Позначки


Фото з родинного альбому скороднян (Бескиди), переселених в Криве Озеро (фото надала Ольга Лаврик-Ляховська).

Автор: Ольга Самборська, Берлін-Скородне-Криве Озеро

Колись, ще за часів поступової модернізації був такий звичай у людей: коли приходили гості в родину, їм показували домашні фотоальбоми. Саме тому альбоми старано готувалися, оздоблювалися і зберігалися в якості сімейного архіву. Там серед пожовклих фотокарток жила історія родини. Для всіх її членів саме історія родини є скарбом іх тотожності.

Цінність таких архівів не обмежується лише родинним значенням. Багато моментів з суспільного життя були вихоплені і зупинені фотоспалахом, щоб потім багато років поспіль сказати те, про  що невільно було говорити раніше. Саме остання теза стосується як нікого іншого мешканців Бескидів. Їх історія, історія русів, була вирізана з тіла їх тотожності, і прищеплена тим, кому вона зовсім не належить. Щеплення не відбулося. Зате відбулося велике помішання в головах і історичному сприйнятті народів, що жили між Бескидами і Карпатами. Історія русів стала історією росіян (руськіх, совєтськіх і шірокостранськіх). А мешканцям Бескидсько-Карпатського етноділу між Польщею і Україною дали етнічні кликухи “бойки і лемки” на зразок казкових мишки-шкряботушки чи жабки-скрекотушки відподно до звуків-слів (бойе, лем), які вони вживають. Відтак нащадки мешканців Бескидів мають проблему де відчитати історію батьків. Історія “бойків” з поконвік-віків невіднаходиться як і історія “лемків”.

Натомість окремо існує історія князівства Галицького, яку затінила історія князівства Київського як результат політичних акцентів останніх століть. Ну а важіль князівства Московського повністю зневажив  історичне значення колись квітучого в культурному і інтелектуальному розрізі народу в міжгір”ї Бескидів і Карпат. Нащадкам цього народу доводиться по-новому відписувати, відшукувати , відтворювати і накінець стверждувати історію і тотожність своїх предків, долаючи словоблуддя марнописання горе-писак, які  сіють більше конфузу, аніж ясності в історію мешканців Бескидів.

Справедливість, особливо історична, ніколи б не була справедливістю, якби не мала тенденції накінець торжествувати. На шляху до її торжествування все ж потрібно перелопати велику кількісь фактажу і архівних матеріалів, щоб розтавити правильно акценти там, де вони явно схиблені.

Першим кроком до такого виправлення є робота з родинними фотоальбомами і їх детальний аналіз. Пожовклі від часу світлини – це ті свідки минулого, які ніколи не брешуть. Тож прислухаємось до них, що вони нам розкажуть. Ред. “Домів” звертається з проханням до наших читачів надіслати нам копії знимок з родинних альбомів, які  допоможуть нам відтворити тотожність населення Бескидів, їх історію і самобутність. А зараз подаємо ті знимки, які говорять самі за себе і за історію духовно та інтелектуально виразного народу з Бескидів.

Це фото я взяла зі сторінки http://www.apokryfruski.org/

Що є характерним для майже всіх мешканців Бескидів, це повсякденне носіння орнаментального одягу. Вишивки на вишукано-дизайнерських сорочках ніколи не було ні за мало, ні забагато. Виразним є також любов до драбинок на шиї у жінок. Наведена світлина говорить про стильність, в наведеному прикладі, скороднян. Неприховиним є природній потяг до краси і його експресія в одязі.

Якщо звернути увагу на зачіски жінок, то кожна мала подібний з претензією на тодішню моду зачіс волося. Зверніть увагу на специфічну прядку волося на чолі у всіх жінок. Такий собі жіночий оселедець.

Так само подібно підстрижені чоловіки. Якщо цю світлину розцінювати як таку, яка зроблена під час  святкування, то впадає ввічі симетричність костюмів в жінок і чоловіків на світлині, що особливо виражено в різного типу крою сердаків та вишиванок. Тож давайте подивимось на скороднян по-новому, по-сучасному і ми побачимо, що це далеко не затуркані селяни, яких будили до життя воли і вівці допомагали вижити як то описують польські етнографи 19-го століття. Навпаки, це мешканці сіл в Бескидах, кожне з яких було автономною столицею культурного і духовного життя. А їх мешканці освічені від Бога люди, що знали толк у всьому: і в музиці, і в ручній роботі, і в дизайні одягу.

Тож йдемо далі і спробуємо проаналізувати дальші фото з  родинних архівів.

Особливою цінністю для дослідників тотожності мешканців Бескидів можуть стати весільні знимки. Свято поєднання двох молодят в одну родину поєднувало в таку родину їх родини. Разом з родинами святкувало обрядове єднання ціле село чи містечко. У випидку Скородного, яке і так було однією великою родиною, весілля мало значення сільського свята. Весілля святкували окремо в двох родинах, нареченої і нареченого. Фотографувалися відповідно теж з родинами.

Наводимо фото з родинного архіву родини Ольги Лаврик з Кривого Озера.

Весілля скороднян в Кривому Озері.

Весілля батьків Ольги відбувається вже в Кривому Озері, Миколаївської області. Манера вдягатися дещо модернізована до вимог сучасності (60-ті роки). Незмінним елементом одягу більшості все ж залишається вишиванка. Весільні дружки продовжують вдягати різнокольорові стрічки. Ті, хто вдягнуті по-сучасному, вирізняються стильністю в одязі і в зачісках,  так само як і ті, хто притримується традиційного стилю в одязі.

Цікавим є і те, що разом з дорослими до фотографування брали і дітей. Хлопець на знимці так само гарно вбраний. В архіві родини Лаврик віднайдено інше фото з дітьми-підлітками зі Скородного. 

Зверніть увагу на стильність одягу дівчаток на світлині, а також на їх зачіски. Недостеменно відомо, що весь цей одяг для дітей можна було придбати в місцевих магазинах. Особливо, коли йдеться про фокльорні елементі в сукнях дівчаток. Фото очевидно було зроблено відразу після насильного виселення до Кривого Озера.

А так вже виглядали ці діти в совєтській школі Кривого Озера. Драбинки їм замінили “красниє галстукі”. Рудовато-коричневої шкільної форми тоді ще мабуть не було введено до шкільного дрескоду. 

Сама найдавніша фотографія з родинного архіву – прадідова і прабабина. 

Що ви скажате, поглянувши на цих вишуканих в краватках джентельменів?

Особливе місце в родинному альбомі займає знимка з скороденськими музиками.

На цьому фото дід-скрипаль Іван (Іванчиків) справа. Потрібно зауважити, що скороденські музики були скрипалями чи контрабасистами не з консерваторій, але від природи. Вони навчалися музичної науки один від одного. Кожен старший музика мав залишити по собі вихованця. 

Особливе місце серед родинних знимок займають ті, які були надіслані з-за кордону. Майже кожна родина в Бескидах розщепилася на половинки, коли один або кілька членів багатодітних родин опинилися по різні боки кордонів різних країн. Таким чином насильні депортацій, вербування до праці в країні несповненого Третього Райху, політичні пересілідування, репресії призвели до того, що мешканці Бескидів покрили мало не цілу планету. І саме знимки з родинних альбомів говорять про те, що родиннній зв’язок ніколи не припинявся. 

Цією знимкою зв’язку між мешканцями Бескидів через океан ми залишаємо, але не закінчуємо статтю про візуалізацію пам’яті про мешканців Бескидів.  Я запрошую Вас продовжувати Вас писати нашу спільну з вами історію з родинних альбомів. Постскриптум. Подані знимки свідомо не підписані, бо більшість людей на даний момент є невідомими мені. На одній знимці зі зображення церковного хору в Скороднім я навіть інтуітивно впізнала свою маму (друга зліва), але не певна в деяких деталях. Я звертаюся до тих, хто може допомогти підписати наведені фотографії. зробити це в коментарі або написати листа на адресу: samborska@gmx.de (якщо Ви залишете свій номер телефону, я Вам відзвоню назад). Буду вдячна за співпрацю заради нашої спільної історії!

Advertisements