Позначки


Виписи з ешелонних книг

Спис депортованих 06 червня 1946 року до Совітської України мешканців с. Криве над Сяном повіту Лісько Ряшівського воєводства.

Присвячую пам’яти мого Діда Вайди Павла сина Федора, Бабусі Катерини доньці Луки Олійника із Затварниці, Тата Вайди Дмитра сина Павла й Катерини, всім односельцям-кривчанам і всім українцям Закерзоння, яких брутально викинули комуністичні режими з рідного Краю у 1944-47, 51 роках.

Мої предки Вайди походять із села Криве над Сяном Західної Бойківщини. Їх було брутально вигнано з рідного села до Сталіна силами вояків Войска Польського Людового. 06 червня 1946 року до села зайшло Військо Польське. Більшість родин встигла втекти до лісу і сховати там худобу, бо їх було попереджено, що до села йдуть поляки виганяти людей до Сталіна за Сян. В деяких хатах позалишалися старі люди з маленькими дітьми, бо думали, що старих і малих не зачеплять. Як поляки зайшли до села на збори дали 2 години, а потім почали викидати людей з хат, не дивлячись чи старі чи малі. Хто не встиг утекти вглиб лісу, того виганяли на дорогу й дуже сильно били, особливо чоловіків. Потім погнали людей на тей бік Сяну на сторону, окуповану тоді совітами. Гнали пішки до станції Устріки Долішні. Там люди сиділи під зоряним небом зо два тижні, доки формувалися ешелони. Харчувалися, як могли і чим могли, суттєвої помочі від влади не було, ніхто людьми сильно не опікувався.

Дехто з чоловіків, хто встиг вигнати й сховати худобу в лісі, як вернулись до своїх хат, то побачили, що хати їхні спустошено, а родин нема: їх погнали польські вояки за Сян на депортацію. Мусили тоді ті чоловіки і собі йти за Сян за жінками і дітьми вслід.

Мій дід Вайда Павло (1905 р.н.) і його рідний брат Вайда Микола (1907 р.н.) і їхній вітчим Олійник Андрій (1890 р.н.) вернулись до села, як пішли вже поляки, а хати пусті. І подалися вони за Сян за дружинами й дітьми. Наздогнали вони свої родини аж в Устріках Долішніх на станції. Всього тоді злапали й вигнали 18 родин, 84 особи.

На станції в Устріках Долішніх формувалися ешелони для вивезення української людности далі. Мешканців нашого села – до Дрогобицької области (Львівської).

Наших кривчан везли до Дрогобича ешелоном No 11, який було сформовано 23.06.1946 року. В тому ешелоні їхали родини з Кривого над Сяном (гм. Затварниця), с. Беньова (гм. Тернава Нижня), с. Соколики (гм. Тернава Нижня), с. Буковець (гм. Тернава Нижня), с. Тернава Вишня (гм. Тернава Нижня).

У фондах Державного Архіву Львівської области http://www.archive.lviv.ua зберігаються ешелонні книги, в яких записано номери ешелонів і наведено список людей, з яких вони були сіл і до якої области їх вивозили на депортацію. Правда, терміну депортація в документах не вживалося, а писали евакуація. Проте за всіма спогадами самих вигнаних мешканців, за тою брутальністю й терором, які супроводжували те виселення, можемо говорити про ДЕПОРТАЦІЮ української людности. Називаймо речі своїми іменами. Наших предків тяжко скривдили. І ніхто перед ними досі навіть не вибачився. Як скажімо, вибачилися німці перед жидами.

Маю надію, що зроблений випис родин депортованих з Кривого над Сяном поможе комусь з нащадків кривчан у пошуках своїх коренів і імен своїх предків.

Випис мешканців села Криве над Сяном депортованих у червні 1946 року зробив Вайда Олег з Києва. 16.09.2011 oleh.vajda@ukr.net

oleh.vajda@gmail.com

Advertisements