Позначки
Тетяна Кашуба, Закарпаття онлайн
Приурочений до прийдешнього свята Воскресіння Господнього, фестиваль його органзатори вперше “винесли” на відкрите повітря, розповів голова Закарпатської організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Василь Мулеса.
«Це вперше фестиваль лемківської писанки «вийшов» на вулицю – раніше він влаштовувався завжди у приміщенні, наприклад, у районному будинку культури. Але, проведення свята під відкритим небом дає надію, що таким чином мистецтво розпису лемківської писанки ще більше «піде в люди», все більше популяризовуватиметься», – розповів Василь Мулеса.
Лемківська писанка, каже голова обласної організації тоариства «Лемківщина», має свої характерні і впізнавані ознаки. За його словами, «лемкіська писанка відрізняється від бойківської чи гуцульської меншою «насиченістю», простотою і лаконічністю візерунка, вона несе в собі менше знаків, а відтак, менше змістове навантаження. І цьому теж є своє пояснення: лемки дуже прості у плані спілкування із навколишнім світом, одним штрихом вони можуть сказати дуже багато».
Для участі у фестивалі кожна сільська рада Перечинського району, розповів Василь Мулеса, «делегувала» своїх представників. Окрім робіт досвідчених майстринь-писанкарок на святі були присутні й «великодні вироби» вихованців навчальних закладів. Паралельно проводилась виставка живопису митців Перечинщини.
Наталя said:
” За його словами, «лемкіська писанка відрізняється від бойківської чи гуцульської меншою «насиченістю», простотою і лаконічністю візерунка, вона несе в собі менше знаків, а відтак, менше змістове навантаження.”
А мені здавалося, що бойківська писанка схожа з лемківською. Яка ж тоді бойківська?
Olha Samborska said:
ось і вилазить нам боком вся ця захопленність штучними назвами, лемки і бойки, які крім помутніння в мізках, нічого не дають. Звичайно, що писанки в певних регіонах не можна поділити чи класифікувати за приналежністю до штучної групи населення. Мешканці певної території обмінювалися писанками на знак поваги один до одного і культури сусіда. А поскільки писанка – це не монета, але мистецький культовий предмет, то її на можна заштампувати під певний шаблон. В німеччині, наприкла, лужицькі сербі пишуть дуже подібні до наших писанки. А вони ближче територіально до мешканців Малопольщі і відповідно так званих лемків. Кожному народу Бог відкривав свій символізм, бо писанка мала певне магічне призначення. Я там підозрюю ті знаки могли мінятися з часом в залежності від духовних потреб. Ось тут відео на жаль російською, але всеж дещо пояснює http://www.youtube.com/watch?v=2POD0Yjv2rY