Позначки


 

Бойківське весілля у музеї «Бойківщина» 21.02.2012

 

Ось і відгуляли долиняни бойківське весілля у музеї «Бойківщина». Залишилися тільки радісні посмішки, світлини з весілля лолинських бойків та теплі спогади.
У неділю, за годину перед його початком, спів бойківських музик, що лунав аж до проспекту Незалежності, запрошував усіх бажаючих долинян побувати на бойківському весіллі. І хоча надворі потріскував легенький морозець, конференц-центрі музею ледь вміщав усіх бажаючих – весільних гостей.
На початку святкового дійства всіх присутніх привітала директор музею «Бойківщина» Тетяна Сенів, наголосивши, що музей поставив перед собою мету вивчати та пропагувати весільні бойківські обряди сіл та міст Бойківщини, подякувала всім присутнім за участь і небайдужість до заходів, що проводяться у музеї, запевнила, що і надалі музей ознайомлюватиме з весільними обрядами долинських сіл.
Дійство «Бойківське весілля» у краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів проводилося вперше і першими представляв автентичний весільний обряд аматорський народний фольклорний колектив с. Лолин на чолі з музичним керівником Мироном Кузьмичем. Наші весільні гості мали змогу побачити такі сторінки з бойківського весілля як вінкоплетіння, проводи молодих до шлюбу та благословення батьків на спільне життя. Яскраві різнобарвні вишиті костюми, автентичний весільний спів латканок, коломийок та весільних пісень молодицями та весільними свахами, бойківські музики: баян, скрипка та бубен, — просто зачарували весільних гостей. І коли колектив закінчив одну із своїх сторінок виступу «вінкоплетіння», присутні самі почали співати весільних коломийок і їх співи- перегуки потішили всіх і насправді об’єднали у одну весільну компанію. Зачинателем цього весільного співу була п. Стефа Паляниця. До речі, кожному з присутніх були роздані слова весільних пісень, притаманних весільному обряду с. Лолин і бажаючі співати разом з свахами, могли долучитися до співу, ще й взяти слова пісень на згадку. Приємною несподіванкою було для присутніх частування лолинськими молодятами весільним короваєм з медом.
У перерві поміж частинами дійства науковий співробітник музею «Бойківщина» Тетяна Гнатковська розповіла, що на Бойківщині наречені завжди були одягнені у вишитий одяг та наголосила, яку неоцінену вагу мала для бойків, їх оселі та сім’ї вишивка, на мить запросила всіх побувати у світі старовинних бойківських весіль. Весільні гості мали змогу переглянути своєрідну косицю світлин — переплетення старовинних орнаментів бойківської вишивки з давніми світлинами а також колекцію весільних світлин бойківської давнини.
Під час дійства також відбулося ознайомлення з тими напрацюваннями, що вже є у краєзнавчому музеї «Бойківщина» у плані дослідження бойківських весільних традицій. Це і колекція бойківських світлин (основна експозиція етнографічного залу №2), наукові розвідки у статті Оксани Гап’як «Українське весілля по-долинськи» (вип. №1 «З історії Долини»), а також започаткований в експозиції «Бойківської хати» музичний куток «Бойківські музики», в якому доконечно не вистачає гармошки, бубна, дримби. На сьогоднішній день і досі триває робота по збору бойківських весільних світлин та інших речей.
Опісля закінчення дійства перед гостями виступив музичний керівник творчого колективу Мирон Данилович Кузьмич, поділившись власним баченням про те, хто такі бойки та звідкіля вони прийшли в ці землі…
Від імені присутніх гостей слово взяла Мирослава Ружевич, головний режисер районного будинку культури, підкресливши, як багато у минулому році досяг у своїй творчій праці народний колектив с. Лолин, записавши свій виступ на телерадіопередачі. Подякувала музею та лолинському колективу за цінну працю у дослідженні та пропагуванні старовинних бойківських обрядів нашого краю.
На завершення заходу Тетяна Сенів, щиро подякувала усім за співучасть та нагадала, що музей «Бойківщина і надалі працюватиме над дослідженням та ознайомленням обрядів та традицій Бойківщини долинян та гостей міста, запросила всіх гостей відвідати зали музею, познайомитися з діючими виставками, та перед тим всім разом заспівати «Многая Літа».
Такого яскравого і веселого свята у музеї можливо б не відбулось без допомоги наших друзів, яким ми щиро вдячні, зокрема: Тетяні Штень за надану колекцію давніх весільних світлин та орнаментів бойківської вишивки, Василю Лисейку за спонсорську допомогу та Юрію Петренку за надані транспортні послуги.

До скорої зустрічі! До нових бойківських весіль у музеї!!!

Науковий співробітник
музею «Бойківщина»
Тетяна Гнатковська

«Бойківське весілля»

20.02.2012

Горіла сосна, палала,
Під нев дівчина стояла,
Під нев дівчина стояла,
Русяву косу чесала…

З  давніх-давен  кожний  народ  має  свої  звичаї і обряди, що вирізняє їх з-поміж інших. Одні держави  утворювалися,  інші  зникали  з  історичної  арени, минало  століття  за  століттям,  а основи обрядів залишаються і до сьогодні. Обряди у давні часи відігравали велику роль, вони визначали  свідомість  населення.  Всі  країни, які  захоплювали нові  землі,  завжди  старалися нав’язати  там  свої  звичаї, щоб  остаточно  підкорити захоплені народи.

Найбільш  цікавим  є  весільний  обряд.  Адже весілля – це найвеселіше свято у житті кожного. Це урочистий момент у долі молодят  і  їхніх сімей. Шлюб –  це  створення  нової  сім’ї, що  є завжди прекрасно. Наше  місто  славиться  різнобарв’ям  весільних обрядів. Елементи одягу, розмовний стиль та традиції ніби схожі, але й одночасно різняться між собою в кожному селі: в Кропивнику, чи, скажімо, в Княжолуці. Цікаво було б порівняти   побут та звичаї в різних селах не тільки Долинського  району,  але  й  цілого  Бойківського  регіону.

І  от  днями  в  музеї «Бойківщина»  Тетяни  і Омеляна Антоновичів кожен бажаючий зміг відчути  себе  учасником  такого  веселого  дійства – бойківського весілля. Аматорський фольклорний колектив «Лолинянка» з села Лолин на чолі з музичним керівником Мироном Даниловичем Кузьмичем  познайомив  краян  з  весільним  обрядом свого села.

Самій постановці передувала велика дослідницька праця. Зразки пісенного  та розмовного фольклору,  по  крупинках  зібраного  від  довгожителів  села Лолин, лягли  в  основу  сценарію. Та все ж ідею створення композиції саме такою, як вона є, з тими неповторними ладканками та говіркою села, колектив виніс на розсуд глядачам.

Біля музею дзвінко лунала музика  і ніби заманювала до себе гостей. Декілька хвилин очікування,  і  дійство  почалося.  З  першої  ж  миті веселі  пісні  та  жарти,  елементи  одягу,  які  не побачиш на жодному весіллі, зачарували своєю цікавістю. А  весільні  традиції  були  цікаві  і  незвичайні. Весільні  вінки,  які   свахи  з батьками сплели  для  молодих  з  магічного  зілля –  барвінку – це символ  їхньої долі, яку вони повинні оберігати. Обряд викупу молодої – коли рідний брат не хоче віддати сестричку в чужу родину, а погоджується на це тільки після доброго викупу.

А коли молоду одягали у весільний одяг , братик розчісував їй косу, ставив туди гроші, як символ багатства, а дружки з мамою одягали весільний вінок. Також запам’ятався момент, коли молода перев’язує  руку  нареченому  вишитим  рушником трьома вузликами: щоб не пив, був добрим господарем та на чужих жінок не задивлявся. Коли  молоді  йшли  до  церкви,  батьки  скроплювали їх свяченою водою, благословляючи в щасливу дорогу. А повінчавшись, їх пригощали хлібом  з медом  на  солодке  сімейне життя. Вітання молодих, частування та наспівування народних пісень розвеселили народ. А наприкінці святкування, наречений зняв з молодої вінок та одягнув  хустину,  як  символ  того, що  вона  вже заміжня.  А  потім  молода «перетанцьовувала» з  незаміжніми  дівчатами,  а  свахи  наспівували веселих жартівливих пісень. Закінчилося дійство частуванням всіх глядачів короваєм з медом. Захоплююча постановка, веселі музики  не  залишили  байдужими  нікого. Глядачі і після виступу колективу продовжували наспівувати коломийки, а музики їм награвали. «Дуже  дякуємо  вам, що  організували  для  нас таке  свято.  Ви  дали  нам  можливість  зазирнути до нашої  історії, етносу  і народної  творчості. Українська пісня, прозора і щира, викликала сльози на моїх очах», – говорить пані Марія. Музей поставив перед собою завдання – познайомити  бойківський  край  з  весільними  обрядами кожного окремого села. Ми познайомилися  з  традиціями  села  Лолин,  які  є  цікавими і  захоплюючими,  а  одяг  неповторним:  давня вишивка,  збирані  спідниці  та  червоні  чобітки. Ми повинні популяризувати бойківські традиції, передавати їх з покоління в покоління. Нехай  це  незвичайне  дійство  залишиться  в нашій пам’яті до наступного бойківського весілля!

Стаття про цей захід на сайті музею.

щотижневик «Добра справа»

Advertisements