Позначки


РІЗДВО НА ЛЕМКІВЩИНІ. СПОГАДИ.
Записав: Юрко Старинський,
опубліковано в лемківський тижневик “Наше-Слово”

Спогад Івана Даниловича, народженого 1912 р. в селі Нова Весь к. Криниці.

Давно пред Різдвом орґанізували вечіркы. В нашым селі вечіркы робило ся хыбаль в пятьох місьцях: в Масири, Стеранки, Кузьми, Подгурского і в Вижним Кінци в Павла Репели. Зачинали ся они деси по Святій Варварі [4 грудня – Ю. С.].

На тых вечірках стрічали ся бабы і пряли лен на полотно. Приходили тіж хлопы і пряли волну. Хлопы оповідали собі таки ріжны стародавны оповіданкы. Нераз ґадали о страхах і зявах. Робили тіж дуже ріжных забав і фіґлів, наприклад «млин», «коні», «когутик», «підвати». Вечіркы кінчили ся «ламанцьом». Втоды нормальні пряли, але мали юж приготовену гостину: хліб, дашто до хліба, палюнку. «Ламанця» нераз прекладали по Святах.
На Велию през цілий ден был барз острій піст. Рано іло ся лем ґрум, а потім до кінця дня нич вецы. Вечеряти зачынало ся так около семой години. Ґазда на перед і трьох хлопів зо заду приносили солому і зерно, при тым віншували:
Віншую, віншую / На щесьця на здравя / Жебы ся вам родили теличкы і бычкы / Як в лісі яличкы / Жебы-сте ходили помедже купочкы / Як місячок помедже зьвіздочкы / Жебы-сте были весели / Як в небі ангелы.
На яличку в нашій хыжи ґадали «полазник». Колыси яличкы преважні причипяли до полали, але часом ставяли до кута. На яличку давали цукеркы, цястка, часом вішали ябка. Робили тіж такы убьоры з бібулок і ланцушкы зо соломок.
Найперше на стіл сипали овес, потім на то клали сіно і накрывали льняным обрусом. На лавкы, там де сідали, клали вымолочену солому.
Пред вечерьом шли іщы до стайні і давали зьвірятам сіна. Но бо як в нас вечеря, то жебы і зьвірята мали кус вецы ніж нормальні. Были тіж такы люде, котры пред вечерьом ішли над ріку до прерубля ся мыти, але мы не ходили, бо сме далеко мали над ріку. Іщы заним сіло ся до вечері, то обходило ся стіл і цілувало ріжкы – не знам чого так ся робило, але так было з поколіня на поколіня. Потім ся молили і сідали до стола.
На Велию было найчастіше дванадцет потрав, люде ся старали, жебы так было. На стіл давали ґрулі з югом, горох, кашу. Был чеснок, ґрибы. Часом ділили єдно ябко на вшыткых, котры были на Велиі, жебы родина тримала ся купы. Потім давали сьледзі з оцтом і цібульом. Подавали тіж кыселицю – кыселиця то была така потрава робена з молотого вівса. Ставяло ся тото на пец і так ся кысіло. На то давали скыбку хліба і такый квас як на борщ. Потім ся тото преціджало жебы ости одышли і підбивало муком з водом. То было барз добре. Давали тіж капусту, але таку несолену, немащену. На Різдво каждый робил пірогы з ґрибами і брындзьом. Брындзя то был такый білий сыр. Огрівали перше молоко і з того виходило таке штоси, што называли «грудка». Потім тото складали до такых деревяных бочечок і удоптували, накрывали каменьом і так лишало ся на зиму. В зимі молока не было, то хоц того кус ся зіло.

Часом як была біда іло ся карпелі. На Вечерю нераз на єдну миску клали ґрулі, а на другу обраны зготовены карпелі обляны молоком.
Іли з єдной миски. Миска мусіла быти велька, бо як было шіст альбо вецы осіб, то мусіла быти велька. Іло ся деревянима лыжками. Діти мали лыжкы мейшы, а старшы векшы.
Під час Вечері на столі мусіла сьвітити ся сьвічка. По Вечері як єй згасили, то смотрили де дымок іде. Як дымок ішол ґу дверям, то ґадали, же хтоси гмре, хтоси з хыжы одыйде. По Вечері тоты, котры пасли коровы, вязали лыжки. Вечером тых лыжок не мыли, лем клали під стіл, жебы коровы ся не розбігали, не втікали. Ішли тіж на тріскы. Тых трісок приносили дуже, бо ґадали, же як ся іх дуже принесе, то і дуже ґрибів назберат. В нашым селі был тіж звычай шмаряня керпця през дах. Потім панны смотрили в котру страну был обернений – значыло то, же з тамтой страны приде женяч.
Рано на Різдво єдно ставало завчасу, брало галузку з ялички, ішло по воду до студні альбо над ріку і кропило тых, што спали. Навет оповідали таку хісторийку, же єдна панна пішла раз по воду, жебы покропити, а як принесла, то заміст воды было вино. Почул тото деси жыд. Взял собі бочкы пришыкувал і чекал, аж буде плинуло вино ріком, бо так люде ґадали. Тот жыд там чекал і што якысий час прибувал коли вода замінит ся в вино. Хтіл собі вина набрати до бочок, жебы потім продавати. Прибувал той воды, борода примерза му до льоду і мусіл так лежати до рана, аж го люде нашли.
На Різдво до той воды, што дівчына принесла, вшмаряли пінязі і ся в тым мыли і ґадали, же такы здравы будут як пінязі.
На наступний ден завчасу шло ся до церкви, даде на третю альбо четверту в ночы. Шли праві вшыткы. Оставали лем тоты, котры направду не могли. Были барз вельки морозы, то хто не мал доброго обутя і убраня, то тіж не ішол.
Люде в церкви праві вшыткы колядували, сьпівали. По лівій страні в хорі сідили бабы, а по правій – хлопы, по штырі особы. Жебы мати свою лавку, треба было собі єй купити, заплатити за ню.
По Службі Божій люде розходили ся до хыж. Ниґде не ходили по селі, по родині. Не хтіли ниґде ходити, бо як даде дахто пошол, то ґадали, же то «полазник». Люде дома сідили, одвиджали ся за то в другий і в третий ден Свят. Декотры колядували, декотры одпочывали, чытали. Робити втоды нич не можна было.
В другий і третий ден Свят по хыжах ходили колядникы. В Свята ходили з вертепом, а такы діти, котры хтіли сой заробити, то приходили і по Святах. Так ходили аж до Йордана. Давало ся ім альбо пінязі, альбо зерна. Декотры знали віншувати:
Добрый вечер, щедрый вечер / Повідали нам / Же-сте пекли колачыкы / Дайте же і нам
Як не мате колачыків / Дайте же нам хліба / Заплатит вам за то Пан Біг / З высокого неба.

Advertisements