Теги


Автор: Ольга Самборська, Берлін-Криве Озеро

В самому центрі Кривого Озера на перехресті трьох доріг на Київ, Миколаїв і Одесу знаходиться духовна святиня кривоозерян, а значить і скороднян, українська православна церква.

Українська православна церква в Кривому Озері, 2012 р. Фото: Зоряна Свистович

З якого кінця Кривого Озера людина не йшла би  до центру міста, кожна дорога виведе її до церкви.

Всі дороги ведуть до церкви. Фото: Зоряна Свистович, 2012 р.

Саме біля церкви місцева громада на чолі з незмінним міським головою Віктором Радьо вирішили вставновити пам’ятний знак насильно депортованим у 1951 році. Знак має бути урочисто відкрито під час святкування ювілею 250-річчя Кривого Озера у вересні місяці 2012 року. Це місце вибрано не випадково. Саме церква стала віссю, навколо якої закрутилося життя насильно виселених з Бескидів.

Будучи глибоко віруючими людьми, скородняни хоч і залишили в Бескидах свої хати, поля і гори, та все ж взяли з собою найдорожче: свою віру в Бога, добро  і святість. Допомогли їм триматися свого їх символи віри і атрибути для церковного служіння в церкві.

Під час жахливого виселення 1951 року люди в першу чергу брали з собою Божі образи. Скороднянська церковна громада зібрала все з церкви і перевезла з собою на нове місце в Криве Озеро. Небагато тоді дозволялося взяти. Кожен брав найдорожче з того, що не міг залишити: знаряддя праці, дорогі родинні речі, худобу. Речі з церкви вважалися пріоритетом, тому люди позилишали їм найдорожче, але взяли те, що важливе для громади: церковні атрибути. Не змогли взяти лише дзвонів з дзвіниці. Пізніше ці скороденські дзвони буде знайдено в с. Бобрка Львівської області. В 90-ті роки кривоозерці-переселенці на чолі з тодішнім старостою Петром Воляром і священником церкви отцем Леонідом Лотоцьким їздили навіть до Бобрки, щоб забрати дзвони (тоді якраз відкривали церкву в Кривому Озері). Бобрчани проте дзвонів зі Скородного не віддали, але натомість запропонували свої інші. Взяли їх кривоозерці і поїхали з тим. Питання, чому дзвони зі Скородного не віддали їх власникам, залишається відкритим.

Церкву в Кривому Озері, відкриту в 1990 році з ініціативи тих самих скороднян, зокрема Петра Воляра, Бог благословляє своїми дарами. Вже кілька років дивує прихожан церкви диво Боже: проявлення образу Божої Матері на стінах церкви, а в приміщені церкви за алтарем мироточать ікони Божої Матері. Люди отримують неймовірні сцілення.

Образ Божої Матері, відтворений з проявлення на стінах церкви, Криве Озеро, 2012 р. Фото: Зоряна Свистович

Божа Матір оберігає віру і ті святині скорднян, які знаходяться всередині церкви. Отець Леонід радо показав нам всі церковні атрибути, якими служиться сьогодні в церкві в Кривому Озері. Можливо мало хто знає, що більшість з них була передана церкві саме скороднянами. Ось вони, хранителі-символи глибокої духовності скороднян (див.фото внизу).

Переселенці не знали, куди вони їдуть і чи знайдуть вони іншу церкву. При їх приїзді в Кривому Озері на місці сьогоднішньої церкви в 50-ті роки діяла українська православна церква. Історія цієї церкви має криваві сторінки. Про це говорить меморіальна  дошка біля будівлі церкви.

Меморіальна дошка біля церкви в Кривому Озері. Фото: Зоряна Свистович

І хоч за віросповіданням переселенці є греко-католиками, вони мирно влилися до місцевої церкви. Старостою церковної громади тоді був Федорко Михайло.

Все було б добре, якби в 60-ті роки не почалися репресії на українську духовність. Українську православну церкву в центрі Кривого Озера закрили. На її місці відкрили спортзал. Єдиною церквою в окрузі залишилася російська православна церква в сусідньому селі. За назвою місцевого колгоспу це село ще називали “Росія”. Так і ходили переселенці-галичани з Бескидів в церкву в “Росію”. В свою віру дітей хрестили таємно, щоб комуністи не дізналися і щоб не потрапити під репресії.

Церковні атрибути до “Росії” не віддали, але вирішили зберігати їх приватно. Було складено перелік всіх церковниіх атрибутів. Місію зберігання взяла на себе родина Михайла Крохмаля. Вони свято оберігали скороднянські святині аж до того часу, поки з ініціативи переселенців не постало питання повернення церковній громаді приміщення в центрі Кривого Озера. Після неабияких прикладених зусиль Петра Воляра, який став старостою після смерті Михайла Федорко,  вдалося перевідкрити українську православну церкву в Кривому Озері. Туди згідно складеному раніше переліку і повернулися церковні атрибути. Греко-католики з Бескидів знову стали членами української православної церкви.

Цікавим є  те, що питання розділу між греко-католиками і православними не піднімається взагалі. І лише Божі образи з відкритим серцем видають той факт, що в православній церкві присутні греко-католицькі символи. Для прихожан церкви це не є принциповим, люди ж бо вірять в Бога-Творця і у всемогутню силу Його Любови. Питання будь-яких церковних роздорів тому не стоїть. Лише одного разу стався казус, коли один з вищих церковних діячів відвідав церкву в Кривому Озері. Коли він побачив відкриті тернові серця на Божих образах, то якось неуважно зауважив: “А може б їх якось замалювати”. Отець Леонід, настоятель церкви в Кривому Озері, якого дуже поважають кривоозеряни, сприйняв це як необдумане зауваження.  Відкритті серця так само продовжують пульсувати на Божих образах, як і відкриті серця самих прихожан церкви – колишніх мешканців Бескидів.

Привезеним зі Скородного не обмежується церковний інвентар, який тримає скороднян біля своєї церкви. Іншим цінним внеском до церкви завжди було і залишається принесення дарів і подарунків. Жінки за давньою традицією вишивають рушники до образів та обруси для церкви. Моя покійна тітка Феня Жук, наприклад, всі свої найкращі вишивання віддала до церкви. Вишивала навіть спеціально для батюшки підрясові елементи. Таких як вона жінок, що робили пожертви для церкви в якості своїх робіт, в які вкладали серце і душу, дуже багато. Матушка церкви пані Лотоцька показали нам неймовірну колекцію вишитих робіт, які заслуговують на окрему виставку. Це роботи жінок – прихожанок українською православної церкви в Кривому Озері. Подаю окремі світлини з робіт тих, які вхопила камера. Особливо цікавими є старі вишивки зі Скородного.

Обрус зі Скородного в церкві Кривогоо Озера. Фото: Зоряна Свистович

Обрус, привезений зі Скородного, в українській православній церкві в Кривому Озері. Фото: Зоряна Свистович

На жаль, авторство окремих робіт не вдалося встановити, але сподіваюся, що це вдасться незабаром зробити. Кожна вишивка є безперечно мистецьким твором так само,  як і кожен колишній мешканець Бескидів є Богом обдарованою людиною. Про дітей переселенців і їх діяльність по збереженню культури їх батьків-переселенців в наступних репортажах.

серпень 2012 р.

Ікона Божої Матері, привезена зі Скородного, в церкві Кривого Озера. Фото: Зоряна Свистович

Образ Ісуса Христа, привезений зі Скородного, в церкві Кривого Озера, 2012 р. Фото: Зоряна Свистович

Одна з хоругв, привезених зі Скородного, в церкві Кривого Озера, 201 р. Фото: Зоряна Свистович

Вишита хоругва зі Скородного в церкві Кривого Озера. Фото: Зоряна Свистович

Підсвічник зі Скородного в церкві Кривого Озера, 2012 р. Фото: Зоряна Свистович

Advertisements