Позначки


Від редакції: цей фільм є цінний своїми документальними кадрами з галицької частини України періоду 1943-1945 років. Не менш цінним є свідчення учасників бойових дій. Але найціннішим є висновок, який сам собою випливає з побаченого: українці-галичани вміло були використані двома воюючими один проти одного силами Сатани (нациської Німеччини і Радянського Союзу). Важливою є заувага у фільмі, що лише українська дивізія на відміну від нациських і радянських військ мала у своєму складі священників. Шкода, що справжня християнська ідея – не вбив – не була втілена українцями. Цей фільм міг би бути пересторогою і уроком наступним поколінням критично осмислювати історію попередників і не дати використовувати себе на користь геополітичних планів, розуміти їх і протистояти їм.

14-а гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина» (нім. 14 Division Grenadiere der Waffen-SS «Galizien») — підрозділ у складі військ Ваффен-СС Німеччини, що існував у 1943—1945 роках і був укомплектований з українців. З 19 квітня 1945 року підрозділ отримав нову назву — 1-а Українська Дивізія УНА У переговорах з д-ром Отто Вехтером представники української сторони наполягали на виконанні таких вимог: Дивізія повинна бути українською у складі німецької армії (а не німецькою, складеною з українців), що повинно знайти відображення у назві, зовнішніх відзнаках і у командному складі; Дивізія має формуватися у складі Вермахту, оскільки частини «Waffen-SS» не мали духовної опіки над військовослужбовцями, а це мало велике значення для українських вояків; Моторизація дивізії до такого ступеня, щоб вона мала всі види зброї, включаючи танки; Дивізія в цілому та її окремі частини не можуть використовуватися проти власного народу.
лише невелика частина цих вимог була виконана. За рішенням Гіммлера, дивізія не мала права носити назву «українська»; щоб не пропагувати ідею незалежності України, вона повинна зватися «галицькою» і складатися з жителів тієї країни, яка раніше належала Австрії, тобто з «австрійських галичан», а не з українців. Сучасний державний герб України — «тризуб» — був тільки на прапорі дивізії, а основною відзнакою дивізії став «галицький лев». Всі командні пости від батальйону і вище тимчасово передавалися до рук німців а 18 червня 1943 р. записалося 84 тис. добровольців, 52 тис. з яких пройшли медкомісію, але у дивізію зараховано тільки 13 тисяч. Після комісування тих, що захворіли, та тих, що отримали «бронь», чисельність майбутньої дивізії становила 11,5 тис. осіб, і у листопаді 1943 р. додатково призвано ще 6 тис., так що в навчальні табори відправили 17 200 осіб. Після наближення фронту бажаючих записатися до дивізії стало набагато більше, тому що молоді залишалося або бути мобілізованим до Червоної Армії, або «йти до лісу». Тому із добровольців сформували ще п’ять поліційних батальйонів.

17 червня 1943 р. колишні офіцери та підофіцери першими відправилися на перепідготовку: піхотинці — в Лешани, артилеристи — в Бенешов у Чехії, піхотні артилеристи — в Бреслау-Лісса в Сілезії. 18 червня транспорт відправився також у Брно і на польський військовий полігон «Гайделягер» біля Дембиці, куди через два тижні доставили вже обмундированих рекрутів із Брно. За статутом, дивізія мала складатися із 480 офіцерів, 2587 підофіцерів і 11 622 стрільців, разом — 14 689 осіб. На 20 вересня реально дивізія складалася з 261 офіцера, 673 підофіцерів і 11 967 стрільців, разом — 12 901 осіб Нагадаю що москалів які воювали за Гітлера РОА було близько 1 мільйона

Advertisements