Теги


Пресс-реліз

Проект „Забуті мешканці Бескидів в світлі їх життєвих історій“

Термін дії проекту: 15 лютого – 17 листопада 2012 (саме такий період часу тривала совєтсько-польська кампанія з насильного виселення мешканців Бескидів в 1951 році)

15 лютого 1951 у Москві (Росія) укладена «Умова між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Республікою від 15 лютого 1951р. про обмін ділянками державних територій.

Понад 30 тисяч бескидян змусили залишити батьківську землю.

17 листопада 1951 у Львові (Україна) підписана заключна умова.

Ідея проекту:

Пересування великих груп населення століттями поспіль призводило до утворення нових людських спільнот. Останні ставали державами, а ті стверджувались шляхом встановлення кордонів. З подальшою міграцією народів утворювались цілі державні конгломерати, які поповнювались новими етнічними областями.

Людська тотожність в цих історичних процесах постійно змінювалась, щось втрачала і набирала нових якостей. Пересування груп населення часто грунтувалось саме на їх об’єднанні згідно спільності в поглядах чи приналежністю до однієї системи вартостей, які потрібно було відстоювати або бути змушеними рятуватися втечею на вільні території. Це підтверджують факти існування в історичному проміжку політичних і релігійних формувань, які або самоформувалися (з метою завоювання або пошуку нових територій), або були сформовані політичними ватажками для політичної мети (ведення війни, заселення території тощо).

Протягом таких історичних проходжень вищезгадані групи несли з собою свій культурний субстрат. Він передавався з покоління в покоління через усні перекази, легенди, казки, фольклор, традицій. На залишених територіях залишалися топоніми в назвах поселень, річок, пам’яток культури (монастирі, церкви, городища). Ці ж назви потім з’являлися на нових територіях поселення міграційних груп. Разом з цим з покоління в покоління передалося бачення світу і поведінка в тих чи інших життєвих ситуаціях. Завжди ж з людиною залишалося щось, що єднало з їй подібними. Саме це щось відрізняло її від представників інших груп населення.

Це щось, тотожністна матриця, не змінювалася під впливом міграцій і асиміляцій. Не впливало на неї і те, чи людина разом зі своє етнічною групою пересувалася добровільно, чи зміна території перебування була насильною. Навіть коли людина відокремлювалася від своєї етнічної групи, приналежність до неї вона проносила все подальше життя, незалежно хотіла воно того чи ні. Завжди з людиною як суб’єктом історії залишалося те, на що історія не мала жодного впливу: її суспільний характер. Історія слугувала лише точилом, яке відгострювало ті чи інші характеристики свого суб’єкта – людини. І так тривало віки.

Саме виточений суспільний субстрат під назвою тотожність став центром нашої уваги в проекті „Забуті мешканці Бескидів в світлі їх життєвих історій“. Предметом нашого дослідження є тотожність представників однієї групи населення під відомою етнічною назвою бойки з розширенням .галичани.

Не виключено, що використання цієї назви як збірної для нашого проекту є не зовсім вірним. Ті, кого вже звикли називати бескидськими  бойками, називають себе радче українцями. Щоб уникнути непорозуміння, вирішено цільову групу проекту називати мешканцями Бескидів. І навіть якщо ця назва не є оптимальною, ми акцентуємо увагу на тому, що в проекті йдеться саме про групу населення з визначеною тотожністю, а не лише територіальною приналежністю.

Аналізуючи історичні факти з вектором часу появи письмової історії, ми хочемо прослідкувати тотожністну матрицю, яка супроводжувала вибрану групу населення на тлі тих чи інших історичних подій. Один з аспектів – дослідити чим саме вирізнялася названа група дослідження від інших груп, які знаходяться на тих самих історичних паралелях (лемки, гуцули).

Методи:

Основним методом для нашого дослідження обрано усну історію (наративне інтерв’ю). Допоміжним – праця з історичними джерелами та архівними матеріалами.

Цільова група складає 20 осіб. Ми опитуємо бескидян, що проживаюсь в різних країнах. Споріднює їх приналежність до спільного історичного минулого і території проживання їх самих або їх батьків – Бескиди.

Для порівняння вибрано кілька яскравих історичних постатей-нащадків нашої цільової групи. Віднайдено факти їх життєвих досягнень, які опрацьовано для закладання основи нашого дослідження: тотожніть мешканців Бескидів.

Таким чином, ми маємо на меті дослідити ті вартості, які вдалося зберегти і розвинути нащадками тих, хто останні пів-тисячолітття згідно писанній історії топтав полонини в Бескидах.

Важливим моментом нашого дослідження є аналіз культурної тотожності мешканців Бескидів на тлі європейських культурних і тотожністних цінностей. Ми не маємо права забути історію Бескидів і їх мешканців до 1951 року. Ми не можемо стверджувати, що вони були автохтонами бескидського регіону від створення землі. Ми стверджуємо, що історія мешканців Бескидів, насильно виселених з територій їхнього понад-півтисячолітнього перебування, не може бути забута. Так само немає бути втрачена їх тотожність, так тісно поєднана з тотожністю галицього населення західної України і Європи загалом. Ми говоримо про культурну і тотожністну спадщину, яка немає бути втрачена для наступних поколінь!

Для інтерв’ю обираються особистості, які свідомо визнають свою бескидську тотожність, себто приналежність до вихідців чи тепер вже вигнанців з Бескидів. Вікових обмежень для інтерв’ю не передбачено.

Аналізуючи матеріал наративного інтерв’ю, ми маємо на меті, крім вартістних критеріїв, використати можливість довідатись більше про історію, культуру і збережені традиції мешканців Бескидів. Для нас це є непересічно цінним ще й тому, що історія цієї групи населення так само прикро перервалася в 1951 році, як і прикро мало досліджена до цього. Ми сподіваємося на відкриття нових аспектів бескидсько-бойківсько-галицької тотожності, а також на підсумування інформації з різних історичних джерел про правдиву історію мешканців Бескидів.

Ми ставимо перед собою питання:

  • Як і звідки прийшов нарід в Бескиди, де гартувалася його душа століттями перед тим?
  • Чому цей нарід називав себе „тутешні“ в той час як етнографи все намагалися його означити його тотожність своїми означеннями: бойі, влохи, білі хорвати?
  • Чому назва-етнонім „бойки“ не чіпляється до мешканців західних Бескидів?
  • Чи були прибулі до Бескидів етнічною групою per se чи їхні вартістні характеристики були поштовхом для об’єднання в групу однодумців для досягнення політичних цілей чи задоволення чи збереження чеснот?
  • Чи назва „переселенці“ закріпиться в історії за насильно виселеними в 1951 році мешканцями Бескидів на півдні України чи віднайдеться інша?
  • Як має визначатися тотожність нащадків мешканців Бескидів, яких історія понесла далі на своїх коліщатах?

На ці питання ми намагатимемось відповісти в розрізі нашого проекту „ Забуті мешканці Бескидів в світлі їх життєвих історій“

Для участі в проекті запрошуються всі ті, хто поділяє наше прагнення розібратися в історичних та етнографічних реаліях колишніх мешканців Бескидів і тих, хто наперекір долі залишився на своїй історичній стоянці, в Бескидах.

Якщо Ви б Ви хотіли дати інтерв’ю або знаєте людину-кандидата на інтерв’ю, прохання повідомити нас за адресою samborska@gmx.de, skype: olgasamborska

Більше інформації за посиланнями www.bojky.wordpress.comhttp://www.geschichtswerkstatt-europa.org

Результати проекту будуть опубліковані англійською, німецькою та українською у формі мультимедійного видання.

Хто хоче і може підтримати наш проект інформаційно і фінансово, прохання повідомити нас про Ваші наміри. Ваше меценатське ім’я буде занотоване в публікації проекту.


Початкову допомогу в реалізації проекту надає 
Geschichtswerkstatt Europa (http://www.geschichtswerkstatt-europa.org/), яка піклується про збереження пам”яті в Європі.

Виконавці проекту: Ольга Самборська, генетик та публіцист, редактор порталу „Домів“ (www.bojky.wordpress.com)

Зоряна Свистович, фото- і відео, дослідник

Анна Глух, філолог, дослідник

Advertisements