Ідея


Сьогодні 5го лютого 2009 року народився новий блог “Домів-ка“, бо вчора 4 лютого помер ще один безцінний свідок бойківського переселення 1951 року Іван Федорович Циктор.

zyktor-ivanВін був тим бойком, кому була не байдужа історія його людей-переселенців.  Після падіння залізної завіси він був першим, хто поїхав до Польщі подивитися на рідну землю. Тоді він розіслав всім тодішнім односельчанам-скороденцям чорно-білі світлини розоренного поля, яке з’явилося на місці бойківських хат. Люди плакали, бо не вірили, що на місті їх села – пустка.

Пізніше Іван Федорович Циктор організовував поїздки кривоозерських бойків на могили рідних, хоча насправді то була одна суцільна могила десятків тисяч перерваних укладів життя. В цей час двоюрідний брат пана Івана, голова об’єднання українців Польщі Мирон Кертичак, сьогодні покійний,  підносив питання бойків в Польщі.

4 лютого 2009 перервалося життя людини, яка хотіла донести правду про ще одну жорстоку несправедливість сталінського жертвоуправління на території України.

Для мене пан Іван був близькою людиною. Найліпший товариш мого батька, він першим тримав мене малою на руках перед Богом в церкві. Як хресний батько, він першим сказав мені правду про історію переселенців. Від нього я і почула довгоочікувану версію, хто власне ми є.

Бойки.

Нова тотожність, якої так бракувало у вирі інших тотожностей і культур. Минуле відлунювало лише заскорузлим злим південноукраїнським “бендерівці” з боку місцевого населення. В кращому випадку “переселенці”.

Майбутнє обіцяє розставити акценти на всіх неправдах. А в теперішньому ми цьому допоможемо.

Цей блог  про домівку, якої вже не існує, як не існує сіл і містечок, яких населяли західні бойки.  Якщо мати добру уяву, то уявні хати  можна побачити між тих яблунь, що були понасаджувані колись господарями-бойками на межах.

Світлина на чолі сторінки зроблена в селі Skorodne (Скородному), що біля Лютовиськ , що в Польщі. Там народились мої батьки. Звідти їх виселили на південь України, де вже народилася я.

Під час совєтскої доби мені не дозволено було знати правду про історію переселення батьків, як не дозволено було знати нікому, навіть самим учасникам переселення. Зараз, коли я дізналася про гірку правду про долю тисяч переселенців-бойків, я хочу, щоб про неї знали всі.

Ця сторінка присвячується моїм батькам Лисиганич Парасці Василівні та Самборському Володимиру Івановичу і всім тим, за ким плачуть яблуні в запущених дворах Скородного, Лютовиськ, Поляни, Липя, Росохатого та багатьої інших гірських сіл посеред мальовничих Бещад. Туди повертаємося сьогодні ми, діти принижених, щоб відновити історичну справедливісь і гідність наших батьків. Про це можна послухати тут

або за посиланням http://www.polskieradio.pl/zagranica/news/artykul90209.html

Час відбирає від нас останніх носіїв достовірної інформації про події 1951 року.

З  тих чоловіків-скороднян, що бачимо на світлині внизу вже майже нікого не залишилося в живих. Серед них і мій  батько Самборський Володимир (шостий зліва),  який так і не дочекався часу правди.skorodne

Поспішимо занотувати те, що ще можна віднайти, розпитати, записати і донести загалу.

Кожен, хто має відношення до бойківської сторінки української історії, будь-ласка, відозвіться.

Най люде видят, най люде знают.

Най  юж то ся нігде не стане!

Бігме!

Оля Самборська

Криве Озеро-Скородне

Advertisements

40 thoughts on “Ідея”

  1. Від часу після демобілізації з совітської армії жию в Києві,але не забуваю рідне містечко Криве Озеро.В Києві я виріс,як людина з націонал-патріотичними переконаннями.І саме пам”ять про земляків-кривоозерців,вихідців з бойківщини надихала серед іншого прийняти в серце такі ідеї…

  2. Вже є неофіційний сайт містечка Криве Озеро,
    http://krozero.at.ua

  3. Чому ніхто не відповідає на мої пости?! Земляки,ау!

  4. Ігоре,
    реагую: гарно, що такий сайт є, але він російськомовний (перший недолік). Не знаю, чи бойки ним будуть користуватись.
    Друге, фарбова гама є дискусійною. Хто є адміністратором сайту?

    • Індик Роман Михайлович said:

      Доброго вечора !! Я Роман Часто заходжу на сайт.На час переселення мені, як розказував брат Василь Індик, було дві неділі. Мене привезли в плетеному кошику. Ми жили на першій вулиці. Добре пам”ятаю спогади батьків про Скородне та як вони сумували. Бачив фотографію де твій батько Володя. Я добре його знаю. Ми часто зустрічалися у Степана Глуха, Моя сестра Єва – його дружина. Напевно Настя сестра Степана – твоя мати. Тож ми в деякій мірі родичі. Часто спілкуюся з Крохмалем І. М. оскільки проживаємо в одному місті. Він ділиться зі мною усіма новинами. На проводи завжди відвідуємо могили рідних і близьких у Кривому. Жаль, що їх нема серед нас.

      • Шановний Романе Михайловичу, дякую Вам за те, що залишили коментар на цій сторінці. Мені особисто дуже приємно почути від людей, які знали мого батька. Я трохи пам”ятаю татових друзів. Він дуже любив товаришувати, запрошував часто до нас в гості. Я була б надзвичайно рада, якби Ви могли пригадати більше з тих розповідей батьків про їх часи і написати про це нам сюди. А ще питання, чи залишилися у Ваших сімейних архівав знимки Ваших батьків і людей зі Скородного, коли вони зустрічалися чи святкували тощо. Це було б дуже цінною інформацію для нашої сторінки! Буду дуже вдячна, якщо залишатимося в контакті. Дасть Бог, наступні проводи буду в Кривому, то може і зустрінемось. Ще раз щиро дякую за Ваш коментар!

      • моя електронна адреса samborska@gmx.de

  5. Привіт,пані Оля!Дякую за реакцію на мою критику.Ну що поробиш з тими регіонами,начебто школи україномовні,а сайт-іноземною… :(.Мож створять версію і українською…

  6. зозуленька said:

    Шановнi. досить вдячна за безцiнну iнформацiю,
    2 роки тому я була також в Скородному, Бачила
    дощечку вiд Кривоозерян, якi мали змогу вiдвiдати рiднi до болю спаплюженi НКГЕБiстами
    та Армiею Крайовою села Бойкiвщини, Серце обливалося кровю вiд побаченого, У 1947 роцi моя тiтка Стець Настуня вийшла замiж за Василя
    Кузьо до Скородного, А моя мама Стець Катерина
    народжена у Хмiлю, У 1951 роцi нас депортували
    у Одеську та Миколаiвську обл, Ми жили у Первомайську, Моя тiтка казала, що в Кривому
    Озерi живуть нашi родичi, також депортованi.

  7. Ілля Крохмаль said:

    Приємно був здивований знайшовши “Домів-ку”. Тут же був засмучений сумною звісткою про Івана Федоровича Циктора. Ми з ним земляки.Обидва народились в Скородному. Обидва з батьками були переселені у смт.Криве Озеро(Миколаївської обл.).Івана Федоровича пам’ятаю з 1965 року, коли він працював водієм автобуса Миколаїв-Криве Озеро.Яким би не був переповнений автобус ми завжди з його допомогою(а нас було шестеро,які навчались в Миколаївському сільськогосподарському технікумі)приїздили на свята та канікули домів.В 2002,2005 роках ми зустрічались в с.Скородне.Пам’ять про нього збереглась у мене на відеозйомці, яку я час-від-часу переглядаю.Хай земля йому буде пухом.Царство йому Небесне і Вічна пам’ять.

  8. Запрошую на сайт мого рідного бойківського міста Турка ,Львівської обл.
    Сайт вже більше року існує за адресою http://turka.land.ru
    Два тижні працює оновлена версія цьго ж сайту за адресою http://turka.at.ua
    Сайт створений для спілкування земляків,доля яких розкдала по світу,для вивчення та пропагування історії свого краю.

    • Дуже гарна у Вас ідея, Василю. Єдине питання, чому Ви використовуєте російськомовний ресурс для такого сайту. Російська мова на сторінці – великий мінус як на мене. Чи не можна це змінити або принаймі зробити тоді сторінку двомовною, якщо маєте російськомовних читачів? Дуже доречно Ви змінили назву серверу, бо попередній “ланд ру” був дійсно провокативним. То раніше росіяни хотіли, щоб то все був іхній ланд (земля). І в інтернет-просторі є подів території. Будьте уважні, турківчани.

      • Шановна , п. Ольга !
        Дякую за відповідь, за обгрунтовану критику.
        Я не використовую чийогось ресурсу,це мій сайт і навігацію на ньому я свідомо зробив російськомовною.Якщо Ви помітили ,то більше 90 % інформації на сайті викладено українською мовою.Є трохи російською та польською. Крім того в інтерактивних сервісах (чат ,форум,гостьова книга,дошка об’яв та в коментарях) користувачі сайту мають право спілкуватися будь-якою мовою.Крім того деякі авторські матеріали варто викладати мовою оригіналу.
        Напевно ,зроблю на сайті опитування,за його результатами прийму якесь рішення.
        Ще при роботі з попереднім сайтом виявилося ,що велику частину аудиторії складають люди ,що проживають за кордоном,є нащадками наших земляків і не дуже добре знають( дехто не знає зовсім) рідну мову.Саме для них засоби навігації по сайту російськомовні.Гадаю, в майбутньому треба б продублювати ще й англійською.

        Взагалі ,я розділяю три поняття: “російська мова”,”російський народ” і “російський уряд”, вони зовсім не тотожні.Російська мова ,як така ,не може відповідати за дії російського народу ,а ,тим паче,російського уряду. Адже це мова Пушкіна,Лермотова, Толстого, Некрасова…
        У нас в Україні питання про мову заполітизували так,що воно вже “в’язне на зубах”.
        Кожна політична сила намагається на ньому заробити дивіденди.А результат–українці “чубляться” між собою , дискутуючи про мови,забуваючи про цілу низку інших важливих суспільно-політичних та економічних проблем ,які вимагають негайного вирішення.

  9. Пане Василю,
    мені йшлося передовсім про використання російськомовного ресурсу чи софту. це проблема української інфосфери інтернету, що десь повторює імперіалістичні схеми минувшини. Йдеться про використання російськомовних серверів, які не так вже і обовязково використовувати. Я чомусь думала, що Ви використали такий шаблон. Але якщо Ви його самі розробили, тоді інша справа. Кожен має право на власне бачення свого проекту. Те, що українці чубляться за мови, це добре. Це процес дозрівання до власної тотожності. Їм треба в цьому допомогти. Україномовний інтернет не має бути таким, що підлаштовуватись під всіх. Якщо є потреба в іншій мові щодо змісту сторінки, то споживач завжди може перекласти зміст на ту мову, про яку йому йдеться. Ці функції перекладу закладені вже у всі модерні пошукові системи, особливо, в Гугль. Перекладай хоч на китайськуЮ:-)

    • Шановна,п.Ольга!
      Погоджуся з Вами ,що на деяких (особливо старих поштових) серверах існують технічні проблеми з інтеграцією української мови.Приходиться застосовувати деякі хитрощі з meta-тегами ,щоб ресурс виглядав російським,щоб індексувався пошуковими машинами і т.і..Та й самі творці цих серверів добре “попотіли” в свій час щоб інтегрувати російський ресурс в Світову Павутину.Повірте,ім було не до “імперіалістичних схем”.
      Сам же інтернет,вийшовши з-під військової опіки,відразу ж перетворився в єдиний світовий інформаційний простір без кордонів та обмежень.Сама назва ” ІНТЕРНЕТ” говорить сама за себе.Гадаю ,вже нікому не вдасться його обмежити якимись мовними,національними,державними чи іншими рамками…
      Основним правилом для автора ресурсу є створення проекту цікавого для користувачів.Заради користувачів існують всі ресурси інтернету .Тому найпершим завданням автора є створення комфортних умов для користувача,а вже потім власні амбіції.Згаданий Вами Гугль є яскравим доказом цього.Зараз Гугль вже “розмовляє” більш ніж 50-ма мовами ,плюс доволі потужний та ресурсоємний перекладач. А починалося все з малопотужної англомовної пошукової машини.
      Щодо розвитку мови на мовній території,вважаю цей процес обєктивним і незворотнім.Йому просто не треба заважати.”Перегнувши палицю” можна досягти зворотного результату.
      Вам ніколи не приходилося читати в форума,чатах,гостьових ,як наше молоде покоління ,яке не вивчало в школі граматику російської мови,спілкується російською?Повірте,є що почитати…
      Нам ,старшим,повинно тепер бути соромно за те ,що ми не дали можливості своїм дітям вивчити ще одну мову,до того ж ту,яка їм дуже близька і легка для вивчення.

  10. мені шкода тільки за одне, що мені дали змогу вивчити досконало російську, але не навчили до пуття бойківського діалекту.

    • З кожним роком менше стає носіїв діалекту.Та й донедавна ще ним дуже ганьбилися.Такі вже ми є… ;-((

    • Дай Боже щистя, пані Олю. Випадково натрапив на сайт, дуже втішений. Ніби на мить повернув домів, в пору раннього дитинства. Я вродився в Стебнику, близько Трускавця, коли в розпалі була комсомольська стройка – Стебницький калійний завод. Нова частина Стебника так іменується і сьогодня – “стройка”. Населення являло собою неймовірну суміш місцевих та віддалених племен – з горів, з-попід горів та зі всього совітського простору. Мої батьки прибули з Качканару (північний Урал), як гірничі інженери, на пуск шахти. В сім’ї, зрозуміло, мова була російська, а та українська , котру вбирало дитяче вухо, і котру я назавжди ідентифікував, як українську – то була, власне, бойківська мова. Багато слів, висловів бойківського вжитку, до речі, я придбав не від первинних носіїв, а з других вуст – від старшого брата, від таких самих “маскалів”-вуличних друзів. Що стосується особливостей лексики, звукового ряду – автентичні говірки, як на мене, завжди більш “справедливі”, тобто правдиві, ніж нормалізована мова з книжки – таке собі гохшпрахе. Ми ніколи не встидалися говорити бойківськов мовов, так є і нині. З братом, як буваємо в бескидах, не оминаємо можливості поспілкуватися із старими людьми – вони ще знають мову горів. А от вдолині все ся змінило – молодь говорить лише українською. Ніби й правильно, але ніби чогось бракує. Пані Олю, я був би безмежно радий, якби в робочих мовах сайту була б також бойківська “mit keinen Einschränkungen”, якийсь простір, вікно, де йде спілкування бойківськов. Мова потребує окреслення своїх рис. Най щастить. До зустрічі.

  11. Ілля Крохмаль said:

    Пан Василь, маєте рацію. Ганьбилось здебільшого молодше покоління, точнішше те покоління ,яке
    навчалось і виховувалось у 70 роки. Старші люди “ганьбою” в мовному питанні не переймались.
    Я пригадую, в класі 7-8 ми були, мій ровесник у магазині спитав чи є у них ” парасові мешти” .
    Знаєте скільки сміху було?, не передати. А зараз слово “мешти” суто українське слово.

  12. Пане Ілля,
    а що таке “парасові”?
    Так, люди, батьки 70 років ганьбилися, але не думаю, це треба їм у вину давати. Люди були залякані комуністами і хотіли дітям кращої долі, не хотіли дітей ставити під вогонь. Це було більше стратегія, ніж ганьба, по відношенню до місцевого населення, що мало переваги у мовному плані, хоча місцева мова була саме такою, якою треба ганьбитися (суржик).

  13. Ілля Крохмаль said:

    Пане Василь, “парасові” це такі собі ,як вам пояснити, тряпчані, із вільвета верхня частина.
    Ну,Боже збав , зовсім, ні докір , ні вини нікому не ставлю. Сам я особисто до 1991 року розмовляв
    російською . Не можу сказати,що досконало її вивчив, але , як казали (і тепер кажуть) запідозрити те ,що я є західняк, вкрай важко.Що стосується діалекту? Я не знаю хто міг би в той час навчити правильного діалекту. Вчителі то були місцеві. Хіба що від спілкування з батьками. Я закінчив 8 класів у 64 році. Навчання було на українській мові.
    з 64 по 69 навчався у технікумі, навчання було змішане, деякі предмети на російській ,деякі на українській. Потім армія, виключно російська мова. І що мене бентежило у армії? Служило принаймі 13-14 національностей. Земляки між собою розмовляли кожен на своїй мові і лише українці між собою розмовляли на російській. Був у нас у батереї зі Львівської області, так чомусь із його розмовної мови завжди м’ягко кажучи – підсміювались. І тому у мене виникало питання ще в той час. Чому з інших мов, різного мовного діалекту не сміються ,а з українського ( западного) можна . Навчання в інституті теж російською. Робота в проектних інститутах теж все на російській . І дякуючи Богу,що з 91- го в деякій мірі
    почалося повернення до української. І ,знаєте, важко було так зразу перейти на українську. Я пам’ятаю,як складно було російсько мовним колегам ( в той час я працював у органах виконавчої влади) скласти той чи інший документ на українській мові. Але з часом , той хто бажав, досконало вивчив і володіє українською. На жаль і ” суржика” по всій Україні вистачає. Я в цьому не бачу чогось сором’язливого. Відвідав я Ваш сайт про Турку. Ну,що можу сказати? Все гарно, от тільки б на українській.

    • Дякую за відповідь,хоч я і не ставив питання про мешти та мову.
      Стосовно сайту http://turka.at.ua , то думаю найближчим часом провести опитування якою мовою користувачі хотіли б бачити сайт.Зважаючи на Ваші з п.Ольгою коментарі,два голоси на користь української мови вже є. Єдине ,що залишу обовязково,це можливість для користувачів залишати повідомлення будь-якою мовою.Гадаю ,що цивілізовані люди знайдуть можливість зрозуміти кожного ,не залежно від мови,якою буде поданий матеріал.

      • Ну то додайте і третій голос за українську мову для українського ресурсу. Нехай навіть там так і залишиться три голоси… я все одно не розумію, як можна сперечатися про такі елементарні речі.

  14. Звертаюся до усіх учасників дискусії. але найперше до Василя. Мене звати Наталя Кляшторна. 17 років я жила на Херсонщині в родині депортованих із Літовищ. Стільки ж років, якщо не більше, мешкаю у Києві. Сім років тому відвідала Турку і була вражена. Я не ганьбилася говіркою, а місцевий народ турчанський – ганьбився. Мені казали: ви говорите так, як у нас по селах. Я запитувала:а ви вже так не вмієте? Відказували: вміємо, але з такої мови сміються. Не могла довідатися, хто з кого сміється. Швидше одні з других, самі з себе. Коли у Турківській газеті вийшла моя стаття про фестини, один вчитель з Жукотина прямим текстом мені написав: ви така смілива жінка, не боїтеся нашої бридкої бойківської мови! Але радив “не наражатися на критику зі Львова”. Франко не боявся, Зубрицький не боявся, Кміт не боявся, а сучасна журналістка має писати правильною мовою, а не “бридкою бойківською”.
    Досі не можу осягнути, як піднімається рука позначати бридотою перші почуті слова. Який старшний комплекс має тяжіти над нами, бойками, щоб на рідній землі мову своїх пращурів ховати самим перед собою!
    Мої молодші діти засинають під бойкіську колисочку. Старший син напамять вивчив бойківські балади і мріє колись виконувати їх на сцені. Музиканти з Вовчого колись просили показати молодшим стару бойківську сорочку і запску, яку ми зберегли на Херсонщині.
    Добре, що Турка має свій сайт, сучасний звязок зі світом. Я бажаю більш самоповаги, без якої не буде у нас гідного місця у суасному світі.
    Наталя

    • Дякую за відповідь,хоча не знаю чим заслужив ганьбу з приводу бойківської говірки.
      Запрошую Вас, п .Наталю стати автором сайту http://turka.at.ua
      Як ви напевно помітили ніякої цензури по будь-якій ознаці там немає. Було б добре ,щоб професійний журналість написав ряд статтей,тим паче журналіст ,який буває в Турці .
      Я з задоволенням розміщу Ваші статті,або відкрию окрему повноцінну рубрику.
      Гадаю ,що словом можна боротися за самоповагу і гідне місце у світі .

  15. Шановні дискутанти, мушу внести ясність щодо авторства коментарів. Я іноді не підписують безпосередньо під коментрарем, бо його видно по аватару біля коментаря. Іноді читач може проскочити цей момент і зрозуміти коментар як від іншої особи. Така плутанина іноді стається, коли кілька осіб в розмові. Пане Василю, вибачте, що на питання на рахунок мештів приписали Вам, коли його поставила я. Для мене дійсно це було новим. Але це не є так принципово важливим. Єдине, що мене вразило в процесі дискусії, так це відкриття, що бойківську говірку розцінюють як сільську і встидаються її в Турці. Чи це є так досі? На півдні України приводом до встидання було зовсім інше. Це зневага до бойківського населення через насаджування образу ворога (Бандерівці) і відповідно зневага до їх мови, що дуже відрізнялася. Натомість, огидного місцевого сільсько-совєтського суржика там ніхто не встидався. Другим моментом було те, що бойки були ізольовані відносно і зберігали мовний говір в своєму середовищі. Всі, хто жив поза межами цього ареалу, не мали змоги щоденної практики мови. Так для мене вже було важко ввібрати бойківський говір, бо моя родина жила в центрі Кривого Озера, серед містечкових. Діалект я чула лише від родичів і тому знаю його лише на слух.
    А стосовно мови сторінки в інтернеті, то я важко собі уявляю, щоб в Німеччині хтось питав читачів, якою мовою робити сайт. Державна німецька апріорі є мовою всіх медіа. Інші мови додаються.
    Оля

    • Шановна п.Ольго!
      Стосовно говірки в Турці ,можливо п.Наталя ,як журналіст,трохи “згустила фарби”.На мою думку ,в Турці розмовляють,хто як уміє.За останні 20 років ,навіть більше по-бойківськи.Але розвиток мови в Турці відбувається так само ,як і в інших країнах.
      З другої половини 19 століття розпочався різкий розвиток комунікацій.На даний час в сотні тисяч азів збільшилась швидкість обміну інформацією.Розвиток транспорту спричинив значну міграцію населення, його підвищену мобільність .Все це привело до перемішування націй та етнічних груп і взаємного впливу різних культур.Тисячолітня обособленість етнічних груп зараз дуже розмита.
      Не оминули ці трансформації і нашу мову,яка знаходиться в процесі постійного розвитку ,зазнаючи впливу (позитивного і негативного) різних культур.Багато лінгвістів сходяться в тому ,що будь-яка мова на своїй мовній території знаходиться в процесі постійного розвитку.Цей процес обєктивний і незворотний.Наявність суржика (який всі не люблять ), неологізмів, різних транскрипцій, свідчить про те ,що наша мова знаходиться в процесі постійного розвитку.Марно зараз намагатися когось примусити говорити в повсякденні мовою,якою говорили наші предки 100 років тому.Хоча і експериментаторів зараз розвелося багато.Ви тільки послухайте телеканал СТБ.Це наруга над нашою співочою мовою.Складається враження ,що на каналі немає літеретурного редактора.
      Дуже давно мені до рук потрапила збірка І.Франка, видана на початку ХХ століття,в якій він опублікував зібрані в нашому краї прислів’я.Дуже колоритний матеріал,включаючи ненормативну лексику.
      Наша мова має потужний механізм самозбереження це фольклор.Треба збирати перли нашої дідівської мови та зберігати їх.
      Стосовно мови на сйті,хочу сказати,що розподіл серверів за національною ознакою на даний час вже зовсім не актуальний.Я можу розмістити свій ресурс на сервері будь-якої країни світу.Крім того, переважна більшість серверів дозволяє прикріпити власне доменне ім’я,тому користувач може й не здогадатися де розміщений ресурс.Та йому це зовсім нецікаво.3-4роки тому я адміністрував сайт ,основний скрипт якого був розміщений на російському сервері,форум-на американському,а гостьова-в Європі (зараз вже не памятаю,Голандія або Бельгія).Все працювало на російській ,українській та англійській мовах бездоганно.Не буду в деталях розписувати,тому що читав,що Ви проходили спеціальну підготовку по web-менеджменту.
      Навіть, на розкритикованому Вами ресурсі http://turka.land.ru, є малесенький сервіс -міні-чат.Його скрипт розміщений в м.Далласі штату Техас США ( можете перевірити через who.is).Це ніяким чином не заважає спілкуватися в чаті будь-якою мовою,кодова сторінка та шрифти якої є у Вашому комп’ютері.Повірте,ні уряд США ні уряд Російської Федерації не мають до мене претензій.
      Переглянув цікаві ресурси ,створені Вами.Спеціально не рахував,але вони ,здається на 3-4 мовах.Крім того,навіть якщо Ви не поділяєте мої погляди на концепцію сайтописання(я писав про це вище),свої ресурси Ви підсвідомо створили під свого КОРИСТУВАЧА. Ви створили комфортну навігацію ( для різних КОРИСТУВАЧІВ ) ,наповнили сайти цікавою для КОРИСТУВАЧА інформацією.Гадаю,уряд Німеччини не має до Вас претензій.

  16. пане Василю,
    я є громадянкою України і моя мова – українська, тому всі мої сторінки по-можливості україномовні і мієпросторові як і українська діаспора. Сторінка ж міста Турка є репрезентативною і прив язаною до міста, є його обличчям, як і України. Сторінки можуть висіти де завгодно, але кінчити назв з “.ру”, короблять очі, принаймі мені звідси так виглядає. Але зважте, що ваш сайт не бомблять, але підтримують тим, що зацікавлені в його українському обличчі. Ну подивіться самі на назву ресурсу: турка на землі ру…*http://turka.land.ru/. Хто постраждав від тих .ру на протязі історії, не може оминути таких деталів. Такі ми, бойки-переселенці, прискіпливі. Принаймі я. Але не сприймайте все особисто, прошу, але по-свойськи.
    Оля

    • Шановна п.Ольго ! Для того,щоб Ви мене краще зрозуміли,стосовно останнього абзацу Вашого поста від November 25, 2009 at 8:45 am хочу додати невеликий штрих.
      Сайт створений в недержавному середовищі (Інтернет) ,тому на нього не розповсюджується закон про державну мову.
      Сайт створений для користувачів всього світу ,в т.ч. для тих ,хто не знає української(але хоче знати).
      Недавно “повісив” на сторінку сайта лічильник clustrmaps.
      За 5 днів він показав 35 унікальних відвідувачів з 7 країн світу:
      Ukraine (UA)22
      Russian Federation (RU)6
      United States (US)3
      Belarus (BY)1
      Poland (PL)1
      France (FR)1
      Israel (IL)1
      Саме для них створювався сайт http://turka.at.ua
      Запитання (без образ): Чому такі репрезентативні медіа як “Голос Америки”,ВВС, “Німецька хвиля” та ін.проводять мовлення багатьма мовами світу,в т.ч.українською ? Для кого,власне,вони це роблять?
      Запитання 2: Чому і за що мій сайт можуть “бомбити”? Зовсім не зрозуміло…
      .ru -це відпрацьований матеріал,він вже 2 місяці не обновляється.Він буде закритий,коли активність на ньому впаде до 0. Зараз ,ті хто давно ним користується по прямому гіперпосиланню та по інформерах переходять на новий сайт.
      Запитання (тільки не ображайтеся) :Чим Вам так “насолили” оці .ru ? (маю на увазі російський народ,а не влада або уряд)

  17. Ну тоді Вам треба робити Ваш ресурс англомовним згідно переліку відвідувачів, з головною мовою українською. якщо для когось мова сторінки буде недоступною,тоді її перекладуть з допомогою гуглівського перекладача. Так принаймі відбувається на моїх сторінках, особливо на Домів-ці.
    Питання щодо “насолили” є недоречним, бо йдеться не про зведення рахунків, а про тотожністий аспект. Якщо Ви є Василь, то чому Вас мають величати Васілій? Якщо сторінка наналежить українському інфопростору, то чому вона має ставати під російські домени? орг. чи ім .інфо пасувало би більше.
    Оля

    • Шановна п.Ольга !Дякую за відповідь.
      Напевно,занадто голосно називати мій скромний ресурс обличчям міста.Цей сайт відрізняється від інших подібних ресурсів тим ,що він має свого автора,який не ховавється за стандартними фразами “Неофіційний/офіційний сайт міста…” або “Команда розробників…”.В копірайтах і в авторській статті прямо вказаний автор і адміністратор проекту.Юридично місто Турка не несе ніякої відповідальності за матеріали ,опубліковані на сайті.
      З Ваших відповідей зрозумів ,що для цього проекту підходить будь-яка мова ,крім російської і домен at.ua не несе ніякого смислового навантаження.
      Скажу ще дещо…Можливо, воно тут не в тему , але скажу.Якщо забаните мій IP-шник, так мені і треба :-).
      Вся родина моєї матері вбита 1—3 березня 1945 року польськими бандитами відділу Армії Крайової під командуванням головоріза поручника Юзефа Бісса (псевдонім «Вацлав») в с.Павлокома (у Вашому блозі згадувалось про це).Моя мати чудом врятувалася і була депортована тодішнім прорадянським режимом в СРСР.
      Дід по батьківській лінії загинув у Чехословаччині під час Великої Вітчизняної Війни , захистивши в т.ч. і мене ,ще не народженого (а не сталінський режим ,як модно тепер казати).
      Мої непрямі родичі розстріляні НКВД (стріляли наші українські Іуди).
      Що ж мені тепер робити ? Ненавидіти всіх поляків лише за те,що вони поляки,німців-за те ,що вони німці а росіян за те,що росіяни ? Може ще й українців за те, що вони служили в НКВД і розстрілювали своїх земляків? Чи краще викреслити з памяті 70 років нашої історії,як робить теперішня молода поросль ,і забути ,що в цей час жило ціле покоління ,яке працювало ,кохало,вирощувало дітей і внуків не зважаючи на неспокійні часи, що їм дісталися ? Зважаючи на відомі історичні факти бузувірств ,які чинили завойовники на нашій землі,може ще пред’явити рахунок монголам ,шведам,татарам,туркам….?
      Екстремізм-поганий порадник у міжнаціональних стосунках.
      Лише , по-справжньому, велика нація може зрозуміти і простити…
      Вдумайтеся в наші древні слова “спасибі” і “простибі” ,якими українець просить Господа спасти і простити свого ближнього.Памятайте про свої корені та про першу слов’янську державу Київську Русь ,яка загинула від розбрату рідних братів.А могла б стати найсильнішою в Європі….
      І хто ж ми є тепер ,коли “чубимося” як правильно має бути .ru чи .ua ,чи може .su ?

  18. треба залишатися самим собою і любити себе:-)

  19. Щоб завершити розмову про національність ресурсів, я додаю лише посилання на статтю, яку я написала раніше. Вона стосується Берліна, але може краще висвітлить мою позицію.
    http://ukrajinciberlinu.wordpress.com/2009/02/22/%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96%D0%BA%D1%96%D1%80%D1%83-%D1%8F%D0%BA-%D1%80%D0%B5%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%94/
    Оля

  20. Ілля Крохмаль said:

    Пані Олю! Вітаю Вас з першою річницею створення “Домів-ки” .Бажаю успіхів,всяких гараздів , всього найкращого.

  21. п.Ольго ! Вітаю з річницею створення ресурсу.
    Бажаю успіхів,наснаги,міцного здоров’я.

  22. Дякую Вам дуже, що примітили цю річницю! Річниця сторінки – це річниця з дня смерті невтомного бойка Івана Циктора. Час сплив як одинь день…А зроблено в бойківській справі ще так мало…
    Нанашко Іван з моїм татом разом любили співати бойківських пісень.
    В пам”ять Івана Циктрора і всіх, хто не дожив до цього дня в цей день давайте послухаємо пісню
    Ой, верше мій, верше.
    http://www.youtube.com/UkrFolkMan#p/u/0/9_ty1kN_4Io

  23. ilkrohmal@mail.ru said:

    Світла пам”ять тобі Іване Федоровичу.

  24. Добрий день скажiть будь ласка я внук своiх предкiв Михайла Зигаря та Марii Зигарь якi проживали до переселення у селi Чорне, потiм переселили у село Мiчурiне, тiтки ще живi менi дуже хочеться поiхати в це село, допоможiть як це можливо.

  25. Пані ОЛЬГО, дякую за інтерв”ю та нашу історію!!!!!!!!!!! З дитинства її чула, але не могла все зрозуміти,,,,,,ДЯКУЮ!!!!!! Моя бабуся Лисиганич А.Ю. переселена у м.Первомайськ Миколаївської області, наші родичі до Кривого Озера, Хочу знайти родичів!!!!!!!!!!

  26. Сердечно запрошую всіх,хто мешкає в Кросно і околицях на виставку живопису на дереві художника з Львівщини Опалинського Романа і зустріч з автором 24 лютого 2017 в Галереї Помаранчевій.о 17.00.вул.Колєйова 1 Народився в 1962 р. в місті Городок, Львівська
    область, Україна
    – 1985 – Диплом Львівського будівельного
    технікуму
    – 1992 – студент Львівської Національної
    Академії Мистецтв (колишній Державний
    Інститут Декоративно-Прикладного Мистецтва).
    – 1987 – член Національної спілки художни-
    ків України.
    Одружений. Живе та працює в м. Городок,
    Львівська область.
    Роман розпочав із живопису, графічного
    мистецтва та художньої роботи по металу. Те-
    перішній персональний стиль художника на-
    тхненний візантійським іконописом та україн-
    ськими народними традиціями, французьким
    імпресіонізмом, художніми творами Пікассо та
    Малевича.
    Він працює у багатьох проектах та бере участь
    в українських та міжнародних виставках, се-
    ред яких вартими уваги є Львівський осінній
    арт-салон „Високий Замок” (від 1997 р.), „Мис-
    тецтво вільного світу” у Львові, „Мистецтво
    як амбасадор свободи та демократії” (м. Київ),
    „Міст замість стін” у Франції, Міжнародні Ху-
    дожні Симпозіуми у Мищленіце (2001-2014 рр.),
    Biennale Chianciano-2013, 2015, Art Monaco-2014,
    Art Zurich-2014,Biennale Art London-2015, Winter
    Salon Art Contemporary-2015
    Його роботи також представлені на персо-
    нальних виставках (включаючи Німеччину,
    Голландію, Францію, Швейцарію, Канаду та
    Словаччину), вони також охоче купляються
    приватними та музейними колекціонерами.
    Твори у колекціях:
    Музей етнографії та художніх промислів
    (м. Львів), Запорізький обласний художній музей
    (м. Запоріжжя), Музей декоративно-прик-
    ладного мистецтва „Козак Мамай” (м. Дні про-
    дзержинськ), Художня колекція Міністерства
    культури України.
    Кураторські проекти:
    2012 – Львівська палітра „Між Святим та
    Мирським” (м. Краків, Польща).
    2005 – „Мистецтво як амбасадор свободи та
    демократії” (м. Київ)
    2004 – „Мистецтво вільного світу” (м. Львів).
    Нагороди та гранти:
    2009 – Заслужений художник України
    2013 – Нагорода „Внесок у культуру Польщі”
    2013 – Другий приз „Приз Леонардо у
    Прикладному Мистецтві” (Художній
    музей Кьянчано, Італія)
    2012, 2009 – Почесні дипломи Міністерства
    культури України
    2011 – Медаль „За заслуги на Городоччині”
    2004 – Медаль-подяка від мера міста Львова
    Групові виставки:
    2015 – Бієнале Кьянчано, Італія
    2015 – Бієнале Мдіна, Мальта
    2015 – Зимовий Салон Страсбург – 2015,
    Франція
    2014 – Галерея Гальярді, Лондон
    2014 – Арт Монако
    2014 – Бієнале Кьянчано Арт, Лондон
    2014 – Арт Цюріх, Швейцарія
    2014 – Ярмарок Фестивалю Мистецтв та
    Художніх Об’єктів (Познань, Польща)
    2013 – Бієнале Кьянчано, Італія
    2013 – Образотворче Мистецтво України (м. Київ)
    2013 – Ярмарок Арт Експо (м. Краків, Польща)
    2012 – Благодійний аукціон (Львівський на-
    ціональний музей – Львівський палац
    мистецтв, Україна)
    2012 – „Львів-2012” (м. Львів)
    2010 – Дні культури в Ельзасі (Ельзас –
    Люттербах, Франція)
    2009 – Арт – Київ (м. Київ)
    2008 – Арт – Київ (м. Київ)
    2008 – „Міст замість стін” (Руврой – Лілль,
    Франція)
    1997 – Львівський осінній салон „Високий
    Замок” (щороку, м. Львів)
    Мистецькі резиденції:
    2010 – Щавно-Здруй (Польща)
    2010-2012 – Славсько (Україна)
    2009 – Морсько/Кросно Орджанське (Польща)
    2009 – Львів (Україна)
    2009 – Жансю-Піжероль (Франція)
    2008-2009, 2011, 2014 – Сніна (Словаччина)
    2001-2014 – Міжнародні Художні Симпозіуми
    (щороку, Мисьлєніце, Польща)
    Персональні виставки:
    2015 – Згєж, Польща 2015 – Краків, Польща
    2015 – Едмонтон, Канада 2015 – Львів, Україна
    2015 – Мисьлєніце, Польща
    2015 – Лібйонж, Польща
    2014 – Радомско, Белхатув, Згєж, Польща
    2014 – Базель (Швейцарія), Київ (Україна)
    2013 – Базель, Цюріх (Швейцарія)
    2012 – Київ (Україна), Варшава (Польща),
    Базель (Швейцарія)

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s