Позначки


Кульчиці вшанували Сагайдачного…

Історія не зафіксувала точної дати народження гетьмана Запорізької Січі, славного уродженця Кульчиць Петра Сагайдачного. А відійшов він у життя вічне 20 квітня (у деяких хроніках – 10 квітня ) 1622 року через 7 місяців після поранення отруйною стрілою в битві під Хотином.

ОТЖЕ, виповнилося 390 років з дня смерті Петра Конашевича, якого торік Синод Української Автокефальної Православної Церкви зарахував до лику Святих.Недавнього святкового дня у Кульчицях після Служби Божої в церкві Флора і Лавра біля пам’ятника Петру Сагайдачному о. Михайло відправив молебень. Про героїчне життя гетьмана говорили голова районної ради Геннадій Дейниченко і заступник отамана обласного Козацького товариства, генеральний старшина Богдан Прокопишак. Ректор університету “Львівський Ставропігіон”, уродженець Самбора Ярослав Кміт повідомив про заснування Галицького Ставропігійського козацтва імені гетьмана Запорізької Січі св. Петра Сагайдачного, а викладач академії Сухопутних Військ Роман Мелех, родове коріння якого походить з кульчицьких Федаків, зачитав наказ про створення коша цієї організації на батьківщині Сагайдачного. Його вручили сільському голові Степану Мільковичу, а в музей Петра Сагайдачного передали Історію Українського козацтва автора Богдана Сушинського (уродженця Самбора).

З концертної програми, яку підготували місцеві учасники художньої самодіяльності, довелося вилучити пісні, оскільки в будинку біля пам’ятника лежав покійник – передчасно помер шанований у селі батько трьох дітей Іван Студент. Учні, місцева поетеса, політкаторжанка Ганна Кульчицька, Розалія Береза лише декламували поетичні твори. А вже після того був смачний козацький куліш, який приготував Степан Блашків з Дрогобича.

…а Кобло – Співця бойківської долі

У цьому підкарпатському селі на межі Самбірського і Старосамбірського районів 24 квітня 1872 р. народився Юрій Кміть. З дитинства мав потяг до науки і батьки з останнього тягнулися, щоб дати йому освіту. Вчився у Самборі в польській гімназії, тож у документі про її закінчення за польською транскрипцією було написано “Кміт”. З цим прізвищем він увійшов у літературу.

ЗАКІНЧИВШИ духовну семінарію і теологічний факультет Львівського університету, Юрій Кміт, священникуючи в різних селах Галичини, займався і літературною діяльністю. Коли був на парафії у Гвіздці біля Головецько на Старосамбірщині, уклав “Словарець бойківського говору”, видав ” Проповіді на свята цілого року,” а за новели з життя горян, зокрема рідного села, став Співцем бойківської долі.

У Коблі біля церкви і пам’ятника Юрію Кміту відбулися урочистості з нагоди 140-річчя від дня його народження. Відкрив їх сільський голова Микола Ляхович. Після молебня і покладання квітів учасники свята побачили змістовну концертну програму, яку вів автор книжки “Співець бойківської долі” Омелян Леськів. Виступали школярі, сільські аматори сцени, жіноча вокальна група зі Страшевич, яка виконала пісню місцевої поетеси Стефанії Пахольчук про Юрія Кміта, і поважні гості зі Старого Самбора – народна хорова капела ” Дністер”. До слова запрошували голову районного товариства “Бойківщина” Ігоря Макара, заступника голови РДА Зіновія Кутельмаха, директора Коблянської школи Михайла Лозинського, проректора ЛНУ ім. Ів. Франка, уродженця села Мар’яна Лозинського, священика о. Андрія із села Татаринів Городоцького району, де відійшов у вічність і похований Великий Бойко. Завершуючи урочистості, Омелян Леськів процитував душпастиря, етнографа і громадсько – політичного діяча Юрія Кміта: “Суспільству треба дати добрих діячів, справедливих суддів, непродажну управу, взірцевих священиків, сумлінних робітників, а небу – святі душі”. Як нам цього потрібно сьогодні!

Advertisements