Позначки


Автор: Ольга Самборська, Берлін-Криве Озеро

Настоятель української православної церкви отець Леонід якось зауважив, що саме завдяки людям з Бескидів в Кривому Озері відродилася українська церква. Незабаром біля цієї церкви постане меморіальний знак в пам’ять і вшанування тих, завдяки кому ця церква відродилася: переселенцям зі Скородного і Лютовищ. Це знак на честь тих, на чию долю випали неабиякі страждання насильного виселення з рідної землі і виживання на чужині. Нацькована ворожим до українськості совєтським режимом місцева влада несправедливо цькувала переселенців, їх культуру і віру. Галицький діалект не мав жодної підтримки і більше того висміювався. Строката і багата історією культура переселенців нікого не цікавила, крім них самих. До сих пір не вивітрилося в Кривому Озері якщо не відверто вороже, то приховано дискримінаційне ставлення до переселенців. В 50-ті роки вони були чужаками, поступово їм ліпили негативно сфабриковане совєтською пропагандою клеймо “бендери”. Єдине, чого очікували від переселених – самовідданої праці в колгоспах як виправдання бездумного переселення.

Йшли роки. Совєтська машинерія робила свою брудну справу, тільки ефекту тієї справи не було ніякого. Галичани як були автентичними, так ними і залишилися. Саме тому отець Леонід з великою повагою говорить про переселенців і їх міцну духовність.

Так само з повагою говорить він і про тих, хто вже по відході своїх батьків  до Бога, продовжує їх справу. Йдеться про покоління дітей переселенців, які мали щастя народитися в Бескидах, але своє свідоме життя розпочали в Кривому Озері. Першим ім’ям, яке назвав отець Леонід, коли говорив про ініціаторів встановлення меморіальної дошки переселенцям 1951 року, було – Ілля Крохмаль.

Ілля Крохмаль дає інтерв”ю для фільму “Забуті мешканці Бескидів”. ФОТО: Зоряна Свистович

Це ім’я чуємо  і в багатьох інших прикладах, зокрема, коли йдеться про перейменування вулиці  Урицького  на вулицю Скороднянську в честь села Скородне в Бескидах. Нелегко було переконати мешканців вулиці Урицького , чому важливим є перейменування вулиці з імені совєтського функіонера на вулицю рідного села Скородне. Але не вперше пану Іллі зустрічатися з труднощами під час реалізації своїх ідей. На своєму життєвому шляху здолав він не одну перешкоду. Ще за існування Залізної заслони все проривався до Польщі на відвідвідини землі свого народження. Нелегко це було. Панна Бюрократія капризувала як хотіла. Пан Ілля розповідає, як навіть за наявності запрошення з Польщі не отримав дозволу на поїздку в Скородне. Але це не зупинило його. Пізніше йому таки вдасться, і не один раз, потрапити до Скородного (читайте https://bojky.wordpress.com/2009/12/16/фоторепортаж-про-візит-скородного-кр/).

Багато часу стратив пан Ілля і на пошуки правди про Скородне в різних архівах. Він показує вже пожовклі від часу документи, що підтверджують наявність в його родини грунту в Скородному, за який сплачувався податок. Тільки політичне павутиння, що затягнуло історію з переселенням 1951 року, не дозволяє добитися справедливості по відношенню до людей, чия приватна власність в Бескидах була проковтнута чорною дірою безбожного режиму в Москві і Польщі. 

На несправедливість реагував ще більшим ангажування в справі переселенців. В 1964 році молодим студентом виїхав пан Ілля до Миколаєва. Довший час займався геодезією. Завзятий характер горянина проте брав своє і коли  відкрилися можливості для розвитку приватного підприємництва, пан Ілля відділив себе віж державної служби.

Останні роки пан Ілля присвятив проекту відкриття української греко-католицької церкви і місті Кіровограді, де він вже довший час проживає з родиною. Нещодавно церква отримала свій будинок, де почали проходити служби Божі. Не мала заслуга в цьому пана Крохмаля.

Світлина з архіву родини Крохмаль.

З панном Іллею ми зустрілися саме на свято Іллі в Кривому Озері. Ще зранку він відвідав службу в своїй церкві в Кіровограді, а вже за пару годин  розповідав нам про нелегку долю його родини після переселення. Про це можна буде дізнатися з документального фільму “Забуті мешканці Бескидів”, над яким працює наша група. На разі історія Скородного відкривається нам все глибше і глибше завдяки розповідям скорднян і їх дітей. Якщо читачі нашого порталу мають цікаву інформацію для доповнення нашого дослідження для майбутніх поколінь, ласково просимо поділитися з нами.

Далі буде.

Родина вихідців зі Скородного Михайла і Марії Крохмаль. Фото з архіву їх сина Іллі Крохмаля.

Advertisements