Теги


Переселення, або “Депортація 1951”
http://golossokal.com.ua/
 
Стаття з випуску № 103 від 2011-12-09
Марія БАЛАНЕЦЬКА (з дому  Марчак),
голова МГО товариства “Надсяння” м. Червоноград,
депортована із с. Береги Долішні НижньоУстріцького району Дрогобицької області.

Далекий 1951 рік… В пам’яті виринають спогади, коли прийшли із сільської ради і сказали збиратися, бо будемо переїжджати на Велику Україну, де на нас чекають.  Довелося за короткий час зібратися і рушати в той далекий невідомий світ. Що чекає нас там? Куди їдемо, для чого? Сльози капали з очей, стискало серце у грудях, бо залишали любий край, рідні ліси, чудові краєвиди. Не одна сім’я цілувала рідну землю, пороги своїх домівок, тут залишилась частина їхнього життя.

Товарні вагони, в кожному з яких було по чотири сім’ї, а також птиця, худобa  рушали на схід і південь УРСР. Це з чиєїсь владної руки відбулось “отсєлєніє насєлєнія” з 480кілометрової зони згідно з Договором від 15 лютого 1951 року між СРСР і Польщею, в результаті якого нафтогазові промисли зі свердловинами і нафтопереробним заводом відійшли у м. Устрікі Долішні.

Переселення стало великою трагедією для горян Бойківщини, адже довелося залишати все добро, яке було нажите нелегкою працею. А що чекало переселенців попереду? Картина вималювалась після приїзду на місце, а це були Донецьк, Херсон, Одеса, Миколаїв. Обіцяли нас забезпечити житлом, роботою, а перед нами постали голі степи.

З історичних довідок того часу відомо, що у Миколаївській області із запланованих 1960 будинків здали в експлуатацію лише 8 (!), в Херсонській   із передбачених планом 377 було завершено лише 33, на Одещині ситуація не краща.

Сотні сімей розмістили в розвалинах, а йшла зима. Кожен поспіхом зводив з саману (глина з соломою) стіни, які не встигли висохнути, замерзли, а з приходом весни  розвалилися. Переселенцям не виділили земельних ділянок, не допомогли придбати худобу, не видали обмінні талони на харчі, на корм для худоби, не забезпечили паливом.

Та все ж наші люди своєю працьовитістю, розумом виходили із усіх складних ситуацій. Розвивалися міста і села, колгоспи, в які вкладали свою працю і досвід наші краяни. З часом, по можливості, вони верталися на Західну Україну, починали обживатися у Львівській, Тернопільській, ІваноФранківській областях.

Багато переселенців зараз проживає у містах і селах Жовківського і Сокальського районів, а також у Червонограді. Тодішній Забузький край славився запасами кам’яного вугілля, тому тут пригодилися робочі руки бойків.

10 років тому у м. Червонограді створили осередок товариства “Надсяння”, ініціатором і організатором створення якого був Мирон Дацько, котрий і очолив цю організацію. Разом із краянами він неодноразово бував у своєму краї  на Бойківщині, де впорядковували цвинтарі, ставили пам’ятні знаки, хрести. У лютому 2010 року Мирон Дацько відійшов у вічність…

60 років пролетіло з того часу, акція “Депортація51” завдала великих моральних, матеріальних і духовних втрат  переселенцям з Польщі. Хочеться, щоб нове покоління бойків знало і пам’ятало свою трагічну історію, вивчало її, бо без минулого немає майбутнього.

13 грудня в Народному домі м. Червоноград відбудеться святкова академія, присвячена 60річчю виселення (депортації) українського населення з прадавніх етнічних земель в Польщі. Початок  о 16.00 год. Захід відбудеться за сприяння народного депутата України Володимира В’ЯЗІВСЬКОГО та МГО товариства “Надсяння”.

Запрошуємо усіх бажаючих.

Advertisements