Теги


http://www.carpathians.eu/karpatskii-narod/lemkivshchina/operacija-visla/chijikh-batkiv-mi-diti.html
автор матеріалу: Катерина Русин
джерело матеріалу: Обереги Бескидів, Катерина Русин, МПП Таля, смт. Брошнів, 2000р.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 03 липня 2011 року
Восени 1996 року лемківська спільнота відзначала 50-річчя депортації лемків з Польщі в Україну.
Депортація… Слово яке тяжке. Це примусове виселення з рідних теренів.

Пройшло піввіку, але й досі болить, щемить усіх лемків невідступне і тупе, як біль, питання: чому? Мучить це питання навіть тих, хто не пережив страшних поневірянь і лихоліть; то що вже говорити про тих, хто звідав усю ту муку у свідомому віці, в розквіті сил і здоров’я, покидаючи нажите і набуте.
Про цю біль співали молоді лемкині в пісні-оранжировці “Чиє ж то полечко не зворане”.

1. Чиє ж то полечко не зворане? – 2 р.
Руснаків, руснаків занедбано. -2 р.

2. Як було полечко то ворати?-2 р.
Зачали у червни го давати. -2 р.

3. Полечко надали-чим ворати?-2 р.
Бо здому не дали плуга взяти. -2 р.

4. Садили у червни – щось вродило. -2 р.
Бодай ся такого не дожило. – 2 р.

5. Ми поле спололи і скопали… – 2 р.
Та в нас то полечко відібрали. -2 р.

6. То поле колгоспи відібрали,-2 р.
Зворати і полоти нам казали. -2 р.

7. Настала та днина, та година – -2 р.
Воскресла іще раз Україна. -2 р.

8. Дай, Боже, здоров’я Україні,-2р.
Хай будуть щасливі, всі єдині. 2 р.

Депортовані були розселені на Бойківщині, зокрема на Рожнятівщині, в селах: Сваричів, Брошнів, Креховичі, Спас, Цінева, Ріпне, Брошнів. Життя продовжувалося, треба було вижити, а значить-треба було веснувати у червні 1946 року. Рік післявоєнний був важкий, голодний. Чим сіяти, що садити? Чим прогодувати сім’ї? – ось ті питання, які щодня стояли перед кожним депортованим.

Але люди були працьовиті, потрохи призвичаювались на новому місці, потрохи приживались з місцевими господарями.

Віками жили ці обдаровані умінням працювати бескидські господарі з праці рук. Вони самі себе уміли забезпечити усім: одягом, взуттям, їжею, житлом. Добре знали ремесла. Всі жінки добре знали ткацтво, пошиття одягу і вишивки. Тому швидко зуміли налагодити господарство.

Серед лемків були добрі ковалі, теслярі, будівельники, ткалі; народні умільці, що швидко стали відомі тут, на Бойківщині.

Назву тих, про котрих сама знаю, чула, як про них говорили скрізь: талановитий коваль Подоляк Василь, Він умів усе: зробити воза, викувати будь-яке знаряддя праці – сапу, серп, косу, злагодити упряж для коня, В його кузні не переставав горіти вогонь ґаздівського життя, Іван Терлецький, Йосиф Бунга – талановиті музиканти, скрипалі. Будівельну бригаду організував Юрій Матвійович Лазоришин, Далеко за межами Рожнятівщини, знали, що лише Юрко

Лазоришин уміє все: і як перевезти стодолу з с. Липовиця до Рожнятова, не розбираючи її на планиці, і як правильно зробити крівлю, і як розмістити на подвір’ї будівлі так, щоб усе було корисне і красиве! Десятки хат в Рожнятові збудовані його бригадою. Ні один міст через річку Чечву, Лімницю не збудувався і не ремонтувався без бригади Юрка Лазоришина.

Там, де, здавалось, уже нічим не зарадиш хворому коневі, ветлікарі казали:”‘Кличте ще Лазоришина…” І Лазоришину це вдавалося.

Андрейко Матвій – виявився добрим керівником, він умів організувати людей, був бригадиром, а згодом вправним лісничим.

Русин Юрій Тимофійович – це грамотний, інтелігентний чоловік, довго працював секретарем Рожнятівської селищної ради, християнин,’ що сумлінно допомагав церкві. І коли для нього постав вибір: або церква, або мирська влада – він вибрав церкву. А пізніше став бухгалтером.

Добрими, умілими господарями стали на Бойківщині і такі лемки: Русинкевич Русин Василь, Свистак М., Русин Михайло, Шевчук Василь, Шевчук Володимир, Циган Василь, Русин Станко, Подоляк Іван, Попович Станко і Свистак Іван. Одними з кращих робітників наших лісокомбінатів були Русин Іван, Сливканич Григорій, Колосар, Вишньовський, Погліди з Брошнева. За авторитетними характеристиками обирались депутатами селищної Ради кращі з кращих, серед них і Русин Михайло, і Русин Єва, Русин Юрій з Рожнятова’ Марканич – у с. Цінева.

Від того, де поселили кожну лемківську сім’ю, хто став сусідом, хто межувався з господарями – залежало нове життя на новому місці. Ясна річ, якщо поряд по сусідству були бойківські родини з чуйним серцем і доброю душею, помірковані, щирі, співчутливі, то і лемківський родині було легше. Бо часто місцеві жителі, прості бойки ділилися з лемківськими родинами хлібом, насінням, одягом, допомагали веснувати, помагали, як кажуть, пустити коріння у землю. З розповідей лемків-старожилів такими у Рожнятові добрими сусідами були родини Стася Ціхуна, Олійників Тринчуків, Гренчуків, Волошиновичів, Котурбашів, Юречків, Діденків, Дирівих, Мельників! що на “Старому селі”; родини Площанських, що “За мостом”; родини Бойчуків, Лоп’янецьких, Бураків що за містом; родина Каменецьких, Юречків, Василькових що “На Струтинській вулиці” і “Під Костелем”; родини Бойчуків, Юхманів, Синичаків, Кулічковських, що “У річках”; родини Лоп’ янецьких, Котурбашів, Пришляхевичів, Яремчуків, Янківських, що “За рікою”, а в урочищі Підмонастир – Рибчаки, Косарі. Це Матіщуки з Мочірної, це Прокопіви, в с. Сваричів – це Калинії, що на Ломинці, Рибчаки, це Синичаки в Мочірній, це Марчуки в Корковій, це Волощуки в Руському Гаї, Федишини в Корковій це Коники на Ломенці. Ще й нині вже друге покоління лемків на Бойківщині з вдячністю згадує про ті сім’ї, тих людей, котрі допомагали вижити. Власне,це риса будь-якого українця – допомага, взаємовиручка, гостинність, людяність – як головна ознака слов’ян, ще раз підкреслює те, що лише в єдності сила незалежної України, ме’нталітету українців.

Минуло вже півстоліття з часу трагічної депортації. Змішались сім’ї лемківські, бойківські, виросло покоління людей, в родовому дереві яких є вже три гілки українського суцвіття: лемківська, бойківська, гуцульська. Але це ще більше прославило українців, їх талант, їх творчі сили, їх наукові здібності, зрештою, – їх етнографічну славу. Славні імена відомих людей збагачують і збагачували Україну, її народ: це відомий лікар Рожнятова п. Копчак М. І., та його брат п. Копчак викладач Прикарпатського університету ім. В. Стефаника з Івано-Франківська, талановитий юрист в Івано-Франківську п. Русин Ф. О., п. Мирослав Русин – кандидат філософських наук, професор, зав. Кафедрою історії України Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, династії чудових самородків-музикантів з родини Москалів та багато інших. І всі вони черпають сили з того джерела, що називають “Бескидське земляцтво”, бо добре розуміють і пам’ятають житейську народну мудрість, що в пісні: “То не орел, що не літає до родинних джерел”.
Нині когорту славних бескидян з Лемківщини продовжують люди знані і шановані на Івано-Франківщині. Це – п. Мончак Лев Савович, професор інституту нафти і газу умілий організатор лемківських свят, зустрічей, ватр на Прикарпатті; отець Анатолій Дуда з Монастириська – талановитий оратор – теолог, прославлений одержимістю до історії Лемквіщини, долі її народу. Його щомісячні літургії і проповіді на рідній говірці якою володіє дивовижно, досконало, в храмі Василиянок в Івано-Франківську дістали загальне схвалення, визнання і викликають захоплення.

П. Хом’як Орест з Бурштина – відомий меценат культурних надбань Лемківщини. Без його матеріальної підтримки важко було би розвивати духовні цінності бескидян.

П. Василь Шкимба з Калуша – знавець і популяризатор лемківської пісні, лемківської говірки на ватрах у Ждині (Польща), на зустрічах і виступах. Здибанка з Василем Шкимбою – це завжди радість.

Багато можна і треба би сказати про людей, завдяки яким організовані і працюють Лемківські товариства на Прикарпатті: п. Лабик Федір Іванович з Калуша, це п. Грега Степан Петрович з Коломиї, це п. Яна Начас з Борислава; це п.Вікторія Япчаник і п. Марія Шоп’як з Долини; це сім’я Лінг з Надвірної; це п. Фучила Михайло Петрович з Галича; це п. Мирослава Казюк-Русинкевич, п. Мирослава Шелест з Рожнятова; це п. Юрій Поглід з Брошнева; це п. Марія Лисова з Ріпного; це п.Степан Семенович Кирницький з Івано-Франківська.

Без таких людей постраждала би Лемківщина.

Advertisements