Позначки
“Українців виселели з окупованої землі,”- Г. Керниця
11 П’ятниця Лис 2011
Posted Історія, Наукові дослідження
in11 П’ятниця Лис 2011
Posted Історія, Наукові дослідження
inПозначки
11 П’ятниця Лис 2011
Posted Історія
inПозначки
Телевізійний документальний фільм “Вічний поклик серця” виробництва Івано-Франківської телестудії “Галичина” за сприяння Регіонального міжрайонного лемківського товариства “Бескидське земляцтво” (голова – Юрій Марканич).
11 П’ятниця Лис 2011
Posted Історія, Особистості, Статті про бойків
inНЕВІДОМІ РЕСПУБЛІКИ.Частина 3. Бронепотяг як фундамент республіки (Бойківська республіка)
11 П’ятниця Лис 2011
Posted Історія, Статті про бойків
inНе зважаючи на російськомовний текст і однобокість подання причин переселення (економічний фактор), ред. подає посилання на матеріал Інтеру як свідчення про подію переселення 1951 р.
ред.
Телерепортаж каналу “Інтер” в інформаційній програмі “Подробиці тижня”.
Економічна доцільність. Проста фраза, що стала підставою для обміну прикордонними територіями між Польщею і Радянським Союзом у лютому 1951-го. Читати далі
10 Четвер Лис 2011
Posted Історія
inПозначки
Dodano: 21 września 2011, 15:30 Autor: Norbert Ziętal
Kilka drewnianych cerkwi z Podkarpackiego ma szansę trafić na Listę Światowego Dziedzictwa Kultury i Naturalnego UNESCO.
Chodzi m.in. o świątynie z Chotyńca, Radruża i Turzańska. Читати далі
09 Середа Лис 2011
Posted Історія, Події, Статті про бойків
in14 жовтня 2011 р. в селі Краснознам”янка на Одещині на кошти дітей бойків із сіл Поляна, Телешниця Сянна, Сикавець, відкрито пам”ятний знак про виселення 1951 р.
Там живуть переважно люди з Поляни (Ліський повіт, тоді Нижньоустріцький район) серед болгарського населення.
Ініціював спорудження знаку сільський голова, болгарин за походженням. Він переймав досвід у Івана Ніточка, уродженця Устянової, який спорудив перший такий знак на Одещині, в селі Мариновому.
08 Вівторок Лис 2011
Posted Статті про бойків
inПозначки
Шістдесят років тому тисячі українців були виселені зі своїх рідних домівок після міждержавного обміну територіями Польщі та Радянського Союзу. Дотепер жертви депортації не отримали ні морального, ні матеріального відшкодування.
Спорожнілі бойківські села залишилися по той бік кордону. Читати далі
06 Неділя Лис 2011
Posted Історія, Особистості
inПозначки
В кінці серпня 2011 року бойківський край, батьківську землю, відвідали бойки, виселені з рідних земель в 1951 році на південь України. Візит був приурочений 60-ій річниці насильного виселення бойків. До Устрік Дольних і навколишніх сіл прибули делегації з Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. А приймали гостей місцеві бойки і польські мешканці Лютовищ, Устрік Дольніх, якими були в свою чергу заселені спустошені після бойків землі.
Ред. попросила поділитися враженнями від поїздки мешканця смт Криве Озеро Йосипа Волошанівського, для якого ця поїздка було першою. Пан Йосип народився в селі Скородне, але мало пам’ятав рідне село. Розповідав про Скородне і все показував молодшим скороднянам, сьогоднішнім кривоозерцям, Михайло Циктор. Від нього довідалися, де хто жив, де чия стояла хата. Пан Михайло не приховував своєї радості від присутності на рідній землі. “Мені так добре тут!”- ділився він пану Йосипу Волошанівському під час прогулянки долиною між невеликими горами, яка колись була селом Скородним. “Ходь ту, я ті покажу, де била хата твої баби,” – заоохочено звернувся пан Михайло Циктор до пана Йосипа. Коли вони майже підійшли до згаданого місця, пан Михайло раптом впав і знепритомнів. Викликали лікарів, але врятувати пана Михайла Циктора вже не вдалося. Лікарі константували зупинку серця.
Так несподівано обірвалося життя колишнього скороднянина на рідній землі. Такою була доля скороднянина, який народився в 1936 році в селі Скороднім, пережив депортацію 1951 року, все своє життя плекав надію повернутись на рідну землю і коли таке сталося, сповнене радості серце не витримало навантаження. Душа заспокоїлася в Бозі, в останні хвилини дотулившись царини предків. Великим благословенням для бойка, насильно вирваного з рідного дому, стала смерть на рідній землі.
Ред. вдалося віднайти в ютьбі останнє інтерв’ю покійного Михайла Циктора:
Поховано Михайла Циктора в смт Криве Озеро. Польська сторона допомогла в організації перевезення тіла в Україну. На українсько-польському кордоні на покійного батька чекали його діти, які і перевезли його в Криве Озеро.
Ніби провидінням Божим скороднянина Михайла Циктора було вбережено від дороги назад, яку би певно він важко міг знести. Так на високій ноті радості повернення до свого села, своєї домівки і самого себе закінчилося життя бойка. Заспокоїлася в Бозі Душа, що шукала дорогу домів…
з кривоозерцями розмовляла Ольга Самборська