Кришталева чистота в Скородному. Фото: Зоряна Свистович

Писати про Скородне неможливо, якщо не згадати його духовність. Оточене пасмами гір воно зберігає в гірській ложбині не лише специфічний природній мікроклімат, коли зовнішні вітри і заметілі не торкаються його поверхні. Скородному притаманна також своя духовна мікроенергетика. Вдихаючи пронизане чистотою повітря Бескидів (навколо немає і  ніколи не було жодного промислового об’єкту), мешканці Скородного були захищені від цивілізаційних впливів пасмом Отриту. Вони розвинули в собі неабияку духовність. Їх відрізняла виразна тотожність горянина, який завжди був ближче до Бога, аніж до його протагоністів. Греко-католицька церква була центром скороденського універсуму. Так само свято оберігався цвинтар, який знаходився пообіч церкви.

Цвинтар в Скородному на фоні обори, яка зайняла місце греко-католицької церкви після насильного переселення мешканців Скородного в 1951 році до Кривого Озера. Фото: Зоряна Свистович

В неділю і на свята ходилося до церкви.
В домівках висіли численні церковні образи.

Образ зі Скородного в Кривому Озері. ФОТО: Зоряна Свистович

До столу не сідалося не помолившись. Пізніше, коли я буду в Кривому Озері, я побачу численні церковні реліквії і образи, які перевезли з собою скородняни під час насильної депортацій 1951 року на південь України (про це в наступних репортажах).

Коли Скородне в 1951 році залишилося без мешканців, на його теренах утворилася пустка. Цю землю вже ну було кому вимолювати у Бога. На спустошені депортаціями землі не радо їхали новопоселенці, за винятком небагатьох, кого польська влада змусила посилитись в Скородному.

Пізніше, коли польсько-совєтська система набрала обертів, в Скородному кинув якір загальновідомий в ті часи комбінат “Іглоопол” (http://historiaigloopolu.blogspot.de/). Церкву перебудували на стайню для корів. До забудови використали дошки з полишених будівель скороднян. До села звезли на роботу в’язнів штрафних покарань (неплатників аліментів, дрібних злодіїв та под.), яких залучили до роботи в господарстві “Іглоополу”. Вони випасали і доїли корів, а заодно і плюндрували Скородне. Відомо, що завдяки їм було сплюндровано могили захоронених на цвинтарі в Скородному. Піддала плюндруванню, зокрема, могила похованого в Скородному священника церкви.

Завдав “Іглопоол” і шкоди природному середовищу в Скородному. Кожен директор комбінату “Іглоопол” в Скородному мав свою візію на розвиток господарства. Один мав намір розводити риби і понароблював штучних ставків. Інший понасаджував дерева вільхи, які аж ніяк не пасували до біотопу Скородного. Очевидно, вільху мали намір короткостроково використовувати на дрова. На щастя час горе-діяльності “Іглоополу” закінчився разом з розкладанням і трухлявінням совєтської системи. Коли “Іглоопол” остаточно збанкротував, його майно почали роздержавлювати. Такиим чином в Скородному з’явилися приватні власники, які викупили в “Іглоополу” збанкрутілі об’єкти і належні їм території.

Одним з таких нових власників став Маріан Кондисар (Marian Kondysar) – ксьондз парафії в Сандомежу, Польща. Він викупив мальовничу територію зі ставками

Штучний ставок біля “Оази”. Фото: Зоряна Свистович

і розташовану на ній колишню ставбу для колишніх в’язнів, переобладнав все це для житлових умов і  відкрив духовно-відпочинковий центр для молоді і бажаючих наповнитись духовністю в Скородному. Ім’я цьому центру – “Оаза”.

Біля хреста вдалині молиться молодь під час перебування в “Оазі”, Скородне. Фото: Зоряна Свистович

Заїзд до “Оази”, Скородне, 2012 р. Фото: Зоряна Свистович

Поки кс. Кондисар несе свою духовну службу в Сандомежу, будинком опікується його родина. Сестра Яніна Кондисар дбає про гостей і належний стан околиці.

Яніна Кондисар – опікунка “Оазою” в Скородному. Фото: Ольга Самборська, 2012 р.

Нотатки про відвідини Скородного в 1990 році з гостьової книги-хроніки “Оази”. На знимках – ритуал ламання хліба. Кс. Кондисар ділить хліб з прибулими з Кривого Озера, Миколаївської області насильновиселеними в 1951 р. мешканцям Скородного.

А ще пані Яніна пише хроніку відвидин “Оази”. В гостьовій книзі відвідувачів “Оази”, яка заповнена гарними відгуками молодих духовних пілігрімів, я віднайшла кілька цікавих для мене записів. Це нотатки кривоозерян, які відвідували Скородне в минулі роки.

Пані Яніна показала мені найгарніші місця в околицях “Оази”. Це в першу чергу малий водограй на потоці поруч “Оази”.

Водограй біля “Оази”, Скородне, 2012 р. Фото: Ольга Самборська

І штучні повні риби райські ставки.

А якщо встати рано-вранці і підняти біля “Оази” вище в гору, то перед Вами відкриються божественні картини скороднянської природі, яка не може не збагатити Вашу духовність..

Скородне вранці біля “Оази”. Фото: Ольга Самборська

Ставок білі дороги до “Оази”, Скородне, 2012 р. Фото: Зоряна Свистович

Перший візит скороднян на батьківщину після сорокорічної холодної розлуки. Фото з хроніки “Оази”.

Advertisements