрій К р а в ч у к, Індекс української католицької періодики Галичини 1871-1942. Львів 2000.
6 Основні інформації про членів сім’ї Рабіїв ми зачерпнули зі статті (не підписаної, але її авто- ром є В. Семчишин) Родина Рабіїв. «Літопис Бойківщини». Richboro, PA – Самбір 2009. Ч. 1/76 (87). С. 40-43.

page10image19592

Бойківські говірки 11

page11image1152

Наведені вище факти з життя родини Рабіїв допоможуть зрозуміти, в якій атмосфері діяльного патріотизму і служіння народові виховува- лася майбутня дослідниця бойківських говірок.

У своїй короткій польськомовній автобіографії (Curriculum vitae) з 30 грудня 1933 р.7 Софія Рабій, яка підписалася як Eugenja Zofja Rabiej, Mgr. fil., писала, що вчилася у початковій школі у Відні й Сам- борі в 1914-1918 рр., в гімназії у Перемишлі у 1918-1920 рр., а з 1 ве- ресня 1920 року була прийнята до приватної жіночої гімназії ім. Марії Конопніцької в Самборі, де здобула «матуру» у 1926 році.

У вересні 1926 р. вона почала науку на Філософському Факультеті Яґеллонського Університету, в якому здобула науковий ступінь маґістра філософії в обсязі слов’янської філології (z zakresu filologii słowiańskiej) у 1930 році і відразу після маґістерської дисертації протягом двох на- вчальних років (1930/31 і 1931/32) в Яґеллонському Університеті випо- вняла функцію вчительки (lektorki) української мови, яку тоді офіційно у Польщі називали «руською».

У 1932/33 навчальному році пере- бувала в Самборі у батька, який за- недужав був, як писала до проф. Івана Зілинського у листі з квітня 1933 р., що її батько серйозно зане- дужав на запалення легенів і тому кроком не дасть мені тато віді- йти8 (він помер у травні 1933 р.). Від 1933 р. була вчителькою у при- ватному жіночому семінарі Сестер Василіянок у Дрогобичі. Одночасно під науковим керівництвом проф. І. Зілинського досліджувала бойків- ські говірки. У 1934 р. вона захис- тила докторську дисертацію п.з. Діялект бойків (Dialekt Bojków).

7 Згаданий документ зберігається у Архіві Яґеллонського Університету в Кракові, сигнатура WF II 504. Опублікований у розділі Додатки.
8 Див.: І. З і л и н с ь к и й, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Ослави). С. 191.

page11image16976

page11image17520

12 Софія Рабій-Карпинська

page12image1032

Промотором цієї праці був проф. Зілинський, а рецензентами ви- датні польські мовознавці славісти – проф. Казімєж Нітш (1874-1958) найвидатніший тоді польський діялектолог9 і проф. Тадеуш Лєр- Сплавінський (1891-1965)10. Рецензенти позитивно оцінили цю доктор- ську дисертацію, як таку, що wykonana jest samodzielnie, ściśle naukowo i przynosi nowy naukowy materjał, przeto jest wartościowym przyczynkiem naukowym (К. Нітш)11; jest cennym przyczynkiem do małoruskich badań gwarowych i może być w zupełności uznana za wystarczającą do przyjęcia za dysertację doktorską (Т. Лєр-Сплавінський)12.

Ця праця надрукована була ще перед захистом у скороченій формі польською мовою п.з. Dialekt Bojków в органі Польської Академії Вмінь (Polska Akademia Umiejętności) «Sprawozdania z Czynności i Posiedzeń PAU», t. XXXVII, Kraków 1932. У цій монографії охоплено було дослі- дженням велику мовну територію, що виходила навіть поза межі Бойків- щини, особливо, коли йдеться про її північне пограниччя. Уже з цього скороченого реферату видно, що С. Рабій досить детально проаналізу- вала фонетичні (звукові), морфологічні та граматичні риси бойківських говірок, подаючи часто територію поширення цих системних явищ13.

Як виникає зі змісту листів С. Рабій до проф. Івана Зілинського14 та з рукописної статті д-р С. Рабій, яку знаємо лише зі згадки проф. Костя Кисілевського у його нарисі про І. Зілинського15, вона весь час була у стис- лому науковому контакті зі своїм науковим опікуном, проф. І. Зілинським, який готуючи свої праці до друку, часто звертався до неї з просьбою пода- ти йому записи бойківських мовних фактів чи звірити деякі деталі в тере- ні, а також радився в неї у деяких справах, а вона радо допомагала йому. С. Рабій взяла теж участь у складенні збірника наукових праць, присвя-

9 Див.: A. M. Lewicki, Nitsch Kazimierz (In): Lexicon Grammaticorum. A Bio-Bibliographical Companion to the History of Linguistics. Second Edition. Tübingen 2009. P. 1087-1088.

  1. 10  Див.: A. M. L e w i c k i, Lehr-Spławiński Tadeusz (In): Ibidem. P. 878-879.
  2. 11  Цитований документ зберігається в Архіві Яґеллонського Університету в Кракові, сигнатура

WF II 504. Опублікований у розділі Додатки.

12 Цитований документ зберігається в Архіві Яґеллонського Університету в Кракові, сигнатура WF II 504. Опублікований у розділі Додатки.

  1. 13  Див.: Михайло Л е с і в, Українські говірки у Польщі. Варшава 1997. С. 106.
  2. 14  Див.: І. З і л и н с ь к и й, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Ослави). 4 листи С. Ра-

бій до проф. І. Зілинського з 1933-1938 рр. надруковані на стор. 188-199.

15 К. Кисілевський, Іван Зілинський. Вінніпеґ 1962.

page12image22568

Бойківські говірки 13

page13image1032

ченого 60-літтю проф. Івана Зілинського, що мав бути опублікований у 1939 р. у Кракові. Матеріяли цього збірника збереглися у архіві проф. І. Зілинського у Празі, і були опубліковані щойно у 1994 р. Знайшлася там теж і стаття С. Рабій Дещо з морфольоґії бойківського говору16.

Брала С. Рабій також участь у збиранні (записуванні) діялектних матеріялів до задуманого І. Зілинським атласу українських говірок на території тодішньої Другої Речіпосполитої, як виникає з часткових ма- теріялів опублікованих уже в 1975 р. у збірці Studia nad dialektologią ukraińską i polską. Z materiałów b. Katedry Języków Ruskich UJ. Pod red. M. Karasia. Kraków 1975; С. Рабій записувала зразки бойківського мов- лення у селах Должки, Топільниця, Бабина, П’яновичі та деяких ін- ших, напр., надсянського в Юрівцях коло Сянока17.

Переїхавши на постійне проживання до США С. Рабій-Карпинська дальше цікавилася дослідженням бойківських говірок, але щойно у 80-х роках вдалося їй опублікувати дві діялектологічні праці. У стат- ті Ярослава Геврича До історії Товариства «Бойківщина» та «Літо- пису Бойківщини» маємо інформацію, що д-р С. Карпинська 14 березня 1968 року була обрана у Філядельфії заступником голови Об’єднаного Комітету Західної Бойківщини, створеного на спільній нараді Сам- бірського, Старосольського, Турчанського Комітетів та представни- ків Ліська18. Товариство «Бойківщина» видало у 1980 році монографію п.з. Бойківщина, членом Редакційної Комісії якої була м.ін. д-р Софія Рабій-Карпинська, тут вона помістила статтю Діялект Бойків (Фоне- тика і морфологія)19. Через рік з’явилася наступна стаття Говори Дро- гобиччини. З узглядненням говірки с. Нагуєвичі20, яку вчена підготувала до Збірника доповідей для відзначення 125-річчя народин і 65-річчя смерти Івана Франка. Для першого тому Енциклопедії Українознав-

16 Див.: Збірник пам’яті Івана Зілинського (1879-1952). Спроба реконструкції втраченого ювілейного збірника з 1939 р. Ред. Ю. Шевельов, О. Горбач, М. Мушинка. Нью-Йорк 1994. С. 383-388.

  1. 17  Матеріяли зібрані С. Рабій передруковані у цій книзі.
  2. 18  Я. Г е в р и ч, До історії Товариства «Бойківщина» та «Літопису Бойківщини». «Літопис Бой-

ківщини» 2010. Ч. 1/78 (89). С. 5.

19 Див.: Бойківщина. Монографічний Збірник Матеріялів про Бойківщину. Філядельфія – Ню Йорк 1980. С. 443-457.
20 Див. «Записки Наукового Товариства ім. Шевченка». Том CXCVIІІ. Ню Йорк – Париж – Сид- ней -Торонто 1981. С. 128-138.

page13image19976

14 Софія Рабій-Карпинська

page14image1032

ства, що вийшов друком у 1955 р. С. Рабій-Карпинська написала огля- дову статтю про бойків21.

Коли я опрацьовував свій огляд історії досліджень бойківских гові- рок, написав у 1988 році листа до п. Софії Рабій-Карпинської на адресу, яку отримав від проф. Олекси Горбача, але відповідь не надійшла22. Не могли ми, отже, донедавна знати про долю молодої 36-літньої дослід- ниці бойківських говірок після її виїзду на Захід. Щойно у 2009 році ми прочитали статтю Василя Семчишина п.з. Родина Рабіїв, в якій подано коротку інформацію про д-р Софію Рабій:

Євгенія-Софія, 1908 р. нар., провадила активну просвітницьку ро- боту. Її перу належать наукові праці «Бойківська говірка села Підбуж», «Діалекти поляків Самбірського повіту» (польською мовою), «Говір бойків», «Українська жінка та її призначення в творах Т. Шевченка»23, публікації в часописах «Жіночий світ», «Українське Слово», «Наше життя», «Свобода». Була замужем за інженером Романом Карпін- ським. В еміграції жили в Нью-Йорку і Детройті24.

Від п. Василя Семчишина маємо сумну вістку, що д-р Софія Рабій- Карпинська померла в США у 1997 на 89-ому році життя, залишаючи сина Ярослава, невістку Дарію та двоє онуків – Христину й Маркіяна.

Її внесок у дослідження українських говірок Бойківщини залишаєть- ся в історії діялектологічних досліджень західноукраїнських говірок як оригінальний і неповторний, як свідчення живого мовлення цього ж ре- гіону першої половини ХХ століття25. А перевидання цих праць, друко- ваних в різних збірниках і наукових журналах, це наш обов’язок перед історією української діялектології і на пошану наукових зусиль бл. п. д-р Софії Рабій.

21 Див. С. Рабій-Карпинська, Бойки. Енциклопедія Українознавства. Том 1. Перевидання в Україні. Львів 1993. С. 149-150.
22 Див. лист проф. О. Горбача із 30 грудня 1987 року надрукований у статті: Листи Олекси Гор- бача до Михайла Лесіва за 34 роки (1961-1995). «Діалектологічні студії». 6. Львів 2006. С. 281.

23 Стаття надрукована у «Записках Наукового Товариства ім. Шевченка». Том CLXXVI. Ню Йорк – Париж – Торонто 1961. С. 187-201.

  1. 24  «Літопис Бойківщини». Richboro, PA – Самбір 2009. Ч. 1/76 (87). С. 43.
  2. 25  Прізвище Софії Рабій згадується майже в усіх сучасних дослідженнях бойківського мовного

ареалу. Див. зокрема вступ до праці: Мирон Я к и м, Марія З у б р и ц ь к а, З діалектології Бойків- щини. Дрогобич 2002. С. 11, 144.

page14image20800

Бойківські говірки 15

page15image1032

Михайло Лесів

Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

Територію бойківських говірок окреслюють енциклопедії, загалом, як територію між верхньою течією Сяну і Лімницею, північним кордоном Бойківщини вважається ріку Стрвяж і Дністер аж до його лівої прито- ки Лімниці. Так визначені ріками межі Бойківщини були дискутовані й у деталях уточнювалися. Відомо, що бойки мають за сусідів лемків на заході, а гуцулів на сході.

Проблема бойківсько-лемківського кордону дискутувалася особли- во у міжвоєнний період. У ХІХ ст. склалася думка, що Лемківщина ся- гає до горішньої течії Сяну (В. Поль, О. Потебня, П. Житецький, Я. Головацький та інші) і такий погляд повторюється донині в енцикло- педичних інформаціях.

Ще під кінець ХІХ ст. Ізидор Коперницький у своїй статті O góralach ruskich w Galicji1 зауважив, що між ріками Ославою та Гочевкою zaczynają sie górale ruscy wyraźnie różniący się od Łemków і тому кри- тично оцінив усталену тоді лемківсько-бойківську границю2. Звертає він увагу на високі соломою покриті пірамідальні дахи домів, довші, ніж у лемків, вишивані сорочки та жіночу ношу відмінну в багатьох деталях від лемківської і те, що powszechnie tak w powszednie dni jak i świąteczne kobiety i dziewczęta chodzą całe w bieli3. Українські мешкан- ці гір верхніх течій Сяну так сильно відрізняються, на думку І. Копер- ницького, від лемків народною ношею та мовою, а також у деякій мірі мешканням та побутом, що з етнографічної точки зору треба їх виділи- ти, як окрему етнічну групу. Уважав він, що цих українських гуралів,

  1. 1  Sprawozdania Komisji Antropologicznej Akademji Umiejętności. T. ХІІ. Kraków 1899.
  2. 2  Див.: R. R e i n f u s s, Łemkowie jako grupa etnograficzna. «Prace i Materiały Etnograficzne». T. VII.

Lublin 1948. S. 91-92. 3 Там само. С. 91.

page15image16448

16 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page16image1312

що живуть між місцевістю Буківсько та рікою Сяном треба називати полонинцями.

Z dalszych jednak opisów wynika, – як описує Роман Райнфусс, – że to wyłącznie jest w gruncie rzeczy niepotrzebne, gdyż ci właśnie “Poło- nyńcy” mało różnią się od sąsiadów Bojków, a nawet posiadają pewne cechy, które Kopernicki uznał wprost za bojkowskie, np. sirak, tj. mę- ski płaszcz samodziałowy, długi po kolana, który Kopernicki zanotował dopiero w Dydiowej nad Sanem, a który w rzeczywistości występuje już w okolicy Baligrodu4.

Тоді це не вплинуло на погляди мовознавців, напр. Іван Верхрат- ський у своїй монографії п.з. Про говор галицких лемків (Львів 1902) східну межу Лемківщини проводить по ріці Сян.

У міжвоєнний період східна границя Лемківщини та західна межа Бойківщини була систематично досліджувана мовознавцями і етно- графами. З мовної точки зору бойківсько-лемківським пограниччям займалися, передусім, Іван Зілинський, Йосип Шемлей, Здзіслав Шті- бер, Антін Княжинський, Софія Рабій.

Іван Зілинський бойківсько-лемківську межу веде у 1914 р. вздовж ріки Ослави5 а пізніше, у 1933 р., пересуває її дещо на схід на лінію ріки Солинки6. Й. Шемлей, А. Княжинський і З. Штібер проводять цю межу вздовж Ослави7, а С. Рабій вбачає західну межу Бойківщини в долині ріки Солинки8, її точку зору приймає Ярос- лав Рудницький, автор монографії про бойківські географічні на- зви9. Ці дискусії резюмує стаття І. Зілинського із 1938 р. Питання

  1. 4  Там само.
  2. 5  І. З і л и н с ь к и й, Проба упорядкування українських говорів. Записки Наукового Товариства ім.

Шевченка. Т. 117-118. Львів 1914.

  1. 6  І. З і л и н с ь к и й, Карта українських говорів з поясненнями. Варшава 1933.
  2. 7  J. Szemłej, Z badań nad gwarą łemkowską. «Lud Słowiański». T. III. Z. 2. Kraków 1934; А.

Княжинський, Межі Бойківщини. «Літопис Бойківщини». Т. І. Самбір 1931; Z. Stieber, Wschodnia granica Łemków. «Sprawozdania z czynności i posiedzeń PAU». Kraków 1935.
8 Z. R a b i e j ó w n a, Dialekt Bojków. «Sprawozdania z czynności i posiedzeń PAU». T. XXXVII. Kra- ków 1932. Проф. З. Штібер уважав цей погляд за помилковий, а виникло це з факту, що д-р С. Рабій недокладно дослідила говірки цього району, а на захід від р. Солинки взагалі не була і nie zadawszy sobie trudu zorientowania się w gwarach zachodniej części pow. Leskiego, przeprowadzi- ła granicę nad Solinką na chybił trafił, див.: Z. S t i e b e r, Gwary ruskie na zachód od Oporu. Його ж, Świat językowy Słowian. Warszawa 1974. S. 441.
9 J. R u d n i c k i, Nazwy geograficzne Bojkowszczyzny. Kraków 1939.

page16image23640

Бойківські говірки 17

page17image1032

про лемківсько-бойківську границю, в якій прийняв він східну межу Лемківщини запропоновану З. Штібером10.

З етнографічної точки зору цю бойківсько-лемківську межу дослі- джували Я. Фальковський, Б. Пашницький і Р. Райнфусс. Перші два ви- значили границю між Лемківщиною та Бойківщиною долиною річки Солинки (правої притоки Сяну), а територію на захід від цієї річки по- ділили на дві частини11. Р. Райнфусс уважає таке окреслення межі цих двох етнічних груп за помилкове:

Przyczyna, która spowodowała błędne wyznaczenie granicy przez Falkowskiego i Pasznickiego polegała na tym, że ustalili oni kryteria podziału wyłącznie na podstawie materiału zebranego na terenie pogra- nicznym bez znajomości zarówno kultury centralnej Łemkowszczyzny jak i Bojkowszczyzny, ponadto zbyt silnie starali się oni uzgodnić swe wyniki z zasięgami wyznaczonymi przez językoznawców Rabiejówny, Werchrackiego, które zostały później skorygowane w sposób bardzo dla pracy Falkowskiego i Pasznickiego niekorzystny12.

За пограничні точки, на яких кінчається лемківське мовлення та етнічна територія, а починається бойківська, уважає Р. Райнфусс такі села: Солинка, Зубраче, Щербанівка, Манів, Воля Мигова, Душатин, Туринсько, Репедь, Явірник, Вислок Великий, Дарів, Пулави, Рудавка Риманівська, Тернавка, Волтушова, Дошно і т.д.13

На схід від так окресленої ліні повинні уже бути села бойківського ареалу:

Na wschód od Osławy stanowi granicę Łemkowszczyzny pasmo górskie Wielkiego Działu, będące murem oddzielającym Łemków od drugiego góralskiego ugrupowania ruskiego Bojków. Granica biegnie

10 І. Зілинський, Питання про лемківсько-бойківську границю. «Lud Słowiański». T. IV. Z. 1. Kraków 1938. Стаття, з долученою до неї картою, передрукована у збірнику: Іван Зілинсь- к и й, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Ослави). Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и п о в и ч. Горлиці 2008. С. 78-104.

  1. 11  J. Falkowski, B. Pasznicki, Na pograniczu łemkowsko-bojkowskim. Lwów 1935.
  2. 12  R. R e i n f u s s, Łemkowie jako grupa etnograficzna. S. 94.
  3. 13  Там само. С. 96.
page17image18208

18 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст. tu stale w kierunku południowo-wschodnim, by w okolicy wsi Solinki

osiągnąć granice Państwa14.

Про говори на схід від ріки Ослави, яка вважається межею між лем- ківськими та бойківськими говірками, писав З. Штібер:

Gwary pomiędzy Osławą i Solinką ciążą ku «bojkowskim» (jeśli za typowo bojkowskie uznamy wschodnią część pow. turczyńskiego i okolicę na południe od Skolego). Mają jednak oprócz pewnych cech specyficznych jeszcze pewne nawiązania «łemkowskie» i zwłaszcza na północy «nadsańskie». Natomiast gwary wschodniej części pow. leskiego i zachodniej turczyńskiego uznamy już za bojkowskie z na- wiązaniami przede wszystkim do naddniestrzańskich i nadsańskich15.

У зв’язку з цим можна зауважити, що З. Штібер має у своєму Мовно- му атласі давньої Лемківщини такі бойківські населені пункти як Воля Мигова, Тісна, Должиця, Рябе, Прелуки, Мхава, Волковия, Лукове, Гузе- лі, Великополе, Вільхівці, Янківці16.

Коли говорити про північну межу бойківських говірок, себто про бойківсько-надсянське мовне пограниччя, треба сказати, що воно почина- ється також на території сучасної Польщі. Марія Пшепюрська-Овчаренко, яка досліджувала пограниччя надсянського говору, ствердила на початку, що між надсянським, лемківським і бойківським говорами простягаєть- ся смуга змішаних і перехідних говірок, але не було досі про це доклад- ніших даних у мовознавчій літературі, між іншим, тому, що дослідники лемківського і бойківського говорів більше уваги присвячують означенню лемківсько-бойківської границі, а при обговорюванні північних меж цих го- вірок обмежуються тільки до загальників та схематичних ліній17.

  1. 14  Там само. С. 100 і карта на стор. 97.
  2. 15  Z. Stieber, Gwary ruskie na zachód od Oporu. S. 446.
  3. 16  Див.: Z. S t i e b e r, Atlas językowy dawnej Łekowszczyzny. Z. I. Łódź 1956. S. 11 i mapy.
  4. 17  М. Пшеп’юрська-Овчаренко, На пограниччях надсянського говору. Записки Наукового

Товариства ім. Шевченка. Т. СLХІІ. Збірник філологічної Секції. Т. 25. Нью Йорк – Париж 1954. С. 53. Стаття передрукована у збірнику: М. Пшепюрська-Овчаренко, Мова українців Над- сяння. Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и п о в и ч. Перемишль 2007. Цитований фрагмент, стор. 214.

page18image18896
page18image19168

Бойківські говірки 19 Так само загально окреслила північну межу Бойківщини С. Рабій,

як про це писав З. Штібер:

Północną granicę gwar bojkowskich wyznacza Rabiejówna znów bardzo dokładnie, podając poszczególne miejscowości, przez które przebiega. I znów trzeba stwierdzić, że zgodnie z tą linią nie biegnie granica ani jednej z cech uznanych przez autorkę za typowo bojkow- skie. Nie wiemy więcej w ogóle, na jakiej podstawie przeprowadza ona linię graniczną właśnie tak, a nie inaczej18.

На думку Софії Рабій, бойківські говори доходять на півночі, більш- менш до річки Стрвяж (Стривігор), а точками граничними на території сучасної Польщі були б місцевості Угерці, Мичківці.

Марія Пшепюрська-Овчаренко натомість надсянсько-бойківське пограниччя бачить на лінії таких місцевостей як Воля Крецівська, Кре- ців, Тростянець, Войткова, Юркова, Квасинина, Лопушниця і т.д. на схід19.

На південний схід від Хирова починається бойківсько-наддніст- рянська мовна межа, яку Кость Кисілевський визначає в такий спосіб:

[наддністрянський говір – М. Л.] на південному заході сусідує з бойківським говором на підгір’ї, через Небилів, на південь від Рожнітова, Лоп’янку, Велдіж, Кальну, Поляниці, вздовж східного берега ріки Сукіль, через Волоське Село коло Болехова, через Дол- голуку, Улично, Опаку, Підбуж, Блажів на південь і захід від Дро- гобича та Самбора в напрямі Хирова й Добромиля20.

Від сіл Велдіж і Суходіл бойківські говірки межують з гуцульськи- ми рікою Лімницею, а Карпати відділяють їх від закарпатських21.

  1. 18  Z. Stieber, Gwary ruskie na zachód od Oporu. S. 441.
  2. 19  М. Пшеп’юрська-Овчаренко, Напограниччяхнадсянськогоговору.Див.картанастор.88.
  3. 20  К. К и с і л е в с ь к и й, Мовні особливості наддністрянського гнізда. Записки Наукового Товари-

ства ім. Шевченка. Т. СLІХ. Збірник на пошану Зенона Кузелі. Нью Йорк – Париж 1962. С. 285-286. 21 Див. карти поміщені у таких монографічних виданнях та підручниках: Ф. Т. Ж и л к о, Нариси з діа- лектології української мови. Київ 1955; Ф. Т. Ж и л к о, Говори української мови. Київ 1958 та інші.

page19image17640
page19image17912

20 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст. Федот Жилко у 1958 р. територію бойківських говірок окреслив

так:

page20image2040

Бойківські говірки знаходяться на північних узбіччях Карпат, на південь від умовної лінії, що проходить верхів’ям річки Дністер, трохи на південь від м. Самбора, приблизно через Борислав-Болехів до річки Лімниці на сході; західна межа проходить по річці Ославі (в Польщі); південна межа йде лінією Карпатського хребта22.

А на території сучасної польської держави це південно-східний кут нинішнього підкарпатського воєводства на схід від ріки Oслави, між іншим, ця територія, яку на картах Польщі означається назвою Bieszczady23, як частину східних Бескидів (Східного Бескиду). Оце саме і є територія поширення бойківських говірок у сучасній польській державі – Західні Бєщади та територія на північ від них, між Ославою і Стрвяжем (приблизно).

Більша частина бойківської мовної території знаходиться тепер в Україні: це південно-західна та підгірська частини Львівської області (Турківський район і південні гірські частини Старосамбірського, Сам- бірського, Дрогобицького та Стрийського районів) і південно-західна частина Івано-Франківської області (південні гірські частини Долин- ського та Рожнятівського районів).

Бойківськими говірками дослідники цікавилися здавна. Назву бой- ки вжив о. Йосиф Левицький у німецькомовній граматиці української мови, що була видана ним у Перемишлі 1834 р. Вчений, перераховуючи за циркулами кількість україномовного населення в Галичині, у всту- пі до цієї праці назвав територію, на якій проживають бойки та подав їх чисельність: Stryjer 167669 (Бóйки). Дані ці він почерпнув із шема- тизму Перемиської єпархії на 1831 рік24. Й. Левицький, першим виді- лив бойківську говірку із ареалу карпатських говірок. 20 грудня 1845 р. у селі Грушова біля Дрогобича, де був тоді парохом, виготовив він кон-

  1. 22  Ф. Т. Ж и л к о, Говори української мови. Київ 1958. С. 125.
  2. 23  Див.: E. M o s k a ł a, Panoramy górskie Bieszczadów. Kraków 1984.
  3. 24  Joseph L e w i c k i, Grammatik der ruthenischen oder kleinrussischen Sprache in Galizien. Przemysl

1834. С. ІV-V.

page20image18416

Бойківські говірки 21

page21image1032

спект журналу «Бібліотека Бесід Духовних», що мав виходити друком у Перемишлі. У фраґменті, в якому мова йде про галицько-українську мову (галицько-руський язик), автор уточнив територію, на якій розпо- всюджений бойківський говір й подав власну назву бойків:

2o Нарічіє так називаємих Бойків – в циркулі Стрийскім, частю Самбірскім і Станіславскім; но они самі себе називают Верховця- ми. Межи ними знаходится много архаізмів, т. є. вираженій цер- ковних25.

Однак, до ХХ ст. говорилося назагал лише про карпатське або гір- ське наріччя. Іван Вагилевич писав у 1845 році, що крім галицького і київського українська мова має ще й третє карпатське наріччя, яке відрізняється рядом характерних прикмет, притаманних, як правило, також бойківській групі говірок26. Говорячи про карпатське наріччя, має він на увазі також живу народну мову нинішньої Бойківщини.

Яків Головацький у своїй Розправі о язиці южнорускім і єго нарічі- ях (1848) виділив, крім волинсько-подільського та галицького або над- дністрянського, ще гірське або карпаторуське наріччя, яке вважав за старовинне, бо гірскії сторони всігди найдовше задержуют старий бит і знаки стародавной бесіди27. Наводить він ряд характерних при- кмет, притаманних усім карпатським, в тому числі й бойківським, го- віркам28.

Так само Олександр Потебня виділяв й описував у своїх досліджен- нях карпаторуський або гірський говір. Цей видатний український мовознавець звернув увагу на деякі лексичні особливості західноукра- їнських говірок, в тому числі й карпатських передусім, зайнявся та- кож справою запозичень з інших мов. Вдався О. Потебня у дискусію

25 о. Й. Л е в и ц ь к и й, Обявленіє підписки на журнал духовний під заглавієм «Бібліотека Бесід Духовних». «Перемиські Архієпархіяльні Відомості». Рік IV. Ч. 4. 2006. С. 108-109.
26 J. Wagilewicz, Gramatyka języka małoruskiego w Galicji. Lwów 1845. Цит. за: А. Моска- л е н к о, Нарис історії української діалектології. Одеса 1961. С. 9-10.

27 Яков Головацкий, Росправа о язиці южнорускім і єго нарічіях. Історическій очерк осно- ванія Галицко-рускої Матиці і справозданє первого собору учених руских і любителей народного просвіщенія. Львів 1850. С. 45.
28 Там само. С. 64-71.

page21image18736

22 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page22image1312

з Я. Головацьким, який ствердив, що горяни і підгоряни зберегли і збе- рігають свою старовинну мову без будь-яких іншомовних елементів тільки завдяки географічним умовам – горам і лісам, які ізолювали їх від жителів інших місцевостей. О. Потебня не погоджувався з таким твердженням, заявляючи, що гори ніколи не були надійним захистом для будь-якого говору зі сторони мовних впливів29.

Іван Зілинський у своїй Пробі упорядкування українських говорів називає уже бойків у рамках південно-західної групи говорів:

В Австро-Угорщині займає вона [ця група – М. Л.] майже цілу полосу Карпат, т.зн. майже всі українські говори по угорському боці; в Галичині: говори лемків, замішанців, бойків, частково гу- цулів і долівський (в долині Сяну)30.

Бойківські говірки, як складова частина карпатської групи україн- ських говорів, почали досліджуватися від середини ХІХ ст.

Іван Вагилевич, народжений у Ясеневі Горішньому, помістив у 1841 р. у чеському журналі інформацію про бойків, де згадує також про форму та суть їхньої народної культури31.

Після І. Вагилевича етнографією Бойківщини цікавилися в Україні такі дослідники як Д. Великанович, В. Гнатюк, М. Зубрицький, Ю. Кміт, В. Кобильник, І. Кузів, В. Левинський, І. Максимчук, М. Марків, О. Ми- севич, О. Охримович, О. Рошкевич, І. Свєнціцький, В. Стинавська, М. Ту- рянська, І. Франко, А. Чичула і багато інших авторів невеликих заміток. З польських етнографів Бойківщиною цікавилися Л. Ґолембйовський, І. Коперницький, А. Кучера, І. Любіч-Червінський, В. Поль, Р. Райнфусс, З. Стшетельська-Ґринбарґ, М. Талько-Гринцевич, Я. Фальковський.

Першою публікацією, що відноситься до опису Бойківщини та її народної культури, була книжка І. Любіч-Червінського, видана у Льво-

29 А. М о с к а л е н к о, О. Потебня як діалектолог й історик української мови. О. Потебня і деякі питання сучасної славістики. Збірник. Харків 1962. С. 78-79.
30 І. З і л и н с ь к и й, Проба упорядкування українських говорів. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Т. 117-118. Львів 1914.

31 I. W a h y l e w i č, Bojkové lid ruskoslovenský v Haličich. «Časopis Českeho Muzeum» 1841. R. 15. Sv. 1. S. 30-73. Український переклад цієї статті був опублікований у 1978 р.: І. В а г и л е в и ч, Бой- ки русько-слов’янський люд у Галичині. «Жовтень» 1978. No 12. С. 117-129.

page22image20640

Бойківські говірки 23

page23image1032

ві у 1811 р.32 Праці етнографів мають велике значення також для мо- вознавців, які досліджують історію системи бойківських говірок, а передовсім їх лексики. Як засвідчує автор найновішого словника бойківських говірок Михайло Онишкевич, найбільше значення з огля- ду на якість і кількість лексичного матеріялу мають етнографічні праці Володимира Гнатюка та Івана Франка33.

Кілька інших прикладів з публікацій, що появилися ще у ХІХ ст., а які відносяться до бойківських говірок та їх мовної системи, м.ін. це у п’яти числах журналу «Учитель» (1872) друкувався зібраний С. Пасічинським Малий словарець бойківсько-руських слів, уживаних в щоденній бесіді34.

Український етнограф Михайло Зубрицький (1856-1919) опублікував у Матеріялах до Українсько-Руської Етнольоґії цікаві розвідки про бой- ківську народну культуру, а саме: про одяг35, взуття36 і будівництво37, праці такі мають посереднє відношення до лексики бойківських говірок.

З інших авторів, що писали про народну культуру й фольклор бой- ків ще перед першою світовою війною, треба згадати Ольгу Франко- Хоружинську (1864-1941), дружину Івана Франка, яка у 1887 році написала розвідку п.з. Карпатські Бойки і їх родинне житє38.

Багато цікавих фактів з мови і культури бойків наводить Іван Фран- ко у статті з 1895 р., в якій дискутує над походженням назви бойки. Він не погоджується з тим, що ця назва мала б у своїй основі частку боє. Пояснюючи справу стосунку підгірян до бойків І. Франко пише:

У бойків також є чимало таких культурних пережитків, що ра- зять підгірянина, як, напр., курні, чорні та нечепурні хати, в мас-

  1. 32  J. Lubicz-Czerwiński, Okolica Zadniestrska między Stryjem i Łomnicą. Lwów 1811.
  2. 33  М. О н и ш к е в и ч, Очерки по лексикографии и лексикологии Бойковщины по данным словаря

бойковского диалекта. Автореферат докт. дис. Львов 1968. С. 4-5.
34 С. Пасічинський, Малий словарець бойківсько-руських слів, уживаних в щоденній бесіді. «Учитель» 1872. Ч. 33-37.
35 М. З у б р и ц ь к и й, Верхня вовняна ноша українсько-руського народа в Галичині. Взірці крою і ноші у бойків. Матеріяли до Українсько-Руської Етнольоґії. Т. Х. Львів. С. 77-104.
36 М. З у б р и ц ь к и й, Ходаки, обув селян Старосамбірського і Турчанського повітів. Матеріяли до Українсько-Руської Етнольоґії. Т. ХІ. Львів. С. 23-29.
37 М. З у б р и ц ь к и й, Селянські будинки в Мшанці Старосамбірського повіту. Матеріяли до Ук- раїнсько-Руської Етнольоґії. Т. ХІ. Львів. С. 1-22.
38 Див. «Перший вінок», жіночий альманах. Львів 1887. С. 217-230.

page23image21808

24

Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page24image1624

лі варені сорочки, життя великими сім’ями (задругами) в спільній хаті, відмінний від підгірського одяг, довге на плечі спадаюче, іноді заплітане в коси, або зав’язуване вузлами волосся і т.д. Дуже вірно замітив Тайлор (Anfange der Cultur), що між племенами, а навіть частинами одного племені, котрі різняться між собою ступенем культури, постає звичайно така нелюбов, при чім плем’я, що по- ступило далі в культурі, приписує запізненому, темнішому, між іншим, також таємну, магічну та чародійську силу. Що наші під- гіряни приписують власне таку силу бойкам і гуцулам, базуючись на тому, що в горах задержалося досі далеко більше віри в таку та- ємну силу, ніж на долах, це діло досить відоме.

І. Франко далі стверджує, що нелюбов підгірян до бойків може не мати нічого з назвою «бойки», а згірдний відтінок міг перейти з лю- дей на назву, яка первісно могла не мати такого відтінка.

Автор статті заперечує також факт, що назва бойки мала б появити- ся на пограниччі з лемками, бо такої межовини між бойками і лемка- ми зовсім нема. Зауважив це вже пок. проф. Коперніцький, об’їздивши наші гори, що оскільки між бойками і гуцулами видно різкий контраст і в мові, і в одежі, і в способі будування хат, остільки між лемками і бой- ками такого контрасту нема. […] Мені доводилося, – пише І. Франко, – жити пару разів по кілька неділь в Дидьові (крайній захід турецького по- віту, тоді ще село це належало до ліського повіту), але ані частиці «боє», ані якогось особливого передразнювання лемків там я не чув39.

Дослідження бойківських говірок на початку мали значення, пере- довсім, для пізнання поодиноких слів, уживаних бойками. У цьому від- ношенні першим був І. Вагилевич, який до згаданої статті про бойків ще у 1841 р. додав словничок, укладений зі 133 слів, значення яких по- яснювалося чеською мовою. Для бойківської лексикографії мали піз- ніше значення праці С. Пасічинського, І. Верхратського, І. Ґоцького, І. Франка, І. Свєнціцького, А. Козака, С. Павлюха, Є. Грицака, А. Явор-

39 І. Ф р а н к о, Уваги про походження назви «бойки». «Життє і Слово» 1895. Т. ІІІ. Користуюсь виданням: І. Ф р а н к о, Назвознавчі праці. Перше книжкове видання з приводу століття народин 1856-1956. Вінніпеґ 1957. С. 47-51.

page24image20440

Бойківські говірки 25

page25image1032

ського та ін.40 Деякі з цих дослідників збирали та опрацьовували дія- лектні матеріяли, не маючи професійної підготовки, слова були інколи записувані без послідовного вказання на їх вимову та наголос.

Найціннішими працями, що появилися у ХІХ ст. у цьому відношен- ні, можна вважати Івана Верхратського Знадоби до словаря южно- руського (ЗНТШ. Львів 1877) та Івана Франка Галицько-руські народні приповідки (Т. І-ІІІ. Львів 1905-1910) задля точності пояснень пооди- ноких слів, вказання місця запису слова, багатства матеріялу і фразео- логічних зворотів41.

Іларіон Свєнціцький опублікував у 1913 році опис говірки одного бойківського села Бітля42.

Найновішим донедавна (перед виданням словника Михайла Ониш- кевича у 1986 р.) був Словник бойківського говору о. Юрія Кміта, опублікований частково (А-Копаня) у 3-11 номерах «Літопису Бойків- щини» (Самбір 1934-1939)43.

У 1938 р. появилися спроби географічного представлення лексики бой- ківських говірок у праці М. Парипи п.з. З географії бойківських слів44, де подаються, наприклад, всі варіянти назви картоплі: буля, бульба, бульбан, бульва, що вживалися у говірках бойків, та інші слова. Як написав пізніше Ярослав Пура, географічне поширення цих слів показано надто приблиз- но, додана до статті карта тим більше цього завдання не розв’язує, бо ілю- струє (і то поверхово) лише одне поняття картопля45.

Євген Грицак подав у 1938 році спробу виявлення лексичного ба- гатства говірки одного села Сушиці Рикової Старосамбірського повіту. Більша частина статті була подана у формі словника46.

  1. 40  М. Онишкевич, цит. праця. С. 5.
  2. 41  Там само. С. 5.
  3. 42  І. С в є н ц і ц ь к и й, Бойківський говір с. Бітля. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка.

Т. CXIV. Кн. 2. Львів 1913.
43 Історія цього словника описана в: М. О н и ш к е в и ч, Словник бойківських говірок. Ч. І. Київ 1984. С. 20. Про інші лексикографічні спроби й досягнення див.: М. Онишкевич, Очерки по лексикографии. С. 5-7.

  1. 44  «Літопис Бойківщини». Ч. 10. Самбір 1938.
  2. 45  Див.: Я. П у р а, Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І. Львів 1958. С. 14.
  3. 46  Є. Грицак, Лексика с. Сушиці Рикової у Старосамбірщині. «Літопис Бойківщини». Ч. 10.

Самбір 1938. Стаття передрукована у збірнику: Є. Грицак, Вибрані українознавчі праці. Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и п о в и ч. Перемишль 2002. С. 188-202.

page25image21856

26 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page26image1432

page26image1592

Можна ще назвати такі цінні
праці, що своїм змістом в’яжуться
з пізнанням словникової систе-
ми бойківських говірок як Дея-
кі інституції звичаєвого права
в Старосамбірщині І. Максим-
чука, Матеріяльна культура с.
Жукотина турчанського повіту
В. Кобильника47 чи Говірки Під-
бузького району Львівської облас-
ті Д. Бандрівського (Київ 1956).
У цих та інших працях міститься
багато цікавого бойківського лек-
сичного матеріялу. Завершенням
довгих досліджень над слівни-
цтвом Бойківщини став унікаль-
ний Словник бойківських говірок,
укладений Михайлом Онишкевичем і виданий уже після його смерти у 1986 році в двох частинах48.

З міжвоєнних праць про систему бойківських говірок треба згадати дослідження, передусім, Софії Рабій та Ярослава Рудницького.

Праця С. Рабій п.з. Dialekt Bojków подана була лише у формі корот- кого реферату, представленого проф. Іваном Зілинським на засіданні Польської Академії Умінь (PAU) у Кракові49. В ній охоплено дослі- дженням велику територію, що навіть виходить за межі Бойківщини, особливо, коли йдеться про її північну межу. Автор, як видно з рефера- ту, досить детально аналізує мовні явища (фонетичні й морфологічні)

  1. 47  «Літопис Бойківщини». Ч. 7-8. Самбір 1936.
  2. 48  М.Онишкевич,Словникбойківськихговірок.Частинаперша А-Н.;Частинадруга О-Я.Київ

1984. Про особу проф. М. Онишкевича (1906-1971) та його науковий доробок, див.: М. Л е с і в, Пам’яті проф. М. Онишкевича. «Наша Культура» Варшава 1971. No 11; M. Ł e s i ó w, K. T r o f i – m o w y c z, Mychajło Onyszkewycz (1906-1971). «Slavia Orientalis» XXI 1972. S. 127-128.
49 Z. Rabiejówna, Dialekt Bojków. «Sprawozdania z Czynności i Posiedzeń Polskiej Akademji Umiejętności». T. XXXVIII. Kraków 1932. 48 років пізніше ця стаття в дещо модифікованій формі появилася по-українськи: С. Рабій-Карпинська, Діялект Бойків (Фонетика і морфологія). Бойківщина. Монографічний Збірник Матеріялів. Філядельфія – Ню Йорк 1980. Стор. 443-457. Обі статті передруковані у цьому збірнику.

page26image18320

Бойківські говірки 27

page27image1032

бойківських говірок, подає інколи в загальному плані територію їх по- ширення50.

Досліджень над бойківськими говірками у міжвоєнний період не помічає, на жаль, автор Нарису історії української діалектології А. Москаленко (1962), який згадує діялектологічні праці І. Зілинського51.

З діялектологічних праць цього мовознавця, організатора дослі- джень українських говірок на території міжвоєнної польської держа- ви, цінними для пізнання бойківських говірок була розвідка Границі бойківського говору52, а також стаття, в якій І. Зілинський визначив границю між лемківськими та бойківськими говірками, надрукована у польському міжвоєнному славістичному журналі «Lud Słowiański», написана на основі мовних фактів, записаних по селах території бойківсько-лемківського пограниччя53.

До речі, діялектний матеріял, зібраний (записаний) по селах у між- воєнний період, що зберігся у домашньому архіві І. Зілинського та в матеріялах б. Катедри Руських Мов Яґеллонського університету, був частково опрацьований проф. Йосипом Дзендзелівським та опубліко- ваний у Кракові у видавництві Яґеллонського університету в 1975 році. Серед цінного, бо вже історичного, матеріялу знайти можна також за- писи з декількох бойківських сіл, напр., з таких сіл як Ботелка Ниж- ня (повіт Турка) – записував С. Шух у 1937 р.; с. Должки (повіт Турка) – записувала С. Рабій 1935 р.54; с. Вовче (повіт Турка) – запис О. Ло- тоцької 1937 р.; с. Ясінка Масьова (повіт Турка) – запис О. Лотоцької 1938 р.; с. Рибник (повіт Дрогобич) – запис О. Лотоцької 1937 р.; с. Довголука (тепер Стрийського району) – запис О. Їжицького з 1939 р.; с. Ісаї (повіт Турка) – запис О. Лотоцької з 1938 р.; с. Кропивник Ста- рий (повіт Дрогобич) тощо55.

  1. 50  Див. оцінку Я. Пури, цит. праця. С. 12.
  2. 51  А. Москаленко, Нарис історії української діалектології. Радянський період. Одеса 1962.

С. 36-39.

  1. 52  «Літопис Бойківщини». Ч. 10. Самбір 1938.
  2. 53  І. З і л и н с ь к и й, Питання про лемківсько-бойківську границю. «Lud Słowiański». T. IV. Z. 1.

Kraków 1938.

  1. 54  Всі записи С. Рабій поміщені у краківській публікації передруковані у цьому збірнику.
  2. 55  Studia nad dialektologią ukraińską i polską (Z materiałów b. Katedry Języków Ruskich UJ). Opraco-

wał i przygotował do druku Mieczysław K a r a ś. Kraków 1975.

page27image20256

28 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page28image1328

Ярослав Рудницький, автор монографії Географічні назви Бойків- щини (Краків 1939), проаналізував декілька фонетичних особливостей говірки Старої Ропи Старосамбірського повіту у статті, опублікованій 1935 р. На цій основі робить він висновок, що говірка села Стара Ропа належить до перехідних від бойківських до наддністрянських і що пів- нічна межа чисто бойківського говору проходить нижче на південь від Старої Ропи56.

Першою спробою виявити ізоглоси окремих мовних явищ, що про- ходять північним кордоном Бойківщини, була праця саме Я. Рудниць- кого п.з. Важливіші ізофони на півночі центральної Бойківщини57. Дослідник визначив там межу ізофон бойківського говору, зокрема та- ких, як рефлексація а після м’яких приголосних, коронально-дорсальне пом’якшення приголосних, м’яке р у кінці слова, заднє ы та інші. На особливу увагу заслуговує розглянуте питання так зв. міжслівного «sandhi», що поширене у говорі бойків58.

У підручнику п.з. Українська мова та її говори (перше вид. 1937 р.) Я. Рудницький помістив два тексти, як взірці бойківських говірок, які він сам записував у с. Багноватій Турчанського повіту (Спогад про світову війну, 1935 р.) та в с. Сенечові Долинського повіту (Про астронома, 1936 р.)59.

Після другої світової війни особливо багато появилося досліджень системи бойківських говірок. З-посеред післявоєнних українських до- слідників бойківської діялектології на першому місці треба згадати письменника і діялектолога Дмитра Бандрівського (1897-1983)60, дов-

56 Я. Р у д н и ц ь к и й, До бойківсько-наддністрянської межі. «Літопис Бойківщини». Ч. 6. Самбір 1935.

page28image13872

57 «Літопис Бойківщини». Ч. 10. Самбір 1938.
58 Я. Р у д н и ц ь к и й, Важливіші ізофони
Бойківщини». Ч. 6. Самбір 1935; Його ж: Kilka izofon ze wschodnich obszarów Bojkowszczyzny. «Lud Słowiański». T. IV A. Kraków 1938. Див.: Я. П у р а, цит. праця. С. 13.
59 Цит. за виданням: Я. Р у д н и ц ь к и й, Українська мова та її говори. 3-є справлене й поширене видання. Вінніпеґ 1965. С. 40.
60 Див. біографічна довідка у виданні: Енциклопедія «Українська мова». Видання третє, зі змі- нами і доповненнями.. Київ 2007. С. 42-43. На жаль у цьому виданні не згадано про передвоєн- ні праці Д. Бандрівського, що були надруковані у варшавському журналі «Рідна Мова», зокрема: З народньої етимології Самбірщини. «Рідна Мова» травень 1936. Рік ІV. Ч. 5 (41). Стовпці: 209- 212; Дещо про народню етимологію в Самбірщині. «Рідна Мова» вересень 1936. Рік ІV. Ч. 9 (45). Стовпці: 411-412; Замітки про українську мову Самбірщини. «Рідна Мова» жовтень 1936. Рік ІV. Ч. 10 (46). Стовпці: 451-454.

на півночі центральної Бойківщини. «Літопис

Бойківські говірки 29

page29image1032

голітнього завідувача Кафедрою слов’янської філології Львівського університету Михайла Онишкевича, Ярослава Пуру, В. Черняк та ін.

Перед виданням винятково цінного і неповторного з огляду на кіль- кість слів і методологічну якість Словника бойківських говорів, проф. М. Онишкевич протягом довгих років опублікував чимало цінних на- укових розвідок, у яких висвітлював справи поодиноких бойківських слів, представляв методологічні, лексикографічні проблеми, зв’язані з його ж працею над словником бойківських говірок61, писав про ін- шомовні елементи в бойківських говірках, головним чином, румуніз- ми, словакізми, мадяризми, русизми62, а також про бойківські діялектні елементи у творах І. Франка63.

У 1968 р. проф. М. Онишкевич захистив докторську дисертація на тему Нариси лексикографії та лексикології Бойківщини на основі да- них словника бойківського діалекту64.

Дмитро Бандрівський у своїй кандидатській дисертації п.з. Говори Підбузького району Дрогобицької області в їх зв’язках з говорами су- сідніх районів (Львів 1965) розглядає особливості фонетичної системи, граматичної будови і лексичного складу одного з районів давньої Дро- гобицької області. Ярослав Пура так інформує про цю монографію:

61 М. О н и ш к е в и ч, Принципи складання словника бойківського діалекту. Питання слов’янської філології. Вип. 1. Львів 1960. С. 10-19 (також: Х Республіканська діалектологічна нарада. Київ 1959. С. 18-20); Про складання словника бойківського діалекту. Праці Х Республіканської діалек- тологічної конференції. Київ 1961. С. 114-125; Словнички та словники бойківських говірок. «Віс- ник Львівського університету». Серія філологічна. Вип. 4. Львів 1966. С. 94-100.

62 М. Онишкевич, Румунські елементи в бойківських говірках. ХХХІХ Наукова конферен- ція, присвячена підсумкам науково-дослідницької роботи університету за 1964 рік. Тези допові- дей. Філологія і гуманістика. Львів 1965. С. 60-61; Словацько-українські мовні зв’язки. Питання слов’янознавства. Матеріали першої і другої славістичних конференцій. Львів 1962. С. 97-109; Угорські елементи в українській мові (за даними бойківських говірок). Тези доповідей сьомої ук- раїнської славістичної конференції. Дніпропетровськ 1966. С. 260; Російські елементи та па- ралелі в говірках Бойківщини до і після Жовтня. «Вісник Львівського університету». Філологія, іноземні мови, журналістика. Львів 1968. С. 36-43.

63 М. Онишкевич, Діалектизми (полонізми і бойкізми) та їх коментування у 20-томнику творів І. Франка. Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник ХІ. Львів 1964. С. 182-194; Збірник ХІІ. Львів 1965. С. 148-154; Полонізми і діалектизми та способи їх коментування у 20-тимнику творів І. Франка. Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник Х. Львів 1963. С. 139-156 тощо.

64 Див.: Автореферат докторської дисертації: М. О н и ш к е в и ч, Очерки по лексикологии и лекси- кографии Бойковщины по данным Словаря бойковского диалекта. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора филологических наук. Львов 1968.

page29image22688

30

Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page30image1624

На основі цього дослідження автор робить висновки, що го- вірки Підбузького району є перехідними від бойківських до над- дністрянських […] Говірки південної частини району становлять собою ще тип бойківського говору, але на мові молодшого поколін- ня вже відбився вплив сусідніх наддністрянських говорів65.

На цьому ж матеріялі основані були такі осібні розвідки Д. Бандрів- ського, як монографія, видана у 1956 р. та детальні дослідження фоне- тики, морфологічних особливостей чи лексики говірок бойківського пограниччя66. Вони значною мірою збагатили наші знання про систему бойківських говірок.

Ярослав Пура досліджував говірки Західної Дрогобиччини, в тому числі також бойківські. Фонетичні особливості, що характеризують бой- ківський говір, виявлено переважно у говірках Підбузького (півд.-сх. ч.), Старосамбірського (півд.-зах. ч.) і Стрілківського районів. За фонетич- ним даними, беручи до уваги такі звукові риси як: а) відсутність звуження а після м’яких приголосних, шиплячих та й; б) рефлексація е як е до и (звуження вимови е); в) заднє ы; г) звук и в частці ни (нияк, нигди, нику- ли); д) пом’якшення усіх приголосних перед і, що походить з о, е (с ́іль, д ́ім, бій, н ́ім); е) м’яке р у суфіксі -ар (косар ́, воўчар ́); є) перехід н ́ в су- фіксі -нк- у й (милейка, дівойка, сусідойка) та ін., дослідник стверджує:

Ізоглоси цих та інших особливостей в основному збігаються, створюють тим самим досить виразну межу бойківського говору;

  1. 65  Я. П у р а, Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І. С. 13.
  2. 66  Д. Б а н д р і в с ь к и й, Говірки Пудбузького району Дрогобицької області. Київ 1956; Фонетич-

ні особливості бойківських говірок Бориславського і Турківського районів Дрогобицької облас- ті. Дослідження і матеріали з української мови. Т. І. Київ 1959. С. 10-23; Фонетичні особливості говірок Дрогобоцького району Львівської області. Дослідження і матеріали з української мови. Т. ІІІ. Київ 1960, де на стор. 3 стверджується: Говірка с. Уличного, розташованого біля підніжжя Карпат […] є перехідною від середньобойківського до середньонаддністрянського типу говірок. І далі: Говірки сіл Ясениці-Сільної і Попелів […] віддалених на 11-14 км від Дрогобича, є перехідни- ми від західнобойківських до західнонаддністрянських з перевагою елементів наддністрянського типу. Говірки обох згаданих вище сіл становлять одну мовну цілість з говіркою с. Івана Франка (кол. Нагуєвичів); Деякі морфологічні особливості говірок Турківського району Львівської облас- ті. Дослідження і матеріали з української мови. Т. ІІ. Київ 1960. С. 3-11; Матеріали до діалект- ного словника Бориславського і суміжних районів Львівської області. Дослідження і матеріали з української мови. Т. ІV. Київ 1961. С. 3-14.

page30image22376

Бойківські говірки 31

page31image1032

вона проходить приблизно такими пунктами: Стара Сіль, Стріль- бище, Велика Лінина, Тершів, Бусовисько, Лужок Горішній, То- пільниця, Тур’я, Свидник, Ластівки, Кропівник Старий, Рибник, Довге. На північ від цієї лінії маємо вже перевагу фонетичних осо- бливостей наддністрянського говору67.

Морфологічні особливості бойківських говірок знаходить цей до- слідник також у говірках Старосамбірського, Підбузького і Стрілків- ського районів.

Це особливості північної Бойківщини. З них для прикладу наведе- но такі:

а) збереження в наз.-зн. одн. форм колишніх -ъв- основ: цер- ков, хоругов, мор ́хов; б) рідкісне вживання -ове-, -еве- в наз. мн. іменників, що мають збірне значення: синове, братове, ґаздове; в) вживання дієслів теперішнього часу типу бігаш, читаш, гадаш (2- га ос. одн.), бігат, читат, гадат (3-тя ос. одн.); г) наявність сво- єрідних прислівникових форм: борзо ‛швидко’, по польських, по руських ‛по-польськи, по-руськи’, горі, долі ‛вгорі, вдолині’ та ін.; вживання прийменників строно, струно ‛про, ради’, меджи, по- меджи, корос, корус ‛через’ та ін.68

Крім цієї монографії Я. Пура опублікував ще декілька статей, які відносяться до таких детальних справ системи бойківських говірок, як місце наголосу чи проблеми синтаксису, вживання сполучників, голо- вні та другорядні члени речення тощо69.

  1. 67  Я. П у р а, Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І. Львів 1958. С. 14-15.
  2. 68  Там само. С. 46-47.
  3. 69  Я. Пура, Деякі особливості наголосу в говорах Західної Дрогобиччини. Наукові записки Ро-

венського педінституту. Т. 5. Ровно 1961. С. 229-239; Сполучники підрядності у говірках Сам- бірського і суміжних районів Дрогобицької області. Доповіді та повідомлення Львівського педінституту. Серія філологічна. No 2. Львів 1956. С. 22-24; Сполучники в говірках південно-захід- ної Львівщини. Праці Х Республіканської діалектологічної наради. Київ 1961. С. 185-200; Особли- вості вираження головних і другорядних членів речення у говорах Західної Дрогобиччини. Наукові записки Ровенського педінституту. Т. 5. Ровно 1961. С. 241-251; Деякі особливості синтаксису го- ворів Західної Дрогобиччини. Питання українського мовознавства. Кн. 4. Львів 1960. С. 168-174.

page31image17856

32 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page32image1312

Деякі мовознавчі праці В. Черняк відносяться, передовсім, до сис- теми голосних бойківських говірок70.

Звернути можна також увагу на опис системи словозміни іменни- ків у бойківських говірках, представлений у статті І. Ощипко71, опис семантично-словотворчої структури дієслів у цих же говірках у стат- ті Т. Возного72, його ж опис словотворчої системи відвигукових дієслів у бойківських говірках73.

Опис системи голосних південно-західноукраїнських говірок Анто- на Залеського відноситься також до бойківського діалекту. Ця солідна і добре обґрунтована монографія була високо оцінена рецензентами74.

На одну фонетичну деталь, а саме: лабіялізацію голосних у карпат- ських, в тому числі й у бойківських говірках, звертає спеціяльну увагу І. Пагіря75.

Важко було б назвати усі розвідки та проблеми, що відносилися до опису бойківських говірок і які були опрацьовані українськими діялек- тологами після другої світової війни до наших днів76.

70 В. Черняк, Із спостережень над системою голосних фонем бойківського говору. Доповіді та повідомлення Львівського університету. Вип. 5. Ч. 1. Львів 1957. С. 92-96; Характеристика системи іменників у бойківському говорі. Питання українського мовознавства. Кн. 4. Львів 1960. С. 150-167.

71 І. О щ и п к о, Система словозміни іменників у бойківському говорі. ХІІ Республіканська діалек- тологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1965. С. 66-69.
72 Т. В о з н и й, Семантико-словотвірна структура дієслів у бойківському говорі. ХІІ Республі- канська діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1965. С. 87-88.

73 Т. В о з н и й, Словотвірна структура відвигукових дієслів у бойківській говірці. ХІІ Республі- канська діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1965. С. 66-69.
74 А. З а л е с ь к и й, Вокалізм південно-західних говорів української мови. Київ 1973. С. 156. Див. мою рецензію, опубліковану у журналі: «Recenzija. A Review of Soviet Ukrainian Scholarly Publi- cations». Vol. IV. N 2. Cambridge, Mass. 1974. P. 33-41.

75 І. П а г і р я, До питання лабіалізації голосних в українських говорах району Карпат. ХІV Рес- публіканська діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1977. С. 25-27.
76 Можна тут навести ще такі статті і причинки, які відносяться до проблем бойківського мов- лення: А. Б о д н и к, Прядильно-ткацька термінологія в бойківських говірках. ХІІІ Республікансь- ка діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1969. С. 123-125; О. З а х а р к і в, Із спостережень над семантикою і структурою негативних віддієслівних назв предметів у бойківському говорі. ХІV Республіканська діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1977. С. 78-79; О. Ш л я х о в, Народні назви одягу в говірках Івано-Франківщини. Там само. С. 117-118; Ю. Г а л а й, Будівельна лексика українських говорів району Карпат. Там само. С. 118-120; Й. П у й о, Спостереження над вигуками і вигуковими словами українських говорів району Карпат. Там само. С. 125-126; В. П а с – т у ш и н, Про деякі назви нафтового промислу в бориславській говірці. «Діалектологічний бюле- тень». Вип. IV. Київ 1953. С. 60-63 тощо.

page32image25688

Бойківські говірки 33

page33image1032

Матеріяли з понад 20 населених пунктів з бойківської мовної тери- торії представлені у другому томі Атласу української мови77.

Найбільшим досягненням польської діялектологічної науки в до- слідженнях бойківських говірок є безсумнівно Атлас бойківських го- вірок, що друкується випусками від 1980 року групою діялектологів Польської Академії Наук під керівництвом проф. Януша Ріґера; досі появилося сім випусків цього атласу78. У плані було опрацювання біля 500 карт цього атласу79.

У атласі поміщуються матеріяли з 185 місцевостей, які тепер зна- ходяться на території України, Польщі та Словаччини. На території нинішньої польської держави знаходиться 56 місцевостей, з яких мов- ні матеріяли нанесено на карти цього атласу, з цього 14 лемківських пунктів на захід від ріки Ослави (Воля Мигова, Лупків, Команча, Явір- ник, Карликів, Збоїска, Сторожі, Загутин, Прусік, Новосільці, Чертеж, Юрівці, Пакошівка). З властивої Бойківщини на території Польщі, згід- но з усталеннями мовознавців-діялектологів та етнографів, а саме на схід від р. Ослави та до лінії більш-менш околиць дещо на північ від р. Стрвяж, походять такі місцевості, що їх можна назвати бойківськими, а матеріяли з них нанесені на карти цього атласу (з півдня на північ): Волосате, Дзвиняч Горішній, Береги Горішні, Ветлина, Кальниця, Со- линка, Ступосяни, Журавин, Кривка, Чорна, Поляна, Полянки, Тисна, Должиця, Рябе, Прелуки, Балигород, Мхава, Волковия, Жерниця Ниж- ня, Солина, Мичків, Щавне, Лукове, Гузелі, Гічва, Великополе, Янків- ці, Лобізва, Устрики Долішні, Стефкова, Ванькова і тут уже, мабуть, входимо на територію поширення надсянських говірок. На пограниччі надсянського говору на території Польщі маємо такі місцевості, з яких записаний мовний матеріял нанесений на карти Атласу бойківських говірок: Ропенка, Пашкова, Залуже, Вільхівці, Тирява Сільна, Тирява Волоська, Кузмина, Войткова, Гломча, Добра Шляхетська, Ліщава До- лішня, Бориславка, Макова, Гувники, Аксманичі, Молодовичі.

77 Атлас української мови. Т. ІІ. Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. Київ 1988.
78 Atlas gwar bojkowskich. Opracowany głownie na podstawie zapisów S. Hrabca przez Zespół Insty- tutu Słowianoznawstwa PAN pod kierunkiem J. R i e g e r a. T. I-VII. 1980-1991.

79 Там само. Т. І. Ч. 2. 1980. С. 13.

page33image18576

34 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст. Передмову до цього атласу написав Здзіслав Штібер (1903-1980),

представив у ній цікаву історію цієї наукової праці (процитуймо):

Kiedy w r. 1935 dostałem zaproszenie do objęcia Katedry Filologii Słowiańskiej UJK we Lwowie, zwróciłem się do Komisji Badań Ziem Wschodnich przy Prezydium Ministrów (która poprzednio finansowała moje badania nad gwarami Łemków) o subwencję na zbieranie materia- łu do atlasu językowego Bojkowszczyzny. Subwencję tę dostałem jesz- cze przed nominacją, która nastąpiła we wrześniu 1937 r. Wcześnie więc wszedłem w kontakt z drem Stefanem Hrabcem80, wtedy asystentem (nie obsadzonej czasowo) Katedry, który podjął się z zapałem roli eksplorato- ra […].

Pierwszą wyprawę (w dolinę Oporu) odbyliśmy wspólnie już w listo- padzie 1937 r. W wielu punktach Atlasu byliśmy razem, np. we wszystkich punktach dawnego powiatu turczańskiego. Odpowiedzi na pytania noto- wał S. Hrabec, ja zaś zapisywałem fakty dotyczące głównie fonetyki i mor- fologii z tego, co mówił (z reguły w swoim dialekcie) informator […].

Po wojnie materiały bojkowskie złożyłem w Katedrze Języka Polskie- go w Łodzi, którą w r. 1952 objął po mnie prof. S. Hrabec. Niestety nad- miar zajęć administracyjnych i posuwająca się choroba nie pozwoliły mu na podjęcie żmudnej pracy nad atlasem gwar bojkowskich. Po śmierci S. Hrabca rektor Uniwersytetu Łódzkiego przekazał w r. 1973 materiały boj- kowskie Instytutowi Słowianoznawstwa PAN, na który spadł obowiązek opracowania Atlasu.

Kierownictwo Instytutu Słowianoznawstwa PAN powierzyło opraco- wanie atlasu gwar bojkowskich Pracowni Języka Ukraińskiego pod kie- rownictwem doc. dra hab. Janusza Riegera81.

Група, що взялася за опрацювання цього вже історичного в де- якій мірі мовного матеріялу82, вирішила на бойківсько-лемківсько-

80 Про особу проф. С. Грабця див.: М. Л е с і в, Пам’яті проф. Стефана Грабця. «Наша Культу- ра». Варшава 1973. No 1 (177). С. 15.

  1. 81  Z. S t i e b e r, Wstęp. Atlas gwar bojkowskich. T. I. Cz. 2. Wrocław 1980. S. 7.
  2. 82  Принципи побудови цього атласу представив Я. Ріґер у Тезах доповідей на ХІV Республікансь-

ку діалектологічну нараду. Київ 1977. С. 89-92.

page34image18736
page34image19008

Бойківські говірки 35

page35image1032

надсянському пограниччі додати 7 пунктів Мовного Атласу Давньої Лемківщини та заново дослідити 22 нові пункти. Доповнювалися та- кож матеріяли Атласу при допомозі записів, що робилися після війни в Україні. Має цей атлас серйозне значення для пізнання бойківських говірок як цілості, а також особливо тієї частини бойківської мовної території, звідки місцеве населення було в основній масі виселене, на- самперед на схід, а згодом, у 1947 р., на західні та північні землі Поль- щі83.

Польські діялектологи, що займаються актуально опрацюванням цього атласу, публікують принагідно статті про детальні справи і про- блеми бойківської мовної системи, напр., деякі деталі зі словотвору та лексики з лемківсько-бойківського пограниччя представили у своїй до- повіді в Лодзі в 1976 році Я. Ріґер, Д. Мєжеєвська та Т. Плюскота. У цьо- му рефераті загальні висновки звучать оптимістично, з одного боку: Materiały tu przytoczone pokazują, że jeszcze dziś można uchwycić szereg izoleks dzielących Łemkowszczyznę od Bojkowszczyzny czy tereny górskie od pogórza, a także obszary zapożyczeń polskich, słowackich, rumuńskich, але є й песимістичний тон з другого боку: Trzeba wszakże pamiętać, że na skutek powojennych migracji w wielu wsiach nie ma ludności dawnej, a gdzie indziej pamięć zawodzi nielicznych już informatorów i wiele realiów przeszłości nawet we wspomnieniach zginęło bezpowrotnie84.

З території поширення бойківських говірок походять частково осо- бові назви власні з XV ст., представлені в опрацюванні Я. Ріґера в його монографії про імена сільського населення в Сяніцькій та Перемиській землі у XV ст. з 30 картами поширення деяких імен та їх типів85.

Так само особові назви власні з території Сяніцької землі, записані у XVІ-XVІІ, а також у XVІІІ- поч. ХІХ століть, становлять об’єкт нау-

83 Платівка записана 1986 р. й випущена у 1987 під заголовком «Połoniny – pieśni Bojków j Łemków» («Poljazz» PSJ 163. Edycja specjalna) де, крім лемківських, є кілька бойківських пісень і коломийок записаних бойківським народним ансамблем «Сусідойки», свідчить про те, що бой- ківська культура, пісня і говірки у Польщі того часу були живі і розвивалися.

84 J. Rieger, D. Mierzejewska, T. Pluskota, Z leksyki i słowotwórstwa pogranicza łemkowsko- bojkowskiego. Języki i literatury wschodniosłowiańskie. Materiały Ogólnopolskiej Konferencji Nauko- wej. Łódź, 14-15 czerwca 1976. Łódź 1976. S. 21-27.
85 J. Rieger, Imiennictwo ludności wiejskiej w Ziemi Sanockiej i Przemyskiej w XV w. Wrocław 1977.

page35image20432

36 Бойківські говірки в дослідженнях у ХІХ і ХХ ст.

page36image1312

кового зацікавлення Е. Вольніч-Павловської, про що вона доповідала на симпозіумі в Любліні (вересень 1986)86.

Місцеві назви Сяніцької землі опрацював і видав цей опис окре- мою книжкою В. Макарський, багато там опису та етимологій місце- вих назв з території поширення бойківських говірок87.

Про впливи польської мови на українські бойківські говірки до- повідав Я. Ріґер на науковому симпозіумі, присвяченому польсько- східнослов’янським взаємозв’язкам (у Любліні, вересень 1986)88.

Варта також згадати, що до загальнослов’янського мовного атла- су зібрано було матеріяли з 4 бойківських сіл. Це такі села: Верхня Яблунка Турківського району (в опрацюванні А. Залеського), Ясениця- Сільна Дрогобицького району (в опрацюванні Г. Шила, І. Кунець і К. Яскевич), Коростів Сколівського району (опрацював А. Залеський) і Велика Сушиця Старосамбірського району (опрацював Г. Шило)89.

Цікаві думки про історію бойківського діялекту у світлі історичної фонології сформулював у 1986 р. Юрій Шевельов (1908-2002), видат- ний українсько-американський славіст-мовознавець:

Бойківський діялект має серед карпатської групи говірок таке саме становище, як наддністрянський діялект серед групи говірок на північ від Карпат: він є центральним діялектом і його історич- не існування в головній частині нинішньої бойківської території не підлягає жодним сумнівам (переклад з німецької – М. Л.)90.

Бойківсько-надсянське мовне пограниччя описувала на основі зі- браного ще у 1937-1938 рр. діялектного матеріялу Марія Пшепюрська-

86 E. Wolnicz-Pawłowska, Z antroponimii Ziemi Sanockiej. Między Wschodem i Zachodem. Cz. IV. Zjawiska językowe na pograniczu polsko-ruskim. Pod redakcją J. Bartmińskiego i M. Łesio- w a. Lublin 1992. S. 183-189.

  1. 87  W. M a k a r s k i, Nazwy miejscowości dawnej Ziemi Sanockiej. Lublin 1986.
  2. 88  J. R i e g e r, O polskich wpływach leksykalnych na gwary ukraińskie (na przykładzie gwar bojkow-

skich). Między Wschodem i Zachodem. Cz. IV. Zjawiska językowe na pograniczu polsko-ruskim. Pod redakcją J. Bartmińskiego i M. Łesiowa. Lublin 1992. S. 157-161.
89 Общеславянский лингвистический атлас. Вступительный выпуск. Общие принципы. Спрвоч- ные материалы. Москва 1978. С. 149-165, де поміщено список усіх населених пунктів, опрацьо- ваних у слов’янських країнах для цього атласу.

90 G. Y. S h e v e l o w, Zur Chronologie der Entstehung der ukrainischen Dialekte im Lichte der histori- schen Phonologie. «Zeitschrift für Slavische Philologie». Band XL. Heft 2. Heidelberg 1978. S. 302.

page36image21064

Бойківські говірки 37

page37image1032

Овчаренко. У висновках своєї монографії вона виділяє, між іншим, бойківські мовні риси, що були нею записані в кількох селах на бойків- ському пограниччі, а також спільні бойківсько-лемківські мовні риси91.

Питання гуцульсько-бойківських діялектних взаємин торкнувся О. Шляхов у своїй доповіді на ХІІІ Республіканській діалектній нараді у Києві в 1969 році, де у тезах сказано було, між іншим, що:

Переважна більшість говіркової лексики побутового характеру спільна для гуцульських і бойківських говірок, а також поширена в інших південно-західних говорах української мови.

Гуцульсько-бойківські взаємозв’язки, які виявляються в галузі побутової лексики, свідчать про споконвічну єдність українського населення, що заселяє північно-східні схили Карпат92.

Так у скороченні представляється історія досліджень бойківських гові- рок українськими та польськими мовознавцями. Неможливо було б у цьо- му короткому нарисі згадати усі праці, що відносилися до найменших деталей у системі цих говірок, які впродовж багатьох років появлялися в друку. Не під силу нам було б також згадати усіх авторів, дослідників, любителів народної культури Бойківщини, які потрудилися над записом й висвітленням проблем цих архаїчних говірок української мови93.

У дослідженнях бойківських говірок вельми конкретний і вагомий вклад внесла авторка поміщених у цьому збірнику статей Софія Рабій, яка репрезентувала краківську школу діялектологічних досліджень проф. Івана Зілинського.

91 М. Пшеп’юрська-Овчаренко, На пограниччях надсянського говору. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Т. СLХІІ. Збірник філологічної Секції. Т. 25. Нью Йорк – Париж 1954. С. 53-94. Стаття передрукована у збірнику: М. Пшепюрська-Овчаренко, Мова українців Надсяння. Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и – п о в и ч. Перемишль 2007. С. 214-256.

92 О. Шляхов, До питання про гуцульсько-бойківські взаємозв’язки в галузі лексики. ХІІІ Рес- публіканська діалектологічна нарада. Тези доповідей. Київ 1969. С. 55-56.
93 Багато інформацій про праці на тему бойківських говірок можна знайти у таких довідниках: Л. Червінська, А. Дикий, Покажчик з української мови. Матеріяли по 1929 рік. Харків 1930; Л. Гольденберг, Н. Контролевич, Українська мова. Бібліографічний покажчик. Київ 1963, у відповідних статтях, монографіях, посібниках, а також у монографії М. Лесіва, Українські говірки у Польщі. Варшава 1997. С. 83-150, у якій автор старався зібрати все, що відноситься до досліджень бойківських говірок, там теж подано найбільш характерні прикмети цих говірок на основі дотеперішніх їх досліджень, що велися протягом ХІХ-ХХ століть.

page37image20800

page38image256

Бойківські говірки 39

page39image1032

Слово від упорядника

Книжка Бойківські говірки. Збірник статей, Софії Рабій-Карпинсь- кої, що її Шановні Читачі отримують до рук, завершує задуману мною серію перевидань праць українських довоєнних мовознавців- діялектологів, які цікавилися мовою українців із території сучасної Польщі: Надсяння, Лемківщини та Західної Бойківщини1. В наслідок депортацій українського населення із згаданих територій у 1945-1947- 1951 рр., ці діялекти зазнали неповторних втрат, і тим самим праці Євгена Грицака, Івана Зілинського та його учениць Марії Пшепюрської- Овчаренко та Софії Рабій-Карпинської стали безцінним свідченням іс- нування цих говорів української мови.

Певним поштовхом до праці над підготуванням до друку збірника праць Софії Рабій, були її листи до професора Івана Зілинського, які опу- блікував проф. М. Лесів у збірнику: Іван Зілинський, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Ослави) (Горлиці 2008. С. 188-199). Цю ціка- ву сторінку наукових зацікавлень і реляцій – вчителя і учениці – доповнює інше цінне видання: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913-1951) (Нью-Йорк – Пряшів 2008), упорядковане відомим україніс- том з Пряшівщини Миколою Мушинкою. Подарував його мені сам Автор з подякою за прекрасно упорядкований збірник праць Івана Зілинського. Воно дозволило мені краще зрозуміти наукові стосунки проф. Івана Зілин- ського з його ученицею Софією Рабій.

Науковий доробок Софії Рабій-Карпинської в ділянці мовознавства сьогодні мало відомий, їй прізвища дарма шукати в сучасних енци-

1 Подаю їх тут у хронологічному порядку: Євген Г р и ц а к, Вибрані українознавчі праці. Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав й до друку підготував Володимир П и л и п о в и ч. Перемишль 2002 (розділ Мовознавство, стор. 31-267); Марія Пшепюрська-Овчаренко, Мова українців Надсяння. Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и п о – в и ч. Перемишль 2007; Іван З і л и н с ь к и й, Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Осла- ви). Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир П и л и п о в и ч. Горлиці 2008.

page39image18600

40 Слово від упорядника

page40image1072

клопедичних виданнях2, навіть так фахових, як Енциклопедія «Укра- їнська мова». У трьох виданнях цього довідника, що вийшли у 2000, 2004 та 2007 роках, згадується тільки одна праця С. Рабій-Карпинської – Dialekt Bojków (Краків 1932), і то у списку літератури до статті Бой- ківський говір («Українська мова», вид. третє, стор. 54-56).

Приступаючи до формування змісту збірника праць С. Рабій- Карпинської, крім вище названої публікації, знав я ще про такі їй праці: Діялект Бойків (Фонетика і морфологія), стаття надрукована у збірни- ку Бойківщина (Філядельфія – Нью-Йорк 1980), та Дещо з морфольоґії бойківського говору, – стаття надрукована в Збірнику пам’яті Івана Зі- линського (1879-1952) (Нью-Йорк 1994). Крім того, у збірнику Studia nad dialektologią ukraińską i polską (Z materiałów b. Katedry Języków Ruskich UJ) (Kraków 1975) знайшлися діялектні записи С. Рабій із кіль- кох сіл на Бойківщині та села Юрівці біля Сянока, які вона збирала на потреби Мовного Атлясу Галичини, що його готував проф. І. Зілин- ський. Згодом, після уважного прочитання повного каталогу Записок НТШ, виявилося, що С. Рабій-Карпинська опублікувала ще дві наукові статті: Українська жінка та її призначення у творах Тараса Шевчен- ка. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Том CLXXVI. (Ню Йорк 1961), та Говори Дрогобиччини. З узглядненням говірки с. Нагу- євичі, Івано-Франківської области. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Том CXCVIІІ. (Ню Йорк 1981). У додатку до статті опублі- ковано тексти двох оповідей з села Нагуєвичі. Таким способом сформу- вався репрезентативний том наукових праць Софії Рабій-Карпинської про бойківські говірки кінця 20-х початку 30-х років ХХ ст.

Перша праця Софії Рабій, передрукована у цьому збірнику, це скорочена версія докторської дисертації Dialekt Bojków, надруко- вана у польському науковому періодику «Spawozdania z czynności i posiedzeń PAU», XXXVII, 6. Kraków 1932. Для передруку користа- ли ми із окремої відбитки цієї статті: Zofja Rabiej, Dialekt Bojków. Osobne odbicie ze Sprawozdań Polskiej Akad. Umiej. Tom XXXVII, Nr 6, str. 15. Praca ta została przedstawiona w Uniwersytecie Jagiellońskim na

2 Єдину, неповну і застарілу біографічну статтю про С. Рабій-Карпинську подає Енциклопедія українознавства. Том 7. Перевидання в Україні. Львів 1998. Стор. 2430.

page40image18760

Бойківські говірки 41

page41image1032

Wydziale Filozoficznym celem uzyskania stopnia doktora filozofji i przyjęta przez referentów: prof. dra T. Lehr-Spławińskiego i prof. dra K. Nitscha. Drukarnia Uniwersytetu Jagiell. pod zarządem J. Filipowskiego. Kraków 1934. Prof. J. Ziłyński przedstawił pracę p. Zofji Rabiej p. t. Dialekt Bojków. Іван Зілинський у листі до Івана Панькевича зізнавався: пригадую собі, що П-на Раб. писала це résumé “на ґвалт” ночами перед своїм відїз- дом на ферії 1932 р., коли проф. Ніч згодився нарешті видрукувати його, щоби воно могло заступити друковану цілу працю яко доктор- ська дисертація (бо хтож її тепер видрукує таку велику працю в ці- лості, а нові приписи жадають друкованої дисертації)3. Все ж таки І. Зілинський докладав старань, щоб докторська праця С. Рабій була по- вністю опублікована, у листі до Івана Панькевича писав: Щодо друку праці Рабіївни, то я напишу до Сімовича (але НТШ не має грошей, та не знаю, чи Сімович згодиться)4. Працю С. Рабій високо оцінив також Іван Панькевич, який хоч і натрапив на деякі сумнівні для нього міс- ця, все ж таки вважав що: Шкода, що ціла праця Рабіївни не напечата- на, бо можна би дійсно навести много порівнюючого матеріялу5. Де сьогодні зберігається повний текст праці С. Рабій – невідомо, і велика шкода, що свого часу не знайдено коштів на її опублікування.

Важливою науковою подією стала ініційована І. Зілинським діялек- тологічна конференція з участю Івана Панькевича та Софії Рабій, на якій мовознавці обговорили питання границь бойківського говору по оба боки Карпат. На пропозицію зустрічі І. Панькевич відповів: Дуже рад би я з Тобою зійти ся, бо і так буду в Галичині. […] Скажи Ра- біївні, що я буду в Самборі, бо хочу видіти музей6. Відповідаючи на цього листа, І. Зілинський пропонував Панькевичу: Коли будеш в Га- личині, повідоми мене, де би ми могли стрінутися? Рабіївна вибирає

3 Див.: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913-1951). Упорядкування, вступ- на стаття та примітки Микола Мушинка. Нью-Йорк – Пряшів 2008. С. 121. Лист написаний у Кракові, 28 листопада 1933 р. У коментарі до листа С. Рабій до І. Зілинського ми написали, що по-польськи цю статтю переклав Зілинський, див.: Іван З і л и н с ь к и й, Праці про говірки Лемків- щини (від Попраду до Ослави). Вступ та редакція Михайло Л е с і в. Зібрав і до друку підготував Володимир Пилипович. Горлиці 2008. С. 193. Прим. 17.

  1. 4  Там само. С. 133. Лист написаний у Кракові, 3 січня 1935 р.
  2. 5  Там само. С. 121. Лист написаний в Ужгороді, 9 листопада 1933 р.
  3. 6  Там само. С. 89. Лист написаний в Ужгороді, 25 червня 1931 р.
page41image22752

42 Слово від упорядника

page42image1072

ся напевно на Закарпаття, студіювати Верховинців, і просить Тебе дуже подати їй Твою адресу, бо хоче Тебе просити о деякі інформа- ції. Її адреса: “Софія Рабій, Самбір”. Вона вже поїхала вчера до Сам- бора до батька, тамошнього пароха, й як тільки дістане пашпорт, поїде там. Можливо, що я десь у серпні, як вона верне з Закарпаття, поїжджу собі трохи по Бойківщині. Може б ми зїхалися всі в Самбо- рі у П-ва Рабіїв?7 Зі слів самої С. Рабій-Карпинської відомо, що конфе- ренція відбулася, мабуть у липні або серпні, 1933 р., в Самборі (в домі мойого батька о. Франца Рабія). Конференція тривала два дні й ми погодилися, по перевірці моїх записів і проф. Панькевича та проф. Зі- линського, на влучення Закарпаття до мовної території Бойківщи- ни8. Спроба вчених відбути спільну наукову подорож на Закарпаття, за словами С. Рабій – для кращої інформації, не вдалася мимо того, що в нас були виказки (що це наукова експедиція Польської Академії Наук [правильна назва: Polska Akademia Umiejętności – В. П.] і Ягай- лонського Університету у Кракові), ми не одержали дозволу властей на виїзд і переїзд південної границі в Карпатах [мова йде про перед- воєнний польсько-чехословацький кордон – В. П.]9. Згадана конферен- ція, все ж таки, принесла конкретні наукові результати у формі двох статей І. Зілинського: Питання про лемківсько-бойківську границю (Lud Słowiański. Tom IV. Zeszyt 1. Kraków 1938. S. A 75-A 101.), Грани- ці бойківського говору (З картою) та статті І. Панькевича, Лемківсько- бойківська границя в Чехословаччині, – дві останні з’явились друком 1938 р. у десятому числі журналу «Літопис Бойківщини».

Другою працею, що знайшлася у нашому збірнику є дослідження: С. Рабій Карпинська, Діялект Бойків (Фонетика і морфологія). Бойківщина. Монографічний Збірник Матеріялів про Бойківщину з Ге- ографії, Історії, Етнографії і Побуту. Ред. Мирон Утриско. Наукове То- вариство ім. Шевченка. Український Архів. Том ХХХІV. Філядельфія – Ню Йорк 1980. Стор. 443-457. У порівнянні з першою публікацією,

  1. 7  Там само. С. 90. Лист написаний у Кракові, 28 червня 1931 р.
  2. 8  Див. С. Р а б і й К а р п и н с ь к а, Діялект бойків (фонетика і морфологія). Бойківщина. Моно-

графічний Збірник Матеріялів про Бойківщину з Географії, Історії, Етнографії і Побуту. Ред. Ми- рон У т р и с к о. Наукове Товариство ім. Шевченка. Український Архів. Том ХХХІV. Філядельфія – Ню Йорк 1980. С. 444.
9 Там само.

page42image21200

Бойківські говірки 43

page43image1024

яка має чимало редакторських помилок, текст статті виправлений, ско- рочення географічних назв і термінів назагал розв’язано, виправлено описки і ряд помилок у написанні назв населених пунктів, напр. за- мість Красне – Княже, Ісаї – Усаї, Волосянка – Зелем’янка тощо. На питання, чи стаття Діялект Бойків (Фонетика і морфологія) із 1980 р. є українським перекладом праці Dialekt Bojków із 1932 р., треба від- повісти, що авторка в дечому модифікувала українську версію, допо- внивши її текст посиланнями на післявоєнні праці Івана Панькевича й Федота Жилка, а у бібліографії, – на праці Ярослава Пури і Дми- тра Бандрівського. Це показує, що С. Рабій-Карпинська проживаю- чи у США уважно слідкувала за публікаціями про бойківський говір, які виходили друком в Україні. Цікаво, що пропозиція висловлена С. Рабій-Карпинською у згаданій праці, щоб на основі наявного мовно- го матеріялу скласти словник бойківського говору, була реалізована Михайлом Онишкевичем 1984 року, коли у Києві з’явився двотомний Словник бойківських говірок.

Третя, передрукована у збірнику стаття С. Рабій, Дещо з морфо- льоґії бойківського говору, хоч написана у кінці 30-х років, вперше з’явилася друком у книзі: Збірник пам’яті Івана Зілинського (1879- 1952). Спроба реконструкції втраченого ювілейного збірника з 1939 р. Наукове Товариство ім. Шевченка. Філологічна секція. Редакція: Юрій Шевельов (гол. ред.), Олекса Горбач, Микола Мушинка. Нью-Йорк 1994. Стор. 383-388. Статтю передруковано за тим виданням.

Четверта стаття С. Рабій-Карпинської, Говори Дрогобиччини. З узглядненням говірки с. Нагуєвичі, Івано-Франківської области, передрукована із Записок Наукового Товариства ім. Шевченка. Том CXCVIІІ. Філологічна секція. Іван Франко – мистець і мислитель. Збір- ник доповідей для відзначення 125-річчя народин і 65-річчя смерти Івана Франка. Ню Йорк – Париж – Сидней – Торонто 1981. С. 128-138. У Допо- вненні до статті авторка опублікувала тексти двох оповідей з села На- гуєвичі. У дослідженні вчена зізнається, що володіє матеріялами із сіл, які після війни досліджував Дмитро Бандрівський. Це свідчить, що С. Рабій-Карпинська вивезла їх на еміґрацію. Що сталося з ними після їй смерти, мені не відомо. У всякому разі у нью-йоркському НТШ не має архіву вченої. Статтю передруковано за тим виданням. Авторка у ти-

44 Слово від упорядника

page44image1072

тулі статті допустилася помилки, локалізуючи Нагуєвичі на території Івано-Франківської области, очевидно село Івана Франка (така ж су- часна назва Нагуєвич) знаходиться у Львівській области.

Василь Семчишин, автор біографічного нарису про родину Рабіїв пище, що С. Рабій-Карпинська є авторкою ще однієї статті – Бойків- ська говірка села Підбуж, на жаль не подає жодних бібліографічних даних, де вона була надрукована10.

Окремим блоком у збірнику представлено Діялектні матеріяли зі- брані за Квестіонаром для збирання матеріялу для Мовного Атлясу Галичини та за Діялектологічним квестіонаром 1931 року. До цьо- го розділу увійшли Діялектні матеріяли, зібрані у селах Бабина, Долж- ки, П’яновичі, Сприня, Топільниця та Юрівці, які вибрано із збірника: Studia nad dialektologią ukraińską i polską (Z materiałów b. Katedry Języków Ruskich UJ). Opracował i przygotował do druku Mieczysław Karaś. Kraków 1975. У цьому виданні відомий український мовознавець Йосип Дзендзе- лівський (1921-2008) опублікував діялектні матеріяли з архіву проф. Івана Зілинського, передані йому сином вченого – Орестом Зілинським11. Зна- йшлися там записи Софії Рабій, які вона збирала за виготовленим проф. І. Зілинським Квестіонаром для збирання матеріялу для Мовного Атлясу Галичини. Ці записи проф. Й. Дзендзелівський так описав:

1. Должки, пов. Турка. Записала С. Рабій у серпні 1935 р. від М. Волач, 70 років, неписьменної. Опрацьовано 460 питань. За- писи фонетичною транскрипцією на базі польського алфавіту до- сить докладні і старанні. Збирачка подає чимало записів речень, які ілюструють функціонування записаного слова в говірці. При- нагідно подаються відомості й про інші назви12.

2. Топільниця, пов. Старий Самбір. Записала у серпні 1935 р. С. Ра- бій від М. Корецького, 80 років. Докладні відповіді транскрипці-

10 Див.: [В. С е м ч и ш и н], Родина Рабіїв. «Літопис Бойківщини». Richboro, PA – Самбір 2009. Ч. 1/76 (87). С. 43.
11 Див.: Йосип Д з е н д з е л і в с ь к и й, Проспект «Мовного атласу Галичини» проф. Івана Зілин- ського. Його ж, Українське і слов’янське мовознавство. Збірник праць. Львів 1996. С. 436-463. У статті передруковано два питальники атласу.

12 Див.: Studia nad dialektologią ukraińską i polską (Z materiałów b. Katedry Języków Ruskich UJ). Opracował i przygotował do druku Mieczysław K a r a ś. Kraków 1975. C. 12.

page44image20080

Бойківські говірки 45

page45image1032

єю на базі польського алфавіту подано на всі 460 питань. Додано чимало речень, які ілюструють вживання описуваного слова в го- вірці13.

Дещо скоріше, Софія Рабій збирала матеріяли за Діялектологічним квестіонаром 1931 року в деяких селах Бойківщини та Надсяння. Про- фесор Й. Дзендзелівський пише про них таке:

1. Бабина, пов. Самбір. Опрацювала С. Рабій 17 квітня 1931 р., оповідала Н. Заяць, 45 років. Докладний запис транскрипцією на базі польського алфавіту14.
2. П’яновичі, пов. Самбір. Матеріяли зібрала С. Рабій 7 квітня 1931 р., оповідала селянка Н. Викоцька, 60 років. Докладний запис фоне- тичною транскрипцією на базі польської графіки15.

3. Сприня, пов. Самбір. Опрацювала С. Рабій 2 квітня 1931 р., опо- відала селянка М. Михайлюк, 39 років. Докладний запис фонетич- ною транскрипцією на базі польської графіки16.
4. Юрівці, пов. Сянік. Записала С. Рабій від Я. Голюки, 24 роки та Р. Войтович, 27 років. Докладний запис фонетичною транскрипці- єю на базі польської графіки17.

Зібрані за тими квестіонарами поодинокі діалектизми, що не мають протиставлень, Й. Дзендзелівський опублікував у доданому до Матері- ялів «Словнику діалектизмів», який передруковуємо за тим виданням.

У Додатках зібрано добірку документів, яку ми назвали: Матеріяли до біографії Євгенії Софії Рабій, що зберігаються в Архіві Яґеллон- ського Університету, і які спеціяльно для цієї публікації підготував д-р Денис Пилипович. І так у збірці документів про магістерські пра- ці, сигнатура KM 56, зберігається копія Диплому магістра філософії (машинопис) Євгенії Софії Рабій, в якому подано назву магістерської

  1. 13  Там само. С. 14.
  2. 14  Там само. С. 16.
  3. 15  Там само. С. 18.
  4. 16  Там само.
  5. 17  Там само. С. 19.
page45image16216

46 Слово від упорядника

page46image1064

праці – Fonetyka dialektu Bojków, її оцінку та дату захисту: Краків, 27 червня 1930 р. Проте самої праці там немає. Крім того, знаходиться там Свідоцтво зарахованих іспитів із цілого періоду навчання – від 20 червня 1927, до 22 червня 1929 року.

У збірці матеріялів Студіюм Слов’янського Яґеллонського Уні- верситету, сигнатура SSł 4, збереглися звіти з діяльности Семінару руських мов проф. д-ра Івана Зілинського (1931-1934 рр.). Проф. Зі- линський називає такі праці Софії Рабій: Morfologja dialektu Bojków; Dialekt Bojków. Fonetyka, i morfologja (представлена як докторська ди- сертація), Dialekt Bojków (докторська дисертація). У звіті з діяльности Семінару руських мов за академічний рік 1933-1934, проф. Зілин- ський підкреслив, що Najciekawszą, samodzielną pracą dialektologiczną o znacznej wartości naukowej była doktorska dysertacja p. Zofji Rabiej p.t. “Dialekt Bojków”, której obszerne streszczenie zostało ogłoszone w Spra- wozdaniach Polskiej Akademji Umiejętności w Krakowie tom XXXVII, nr 6, str. 15-29 wraz ze streszczeniem w języku niemieckim.

У фонді Філологічного відділення, сигнатура WF II 505, зберігаєть- ся надрукована версія докторської дисертації С. Рабій Dialekt Bojków (Краків 1934), на жаль немає там жодних інших документів. Як відомо із листів проф. І. Зілинського до Івана Панькевича, мала б там зберігати- ся рукописна версія дисертації, а з рецензії проф. Лєр-Сплавінського, що dodano do pracy jeszcze szereg tekstów gwarowych, zapisanych fonetycznie, które jednak nie zostały na razie ogłoszone drukiem.

В наступній добірці документів, сигнатура WF II 504, збереглося прохання С. Рабій з дня 30 грудня 1933 р., про дозвіл скласти іспит з української та польської філології (у документі подана адреса прожи- вання С. Рабій: Drohobycz, ul. Konarskiego 11); рукописне Curriculum vitae з дня 30 грудня 1933 р., яке публікуємо у збірнику, подібно як три інші документи: посвідку проф. Івана Зілинського, що дисертація С. Рабій написана в семінарію руських мов Слов’янського Інституту Яґеллонського Університету; рецензії проф. Т. Лєра-Сплавінського та проф. К. Нітша на дисертацію С. Рабій.

У фонді Комісії Державних Вчительських Екзаменів, сигнату- ра PKEN 26, зберігаються документи про отримання С. Рабій звання вчителя середніх шкіл, із цінним для біографії вченої проханням ди-

Бойківські говірки 47

page47image1032

ректора Приватної Вчительської Семінарії у Дрогобичі з дня 1 лип- ня 1936 р. до Комісії Державних Вчительських Екзаменів, надіслати педагогічний диплом, з інформацією, що Рабій склала іспит 25 трав- ня 1936 р.

Проф. Іван Зілинський покладав великі надії на наукову кар’єру Со- фії Рабій. В листі до Івана Панькевича, написанім у Кракові 3 червня 1929 р., звірявся: Я заправляю своїх учеників до діялект. праці, вже призбирали трохи матеріялу, а найбільші надії покладаю на одну уче- ницю, що приготовляє більшу працю про діялект Бойків, бо про них ще найменше знаємо18. Через рік у листі із Замостя інформував сво- го закарпатського колегу, що: Я тепер з проф. Томашівським й з на- шими студентами робимо досліди язикові й історичні на Холмщині19. Є також П-на Рабіївна. На Бойківщину вибераємося десь аж з по- чатком серпня, тому подай твою адресу, де Тебе шукати від 20/7, то я Тебе повідомлю, де ми моглиб зїхатися. На другий тиждень переїде- мо з П-ною Рабіївною в Равщину й Любачівщину, а потім в Перемищи- ну20.

Софія Рабій, йдучи слідами свого великого вчителя проф. Іва- на Зілинського, віддала багато зусиль для дослідження бойківського говору в терені, пройшовши від села до села чи не всю Бойківщину. Свідченням того є Список населених пунктів, у яких Софія Рабій проводила діялектологічні записи, складений із назв, відзначених до- слідницею у її працях. С. Рабій у вступі до друкованої версії доктор- ської дисертації, коротко описала свої дослідження із 1928-1931 рр., називаючи кількість місцевостей, в яких робила записи, їх було 15421. З листування з проф. Іваном Зілинським відомо, що ці дослідження вона продовжувала у наступних роках, таким чином цей список значно

18 Див.: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913-1951). С. 62-63. Коментуючи цей фраґмент листа, М. Мушинка у примітці назвав чомусь прізвище Марії Пшепюрської, тим ча- сом Зілинський писав очевидно про Софію Рабій.
19 Ці дослідження І. Зілинський плянував видати друком у збірнику Холмщина, див.: rukopi- sy nevydaného Chelmského sborníku. Sto padesát let česko-ukrajinských litarárních styků 1814-1964. Vĕdecko-bibliografický sborník. Red. dr. Orest Z i l y n s k y j. Praha 1968. S. 378.

20 Див.: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913-1951). С. 72. Лист датований: Замостє, 3. VІI. 1930 р., підписалися на ньому ще такі учасників поїздки: Ст. Томашівський, С. Рабіївна, П. Зіньковська, Бажанський, Хрущ.
21 Zofja R a b i e j, Dialekt Bojków. Kraków 1934. С. 16.

page47image21304

48 Слово від упорядника

page48image1072

збільшився. Статистика досліджених місцевостей така: у праці Dialekt Bojków (Kraków 1934), – названо 115 населених пунктів; у праці Дія- лект Бойків (Фонетика і морфологія) (Філядельфія – Ню Йорк 1980), – названо 106 населених пунктів, при чому спільних для обох праць назв знайдено тільки 55; у статті Дещо з морфольоґії бойківського говору (Нью-Йорк 1994), – названо 26 населених пунктів, з чого тільки 8 назв, є спільних для тих трьох праць. У листах С. Рабій до проф. І. Зілин- ського названо 46 населених пунктів. За нашими підрахунками, Софія Рабій дослідила мову аж 183 населених пунктів Бойківщини й суміж- них територій.

Більшість досліджених С. Рабій місцевостей знаходиться сьогодні в межах України, у Львівській та Івано-Франківській областях. При на- зві кожного населеного пункту подано його приналежність до даного району та області, а при деяких – офіційні сучасні назви. Ці дані пода- но на основі видання: Українські Карпати. Топографічна карта. Масш- таб 1:200 000. Київська військово-картографічна фабрика. 2001. Назви місцевостей, що сьогодні знаходяться у межах Польщі, подано в укра- їнській та польській версіях, а при їх назвах подано також назву повіту і воєводства, на території якого ці місцевості знаходяться. Українські назви всіх місцевостей звірено із виданням: Dmytro Blazejowskyj, Historical šematism of the Eparchy of Peremyšl including the Apostolic Administration of Lemkivščyna (1828-1939). Lviv 1995. У цьому катало- зі зафіксовано українські назви у формі, яка обов’язувала до часу, коли совєтська влада нехтуючи місцевою традицією провела ряд змін укра- їнської топоніміки22.

Друга світова війна і зміни державних кордонів, які після неї насту- пили, спричинилися до повного руйнування ряду населених пунктів на Західній Бойківщині; в горішній течії Сяну уздовж прикордонної зони по совєтському і німецькому боках (1939 р.), по совєтському і поль- ському боках (1944 р.), у межах повоєнної Польщі (1944-1947 рр.), і внаслідок зміни совєтсько-польського кордону (1951 р.), ряд сіл, від

22 Цій проблемі багато уваги присвятив проф. Олекса Горбач: Українська топономастика і безграмотність. «Сучасність» 1961. No 6. С. 116-118; Топонімічна болячка УРСР. «Сучасність» 1966. No 7. С. 118-121; Топонімічний патріотизм в Українській РСР. «Сучасність» 1967. No 6. С. 119-122.

page48image18944

Бойківські говірки 49

page49image1040

Лютовиськ по Устрики Долішні, було передано Польщі, а їхнє україн- ське населення депортовано на Україну.

У Додатках передруковано також мапу Межі Бойківщини, яку проф. Іван Зілинський опублікував у статті Границі бойківського гово- ру23. Цю мапу виготовив Ст. Паздюрко24. При її складенні проф. Зілин- ський користувався, між іншим, мовознавчими даними Софії Рабій25.

*

Зібрані у збірнику статті передруковано без будь-якого мовного та сти- лістичного редагування, за винятком статті Діялект Бойків (Фонетика і морфологія), яка не була старанно відредагована першим видавцем. Для передачі діялектних текстів у всіх статтях застосовано одну сис- тему українських діякритичних знаків. Примітки до текстів С. Рабій- Карпинської, позначені цифрами належать автору, натомість зірками та у квадратних дужках – упоряднику. Науковий апарат видання збагаче- ний Покажчиком осіб та Покажчиком географічних назв.

Упорядник дякує Юрієві Ясіновському, Олегові Павлишину та Де- нисові Пилиповичу за допомогу у пошуках і копіюванні текстів Софії Рабій-Карпинської.

Володимир Пилипович

page49image9872
  1. 23  Див.: «Літопис Бойківщини» 1938. Ч. Х. С. 75-87.
  2. 24  Про особу Ст. Паздюрка не маємо жодних інформацій, бути може, що був він студентом гео-

графії Яґеллонського Університету й учнем Володимира Кубійовича. Як можна судити по стилі письма, був він теж автором мапи Діялєктольоґічна карта Лемківщини й сумежних говорів, яку опублікував І. Зілинський у статті Питання про лемківсько-бойківську границю. Lud Słowiański. Tom IV. Zeszyt 1. Kraków 1938. S. A 75-A 101.
25 Там само. С. 80-81.

page50image256

page51image488

Праці

Бойківські говірки 53

page53image1024

Dialekt Bojków A. Wstęp
1) Źródła

Literatura jest stosunkowo mała. Dość pobieżnie wiadomości o Bojkach i ich języku podają J. Werchratski w rozprawie: Die ruthenischen Mundarten (Oesterreichische Monarchie in Wort und Bild. Galizien. Wiedeń 1898, str. 510-22) i w pracy: Die Mundart der Gegend von Uherci bei Lisko (Arch. sl. Ph. XXV 407-24, XXVIII 513-26), oraz I. Kopernicki w pracy: O góralach ruskich w Galicji, zarys etnograficzny (Zbiór wiadom[ości] do antropol[ogji] kraj[owej]. XIII, Akademja [Umjejętności] 1889, str. 1-34). Praca I. Święcic- kiego: Бойківський говір села Бітля (З[аписки] Н[аукового] Т[овариства імени] Ш[евченка]. CXIV, 1913) poza szerszem omówieniem językowych cech bojkowskich, podanych przez Werchratskiego, mało przynosi nowe- go. Ostatnio ogłoszona rozprawka A. Kniażyńskiego: Межі Бойківщини (Літопис Бойківщини, Sambor 1931) tylko częściowo wytrzymuje krytykę.

Opis poszczególnych dźwięków i zjawisk językowych podają: O. Broch: Slavische Phonetik (Heidelberg 1911) i Угрорусское нарѣчіе села Убли (Petersburg 1899), J. Ziłyński: Opis fonetyczny języka ukraińskie- go (= Prace Kom[isji] jęz[ykowej Polskiej] Ak[ademji] Um[jejętności], nr 19, 1932); Дещо з фонетики українських говорів (Almanach jubile- uszowy wiedeńskiej studenckiej «Siczy». Lwów 1908); Проба упорядку- вання українських говорів (З[аписки] Н[аукового] Т[овариства імени] Ш[евченка]. CXVII-CXVIII 1931); З фонетичних студій. І. У справі ля- біялізації та веляризації в українській і в декотрих инших словянських мовах (Lud Słowiański I., 1930).

Fonetycznie zapisanych tekstów niema wcale, a inne dotąd ogłoszone ma- terjały folklorystyczne posiadają przeważnie wartość tylko morfologiczną i lek-

54 Dialekt Bojków

page54image1032

sykalną. Dlatego też opis dialektu Bojków autorka opiera przedewszystkiem na własnych spostrzeżeniach i materjałach, zebranych w 154 miejscowościach obszaru bojkowskiego. W czasie feryj letnich 1928 roku zbierała materja- ły w następujących wsiach: Płoskie, Galówka, Gronziowa, Mszaniec (powiat starosamborski)1; Michniowiec, Łopuszanka Lech[nowa], Łypie, Chaszczów, Łomna, Wołcze, Żukotyn (powiat turczański), oraz Sprynia i Zawór (pow. samborski). W 1929 r. była we wszystkich wsiach powiatu starosamborskie- go, w kilku pow. leskiego (Wołosate, Ustrzyki gór[ne], Brzegi gór[ne], Dwer- nik, Nasieczne, Caryńskie, Stuposiany, Procisne, Krzywka, Żurawin, Smolnik, Lutowiska) i we wszystkich wsiach powiatu turczańskiego, z wyjątkiem wsi Isaje, Jasionka mas[iowa], Jasionka stec[iowa], Kondratów, Radycz, Hołow- ska i Krenciata, Rosochacz, Mielnicze, Zubrzyca. W 1930 r. przestudjowała na- stępujące wsie pow. drohobyckiego; Stronna, Podbuż, Uroż, Kropiwnik stary i nowy, Schodnica i Dobrohostów, z pow. skolskiego wsie: Koziowa, Korostów, Orawa, Orawczyk, oraz nieobjęte badaniami w 1929 r. wsie pow. turczańskie- go. W 1931 r. przeszła wsie pow. leskiego aż po rzekę Solinkę, w pow. droho- byckim wsie: Majdan, Rybnik, Orów, Dołhe, w pow. skolskim: Synewódzko wyż[ne] i niż[ne], Sopot, Kruszelnica, Kamionka, Sławsko. – Oprócz tego wy- zyskała autorka, zwłaszcza w morfologji, wszystkie materjały etnograficz- ne ogłoszone dotąd w różnych tomach З[аписок] Н[аукового] Т[овариства імени] Ш[евченка], Збір[ники], Мат[еріялів] до укр[аїнської] етноль[оґії]., Zbioru wiad[omości] do antr[opologji] kraj[owej] i w innych czasopismach (npr. Wędrowiec I, Kołomyja 1882) i inne.

2) Nazwa «Bojki»

Co do pochodzenia nazwy Bojki istnieją dość różne hipotezy. I tak J. Sza- farzyk2, a za nim I. Wahilewicz, J. Celewicz, O. Partycki, I. Franko, I. Sza- raniewicz, X. S. (pseudonim) i J. Hołowacki, opierając się na wzmiance cesarza Konstantego Porfirogenety, o ziemi zwanej Βοίκοι3, wywodzą tę nazwę od narodu celtyckiego Bojów. Drudzy (Petruszewicz, Naumowicz),

  1. 1  Dawny podział administracyjny.
  2. 2  O zemi gmenovane Bojky. Časopis Českeho Muzeum. XI. Praha 1837.
  3. 3  De Administratione Imperii, c. XXX.
page54image17376

Бойківські говірки 55

page55image1032

wychodząc z założenia, że Bojko jest odważny w boju i bardzo mężny, wy- prowadzają tę nazwę od przymiotnika бойкий ‛waleczny’4. Zupełnie orygi- nalnie i wedle zdania autorki najracjonalniej tłumaczy pochodzenie nazwy I. Werchratski5, a za nim z pewną modyfikacją W. Ochrymowicz6. Dowodzi on mianowicie, że nazwa Bojki powstała, podobnie jak nazwy Łemków, Sotaków, Czakawców i t. p., od częstego używania przez Bojków partyku- ły бойе (niem. ‛ja, jawohl’), бо + е > бойе, jak ба + а > бая. Pozatem I. Lubicz-Czerwiński próbował objaśnić nazwę Bojko przy pomocy «Wołu czyli Boiaka nieruchawego»7. Hipotezę tę, ze wszystkich przytoczonych najmniej prawdopodobną, przyjmowali dawniej Ł. Gołębiowski8 i W. Pol9.

Badania autorki potwierdziły częste używanie przez Bojków partykuły boje. Może ona mieć różne znaczenie (a więc nie tylko ‛tak jest’, ‛jawohl’). Przykłady: ой бôй|е ў нас тôго ўс ́уд|а (‛jest u nas tego wszędzie’, Ryb- nik), albo: ой бôй|е забу|ў т|акы ўс ́о (powiedział Bojko, nie mogąc sobie czegoś przypomnieć, Zubrzyca), та бôй|е бωм ние заб|ωў ‛abym nie zapo- mniał’, |алие б|ойі бы ние заб|ωтие (Korostów) i t. d. Ponieważ partykuła ta częściej występuje we wsch. Bojkowszczyźnie, to ci Bojki, którzy party- kuły бôй|е nie używają, mówią na swych sąsiadów, że б|ойкайут. Tak np. słyszała autorka w Zubrzycy, jak pastuszki naśmiewały się z chłopca z Ilni- ka, mówiąc: ти3 |иениец ́кый б|ойку, ч ́|о так б|ойкаш ́, бôй|е п ́|ідиеш ́, бôй|е заж ́|ену, бôй|е заб|ωў, бôй|е з ́ім і ўшак|е.

3) Terytorium, granice i charakterystyczne cechy dialektu Bojków

Pytanie dotyczące obszaru i granic dialektu Bojków do dziś pozostało nie- rozstrzygnięte. W. Pol (op. c.) i J. Hołowacki10 ograniczają Bojkowsz-

4 Por. M. S k o r y k: Про назву Бойки. Літ. Бойк. Sambor 1931; X. S.: Rys etnograficzny Galicji i Bu- kowiny. Czas nr 36, Kraków 1835, i hr. J. Z a ł u s k i: Uwagi nad rysem etnograficznym Galicji i Bukowi- ny, umieszczonym w Czasie nr 36, 37. Czas nr 44, Kraków 1851.

  1. 5  Woher stammt der Name Бойки. Arch. sl. Ph. XVI.
  2. 6  Звідки взялася назва Бойки? Житє і слово. ІІІ. Lwów 1885.
  3. 7  IgnacyLubicz-Czerwiński:OkolicanaddniestrzańskamiędzyStryjemaŁomnicą.Lwów1811,

str. 148.

  1. 8  Łukasz G o ł ę b i o w s k i: Lud polski, jego zwyczaje i zabobony. Warszawa 1830.
  2. 9  Wincenty P o l: Rzut oka na północne stoki Karpat. (Prelekcje). Kraków 1851, str. 130.
  3. 10  J. Hołowacki: Народныя пѣсни Галицкой и Угорской Руси ІІІ/2. Moskwa 1878.
page55image21936

56 Dialekt Bojków

page56image1032

czyznę tylko do obszaru pomiędzy Łomnicą a źródłami Dniestru i Sanu. Wyznaczone zaś ostatnio przez Kniażyńskiego (op. c.) terytorium Boj- kowszczyzny jest za wielkie, albowiem do dialektu Bojków zalicza on także gwary zakarpackie, od rzeki Laborzec* na zachodzie, aż po Marma- roski Syhot** na wschodzie. Wprawdzie niektóre cechy (jak np. miękkie końcowe -ц ́ w rzeczownikach typu ўôт|êц ́, гôрн|êц ́, wokalna harmon- ja) są wspólne całemu temu obszarowi aż po rzekę Tereswę*** na wscho- dzie, jednakowoż tych wspólnych cech jeszcze za mało, ażeby można mówić o przynależności tej części Zakarpacia do dialektu Bojków.

Na podstawie wyników dotychczasowych badań autorki terytorjum Bojkowszczyzny ciągnie się od rzeki Solinki (lewy dopływ Sanu) na za- chodzie, aż po Łomnicę (prawy dopływ Dniestru) na wschodzie; na pół- nocy sięga w przybliżeniu do rzeki Strwiąż**** i Dniestr, a na południu należy zaliczyć do Bojkowszczyzny także Werchowinę (t. j. gwary za- karpackie wzdłuż granicy czechosłowackiej*****). Inaczej powiedziaw- szy, Bojki zamieszkują: wschodnią część powiatu leskiego, południową starosamborskiego, cały turczański, dwie wsie Sprynia i Zawór powia- tu samborskiego, południową część powiatu drohobyckiego, dolińskiego, kałuskiego, cały skolski, południowy skrawek powiatu stryjskiego i t. zw. «Werchowinę». Dokładniejsza granica dialektu Bojkowskiego, zaczyna- jąc od zachodu, biegnie w powiecie leskim przez wsie Przysłup, Krzywe, Zawóz, Polanka, Sawkowczyk, Solina, Uherce, Myczkowce, Boberka, Ło- bozwa, Hoszowczyk, Rabe; w powiecie starosamborskim przez wsie Ga- lówka, Płoskie, Wyciów, Tysowica, Strzyłki, Łużek gór[ny], Niedzielna; w powiecie drohobyckim przez wsie Załokieć, Opaka, Schodnica, Iwasz- kowce, Dobrohostów, Bystra, Uliczne; w powiecie stryjskim przez wsie Dołhołuki, Rozhurcze; w powiecie dolińskim przez wsie Tysów (Cisów), Bolechów, Cerkowna, Stańkowce, Roztoki, Mizuń n[owy], Maksymów-

* Лаборець – ріка на сході Словаччини.
** Сигіт Мармароський – місто над Тисою в Румунії, на кордоні із Закарпатською областю.

*** Тересва – ріка на сході Закарпатської області.
**** Офіційна назва Стрв’яж – ліва притока Дністра. Натомість форму Стривігор подає ака-

демічний Словник гідронімів України. Ред. колегія А. П. Непокупний, О. С. Стри-

жак, К. К. Цілуйко. Київ 1979. С. 533.
***** Мова йде про передвоєнний кордон Польщі з Чехословаччиною, сьогодні це межа Львів-

ської та Закарпатської областей.

page56image19504

Бойківські говірки 57

page57image1032

ka, Hrabów, Łopianka, Spas, Łuhy, Lipowica, Śliwki; w powiecie kału- skim przez Porohy, znów w powiecie dolińskim przez Jasień, Osmołdę. Wzdłuż podanej granicy ciągną się gwary przejściowe11, do dialektu Łem- ków, Hucułów i gwar naddniestrzańskich.

Granice te podane tu na podstawie następujących cech, wspólnych wy- żej oznaczonemu obszarowi:

1) Zachowanie a po palatalnej, np. кôн ́|а12, с ́а|ду, пйат, ч ́ас.

2) Przejście ́е > ́а w nom. acc. neutr. typu з ́|іл ́а, l|иес ́т ́а, ж ́иет ́|а.

3) Zachowanie różnicy między refleksami prasł. *и i *i: быў ‛był’; биеў ‛bił’, сиен, нос|иетие, н|иеўа.

4) Zwężenie samogłoski е > ê w zgłosce zamkniętej przed następującą spółgłoską palatalną, np. дêн ́, хл|опêц ́, нêй ‛niech’.

5) Miękczenie każdej spółgłoski przed i (niezależnie od jego pochodze- nia), np. с ́т ́іў, н ́іс (< носъ), зан ́|іс, с ́|істие.

6) Wokalna harmonja тêп|êр ́, на пôр|ôз ́і.
7) Zanik й і г interwokalicznego: м|ау < м|айу, т|оô < т|огô.
8) Koronalno-dorsalna palatalizacja spółgłosek przed i, a: т ́ік, д ́ак,

с ́|інô, с ́а.
9) Brak л, н epentetycznego po wargowych: л ́|убіў, здôр|оўйа, йиемй|а. 10) l średnie w końcówkach part. paeter. act. powszechnie, a w innych

pozycjach rzadziej: хôд|иеlа, буl|ие, l|егкый, l|ана ‛ładna’, мôlôд|и3й.
11) Miękkie ч ́, ж ́, ш ́ w każdej pozycji: ж ́|аба, ч ́|орние3й, ж ́|иетô,

н|іч ́, р ́|іч ́ка.
12) дз͡, дж͡, ждж͡ zamiast ogólno-ukraińskiego з, ж, жд: дз͡|ернô,

м|едж͡ ́ие, ж ́дж͡ ́ай (< ждай).
13) Zachowanie р ́ w środku i na końcu wyrazów: вêр ́х, млин|ар ́. 14) Przejście -н ́- > -й- przed -к-: кôзач|êйкô, сиев|êйкый.
15) Wpływ miękkiej spółgłoski na poprzedzającą spółgłoskę: д ́в ́і,

с ́т ́іў, с ́н ́іп.
16) Przejście grupy шк- > чк-: ч ́к|ода.

11 Dotychczas zbadała autorka tylko gwary przejściowe pow. starosamborskiego, sięgające po wsie: Nanczółka (od zach.), Wołoszynowa, Ławrów, Spas, Terszów, Rykowa Suszyca, pow. samborskiego po Sprynię, Zawór, Monasterzec i drohobyckiego po Stronnę, Podbuż, Uroż, Nahujowice.
12 Transkrypcja fonetyczna prof. Ziłyńskiego w «Opisie» cf. str. 5 i 6.

page57image18384

58

Dialekt Bojków

page58image1384

17) дн- > н: л|ана, н|êс ́ка.
18) -бн- > -мн-: др ́|імни3й.
19) Palatalne -ц ́ w typie: ўôт|êц ́, ўдôв|êц ́.
20) Palatalne -с ́- przed sufiksem przytmiotnik. -кый: м ́іс ́к|ый.
21) Palatalne -т w 3 osobie sg. i pl. praes. с ́ід|иет ́, сут ́.*
22) Częste chowanie dźwięczności spółgłoski wygłosowej: б ́іб, р ́ід,

в ́із.
23) Formy czasownika typu: тр|иемам, тр|иемаш ́, тр|иемат,

триемам|е, триемат|е.
24) Formy 1. i 2. osobie pl. na -м|е (z akcent. na końcówce) i -т|е:

б ́ігам|е, несем|е, хôдиет|е.
Oprócz tego różne właściwości leksykalne i syntaktyczne.

4) Stanowisko dialektu Bojków wśród innych dialektów
Dialekt bojkowski należy do zachodniej grupy ukraińskich dialektów13.

* Представлені у цьому пункті дані, викликали цікаву дискусію поміж Іваном Панькевичем та Іваном Зілинським.
І. Панькевич у листі із 9 листопада 1933 р., пише що: Ось став я над рефератом твоїм о праці Ра- біївної в Sprawozdaniach, де на стор. 18-19 вичислені прикмети, спільні всім північним бойківським говорам […]. Тимчасом я зустрічаюся в дальшім читанні з певними противоріччами. Як одна з прикмет подана під 21) мягке т sing. i plur. А тим часом на стор. 29. стоїть: W 3 os. sg. obok -т twardego często zwłaszcza na płd., występuje -т palat. – Щож отже є законним?

І. Зілинський у листі із 28 листопада 1933 р., відповідає що: Зараз по одержанні твого листа я написав п. Рабіївні (яка …нарешті дістала посаду в Дрогобичі), щоби прислала мені пояснення на Твої цінні завваги й запити що до деяких місць друкованого Résumé її праці про діялєкт Бойків. Не могучи діждатися від неї відповіди, видобув я з Іспитової Комісії її ориґінальну повну працю та переконався, що в résumé на ст. 19 через недогляд пропущено в пункті 21) слово Sporadyczne (pa- lat. -т в 3 ос. sg. i pl…). У своїй повній праці вона виразно говорить, що побіч пануючого твердого закінчення в діял. бойк. стрічається навіть доволі часто мяке -т ́ в декотрих південнобойк. селах, як нпр. в Головську, Мохнатім, в Яворі, Устріках гор., у Двернику, Беньовій, але в типі: бігат, чытат etc. Навіть у тих селах виступає все тільки тверде закінчення. […] Я пригадую собі, що П-на Раб. писала це résumé “на ґвалт” ночами перед своїм відїздом на ферії 1932 р., коли проф. Ніч згодився нарешті видрукувати його, щоби воно могло заступити друковану цілу працю яко докторська дисертація (бо хтож її тепер видрукує таку велику працю в цілості, а нові приписи жадають друкованої дисертації)і тому могла легко поробити деякі похибки. Див.: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913-1951). Упорядкування, вступна стаття та примітки Микола Мушинка. Нью-Йорк – Пряшів 2008. С. 120 і 122.

13 Ziłyński: Проба, str. 363, 365, 369.

page58image23432
page58image23704
page58image23976
page58image24248
page58image24520
page58image24792

Бойківські говірки 59

page59image1032

Od dialektów sąsiadujących z nim odróżnia się dość wybitnie. I tak od Łem- ków różni się:

a) ruchomym akcentem (łemkowski dialekt ma akcent stały),

b) wymową nagłosową samogłosek z protetycznemi spółgłoskami (w łemkowskim przeważnie bez przydechu),

c) konsekwentnem doprowadzeniem zmiany ō, ē > ́і: н ́іс (g. носа) i н ́іс (< неслъ) (w łemkowskim ō > і, ы, ē > і, у, йу: ніс, н ́іс \ н ́ус, кыт, т ́|утка, мйуд14),

d) palatalizacją spółgłosek przed i niezależnie od jego pochodzenia: пôт ́|ік, т ́|істô, łemkowskie: п|отік, т ́|істо,

e) palatalne -ц ́ w msc. typu ўôт|êц ́ (w łemkowskim twarde -ц: хл|опиец),

f) palatalnością spółgłosek wygłosowych w rzeczowniku msc., np. тêс ́т ́, ўôг|êн ́, к ́ін ́ (w łemkowskim ог|ен, см|ерт, к ́ін),

g) brakiem w dialekcie bojkowskim częstej w łemkowskim dialekcie końcówki -ом w instr. sg. fem., np. р|уком, мар|иес ́ôм,

h) różnicami leksykalnemi.
Od dialektu huculskiego odróżnia go:
a) zachowanie ́a po palat. (bojkowskie ж ́|аба, йак|ый – huculskie

ж ́|еба, йек ́|ій, й|ермарук),
b) rozróżnianie refleksów prasł. *и i *i: (w huculskim тие, сиен, диек), c) wymowa przydechowych spółgłosek przed nagłosowymi samogło-

skami (w huculskim уп|иер, ог|ен ́),
d) miękkie -ц ́ w typie rzeczownika: мôlôд|êц ́ (huculskie ўдов|ец)

i fem. мôlôд|иец ́а (huculskie мулуд|иеца),
e) brak t. zw. л, н epentetycznego po wargowych (huculskie л ́|убл ́ет,

мн ́есо),
f) zmiana ogólno-ukraińskiego з, ж, жд > дз͡, дж͡, ждж͡ (huculskie

зиеl|енией, м|еж ́ие, ж ́|дие),
g) palatalne -с ́- w przymiotniku (huculskie н|иескій),
h) wymowa pref. ви- jak ўы-, ўω-, ўо- (w huculskim ві-: в|ібратие), i) forma zaimka zwrotnego с ́а (huculskie сие),
j) brak konsekwentnego huculskiego т ́, д ́ >< к ́, ґ ́, к,

14 Por. I. Werchratski: Про говор галицьких Лемків. Lwów 1902.

page59image17112

60 Dialekt Bojków

page60image1032

k) brak tworzenia superl. przymiotników i przysłówków przy pomocy compar. z prefiksem май-: huculskie майл ́|іпшие,

l) fut. буд|у хôд|иетие (w huculskim хôд|иетиему),
m) formy praeter. 1. os. pl. хôд|иеўйім (w huculskim худ|иеўсмие),
n) różnice leksykalne.
Za długo byłoby wyliczać cechy różniące dialekt bojkowski od gwar

naddniestrzańskich15. Wspólnych im cech jest zaledwie trzy:
a) przejście -н ́-к- > йк-,
b) palatalna wymowa grup ч ́а, ж ́а, ш ́а,
c) formy instr. sg. fem. нôг|оў, д|оброў i zaimk. мноў.
Od gwar wsch. -zakarpackich różni się dialekt bojkowski:
a) doprowadzeniem ō, ē > ́і (w zakarpackich у, ö (< ō), ́у (-йу), ÿ < ē), b) odmiennym akcentem16.

Na podstawie przeglądu cech językowych dialektu Bojków i porówna- nia ich z cechami sąsiednich dialektów można powiedzieć, że dialekt ten z pośród gwar południowo-zachodnich posiada najwięcej cech, występują- cych w dialektach wschodnich, a przez to jest najbardziej zbliżony z pośród gwar byłej Galicji wschodniej do ukraińskiego dialektu kulturalnego.

B. Fonetyka I. Wokalizm

1) Samogłoski płaskie

Ogólno-ukraińska samogłoska i odpowiada często po wargowych, rza- dziej po innych spółgłoskach w końcowej zgłosce infinit. dźwięk ї, nie- co tylko niższy od i normalnego, nie miękczący spółgłosek: н|авїт,

  1. 15  Por. J. J a n ó w: Gwara Moszkowic i Siwki naddniestrzańskiej. Lwów 1926.
  2. 16  Por. I. W e r c h r a t s k i: Знадоби до пізнаня угорско-руских говорів. З. Н. Т. Ш. XXVII.
page60image14208

Бойківські говірки 61

page61image1048

в|їтиер, бїд|а, мїй, хôд|їтї. Zamiast i < ō we wsiach na południe od Skolego, Turki, Lutowisk pojawia się niekiedy po wargowym ы: пыст, ўыткы, бык. Pod wpływem р dźwięk i obniża się do ие: гриех, ў|огиерук, на дв|иер. Po й akcentowanym і obniża się do е: бôй|етс ́а, й|егла \ йиегл|а. Nagłosowe i- występuje jak ие, lub z protetycznym й jak йие: |иекра, йиеў|ан, иемл|а ‛mgła’. Kiedy wyraz poprzedzający i kończy się samogłoską, to i nagłosowe traci zgłoskotwórczość i prze- chodzi w й: ние йд|ие, ўôн|а й вїн. Drugorzędne i pojawia się w na- głosie przed grupą spółgłosek, gdy pierwsza z nich jest płynna: иемл|а, й|иениек ‛Ilnik’, йиел ́в ́|іў.

Ogólno-ukraińskie akcentowane ие często obniża się do położenia śred- niego, do e: дô Зубр|ец ́і, зl|ен ́мô, жиеб|ес, зарôб|етие. W infinit. ие nie- kiedy skutkiem asymilacji do ї w następnej zgłosce podnosi się do ї: хôд|їтї. Ten sam dźwięk spotykamy na miejscu ogólno-ukraińskiego ие (< *i) po l: дô Сôк|оlік, хôд|иеlї. Ponieważ dialekt bojkowski zachowuje różnicę mię- dzy refleksami *и a *i, ogólno-ukraińskie ие występuje tylko na miejsce *i: д|иекый, н|иен ́і, ж ́|иетô, ш ́|иейа, ч ́|ией.

Na miejsce prasł. *и występuje samogłoska и3 po wszystkich spółgło- skach, z wyjątkiem wargowych i tylnojęzykowych: р|и3ба, ўôд|и3 (gen. sg.), т|и3ж ́диен ́, си3н, г ́|іни3й ‛godny’. Po wargowych i tylnojęzykowych wy- stępuje samogłoska szeregu tylnego, z położeniem średniem ы17: бык|ы (nom. pl.), в|ывїз, дôр|огы (gen. sg.), х|ыж ́ией ‛bystry, dziki’, д ́|йўкы (n. pl.). W zachodniej Bojkowszczyźnie (w powiecie leskim) ы obniża się nie- jednokrotnie do a: хаб|а, кôб|алу (acc. sg.), кап|їтї (< кыпїтї).

Samogłoska e, zależnie od akcentu i od sąsiednich spółgłosek palatal- nych, posiada kilka odmianek:

a) zwężone ê (niekiedy ї) występuje w zamkniętej zgłosce przed pala- talną lub przed й: хл|опêц ́, гôрн|ец ́, дêн ́, нêї, вїрх i pod wpływem wokal- nej asymilacji: тêп|êр,

b) ие na miejscu e nieakcentowanego пиер|е, дô с|ебие,
c) i zamiast e nieakcentowanego po й: йіг|о, д|аўйіс (praeter.), м|айі, d) ea obniżone w sąsiedztwie р, л: пеареал ́|із, ние кlеанlие w zgłosce nie-

akcentowanej.

17 Por. Ziłyński: Opis, str. 21.

page61image19144
page61image19416
page61image19688

62 Dialekt Bojków

page62image1032

Ogólno-ukraińskie a po palatalizacji nie ulega zmianie: кôн ́|а (g. sg.), ч ́ас, с ́ан, з ́ат ́, н ́|ан ́а ‛piastunka’, мй|асô, р ́ад, йад (г|адиени3). Przed ў akcentowane a labializuje się na å: дåў, з|åўтра, л|åўка.

2) Samogłoski zaokrąglone

Nieakcentowane ogólno-ukraińskie o zwęża się w ô: вôл|и3 (n. pl.), пôўôl|ейкы, a w у tylko w północnej części Bojkowszczyzny przed i (ak- cent w następnej zgłosce) i niekiedy w wygłosie: туб ́|і, т ́|іlку, тунк|ый. Pod wpływem wokalnej asymilacji we wsiach na południe od Lutowisk, Turki, Skolego ulega zwężeniu o > ô przed następującą zgłoską zawiera- jącą i: на пôр|ôз ́і, при3 дôр|ôз ́і. Z drugiej zaś strony pod wpływem wo- kalnej asymilacji zachowuje się o, nawet nieakcentowane: тог|о, ког|о, кор|оў. Nieakcentowane o przed a akcentowanym asymiluje się często z nim: пôдаб|айі, баг|атô. Nagłosowe o otrzymuje protetyczne ў, w rza- dziej й: ўôн|а, ўôт|êц ́, w|оўôч ́, йôл ́|ій. Bez protetycznego ў, w wymawia się o tylko w emfazie: |отô, |ôн там, |об ́і. Nieakcentowane o nagłoso- we, zwężając się niekiedy w у, traci zgłoskowotwórczość i zanika (w po- zycji międzywyrazowej): ўб|ойі, ўтўôр|ие, ўна, ние (о) брôб|ыlас ́а, хто (о) бй|іўс ́а.

Nieakcentowane у traci zgłoskowość: у > ў:
a) w nagłosie: ўмиер|атие, ўгôст|иеlа, ўкрåў,
b) w wygłosie skutkiem zaniku й interwokalicznego.: тôб|ôў, б|абôў

(instr. sg.), маў, даў (1. sg. praes.). Akcentowane у wymawia się z prote- tycznym ў: ў|уху, ў|угуў ‛węgieł’.

W sąsiedztwie wargowych bojkowskie ы posiada zlabjalizowaną od- mianę ω18: бωў, бωl|а, м|ωўс ́а, мωш ́ ‛mysz’, кôб|ωм19, w pref.: ви-: ў|ωбратие, ў|ωвиерние, ўωп|адôк, а мω ў тиеб|е. We formach imperf. słowa бути, dźwięk ω występuje na całej Bojkowszczyźnie, ale tylko u starszych. Po innych spółgłoskach ω zamiast ы występuje sporadycznie w południowej Bojkowszczyźnie także przeważnie u starszych. U młodych

  1. 18  Por. Ziłyński: Opis 43-7 i Дещо op. c., Broch O.: Slav. Phon. i Угрорусск. нарѣч. op. c.
  2. 19  Por.I.Święcicki:Бойк.гов.op.c.,Werchratski:Dieruthen.Mundart,op.c.i ÜberderMund-

art der Marmaroschen Ruthenen. Stanisławów 1883, str. 7 (uwaga), i K n i a ż y ń s k i op. c.

page62image18472

Бойківські говірки 63 częściej słyszy się ô: бôў, бôl|а \ буў, буl|а, в|ôпиерие (tylko we formach

бути i w prefiksie вы, w innych pozycjach młodzież mówi ы). 3) Półsamogłoski й, ў

Spirantyczne j występuje tylko w emfazie: jіх, jім, то|jідж͡. Normalnie we wszystkich pozycjach występuje й: йіг|о, сў|ойі, дôй|еў, które często skut- kiem nieenergicznej wymowy ginie. Najczęściej zanika й interwokaliczne: мô|а, мау (1. os. sg. praes.), б|абôу (instr. sg.), oraz й końcowe wyrazu: д|обри3 бωў пан, на т ́і р ́|імн ́і дôр|ôз ́і. Rzadziej w środku wyrazu przed spółgłoskami: вос ́ку, маш ́тр|оўа, стар|екый, над ́іш ́l|а, наш ́l|а.

ў niezgłoskotwórcze występuje jak:

a) spółgłoska protetyczna przed o, у nagłosowem na miejscu nieakcen- towanego o, у; także skutkiem t. zw. wokalnej harmonji: нией|е ў д|ома, бωl|а ў м|ение,

b) na miejscu в, л (o czem przy omawianiu spółgłosek в, л).

II. Konsonantyzm

1) Spółgłoski wargowe

Wargowe palatalne wykazują tendencję do zatraty palatalności20: пїст \ бїк, бык, зав|їз, бїд|а. Po zdyspalatalizowaniu wargowych, przed samogłoska- mi tylnemi, pozostał ślad ich pierwotnej palatalności w postaci dźwięku przejściowego й: пйат, бйут. Tak zw. л, н epentetyczne po wargowych nie występuje (tylko й): л ́|убйат, здôр|оўйа, мй|атие, ale zawsze зиемл ́|а. W grupie с ́в ́-, з ́р-, ц ́в ́- nastąpiła dyspalatalizacja -в- (bez pozostawienia śladu tejże w postaci й): с ́|ўатô, ц ́ўах, з ́ўаз|åў.

20 Por. powiedziane przy i (ї).

page63image12808
page63image13080

64 Dialekt Bojków

page64image1024

Spółgłoska в występuje w trzech odmianach:

a) ў na początku i w środku wyrazu przed samogłoskami zaokrąglo- nemi i przed ы: ўôт|êц ́, ў|уйку, дўох, ў|ωбратие, ў|ытри3мåў, траў|а, гôтўур|ие, кўас, oraz w środku wyrazu i na końcu po samogłosce: пр|åўда, кроў,

b) w, które trudno odróżnić od ў, w tych samych pozycjach przed samo- głoskami co ў zależnie od wymowy mniej lub więcej starannej,

c) в przed і, ие, е: в ́ітц ́|а, вер(г), зав ́|іў, криев|е, завиез|ие.

Nieraz ў po samogłosce przed spółgłoską zanika: б|убы, кубас|а, д|обатие, бôйк ́|іс ́кый.

Bezdźwięczne ф występuje tylko w wyrazach zapożyczonych: ф|айни3й, ф|алат ‛szmat drogi’, i jest często zastąpiony przez п, х: пôтиґрапôў|атие, х|абриека.

2) Przedniojęzykowe

a) zwarte т, д palatalizują się koronalno-dorsalnie, tak przed і < *е, ē, jak i przed і < ō: пŷт ́|ік ‛potok’, пут ́|ік < петеклъ używane w znacze- niu ‛poszedł niewiadomo gdzie’, т ́і|лу, д ́|іўка, д ́іст|åў. Przed a stopień zmiękczenia т ́, д ́ jest nieco silniejszy, niż przed i: д ́|акуўатие, зат ́|аг. Prócz pozycji przed samogłoskami і, ́а (i w deklinacyjnych formach przed ́о: гос ́т ́ôм) występuje palatalne т także na końcu wyrazów w rzeczow- nikach typu: к ́іс ́т ́, г ́іс ́т ́, niekiedy w 3. os. praes. sg. pl.: с ́ід|иет ́, сут ́, пал ́|ат ́, a czasem także w liczebnikach, obok twardych: пйат ́ \ пйат, д|ес ́ат ́ \ д|ес ́ат, ale zawsze ш ́іс ́т ́.

b) szczelinowe.

Spółgłoski с, з bardzo słabo palatalizują się tak przed i jak i przed ́а, ́у, ́о (w form. dekl.): с ́іў, с ́ан, с ́|огу, с ́уд|ие, з ́імй|åў, з ́ат ́. Prócz pozy- cji przed samogłoską zawsze palatalne с występuje w przymiotnikach, np. п|ан ́с ́кый, бôйк ́іс ́кый, w rzeczownikach typu к ́іс ́т ́, г ́іс ́т ́ i liczeb- nikach ш ́іс ́т ́, w grupach с ́в-, з ́в- + і, а: з ́в ́ір, с ́ўаток ‛odpust’. Dys- palatalizacji uległo с w formach praet. дå|ўйіс, б|ыlїсмô, рôб|иеlїстие.

Szumiące ш, ж występują we wszystkich pozycjach silnie palatal- nych (tak, że robią wrażenie с ́, з ́): ш ́|андар ́, ж ́|аба, ж ́иету, пш ́ôн|о,

Бойківські говірки 65

page65image1032

н ́іж ́, п ́|іш ́ка ‛ścieżka’, р ́|іч ́ка. W północnej części Bojkowszczyzny, na południe od wsi Mszaniec, Chaszczów, Przysłup, Turka, Jawora, Łosie- niec, Kondratów, Zubrzyca i w części powiatu skolskiego, występują pala- talne ч ́, ш ́, ж ́ tylko w grupach ч ́а, ж ́а, ш ́а: ш ́|апка, ж ́|атие, ale ж|она, ў|ыйшlа. W nagłosie przed ш ́к > ч ́: ч ́к|ода, ч ́к|оlа.

c) zwarto-szczelinowe.

Różnica między palatalnemi ц ́, дз͡ ́ i twardemi jest taka sama jak mię- dzy с ́, з ́ і с, з. Miękkie ц ́, prócz przed samogłoskami і, ́а, występuje w przymiotnikach: л ́|уц ́кый, w sufiksie -ец ́: кôр|êц ́, мôлôд|ец ́ i w fem. po- chodnych od tych rzeczowników: ўдôв|иец ́а. Palatalne дз ́͡ występuje bardzo rzadko, zaledwie w kilku wyrazach: дз ́͡ |обатие, дз ́͡ |уб, дз ́͡ уб|ати3й. Poza- temnapółnocyBojkowszczyźniemożewystępować ц ́,дз ́͡ zamiast т,д ́ wgrupach с ́т ́,з ́д ́,д ́в ́:с ́т ́іў\с ́ц ́|іў,з ́д ́іl|иеў\з ́дз ́͡іл|иеў‛uderzył’, д ́в ́і \ дз ́͡ в ́і. Twarde дз͡ i palatalne дж ́͡ , дз ́, ж ́дж ́͡ spotyka się w nagłosie i śródgłosie zamiast ogólno-ukraińskiego з, ж: дзи͡ ел|ений, дзи͡ еґар, дз ́͡ в ́ін, с|адж ́͡ а, куз ́дж ́͡ и3й. Spółgłoski ч, дж͡ występują tylko jako miękkie, po- dobniejak ш ́,ж ́:ч ́|ас,м|едж ́͡ие,р|адж ́͡у.Tosamoodnosisiędo ш ́ч ́, ж ́дж ́͡ : ш ́ч ́|ас ́т ́а, хаш ́ч ́|а ‛krzaki’, приейіж ́дж ́͡ |айі, дôж ́дж ́͡ |ом.

d) półotwarte.

O spółgłosce м była już mowa przy wargowych. Spółgłoska н w po- staci palatalnej prócz pozycji przed i występuje także przed sufiksem przy- miotników -с ́кый: п|анц ́кый, матиер|иенц ́кый. Przed -к- palatalne н ́ > й: маl|êікый, бїд|ойка, миехас|êйку.

Spółgłoska л występuje w dialekcie bojkowskim w trzech odmianach:

a) л welarne przed samogłoskami (z wyjątkiem przed ие i przeważnie przed e): л|ан̄ô, лук|а, л|ыш ́ка; w środku wyrazu przed spółgłoskami i na końcu wyrazu л > ў: б|отиеўка ‛w. Botełka’, ў|оўц ́ие ‛w. Wołcze’, с ́т ́|іў, ўôр|ец,

b) l średnie w part. praet. act. występuje na całej Bojkowszczyźnie: хôд|иеlї, бωl|о, w północnej części przeważnie przed ие, е, a w wymo- wie starszych kobiet także przed а, о, у: виеl|їкый, l|егкый, l|ано, маl|їни, lук|а, мôlôд|а,

c) л ́ palatalne przed i, ́a, ́у: л ́|іс, л ́аг, л ́уб|оў; zamiast л ́ palatalnego we wsiach południowo-zachodnich powiatu turczańskiego i leskiego wystę- puje л: с|иелно, б|їлш ́ие, с ́м|ілник.

page65image18984

66

Dialekt Bojków

page66image1336

Palatalne р ́ występuje:

a) przed samogłoskami i, ́o, ́a (we form. dekl.), ́у: гôр ́|ач ́ô, р ́|іпа, в|ір ́у, гôсп|одар ́ôм, мли3нар ́|овие,

b) w środku wyrazów przed spółgłoskami: вêр ́х, ц|êр ́кôў, тêп|êр ́ка,

c) na końcu wyrazów, utworzonych przy pomocy przyrostka -ар ́: кôс|ар ́, віўч ́|ар ́, букў|ар ́ ‛elementarz’, i na końcu w wyrazach następu- jących: в|êч ́êр ́, тêп|êр ́, ч ́êтв|ер ́, м|ат ́ір ́. Palatalne р ́ w środku i na końcu wyrazów występuje nie w całym dialekcie Bojków; w środku wy- razów występuje najdalej na południu we wsiach: Mszaniec, Gronziowa, Hołowiecko-Babina, Gwoździec, Topolnica, Swydnik, gdzie izoglosa zała- muje się i biegnie przez Majdan, Rybnik na Dołhe, Kruszelnicę na południe od Skolego. Końcowe zaś palatalne р ́ występuje tylko na samem południu (na południe od Skolego, Turki, Lutowisk).

3) Spółgłoski tylnojęzykowe

Spółgłoski tylnojęzykowe w stosunku do tychże spółgłosek ogólno- ukraińskich są bardziej tylne. W porównaniu z innemi spółgłoskami palatalizują się one bardzo słabo, a w głębokich górach przed і < ō są twarde: кін ́, гіс ́т ́. Pod względem wymowy grup ки, ги, хи і ке, ге, całe terytorium dialektu Bojków należy podzielić na trzy części:

1) w gwarach przejściowych do dialektu huculskiego i gwar naddnie- strzańskich słyszy się miękką wymowę tych grup: т ́|іlк ́і, дур|ог ́і (n. pl.), х ́іб|а, дурôг ́|е (neutr.) (poza wspomnianym wyrazem х ́іб|а grupa хие, хе wymawia się twardo).

2) pas środkowy ma twardą wymowę кие, гие, хие, ке, ге, хе: р|окие, пиерôг|ие (n. pl.), х|иетриеі, т ́ашк|е, тиех|е.

3) we wsiach, w których ы występuje (po wargowych i tylnojęzyko- wych), słyszy się wymowę кы, гы, гы (z ы tyln.): бôїк|ы (n. pl.), х|ыж ́а, пиерôг|ы. Na tem terytorium spotyka się w kilku wsiach także wymowę miękką: ўôўк ́|і, х ́|іжа (Sianki), бôч ́к ́|і (n. pl. Butelka niżna), так ́|і, т|иех ́і (Wysocko wyżnie), кôзак ́|е, би3чк ́|е (Synewódzko wyżnie). Tyl- nojęzykowe ґ występuje przeważnie w wyrazach obcych: ґиеl|ет ́а ‛gar- niec, miara’, т|енґый, ґ|удзиек, ґ|еґатие (onomatop.).

Бойківські говірки 67

page67image1040

4) Krtaniowe

Spółgłoska г w pozycji słabej zanika. Najczęściej ginie г:
a) interwokaliczne w formach zaimków i przymiotników: тў|оô, сў|оô,

д|обруô,
b) przed płynnemi ниезб|а(г)lа, в|иер(г)lа,
c) końcowe w wyrazach i zwrotach często używanych: дас ́|т ́ Бї(г),

бї(г)ме, ч ́êй Бо(г) дас ́т ́, пуб|ї(г), вер(г) ‛rzucił’ i t. p. Na terytorium południowej Bojkowszczyzny mniej więcej po linję Lutowiska, Turka, Skole г końcowe zatrzymuje całkowitą dźwięczność, a w gwarach da- lej na północ stopniowo traci dźwięczność i przechodzi na х (w gwarach przejściowych do gwar naddniestrzańskich): зал ́|іх, верх, пум ́|іх. Pala- talne г występuje rzadko: г ́|іну ‛godnie’, выг ́|ін, ale przed р: г|иеркô ‛gorzko’, г|иерш ́ие.

III. Połączenie głosek

1) Przystęp

Nagłosowe samogłoski wymawiają się z przystępem słabym, wskutek czego rozwija się przydechowe spółgłoski w postaci:

1) в-, ў-, г-, й- przed о-, у-: вôн|о, ў|уху, йуб|иеў, йôл ́|ій, гур|іх \ ўур ́|іх,

2) й-, г- przed і-, ие-, е-, а-: йиеў|ан, й|иениек ‛Ilnik’, й|інч ́ией, й|еўа ‛Ewa’, йад|укат \ гад|укат, гарм|ата, гиент|ериес, г|иендиек. Wstępne zwarcie krtani występuje tylko w emfazie: |он там, |ондие, |окô. Swobo- da w używaniu jednej z trzech protetycznych spółgłosek, powoduje zmia- nę ogólno-ukraińskiego nagłosu w niektórych wyrazach: гôўур|иетие \ ўôгур|иетие, а г|иедиеш ́ \ а ў|ыдиеш ́, |ос ́кô \ ў|ос ́ку, ôз ́м|ие, ôз ́м|іт \ ўôз ́м|ие, ўôз ́м ́|іт.

page67image13136
page67image13408

68 Dialekt Bojków 2) Wymiany w grupach samogłosek

Bilabjalne в, ў, w grupie -вн- asymiluje się do następnej nosowej na -м-: ж|омн ́ір, к|омн ́ір. Grupa -бн- > -мн-: др ́імн ́|аниец ́і ‛drobniutkie warkoczyki’, пôтр ́|імни3й. W grupie zaś -мн- następuje niekiedy dysymilacja м > ў: зôўн|оў ‛ze mną’, л ́|іўна ‛Łomna’. Nosowa м, w grupie мш- traci nosowość i dźwięczność przechodząc na п: пш ́ан|êц ́ ‛Mszaniec’. Nosowa н przed б przechodzi na м: П|амбїх, бôмб|они3 ‛cukierki’. Najkonsekwentniej na całej Bojkowszczyźnie występuje asymilacja д do н, grupa дн > нн (н): нêс ́, н ́іст|иер ‛Dniestr’, лана. Tak samo л + н > нн: ние в ́|іну, |іниек. W grupach здр-, стр-, ндр- giną często т, д: зр ́|імна (< здр ́|ібна), с ́р ́|ітиеў (< стр ́|ітиеў), кôнр|ат ‛Kondratów’ йанр ́ій. Natomiast drugorzędne д pojawia się w grupie -зр-: р|оздрух. Najpodatniejsze do asymilacyj są spiranty: с, з + ж > ш, ж: ж ́ ж ́ал ́|у, ж ́ ж ́|онôў. Nieraz, przed następującą zwartą, afrykata traci zwarcie przechodząc na szczelinowe ш ́т|иерие. W grupie -нш- zwarcie przy н udziela się ш skąd ш > ч: т|онч ́ией, ст|онч ́ка. To samo w grupach н + с ́ > нц ́: п|ан ́ц ́кый. W grupie -ш ́ш ́ие (compar. i superl. przymiot.) nastąpiła dysymilacja na ш ́ч ́ие: в|ыш ́ч ́ие. Dysymilacji uległa też grupa кт: хто, д|охт ́ір.

3) «Sandhi»

W środku wyrazów obowiązuje zasada: dźwięczna przed dźwięczną, bezdźwięczna przed bezdźwięczną, np. в|ыткы ‛skąd’, т|аґж ́ие, р ́|ітку, кн|иеш ́ка, ли3ш ́ка, бl|їску. Co do upodobnień międzywyrazowych, to należy zaznaczyć, że w północnej części obowiązuje zasada taka, jak w środgłosie: йаґ б̮ |удие, в|іт т̮ |ебие, аш п̮ |їдие. We wsiach południowo- zachodniej części powiatu leskiego i południowej skolskiego niema zupełnie «sandhi» międzywyrazowego: ід х|ыж ́і, вїз пô|йіхаў, йак б|уду. Wygłosowe spółgłoski w północnej części ubezdźwięczniają się, na południu zaś wzdłuż granicy czechosłowackiej zatrzymują dźwięczność: бїб, дїд, вїз, н ́іч ́, н ́іж ́, йідж͡ ́ (imperat.), д|ож ́дж͡ ́, р ́іг.

page68image15880
page68image16152
page68image16424
page68image16696
page68image16968
page68image17240
page68image17512

Бойківські говірки 69

page69image1040

4) Labjo-welaryzacja

W południowo-zachodniej części powiatu turczańskiego i południowo- wschodniej leskiego występuje zjawisko labjo-welaryzacji21 po wargowych i tylnojęzykowych, oraz po д, w zgłoskach akcentowanych otwartych przed о, у, a we wsi Libuchora (powiat turczański) nawet przed а: дў|обри3й (Ustrzyki górne), ху|одие, ку|он ́і (Beniowa), бу|орôлô, хў|ора (Brzegi górne), мў|огушіў ‛w. Mogoszów’, мў|åўґ|ура ‛Magura’. Zjawisko to występuje przeważnie tylko u starszych.

5) Akcent

Silny akcent ekspiracyjny powoduje zwężenie i redukcje nieakcentowanych samogłosek е, о, у: пиер(е)в|ерну, тôг|ор(о)ку, ду(ў)б ́|іду > дўб ́|ід, ў г|ол(о)в ́і, х(о)т ́іў, б(ы)ло ў м ́|іс ́т ́і. W odróżnieniu od dialektu Łemków, akcent w dialekcie Bojków jest ruchomy. Miejsce jednak akcentu wyrazowego różni się od ogólno-ukraińskiego np. ж ́|она ogólno-ukr. жонá, ў|ода ogólno-ukr. водá, пôлôниен|а ogólno-ukr. полони ́на, пôг|остиетие ogólno-ukr. погости ́ти, кôст ́|ела (gen. sg.) ogólno-ukr. костелá, на г|орбї (loc. sg.) ogólno-ukr. на горбí i t. p.

page69image8960

21 Por. Z i ł y ń s k i: Opis, str. 149, i З фонет. студ., str. A. 183.

70 Dialekt Bojków

page70image1056

1) Liczba pojedyncza

C. Morfologja I. Rzeczowniki

N. sg. masc. nie wykazuje żadnych odstępstw od form ogólno-ukraińskich. Kategorja fem. na -оў jest bardzo silna: ц|êр ́кôў, хуруг|оў, nawet бр|иетоў (ogól.-ukr. бритва). Rzadziej spotyka się formy киерў|а, ц|êр ́кўа. Rze- czownik п|ан ́і posiada obok tej formy drugą п|ан ́ійа, п|ан ́ійка22. Fem. na -(і)йа mają przeważnie w n. sg. formy ściągnięte: м|ан ́і(йа), к|ол ́йа, м ́|іс ́а (< м ́|ісйа). Rzeczownik мати może mieć formę: м|ати3, м|атиер, м|ат ́ір ́, матиец ́а23 (tylko w opowiadaniach) i (zdrobniałe) м|ат ́інка, мат ́ін|ойка. Ciekawą formą n. sg. fem. jest зр|уба odpowiadające msc. зруб. Rzeczownik сиерôт|а jest zawsze fem. nawet, gdy mowa o chłop- cu: з ́іст|åў, хлôпч ́|êйку ўот б ́|іна сиерôт|а24. Neutr. pierwotne na -ę i deverbat. kończą się w n. sg. na – ́а: l|иес ́т ́а, иемй|а, з ́|іл ́а, пр|ан ́а. W pieśniach zachowała się forma n. sg. neutr. п|ан ́а ‛panię’: й|іхаlô п|ан ́а з в|енґиер на п|ол ́ш ́ч ́у, п|ыш ́нуйі па|н ́а25. Bojko często na wzór dawnych tematów na -ент, -нт tworzy nowe formy rzeczownika np. д ́іўч ́|а, йабли3н ́ч ́|а, й|арц ́а ‛owca młoda’ i t. p. Oprócz tego lubuje się Bojko we formach zbiorowych rzeczownika, a więc: к ́іс ́т ́|а (до к ́іс ́т ́), плиеч ́|а (ogól.-ukr. плечі).

W g. sg. masc. i neutr. przeważają formy na -а: в|їтра, с ́н ́|іга, с|и3на, ду сх|ода26 ‛wschodu’. Wedle analogji do g. fem. із г|ори3 tworzy się g. sg.

  1. 22  Por. Етн. Зб. VI, 12.
  2. 23  Ib. II, 33.
  3. 24  Ib. XII, 57.
  4. 25  Por. Мат. До укр. етнольог. Х, 103.
  5. 26  Ib. X, 103.
page70image14920
page70image15192

Бойківські говірки 71

page71image1064

із д|оли327, нией|е ч ́ас|и3 мн|огу. Rzeczowniki zakończone na -р ́ w n. sg. mają w g. tylko końcówkę -а: мли3нар ́|а. Rzeczowniki, które w n. mają o, e ruchome, zatrzymują je nie tylko w g., lecz i w całej odmianie: лен, л|ену, м|оху. Rzeczownik день zachował w g. pierwotną końcówkę -е: ниен ́|іш ́н ́угô не (< дне), сиег|оние виеlїк|оние28 (nieak. е >ие), i podobnie ўôгн|е камиен|е29. W g. fem. na -оў zachowały także pierwotną końcówkę -е: киерв|е30, ц|êр ́квие31. Neutra na – ́а (pierwotne na -(е)нт) mają końców- kę и3: д ́іўч ́|ати3, хлопй|ати3.

Masc. neutr. w dat. częściej mają końcówkę -ови, jak -у: в ́ітц ́|овие, с|и3ну. Ścisłego rozgraniczenia niema: сиел|овие, вікн|овие, д ́іўч ́|ат ́у, псу, хлôпй|атôвие.

Acc. kończy się jak nom. lub gen.

W voc. masc. występuje przeważnie końcówka -у (- ́у): ч ́ôлув ́|іку, ц ́|ісар ́у. Końcówkę -е (nieakcentowane е > ие) mają rzeczowniki na -ец ́: w|отч ́ие, oraz imiona własne na twardą spółgłoskę: сие3м|оние, йиеў|ание. Nieraz we funkcji voc. używa się nom.: ой ние бией н ́а пан із ́л ́|існи3й (Beniowa). We fem. temat. miękkich często występuje końcówka -o w voc.: ґазд|иен ́ô (o nieakcentowane > ô), з|емл ́ô, р|уж ́ô.

W instr. sg. masc. i neutr. przeważa koncówka -ом, w tematach palatalnych: паlц ́|ом, в ́ік|онц ́ôм (о > ô). Taksamo w fem. koń- cówka -еў w tematach palatalnych wypierana jest przez -оў (ôў): за с ́|іlôў, з м|ат ́ір ́ôў, кр|оўйôў, к|онвйôў. Niekiedy w pieśniach sły- szy się w instr. formy nieściągnięte: над ўôд|ойу32, доlиен|ойў, a na- wet дôрôг|оўйôў (forma drugorzędna wedle analogji do ц|êр ́кўйôў). Stosunkowo rzadko spotyka się końcówkę -у przy tematach spółgłosko- wych: н ́|іч ́у, п|иериед, с|мерт ́у.

W loc. msc. prócz końcówki -і, -у występuje niekiedy końcówka -е: ў т ́ім рай|е, на п ́|ікуйі ‛góra Pikuj’, nieakcentowane е po і przechodzi w і: ў т ́ім не (ogólno-ukraińskie в тім дні), ў см|ож ́ие (nieakcentowane е > ие). Końcówka -е występuje także w fem.: ў пуl|иецие, ў мôlôдиецие \

  1. 27  Por. A. f. sl. Ph. XXV, 420.
  2. 28  Por. Етн. Зб. ХІІІ, 14.
  3. 29  Por. З. Н. Т. Ш. CXIV, 125.
  4. 30  Por. Етн. Зб. ХІІІ, 122.
  5. 31  Por. A. f. sl. Ph. XXV, 421.
  6. 32  Por. Етн. Зб. ХІХ, 144.
page71image20096
page71image20368
page71image20640
page71image20912
page71image21184

72 Dialekt Bojków

page72image1032

мôlôдиец ́і, ў киерв|е, ў lубв|е. Często loc. używa się bez przyimka: х|одбω бωl|а с ́р ́|ібл ́і, мôйа бїл ́|авиена самбур ́|і. We funkcji loc. masc. i neutr. bardzo często występuje dat. пу стôl|овие, при3 ўôгн ́|овие.

2) Liczba mnoga

Często w n. pl. masc. tak rzeczowników osobowych jak i nieosobowych występuje końcówka -ове: пан|овие (nieakcentowane е > ие), ж ́иед|овие, хл ́іб|овие, стôл|овие. Od rzeczownika вовк prócz formy ўôўк|ы występu- je ў|оўци3. Wedle analogji do бр|ат ́а występuje w n. plur. камр|ат ́а \ камр|атие. Tematy fem. na -к mają niekiedy w zachodniej Bojkowszczyź- nie formy -ц: кôн|оўци3. Neutra, prócz normalnej końcówki -a, mają niekie- dy -и3: дўа в|їкни3, пô ч ́|ому йейци3. Nie zna zupełnie Bojko formy plur. літа (w znaczeniu polskiego lata, n. plur. do rok), istnieje tylko р|окы: д|ўа р|окы, ш ́іс ́т р|ок ́іў.

W g. wszystkich rodzajów zaznacza się tendencja do uogólnienia koń- cówki msc. -іў: р|ок ́іў, б|аб ́іў, сиел ́|іў, гôн ́ц ́іў \ гон ́цией ‛garnków’, п|ал ́цией, хл|опцией i t. d.

W dat. prócz końcówki -ам występuje w masc. i neutr. tematów tak twardych jak i miękkich końcówka -ом (-ôм): ж ́|иедôм, кâч ́|ат ́ôм, ст ́|арц ́ôм, п|ол ́ôм, в|їкнôм. Rzadziej spotyka się końcówkę -ім: л ́|уд ́ім33, к|ур ́ім, мôlôд ́|ат ́ім, пôр|ог ́ім34. Stosunkowo najrzadziej wy- stępuje końcówka -ем: l|удием35, д ́|ітием (nieakcentowane е > ие).

W niektórych zwrotach występuje zamiast acc., nom.: м|едж͡ ие б|ойкы, і спрус|иеў суб ́|і кс ́|ондз͡ие, пїш ́|оў м|едж͡ие н ́|імци3.

W instr. masc. neutr. częściej od form na -амие, występują na -ома: хлôпц ́|ома, пôл ́|ôма, ш ́абл ́|ома, к ́|ін ́ма. Istnieją także, przeważnie w wymowie starszych, resztki pierwotnej końcówki dawnych tematów na -o, a mianowicie -и3 (-ы): пїд в ́|ікни36, з бôй|ари3, з бык|ы, с хло|пы, із в|оли3, з йагн ́|атие, с к|оние3.

  1. 33  Por. Етн. Зб. ХІІІ, 109.
  2. 34  Ib. XXXI-II, 228.
  3. 35  Por. Мат. До укр. етн. Х, 59.
  4. 36  Por. Мат. До укр. етн. ХІІ, 34.
page72image17456

Бойківські говірки 73

page73image1040

W loc. tematów twardych i miękkich, masc. i neutr. występuje najczę- ściej końcówka -ох: ў к|он ́ôх, ў в ́|ікнôх, на двиер ́|ôх, ў г|орц ́ôх. Rza- dziej jak końcówka -ох spotyka się -ех: ў с ́|іниех (е > ие), ў гр|удиех37, ў дўиер ́|ех. Najrzadziej występuje końcówka -іх: ў п|етр ́іх, ў с ́ў|ат ́іх, по здв|иез ́іх38, на кôл ́|ін ́ц ́іх.

3. Dualis

Dualne formy zachowały się tylko w n. acc. i instr.: дўа ч ́|ôлув ́іка, сўуй|і с ́л ́ід|а, д ́в ́і в|едр ́і \ д ́в ́і в|едра, д ́в ́і б|аб ́і, д ́в ́|і й|ейц ́і, д ́в ́і д|ериеўа, instr. паlц ́|ома, йійц ́|ома, за ўур ́|іт ́ма i t. p. (trzy ostatnie mają obecnie tylko znaczenie pluralis).

II. Zaimki

W odmianie zaimków uwydatnia się analogja do twardej odmiany: йôг|о, с ́|огô wedle т|огô. Zaimki osobowe йа, ти3 mają w gen. i acc. formy enklityczne н ́а, т ́а: йа т ́а л ́убйу, вїн н ́а биеў ‛bił’. Form tych g.-acc. używa też Bojko i dla dat.: а ти3 н ́а дåў? йа т ́а ск|аж ́у i t. p. Zaimki dzierżawcze tylko formami instr. pl. różnią się od ogólno-ukraińskich. Zachowały się w tych formach resztki dual. мôй|ема, тўôй|ема, сў|ойіма. Do zaimków wskazujących należy dodać jeszcze bojkowskie н|он ‛ten’, нôн|а, нôн|о. Zaimek той oprócz wspomnianej formy ma drugą częściej używaną: тот, тôт|а, тôт|о. W instr. pl. z tej kategorji zachowały się resztki form dual.: т|и3ма \ тôт|и3ма, нôн|и3ма, с|и3ма.

page73image12488
  1. 37  Por. Етн. Зб. ХХХІ, 216.
  2. 38  Por. Мат. До укр. етн. ІІІ, 48.

74 Dialekt Bojków

page74image1056

1) Odmiana

III. Przymiotniki

Obok form ściągniętych deklinacji złożonej przymiotników, spotyka się u starszych i w pieśniach formy n.-acc. sg. msc. dawnej odmiany rzeczow- ników: бит39, си3т40 ск|уш ́иен, дз͡иеl|ен й|ав ́ір, в|есиеў бωў, сиеў с|ок ́іў i t. p. Takie formy deklinacji niezłożonej zachowały się w przymiotnikach dzierżawczych: б|рат ́іў си3н, м|атиериен р|озум, кôрôў|айуўô т ́|істу, й|іхаlу ч ́иериес м ́|істу (pieśń weselna). W tych samych przypadkach n., acc., voc. sg., oraz n. pl. używa się form nieśćiągniętych deklinacji zło- żonej: ўыс|окайа г|ора, гор|о ўыс|окайа41, wыс|елôйі д ́іўч ́|иеш ́ч ́а, слаўн|ойі42, зл|и3йі д|ухы, дôруг|ійі кôр|ал ́і, д|ôбр ́ійі l|удие.

2) Stopniowanie

Prócz tworzenia form superlat. jak w ogólno-ukraińskim używa często Bojko, zwłaszcza przy porównaniach, dla superlat. form compar. z przysłówkiem ш ́ч ́е: ш ́ч ́е г ́|ірш ́ией бωу с ́ц ́іл|оу сиел|а, ш ́ч ́е лан ́|іш ́ч ́а від ўс ́іх ўôв|êц ́, ш ́ч ́е кр|аш ́ч ́а над ус ́і д ́|іўкы.

IV. Liczebnik

1) Tworzenie liczebników
Liczebniki od 11 do 99 tworzy Bojko najczęściej w ten sposób, że jednostkę

stawia przed dziesiątką: трие дў|айц ́ат ‛23’, ш ́іс ́т тр|иейц ́ат, с ́ім

  1. 39  Por. Етн. Зб. ХХХVIІ-VIII, 124.
  2. 40  Ib. ХХХVIІ-VIII, 103.
  3. 41  Por. Етн. Зб. ХVIII, 177.
  4. 42  Por. Мат. До укр. етн. Х, 22.
page74image12784
page74image13056

Бойківські говірки 75

page75image1032

дў|айц ́ат43 ‛27’, ч ́ут|и3рд|ес ́ат ‛40’, podobnie пйатст|о, дў|аста. Dla oznaczenia setek występują jednak częściej od wspomnianych form formy: д|в ́і с|откы, пйат сôт|ок, п ́|йўтриет ́а с|откы, п ́|іўш ́ôста с|откы. Liczebniki mnożne mają formy: д ́в ́ійч ́асти3й \ пуд ́в ́ійнией ‛złożony z dwóch części’, д ́в ́|іч ́і ‛dwa razy’, тр ́|іч ́і, ч ́иети3р|асти3й, пйатиер|астий44 i t. p.

2) Odmiana liczebników

W odmianie znamienne są formy instr.: дўôй|ема, трôй|ема, пйатиер|ема, ўбôй|ема. Przy liczebniku głównym rzeczownika używa się przeważnie w acc.: пйатн|айц ́ат лум|ера, дўайц ́ат ́, ш ́т|и3рие кс ́|ондз͡ие, к ́іlкан|айц ́ат р|ази3 45 \ с|орук дêн ́|, ду тр ́ох раз.

V. Przysłówki

1) Formy przysłówków

Najpospolitsze są formy na -і, -а: дул ́|і, гур ́|і, дум ́|і, б ́|іл ́а, бl|иеска, з|åўт ́рі пôз|аснуч ́і ‛pojutrze’, р|ада ‛rado’, з б|уч ́на ‛dumnie’, бурз ́|і, п|оўна, т ́|іл ́а. Z innych ciekawe są formy д|окус ‛dokąd’, ўс ́ак, ўс ́|агдие ‛wszędzie’, д|аґдие ‛gdzieś’, пак ‛potem’, н|иекадие ‛nigdzie’, к|упнô ‛ra- zem’, кол ́ ‛kiedy’, кой ‛kiedy’, з|ак ́іl ‛póki’, зат|огô, затôт|о ‛dlatego’.

2) Stopniowanie

Superlat. tworzy się jak w przymiotnikach: ш ́ч ́е кр|аш ́ч ́ие ‛najpiękniej’. Z form comparat. należy zaznaczyć formy: н|иж ́ие ‛niżej’, в|ыж ́ие ‛wyżej’, бl|иеж ́ие, бли3з ́ ‛bliżej’.

  1. 43  Por. A. f. sl. Ph. XXV, 422.
  2. 44  Por. A. f. sl. Ph. XXV, 422.
  3. 45  Por. Етн. Зб. ХIII, 34.
page75image12608

76 Dialekt Bojków

page76image1024

VI. Czasowniki

1) Podział na konjugacje i końcówki osobowe czasu teraźniejszego

W bojkowskim dialekcie skutkiem zwężenia nieakcentowanego е > ие nastą- piło zmieszanie w obrębie koniugacji -у, -еш ́ і -йу, -иеш ́ tak, że do konju- gacju -йу, -иеш przeszły wszystkie czasowniki, w których akcent nie pada na końcówkę: жду, ждеш, пиеч ́|у, пиеч ́|еш ́, ale н|есу, н|есиеш ́, спйу, спиш ́. Osobną kategorję stanowią czasowniki z tematami na -a w infin. W formach 2. os. praes. w czasownikach tej kategorji nastąpiło ściągnięcie dwóch samo- głosek po zaniku interwokalicznego й: б ́|ігаш ́ (< б ́ігайеш), a następnie analogja do даш ́. Form nieściągniętych tej kategorji czasowników uży- wa się także, ale dość rzadko: б|ігайу, л ́|ітайу. Czasownik prasłowiański ректі zachował archaiczną formę 1. i 3. osoby sg.: риек|у, рек: йа му риек|у, а вїн му рек. Czasowniki atematyczne й|істие, д|атие zachowały w 2. oso- bie sg. pierwotne formy: йіс|ие, дас|ие. W 3. osobie sg. -т twardego często, zwłaszcza na południu, występuje -т ́ palatalne. Zawsze tylko twarde -т wy- stępuje w kategorji -ам, -аш ́: б ́|ігат, д|умат. Czasowniki konjugacyjne ogólno-ukraińskie -йу, -еш ́ przyjmują niekiedy wedle analogji do konjuga- cji -іў, -иш ́ końcówkę -т w 3. osobie praes. sg.: н|есиет, п|їдиет. W 1. oso- bie pl. końcówka -ме wedle analogji do йісм|е jest przeważnie akcentowana: б ́ігам|е, несем|е, рôбием|е. Obok końcówki -ме nierzadko występuje koń- cówka -мо, zwłaszcza gdy praes. ma znaczenie fut.: п ́ідием|о, ўôз ́мием|о. najrzadziej, i to tylko na południu, spotyka się w 1. osobie pl. końcówkę -мы: будием|ы ў б|ітл ́і, п ́ідием|ы дум ́|і (gdy praes. ma znaczenie fut.). Przez analogję do 1. osoby pl. akcent w 2. osobie pada na końcówki: lиеш ́иет|е, с ́п ́іўат|е. W 3. osobie plur., zdaje się dla uniknięcia dwuznaczności, w ka- tegorjach czasownikowych -ам, -аш występują przeważnie formy nieścią- gnięte: с ́п ́|іўайут. Palatalne -т ́ tak, jak w 3. osobie sg., i tu sporadycznie występuje: сут ́, ниес|ут ́, б ́іж ́|ат ́. Do praes. czasownika бути zaznaczyć należy, że pierwotne formy: йес ́м, йес ́, йес ́т, йісм|е, йіст|е, сут ́, wystę- pują tylko u starszych, młodzi używają dla wszystkich osób formy йе z zaim- kiem osobowym. Czasowniki кôп|ати (temat. inf. na warg.) mają w praes. formy albo -ам, -аш ́, albo к|опйу, к|опиеш ́, к|опlие(т).

Бойківські говірки 77

page77image1032

2) Tryb rozkazujący

W 1. osobie pl. obok form na -мо, -ме: зl|ен ́мô, пl|ет ́мие, spotyka się archa- iczne formy na -імо, -іме: п ́ідуйм ́|імôс ́а, куlиеш ́|імие, ўôвиерн ́|імие. W 2. osobie pl. н|ес ́тие \ ниес ́|ітие, дур ́|ітие, мул ́|ітиес ́а. 2. osoby imperat. używa się często w opowiadaniach we formie 3. osoby sg. praes.: йдие, йдие й зайш ́|оў, виез|ие, виез|ие й зав|їз, гон ́, гон ́ аж ід х|ыж ́і i t. p.

3) Czas przeszły

Występują formy złożone: д|åўйім, д|åўйіс, дåу, даlиесм|о, даlиест|е, д|аlие. Koncówki czasu przeszłego złożonego są ruchome: йак|ос ние г|одиенім, хыб|асмô хôд|иеlие, циест|е ў|ыд ́іlие. Czasowniki z tematami w inf. na -дие, -тие mają w imperf. formy: np. збудж ́͡ |åў, хôдж ́͡ |аlиесмô, хôч ́|åў.

4) Imiesłowy

Bardzo często używa się imiesłowów czynnych praes. i praet. к|опlиеш ́ с ́ід ́ач ́|ие46, ой ід|е т|атуйку туж ́ач ́|ие за сўôй|ем д ́|іт ́аткôм туж ́ач ́|ие i t. p. Part. perf. act. ma znaczenie teraźniejsze: так пôў|оlêйкы в ́ітпôч ́иеў|аўш ́ие зайдиет|е, йа буд|у б ́|іч ́ие бриех|åўш ́ие. Niekiedy w pieśniach spotyka się formy part. praes. act. na -а: стôй|а (Orawa), ой к|укаlа зазуl|êйка сид ́|а47 на триеп|ету (Sławsko).

Part. Praes. pass. autorka nie słyszała, ale spotkała się z taką formą w Етн. Зб. ХIII, 137., невидóм бысть.

Uwaga. Oprócz fonetyki i morfologji obejmuje praca w oryginale także teksty, mapy (Bojkowszczyzny i zbadanych miejscowości) i izoglosy.

  1. 46  Por. Етн. Зб. ХII, 7.
  2. 47  Ib. XVII, 56.
page77image13592

78 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page78image1152

Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

Говір бойків належить до південно-західньої групи українських го- ворів, а разом з говорами гуцулів, лемків і замішанців творить масив українсько-карпатських говорів. Карпатські говори як гірські (високо гірські) говори зачисляються до групи українських архаїчних говорів, що заховали часто, ще в переходових стадіях старі (праслов’янські) процеси мовних явищ. Беручи знову за критерій поділу наголос, треба виділити дві групи тих говорів: 1) говори з рухомим наголосом, і 2) го- вори з нерухомим наголосом.

Говори з рухомим наголосом, це говори бойків і гуцулів, а з неру- хомим лемків і замішанців. Сталий-нерухомий наголос у говорі лемків і замішанців є обмежений до передостаннього складу слова. Рухомий наголос може бути на будьякому складі слова, обмеження бувають тільки з огляду на морфологію (відміну). Говір бойків, це один з най- архаїчніших й також через своє центральне положення найчистіших українських говорів. Він побіч архаїзмів виказує спільні мовні явища з наддніпрянськими говорами, що стали основою української літера- турної мови й являються у південних говорах.

Територія Бойківщини визначена в працях різного наукового харак- теру, майже покривається з її мовним простором, коли зачислити до неї також суміжні перехідні говірки. Перехідні говірки існують на пів- нічному пограниччі при зустрічі з наддністрянськими говірками, при чому треба додати, що бойківські мовні особливості поступають на південь, перед більш аґресивними наддністрянськими говорами, й теж на східньому пограниччі. Межа бойківського говору, починаючи від за- ходу, займає простір, від ріки Солинки лівої притоки Сяну*, до ріки Лімниці правої притоки ріки Дністра на сході (у Галичині). Паралєль-

* Ця територія сьогодні знаходиться у межах Польщі.

page78image15152

Бойківські говірки 79

page79image1032

но веде межа бойківського говору на Закарпатті, від ріки Уж і Лябо- рець на заході* до ріки Тересви на сході. Північна межа бойківського говору йде ріками Стривігор, Дністер на заході, на півдні (на Закарпат- ті) межа переходить долиною ріки Ляториці дальше на південь і сягає по мармароський Сигот на сході.

У подрібному бойківська мовна територія займає такі округи: на те- рені Галичини – південну частину ліської, південну старосамбірської, цілу турчанську, південну самбірської округи**, південну частину дро- гобицької округи, південну долинської та цілу скільську округу і пів- денну стрийської. Дальше треба включити цілу Верховину.

Південна межа й включення закарпатських говорів до Бойківщи- ни було устійнене (по спільній екскурсії), на конференції в Самбо- рі (в домі мойого батька о. Франца Рабія). Конференція тривала два дні й ми погодилися, по перевірці моїх записів і проф. Панькевича та проф. Зілинського, на влучення Закарпаття до мовної території Бой- ківщини***. Вправді закарпатські бойківські говірки виказують, деколи дальше на південь, чужі впливи, але в основі вони бойківські (а й гу- цульські й буковинські говори виказують чужі впливи).

Для кращої інформації ми задумали спільно відвідати деякі місце- вості на Закарпатті, на жаль, мимо того, що в нас були виказки (що це наукова експедиція Польської Академії Наук**** і Ягайлонського Уні- верситету у Кракові), ми не одержали дозволу властей на виїзд і пере- їзд південної границі в Карпатах*****.

Межа бойківського говору (в Галичині) переходить почавши від за- ходу такими селами:

1) Ліської округи: Присліп, Криве, Завіз, Полянка, Савківчик, Угер- ці, Мичківці, Бібрка, Лобізва, Гошівчик, Рябе.

2) Старо-самбірської округи: Галівка, Плоське, Виців, Тисовиця, Стрілки, Спас, Лужок Горішній, Недільна, Туря.

3) Самбірської округи: Блажів, Чуква, Черхава.

* Річка Ляборець пропливає територією, що знаходиться у межах Словаччини. ** Авторка користується адміністративним поділом передвоєнної Польщі.

*** Згадана зустріч відбулася у липні або серпні 1933 р.
**** Правильна назва – Polska Akademia Umiejętności (Польська Академія Умінь).

***** Мова йде про передвоєнний польсько-чехословацький кордон.

page79image18688

80 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page80image1152

4) Дрогобицької округи: Залокоть, Опака, Уріж, Східниця, Нагуєви- чі, Івашківці, Доброгостів, Бистре, Уличне.

5) Стрийської округи: Тисів, Болехів, Станківці, Розтоки, Мізунь, Максимівка, Грабів, Лоп’янка, Луги, Липовиця, Сливки.

6) Калуської округи: Пороги.
7) Долинської округи: Ясень, Осмолода.

Бойківський говір (як була мова), зачисляється до південно-східної групи карпатських говорів з рухомим наголосом.

Усі карпатські говори довели зміну давніх о, е, ĕ до монофтонґу і, яке може прийняти різні відміни фонеми і, переднього ряду, або пере- сунені в задню частину ротової ями бувають обнижені. Це обниження артикуляційної бази й пересунення місця творення звуків у зад ротової ями, надає спеціяльно грубшу – приглушену закраску звукам, а пере- довсім голосівкам.

Експіративний наголос відіграє велику ролю при вимові голосівок. У ненаголошених позиціях майже зникають фонеми о, е, переходячи на у, ие, и1.

Заки приступимо до опису поодиноких звуків, спеціяльно голосівок, треба зазначити, що вокалізм бойківського говору є цікавий, але склад- ний. Заходить часто потреба розрізняти кілька відмін цеї самої фонеми, що нераз трудно зазначити на письмі (у фонетичній транскрипції). Про- те будемо старатися подати всі явища в приступній та ясній формі.

Голосні

Голосівка і, звук висoкого-обниженого (середнього) піднесення язика, переднього ряду виступає:

1) на місці давніх ō, е, н.пр. (о, е в нових закритих складах) кōнь > кін ́, вōль > віл, нōсь > ніс, нĕсль > ніс (несла); везлъ > віз, в|езла, зан|іс;

1 Гл. Ж и л к о Ф., Фонологічні особливості вокалізму українських діалектів (Українська діалек- тологія і ономастика), с. 10, 11.

page80image15488

Бойківські говірки 81

page81image1032

2) на місці старого ĕ (ѣ – ять), напр. діўка, д|іти.

Цей звук і високого-середнього піднесення об’єднався із звуком и (праслов’янським) в один і нормально м’якшить попередні приголо- сні: т, д, з, с, н, л, р, на цілій бойківській мовній території.

До цього загального правила треба додати заувагу, що м’якшення приголосних у бойківському говорі є корональне (лекшого ступня як у сусідніх гуцульських і наддністрянських говірках). Ця особливість є спільна бойківським говіркам з говірками наддніпрянськими. У су- міжних (з бойківським говором) говорах переважає сильнішого ступня м’якшення (дорзальне).

По губних приголосних, а також у формах дієйменника, загально укра- їнській голосівці і відповідає иі, звук дещо обнижений, що не м’якшить попередньої приголосної: б|иіда, в|иіра, м|иіра, в|иітêр. Це явище стріча- ється на цілій території, а передовсім у високо гористих околицях.

Під впливом приголосної р, голосна і переходить часто (але не- консеквентно) в звук ие (більше обнижений): грие|х (гріх) (Дзвиняч); риек|а (ріка) (Ботелка). По й у ненаголошеній позиції загально укра- їнське і переходить до середнього ряду, й міняється на е: б|ойет ́с ́ае (Уріж), йегл|а. Назвукове старе і (як загально українська голосівка і) ви- мавляється у бойківських говірках як ие: Ив|ан, |икра, |искра (Ільник).

Бойківський говір зберігає ріжницю між рефлєксами старих ы, и (загально українське був-бути та з|абив і з|абити).

Старе ы вимавляється в бойківських говірках як звук високого по- ложення середнього ряду, а по губних, задньоязикових і гортанних (п, б, в, м, к, г, ґ, х), виказує різні відтинки заднього ряду (ы), що звучить так грубо й глухо як ніодин подібний звук у інших мовах, н.пр.: бык|ы, х|иж ́а, быти (‛бути’), заб|ыу (‛забив’), с|ын, баб|ы (наз. мн.). Голосна и (у високо-гірських селах) по губних лябіялізується і сонорно набли- жається до у. Є це задержання давнього переходового стадія (рефлекс). Звук цей записується давнім грецьким знаком ω – омеґа (є це бойків- ське ы з заокругленням губ)2, н.пр.: м|ωти (‛мити’), сліп|ωй (‛сліпий’), бωу (‛бути – був’) (Ботелка); ўωп|адуок (‛випадок’) (Бітля).

2 Гл. О. Брох, Угрорусское нарѣчіе села Убли. (Изслѣдованія Академіи Наук. С. Петербург 1889). Slavische Phonetik, Heilderberg 1911, с. 138.

page81image19168

82 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page82image1144

Голосівка е, що відповідає загально українській фонемі е, виступає тільки в наголошеній позиції, але й тут бувають застереження щодо со- нору, з огляду на загально обнижену артикуляційну базу в бойківсько- му говорі та наголос.

Наголошене е може мати відміну, що позначується як ê, у випадку яви- ща вокальної гармонії, або асиміляції. Явище вокальної гармонії виступає, коли наголошена голосна е, уподібнюється перед складом з м’якою при- голосною, навіть до ненаголошеної голосної. У висліді постає звук звуже- ний нап’ятий піднесений ê: тêпêр ́, гôрнêц ́, уôтêц ́, хлôпêц ́, дêн ́.

Голосівка о (загально українська) виступає лише в наголошених позиціях. У ненаголошених, вона звужується, а місце її творення під- вищується постепенно до уо, о аж до повного злиття з у (до перехо- ду на фонему у). Є це загальноукраїнське говіркове явище «укання»: на кон|і > куниі, паруобук, руоб|ота, буорŷд|а, цêр ́к|оўний, муолук|о, туол|ока. Можна вважати правилом, що ненаголошена голосівка о зли- вається із у, у позиції безпосередньо перед і по наголосі.

У верховинських говірках (по північних та південних узбіччях Кар- пат) зустрічається подібне явище як з голосівкою е, явище назване во- кальною гармонією. Голосівка о, перед наступним складом із м’якою приголосною, стає звуком звуженим, нап’ятим (незалежно, чи в наго- лошеній, чи ненаголошеній позиції), є це звук ô: звужений нап’ятий, подібно як звук ê, н.пр.: на дôрôзі (Рожанка), ў кôм|ôрі, на рôб|ôті (Біт- ля), хôд|ім але хуод|и (Тишовниця).

Голосна у побіч правильного вживання (як у літературній мові), виступає на місці ненаголошеної голосної о (про це була мова): пра- вильно ўуд|иц ́а, б|улка, курка, кур|оўа, кур|ол ́. Часто на початку слова або речення ненаголошена голосна у переходить у придихове- нескладотворне у, а в скорій мові воно (у) зовсім затрачується, н.пр.: ўд|оўа (Сприня), ўбр|ас ́а йак пан (Синевідсько Вижнє), ў м|ение биў сад (Головсько), ми (ў) бôці з Йўа|нум йшлиі д|оміў (Кам’янка).

Голосна а, широка, задня, обнижена виступає по твердих приголо- сних на цілій території: мам|ун ́а, Ганна, х|ата. По м’яких приголосних голосна а може міняти місце творення, пересуваючи до середнього (більше або менше), що позначується як ́а, ае, а згодом е, і, на погра- ниччях (з півночі і сходу).

Бойківські говірки 83

page83image1032

Голосна е, і, як результат зміни а (по м’якій приголосній) зустрі- чається в перехідних говірках на північному й східньому пограниччі, н.пр.: Ган|ус ́і, Г|ані, Мар|ис ́і, тиел ́|е (Колпець), пй|етка, в|іўц ́е (Лі- тиня), свин ́|е (Добромиль), ж ́|еба (П ́яновичі), б|иўс ́а з мидв|едием, дай н ́а (‛мені’) (Кам’янка), страх буй ́аўсае, ўз ́еў ўоўк віўц ́у (Опака).

Голосна а по м’якій приголосній підвищує і пересуває місце тво- рення до переду ротової ями частіше в ненаголошених, чим наголоше- них позиціях. Найчастіше а з попередньою м’якою переходить на звук а, е, і, у займенниках н ́а (‛мені’), т ́а (‛тебе’) і с ́а: дай н ́і (‛мені’), най т ́і поцул|уй(у), забирайс ́і (Ясениця), пид|ивис ́і (Грабовець), най т|і за то в|ибйу (Хащів), нех с ́і пуд|иўйу (Майнич), мау (‛маю’) т ́а за д|обру д|іуку (Волосянка), бий н ́а мамку, бий, а йа Пиетр|а х|очу (Сморже).

Цікаве явище виступає у кількох селах дрогобицької округи (Май- нич, Волоща, Татари), а саме голосна е, у початковому складі слова під наголосом переходить на а по й: Й|аўка > Йеўка, йаннакий (> йедна- кий), йагл|а. Можливо, що є це аналогія, або наслідки переселення, але це явище не вдалося прослідити в часі збирання матеріялів. Задержан- ня голосної а по м’яких приголосних являються також на цілій тери- торії Закарпаття, що її на основі дослідів проф. І. Панькевич зачислив до бойківських говорів3. Ця прикмета бойківських говорів спільна та- кож із говорами південно-східними (наддніпрянськими).

Голосна а у сусідстві приголосної в лябіялізується, що означуєть- ся як å (а із заокругленням губ): зл|апåў (Мохнате), л|åўка, дåў (Михні- вець), а тож г|åўк|åў на н ́а йак суб|ака (Волосянка). У мові старих це явище являється на цілій Бойківщині включно із закарпатськими гово- рами, але тільки в пограничній смузі із Галичиною4.

Можна ще згадати (нав’язуючи до закарпатських говорів), що в тих говорах у формах дієприкметників минулого часу, в дієсловах типу: н|ести, пл|ести, в|ести, появляється звук ́у (у переднє піднесене), по м’яких приголосних, н.пр.: пл ́ух, в ́ух, мйух. Подібне явище являється в північно українських говорах.

  1. 3  П а н ь к е в и ч І., Бойківські говори («Життя і Школа». No 5 (125), лист.-груд. 1969 (Рік: 15).
  2. 4  Гл. І. Панькевич.
page83image19072

84 Дiялект бойків (фонетика і морфологія) Приголосні

Передньо-язичні приголосні д, т, н, з, с, виступають у трьох варіян- тах як:

1) тверді д, т, н, з, с: дар|уўаў, х|атка, тôр|ік, тиеб|е, ґ|азда, дôр|ôзі, зад|ер фіст (кінь) (Михнівець), с|осна, сын, змиій, з|емл ́а, на н|ос ́і ў П|етра сид|ит ́ м|уха;

2) зм’якшені д ́, т ́, н ́, з ́, с ́: д ́|акуйу, зад ́обала гоу йак|ас мар|а (Липє), тік (‛на тоці’), сухый, суд (Гниле);

3) м’які д ́, т ́, з ́, с ́, н ́: сус ́|ід, пôт ́|ік, зан ́|іс, д ́|іра, т ́|істо (Спас). М’якшення приголосних виступає:
1) перед голосною і, незалежно від його походження (< ō, ē, ĕ, ѣ):

ніс, в|із (несла, везла), і н|іс – носа (і у полудневих переходових гово- рах), але її ступінь буває різний;

2) перед ́а, як вислід давніх мовних процесів, н.пр.: кн ́аг|ин ́а, с ́|аду, ние т ́|амл ́у (Сянки);

3) перед ́у: т ́ут ́|ун (Сторонна), зан ́|ухаў, с ́уд|и, т ́урм|а, поут ́|упала баба ў х|ыжу (Ступосяни).

Приголосні с,з,н,т,такожафриката ц,зберігаютьм’якістьуприкмет- никовому наростку: -с ́кый, -з ́кый, -ц ́кый: уўй|ац ́кый, за міс ́кый (Ботелка), буг|ац ́кый, хлопс ́кый, п|анц ́кый (Красне), зал ́|іский (Сенечів).

М’яке с ́, з ́, ц ́, у прикметникових закінченнях, виступає на цілому бойківському просторі за виїмком лемківського на наддністрянського пограниччя.

М’яка приголосна ц у наростку -ец ́, -êц ́: хлôпец ́, гôрн|êц ́, кôн|êц ́, вінêц ́, Гр|абівец ́, М|ихнівêц ́, Сіл|êц ́, виступає загально в бойківських говірках Карпатської Верховини та північного і південного підгір’я, а постепенно міняється на ц ́ > ц у напрямі меж із гуцульськими, над- дністрянськими та лемківськими говорами. Подібно мається справа й на Закарпатті з ц ́ в наростку -êц ́. Зустрічається -êц ́ і на Закарпатті, а виступає на цілій території від ріки Лябірець на схід аж до зустрічі з гуцульськими говірками5.

5 Гл. І. Панькевич.

page84image15704
page84image15976

Бойківські говірки 85

page85image1024

Приголосна д перед давніми йотованими переходить на дж͡ (рід- ше ж), н.пр.: с|адж͡ ́а (Тухля), м|едж͡ ́а (Букова), ой піду йа м|едж͡ие г|ори (Ільник), с|адж͡ ́е (Сприня). На гуцульському пограниччі дж͡ зни- кає і появляється у таких позиціях ж ́а н.пр.: с|ажуў намазавс ́а (Пе- регінсько), х|ожу пôпід ліс (Ясінь).

На цій території зустрічається африкату дз͡, але тільки в деяких сло- вах:

1) перед голосною е, н.пр.: дз͡|ернуо, дз͡иел|ений;

2) перед голосною и: дз͡|иґар, к|урит ́ дз͡иґ|ары, пан дз͡|иґар зав|иісиў на с ́т ́|іну (Хащів), дыкий дз͡в|ир (Тухля).

М’які приголосні с ́, з ́, н ́, м ́, д ́, виступають:
1) перед голосівками і, ́а, ́у: с ́|іу, с ́|ад ́, с ́|уди;
2) на кінці слів н.пр.: кріз ́, віс ́ (в|оси), кін ́, рін ́;
3) в наслідок реґресивного уподібнення у групах приголосних

н.пр.: кіс ́т ́, гіс ́т ́, зліс ́т ́, к|орис ́т ́, м|иліс ́т ́, віс ́т ́, мес ́т ́ (‛пім- ста’), з ́л ́іс ́т ́. М’яка приголосна н ́ у наростку -ен ́ко міняється на й: кôзач|êйкуо, муруоз|êйкуо, хлуопч|êйкуо, Мар|усêйкуо, дурач|êйку. Це яви- ще зустрічається на цілій бойківській території.

Приголосна л виступає у трьох відмінах:

1) – л тверде (велярне), перед голосівками заднього ряду а, о, у та перед голосівками о, е, и: кл|убуок, л|аўка, луп|ата, л|ис ́т ́а, л|ихуо, мулуок|о;

2) – л м’яке: пуй|іду у Іл ́в|іў, л ́ів|ый, л ́|ітуо;

3) – л середнє, яке на Закарпатті появляється у всіх позиціях на міс- ці л твердого і л м’якого, а на північній території Бойківщини, і то в гірських околицях, обмежується тільки до форм дієприкметника ми- нулого часу: хôд|или, б|ула, пришл|о, л ́агл|о під х|атуў (Бітля, Ботелка, Висоцько Вижнє).

Приголосна р виступає як:

1) тверда перед голосівками а, о, у, и, е, та перед твердими приго- лосними: р|аноу, р|удий, р|ижий, руоб|ота, ў р|ôцы;

2) як р м’яка перед голосною і, в середині слів у групах -р ́а, -р ́у, -р ́і: б|ур ́а, уиог|ор ́у, р ́|інний (‛рідний’), на р ́іц ́і, р ́|імний (‛рівний’) (Синевідсько Вижнє);

3) м’яке р виступає як слід (залишка) давнього р (сонорної при-

86 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page86image1144

голосної): вêр ́х, цêр ́к|оў, вêр ́х|ом, м|атір ́оў (Завадка), кир ́|ўавий (Кам’янка). Це явище послідовне в мові старших. Кінцеве р ́ в нарос- тку іменника -ар ́ буває завжди м’яке: палам|ар ́, крам|ар ́.

Приголосні ч, ж, ш, дж͡, виступають, як загально в українських го- ворах, в твердих відмінах і зм’якшені в групах: -ч ́а, -ж ́а, -ш ́а, -дж͡ ́а, та перед голосівкою і: ч|орна хм|ара, ж|ура (‛смуток’), ш|устку му дåў (Залокоть), ч|оўник, заш|ила, ж|оўн ́ір, дж͡міл ́, ж|орна, н|аўуолуч, дж͡иер|елуо.

У групах -ча, -жа, -ша, задержалося давнє зм’ягчення: ч ́|ас, ж ́|аба, дж͡ ́|аґан, ш ́|апка, саж ́а (Дзвиняч).

Приголосні ф і ґ, рідко вживаються переважно в словах чужого по- ходження: ф|айка, файно, фр|айір, Фр|анка, Ф|ед ́у, ф|арба, фас|ол ́а, фарт|ух, фиел|он.

Приголосна ґ має дуже обмежене число слів у яких її вживається, а є ними слова переважно запожичені з чужих мов і ономатопеічно- го походження: дз|иґар, ґ|удзик, ґул ́а, ґаз, ґанґр|ина, ґат|унуок, ґр|ати (‛старі речі, меблі’), ґиел|ет ́а, ґ|арнêц ́, ґ|еґати, г|уси ґ|еґали, ґ|емба (‛щось обридливе’). Одне слово тільки є загально вживане, а це ґ|азда, ґазд|ин ́а.

У бойківському говорі всі назвукові голосівки залюбки вимовля- ються з придиховими приголосними у виді: в, ў, й, г: Й|ева, Й|еўка, й|ендик, йін|акший і г|інакший, гапт|икар ́ і йапт|икар (Тисовець), ганч ́|ар ўон там на гур ́і (Орове), ўпаў з драб|ини, ўôт|êц ́, ўув|ес. На- звукова голосівка у міняється на у нескладове: умер > ўмер, а це у за- ступається через приголосну г: гмер. Перед глухою приголосною вона тратить нераз дзвінкість і стає глухою н.пр.: упав > ўпаў > хпаў гў|оду, тай хтуп|иўс ́і (Чуква).

Деколи в такій позиції х, що перейшло з у міняється на ф: фпåў, а він його фат|иў (‛зхватив’) за гриўу (коня). Нераз назвукове у > ў за- трачується н.пр.: а ўуна (ў)п|ала ў йаму (у скорій мові).

Старі сполуки -ки, -ги, -хи та -ке, -ге, -хе, являються у трьох відмі- нах як: -ки, -ги, -хи (в архаїчній формі з голосівкою низькою, задньо- го ряду), н.пр.: бик|и, хитр|ун, ў|оўки, бук|и, кн|ишки, р|уки, лих|ий, х|ижа, т ́ашк|е, сух|е, пируг|и, дуоруг|е, зісхл|о й друге диериеўце, ста- рий зах|екаў, ген дал|еку. Така вимова груп -кы, -гы, -хы, і -ке, -ге, -хе

Бойківські говірки 87

page87image1032

переважає у верховниських говірках і по обох узбіччях Карпат. За схід- ню межу можна брати границю скільської і стрийської округ, південну частину дрогобицької округи, по села: Підбуж, Опака, Східниця; пів- денну Старо-самбірського і Ліського повітів.

Дальше на схід стара вимова груп -ки, -ги, -хи, і -ке, -ге, -хе, від- ступає на користь вимови -ки, -ги, -хи (як у літературній мові), -ке, -ге, -хе, н.пр.: гриіх|и, бик|и, ў|оўки, або трохи більше обнижене, але не и: р|икие, др|угие, хе-хе-хе зас ́мій|аўс ́å д|ід (Мшанець).

Межа такої вимови йде селами від заходу: Телесниця, Білич, Стріл- бичі, Созань, Блажів, Чуква, Ясениця-Сільна, Колпець, Дубрівляни, Дашава. Посуваючись на південь у долину ріки Дністер, до південної межі бойківського говору, старі групи: -ки, -ги, -хи, -ке, -ге, -хе, вимовля- ються зм’якшеними приголосними к, г, х, як у суміжних наддністрян- ських говірках, як: -кі, -гі, -хі, -ке, -ге, -хе: рікі, миенули р|окі, хіб|а що, гірк|ій, другій, рибак|е, сук|ера, х|е, х|е, х|е. Рідко зустрічається м’яку приголосну г у групі -ге: др|угие, п|іду на др|угие сиел|о (Липиця). На Закарпатті старі сполучення -ки, -ги, -хи панують лиш у західній части- ні. У східній полосі находимо вимову -кі, -гі, -хі. Та в загальному роз- міщення вимови груп -ки, -ги, -хи міняється6.

Про вплив м’яких приголосних у групах уже була мова, проте зга- даємо, що заходить реґресивне уподібнення в групах: ст ́ > с ́т ́, сн ́ > с ́н ́, зл ́ > з ́л ́, на цілій бойківській території по обох склонах Карпат, н.пр.: р|адіс ́т ́, с ́п|іўат, с ́н ́|ігу (с ́н ́|іг), з ́ліс ́т ́, б|оліс ́т ́, с ́п|ішит ́с ́а (Рожанка).

У групах -дн, -бн, наступає проґресивне уподібнення, а в результа- ті -дб > -мн, а група -дн > -нн (на цілій території): др|ібний > др|імний, р|ідний > рінн̄ ий, г|ідний > г|інн̄ ий, з|адний > з|анн̄ ий.

Тут треба додати, що нн не означає подвійної приголосної, тільки здовжену.

Приголосна ш на початку слова переходить часом на африкату ч: шк|ода > чк|ода, шк|ола > чк|ола, чкол ́ар (Волосате). Ці явища є на ці- лій території, але не виступають консеквентно. У молодшого покоління можна зауважити намагання до правильної вимови груп -дн, -бн, і шк.

6 Гл. І. Панькевич, стр. 23.

page87image19408

88 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page88image1152

Приголосна, початкова х в займеннику хто?, міняється на к: хто? > кто? Це явище зустрічається і в других українських говорах. На За- карпатті у північній полосі, можна запримітити метатезу в тій формі займенника: хто? > тко?: а тко йде?7, тко зробиу чк|оду? (Плоске). На Закарпатті зустрічається також метатезу в групі -тх > -хт: тхір > хтір, і -пх > -хп: хп|ати > хп|ал|а. Явища тих метатез (переставлення) є спорадичні й не є ще добре просліджені. Одне певне, що зустрічаєть- ся таку вимову серед старшого покоління.

Дзвінкі приголосні не все тратять дзвінкість у абсолютному кінці слова, чи речення. Найчастіше зберігають дзвінкість, у названих по- зиціях, приголосні д, б, в, г: зал ́|із під н ́|іч у л ́|іс тай пруп|åў (Біт- ля). Піш|оў пуп|ід беріг (Церковна). Там ди ўис|окий дуб (Тухля), хпåў ў н|очи с ́ніг (Рожанка). Збереження дзвінкости на кінці слів являється в цілій гірській полосі: Бог казåў б|ити ч|есним (Должки). Дід худ|иў за пруош|еним гур|і сиел|ом (Либохора). Друга полоса говорів зберегла ще дзвінкість у кінці слів і речень, але в середині слів затратила. Є це села на південь від міст Долини, Болехова, Борислава, Устрік Доліш- ніх. Простір на північ від визначеного терену вже йде за правилом, під тим оглядом, наддністрянського говору.

На Закарпатті зберігання дзвінкости являється рідко8. Передовсім у емфазі такі форми є часті, н.пр.: дуб, ох йакий дуб!, хліб, гріб, біб, от стар|ий дід! Нема збереження дзвінкости на Закарпатті в середині слів.

Наголос

Сильний експіративний наголос спричинює звуження і:
1) редукції ненаголошених голосних о, е, пересунення їх до переду

ротовї ями: о > у, е > и;
2) у наслідок наголосу (сильного експіративного) наступає редукція

у складах слів, н.пр.: хтіў > хуот|іў, через заник ненаголошеної голо-

  1. 7  Гл. І. Панькевич.
  2. 8  Гл. І. Панькевич.
page88image17128

Бойківські говірки 89

page89image1024

сної: у голові > ў гуолов|і, на д|ереві > д|êрві, була > бла гмиіс ́т ́і (‛була в місті’) (Кобло). Місце наголосу часто різне від літературної мови, н.пр.: пулуонин|а, пуг|остити, на г|орбі, піш|оў на пôт|ік, пан за вêр ́хôм сид ́|ат ́ (Сторонна). Часто приросток стягає наголос, н.пр.: п|отік.

Відміна

У відміні збережено старі форми, що нераз дуже живі, спеціяльно в мові старшого покоління. Одна з перших прикмет відміни, це задер- жання і вживання форм двійні (дуаліс). Вправді форми двійні збере- глися не в усіх відмінках, але вони є в давнім значенню (дві особи, дві речі), а для більшого числа вживається множина: н. пр.: йшли |дві б|абі, б|аба н|есие |дві в|едр|і ўуод|и, три баб|и пуоч ́|али с|ўарку (Ботел- ка), дўа хл|опа кусил|и пуолуонин|у (Сянки). Деколи цю форму хлопа вживається у збірному значенні: найшло буогато хлопа (Лопушанка), б|илу з парусот л ́|уда на в|ідпус ́ті у Сп|ас ́і. У відміні слідний вплив твердих пнів на м’які в усіх трьох родах іменників однини і множи- ни. Наприклад дав. одн.: ўітц ́|ови, удіуц ́|ови, кс ́|ондз͡ови, кун ́|ови, прий ́|атил ́уови, хл|опц ́уви (хоч частіше вживається форма хлопц ́у), паламарйови (Сколе), ц ́|ісарйови, к|ажут ́ післ|али на(й)фан ́|ішугу кун ́|ä під вêрх ́ (Волосянка).

Орудн. одн.: пуошт|уркåў пал ́ц ́|ум, л ́із мал|им вік|ôн ́ц ́уом (Опа- ка), шие биў мал|им хл|опц ́уом, шук|åў (гл ́адаў) за тиел ́|ат ́ум та ние бил|о (Гвіздець). В оруд. мн. форми: пал ́ц ́|ома, хл|опц ́уома, треба вва- жати давними формами двійні у функції множини. Находимо в фор- мі ор. мн. давні форми на и, н.пр.: з бик|и, з ў|оли, ск|они, з хл|опи, з йагн ́|ати (з ягняти – одн.) (Ботелка). Це явище зустрічається тільки в високій гірській полосі.

У відміні йменників жіночого роду та середнього замітним також вплив твердих основ на м’які. Іменник сирота вживається звичайно зприкметником(іззакінченням)жіночогороду:бінн̄асируот|а(про хлопця), пиішоў тот сируота на службу (Дидьова). У називному мно- жини вживається давніх форм на -ове, але лише з пошаною – як про ко- гось, або щось говориться, н.пр.: пан|овие, пришли сўахо|вие, брат|овие

90 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page90image1144

пугуод|илис ́а, хліб|овие прин|иесли. До архаїзмів зачислити треба дуже рідку форму наз. мн.: ўоўци (‛вовки’) в оповіданнях старих дідів, меш- канців високих гір. Імен. чол. роду на -ар ́, р – м’яке майже в ціло- му підпав під вплив твердих пнів: 1) палам|ар ́, 2) паламар ́|а (-йа), 3) палам|ар ́у (-йу), 4) паламар ́|ом. Різниця заходить у множині, де побіч закінчень твердих -ами, зустрічається також м’які закінчення, н.пр.: крамар ́ами, млинар ́ами і крамар ́ам, млинар ́|ам, жоўн ́|ірам.

Давній тип іменників на -ент, зберіг деколи форму (чол. роду) врод.одн.на-е:нне<дне,сиег|онние,уприсл.значеннюпуЎиликонн̄ие руоз ́|іхалис ́а, множ. на днях > на нн̄ ́ах.

У відміні йменників жіночого роду дуже сильний є тип іменника на -ов, який є також одним із архаїзмів, н.пр.: м|ор ́коў, бр|итуоў, ц|ер ́куоў, хуорих|оў.

Загально український іменник кров має архаїчну форму кир ́ў|а, і відміняється за основами на -а. У закінченнях жіночих м’яких основ також бачиться перевагу твердих основ, н.пр.: в оруд. одн. Ган|ус ́уоў, Мар|ус ́уоў, кн ́äг|ин ́уоў, К|ас ́уў. Іменник матір ́ має форму м|атір ́уоў. Дуже сильний є в середньому роді тип збірних іменників на -а (- ́а з по- передньою м’якою приголосною), н.пр.: кіст ́|а, р|ічич ́а, тут зачисля- ється іменник п|ан ́а (буг|атуо най|іхалуо), хлопч|ишч ́а, діўч|ушч ́а, то так|е п|ан ́ä.

Прикметники

У відміні прикметників збереглися архаїчні форми йменникової відмі- ни у клич. одн. роду: м|олуод ́ куозач|ейку (у піснях), здур|оў б|ут ́т ́е тат|ун ́у (у формі пращання), ти старчулувік (у мові старого ґазди із с. Тухлі).

Являються нестягнені також форми прикметників на -йа, -йе (одн. жін. і серед.) і в множині на -ийі. У формі однини чоловічого роду на -ий, заходить зміна голосної и на о. Приклади: такайа сиўайа ги голуб (Боберка), л|аннуойу д|іўку раз-два п|аруобуок засў|атаў, старой дід, виес|елайа йак тута пт|иц ́а, пас|е г|уси тай си сп|іўат (Шум’яч), злий чўлуовік гірш ўоўка, дурн|ойе дітища пиішл|о тай хп|алуо г ў|оду

Бойківські говірки 91

page91image1024

(Турів). Також являються займенникові нестягнені форми: так|айа йі д|ол ́а зл|айа. Нестягнені форми прикметникової і займенникової від- міни бувають у піснях і мові старших. Молоде покоління намагається вживати стягнені форми (вплив школи, молодечих організацій і часті- ших контактів з літературною мовою).

Степенування прикметників не виказує відхилень: старий, стар- ший, найстарший.

Займенники

Загально український вказівний займенник той, та, те, висту- пає у формі тот, тута, туто: тот ц|иган, тут|а б|аба, тут|о дит|ин ́а (Висоцько Вижнє). Молоде покоління намагається вживати літературні форми: той, та, те || то. Займенник сей, ся, се, у залеж- них відмінках підпав під вплив твердих основ: с ́ого, с ́ому, у сим, але в жіночому і середньому родах він задержав форми з -е-: сейі х|ижи ка- жут ́ ўмин|ай (Завадка). Займенник мій, має форми: мій, м|огу, м|ому, муой|а, мойі, мойі(й). Стягнені форми виступають і в середньому роді: м|ôйе, м|огу, м|ому, м|ому хлопц ́у шос брак|уйі.

Стягнені слова вживаються у всіх формах однини і множини, у ско- рій мові: с ́огў > с ́|оў, свого > сўоў, моў, тўоў, муой|і > муой (і затра- тилося), тў|ой. Від тих займенників збереглися енклітичні форми: від мині – н ́а, т ́а, с ́а, також ми, ти: дай н ́|а, биер|и н ́а, куп|и н ́і (Со- лець), дай н ́а (с)п|окій (Урич), най т ́а пуц ́ул|уйу. Займенник с ́а, час- то ставиться перед дієсловом: такс ́а скажит ́ жи му й|істи баба ниедай|е,отбінн̄асирут|а(Сморже),дайн ́амамкузаб|іннугу,низа п|ана, буза п|ана д|ол ́а пуг|ана (коломийка, Багновате).

Зворотний займенник с ́а, являється переважно перед дієсловом: йак с ́а ў|ерну з ў|ойни (Тарнавка). Собі > си: биер|и си діўку шуо ти м|ила, дам ти ш|ус(т)ку купи мы фус(т)ку (> хус(т)ку) (Бориня). Осо- бовий займенник 1-шої особи множини ми, має деколи в гористій по- лосі збережену архаїчну форму и як ω (и лябіялізоване), н.пр.: мω пійшл|и л|ісум, мω н|если ґрал ́і с к|оз ́би < кос ́би (‛з кошення’). Та- кож зберігаються давні дуальні форми орудн.: т|има, с|има, н|има, але

92 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)
в значінні множини: тим|а нн ́ами, сима дôруг|ами, т ́ішил|ас ́а н|има

йак дит|ин ́а.

Дієслово

Дієслова закінчені на -ати: с ́піў|ати, б|ігати, пит|ати, чит|ати, ма- ють у теперішнім часі такі закінчення:

а) однина:
1. ос. -ам: с ́п|іўам, п|итам; 2. ос. -аш: с ́піўаш, п|иташ; 3. ос. -ат: с ́п|іўат, п|итат.

У тому типі в закінченню -ат, являється т, тверде. У інших типах т буває м’яке: біж|ит ́, р|обит ́, сид|ит ́.

б) множина:
1. ос.: бігам|е, питам|е;
2. ос.: бігат|е, питат|е, с ́п|іўате;
3. особа множини має правильні загальні українські форми,

а закінчення т ́ буває м’яке: с ́піўайут ́, тримайут ́, біжут ́.
3. особа множини теж має стагнені форми: біж|ат > біж|ут ́, або нестягнені: с ́піўайут ́ – т кінцеве може бути м’яке або тверде

(спорадично).
У інших типах дієслів закінчення третьої особи множини звичайно

буває м’яке т ́: спит ́ д ́іт|ишчае (Турє), ў нас пас|ут ́ в|іўц ́і ген, ген у пулунин ́і аж на к|ийіўци (назва гори). Появляються теж закінчення -мо, і -ми, що нераз приймає форми -мω (и заднє звужене лябіяльне): бігам|о (бігам|и), бігам|ω, але це є тільки фонетичні зміни.

Тверде т, у тих формах являється на пограниччях з сусідніми гово- рами.

У першій особі множини типу на -ати, появляються закінчення: -ми, -ми, -мω, -мо, але це явище не загальне. Появляється воно спо- радично в високогірській полосі, переважно в мові старших. На мою думку є це фонетичні зміни, на основі обмеженої артикуляційної бази, приклади бойківських архаїзмів. До архаїзмів зачислити можна форми від дієслів з основами на -к-, -г-: пекти, ректи, могти. У першій особі

page92image15176

Бойківські говірки 93

page93image1032

однини являються форми: пиек|у, риек|у, м|огу, у 3. множини: риек|ут ́, пиек|ут ́ > пиеч|ут ́, м|огут ́.

У наказовому способі бувають різні форми: від пиект|и, пиеч|и, риеч|и, а від дієслова бігти – біг|ай. Від дієслова гонити, наказовий спосіб є гон ́: гон ́ Ўас|ил ́у ду куперт|иўи за с ́|іл ́уоў (Лопушанка), гон ́ Ф|ед ́у ў|оли ў пуолуонин|у. Інші типи дієслів мають форми наказові звичайно вживані.

Дуже цікаве й архаїчне явище, це форма дієприслівника теперіш- нього часу: ст|ойа, с ́піў|а, с|ид ́а, зустрічається в піснях, н.пр.:

Біля престола
Мати Христова
Плете віночки, ст|ойа9.

Це явище не записане в жадному іншому українському говорі. У бойківському говорі воно являється у Верховині й по обох узбіччях Карпат у піснях і розказах, а в живій мові у старшого покоління. Мо- лодь шкільна частіше вживає форм: с ́піў|айучи, сид ́ач|и, стуой|ачи. Наголос може міняти своє місце. Годиться додати, що такі форми діє- прислівника являються у поезії Т. Шевченка.

Можна здогадуватися, що ці форми передала Т. Шевченкові його мати, якої рід виводиться із південних галицьких земель. Прикла- ди: Ўзріў миедў|ед ́а ст|ойа на ск|ели (Бубнище), він бык|и пас|е тай с ́п|іўат ст|ойа під с|оснуоў (Либохора).

Це явище поширене й у Закарпатських говірках (у горах).

Майбутній час твориться з дієйменника й майбутнього часу помічного дієслова бути, н.пр.: б|уду ш|укати за йагн ́|ат ́ум, буду у пуолуонин ́|і (на верху гори Маґури, біля с. Либохора), з|аўтра бу|ду ўуор|ати (Залокоть).

На Закарпатті являються форми від дієслів плести, вести, могти на – ́ух: пл ́ух, мйух. Такі форми являються долами від околиць Серед- нього аж до Тересви10. На мою думку є це фонетичне явище (- ́ух закін- чення минулого часу) під впливом чужих суміжних говорів.

  1. 9  Хв. В о в к, Передвесняні звичаї на Бойківщині. Літ. Бойк., ч. 2/28 (39), липень-груд. 1978.
  2. 10  Гл. І. Панькевич.
page93image17056

94 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page94image1144

Часто в оповіданнях, рідше в живій мові, вживається давно ми- нулий час: та йа ни д|урêн ́, йа биў(ў) чк|ол ́і, у нас биў з ́л|існий та ўін так|оу(о) биу наруоб|иу, шуо гуо(с) сиел|а нагн|али, та заб|иў биў баб|у шуо йагуоди збир|ала (оповід. на горі Київець).

Страдальний стан дієслів, на загал, мало вживаний: х|ата йак ў|иернуўйем д|омі(ў) была спал|ена. Мій ґ|азда биў у л ́|іс ́і при зр|убиі дуб|иіў (Синевідсько Вижнє). Мôў (-го) йедин|ака с|ина бил|о уб|итуо на ўойн|і (Погар). Умовний спосіб дієслів у бойківському говорі вживається як звичайно в українській мові: хуод|иу би пуо г|орах та м ́а стай(і), р|оки з ́іли (скаржився старий Семен із с. Хітара), клаў би х|иж ́у та гр|оший нуейе (Липє). Збир|ала би гриб|и та ж ́|онца збуоруонили, пиішл|о(б) хп|олие та ши мал|оейе.

Бойківські говірки 95

page95image1024

Бібліографія

1. Головацький: Розправа о язицы южнорускомъ и єго нарѣчіяхъ (Львів 1849).

2. Потебня А.: Замѣтки о малорусском нарѣчіи (Воронеж 1871).
3. Михальчук К.: Нарѣчія, поднарѣчія и говоры Южной Россіи въ связи съ нарѣчіями Галичины («Труды» П. Чубинського, том VII.

Санкт-Петерсбург 1877).
4. Огоновський О.: Kilka słów o narzeczach i gwarach języka ruskiego

(Rozprawy Akademji Umiejętności. Kraków 1883).
5. Соболевскій А.: Малорусское нарѣчіе (Очерк русской диалекто-

логіи, ч. ІІІ, «Живая старина» 1892, том ІV).
6. М и х а л ь ч у к К.: Къ южнорусской диалектологіи («Кіевская стари-

на», том Х.)
7. Верхратський І.: Знадоби до пізнаня угорско-руских говорів

(Записки Н. Т. Ш., т. XLV); Über die Mundarten der Marmaroscher Ruthenen (Stanislau 1883); Die ruthenischen Mundarten (Österreich in Wort und Bild, Wien 1898); Der Dialect von Uherci bei Lisko in Galizien (Archiv für slavische Philologie, Bd XV-XVI).

8. Брох О.: Угрорусское нарѣчіе села Убли. (Изслѣдованія Академіи Наук. С. Петербург 1889. Slavische Phonetik, Heidelberg 1911).

9. Гнатюк В.: Русини Пряшівської епархії і їх говори (Записки Н. Т. Ш., т. ХХХV).

10. Свєнціцький І.: Бойківський говір села Бітля (Записки Н. Т. Ш., т. СХІV).

11. Зілинський І.: Проба упорядкування українських говорів (Запис- ки Н. Т. Ш., т. СХVІІ-СХVІІІ); Так зване «sandhi» в українській мові (Symbolae Rozwadowski, Kraków 1926).

12. Т и м ч е н к о Є.: Причинки до української діялектології (Записки На- укового Товариства в Київі, т. 1, 1908).

13. П у р а Я.: Говори Західної Дрогобиччини. Львів 1958.
14. Бандрівський Д.: Говірки Підбузького району Львівської облас-

ті. Київ 1960.
15. Дослідження і матеріали з української мови, т. V. Київ 1962.

96 Дiялект бойків (фонетика і морфологія)

page96image1144

16. Жилко Ф.: Фонологічні особливості вокалізму українських діалек- тів (Укр. діалектологія і ономастика, стр. 3-13).

17. Сольчаник Волод.: Здрібнілі та пестливі іменники в народніх піснях Дрогобиччини (Звідомлення Управи приватної коедукаційної ґімназії ім. І. Франка в Дрогобичі, накл. “Рідна Школа” в Дрогобичі за шкільні роки 1918-1919 до 1927-28 р. Дрогобич 1928).

18. Р у д н и ц ь к и й Ярослав: Нарис укр. діялектології (Накладом Укра- їнської Студентської Громади в Авґсбурзі 1946).

19. Рудницький Я.: Укр. наголос як функційна проблема (Видання Спілки Українського мистецтва в Реґенбурзі 1945)

20. Зілинський І.: З фонетичних студій (Lud Słowiański, t. I, A 169- 212, Kraków 1930).

21. Скорик М.: Про назву Бойки («Літопис Бойківщини», т. І. Самбір 1931).

22. Зілинський І.: Opis fonetyczny języka ukraińskiego (Sprawozdania i prace Komisji Językowej Polskiej Akademji Umiejętności, Nr 16, Kraków 1927, str. XVI-168).

23. Зілинський І.: У справі діялєктолоґічної клясифікації україн- ських говорів (I. Sjezd slovsnských filologů v Praze 1929).

24. Зілинський І.: Питання про лемківсько-бойківську мовну грани- цю (Lud Słowiański, t. I V, A 75-110, Kraków 1937).

25. Зілинський І.: Карта українських говорів (Праці Українського Наукового Інституту, т. ІV, Варшава 1933).

26. Зілинський І.: Границі бойківського говору («Літопис Бойківщи- ни», т. Х. Самбір 1938).

27. Рабій Софія: Dialekt Bojków (Sprawozdania Komisji Językowej Polskiej Akademji Umiejętności, т. 37-38, Nr 6, Kraków 1932-33).

28. Княжинський А.: Межі Бойківщини («Літопис Бойківщини», т. І. Самбір 1931).

29. Кисілевський К.: Мовні особливості наддністрянського гнізда (Записки Н. Т. Ш, т. СLXIX, Нью-Йорк 1961).

30. Панькевич, І.: Бойківські говори («Життя і Школа», No 5 (125), лист.-груд. 1969, рік 15).

31. J a n ó w J.: Gwara Moszkowic i Siwki naddniestrzańskiej, Lwów 1926.

Бойківські говірки 97

page97image1024

До праць відомих філологів треба долучити вибір мовних бойків- ських особливостей з різних записів і описів (етнографічного характе- ру) у надрукованих у Записках Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові, Етнографічному збірнику (т. ХХХІ-ХХХІІ і L-LII), Трудах П. Чубинського, том ІV «Кіевская Старина», у творах письменників, осо- бливо Ю. Кміта, що вживає бойківський говір. У згаданих З. Н. Т. ім. Шевченка є дуже цікаві описи й записи Ів. Франка, З. Кузелі, В. Гнатю- ка із бойківською тематикою. Багато лєксичного матеріялу можна най- ти також у друкованих матеріялах «Літопису Бойківщини» в З.Д.А. (по другій світовій війні й до останніх днів) і в творах наших письменни- ків із бойківською тематикою, що може бути основою до опрацювання словника бойківського говору.

98 Дещо з морфольоґії бойківського говору

page98image1152

Дещо з морфольоґії бойківського говору

У бойківському говорі заховалося багато архаїзмів. Слідні вони у фо- нетиці1, морфольоґії, складні та словництві. Та побіч архаїзмів за- примічується в мові бойків багато новіших процесів, спільних цілій українській мовній території.

Багато нових тенденцій завважити можна в морфольоґії бойківсько- го говору, хоча й тут заховалось багато дуже цікавих старих форм.

Морфольоґія бойківського говору є дуже багата, й треба окремої праці, аби її як слід обговорити. У моїй розвідці постараюся подати лише замітніші нові процеси та архаїзми бойківської відміни йменни- ків.

Характеристичною прикметою відміни йменників у бойківському говорі є багатство закінчень у кожному майже відмінкові. Стрічається рефлєкси закінчень усіх типів давньої деклінації, а також новотвори, що постали у контамінації двох або більше старих закінчень. Деколи заховалися архаїчні форми тільки деяких відмінків якогось слова – не- відмінні.

Дуже цікава є форма пан ́|а (= польське panię), називного середньо- го роду. Стрічається її переважно в піснях: й|іхало п|ан ́а з В|енґиер ́ на П|ол ́шчу, п|ышнийі п|ан ́а (Висоцько Вижнє), наш стар|оста п|ан ́а2.

Іменник пані має серед бойків часто в святочній формі, або коли бойко говорить про когось з пошаною, форму п|ан ́ійа: п|ан ́ійа у|вішла (Беньова), н|аша п|ан ́ійа (Ільник), п|ан ́ійа заслабл ́и, пан ́|ійка3. Фор- ми залежних відмінків цього йменника я не стрічала.

Іменники чоловічого роду, закінчені в називному однини на -р пе- рейшли переважно до м’якої відміни (хоча це -р на кінці слів є вже

1 Гл. Zofia Rabiej, Dialekt Bojków (Sprawozdania [z czynności i posiedzeń] Polskiej Akademii Umiejętności, XXXVII, 6, [Kraków] 1932, ст. 15-29).

  1. 2  Пор. Матеріяли до української етнології. Х, 94.
  2. 3  Пор. Етнографічний збірник, V, 12.
page98image16128

Бойківські говірки 99

page99image1032

тверде!)4. Є це, здається, анальоґія до іменників з приростком -ар ́: як пêк|ар ́, кôс|ар ́, віўч|ар ́; так відміняється не тільки в|ечиер ́, вôпыр ́, тхір ́5, але й ґрайцар ́, в|угар ́, ж|оўнір ́, ц|укôр ́6, папір ́, ние йе папір ́а тощо.

Також іменники жіночого роду, яких пень кінчиться приголосною -р-, приймають закінчення м’якої відміни: диебр ́а (Зубриця), виеч|ер ́а (Орявчик), або виеч|ерйа7 (Головецько). Катеґорія давних пнів на *ӯ є так сильна, що до неї увійшли й декотрі йменники, яких пень кін- читься на -ў. За зразком ц|êр ́кôў, хôруг|оў, кроў відміняється брыт|оў (ў|остра йак бр|итôў).

На кінець додати ще треба, що бойки залюбки вживають здрібнілих іменників середнього роду з наростком -ча: фл ́ашч|а, капуст ́|анча, вôгл ́|анча, йабл ́інч|а, й|авча, ўôсл ́|інча тощо.

У родовому однини чоловічого роду слідне змішання закінчень -а і -у (деколи й те саме слово раз має родовий на -а, знову на -у).

Загально видно тенденцію до творення родового однини від усіх іменників (живих та мертвих) зі закінченням -а: піў б|ока обйадр|ало8, йа туб ́|і ст|ыда заўд|аў йак|огу9, н ́іт с ́н ́|іга (Сприня), бô ние м|айі ж|оўча (тôй ж|оўч – Мшанець), в ́ід з|ах ́ід ду сх|ода (Либохора) тощо.

Старе закінчення родового однини на -е заховалося в іменни- ку день (ўчор|ашн ́огу нне (Завадка10), в зложених словах сиег|онние, пôпол|унние,Велиек|онние11тавіменникахжіночогородуна-оў(<у)̄: нап|ылам с ́а кырв|е (Буковець), дô ц|êр ́квие (Завадка12), с ́п ́іў к|онвие ўôд|ы (ibid.).

Давальний однини чоловічого роду виказує тенденцію до переваги закінчення -ови || -ов ́і. Іменники, що їх пні кінчаться на тверду приго- лосну, матимуть закінчення переважно -ови, а на м’яку -ов ́і: стôл|овы,

  1. 4  Гл. Dialekt Bojków.
  2. 5  Пор. І. В е р х р а т с ь к и й, Die Mundart der Gegend von Uherci bei Lisko. Archiv für slavische Phi-

lologie, XXV, 1903, 420.

  1. 6  Пор. Етн. зб., ІІІ, 81.
  2. 7  Гл. Dialekt Bojków.
  3. 8  Пор. Етн. зб., XXXVII-VIII, 299.
  4. 9  Пор. В е р х р а т с ь к и й, Die Mundart… Archiv.., XXVІІ, 1905, 515.
  5. 10  Коло Турки над Стриєм.
  6. 11  Е ненаголошене = ие.
  7. 12  Коло Турки.
page99image19848

100 Дещо з морфольоґії бойківського говору

page100image1152

с|ынôвы, кôн ́|овы (Волосате), дўôр|овы, в ́ін|ойкувы, стôл ́нік|овы (Лавочне), бугач|ов ́і (Сторонна), кун ́|ов ́і, хл|опц ́ув ́і (Либохора), тат|ун ́ові, млинар ́|ові || г ́інтай|овы (Зубриця), кук ́іл ́|овы (Букі- вець), ґ|аздувы (Насічне), с|енд͡з ́івы.

Навіть деколи йменники середнього роду по анальоґії до йменників чоловічого роду приймають закінчення -овы || -ові: сиел|овы, в ́ікн|ові, м|ор ́увы, тиел ́|атувы, хлôпй|атувы, п|ол ́уві тощо.

У давальному однини жіночого роду стрічаємо альтернацію ось яких форм: пшин|ици || пшин|иц ́і, ш|ибыници || ш|ибыниц ́і, ўдувыци || ўдув|ыц ́і, мôлуд|ыци || мôлуд|ыц ́і, гал|узи || гал|уз ́і, в|одиежи || в|одиж ́і, н|очи || н|очі, Г|анни || Г|анн ́і, буг|ини || буг|ин ́і. Пні на тверду приголо- сну мають усе закінчення -і: д ́іт|ын ́і, дул|ин ́і, кур|ов ́і, хат ́і.

Іменники жіночого роду на -в (*у)̄ у знахідному однини захова- ли переважно давні форми: у ц|êр ́кôў (Либохора13), верг ў к|онôў14, на хôруг|оў (Орява).

Форму знахідного однини г|олуў можна пояснити двома способа- ми. Можна вважати її вислідом фонетичного процесу (-ўу ≥ ўў ≥ ў) або як анальоґію до форми типу ц|êр ́кôў.

Бойко часто вживає у функції знахідного однини родового, навіть від мертвих іменників: злâм|алôс ́а тупор|ишче руб|айучи граба (Плос- ке), завйаж ́|у вôл|ока (Бітля), бр|али с ́л ́|уба15, в|ынно см ́|іл ́ника (Смільник), заб|иў гў|оз ́д͡з ́а (Свидник) тощо.

Часто побіч правильних форм кличного, вживається форм називно- го у функції кличного в чоловічому й жіночому роді: ой ни бий н ́а пан із ́л ́|ісиний (Буківець), ут ́ік|ай бôннар ́|іўна, дай мы ґ|азда кун ́|а (Беньо- ва).

Не раз у кличному затрачується цілий останній склад: ход ́ геў хло(-пче), Іўа(-не) дес биў, дайну ту Ган(-но).

В орудному жіночого роду досить рідко, та все ж таки стрічається у пнях на м’яку приголосну закінчення – ́у: п|ерит см|êрт ́у (Сторонна),

  1. 13  Пор. Етн. зб., ХХХІ-ІІ, 228.
  2. 14  Пор. Етн. зб., ХІІ, 73.
  3. 15  В написі на ножі гірського опришка Івана Добощука у 1730 році читаємо: Иванъ Добощукъ,

славный збойныкъ горскый передъ смертю своєю зложилъ той рѣзакъ въ церкви Беняшки (= Бе- ньова, Турч.[анського] повіту). Я. Головацький, Народные песни Галицкой и Угорской Руси (ІІІ/2, 1878, 712-714).

page100image18856

Бойківські говірки 101

page101image1032

н ́|ічу (Либохора). Не є це форми нові, вживані підо впливом школи. Одну з них стрічаємо (а саме смêрт ́у) вже в записі з XVIII століття16. Форми орудника однини жіночого роду: дôрог|оўйу17 (Свидник), кôс|оўйу, кôс|оўйу (Завадка) тощо, правдоподібно, утворено так, що до правильних форм орудника однини (анальоґічно до інших іменників)

додано ще закінчення -йу, як напр. кроўйу || кр|оўйуў.
Загально в оруднику однини запримічується тенденція до пере-

ваги закінчень твердої відміни у чоловічому, середньому та жіночо- му роді: с пôрôс ́|ат ́ум, с|êр ́ц ́ум, м|ужум, іс ц|укр ́ом, вôпыр ́ом || с хлôпч|атием, за ўол ́|ійем, с|ерцием, п ́іт в ́ік|онц ́ум, піт с|онцием, му- йім д ́іт ́|аткум; fem.: ст|ешкôў, ж|абуў || с куд|елиеў, за свин|еў, піт пôл|ициееў тощо.

Часто вживається у бойківському говорі у функції місцевого да- вальний однини (як у загально українському): пô гаразд|овы18, пô дўôр|овы, пу стôл|овы (Лавочне), пу ц ́іл|ому рай|овы (Сторонна), пô ўс ́|ому с ́в ́|ітувы (Синевідсько Вижнє), пу хлôпй|атувы (Зубриця), на мôй|ому кôн ́|ові (Побук), пу |онн ́ім в ́ік|онц ́уві тощо.

Цікаво буде ще згадати, що бойко залюбки вживає місцевого без при- йменника: х|одбω бωл|а с ́р ́ібл ́і (Лавочне), мôй|а б ́іл ́|авына Самбур ́|і (Лімна), сыд|ит ́ тêп|êр ́ гар|еш ́т ́і (Волосате), дўа к|ониечкы с ́ід ́л ́|і, тêп|êр ́ чк|ол ́ійі, гур ́|і ци дул|ин ́і тощо.

Відносно більше архаїчних закінчень, як у однині, стрічається в множині.

Досить часто виступає закінчення -ове, -овие у називному одни- ни:прый|іхалипан|овие(Лавочне),пуз ́іздж͡ ́|алис ́аўсікс ́індз͡овие,ўс ́і д ́ак|овие(Лімна),дўажид|овие(Хащів),пан|овиеіндж͡ ́інір ́овие(Зу- бриця) тощо.

Форми ці стрічаємо в піснях, у промовах, коли про когось говорить- ся з пошаною. Зате форм називного однини: жид|овиен, житк|овиен вживається тоді, як говориться з насмішкою, іронією.

Іменники, закінчені на -к (у називному однини) заховують деко- ли давні форми називного множини: в ́|інци, пар|опци, нив ́|ірници,

  1. 16  Пор. Етн. зб., Х, 160.
  2. 17  Пор. Етн. зб., ХVІ, 939.
  3. 18  Пор. Мат. до укр. етн., ІІІ, 341.
page101image17240

102 Дещо з морфольоґії бойківського говору

page102image1152

зак ́|інници, в|оўци19, але завжди бык|ы, д|икы, чôлов ́|ікы20.
Бойко майже не вживає літа у значінні множини від рік: ш ́іс ́т ́ р|ок ́іў, дўа р|ок ́і, тры р|окы тощо. Раз у с. Волосате, коли запита- ла малого хлопця, скільки має літ, одержала відповідь: «ние знаў с|ила миен ́|і л ́іт». Та коли опісля запитала цього самого хлопця «Скільки

тобі років?», відказав: «маў ш ́|іс ́т ́ р|ок ́іў».
Іменники середнього роду, замість правильного закінчення -а, ма-

ють деколи -ы: й|ейцы, дўа в ́|ікны (Бер.[еги] Гор.[ішні]).
Родовий множини вказує тенденцію до переваги закінчення -ів у всіх родах і типах іменників: гр|ун ́іў, сл|ухіў, нн|іў (днів), н ́|іхт ́іў, к|он ́іў, л ́|уд ́іў, г|ор ́іў, в|ерб ́іў, кôб|ыл ́іў, чк|ол ́іў, р|ук ́іў, г|олув ́іў,

кôр|ов ́іў, сил ́іў, д ́|іт ́іў, с ́|ініў (одн. сіно), в ́|ікн ́іў.
Дуже цікаве явище запримітити можна у знахідному множини жи-

вих іменників, а саме вживання називного у функції знахідного: м|ед͡зи б|ойкы, мругал|абым на п|арôпкы (Жукотин Турч.[анського] пов. [іту]), закликайўс ́ісв|ойісл|угы(ЛімнаТурч.пов.),пôм|едж͡иел ́|удие(Волче Турч. пов.), кс ́онд͡з|и21.

Кличний множини може мати всі закінчення називного множини: мôй|і бôйар|овие, пан|овие, бôй|арци, ой вы ж|они, д ́|іўкы.

В орудному однини побіч закінчень -ами, -ми, виступає ще первісне закінчення пнів на -о, а саме -ы22: з бôй|ары, с самымы хл|опы, с п|аны, йіхаў з ́ л ́іса з др|ывы, з дўуй|іма бык|ы, с хлопцы, під в|ікны.

Значіння орудного множини мають сьогодні форми, що колись були формами двійні: з в ́іўц|има, с сўуй|іма купц ́|іма, за двиер|ыма, гôрц|има, пал ́ц|има || пал ́ц ́|ома || пал ́цема тощо.

У місцевому множини побіч закінчень -ах, (- ́ах), -ох (- ́ох), -іх, -ех (- ́ех): по св ́|ітах, по н|ошах, пô дах|ах, у школ ́ар ́ах, ў биериешк ́ах

19 Дані форми називного множини на -цы поширені в південній частині бойківської території. Деколи форми вовки бойко й не розуміє. У одному селі (Беньова Турч. пов.) говорив бойко, що: «ў|онній н|очі в|оўкы в|ыли, тêп|êр ́ ў|оўцы с|илну в|ийут», а коли я вжила форми вовки (виють), сейчас перебив мене: «н ́іт, ўоўк|ы ние в|ийут, хаба в|оўцы».

20 Чôлув ́|ікы (наз. мн.): чôлов ́|ік означає лише мужчину. Часто чується: «ішл|о з м ́|іста тры чôлув ́|ікы та д ́в ́і б|аб ́і».

  1. 21  Пор. Етн. зб., ХІІІ, 135.
  2. 22  Переважно старших.
page102image19392

Бойківські говірки 103

page103image1032

(Бер. Гор.), на виеч ́іркôх (Волосате), пô ґ|аздôх23, ў Ўонôв|ич ́ôх (Мша- нець), на Ґранд|ишчôх24, на с|ан ́ôх, на дв|иер ́ôх, на пс ́іх25, пу ж|ебр ́іх, ў л ́уд ́іх, пô с ́в|ат ́іх, ў с ́|іниех26, ў дв|ериех, на пл|ечиех, ў л ́|удих тощо. Закінчення -іх, -ех27 у місцевому множини виступають відносно рід- ше, як закінчення -ах (- ́ах) та -ох (- ́ох). Виступають вони частіше в мові старших, у молодших та шкільної дітвори помітне закінчення -ах (- ́ах).

З двійні заховалися лише форми називного-знахідного та орудно- го28: ід|е дўа чолув ́|іка (Ісаї), пйатн|айц ́ат хл|опа (Лімна), на три угла, сў|ойі с ́л ́|іда29, г|олоса, д ́в ́і к|онв ́і, д ́в ́і б|аб ́і, д ́в ́і гуд|ин ́і, уб|і с|естр ́і30, д ́в ́і д|ерыўа, д ́в ́і в|едра || д ́в ́і в|едр ́і, ўб ́|і пôл ́|а.

Орудний: йейц ́|ома, пал ́ц ́ома || пал ́ц ́ема, за вôр ́|іт ́ма, с хлôпц ́|ема, плиечима, с купц ́ема тощо.

Накінці згадаю ще про відміну назв свят і місцевостей.

Назви свят у бойків виступають переважно в множині: о П|етр ́іх31, пô Здв|ыз ́іх32, в ́ід Вôдіхшч, сп|ериет Пôкр ́|іў, ў Мых|айл ́іх, ў Сп|ас ́іх.

Назви місцевостей типу Головецько в бойківському говорі кінча- ються переважно не -е та відміняються як іменники середнього роду на -е або як прикметники: Сл|аўс ́кие, Выс|оц ́кие, Уг|ерс ́кие, Зад ́|іл ́с ́кие, Гôlув|êц ́кие, Пл|ос ́кие тощо.

  1. 23  Пор. Мат. до укр. етн., ІІІ, 48.
  2. 24  Пор. Етн. зб., ХV, 151.
  3. 25  Пор. Етн. зб., ХІІІ, 91.
  4. 26  Пор. Мат. до укр. етн., Х, 3 і ХХХІ-ІІ, 216; Archiv, XXV, 421; Мат. до укр. етн., ІІІ, 39.
  5. 27  Jan J a n ó w, Z deklinacji małoruskiej (Prace filologiczne, X, 340) каже: “W porównaniu z gwarą Hu-

cułów zauważa się u Bojków brak zakończeń -em, -ech, raz tylko u s’|inech”. Пор. Мат. до укр. етн., Х, 3. Я на підставі власних матеріялів з тим не можу погодитися. Закінчення -ем, -ех у бойків, хоча рідше, але стрічаються.

  1. 28  Про ці форми згадано при орудному множини.
  2. 29  Пор. Етн. зб., ХХХІ-ІІ, 229.
  3. 30  Пор. Етн. зб., ХІІ, 125.
  4. 31  Пор. І. С в є н ц і ц ь к и й, Бойківський говір села Бітля. Записки Н. Т. Ш., СХІV, 1913, ст. 124.
  5. 32  Пор. Мат. до укр. етн., ІІІ, 48.
page103image20136

104 Говори Дрогобиччини

page104image1024

Говори Дрогобиччини.
З узглядненням говірки с. Нагуєвичі, Івано-Франківської области

Дрогобиччина під мовним оглядом належить до південно-західньої групи українських говорів. На терені Дрогобиччини збігаються межі двох центрально-західних говорів, а саме наддністрянського й бойків- ського.

Оба ці говори різні своєю формацією і розвоєвими тенденціями, а місцеві умовини (політичного, економічного, географічного харак- теру) довели до того, що вони виказують суміш неконсеквентно пе- реведених мовних прикмет (рис), тому не можливо їх розглядати як суцільну групу, чи одне гніздо (говорів).

Неодностайність говірок Дрогобиччини вимагає розподілу їх на три групи, або визначення трьох гнізд: 1) північного, 2) центрального, 3) південного.

1) Північне гніздо творять говірки по правому березі р. Дністер, що на південь сягають по такі села: (від сходу) Гаї Нижні, Копець, Сі- лець, Попелі, Ясениця Сільна, Нагуєвичі, Винники (на зах.).

2) Названі села будуть заразом північною межею центрального та переходового гнізда говірок. Південною межею переходових говірок є граничні села північної полоси бойківського говору.

3) Південне гніздо дрогобицьких говірок це вже мовна територія Бойківщини, центрально-карпатський говір бойків, що на сході межує з гуцульським, а на заході [з] лемківським. Межа бойківського говору на Дрогобиччині веде (від півд. сх.) селами Улично, Доброгостів, Схід- ниця, Опака, Залокоть, Підбуж, Сторонна (на півд. зах.).

Поділ говірок Дрогобиччини на три гнізда чи групи не можна розу- міти як три одиниці. Є це радше говірки, що об’єднують села, які ви-

Бойківські говірки 105

page105image1032

казують збіг однакових ізофон чи ізоглос. Через ті гнізда переходять і інші ізофони (ізоглоси), що лучать однакові прикмети нераз і цілої мовної території України.

Як виходить – Дрогобиччина під мовним оглядом, це цікавий і ском- плікований терен. Тут зустрічаються два центрально-галицькі говори (зах. укр.) різної формації і з різними тенденціями.

1) Наддністрянський говір, як називає його К. Кисілевський дру- горядний, без архаїзмів, а з тенденцією до поширення серед галиць- кого громадянства та засвоювання літературних форм у молодшого покоління1. З другої сторони говір бойків – один з найархаїчніших на- ших українських говорів, що заховав давні незакінчені процеси та давні прикмети [з] архаїзмами (в ділянці фонетики, флєксії, лекси- ки, наголосу), які саме різко відрізняють його від сусідніх карпат- ських говорів (гуцульського та лемківського). Без сумніву він із усіх зах. українських говорів має найбільше спільних прикмет з говорами південно-східними й українською літературною мовою. Межа бой- ківського говору, на мою думку, давно доходила до правого берега ріки Дністер, на що вказує тенденція до виступу на південь (у напря- мі гір) перед експансивними тенденціями говірок. Деякі тенденції цих (наддністрянських) говірок, у яких дехто з дослідників вбачає лише вплив літературної мови, я вважаю захованням архаїзмів у старшо- го покоління, а в молодшого покоління вони збереглися через вплив школи та літературної мови. Для узасаднення наших тверджень при- ступимо до обговорення трьох визначених гнізд говорів Дрогобиччи- ни.

І. Північне гніздо – це наддністрянські говірки. Найважливішим критерієм у визначенні наддністрянських говірок є зміна загальноу- країнської фонеми а по м’якому приголосному2.

1) Голосний -а- (по м’якім) пересуває місце творення до переду ро- тової ями, підпадає звуженню, означений як ае (вищий звук, але ще не середнього ряду); б) часто голосний а стає голосним середнього

1 Кость К и с і л е в с ь к и й, Ізоглоси південно східного Наддністров’я. Науковий збірник УВУ. Т. V. Мюнхен 1948. С. 51-58; Кость К и с і л е в с ь к и й, Мовні особливості Наддністрянського гнізда. ЗНТШ. Т. 169. Париж – Ню Йорк 1962. С. 288-297.
2 Гл. І. Я н і в [Jan Janów], Gwara małoruska Moszkowiec i Siwki Naddniestrzańskiej. Lwów 1926.

page105image19568

106 Говори Дрогобиччини

page106image1032

ряду і зливається з е, або в) доходить до -и- та і, стає голосним се- реднього ряду, напр. д ́|акуйі, з Мш ́анц ́|е, с ́|еду, ві|ўц ́і (наз. одн.), віўц ́ема, Мар|ин ́і, цар|ин ́і, бу с ́і б|ойіт || б|ойет. Ступінь звуження -а- по м’якім виступає в ненаголошених складах, а зокрема кінцевих: на шч ́|аст ́і, зн ́еў ш ́|епку (Воля Якубова), пув|езу збі|ж ́і, на п|ол ́іх, Н|аст ́і (Сілець).

У вимові старшого покоління зустрічається лябіялізацію голосно- го -а- перед в (ў нескладотворчим). Це заокруглення губ буває менше ( ́а), а деколи (передусім у старших) голосний -а- перед -в- (ў) зву- чить як -о- (перед. ряду): напр. доў, броў, пр|оўда, прис ́ег|оў, і ін.

2) Голосні -о- та -у-, -е- та -и-, у ненаголошеній позиції змішу- ються: нис|и (наказ. спос.), але: н|есу, ўот й хлупч ́|ейку ни тил ́|ет п|асти ни г|уси гун|ити, Друг|обич, х|ату. У молодшого поколін- ня тут деколи зустрічаємо правильну вимову ненаголошених -о-, -е-, під впливом школи й літературної мови. У старшого покоління знову дається запримітити загально бойківську прикмету вокальної асиміляції. У ненаголошених позиціях під впливом звужених -о-, -е- (наголошених), перед м’яким приголосним виступає уподібнен- ня -о- до -ô- та -е- до -ê- (голосних середнього ряду): кôлпêц ́, пôт ́ік (‛пішов’) за в|іс ́кум. У деяких знову селах півн.-схід. Дрогобиччини голосні о та е і в початковому складі по м’якім приголоснім обни- жуються до -а- або -е-, -і-, напр.: н|аука, Йевка (с. Майнич), Йард|ан || Йірд|ан, Йафр|им, йар|ей, Йад|окійі (Волоща), а також аналогічна форма: Йагл|а || Йегл|а || Йігл|а (Татари).

3) Затерлася ріжниця межи рефлексами прасл. голосних -і- та -и- (чи ы). Згадані рефлекси праслов’янських -і- та -и- (ы) зійшлися даю- чи загальноукраїнську фонему -и- (плоску – обнижену): син, пируг|и, зап|ис, вин|а (‛провина’), в|ина (‛напиток’). По губних ця (заг. укр.) фо- нема -и-, має трохи обнижені відтінки, що позначується як и2 (але ще не низьке – заднє ы): баб|и, хл ́іб|и, заб|иў.

Проф. Зілинський подає, що в рукописній праці з околиць Дрогоби- ча д-р Пєкарскі (поляк) записав форму (минулого часу) бол|и, яку вва- жає перехідною стадією прасл. б ́іли, що почерез ы з заокругленням губ (пр. означується) перейшло на -о- дальше через звужене о до у: бу-

page106image19112

Бойківські говірки 107

page107image1040

ло3. З такими переходовими формами прасл. голосних и, о, у зустріча- лася, але дальше на південь у (так званій) Верховині, у селах Волосате, Бітля, Ботелка, а Оляф Брох у селі Убля (Закарпаття)4. На мою думку тут могло зайти змішання о з у через аналогію до було, бола, боло, або в мові «зайди» (новий напливовий елемент).

Прасл. голосний -і-, заховався лише в початкових складах і звичай- но з придиховими (приголосними) г, й: Йіў|ан, й|інчий || й|енчий, на Й|іл ́і, а йди, г|індик || й|ендик, гік|она || йік|она, гім|іґр|ант, на йм|ен ́|е, але й|імн|е.

4) На місці давніх о, е (в нових закритих складах) та прасл. ѣ є тіль- ки вузький переднього творення звук -і-, що м’якшить попередній при- голосний: д ́іл (‛діл’), в|ид ́ілиў, н ́іс (‛він ніс’), н ́іс (‛носа’), у л ́|іт ́і, мй|іриў (Нагуєвичі)5.

5) Нахил до дорсальної паляталізації приголосних являється спіль- ною прикметою з наддністрянськими говорами. (Це поширюється в молодшому поколінню).

6) Прасл. групи -ки, -ги, -хи (+ -к ́і, + -г ́і, + -х ́і), -ке, -ге, -хе, вимов- ляються з сильнішим, або слабшим ступенем зм’якшення, а звук ы в наслідок підвищення артикуляції дає и, е, а нераз передний – вузький голосний і: бикий, св|ах ́і, рік|и, св|атк ́і, пируг|и, часто пируг|ы (Рих- тичі).

7) У групах п’я, в’я, п’є, б’є, в’є, п’ю, б’ю, в’ю завважується отвер- діння губних, а палятальний елемент виступає як епентетичний звук: -й, -н ́, -л ́ рідше напр.: вй|етс ́і, намн ́|еў, вй|уна, зл|апоў, л ́|убл ́|у, мн ́|ера, мн ́|есу (Сілець), на здур|ойі, пйу тощо.

8) Приголосні -ч-, -дж-, -ш-, -ж-, -шч- у групах -ча-, -джа-, -ша-, -жа-, -шча-, є м’які, а фонема а згідно з правилом (а по м’якім при-

Гл. Іван Зілинський, Дещо з фонетики українських говорів. Альманах Віденської Січі (1908); Іван Зілинський, Проба упорядкування українських говорів. Український Науковий Збірник (Львів) 1914; Іван З і л и н с ь к и й, Карта українських говорів. Український Науковий Інс- титут. Варшава 1938. Т. 44; Іван З і л и н с ь к и й, Opis fonetyczny jęz. ukraińskiego. Prace Komisji Ję- zykowej Akademii Umiejętności. Kraków 1932. T. 19.
4 Гл. Оляф Брох (Olaf Broch), Slavische Phonetik. (Heidelberg 1911); Оляф Брох, Угроруское нарѣчія села Убля. С.П.Б. 1899.
5 Гл. П. І. П р и с т у п а, Рефлекси давнього наголошеного «-о-» в нових закритих складах на те- риторії зах. говорів української мови. АН УРСР. Київ 1962.

page107image21304

3

108 Говори Дрогобиччини

page108image1032

голоснім у цих говірках) підноситься й пересувається до переду ро- тової ями: ч ́|ас, ч ́|ес (‛час’), ж ́|аба, ж ́|еба, шч|аст ́і || шч ́|іст ́і. Д. Г. Бандрівський записав у недалекій, підміській говірці (Дрогобича) такі приклади: м|уц ́|ет (‛мучать’), з ́|йалув|ати, другобиц ́|ан, с ́|епка (‛шапка’) у вимові старших мешканців села6.

У моїх дослідах не вдалося мені цих зявищ записати, хоч маю матері- яли і з тих також сіл, які подає Бандрівський. Я вважала б це радше не за процес сильної палятизації (дорсальної), але як можливе сильне «сеплє- ніння» у старших, або вимову цих груп чужим, напливовим елементом.

Таку вимову груп: -ча, -жа, -ша мені вдалося записати в селах і на передмістях міста Самбір, де було чуже населення з заходу (кольоністи мазури). Явище без сумніву цікаве, але з огляду на різні обставини не знаю, чи дасться його прослідити (в індустріяльних центрах цієї окру- ги під сучасну пору).

9) У північно-східній частині говірок цього гнізда, приголосний р ́ має нахил до цілковитої диспаляталізації (отвердіння) на кінці слів і в середині перед другим приголосним: церкуў, але до грабарй|е, шкул ́ериі, паламарй|е, у д|охт ́ірй|е || д|охт ́іра.

10) У наростку -ец ́ приголосний -ц є твердий: сіл|иц, куўпйц, віни- ец, ўўтиец, але в залежних відмінках є м’який: хл|опц ́е, до віконц ́і, без кінц ́|е, хл|опц ́ум, до вітц ́е. У формах жіночого роду: мулуд|иц ́і, п|алиц ́у, п|алиц ́уў. У формах дієслівних завважується переважно твердий приголосний -т у закінченнях 3 ос. однини і множини: ро- бит, дирж|ит, с ́піўайут, побіч || с ́п|іват, б|ігат, гр|айут, м|айут, бйут, честуйут, йугôрит. У молодого покоління під впливом літера- турної мови слідна тенденція до зберігання м’якого закінчення у 3 одн. і множини дієслів: пас|ут ́ к|он ́і, тай виг|ойкуйут ́, гр|айут ́ музик ́і, г|он ́ет ́ г|уси, к|ос ́ет ́ йечм|ін ́.

11) Дзвінкі приголосні на кінці слів або речень та в середині, перед глухим стають глухі (тратять голос): біб русте, ни ўруд|иўс ́і біп, піш|оў д ́іт сил|ом, браў (палиц ́у), чирис пот ́ік виде кл|атка, йду ч|ириз л ́іс (Модрич). Глухий перед дзвінким може нераз також до нього уподі- бнюватися: шіздис ́|ет, пр|оз ́ба, к|оз ́ба, Вил|иґдин ́, зан ́|ізби.

6 Гл. Д. Г. Б а н д р і в с ь к и й, Говірки Підбузького району Львівської області. Київ 1960. С. 8-11.

page108image19376

Бойківські говірки 109

page109image1032

12) Приголосний ф досить часто виступає у (хресних) іменах: Ф|ед ́у, Ф|ес ́і, Франко і в словах чужого походження: ф|абрика, фй|ак ́ір, фрас, ф|арба, ф|артух, ф|ура || ф|іра, фас|ол ́е, фал ́ш|ивий, фалатн|ути, фаміл ́йі, филон, форма, фрайір, фрайтир, фал ́енґа тощо. Ней ти фрас (‛чорт’) воз ́ме (Монастирець).

13) Запримічується нахил до скорочування слів через (випад) за- трату приголосних межи голосними: кау (‛кажу’), н ́|ейти (‛нехай ти’), тоў (‛того’), маў (‛маю’), моо (‛мого’), а нераз редукцію кінцевих скла- дів: гей хло! (‛хлопці’), ни трйа (‛треба’), мау три корові.

14) Бувають часті різниці в наголосі (в порівнянні з літературною мовою): к|ажу, л|ечу, пуб|іжу, чист|ити, п|арупк ́і (наз. множ.).

ІІ. Центральне гніздо дрогобицьких говірок – це перехідні говір- ки між бойківськими й наддністрянськими діялектами, що виказують змішання прикмет північного й південного гнізда з перевагою цих або інших. Говірки цього гнізда є найбільше неодностайні і звичайно тяж- ко прослідити в них консеквенцію в переведенні мовних прикмет од- ного або другого з сусідніх говорів. Одне можна певно ствердити, що всі вони виказують поступове затрачування архаїчних прикмет бойків- ського говору й засвоювання нових еволюційних з північних говірок та літературної мови в молодшого покоління. Типово переходовою говір- кою назвати можна говір села Нагуєвичі, що виказує бойківську осно- ву, а наверствування нових рис із Наддністров’я. Центральне гніздо (перехідне) об’єднує майже всі індустріяльні центри Дрогобиччини, тому й не дивно, що наплив робітників з далеких, нераз чужих околиць спричинив різні процеси в тих говірках, а передусім затрату архаїчних рис (бойківського говору).

З північним гніздом центральне гніздо має:

1) Спільну вимову ́а по м’яких (приголосних): ний|е ч ́ісу, Ф|ес ́і, пор|инний, ни ш|инуйі ни с ́вйет ни б|унн ́і, Мар|исун ́і, т ́|ешку, ж ́|еба, піш|оў у Йесин|иц ́у пу свуй|у ч ́|естку.

2) Дорсальну паляталізацію перед і, незалежно від його похо- дження (з о, е, ѣ). Цей сильніший ступінь м’якшення слідний у вимо- ві м’яких приголосних: с ́, з ́, ц ́, н ́, т ́, напр. у бід ́і, на н|ос ́і, с ́|іну, з ́|імн ́еў, на ў|образ ́і, мин ́і т ́|ілў, с ́т ́іў, пр|ид ́іл, в|ид ́ілук. М’яку ви-

page109image18216

110 Говори Дрогобиччини

page110image1048

мову давніх груп: кы, гы, хы: к|ачк ́і, гриз ́і, х ́|іба || пируг ́і, так ́іх.
3) Брак м’якого р ́ в середині й частково на кінці слів: церкуў, на

зур|иі, б|урйі, к|урйет, косар|и || кусарйе, п|исар, ві|ўчер (ві|ўч ́ер).
4) Тверду вимову -ц в наростку -ец ́: б|абинец, г|олубец, камінец. Тверду вимову наростків -ц ́кий (-з ́кий), -с ́кий: тк|ацкій, нагуйеўскі

л ́|уди, шл ́ах|оцкий, п|анцкий, підбускі л ́|уди, але мулудейкий.
5) Змішання твердих і м’яких наростків (у відм. дієслів) йес || йес ́, с ́мо || смо, задержання архаїзмів у змінах давніх груп приголосних: напр. групи -ждж ́, що через ждж ́ змінилося на -дж- і дала загаль- но українське -ж-. Тут заховала переходові стадії: сад͡ж ́а || сад͡ж ́е,

чуд͡жий, мед͡ж ́е, дожд͡жу, ой підуж йе мед͡жи гори.
З відміни іменників заховалися старі форми двійні (називного чо-

ловічого і жіночого родів) в первісному значенні: йшли три чулув|іки і д ́ві б|абі || три б|аби вертали з пол ́е, два чулувіка з ́ійд|утс ́і й то ние (‛нема’) зг|оди || три хл|опи.

ІІІ. Південне гніздо дрогобицьких говорів належить зачисли- ти до північної полоси бойківських говорів, у яких не всі архаїзми задержалися. Ця полоса (бойківських говорів) веде південною гра- ницею дрогобицького повіту (беру під увагу давній, з перед другої світової війни адміністраційний поділ) через села (від півд. сходу) Улично, Доброгостів, Східниця, Опака, Залокоть, Підбуж, Сторонна (на півд. заході).

1) Говірки цього гнізда задержали ще частинно ріжницю межи прасл. рефлексами і та и (заднє обнижене), напр.: х ́|іжа, дикій, пиругы, сын, бабы, бык, хырий, лише в групах кы, гы, хы і по губних бы, пы, мы, у інших позиціях виступає голосний заднього ряду високо- го піднесення и: д ́|іти, д|икун, також у початкових складах: Йиўан, ду Йил ́вова (‛до Львова’).

2) Загально українська фонема а у м’яких позиціях не підлягає зміні: Г|анд ́а, Г|ан ́а, г|ун ́а, мам|ун ́а, кн ́аг|ин ́а, пан ́|а (сер. рід) і п|ан ́а (‛пані’).

3) Голосні -о-, -е-, в закритому складі перед м’яким приголосним (у наростку -ец ́) стають вузькими напруженими ô, ê, наслідком вокаль- ної асиміляції незалежно від наголосу напр.: хлôпêц ́, кôрêц ́, ўôт|êц ́,

Бойківські говірки 111

page111image1032

тêп|êр ́. Кожний голосний -і- м’якчить попередній приголосний: д ́іл, с ́ілу, д ́ві, н ́іс, з|ан ́іс7.

4) Виступає корональна паляталізація, яка об’єднує бойківський го- вір з говорами східньоукраїнськими. Приголосні -с-, -з-, -ц-, зберігають м’якість у прикметникових закінченнях: с ́кый, з ́кый, ц ́кый: міс ́кый, дідіўс ́кый, шл ́ахоц ́кый, запуріс ́кый.

5) Поширення епентетичних звуків по п, б, в, м, вказує на їх отвер- діння, яке є одною з важніших прикмет української літературної мови: кун|опл ́і || кун|опн ́і (рідше), мн ́|асу, с ́ўйата || с ́вйатий, л ́|убл ́у, зйаз|оў.

У дієсловах типу б|ігти, н|ести вживається м’яке закінчення в 3 ос. одн. і множ. теперішнього часу: біж|ит ́, н|есут ́ (= нема) і нис|ут ́ (= несуть), але тверде в дієсловах з наростком (флекс.) -ат(и): біг|ат, с ́пів|ат, тр|имат.

6) Загально українська фонема -л- виступає у трьох відмінах: а) -л- тверде (велярне), б) -л- м’яке, і в) середнє (яке виступає в західньоев- ропейських мовах).

а) -л- тверде (велярне) виступає перед голосними -а-, -о-, -у-, -е-, -и- і перед та по приголосних (твердих): гул|оўка, благоў, ўул|ос ́ка, л|ук|а, лил|ека, б|ілка, г|ілка тощо;

б) -л- м’яке (зм’якшене – корональна паляталізація) знаходимо пе- ред -і- по м’яких приголосних: гул ́|івка || гул ́|іўка, л ́|ал ́ка, кл ́|ітка, кл ́|ане, шл ́|ахта, л ́|ікут ́, Л|імниц ́а;

в) -l- (-л- середнє) виступає у формах минулого часу: худиlи, спіўаlи, б|ігаlа, казаl|а, буlо.

г) М’який приголосний -н ́- перед -к- міняється на -й-(і нескладове): кузачêйку, куничêйку, мал|ейкый, гурбатêйка тощо.

ґ) Бойківський говір зберігає -р ́- (м’яке) в середині слів і на кінці: цê|р ́кôў, п|исар ́, вêр ́х, крамар ́|а, паламар ́|а, що слідне в тому гнізді у старших.

Характеристичні для цього гнізда (бойк. говору) є зміни в групах приголосних та про це буде згадка на іншому місці.

7 Гл. С. Р а б і й, Dialekt Bojków. Sprawozdania Komisji Językowej Akademii Umiejętności. Kraków 1932-1933. Т. 37-38.

page111image17296

112 Говори Дрогобиччини

page112image1056

Село Нагуєвичі – місце народження Івана Франка належить до пів- нічного гнізда говорів Дрогобиччини, і є граничним селом, або лежить на межі північного й центрального гнізда8.

У говірці села Нагуєвичі, як і в других пограничних селах слід- ний вплив наддністрянських говорів. Село Нагуєвичі творить суціль- ну полосу з другими переходовими говірками, і є одним з клясичних типів змішання впливів двох говорів. З-поміж суміжних сіл дрого- бицького повіту (давній поділ), воно більш еволюційне, тому й більш піддається впливам. Цим воно відрізняється від пограничних сіл цьо- го гнізда на південному заході, як Опака, Орове, Урич, Залокоть, Під- буж, Сторонна.

Побіч типово бойківських мовних прикмет, воно виказує прикмети наддністрянських говірок і це часто в тих самих осіб, не зважаючи на вік. Про загальні риси цієї нагуєвицької говірки було згадано при обго- воренні визначених трьох гнізд дрогобицьких говорів, тут згадаємо ще деякі цікаві зміни в групах приголосних, а саме – проґресивні та реґре- сивні асиміляції, які також не є відокремленим явищем цієї лише говір- ки.

Група -дн- переходить на -нн-: Дн ́істêр – Нн ́істêр, дн|ес ́ки – нн|ес ́ки, спінн|иц ́і, ше ни нн ́|ілу (‛дніло’).

Група -нб- переходить на -мб-: бумб|они, Пам-Біг, бамбетел ́ з ‛бан- кхбетель’ (чуже слово).

Група -мв- міняється на -мб-: амб|она.

Група -шк- (як загальна в бойк. говорах) переходить на -чк-: шк|ола – ч|кола, чкур|упа, начк|одиў він чк|олі.

У групах -здр-, -стр-, -ндр- завважується випад середнього приго- лосного: зрада, зрімна (‛з дрібна’): ой, підуж йа медд͡жжи гори, там де жиўут бойк ́і, де музики зрімна грайут, скачут пу лигойк ́і.

У відміні іменників з одної сторони зустрічаємо заховання архаїч- них форм, напр.: дві б|абі (двійня), три хл|опа, дві ведрі вуд|и, побіч три ведр|а, три баб|и, три хлуоп|и, назбирала три ведр|а сун|иц ́.

8 Гл.БорисГрінченко,Словарукраїнськоїмови.ТомІ.Київ1909.С.82-83;J.B.Rudnyc’kyj, An Etymological Dictionary of the Ukrainian Language. Part 2. Wnnipeg 1963; Ярослав Р у д н и ц ь к и й, До бойківсько-наддністрянської мовної межі. Літопис Бойківщини. Т. ІV. Самбір 1935.

page112image18496
page112image18768
page112image19040
page112image19312

Бойківські говірки 113

page113image1032

З другої сторони відміна іменників вказує на другоякісні (анало- гічні) прикмети, напр.: лен – з л|енум, зустріў у л ́|іс ́і л|ева (в казці), прив|із з л ́|іса м|оху9.

В орудному множини часто виступають форми: пал ́ц ́|ема, ноч ́|ема (орудн. мн.). У цêркôў пиш|оў, х|ыжуў – у старших.

Давнє (архаїчне) закінчення ы (в орудн. множ.) заховалось тільки в мові «стар|их ґаздиў», пишоў з быкы ў л ́іс.

Збереглася давна форма місцевого множини на -ох || -ух: милуйіс ́і уо кон ́ух, ў г|орц ́ух нашли грош ́і.

На закінчення згадати ще треба думки про походження назви села Нагуєвичі10. Загально дослідники погоджуються на походження цієї назви від іменника (ім’я власне) Нагуй, якого вважають основником, або власником села Нагуєвичі. Мені не довелося розпитати нічого (від мешканців с. Нагуєвичі) про цю назву. Нема ніякого переказу, навіть люди з найстаршого покоління на мої запитання відповідали: то биў пан, або бугач, ґазда (тільки всього) Наг|уй.

Наголос у назві с. Нагуєвичі мешканці ставлять на голосному -у-, в записах зустрічаємо на -є-: Нагу|євичі11. Думаю, що правильніший є наголос на -у-, чим на -є-, коли наведемо для порівняння другі назви такої формалізації: Л|ановичі, Б|ісковичі, М|акс|имовичі, В|ацковичі (з наростком -овичі, -евичі). Мешканці села Нагуєвич чваняться Вели- ким Сином Зеленого Підгір’я – Іваном Франком, а старі ґазди (госпо- дарі) залюбки розказували різні подробиці з побуту І. Франка в його родинному селі. Називали його (старше покоління) – наш Йив|ан син Й|акуўа з к|уз ́н ́і. Показували хату з загородою (ўобі/й/ст ́|е), де на- родився поет, та кузню, яка стала основою його твердого характеру, тяжкої праці та змагань промостити шлях до поступу й волі своєму «найменшому братові», щоб він став «хазяїном на своїй власній зем- лі».

9 Гл. Я. О. Пура, Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І. Львів 1958. С. 17-47; Д. Г. Бандрівсь- к и й, Говірки Підбузького району Львівської області. Київ 1960. С. 8-11.
10 Гл.БорисГрінченко,Словарукраїнськоїмови.Т.І.Київ1909.С.82-83;J.B.Rudnyc’kyj,An Etymological Dictionary of the Ukrainian Language. Part 2. Wnnipeg 1963; Ярослав Р у д н и ц ь к и й, До бойківсько-наддністрянської мовної межі. Літопис Бойківщини. Т. ІV. Самбір 1935.

11 Гл. Я. О. Пура, Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І.; Д. Г. Бандрівський, Говірки Підбузь- кого району Львівської області.

page113image19816

114 Говори Дрогобиччини

page114image1024

Доповнення

Матеріяли до цієї праці зібрано під час моїх мандрівок (літніх) по Бой- ківщині перед другою світовою війною (1929-38 рр.). Також дещо вда- лося мені записати від прочан у Самборі (на празниках) та від моїх учениць і їх батьків, коли я була вчителькою у середній школі Сестер Василіянок у Дрогобичі.

Мовний запис із села Нагуєвичі
(Розповідь старенького Гната з горішнього кінця с. Нагуєвичі)

Та ў нас шче ни ўуд|ин памн ́атайі т|оў Йив|ана с|ина Й|акуўа
з к|уз ́н ́і, в гур|ішн ́ому к ́інц ́|е. Ни т ́|емлу, кули то б|илу. Ста-
ріст ́ ни р|адис ́т ́ панун|уц ́у. А быу йа ши хл|опц ́ум і п|асйем г|уси на тул|оц ́і. У л ́|іт ́і нав|ідаус ́і до свуй|іх, Йиў|ан. А то ўжи йак він прий|іди ду сил|а, ту гей в|ітрум рузн|еси пу сил ́|і. Ґазд|ови над вêчêр гей би на пр|азник йдут гур|і с|ил|ом. Так|огу л ́|уда н|айшло, шу ни то ў х|ат ́і, а й на ўубійст ́у ни найди м|ис ́ц ́а. А у той ч ́ес Йив|ан при|йіхаў з В|інн ́е (‛Відня’), там він ўч|иус ́і, ой бой|е, а р|узумний він быў (‛був’). А у т|ому Ві|нн ́і, то там л ́|уда зу с ́в|іту, ой бой|е з ўс ́іх кінц ́іў. Там і м|ад ́ера н|айдут й тал ́ій|анц ́і, бо й франц|уза т|аки здибоў (‛зустрів’). Али тут ́і н ́імц ́і ту ус ́іх руспізн|айут. Ше на них ус ́іх ни надив|иўс ́і, ни звит|аўс ́і, а наш Й|иван гл ́ед|ит, а ту наш б|ойку у с ́ір|аку тай худак ́|і на нуг|ах, йде та шче с ́м|ійіс ́і. Ту він приш|оу аж з Л ́|іска, пр|ава шук|ати у Найес ́н ́ішугу П|ан|а. А ц ́ісар йіг|о у палату казаў упустити, вислухоў, а ши казоў бил ́ет на кул ́|ей ў|описати ой буйе, би бидака пішки д|оміў ни йшоў.

Бойківські говірки 115 Розповідь про Івана Франка

(Записано від Гриня – вівчаря)

Йа бив ше туд ́|і під ́|ечий йак Йив|ан прий|іхоў, ду нас на л ́|іту. Та зн|ати ўот так відпучив|аў, ниб|ога, бу він аж з В|інн ́е прий|іхаў, де ўч|ивс ́і ден ́ й н ́іч, ни дусп|аў тай ни дуй|іў. Та ў сил ́і спуко-
йу му ни д|али ой бой|е, ни дали. А наш Йиў|ан л ́уб|иў, у цêркôў зайт|и, ой буй|е, й ў крил|ос ст|ати, так й с ́півоў з нами, шчо
нн ́е (‛дня’). А у нас были мулудêйк ́і йиґ|омус ́т ́, шчо ўсе л ́уб|или
з л ́уд ́м|а р|адити, а д ́іт|ишч ́ем бумб|они с киш|ен ́і витріс|ати,
а йак б|ило с ́п|іват ту ц|êр ́кôў тріс|ес ́і ой буй|е с ́пів|аў він куб|и здур|оў!

Йиў|ан став|аў в крил|ос ́і тай за н|ами підт ́ег|айі, а ту йно уок|ум глип дул|і на кн|ишку. А то так|е стар|е книшч ́|е, підран|е
ше й пал ́ц ́|ема зашмар|оўани. Він ўх|опиў тут|о книшч ́|е, та й пу відпр|аві йде к вітц ́|ові. А йіґом|ус ́ц ́ ту й чик|али на Йв|ана, ўун|и л ́уб|или з ним р|адити oй буй|е. Шо вун|и там р|адили ни знаў, але Йван вийшуў з ц|ер ́кви ўродований йак би му кто с|отку доў. А йак прашч ́|евс ́і з вітц ́|ом, ту ўтêц ́ йму тоу «Ап|остула» пударуваў, би завіз ду маз ́|ійу (‛музею’) від н|ашуй цêр ́кви. А д ́|акам Йван ўубіц ́|еў прив|ести нув|ий «Ап|остул», ой буй йе та й прив|іс. А той нувий «Ап|остул» ши йе ў нас пушан ́|іўку, бу то від н|ашугу Йў|ана ой буйе!

page115image12504
page115image12776

116 Говори Дрогобиччини Бібліографія

1. Б р о х Оляф (Broch Olaf), Slavische Phonetik, Heidelberg 1911; Б р о х Оляф, Угрорусское нарѣчіе села Убли. С. Петербург 1899.

2. Бандрівський Д. Г., Говірки Підбузького району Львівської об- ласті. Київ 1960.

3. Верхратський Іван, Die ruthenischen Mundarten (Österreich in Wort und Bild, Wien 1898).

4. Верхратський Іван, Der Dialect von Uherci bei Lisko in Galizien (Archiv für slavische Philologie, Bd XV-XVI).

5. Гнатюк Володимир, Матеріяли зібрані в Угорщині й Галичині. Етнографічний збірник. Т. ХІІ, ХІІІ, ХVІ, XVIII, Львів.

6. Грінченко Борис, Словар української мови. Т. І. Київ 1909.
7. Ганцов Всеволод, Діялектологічна клясифікація українських го-

ворів. Записки Української Академії Наук. Київ. Т. ІІІ, ІV.
8. Закревська Ярослава, Епентетичні звуки в українських гово- рах. «Дослідження і матеріали з української мови». Т. V. Київ 1962.

С. 62-69.
9. Зілинський Іван, Дещо з фонетики українських говорів. Аль-

манах Віденської Січі (1908); Зілинський Іван, Проба упорядку- вання українських говорів. Український Науковий Збірник (Львів) 1914; З і л и н с ь к и й Іван, Карта українських говорів. Україн- ський Науковий Інститут. Варшава 1938. Т. 44; Зілинський Іван, Opis fonetyczny jęz. ukraińskiego. Prace Komisji Językowej Akademii Umiejętności. Kraków 1932. T. 19.

10. Кисілевський Кость, Ізоглоси південно східного Наддністров’я. Науковий збірник УВУ. Т. V. Мюнхен 1948. С. 51-58; Кисілев- с ь к и й Кость, Мовні особливості Наддністрянського гнізда. ЗНТШ. Т. 169. Париж – Ню Йорк 1962. С. 288-297.

11. К н я ж и н с ь к и й Антін, Межі Бойківщини. «Літопис Бойківщини». Ч. 1. Т. І. Самбір 1931.

12. П а н ь к е в и ч Іван, Українські говори Підкарпатської Руси і суміж- них областей. Прага 1938.

13. П у р а Я. О., Говори Західної Дрогобиччини. Ч. І. Львів 1958.

page116image17424

Бойківські говірки 117

page117image1024

14. П р и с т у п а П. І., Рефлекси давнього наголошеного «-о-» в нових за- критих складах на території західних говорів української мови. АН УРСР. Київ 1962.

15. Рабій С., Dialekt Bojków. Sprawozdania Komisji Językowej Polskiej Akademji Umiejętności. Kraków 1932-33. Т. 37-38.

16. Рудницький Ярослав, An Etymological Dictionary of the Ukrai- nian Language. Part 2. Wnnipeg 1963; Рудницький Ярослав, До бойківсько-наддністрянської мовної межі. Літопис Бойківщини. Т. ІV. Самбір 1935.

17. Свєнціцький І.: Бойківський говір села Бітля. Записки Н. Т. Ш. Т. СХІV. Кн. ІІ. Львів 1913.

18. Франко Іван, Народні вірування на Підгірю. Етнографічний Збір- ник НТШ. Т. 5.

19. Janów Jan, Gwara Moszkowiec i Siwki Naddniestrzańskiej. Lwów 1926.

20. Михальчук Кость: Къ южнорусской диалектологіи. «Кіевская старина». Том Х. Кіев 1893.

21. С о л ь ч а н и к Володимир, Здрібнілі та пестливі іменники в народніх піснях Дрогобиччини. Звідомлення Управи приватної коедукаційної ґімназії ім. І. Франка в Дрогобичі, накл. “Рідна Школа” в Дрогобичі за шкільні роки 1918-1919 до 1927-28 р. Дрогобич 1928.

22. О х р и м о в и ч Володимир, Звідки взялася назва Бойки. «Житє і Сло- во». Т. ІІІ. Львів 1895.

page118image256

page119image488

Діялектні матеріяли зібрані за

Квестіонаром для збирання матеріялу для Мовного Атлясу Галичини та за Діялектологічним квестіонаром 1931 року

Бойківські говірки 121

page121image1032

Діялектні матеріяли, зібрані у селах Бабина, Должки, П’яновичі, Сприня, Топільниця та Юрівці

  1. 11. Хата, дім: буд|инук (Должки), зауваження, що «х|ыж ́а (вжи- вається) на Тух|ол ́шцин ́і»; х|ата (Должки), зауваження: «коли з дерева».
  2. 2. Хижа (старий нужденний дім): к|уч ́а (Топільниця); стар|и буд|инук (Должки).
  3. 3. Каміння під вугли дому: мур (Топільниця); п ́ідм|ур (Долж- ки).
  4. 4. Притіс (перший брус по підвалині): п ́ідл|оги (Должки).
  5. 5. Підвалина: п ́ідв|олини (Топільниця), п ́ідл|оги (Должки).
  6. 6. Долівка (підлога): м ́іст (Должки), зауваження: «м ́іст, диемосту нием|а та г|ола з|иемл ́а – п ́ідл|ога»; п ́ідл|ога (Топіль-

    ниця).

  7. 9. Поздовжній бальок у стіні: воч ́|ап (Должки).
  8. 10. Головний бальок під стелею (сволок): ґр|аґар (Топільни-ця), зауваження: «ту х|ати буд|уйут на вугл|о, а биел ́|ок в нас

    нием|а»; ґр|аґ|ар ́ (Должки).

  9. 12. Стіна: с ́ц ́ін|а (П’яновичі); с ́ц ́іна (Бабина).
  10. 13. [Стеля] 2: пув|ола (Топільниця).
  11. 14. Стрих (під, гора) [горище]: п ́ід (Должки); стрих (Топільни-ця) , зауваження: «в курн|ій х|ат ́і аш піт к|оминôм, то стрих».
  12. 15. Цілий дах: дах (Должки); дах ́івка (Топільниця), зауваження, що покрівля з бляхи; стр ́|іха (Топільниця), зауваження: як со-ломою пошито.
  13. 16. Кроква: крокв|и мн. (Топільниця).
  1. 1  Нумерація в другому стовпці подана як у публікації Й. Дзендзелівського.
  2. 2  Квадратні дужки і вписаний у них текст походять від Й. Дзендзелівського.
page121image15056

122 Діялектні матеріяли

page122image1024
  1. 17. Банти [бантини]: бант|ини (Топільниця); ж|ирткие (Должки).
  2. 18. Кладениця (отвір на даху на дим): вшчит (Должки); в ́ікн|о (Топільниця), зауваження: «в ́ікн|о в пув|ол ́і йде дим,а калиен|иц ́ôв ч ́|ел ́усти в пйецу мас ́т ́|ат».
  3. 19. Стріха: стр ́|іха (Топільниця), додано: «стр ́|іха кр|итасул|омôв, а дах ту дах ́івкôв âбу ґ|онт ́ôм».
  4. 24. Ґонти [дранка, драниці]: ґ|онт ́а (Топільниця), ґ|он ́т ́а(Должки).
  5. 36. [Кухня (вимова слова)]: к|ухн ́а (Должки, Топільниця).
  6. 38. Сажа: с|адж͡ ́е (Сприня); с|адж͡ ́і (Бабина, П’яновичі).
  7. 39. Дрова: дрив|а (Юрівці), друв|а (Бабина, П’яновичі, Сприня).
  8. 44. Цілість забудувань господарських: вôб ́іс ́т ́а (Топільниця);уб|ойс ́т ́а (Должки).
  9. 45. Господарське подвір’я (якщо не обора, то чи знане словообора): вôб|ора, (Топільниця), зауваження: « вôб|ора – де др|ива руб|айут, нав ́|іт ́ і в л ́|іс ́і, а д|ехто кажие пуд ́в ́ір ́а»; пôдв|ірйа (Юрівці); подв ́|ір ́і, пудв ́|ір ́і (Сприня); пудв|ір ́і, пудв|ірйе (Бабина); пуд ́в ́|ір ́а (Топільниця), зауваження: «вобіс ́т ́й|е, гобіс ́т ́й|е, обіст ́й|е ‛всі забудовання господарські разом з ха- тою’; гумн|о ‛забудовання госп. без хати’, ‛місце перед господар- ськими будинками’»; р|инôк (Должки).
  10. 46. Тік (боїсько в стодолі): б|ойешчие (Топільниця); б|ойішчие (Должки).
  11. 48. Стайня на коні: машт|ал ́н ́а (Должки); ст|айн ́а (Топільни- ця).
  12. 49. Стайня на корови [хлів, приміщення для корів]: ст|айн ́а (Должки, Топільниця).
  13. 50. Хлів на свині: к|учка (Должки); к|уч ́а (Должки, Топільни- ця).
  14. 53. Як зветься місце до рубання дерева [дров. Повітка для дров]: дриев ́|ітн ́а (Должки); пуд ́в ́|ір ́а (Топільниця).
  15. 54. Пеньок до рубання дерева: к|овбиц ́а (Должки, Топільниця); к|овбичка (Топільниця).
  16. 55. Пивниця (мурована): пивн|иц ́а (Должки, Топільниця); склеп (Топільниця).

Бойківські говірки 123

page123image1048
  1. 56. Яма в землі (головно на бульбу): й|ама (Топільниця), заува- ження: «купй|ак йак вже нал|ож ́ат б|ул ́би, а так й|ама»; купй|ак (Топільниця).
  2. 58. Криниця (студня) [колодязь]: киерн|иц ́а, ст|ул ́н ́а, ст|ун ́н ́а (Должки); ст|ун ́н ́а (Топільниця), зауваження: «ст|ун ́н ́а то к|опана глибоко, а киерн|иц ́а – ‛дж͡ |ериелô’».
  3. 59. Журавель (у студні): журав|ел ́ (Топільниця).
  4. 60. Стовп при журавлі (соха): стовп на в|аз ́і (Должки); стовп(Топільниця).
  5. 61. Поперечний бальок при журавлі: ваг|а (Должки); журав|ел ́(Топільниця).
  6. 63. Інші частини журавля [без вказівки значення]: гак, ж ́|ертка(Должки); ж ́|ертка (Топільниця).
  7. 65. Фіртка: ф|іртка (Юрівці).
  8. 66. Двері в домі, по запинці: дв|иер ́і (Должки), зауважен-ня: «х|атн ́і дв|иер ́і, с ́|ін ́і дв|иер ́і, стан ́ан ́|і, дв|иер ́і бôйе-

    ш ́ч ́|ан ́і»; дв|иер ́і (Топільниця).

  9. 69. Царок (мала огорожа в хаті, стайні, пивниці на кури, дріб):ц|арôк (Должки); ц|ар ́ок (Топільниця).
  10. 70. Скриня на зерно [та інші предмети, в які зсипають збіжжя]:

скр|ин ́а (Топільниця), зауваження: «в сус ́|ік с|ипйат вôв|ес,

а дж͡ |ерну в скр|ин ́і клад|ут»; сус ́|ік (Должки, Топільниця).
40. 71. Місце на снопи (засік…): пир|илô (Топільниця), зауваження: «пир|илô не кладут снôп|и, а сус ́|ік там, де с|ипитс ́а ч|истий

вôв|ес».

  1. 73. Леміш плуга: бл ́|аха (Топільниця).
  2. 74. Частина плуга, що відвертає скибу [полиця]: пôл|иц ́а (То-пільниця), зауваження: «пôл|иц ́а давн ́ійшие в диериевй|аним

    пл|уз ́і»; пул|иц ́а (Должки).

43.75.Ніжплуга[чересло]:пиер|енниедз͡иел ́|ізô(Должки,Топіль-

ниця).

  1. 76. Стовпець, якого держиться гряділь і чепіги [стовба]: рак (То-пільниця); стр ́івб|а (Должки).
  2. 77. Гряділь плуга: гриед ́|іл ́ (Должки, Топільниця).
  3. 78. Чепіги плуга: чиеп ́|іги (Топільниця), зауваження: «чиеп ́|іги

124 Діялектні матеріяли

page124image1048

диериевй|ан ́і, ôнн|а пр|ава пул|ична, а л ́|іва град ́іл ́|ова»;

ч ́ап ́|іги (Должки).

  1. 79. Поперечка, що сполучає чепіги плуга: р|ака (Должки).
  2. 80. [Колішня, двохколесний передок плуга]: тиелішк ́|е (Топіль-ниця).
  3. 82. Назви інших частин плуга [у матеріялах семантика не визна-чена]: куп|ан ́а (Должки); вуж|ов, гôн|êц ́, кур|êц ́ (Топільниця).
  4. 83. Істик: |истик (Должки); й|естик (Топільниця).
  5. 85. Боронувати перед сіянням: вôр|ати? (Должки), скôрод|ити(Топільниця).
  6. 86. Боронувати по сіянні: вôлоч|ити (Должки, Топільниця).
  7. 88. Хребет коси: луб|ок (Должки); прут (Топільниця).
  8. 89. Полотно коси: в|йістрйа (Должки); пôлôт|енцие (Топільниця),зауваження: «пôлôтн|о, пôлôт|енцие, а йак прибив|айітс ́а то

    пл|атка».

  9. 90. Брусок до остріння коси: к|амиен ́ ду кôс|и (Должки); к|амін ́вôстр ́|івний (Топільниця).
  10. 98. Піхва на брусок [посудина у вигляді ріжка, куди кладуть брусдля коси]: к|ушка (Топільниця); т|оч ́ук (Должки).
  11. 102. Держак ціпа: ц ́іп|евнô (Топільниця); ц ́іп|ивнô (Должки).
  12. 103. Бияк ціпа: б|или мн. (Должки); бит|и мн. (Топільниця).
  13. 104. Капиця ціпа: вугул|ов (Должки); к|ап|иц ́а (Топільниця).
  14. 105. Получення капиць у ціпі [ув’язь ціпа]: в|увйаска, в|уйаска(Топільниця); |увйаска (Должки).
  15. 106. Лопатка до віяння збіжжя: в ́ій|ачка (Должки); с ́іл ́|ачка(Топільниця).
  16. 109. Поле, що лежить облогом: пиериел|іг (Должки); пиериел ́|іг

(Топільниця), додано: н. мн. пиериел|оги.
63. 112. Пшениця: пшиен|иц ́а (Должки), додано: « пшиен|иц ́а,

али ние р|одит чиста, а гул|овн ́а, так|е ч|орни, ги с|адж͡ а»; пшиен|иц ́а (Топільниця, Юрівці); пшиен|иц ́і (П’яновичі), пшин|иц ́і (Бабина).

64. 113. Жито: ж|итô (Должки); ж|иту (Топільниця).
65.114. Яре жито: й|арие ж|итô (Топільниця), зауваження: «й|арие ж|итô, зрубув|е ж|итô два ґ|арц ́і й|аругу а ґ|арнêц ́

Бойківські говірки 125

page125image1024

вôзимуу с ́|ійс ́а, тиеп|êр на в|иес ́н ́і на пас ́|іках, а пут ́|ім й|арие с ́а пузбир|айі, а вуз|имие пр|ийдие аж на другий р ́ік»; йарин|а (Должки).

  1. 115. Овес: вôв|ес (Должки, Топільниця); з ́б ́|іжа (Должки).
  2. 116. Ряса, вітка (колосу вівса) [волоток, колос вівса]: кôл|ос ́а (То-пільниця); к|олус в ́івс ́аний (Должки).
  3. 118. Ячмінь: йачм|ін (Бабина); йач ́м|ін ́ (Топільниця); йач ́м|ін ́(П’яновичі, Сприня, Юрівці); йечм ́|ін ́ (Должки).
  4. 119. Зерно: дж͡ |ерну (Топільниця); дз͡ |ерну (Должки, Сприня),з|ернô (Юрівці); з|êрну (Бабина, П’яновичі).
  5. 121. Збіжжя: вôв|ес (Топільниця); з ́б ́|іжа (Должки), зауважен-ня: «з ́б ́|іжа вôв|ес».
  6. 124. Квасоля: фас|ол ́а (Должки, Топільниця, Юрівці); фас|ол ́иі(Сприня).
  7. 126. Вика: в|ика (Бабина).
  8. 127. Картопля: б|ул ́а (Должки), додано: що в сусідньому селіПогар картопля називається кр|омпл ́і; б|ул ́ба (Бабина); бул ́ва,

    д|улі (Юрівці); б|ул ́во (Топільниця).

  9. 129. Часник: чисн|ик (Бабина, Топільниця), чиесн|ок (Топільни-ця); ч ́асн|ик (Должки).
  10. 130. Коноплі: кун|оплі (Бабина); кун|опл ́а (Юрівці).
  11. 131. Доспівати [про пашню]: дôбрин ́|іти (Топільниця),дустиг|ати (Должки, Топільниця).
  12. 132. Доспіле збіжжя [пашня]: ст|иглие (Топільниця); ст|игли(Должки).
  13. 134. Жнива: жнив|а (Должки, Топільниця).
  14. 135. Обжинки: вôбж|инкы (Должки), в ́|ін ́ц ́і, т|олука (Топіль-ниця), додано: «хтос ́ пр|осит на т|олуку або на в ́ін|ец ́».
  15. 136. Сніп: сніп (Бабина, П’яновичі, Юрівці); с ́н ́іп (Сприня).
  16. 137. Полукіпок: півк|опки (Юрівці).
  17. 138. Сніп соломи (вимолочений) [околот]: вôкôл|от, ф|оршл ́ак(Топільниця), зауваження: «ф|оршл ́ак, а мн|огô – вôкôл|от»;

    пук, хвôкôл|от (Должки), додано: уточнення, що вівсяний.

  18. 139. Стернисько [стерня, загальна назва]: стиер (Топільниця);стиерн ́|а (Должки, Топільниця).

126 Діялектні матеріяли

page126image1024
  1. 141. Поле по вівсі: стиер, стиерн ́|а в ́івс ́|ана (Топільниця); стиерн ́|а (Должки).
  2. 147. Конюшина: кôман|иц ́а (Топільниця); куман|ыц ́а (Долж- ки).
  3. 148. Отава: вôт|ава (Должки, Топільниця).
  4. 149. Острива (дручок до сушення сіна): драп|ачка (Должки),рап|ачка (Топільниця), зауваження: «остров|а до кол|упіпка, а до с ́|іна лаб|ан ́і, а на м|етане с ́|іно зв|ет ́с ́а в|ішанка, в|ішінка», додано: «копл ́|ак» – [‛велика копиця сіна’].
  5. 155. Тачки із скринею [тачка]: тачк|ие (Должки); т|ачки (То- пільниця).
  6. 157. [Молоток]: клип|ач (Должки).
  7. 158. Сокира до рубання дерева: сук|ира (Должки); тôпôр ́|ас. р. (Топільниця).
  8. 159. Перед воза [передня теліжка]: передна к|ічка (Топільни-ця); тиел ́|іга пиер|енна (Должки, Топільниця).
  9. 160. Зад воза [задня теліжка]: з|анна тиел ́|іга (Должки, Топіль-ниця).
  10. 161. Розвора (у возі): рôзв|ора (Топільниця); рузвора (Долж-ки).
  11. 162. Столець (подушка) воза: п|одушка (Топільниця), зауважен-ня: «п ́іт кл|еци то йе п|одушка, шо ние м|айі ни руч|иц ́і н ́і н ́іц,

    а виертл ́уг з руч|иц ́ами ду дрівн|их дров»; с ́ід|ан ́а (Должки).

  12. 163. Насад воза: н|асад (Должки, Топільниця).
  13. 164. Коворот (керівник) воза: виертл ́|уг (Топільниця); д|ишиел ́(Должки, Топільниця).
  14. 165. Сворінь воза [передній, що укріплює передню теліжкувоза з розворою]: св|орин ́ (Должки); св|ор ́ін ́ (Топільниця).
  15. 166. [Задній сворінь, що укріплює задню теліжку воза з розво-рою]: зат ́|ілник (Топільниця).
  16. 167. Сниці передні (у возі): сн|иц ́і (Должки, Топільниця),ст|егна (Топільниця).
  17. 168. Підойма воза: п ́ід|ойма (Топільниця).
  18. 169. Клениці [ручиці] передні (у возі): руч|иц ́і (Топільниця);руч|иц ́і пиер|ен ́н ́і (Должки).

Бойківські говірки 127

page127image1024
  1. 170. Клениці [ручиці] задні (у возі): руч|иц ́і (Топільниця); руч|иц ́і з|ан ́н ́і (Должки).
  2. 171. [Віз драбиняк]: драбин ́|ак (Должки); др|абний віз (Топіль- ниця).
  3. 172.Переднялюшня(вдрабиняку):л|евч ́а(Должки);пиер|енна л ́|уш ́н ́а (Топільниця); пиер|ен ́н ́а л ́ушн ́|а (Должки).
  4. 173. Задня люшня [в драбиняку]: з|ан ́н ́а л ́ушн ́|а (Должки); з|ан ́н ́а л ́|уш ́н ́а (Топільниця).
  5. 174. Налюшник: л|евч ́і? (Должки).
  6. 175. Драбини на сіно [у возі]: драб|ина (Топільниця); драб|инина с ́|інô (Должки).
  7. 176. Дручки в драбинах воза [полудрабки]: пôл|удрабк ́е мн.(Топільниця); пул|удрапки мн. (Должки).
  8. 177. Щабель драбини круглий: ц ́|іпкие кр|угл ́і (Должки);ш ́ч ́абл ́і (Топільниця).
  9. 178. Щабель драбини плоский (звичайно на кінці драбини):д|ошчичк ́е мн. (Топільниця); ц ́|іпкие пласк|ат ́і мн. (Долж-

    ки).

  10. 179. Денниця (поміст на возі): миіст (Должки); под|енôк,пуд|енôк (Топільниця).
  11. 180. Колодка (що в неї входять шприхи [шпиці]): гôл|овка (То-пільниця); м|атучина (Должки).
  12. 181. Перстені [кільця, обручі] на колодці колеса: вôбручк|ие мн.(Должки).
  13. 182. Букша (у колесі): б|укш ́а (Должки, Топільниця).
  14. 183. Шприхи [шпиці]: сп|иц ́і (Топільниця); шп|иц ́і (Должки).
  15. 184. Дзвін (в колесі) [обід колеса]: багр|и мн. (Топільниця).
  16. 185. Обруч на колесі [шина]: р|афа (Должки, Топільниця).
  17. 186. Орчик: в|орчик (Должки, Топільниця).
  18. 188. Дишель воза [при кінній запряжці]: д|ишиел ́ (Должки, То-пільниця).
  19. 189. Дишель волового плуга: вôдр ́|ілô (Топільниця); гриед ́|іл ́(Должки).
  20. 190. Залізний гак на кінці дишля: гак (Должки, Топільниця);к|ачка (Топільниця).

128 Діялектні матеріяли

page128image1024
  1. 191. [Зафіксовані назви частин воза без означення семантики]: к|абз ́л ́і мн., м|утра (Топільниця).
  2. 192. Короткі сани на дерево: ґари (Топільниця); пол|усанкие (Должки).
  3. 193. Довгі сани на дерево: шм|иґ ́і (Топільниця), додано: «йак йідут пу дрôв|а, ту ду ґ|ар ́ів пришпил ́|айут шм|иґ ́і».
  4. 194. Насад у саней: н|асад (Должки); н|асат (Топільниця).
  5. 195. Страми (листви в санях) [полози]: копан|иці, копан|иц ́і(Топільниця); стр|ами (Должки).
  6. 197. Получення носів у санях (зв’язи): г|ак ́і, криж|івник (То-пільниця), додано: «п|êрстін ́ л|учит н|оси», ланц (Топільни-

    ця); пиериеб|ойниц ́а (Должки).

  7. 198. [Копили, короткі стовпці (4-6), що задовбуються в полозиі скріплюють їх з ящиком саней]: кôп|ила (Должки); стр|ами

    (Топільниця).

  8. 200. [Відзначені без зазначення семантики інші назви частинсаней]: вос|ак, руч|иц ́і, скр|ин ́а (Должки); пуд|енук (Топіль-

    ниця), зауваження: «до в|ирха прих|одит».

  9. 201. Ярмо: йарм|о (Должки, Топільниця).
  10. 202. Частина ярма на карці [шиї]: йарм|о (Должки, Топільни-ця).
  11. 203. Частина ярма під шиєю: підг|орлиц ́а (Топільниця);п ́ідґ|арл ́а (Должки).
  12. 204. Сноза (внішня) [заноза внутрішня]: зан ́|іские мн.,прит|оки? (Должки); сн|ози мн. (Топільниця).
  13. 205. Заноза зовнішня: з|ан ́|іски мн. (Топільниця); лôп|атка(Должки).
  14. 209. Батіг: бат|іг (Бабина, П’яновичі); бат|іх (Юрівці); бат ́|іх(Сприня); бич (Бабина), зауваження, що це основна назва.
  15. 212. Стежка звичайна: п|иішка, ст|ешка (Должки); ст|ешка(Топільниця).
  16. 213. Пирть (гірська стежка для овець): п|иішка (Должки);ст|ешка (Должки, Топільниця).
  17. 214. Дорога: дôр|ога (Должки, Топільниця); крив|ул ́а (Долж-ки).

Бойківські говірки 129

page129image1024
  1. 215. Шосе: густ|инêц, ц ́іс|арс ́ка дур|ога (Должки); ц ́ісарс ́ка дôр|ога (Топільниця).
  2. 216. Фіра: ф|іра (Бабина, П’яновичі, Сприня, Юрівці).
  3. 217. Візник (фірман): ф|урман (Должки); ф ́|ірман (Топільни- ця), додано: «він ф ́ірм|анит» [інф. ф ́ірм|анити ‛бути, пра-цювати візником’].
  4. 219. Автомобіль: |авту (Юрівці); й|авту (Бабина).
  5. 221. Аероплан: гур|опл ́ан (Юрівці); ивр|опл ́ін (Бабина).
  6. 222. Стуха (сніпок льону, поставлений до сушення, чи сушить-ся на покосах): м|андиел ́, с ́н ́іп (Топільниця); м|андил ́ (Долж-

    ки).

  7. 224. Рафа до льону: пранн|ик? (Должки).
  8. 225.Щіткадольону:ш ́ч ́|ітка(Должки);ш ́ч ́іт ́(Топільниця).
  9. 227. Прясниця: виериет|енô (Топільниця); куд|ел ́а (Должки).
  10. 228. Коловороть [прядка]: виериет|енô, крут ́|іл ́ (Должки), за-уваження: « крут ́|іл ́ – на н ́ім|