Теги


inst-ukr.lviv.ua/files/ukr-pol_5/010-kalishchuk.pdf

Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість 103
Оксана Каліщук
протистояння на українсько-польському
пограниччі В роки Другої світової війни
у політологічному вимірі
На відміну від більшості історіографічних проблем, які цікавлять переважно
фахівців-істориків, дискусія щодо українсько-польських стосунків на західних зем-
лях України у роки Другої світової війни набула широкого суспільного резонансу
і, за визначенням відомого львівського історика Ярослава Грицака, стала першою
великою історичною дискусією в Україні.
Вже сам факт обговорення цієї теми представниками українського (Л. Крав-
чук1, В. Литвин2, Л. Лук’яненко3, В. Медведчук4, В. Ющенко5 та ін.) та польського
1 Волинь – 1943/1944: невідома трагедія. Національна гідність – це правда для себе і для
своїх нащадків // День. – 2003. – 7 травня (№ 78). – С. 4–5; 16 травня (№ 82). – С. 4–5.
2 Литвин В. Тисяча років сусідства і взаємодії / В. Литвин // Голос України. – 2002. –
12 листопада (№ 209). – С. 4–6; Литвин В. Тисяча років сусідства і взаємодії / В. Лит-
вин. – Київ, 2002. – 133 с.
3 Лук’яненко Л. До 60-річчя події 11 липня 1943 року / Л. Лук’яненко // Бахмутський
шлях. – 2003. – № 3/4. – С. 110–115; Лук’яненко Л. До 60-річчя події 11 липня 1943 р. /
Л. Лук’яненко // Самостійна Україна. – 2003. – 15–21 вересня (№ 35). – С. 6–7.
4 Медведчук В. Волинь – наш спільний біль / В. Медведчук // Україна: культурна спад-
щина, національна свідомість, державність / [гол. редкол. Я. Ісаєвич]. – Львів, 2003. –
Вип. 10: Волинь і Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистояння та його
відлуння. Дослідження, документи, спогади. – С. 763–769; Медведчук В. Волинь – наш
спільний біль / В. Медведчук // Волинь. – Луцьк, 2003. – 8 квітня (№ 39). – С. 2;
Медведчук В. Волинь – наш спільний біль / В. Медведчук // День. – 2003. – 2 квітня
(№ 59). – С. 1, 4; Медведчук В. Волинь – наш спільний біль / В. Медведчук // Молода
Галичина. – 2003. – 10–16 квітня.
5 Лист Віктора Ющенка до Адама Міхніка про Волинь // Україна: культурна спадщина,
національна свідомість, державність / [гол. редкол. Я. Ісаєвич]. – Львів, 2003. – Вип. 10:
Волинь і Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння.
Дослідження, документи, спогади. – С. 783–788; Ющенко В. Будуймо демократію на За-
коні Правди: Лист лідера блоку “Наша Україна” редакторові “Газети виборчої” Адаму
Міхніку з приводу 60-річчя Волинської трагедії / В. Ющенко // Україна молода. – 2003. –
9 липня (№ 121). – С. 4; Ющенко про волинську трагедію // Поступ. – 2003. – 10 червня
(№ 94). – С. 8; Juszczenko W. Kamienie pamięci / W. Juszczenko // Gazeta Wyborcza. –
2003. – 31 maja. – S. 14.
(М. Зюлковський6, М. Сівець7 та ін.) політикуму є доволі промовистим. Можемо
також пригадати численні заяви різних партій та громадських діячів8. За таких
обставин спокуса використання минулого у сучасній політичній грі є надто вели-
кою, а виважена позиція інтелектуалів як от Яцека Куроня9, нехай і шанованих у
суспільстві, заледве почута (а іноді й гостро критикована10). Цікаво, що як крайніх
6 Зюлковський М. Міст над Волинню / М. Зюлковський // Україна: культурна спадщина, наці-
ональна свідомість, державність / [гол. редкол. Я. Ісаєвич]. – Львів, 2003. – Вип. 10: Волинь
і Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослі-
дження, документи, спогади. – С. 800–802; Зюлковський М. Міст над Волинню / М. Зюл-
ковський // Українське слово. – 2003. – 11–17 вересня (№ 37). – С. 4; Ziółkowski M. Most nad
Wołyniem / M. Ziółkowski, S. Kamiński // Gazeta Wyborcza. – 2003. – 29 lipca. – S. 13.
7 Сівець М. Совість кожного підкаже потрібні слова / М. Сівець // День. – 2003. – 15 бе-
резня (№ 47). – С. 6; Сівець М. Совість кожного підкаже потрібні слова / М. Сівець //
Дзеркало тижня. – 2003. – 8 березня (№ 9). – С. 1, 5; Siwiec M. Nie robić krwi / M. Siwiec //
Gazeta Wyborcza. – 2003. – 8–9 marca. – S. 18–19.
8 Відкритий лист з приводу 60-річниці збройного українсько-польського конфлікту на Воли-
ні // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – 2003. – № 28. – С. 2–3; Від засудження до
примирення: Народні депутати України звернулися з відкритим листом до громадськості
з нагоди 60-річчя трагічних подій на Волині // Київські відомості. – 2003. – 20–26 червня
(№ 25). – С. 4; Відкритий лист з приводу відзначення в Польщі 60-річчя трагічних подій
1943 року на Волині // Слово і діло. – 2003. – 11 квітня (№ 15). – С. 6; Відкритий лист на-
родних депутатів з нагоди 60-річчя трагічних подій на Волині // Голос України. – 2003. –
29 травня (№ 98). – С. 3; Волинь – наша земля, скроплена нашою кров’ю // Шлях перемоги. –
2003. – 27 лютого (Ч. 10). – С. 4; З приводу відзначення в Польщі 60-річчя трагічних подій
1943 року на Волині. Відкритий лист // Голос України. – 2003. – 16 травня (№ 89). – С. 3;
З приводу відзначення в Польщі 60-річчя трагічних подій 1943 року на Волині. Відкритий
лист // Самостійна Україна. – 2003. – 25–31 березня (№ 12). – С. 5; З приводу відзначення
в Польщі 60-річчя трагічних подій 1943 року на Волині. Відкритий лист // Волинь. – Рівне,
2003. – 11 квітня (№ 15). – С. 6; З приводу польсько-українських подій на Волині 1943–1944-х
років: Заява Проводу ОУН // Шлях Перемоги. – 2003. – 2 квітня (Ч. 14). – С. 2; Заява Україн-
ської Народної Партії з приводу 60-річчя подій на Волині // Волинь. – Рівне, 2003. – 11 лип-
ня (№ 28). – С. 1; Ми боронили рідну землю: Становище Головної Булави Всеукраїнського
Братства ОУН-УПА // Шлях Перемоги. – 2003. – 9 липня (Ч. 28). – С. 6; Незагоєна рана
Волині: Відкритий лист з приводу 60-ї річниці збройного українсько-польського конфлікту
на Волині // Самостійна Україна. – 2003. – 26–31 березня (№ 12). – С. 4.
9 Kurón J. Prawo potomków / J. Kurón // Україна: культурна спадщина, національна свідо-
мість, державність / [гол. редкол. Я. Ісаєвич]. – Львів, 2003. – Вип. 10: Волинь і Холм-
щина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження,
документи, спогади. – С. 761–762; Куронь Я. “Земля не увібрала в себе всю кров…” /
Я. Куронь // Війни і мир, або “Українці – поляки: брати/вороги, сусіди…” / [за заг. ред.
Л. Івшиної]. – Київ, 2004. – С. 316–318; Куронь Я. Дорогі друзі / Я. Куронь // Поступ. –
2003. – 21 березня (№ 42). – С. 10; Куронь Я. Дорогі друзі / Я. Куронь // Поступ. – 2003. –
21 травня (№ 80). – С. 10; Куронь Я. “Земля не увібрала в себе всю кров” / Я. Куронь //
День. – 2003. – 29 березня (№ 57). – С. 7; Куронь Я. Простіть нам / Я. Куронь // Само-
стійна Україна. – 2003. – 25–31 березня (№ 12). – С. 4.
10 Małyszczycki Z. Jacek Kuroń i banderowiec to dwie bratnie dusze / Z. Malyszczycki // Na
Rubieży. – 2002. – Nr 63. – S. 7.
104 Оксана Каліщук
представників дискусії, на поглядах яких не може ґрунтуватися порозуміння, пред-
ставлено саме Яцека Куроня і Едварда Пруса11.
Пригадаймо, навіть Папа Римський Іван Павло ІІ закликав до виваженості
стосовно окреслених проблем. Активізувала діяльність політиків спільна заява
парламентів обох країн. У польському парламенті текст заяви було погоджено упо-
вноваженими парламентів обох країн, що спричинило критику низки політичних
угруповань, які вважали, що документ не відповідає “польській рації”. Під час пар-
ламентських слухань, крім компромісного варіанту, розробленого партіями “Право
і Справедливість” та “Ліга польських родин”, був запропонований ще один проект.
Він передбачав внесення до тексту слова “геноцид”, яке, на думку авторів, найкраще
характеризувало б трагедію поляків на Волині12. Власне цю позицію поділяло чимало
депутатів, однак фракції “Союз демократичної лівиці”, “Громадянська платформа”
та “Союз праці” брали до уваги, що такий текст не буде схвалений українською
стороною. Врешті-решт, депутати “Права та справедливості” утрималися від голо-
сування, посилаючись на неможливість підтримати текст без слова “геноцид” і вод-
ночас не бажаючи виступати всупереч думці українського парламенту13. Остаточно
Сейм ухвалив рішення 323 голосами, 35 проти та 14 утрималося14.
В Україні також тривала бурхлива дискусія щодо цього питання. Більшість
українських політичних середовищ була переконана, що текст є далеким від іс-
торичної об’єктивності. Представники Народного руху України (НРУ), Конґресу
українських націоналістів (КУН), партій “Реформи і порядок” і “Батьківщина” та
деяких інших ще до того, як у парламенті відбулося обговорення спільної декла-
рації, кваліфікували заходи “з метою вшанування лише жертв з боку польського
населення як недопустимі”15. Дисонансом стала заява комуністів, які вважали, що
проект узгодженої заяви є надто м’яким та домагалися засудження УПА16. Зрештою
український парламент схвалив заяву 227 голосами.
На думку Петра Тими, сучасний польський політичний контекст пам’яті про
жертви Волині показує – розробка державними органами програми відзначення
подій на Волині, фінансування книжки Владислава та Еви Сємашків Канцелярією
Президента Кваснєвського, Бюро національної безпеки і Радою охорони пам’яті та
мучеництва, депутатські запити і заяви до міністра закордонних справ Влодзімєжа
11 Hałaś M. Niezagojona rana Wołynia / M. Hałaś // Sląsk. – 2003. – Nr. 7 (93). – lipiec. – S. 23.
12 Симптоматичним є коментар щодо заяви, підготовленої парламентами Еви Сємашко:
“Однозначно неприйнятною є заява, підготовлена парламентами Польщі і України. З
морального погляду її не можна сприйняти – на одній площині поставлено злочин ге-
ноциду з оборонними чи нечисленними відплатними акціями. Це відбулося під тиском
українських націоналістичних середовищ і свідчить про те, наскільки вони є впливови-
ми в Україні” (Rzeczpospolita. – 2003. – 8 lipca).
13 Андрусечко П. По “волинському колу” / П. Андрусечко // Український тиждень. – 2008. –
№ 28.
14 Fałszywa nuta “pojednania” // Myśl Polska. – 2003. – 20–27 lipca (Nr 29–30). – S. 3.
15 Голос України. – 2003. – 16 травня. – С. 3.
16 Левицька Г. Пристрасті навколо Волинської трагедії / Г. Левицька // За вільну Україну. –
2003. – 11–12 липня (Ч. 75). – С. 1.
Протистояння на українсько-польському пограниччі… 105
Цімошевича чи маршалка Сейму Марека Боровського з вимогами офіційного за-
судження державою злочинів на поляках17.
Зауважимо, що товариства кресов’яків є силою, яка намагається тиснути на
сучасну владу у справі Волині. Загалом, праві середовища у Польщі є основним
експертом і водночас суспільним контролером за діями влади, яка, незважаючи на
усю свою проукраїнську позицію, не може зробити “неправильних” кроків, бо їй
одразу згадають “непатріотичні” гріхи, змушуючи таким чином польський уряд
до балансування.
Власне у 2008 р. з польської сторони пролунали досить потужні голоси про
ревізію попередніх документів щодо трагедії українсько-польського конфлікту
на західних землях України. Хоча урядові кола Польщі намагалися в тій чи іншій
формі злагодити ситуацію, однак вони сприяли проведенню урочистостей на відзна-
чення 65-х роковин Волинської трагедії на високому рівні (були задіяні канцелярія
Президента Польщі, офіційний Інститут національної пам’яті). До речі, президент
Лех Качинський не з’явився на траурних заходах, а у листі, який був зачитаний від
його імені, не було згадок про УПА чи геноцид, а висловлено співчуття полякам
та їхнім родинам, жертвам “волинських подій 1943–1944 рр.” (жорсткі коментарі
щодо дій глави держави з’явилися не лише у правих польських виданнях18, але й
в одній з найвпливовіших газет “Rzeczpospolita”19).
А вже 14 липня 2008 р. Лех Качинський назвав “волинські події” геноцидом.
Відбулося це після шквалу критики президента, який відмовився від патронату над
науковою конференцією, присвяченої знищенню поляків на Волині, та не брав участі
у меморіальних урочистостях у Волинському сквері Варшави20. А рік по тому воєвода
Любліна Ґеновефа Токарська у Холмі наголошувала: “Сьогодні те, що на безборонній
польській людності вчинила у 1943–1944 рр. Організація українських націоналістів
і її збройні формування УПА, є визначене терміном етнічних чисток і як такі є зло-
чином геноциду. Було теж злочином геноциду тоді, у 40-х роках 20 ст.”21.
Акцентуємо на симптоматичності останніх рішень польської влади. Йдеться
про заяву Сейму22 (ухвалення якої деякі автори вважають de facto i de jure денон-
17 Тима П. Чи можливе примирення за схемою: “Не вибачаючи, вимагаємо вибачення” /
П. Тима // Наше слово. – 2003. – 9 березня (№ 10). – С. 3.
18 Dytkowski J. Zawstydzająca postawa prezydenta / J. Dytkowski // Nasz Dziennik. – 2008. –
12–13 lipca (Nr 162). – S. 1, 3.
19 Ziemkiewicz R. Zmowa milczenia o rzezi wołyńskiej / R. Ziemkiewicz // Rzeczpospolita. –
2008. – 14 lipca. – S. A002.
20 Gmyz C. Lech Kaczyński: Rzeź Wołynia to ludobójstwo / C. Gmyz // Rzeczpospolita. – 2008. –
15 lipca (wyd. 164). – S. A005; Stróżyk J. Czy rzeź Wołynia to ludobójstwo / J. Stróżyk,
M. Dłużniewski // Rzeczpospolita. – 2008. – 14 lipca (wyd. 163). – S. S008; Ziemkiewicz R.
Zmowa milczenia o rzezi wołyńskiej / R. Ziemkiwicz // Rzeczpospolita. – 2008. – 14 lipca. –
S. A002.
21 Nieśpiał T. Wołyń 1943 to było ludobójstwo / T. Nieśpiał // Rzeczpospolita. – 2009. – 13 lipca
(wyd. 162). – S. A004.
22 Присташ Я. Сейм вшанував жертви Волині 1943–1944 рр. / Я. Присташ // Наше Сло-
во. – 2009. – 26 липня (№ 30). – С. 1.
106 Оксана Каліщук
суванням документів 2003 р. про взаємне примирення та прощення23) та ухвали
регіональних сеймиків (Нижньосілезького24, Опольського25, Підкарпатського26,
Любуського27, Люблінського28, Малопольського29), окремих посадових осіб30 щодо
вшанування 65-річчя подій та “вшанування жертв геноциду поляків на Східних
Кресах Другої Речі Посполитої”. Також треба згадати спроби відзначення 11 липня
як Дня пам’яті жертв геноциду на східних кресах Другої Речі Посполитої. На дер-
жавному рівні це не мало успіху, проте на рівні воєводств (зокрема, Опольського31)
такі рішення уже прийняті.
Як зауважує український дослідник Ігор Ільюшин, щось мало статися у мис-
ленні польських політиків упродовж року, щоб вони за каденції одного Президента
та за умов незмінності зовнішньополітичної стратегії, у якій Україні відведено роль
одного із “найстратегічніших польських партнерів”, змінили свій підхід до оцінки
того, щo було у відносинах між українцями і поляками на т. зв. “кресах всходніх”
в роки Другої світової війни32.
Члени загальнопольського Комітету з організації заходів із нагоди 65-річниці
тих подій через польських євродепутатів навіть зробили спробу внести у порядок
денний засідання Європарламенту питання про визнання “злочинів ОУН і УПА”
та юридичної їх кваліфікації як таких, “що мали ознаки геноциду”. Уже сама
термінологія цих документів є більш, ніж промовистою. Як слушно зауважує
російський історик і політолог Олег Неменський – резолюція невигідна Польщі,
але вона настільки гармонійно вплетена у саму логіку і глибокі традиції польської
політики, що її просто не могло не бути33.
23 Грабовський С. Україна й Польща: час відкинути міфи / С. Грабовський // Український
тиждень. – 2011. – 23 червня (№ 25).
24 http://bip.umwd.dolnyslask.pl/dokument.php?iddok=2793&idmp=217&r=r
25 http://umwo.opole.pl/docs/1__378_uch_x_rezolucja_x_.pdf
26 http://www.wrota.podkarpackie.pl/res/bip/uchwaly/umwp/sejmik/09/gru/XLI_762_09_resolut.pdf
27 http://www.bip.lubuskie.pl/uploads/sejmik/uchwaly/2010/XLVII_2010_stanowisko2.pdf
28 http://www.bip.lublin.pl/index.php?id=57&p1=18647&2
29 http://www.wrotamalopolski.pl/root_BIP/BIP_w_Malopolsce/root_UM/podmiotowe/Sejmik/Rezolucje+
Sejmiku/2010/rezolucja28_10.htm
30 Гук Б. Добра пам’ять ПНП про Східні Креси? / Б. Гук // Наше Слово. – 2008. – 10 березня
(№ 10). – С. 1, 3; Kruczek A. Co wolno wojewodzie, to premiorowi? / A. Kruczek // Nasz
Dziennik. – 2009. – 13 lipca (Nr 162); Nieśpiał T. Wołyń 1943 to było ludobójstwo / T. Nieśpiał
// Rzeczpospolita. – 2009. – 12 lipca.
31 http://umwo.opole.pl/docs/uchwala_sejmiku_x_11_lipc.pdf
32 Ільюшин І. Важке українсько-польське історичне минуле в матеріалах слідства поль-
ського Інституту національної пам’яті / І. Ільюшин // Україна–Європа–Світ: Міжнарод-
ний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини / [гол. ред. Л. Алексі-
євець]. – Тернопіль, 2010. – Вип. 4. – С. 43.
33 Неменский О. Эхо Волынской резни / О. Неменский // Русский журнал: Тема недели. –
2009. – № 20 (34). – Август. – С. 19.
Протистояння на українсько-польському пограниччі… 107
Дивують мовчання та бездіяльність українських владних структур та по-
одинокі голоси інтелектуалів34 і громадських діячів35. На відміну від 2003 р., коли
60-річчя трагічних подій мало широкий суспільний резонанс по обидва боки кор-
дону, 65-річчя українсько-польського протистояння пройшло в Україні непомітно,
хоча лунали гострі заяви польської сторони.
Чимало дискусій і в Україні, і в Польщі викликало створення 15 грудня 2007
року оргкомітету під промовистою назвою “Загальнопольський комітет відзначень
65-ї річниці геноциду ОУН-УПА проти польського населення східних кресів”,
який очолив тодішній віце-спікер Сейму Ярослав Калиновський. Важливо, що
цей комітет поставив низку вимог до польського парламенту, серед яких: визнати
злочинними організаціями ОУН та УПА, а також інші формування українських на-
ціоналістів, що співпрацювали з німцями та вшанувати жертв геноциду, вчиненого
на кресах, називаючи цей злочин властивим терміном (геноцид)36. До речі, Голова
Секретаріату КУН назвав ці заяви Польщі провокацією Москви37. Симптоматично,
що уже 2011 р. почав діяти “Міжнародний комітет з нагоди відзначення 70 річниці
апогею геноциду, здійсненого українськими шовіністами у 1939–1947 рр.”, а очолив
його Ярослав Калиновський.
Події останніх років переконують у тому, наскільки неоднозначно сприйма-
ють проблему українсько-польського протистояння в українському та польському
суспільствах. Указ Президента Віктора Ющенка про присвоєння звання “Герой
України” Степанові Бандері у Польщі пов’язують насамперед з “волинськими
подіями” (хоча з 1941 р. той перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен). На
початку президентства Віктора Януковича збурила суспільство скандальна виставка
“Волинська різня: польські та єврейські жертви ОУН-УПА”. Безперечно, ця тема
заполітизована. І виставка, організована депутатом-регіоналом Вадимом Колес-
ніченком38, спричинила дискусії, а учасники полеміки висловлювали думки, що
34 Небезпечна подачка екстремістам: Чому мовчать совісні поляки? // День. – 2009. –
1 серпня (№ 133). – С. 4.
35 Заява Львівського обласного громадського об’єднання “Українська альтернатива” щодо
антиукраїнських проявів в офіційній політиці Республіки Польща // 2000. – 2009. – 21–
29 августа (№ 34). – С. А3.
36 Шевців А. УПА знову стає знаряддям боротьби за електорат у Польщі / А. Шевців //
Наше слово. – 2008. – 25 травня (№ 21). – С. 3.
37 Заяви Польщі стосовно вшанування 65-ї річниці геноциду, вчиненого ОУН і УПА проти
польського населення на Волині, є провокацією Москви [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: http://www.radical.org.ua/index.php&option=com-content&view=article&idview&id=87
38 Tuzow-Lubański E. Nie można budować państwa na bagnie: Rozmowa z deputowanym do parlamentu
ukraińskiego z ramienia rządzącej Partii Regionów Ukrainy Wadimem Kolesnyczenką
– organizatorem wystawy “Rzezie na Wołyniu: polskie i żydowskie ofiary OUN-UPA” /
E. Tuzow-Lubański // Myśl Polska. – 2010. – 23–30 maja (Nr 21–22); Kolesnyczenko W. Nie
można budować państwa na bagnie: rozmowa z deputowanym do parlamentu ukraińskiego z
ramienia rządzącej Partii Regionów Ukrainy Wadimem Kolesnyczenką – organizatorem wystawy
“Rzezie na Wołyniu: polskie i żydowskie ofiary OUN–UPA” / W. Kolesnyczenko //
Biuletyn Informacyjny. 27 Wołyńska Dywizja Armii Krajowej. – 2010. – Nr 3 (107). – Lipiec–
wrzesień. – S. 66–73.
108 Оксана Каліщук
розсварити Україну і Польщу вигідно третій стороні – Росії39. Як слушно зауважив
з цього приводу Андрій Портнов, безвідповідальні політичні маніпуляції вкотре
ускладнили саму можливість серйозної рефлексії про Волинь 1943 року40.
Думки політиків та публіцистів на шпальтах газет, на жаль, мали значно біль-
ший суспільний резонанс, ніж дослідження учених-істориків. Не доведені факти,
а емоції часто брали гору. Після ліквідації у 1989 р. у Польщі цензури опубліко-
вано об’єктивні наукові праці, однак у пресі та в деяких офіційних документах
домінували емоційні вислови про злочини українських націоналістів та геноцид
поляків. У цьому особливу роль відіграють, на думку українських дослідників,
зокрема Ярослава Дашкевича, товариства “кресов’яків”, які розгорнули бурхливу
антиукраїнську істерію41. Серед інших також назвемо Товариство шанувальни-
ків Львова і південно-східних окраїн (Towarzystwo Miłośników Lwowa i Kresów
Południowo-Wschodnich), Товариство увічнення пам’яті жертв злочинів українських
націоналістів (Stowarzyszenie Upamiętnienia Ofiar Zbrodni Ukraińskich Nacjonalistów),
Товариство охорони польських могил на Сході (Stowarzyszenie Straży Mogił na
Wschodzie), Світовий союз ветеранів Армії Крайової (Światowy Związek Żolnierzy
Armii Krajowej) і навіть кресов’яцька партія (Polskie Stronnictwo Kresowe). Вплив
цих середовищ на польський політикум забезпечує їх співпраця з однією із парла-
ментських партій – PSL (Polskie Stronnictwo Ludowe – Польська Народна Партія).
Ярослав Поліщук висловив думку, що воєнне минуле вже неймовірно далеко
й давні образи стираються під тиском часу, однак досі діють політичні сили, яким
залежить на роздмухуванні польсько-українського конфлікту і обидва суспільства
живуть власними проблемами і не готові перейти той принциповий поріг у взаємних
стосунках, який передбачає взаємне прощення минулого заради минулого42.
Анна Стронська висловила думку, що українська державність є замолодою,
наболілою, щоб зуміти толерувати нехай би пам’ять про польське сторічне до-
мінування43.
Офіційні Київ та Варшава дотримують своєрідного паритету у вшануванні
як польських (Павлівка, Гута Степанська), так і українських жертв протистояння
(Павлокома), що дає шанси на партнерські взаємостосунки між державами. Загалом
39 Музиченко Я. Над Варшавою – Москва?: Кремлівські організатори виставки сфальсифі-
кованих “документів” про Волинську трагедію прагнуть тримати Польщу на прив’язі /
Я. Музиченко // Україна молода. – 2010. – 15 квітня (№ 69). – С. 6–7; Кабачій Р. Терор
історією / Р. Кабачій // Український тиждень. – 2010. – 16–22 квітня (№ 15); Захаров Д.
Напівправда, брехня чи провокація?: Післямова до виставки “Волинська різня” / Д. За-
харов // День. – 2010. – 23–24 квітня (№ 72–73). – С. 11.
40 Portnow A. O kоmpleksie ofiary z czystym sumieniem, lub ukraińskie interpretacje “rzezi wołyńskiej”
1943 r. / A. Portnow // Kurier galicyjski. – 2011. – 30 czerwca – 14 lipca (Nr 12). – S. 8.
41 Дашкевич Я. Фальсифікація новітньої історії українського народу в сучасній Польщі
(Товариства кресов’яків та їх діяльність) / Я. Дашкевич // Український час. – 1991. –
№1 (8). – Грудень. – С.15.
42 Поліщук Я. Бандити і жертви: чорно-білий світ пам’яті / Я. Поліщук // Всесвіт. – 2009. –
№ 1–2.
43 Strońska A. Dopóki milczy Ukraina / A. Strońska. – Wyd. 2 rozsz. – Warszawa, 2006. – S. 28.
Протистояння на українсько-польському пограниччі… 109
Київ та Варшава намагаються дотримуватися проголошеної тези, що конфлікти
минулого не можуть перекреслити те, що протягом століть поєднує Україну і
Польщу44. Однак неузгодженості з відкриттям меморіалів в Островках та Сагрині
дають підґрунтя для роздумів…
Прагнення обох народів до правди вдало висловив професор Богдан Осадчук
в інтерв’ю тижневику “Wprost”: “Теперішні польсько-українські стосунки як хо-
роші – на найвищому рівні, дещо гірші – на середньому, а зовсім погані – внизу”45.
Якщо у міждержавних стосунках можна було простежити ознаки взаєморозуміння,
то на особистісному рівні ситуація значно складніша. Тим більше, що дії політиків
не додають позитиву (згадаймо, хоча б, організацію заходів у Павлівці, коли було
обмежено у радянському стилі участь громадян46). Як зауважує Сергій Грабов-
ський, первинним має бути діалог “притомних” інтелектуалів, які спроможні на
об’єктивні погляди щодо іншої сторони та на раціональну, без зайвої істерії каяття,
самокритику, а вже по тому може виступати політична складова47.
Події останнього часу засвідчують, що гострі конфлікти минулого так чи
інакше впливають на сучасні політичні стосунки між двома країнами. Як визнає
більшість українського та польського політикуму – не болючими образами ми-
нулого, а перспективами майбутнього повинні перейматися два сусідні народи.
Водночас, така стратегія поведінки українського та польського істеблішменту,
породжує звинувачення у тому, що пам’ять минулого радше підпорядковується
сучасним політичним реаліям та потребам, аніж є справді тим, що хвилює сучас-
них політиків.
44 Спільна заява Президента України і Президента Республіки Польщі // Поступ. – 2003. –
16 липня (№ 120). – С. 9.
45 Ludzie // Wprost. – 2001. – Nr 19 (963) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://
http://www.wprost.pl/ar/10033/Ludzie/?O=10033&pg=1
46 Романюк Н. “Сидіть дома й не рипайтесь” / Н. Романюк // Україна молода. – 2003. –
22 липня (№ 130). – С. 5; Романюк Н. “Сидіть удома й не рипайтесь” / Н. Романюк //
Волинь. – Рівне, 2003. – 25 липня (№ 30). – С. 1, 2; Саквук В. Чому нас не пустили до
Президента? / В. Саквук // За вільну Україну. – 2003. – 22 липня (№ 79). – С. 3.
47 Грабовський С. Волинська трагедія: те, про що зазвичай говорять історики / С. Грабов-
ський // День. – 2009. – 11 серпня (№ 139). – С. 4.
110 Оксана Каліщук

Advertisements