Позначки

,


Це звичайне фото з сімейного архіву. Незвичайним є лише його підпис. Це фото адресувалося сестрі від брата, яких розділила війна і які вже ніколи не побачили один одного. Сестра мешкала у Франції, брат – в Україні. Сестру в шістнадцять років вивезли насильно на роботи в Німеччину. Брата з тисячами інших мешканців Бескидів в 1951 році вивезлі з полонин Бескидів на прогірклі полином степи України. Сестру після війни приютили провансальскі виноградні поля, бо повертатися не було куди. Бескиди були закриті для їх мешканців. Непокірних замінили покірними. Але непокірні все одно не корилися долі і шукали один одного, знаходили, писали листи, слати фото, хоча й знали, що побачитись не доведеться.

Батько дуже хотів, щоб я знайшла і побачила тітку. Я її знайшла і побачила, але батька вже не було на світі, коли це сталося. Коли ми зустрілися, вона і передала мені це фото з підписом.

Життя як фантом чи життя з фантомами? 

Якщо у Вашій родині сталося так, що рідні ніколи не бачили один одного, але підтримували контакт як могли, розкажіть нам свою історію. Свої розповіді надсилайте на електронну адресу: osamborska@gmx.de. Не можна дозволити будувати нашу історію на фантомах. Про живі нитки, які пов”язуються бескидський рід, по різні боки кордонів, треба розповідати поки ще живі ті, хто ці живі нитки протягували. Можливо ще можна поєднатись в спільній історії спільними зусиллями?

Треба зробити все, щоб ті, хто цього прагне, могли побачити свої родини за межами кордонів, побачили землю своїх пращурів і написали свою власну історію, яка має мати своє ім”я і своїх героїв.

Редакція онлайн-порталу “Домів”